Робоча навчальна програма для студентів спеціальності 030303 видавнича справа та редагування Затверджено
| Вид материала | Документы |
- Робоча навчальна програма для студентів спеціальності 030303 видавнича справа та редагування, 220.01kb.
- Робоча навчальна програма дисципліни Для студентів спеціальності 030303 "Видавнича, 307.17kb.
- Робоча навчальна програма для студентів спеціальності 030303 видавнича справа та редагування, 326.58kb.
- Робоча навчальна програма для студентів спеціальності «Видавнича справа та редагування», 145.46kb.
- Робоча навчальна програма для студентів спеціальності 030303 «Видавнича справа та редагування», 543.68kb.
- Робоча навчальна програма для студентів спеціальності 03030301 Видавнича справа, 195.74kb.
- Робоча навчальна програма для студентів спеціальності 030303 Видавнича справа І редагування, 183.64kb.
- Робоча навчальна програма для студентів спеціальності видавнича справа та редагування, 600.72kb.
- Робоча навчальна програма для студентів спеціальності 030303 „Видавнича справа та редагування, 504.77kb.
- Робоча навчальна програма для студентів спеціальності 030303 видавнича справа та редагування, 213.55kb.
Тема 8. Композиційно-графічне моделювання
Лекція 2 год, практ – 2 год, самстійна робота 6 год.
Теоретичні відомості
1. Композиція зовнішнього оформлення
Дизайн і оформлення видання. Мистецтво, естетика, художнє конструювання.
Основні характеристики та засоби композиції. Композиційні зв’язки між елементами видання.
Етапи розробки моделі видання.
Особливості формального об’єднання елементів.
Монолітність тексту та композиція зображення.
Друковане видання – цілісний організм, тому його оформлення походить із композиційного закону цілісності. Наприклад, якщо стоїть завдання об’єднати у межах сторінки різнопросторові елементи, їх необхідно, перш за все, підпорядкувати двомірній площині аркуша. Книжкова сторінка як зображальна поверхня дає змогу передати третій вимір – глибину простору. Для об’єднання різнопросторових елементів робиться графічна мальована рамка, що дає змогу зберегти непорушною площину сторінки, не розчинити на білому аркуші зображальний ряд.
Композиційно-графічна модель задає принциповий план оформлення видання, підвищує ефективність і поліпшує якість видань.
Основні елементи графіки – крапка, лінія, пляма. Їх композиційні властивості залежать від приладів і техніки створення.
При створенні зовнішньої форми видання потрібно враховувати шість моментів:
- розміщення різних елементів (місцерозташування);
- вага з урахуванням балансу елементів ;
- композицію значення елементів;
- лінійну композицію;
- кольорову композицію;
- композицію перспективи;
2. Композиційні закони і їх застосування в друкованому виданні
Засоби композиції: симетрія, рівновага, центр композиції, пропорційність, масштабність, тотожність, контраст, нюанс, ритм.
Види композиції: лінійна, фронтальна, об’ємна, просторова.
Основні принципи композиції: цілісність, стильова єдність елементів, постійність та універсальність елементів, засобів та прийомів.
Симетрія – певний порядок, математична закономірність, з якою розташовуються предмети, що повторюються один відносно іншого на площині або в просторі.
Умова зорової композиції – рівновага. Композиційна рівновага забезпечує сумісність деталей, кольору, пластики. Це – стан, при якому всі елементи збалансовані між собою.
Рівновага – це розташування елементів зліва і справа від оптичного центру і поверх і знизу. Існує два види рівноваги – формальна і неформальна.
Формальна рівновага – абсолютна симетрія зліва і справа від оптичного центру. Така рівновага використовується, коли потрібно підкреслити гідність, стабільність і консерватизм образу.
Неформальна рівновага – візуальна рівновага, якої можна досягти при розміщенні елементів різних розмірів, форм, колірної інтенсивності на різних відстанях від оптичного центру. Так само, як на хитній дошці, об’єкт із великою оптичною вагою поблизу центру можна зрівноважити об’єктом меншого розміру, що знаходиться далі від центру. У більшості випадків використовується неформальна рівновага, тому що вона робить сторінку більш цікавої, образної й емоційно насиченою.
3. Дизайн друкованого твору
Єдність форми та змісту текстового матеріалу.
Зв’язок між текстом і зображенням.
Ритмічність у застосуванні елементів друкованого твору.
Наскрізний дизайн із застосуванням однакових шрифтів, стилів заголовків, змісту, посилань тощо.
Створення видання починається з вибору формату, що має зручні для даного випадку, бездоганні пропорції. Накрасивіший шрифт не допоможе, якщо формат, близький до потрібного. але не відповідає пропорціям. Наступний етап – визначення розмірів полів і формату набору. Дисонуючі або дисгармонійні сторінки виникають, коли формат набору наближений до золотого перетину, а формат видання, наприклад, 1:2 або 3:4. Для досягнення гармонії сторінки потрібно або змінити формат видання, або надати шпальті пропорцій формату сторінки.
4. Головні принципи створення макету
Теоретичні проблеми моделювання видань. Структура та зміст.
Художнє конструювання та моделювання видання.
Форма та функції. Ескіз сторінки.
Стандартні макети.
Система рубрикації і уніфікація способів оформлення та композиції елементів
У композиційно-графічному моделюванні існує поняття жорсткого макету (або макет–стандарт). Зовнішньо він мало відрізнятися від звичайних макетів, може мати вигляд добірки зверстаних і надрукованих сторінок, які, на думку редакції, є еталонними. Принциповою особливістю жорсткого макета є відображення не одиничної, а типової оформлювальної ситуації, побудованої на основі багатьох повторюваних у даній газеті ситуацій.
5. Модульна система конструювання та виробництва газет, книг, журналів
Модуль. Модулор Лє Корбюз’є. Сітка.
Особливості верстки газет
Симетричність розворотів у книзі.
Етапи конструювання модуля журналу.
Особливості моделювання видань різних типів.
Лє Корбюз’є розробив чітку, універсальну систему художнього конструювання і запропонував 48 варіантів поділу прямокутника для конструювання за допомогою модулору. Хоча модулор розроблявся для архітектурних споруд, він застосовується і в інших галузях, у тому числі при конструюванні друкованого аркуша. В його основі лежить принцип золотого перетину і розміри людського тіла. Визначальними точками обрано сонячне сплетення, маківку голови і кінчик пальців витягнутої руки. Відстань від землі до сонячного сплетення складає крайній поділ золотого перетину, а відстань від сонячного сплетення до маківки – середнє значення. За цією формулою Лє Корбюз’є одержав безкінечний ряд математичних відношень, що їх можна використовувати в архітектурній практиці.