Із заочною формою навчання
| Вид материала | Документы |
- Шановний друже! Ви стали студентом Центру заочної та дистанційної форм навчання (цздфн), 102.51kb.
- Перечинський професійний ліцей, 903.56kb.
- Програма вступних випробувань для зарахування на навчання за освітньо-професійною програмою, 641.11kb.
- Програма освітньої діяльності підвищення фахової кваліфікації вчителів початкових, 49.62kb.
- План роботи рмо доцільно складати за такою формою: Вступ, 194.44kb.
- Ька мова (за професійним спрямуванням) студентами заочної форми навчання є складовою, 225.67kb.
- Майстру виробничого навчання належить найбільша роль в підготовці молодого поповнення, 265.45kb.
- Білоцерківська райдержадміністрація Відділ освіти Методичний кабінет, 195.31kb.
- Програма освітньої діяльності підвищення фахової кваліфікації педагогів-організаторів, 46.88kb.
- Програма освітньої діяльності підвищення фахової кваліфікації вчителів географії, 62.51kb.
1. Інтерес до незвичайної людської особистості та тяжіння до всього яскравого
екзотичного, небуденного, виняткового.
- Сильні пристрасті, могутні характери, високі подвиги та жахливі
злодіяння.
3. Романтичний образ головного героя: самітник, перебуває в гострому
конфлікті з оточенням.
- Романтичний сюжет сповнений таємниць, несподіваних поворотів подій.
- Пейзаж вражає яскравістю або похмурим трагічним колоритом.
- Портрет також будується за принципом винятковості Герої (особливо героїні) наділяються засліплюючою красою або винятковою потворністю (крихітка Цахес з новели Гофмана, Квазімодо з роману Гюго "Собор Паризької Богоматері").
7. Зацікавленість минулим, народною творчістю.
8. Улюблені жанри: романтичні поема, драма, новела, казка, історичний роман.
Ернст Теодор Амадей Гофман
(1776 – 1822)
Ернст Теодор Амадей Гофман
„Крихітка Цахес на прізвисько Циннобер”
Ернст Теодор Амадей Гофман (1776 – 1822) народився в сім’ї прусського королівського адвоката в м. Кенігсберг, прожив недовге, повне трагічності життя; складне дитинство без батьків (вони розлучилися і він виховувався у бабусі), скрута, до самого натурального голоду, не влаштованість з роботою, хвороби.
Найпомітніше місце у творчій спадщині Гофмана посідає романтичний шедевр казка – новела „Малюк Цахес на прізвисько Циннобер”. Казкова фантастика стає вираженням найсучасніших проблем. Фантастичні вигадки мають своє реалістичне підґрунтя. Хоч дія відбувається у якійсь казковій, оточеній горами країні, ізольованій від довколишнього світу, проте місце подій твердо прив’язане до Німеччини. Гофман свідомо підкреслює сучасність дійства, наголошуючи на прикметах свого часу, одночасно заглядає у майбутнє, попереджуючи про небезпеку.
Події у творі розгортаються у двох планах: реальному і фантастичному – світі, де панує диктатура матеріальних цінностей, і світі, де вищими цінностями визначається дух і природа.
„Малюк Цахес” – твір надзвичайно яскравої сатиричної спрямованості. Тут гостро висміюється уся державна система: духовне і матеріальне життя, нікчемні спроби реформ, система чинів, соціальна психологія, породжена самодержавством, убогість обивателів, догматизм університетської науки.
Усі персонажі поділяються на дві частини – філістери та ентузіасти. Філістери – живуть у наявній дійсності і цілком задоволені нею. Вони не мають ніякого уявлення про „вищі світи”. З філістерів складається суспільство. Це бюргери, чиновники, комерсанти, люди „корисних професій”. Це люди з твердо встановленими поняттями й цінностями, які базуються на практичному підході до всього. У цьому світі неподільно панують обивательська життєва проза і бездуховність.
Ентузіасти живуть духовними інтересами і мистецтвом. Це художники, поети, актори, музиканти. Філістери витісняють ентузіастів із реального життя. До митців вони ставляться з презирством як до „несерйозних людей”.
Гофман сміється з псевдопросвітницької політики при дворі князя. Митець прагне показати ворожість фальшивого просвітництва для людини. Його „просвітителі” втілюють у собі найгірші риси філістерства: голий практицизм, який витісняє чисті людські поривання і світлі мрії. Окрасою цього „просвітництва” є Цахес, який привласнює чужу працю, заслуги, таланти.
Завдання і запитання.1. Розгляньте схему життєвого шляху головного героя прокоментуйте її.
| Одруження з Кандідою |  | Міністр закордонних справ |  | Таємний радник |
| Смерть у нічній вазі | | Таємний експедитор |
| Син селянки |  | Вихованець священика |  | Студент університету |
2. Закінчіть визначення.
- Показ духовно обмеженого світу філістерів, в якому немає місця ентузіастам – це _______________________________________твору.
- Викриття негативних рис особистості, засудження адміністративної системи, прославлення творчої людини - _______________________
_____________________________________________________твору.
- Чи згодні ви з тим, що проблематикою твору є гроші і влада; кохання,
освіта, добро і зло; мораль? ________________________________________
________________________________________________________________
________________________________________________________________
- Заповніть таблицю.
| Філістер | Творча людина |
| Цахес – потвора... | Бальтазар – юнак 23р, скромний поет... |
| Приносить... | Бачить людей такими... |
| Привласнює... | Складає... |
5. Дійові особи твору:__________________________________________
___________________________________________________________
___________________________________________________________.
6. Виконайте тестові завдання:
1. Е. Гофман поділяє своїх героїв на два типи:
а) позитивні і негативні;
б) філістери і ентузіасти;
в) дворяни і селяни.
2. Князь Барсануф зробив Цахеса:
а) доктором усіх наук;
б) герцогом;
в) таємним радником.
3. До кого звернувся за допомогою Балтазар:
а) до студента Фабіана;
б) до коханої Кандіди;
в) до доктора Проспера Альноса.
4. Рожа – Гожа, яку ми зустрічаємо на початку твору, була:
а) чорна чаклунка;
б) звичайна жінка;
в) фея.
5. Фабіана через довгі поли його фраку сприймали за:
а) сектанта;
б) священика;
в) актора.
6. Причина смерті Циннобера:
а) повісився;
б) його стратили;
в) задихнувся, коли намагався сховатися.
Додому: підручник стор. 146 – 150; уривки з твору;До заліку: „Розкрийте зовнішню і внутрішню
потворність Цахеса”.
Генріх Гейне
( 1797 – 1856)
Генріх Гейне
„Книга пісень”
Генріх Гейне (1797 – 1656) – одна з найпомітніших по статей в історії німецького романтизму, найбільший лірик епохи. Його справедливо називають співцем природи і кохання.
Світову славу принесла митцю „Книга пісень”, яка була видана 1827р.
„Книга пісень” – своєрідний ліричний щоденник про нещасливе, нерозділене кохання. „З мого великого болю творю я пісні маленькі” – говорив поет і підсумовував: „Книга ця” – то тільки урна з попелом мого кохання”. Не підлягає сумніву, що вірші, надруковані у збірці, надихалися нерозділеним коханням молодого поета до своєї кузини Амалії. Він передавав кохання, свої почуття, багатство емоцій, найвитонченіші відтінки людських почуттів та думок.
Збірка складається з 5-ти частин. До збірки увійшли поезії різних жанрів: пісня, балада, романс, сонет. Серцевиною збірки є цикл „Ліричне інтермецо”. Це ніби своєрідний любовний роман.
До найславетніших здобутків Гейне належить вірш, присвячений рейнській красуні Лореляй. За давньою народною легендою Лореляй – прекрасна чарівниця, котра з’являлася на високій скелі над річкою Рейн і своїм звабним сміхом занапащала тих, хто пропливав річкою. Гейне гробив цей сюжет популярним, і його вірш став народною піснею.
Романс на слова поета „Коли розлучаються двоє” – один з найулюбленіших.
Багато віршів „Книги пісень” орієнтована на народну поезію. У віршах живе дух музики. За кількістю перекладень на музику збірка не має собі рівних у світовій поезії.
Запитання і завдання. - Які риси народної пісні притаманні поезіям Гейне?___________________
__________________________________________________________________
- Які причини його смутку і душевного болю?_________________________
__________________________________________________________________
- До чого поривається його душа?____________________________________
__________________________________________________________________
4. Які почуття для нього найсвятіші?__________________________________
__________________________________________________________________
5. „Книгу пісень” можна охарактеризувати відповідно до таблиці, доберіть до кожної частини поезії Гейне.
| „Страждання юності” | „Ліричне інтермецо” | „Знову на батьківщині” | „Північне море” |
| Знехтуване почуття кохання стає джерелом різкого конфлікту поета з дійсністю | Послідовно просліджується історія кохання поета, який зосереджується на власних переживаннях, муках. | Поет розповідає про пережиту нещодавно трагедію. | Образ – море |
| Кохання – ірраціональна і фатальна сила. | За канонами романтичного мистецтва присутні зав’язка, кульмінація, розв’язка. | Минуле змушує осмислити душевні муки героя а не переживати знову. | Філософська лірика. |
| Юнак веде бесіду з привидами на цвинтарі, його серце обливається кров’ю через нещасливе кохання. | „Вона” – невірна кохана, її образ узагальнений, позбавлений індивідуальних рис. | Ліричний герой – людина з досвідом, тому почуття розгортаються динамічно: то розквіт, то згасання надії на щастя. | Природа співвідносна з людиною і людське життя вимірюється масштабами світобудови. |
Додому: вірш напам’ять; стор. 170 – 188
До заліку: Охарактеризуйте значення і місце
„Книги пісень” Г. Гейне у творчій спадщині поета.
Джордж Ноел Гордон Байрон
( 1788 – 1824 )
Джордж Ноел Гордон Байрон
Джордж Ноел Байрон (1788 – 1824) – англійський поет-романтик, зачинатель так званої байронівської течії в європейській літературі XIX ст.
Байрон був не лише визначним поетом – романтиком, а й став для своїх сучасників і наступних поколінь втіленням романтичного героя. Для цього у нього було все – прегарна зовнішність, всепереможну особисту принадність, аристократичне походження і велике багатство, сповнену пристрастей і пригод біографію.
Прізвище Байрона стало поняттям „байронізм”. Особливий романтичний герой вперше з’явився у ліриці поета, тому його називають „байронічним героєм”, головними рисами якого є:
- відбиття світу думок і почуттів автора;
- протест проти дійсності;
- Самотність і трагічність.
„Байронівський герой” – це сильна, цілісна особистість, яскрава індивідуальність, людина, що прагне осмислити себе, свою душу, знайти своє місце у світі. Силою своєї уяви, вона творить новий світ, досконаліший, ніж реальний. Часто „байронічний герой” діє у виняткових обставинах.
Завдяки Байрону у європейській літературі утвердився новий поетичний жанр – станси.
Це ліричний вірш любовного чи елегійного характеру, що складається з кількох чотирирядкових строф, кожна з яких передає окрему думку чи спостереження. Класичним зразком є „Станси до Августа”.
Байрон започаткував жанр ліро-епічної поеми, головним в якій є змалювання реальних подій і явищ передати через особисте, емоційно забарвлене сприйняття побаченого. Прикладом жанру є поема „Паломництво Уайльд Гарольда”, „Абідоська наречена”, „Лара”, „Корсар”. Байроном створено і такий жанр лірики, як „вірш на випадок”. Прикладом може бути „Сонце безсонних”.
Історична романтична поема „Мазепа” написана у 1818р. Її герой видатна історична особа, яка попри всі випробування і страждання не впадає у відчай, стає гетьманом України. Байрон змальовує Мазепу, як людину сміливу і могутню, постать романтичну і титанічну.
Тема поеми – страждання самотнього і приреченого гетьмана України, ніким не почутим і не розділеним.
Ідея – оспівування мужності, витримки, самовладання у найтяжчих випробуваннях, возвеличення незламності духу під ударами долі.
Вплив Байрона на європейську літературу важко переоцінити. Гете такими словами виразив значення поета: „Так, ця людина була великою,: вона в муках відкрила нові світи”.
Запитання і завдання.1. Що об’єднує названих митців: Дж. Г. Байрон, В. Скотт, Ф.Купер?
_______________________________________________________________
_______________________________________________________________
2. Зі сторінок віршів Байрона зійшов і став широко уживаним у романтичній
поезії вираз „світова скорбота”. Як ви розумієте цей вираз?
________________________________________________________________
________________________________________________________________
3. Назвіть визначні риси героя-романтика?
________________________________________________________________
________________________________________________________________
4. Яка поема Дж. Г. Байрона присвячена „українській” темі?
________________________________________________________________
________________________________________________________________
5. У чому полягає оригінальність Дж. Байрона як особистості і поета?
_________________________________________________________________
_________________________________________________________________
6. Визначте провідні мотиви лірики Байрона.____________________________
________________________________________________________________
7. Що спонукало царя проголосити Мазепу гетьманом України?
________________________________________________________
________________________________________________________
Додому: виразне читання поезій.
До заліку: Дайте характеристику ліричного героя
Байрона і розкрийте її на прикладі одного з віршів.
Адам Міцкевич
(1798 – 1855)
Адам Міцкевич
Адам Міцкевич (1798 – 1855) – виходець із небагатого шляхетського середовища. Першим у польській літературі звернувся до народної поезії і створив самобутню літературу не лише за змістом а й за новацій ними формами.
Еволюція у світогляді Міцкевича багато в чому визначила і розвиток його творчості, яку прийнято поділяти на три періоди.
I період – ранній (віленсько-ковенський).
Кращі твори „Ода молодості”, „Балади і романси”, „Гражина”.
II період – російський „Кримські сонети”, „Конрад Валленрод” –
найважливіше творіння часу.
III період – період еміграції. Останній значний твір поета, в якому
автор повернувся в „Країну дитячих мрій”, „Пан Тадеуш”.
У жовтні 1823 р. Поет потрапляє в ув’язнення за участь у таємних політичних спілках. Йому був винесений вирок: заслання в Росію, де він провів 4,5 роки. У цей час Міцкевич жив у Петербурзі, Одесі, Москві. Ці роки стали періодом розквіту таланту. Поет відвідав Крим. Одеські і кримські враження стали основою „Сонетів”. Саме Крим надихнув митця на створення прекрасного циклу „Кримські сонети”. Він вражає пишністю пейзажних картин, проникнутих ліризмом.
Російський літературознавець П.Н. Берков називає „Кримські сонети” складною чудовою симфонією, філософсько-історичною, інтимно-ліричною, сповненою „глибоко-поетичних думок, переживань і замальовок, симфонією, що зберігає невмирущу благородну красу і звучить аж ніяк не меланхолійно”.
Розпочинається збірка сонетом „Акерманські степи”, головною темою якого є любов до батьківщини. Ліричний герой – пілігрим, це сам автор, волелюбний, багатогранний, що тонко сприймає природу, предмети оточення.
Туга за батьківщиною звучить і в сонетах „Гробниця Полоцької”, „Пілігрим”. Через усю збірку проходить тема любові поета до рідної землі.
У збірці є велика група сонетів, споріднених між собою: „Вигляд гір із степів Козлова”, „Бахчисарай”, „Бахчисарай уночі”, „Могили гарему”, „Алушта вночі” і т.д. Саме в них вимальований образ мірзи – східного мудреця, сміливої людини.
Останній сонет „Аюдаг” звучить як завершальний акорд великою симфонії життя, сповненого тривоги за батьківщину.
„Кримські сонети” – це славна сторінка у світовій літературі.
Запитання і завдання.
1. Епіграфом до „Кримських сонетів” А. Міцкевич узяв слова Гете: „Хто хоче
зрозуміти поета, той мусить піти в поетову країну”. Що означає цей
епіграф?________________________________________________________
____________________________________________________________________________________________________________________________________
2. Який головний мотив „Акерманських степів”, головна тема цього сонета? __________________________________________________________________
__________________________________________________________________