Із заочною формою навчання
Вид материала | Документы |
СодержаниеОлександр Сергійович Пушкін Запитання і завдання. 4. Поясніть що означають рядки з вірша „Осінь”: І тут до мене йде гостей незримий рій Михайло Юрійович Лермонтов Завдання і запитання. |
- Шановний друже! Ви стали студентом Центру заочної та дистанційної форм навчання (цздфн), 102.51kb.
- Перечинський професійний ліцей, 903.56kb.
- Програма вступних випробувань для зарахування на навчання за освітньо-професійною програмою, 641.11kb.
- Програма освітньої діяльності підвищення фахової кваліфікації вчителів початкових, 49.62kb.
- План роботи рмо доцільно складати за такою формою: Вступ, 194.44kb.
- Ька мова (за професійним спрямуванням) студентами заочної форми навчання є складовою, 225.67kb.
- Майстру виробничого навчання належить найбільша роль в підготовці молодого поповнення, 265.45kb.
- Білоцерківська райдержадміністрація Відділ освіти Методичний кабінет, 195.31kb.
- Програма освітньої діяльності підвищення фахової кваліфікації педагогів-організаторів, 46.88kb.
- Програма освітньої діяльності підвищення фахової кваліфікації вчителів географії, 62.51kb.
3. Чому „Акерманські степи” можна розглядати як пролог до усієї збірки? __________________________________________________________________
__________________________________________________________________
4. Як змальований ліричний герой пілігрим?____________________________
__________________________________________________________________
5. Яку роль відіграють пейзажі у „Кримських сонетах”__________________
____________________________________________________________________________________________________________________________________
6. Який сонет, присвячений морю, найбільше характеризує поета як
волелюбного романтика – борця?___________________________________
__________________________________________________________________
7. Прочитайте сонети: „Буря”, „Аюдаг”. Як передано в них образ моря? __________________________________________________________________
__________________________________________________________________
- В якій спосіб Міцкевич висловлює свою любов до Литви в сонеті
„Пілігрим”? _________________________________________________
__________________________________________________________________
9. Хто з українських дослідників досліджував творчість А.Міцкевича? __________________________________________________________________
__________________________________________________________________

Додому: виразне читання поезії.
До заліку: Окресліть поетичну діяльності
А. Міцкевича. У чому його основна заслуга?


Олександр Сергійович Пушкін
(1799 – 1837)
Від романізму до реалізму
Олександр Пушкін
У XIX столітті у сузір'ї світової поезії з'явилось ім'я Олександра Пушкіна. Його літературна спадщина вражає багатством змісту і форм художнього втілення. Лірика посідає визначальне місце у творчому надбанні поета. Головною її струною є відчуття свободи, жива потреба незалежної особистості. Розмаїття мотивів лірики Пушкіна народжене у процесі його духовного та творчого зростання, формування життєвих, громадянських позицій.
Шість років, протягом яких молодий Пушкін перебував у Царськосільському ліцеї, мали велике значення для його творчого злету. Тут він усвідомив своє поетичне покликання, здобув перше визнання. Серед поетичних творів цього періоду — послання, елегії переважно наслідувального характеру.
Від 1817 року починається так званий петербурзький період в творчості поета. Пушкін пише оду "Вольности", де створює образ ліричного героя-романтика. В одах завжди уславлювали царів та видатних громадян. У своєму творі Пушкін стверджує:
Хочу воспеть Свободу миру,
На тронах поразить порок.
У жанрі дружнього послання написано вірш "К Чаадаеву''. У ньому поет створює образ патріота, який мріє присвятити Вітчизні "души прекрасные порывы” і закликає вірити в "звезду пленительного счастья". Таким чином, у поезії Пушкіна утверджуються мотиви свободи й любові до своєї батьківщини й народу.
Враження, навіяні на Пушкіна перебуванням на Кавказі та в Криму, зустрічі з декабристами у Кишиневі та на Україні сприяли поглибленню його духовних пошуків, розвитку поетичного обдаровання. Один з кращих творів південного циклу — вірш "К морю" (1824). Недаремно він починається словами: "Прощай, свободная стихия!”. Вони визначають тональність вірша, виділяючи романтичний мотив природи, моря як ідеалу свободи, незалежності людини. Таке саме спрямування поезії "Узник" (1822), де мотив вільної природи людини представлений через прийом контрасту. Темниці, тюрмі протиставлений світ, де біліють гори, віє вітер, шумить море. Для Пушкіна свобода — могутнє стихійне почуття, притаманне всьому на землі: і орлу, і людині. Тут лірична поезія сповнюється політичним змістом.
Лірика Пушкіна після 1825 року передає настрої після поразки декабристів. У 1827 році Пушкін пише "Послание в Сибирь", де прославляє подвиг декабристів і висловлює віру у кінцеву перемогу їхньої справи. Помітне місце у цей час посідає любовна тематика віршів. Зріла пушкінська лірика овіяна почуттям переможної гуманності. Образи ліричного героя та героїні позбавлені індивідуальної конкретності; в них перш за все підкреслено загальнолюдські риси. Ось чому любовна лірика Пушкіна є взірцем щирих високих почуттів, відвертості й глибини переживань. Це можна сказати про вірш " Я помню чудное мгновенье" (1825), де втілено ідеальне уявлення про жінку, яка для героя - "гений чистой красоты". Шанобливе ставлення до жінки, справжню самопожертву виявляє ліричний герой поезії "Я вас любил"(1829):
Я вас любил; любовь еще, быть может,
В душе моей угасла не совсем;
Но пусть она вас больше не тревожит;
Я не хочу печалить вас ничем.
Я вас любил безмолвно, безнадежно,
То робостью, то ревностью томим;
Я вас любил так искренно, так нежно.
Как дай вам бог любимой быть другим.
Особливим змістом наповнюється автобіографічна поезія Пушкіна. Вірші "Няне"(1826) та "Зимний вечер"(1825) демонструють міцність дружніх зв'язків поета з його нянею, подругою "суворих днів", для якої він знаходить у своїй художній палітрі найвитонченіші епітети, найтепліші слова:
Подруга дней моих сурових,
Голубка дряхлая моя!
Одна в глуши лесов соснових
Давно, давно ты ждешь меня,
("Няне")
Метафоричність поетичної мови Пушкіна відбилась у поезії "Анчар"(1828). Раб приносить своєму володарю отруту з дерева анчар і гине біля його ніг. Але для царя людське життя нічого не важить: він отруює соком дерева стріли для війни із сусідами. Раб, злочинний у своїй покорі, сам приносить смерть для себе й інших.
Незадовго до своєї загибелі Пушкін пише вірш "Я памятник себе воздвиг нерукотворный..." (1836), у якому розвиває тему Горація, підбиває підсумок своїй поетичній діяльності, визначає нетлінність слова в пам'яті людській.

- Заповніть таблицю:
Поезія | Тема | Ідея | Це важливо |
„Пророк” | | | Героєві відкривається проникливість душі. Тому і перетворюється на пророка. |
„К...” | | | Почуття, які висловлює Пушкін, красиві і благородні. |
„Я вас любил” | | | Найбільш відомий романс Аляб’єва |
2. Що Олександр Пушкін вважав своєю головною заслугою перед народом? __________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
3. „Я був би з ними”, - так говорив Пушкін про декабристів. Прочитайте вірш
„Во глубине сибирских руд...” і проаналізуйте його
______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
4. Поясніть що означають рядки з вірша „Осінь”:
І тут до мене йде гостей незримий рій,
Знайомі давнішні, плоди таємних мрій.
______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
5. Як можна поєднати життя і творчість О. Пушкіна і слова із вірша „Я
пам’ятник...”?
І довго буду тим я дорогий народу,
Що добрість у серцях піснями викликав,
Що в мій жорстокий час прославив я Свободу
І за провинних обставав.
(Переклад М. Рильського)
______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
6. Дайте порівняльну характеристику сестер Ларіних.
______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
7. Чому Онєгіна критики називали „зайвою людиною”? Наведіть приклади суперечності його почуттів і вчинків.
______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
8. Визначте провідну проблему роману О. Пушкіна „Євгеній Онєгін” ______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
- Чи можна стверджувати, що характери героїв роману подаються у
розвитку. Обґрунтуйте міркування.
______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
10. Як ставить автор роману до своїх героїв?___________________________
____________________________________________________________________________________________________________________________________
__________________________________________________________________
11. Історик М. Ключевський назвав образи Тетяни і Онєгіна „типовими винятками”. Обґрунтуйте або спростуйте таку характеристику ______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
12. Порівняйте листи Тетяни і Онєгіна. Чи можна через зміст листів
характеризувати образи?_________________________________________
____________________________________________________________________________________________________________________________________
13. Марина Цвєтаєва у нарисі „Мій Пушкін” так характеризувала Тетяну
Ларіну: „смелая и достойная, влюбленная и непреклонная, ясновидящая и
любящая». Чи має рацію Цвєтаєва? Відповідь обґрунтуйте. __________________________________________________________________
____________________________________________________________________________________________________________________________________
14. В Бєлінський вважав, що поезія Пушкіна допомагає виховувати кращі
почуття у молоді. Подумайте, які цінності зберегли своє значення для
сучасної молоді?_____________________________________________
______________________________________________________________
______________________________________________________________

вивчити вірш напам’ять,
прочитати роман.
До заліку: Доведіть, що „Євгеній Онєгін” –
соціально-психологічний роман.


Михайло Юрійович Лермонтов
(1814 – 1841)
Михайло Лермонтов
У ті дні, коли Петербург оплакував загибель Пушкіна, в місті почав розповсюджуватися в рукописах вірш, написаний нікому не відомим поетом:
Погиб Поет, невільник честі,
Замовк, омовлений, навік.
Жадобу мсти не в силі знести,
З свинцем у грудях він поник.
(Переклад І. Цитовича)
Ім’я автора вірша – Лермонтов.
Михайло Юрійович Лермонтов (1814 – 1841) – російський поет, у ліриці якого звучить туга за гармонією, щастям, спокоєм, які уявляються поету недосяжними і від цього ще більше бажаними.
Лермонтовському романтичному героєві притаманні:
1. Розчарування і самотність (ранні твори). Вірші „Выхожу один я на
дорогу», «И скучно и грустно…», «Утес», «Парус».
2. Пошуки любові і усвідомлення того, що взаємне почуття неможливе,
любовні вірші сповнені туги і безнадії. Ліричний герой передчуває
страждання, але не намагається щось змінити: «Мне грустно, потому
что я тебя люблю…», «Я не унижусь пред тобою…», «Нет, не тебя
так пылко я люблю…».
3. Різка критика сучасного суспільства, поділу на рабів і власників.
„Смерть поета”, „Прощай, немытая Россия…», «1-е января», «30
июля 1830 года».
4. Активність, пристрасне бажання дії боротьби. «Поэт», «Парус»,
«Узник», «Пленный рыцарь», поэма «Демон».
5. Пошук гармонійного поєднання з навколишнім світом. «Горные
вершины…», «В минуту жизни трудную…», «Завещание»,
«Родина», «Дума».
Всі названі риси лермонтовського героя були узагальненням рис найкращих людей епохи 30-х рр. XIX ст. Поезія Лермонтова відіграла значну роль у житті російського суспільства і формуванні суспільної думки.
Лермонтов поставив перед собою складне завдання: зобразити в реальних обставинах героя свого часу — людини обдарованої, здатної до роздумів і зіставлень, але скаліченої лицемірством світського виховання, відірваної від життя своєї країни і її народу. Власні враження автора про Кавказ, міркування з проблеми розвитку особистості в суспільстві певним чином відбилися у задумі нового прозового твору. М.Лермонтов вирішив зобразити свого героя у стосунках із представниками різних верств російсько-кавказького населення: з контрабандистами, мирними й немирними горянами, старими кавказькими служаками, вишуканим світським товариством, яке відпочиває "на водах" П'ятигорська та Кисловодська.
Задум було втілено у п'яти розповідях, об'єднаних однією дійовою особою Григорієм Олександровичем Печоріним. Прізвище головного героя перегукується із прізвищем іншого героя часу — пушкінського Онєгіна. Зміст роману дозволяє відновити історію життя Печоріна. Він, мабуть, за дуель був відправлений у заслання із Петербурга на Кавказ. Прямуючи до місця призначення, він затримався в Тамані, де зіткнувся з контрабандистами. Про це розповідається у частині під назвою "Тамань". Після якоїсь військової експедиції Печоріну дозволено відвідати водний курорт у П'ятигорську. Пізніше за дуель з Грушницьким (розділ "Княжна Мери") його відправляють під начальство Максима Максимича у фортецю. Полишивши на два тижні місце свого перебування, Печорін переживає історію з Вуличем ("Фаталист"); після повернення до фортеці відбувається викрадення Бели ("Бэла"). 3 фортеці Печоріна переводять у Грузію, потім він повертається до Петербурга. Збігає п'ять років, і він знову на Кавказі; на шляху до Персії зустрічається з Максимом Максимичем та офіцером — автором дорожніх нотаток ("Максим Максимич"). Наприкінці, повертаючись із Персії, Печорін помирає (Передмова до "Журнала Печоріна").
Лермонтов свідомо порушує перебіг подій і розказує про них не в хронологічній послідовності. Тому роман вибудовано так: "Бэла", "Максим Максимыч", "Журнал Печорина", Предисловие, "Тамань", "Княжна Мери", "Фаталист". Така послідовність посилює сюжетну напругу, максимально зацікавлює читача.
Композицію і стиль роману підкорено одній меті: найглибше розкрити образ героя часу, простежити історію його внутрішнього життя. Автор роману вважає: "История души человеческой, хотя бы самой мелкой души, едва ли не любопытнее и не полезнее истории целого народа..." Новий спосіб побудови роману дозволяє Лермонтову всебічно вивчити натуру головного героя. Печорін приносить нещастя майже всім, із ким зустрічається. Він, як романтик, не може осягнути, що причини його недолі не в його характері, а в незаперечному факті; розумний, обдарований, діяльний Печорін, так само, як Онєгін, є жертвою свого часу, ніде не затребуваний і належить до покоління "зайвих" людей. У безсонну ніч перед дуеллю з Грушницьким Пєчорін розмірковує: "Пробегаю в памяти все моє прошедшее и спрашиваю себя невольно: зачем я жил? для какой цели я родился?.. А, верно, она существовала, и, верно, бьло мне назначено высокое, потому что я чувствую в душе моей силы необъятные... Но я не угадал этого назначения, я увлекся приманками страстей пустых и неблагодарных; из горнила я вышел тверд и холоден, как железо, но утратил навеки пыл благородных стремлений — цвет жизни".
Характер Печоріна сповнений суперечностей. Він, з одного боку, байдужий егоїст, індивідуаліст, не здатний на великі почуття, безкорисливе кохання. Але він сам страждає через свою діяльнісну нікчемність. Може критично оцінити власні вчинки. Сам герой вважає, що в ньому живуть дві людини: перша переживає, страждає, карається, друга — розсудливо міркує, спостерігає, оцінює, критикує. Таких особистостей, як Печорін, було багато в спільноті Росії 30-х років XIX ст. Лермонтов ставить питання: хто винен у тому, що розумні люди, які прагнуть діяти, приречені на бездіяльність, духовну агонію, відчувають себе чужими у своєму колі. В якійсь мірі сам Печорин відповідає на нього: "Моя бесцветная молодость протекла в борьбе с собой и светом; лучшие мои чувства, боясь на-смешки, я хоронил в глубине сердца: они там и умерли. Я говорил правду — мне не верили: я начал обманывать; узнав хорошо свет и пружины общества, я стал искусен в науке жизни..." Печорінський песимізм та розчарування відбиваються на тих, хто опиняється з ним поруч. Він розбиває серця Бели та княжни Мері, багато горя завдає єдиній по-справжньому коханій Вірі. З усіх близьких Печоріну людей найглибше розуміє його доктор Вернер — розумна людина, іронічний та витончений співрозмовник, який, очевидно, сам страждає через душевні суперечності.
Псиxологічне дослідження єства літературного героя дозволило зробити М.Лермонтову справедливі узагальнення щодо місця й ролі кожної людини у суспільстві. Печорін збагатив безсмертну галерею образів, що вивищуються над сучасною їм епохою, як шекспірівський Гамлет, Фауст Ґете, Чацький Грибоєдова, Онєгін Пушкіна.

Завдання і запитання.
1. Чи можна назвати вірші Лермонтова про природу пейзажною лірикою? ____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
2. Що є змістом лермонтовської любові до вітчизни?_______________________
____________________________________________________________________
3. У чому ви бачите причину сумного тону у віршах поета?
____________________________________________________________________
4.Чи може людина обійтись у житті без ідеалу?___________________________
____________________________________________________________________
5. Визначте основні мотиви віршів М. Лермонтова_________________________
________________________________________________________________________________________________________________________________________
6. В яких віршах поета відчувається „світова скорбота”?____________________
________________________________________________________________________________________________________________________________________
7. Хто з персонажів роману „Герой нашого часу” уперше розповідає автору
про Печоріна? ___________________________________________________
__________________________________________________________________