Geum.ru

Із заочною формою навчання

Вид материалаДокументы

Содержание


Завдання і запитання.
Роберт Берн, Микола Карамзін.
Завдання і запитання.
Йоганн Вольфганг Гете
Запитання і завдання.
Йоганн Крістофер Фрідріх Шиллер
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7

6. Який обряд було здійснено над паном Журденом?

а) посвячення в лицарі;

б) постриг;

в) розлучення;

г) мамамуші.


Додому: написати творчу роботу на тему:

«Чи справді золото править світом?»

Із літератури XVIII ст.

Просвітництво.


Просвітництво - це ідейний та інтелектуальний рух, що виник внаслідок боротьби буржуазії проти феодалізму та абсолютизму наприкінці XVII – XVIII ст.

Письменники, філософи, вчені втілювали свої ідеї в художній твор­чості, публіцистиці, історичних та філософських творах. Вони прагну­ли змінити світ на краще за допомогою пропаганди знань серед наро­ду. Ось чому їх назвали просвітниками, а всю добу — Просвітництвом.

Головна ідея Просвітництва — змінити недосконалий світ, послуго­вуючись знаннями. Просвітники вважали, що людина — досконала істота, яку природа обдарувала усякими здібностями, серед яких най­головніша — розум. Людина мусить відповідати за свої вчинки. Людей у суспільстві мають об'єднувати братні почуття і взаємна повага. Ці ідеї ґрунтовно виклав у своїх працях Вольтер. Саме він став ідеологом Просвітництва.

Діячі "Віку Просвітництва" висунули ідею освіченої монархії. На чолі держави мав стояти монарх-філософ, покровитель наук, мис­тецтв і ремесел. Тоді, вважали вони, чимало соціальних проблем було б вирішено. У своїх творах просвітники сміливо критикували монархізм. Але разом з тим вони підтримували знайомство з коронованими осо­бами, давали монархам поради з питань розвитку мистецтва, освіти, науки. Так, Вольтер листувався з російською імператрицею Катери­ною II, вів філософські бесіди з прусським королем Фрідріхом II.

Пропаганда знань і книги — суттєва прикмета епохи. Удосконален­ня техніки, книгодрукування дало можливість збільшити тиражі. З'я­вилися газети і журнали. Друковане слово стало доступним для широ­ких верств людей.

Просвітники зробили універсальну спробу пояснити навколишній світ і місце людини в ньому з позицій Розуму. Так виникла знаменита французька "Енциклопедія". У ній були розділи про людину, природу, суспільство, релігію, мистецтво, ремесла. "Енциклопедія" нараховува­ла 28 томів. Очолив роботу над виданням Дені Дідро.

Діячів епохи Просвітництва часто називають енциклопедистами. Адже вони працювали у різноманітних сферах науки і мистецтва.

Вольтер — поет, прозаїк, драматург, філософ, історик, математик.

Ґете — поет і прозаїк, вчений-натураліст (він залишив 14 томів наукових досліджень з біології та анатомії).

Ломоносов — фізик, хімік, астроном, філолог, поет, художник.

Сковорода — поет, прозаїк, філософ, педагог, збирач фольклору. Чудово малював і співав, писав тексти, пісень і музику до них/ був теоретиком мистецтва.

Спадщина діячів Просвітництва дуже вагома. І сьогодні їх твори заохочують до пошуку істини і гармонії.




Завдання і запитання.


1. Як просвітники розуміли прогрес?____________________________

________________________________________________________


2. Чи схвалювала церква просвітників?___________________________

___________________________________________________________


3. Яке місце займала в культурному житті доби книга?______________

___________________________________________________________


4. Викресліть зайве.


Добі Просвітництва належать такі митці: Дені Дідро, Вольтер,

Жан-Батіст Мольєр, Йоганн Гете, Джордж Байрон, Даніель Дефо,

Роберт Берн, Микола Карамзін.


5. „Тлумачний словник наук, мистецтв і ремесел Франції” має назву :

________________________________________________________


Додому: підручник стор. 102 – 104.





В о л ь т е р

( Марі Франсуа Аруе )

(1694 – 1778)


Вольтер

„Простак”


Вольтер (Марі Франсуа Аруе, 1694 – 1778) – духовний вождь французьких просвітників, походив з родини заможного паризького нотаря. Освіту здобув в єзуїтському коледжі Людовіка Великого.

Молодий Аруе виявив тверезий розум мислителя, непокірність характеру, небажання миритися з корумпованим і брехливим суспільством. За це він двічі був ув’язнений у Бастілії.

Після звільнення письменник мусив емігрувати в Англію, де він провів три роки ( 1726 – 1729). Опальний поет спостерігає в Англії, з якою повагою нація ставиться до своїх поетів і вчених. Його вразив театр Шекспіра. Сам Вольтер написав понад сорок п’єс. При Вольтері декорації стали малювати до кожного акту, вони представляли те місце, де розвивалися події. Саме Вольтер вивів на сцену масовку (народ).

Поет і філософ жив при дворі прусського короля Фрідріха II, у Берліні, листувався з російською імператрицею Катериною II. Доля привела його й до Швейцарії.

Своєю діяльністю Вольтер утвердив в Європі поняття „вольтер’янство”, що включає в себе безстрашне вільнодумство.

Вольте був плодовитим письменником в усіх жанрах – драматургії, поезії, прозі. Він писав дослідження з історії („Історія Російської імперії за Петра I” (1759), праці з філософії, статті для енциклопедії”. Та найбільше прославили Вольтера чотирнадцять „філософських повістей”, вершиною яких є „Простак” (1767).


Тема повісті – історія кохання Простака, юнака з індіанського племені гуронів, що потрапив до „цивілізованої” Франції; і юної вродливої Сент-Ів.

Франція, її суспільство, деспотизм та свавілля королівської влади, всемогутність міністрів та їх фавориток, безглузді церковні забобони показані через погляд людини, яка виросла в іншому світі, з іншими умовами життя. Простодушний подив героя з приводу всього, що він бачить і стає на шляху його об’єднання з коханою дівчиною, обертається для нього трагічною розв’язкою – загибеллю, яка жертвує своєю честю для того, щоб визволити коханого з в’язниці.

Простаку так і не вдалося знайти справедливість. Почуття ніжної і відданої Сент – Ів безжально розтоптані державною машиною.


Завдання і запитання.


1. Чи згодні ви з твердженням: „Звернення до дійсності, до її гострих

суспільних і духовних конфліктів пронизує усю творчість

Вольтера”?____________________________________________________

______________________________________________________________


2. „Природна людина” – „штучна” людина (продукт цивілізації – що собою

являє?_________________________________________________________

_______________________________________________________________


3. Чи можна Простодушного (Гурона) вважати ідеальною людиною? Чому?

________________________________________________________________

________________________________________________________________


4. Виберіть правильну відповідь.


1. Домінуюче гасло Просвітництва:

а) раціонально змінюючи суспільні форми життя, можна змінити на

краще кожну людину;

б) людський розум та прагнення до пізнання нічого не варті у

порівнянні з істиною, яку виписує церква;

в) головне для людини – розум, а не почуття та емоції;

г) пріоритет у визначенні шляхетності людини належить рівню

знань і не визначається походженням.


2. Простодушний (Гурон) був закоханий у

а) Начеку;

б) Сент-Ів;

в) Какамбо;

г) Жанну д’Акр.


3. Зміст якої концепції розкриває у повісті „Простак” Вольтер?

а) „природної людини”;

б) вільного вибору релігії;

в) просвітницького раціоналізму;

г) гармонійної суспільної перебудови.


5. Дайте визначення.

Філософська повість - __________________________________________

_______________________________________________________

Додому: підручник стор. 105 – 112; уривки з твору;




Й о г а н н В о л ь ф г а н г Г е т е

(1749 – 1832)


Йоганн Вольфганг Гете

„Фауст”

Гете (1749 – 1832) – видатний поет-лірик світової літератури. За своє творче життя він пережив кілька епох у розвитку європейської поезії, і це позначилося на його ліриці. Якби він нічого більше не написав, крім своїх „штюрмерських віршів”, і тоді б його вважали великим поетом. Словом „штюрмерство” називають творчість молодого покоління поетів у 1770-х роках Німеччини. Улюблені теми штюрмерів – кохання і природа.

Трагедія „Фауст” – найвище досягнення Гете. Ще в молоді роки поет захопився середньовічною легендою про мага і чародія Фауста. Твір складається з „Присвяти”, „ Театрального вступу”, „Прологу на небі” та двох частин.

Фауст” – драматична поема, побудована на репліках персонажів з численними авторськими ремарками. Світ, створений у „Фаусті”, незвичайний. Тут діють реальні люди – вчений Фауст, юна городянка Маргарита (зменшувальна форма цього імені – Гретхен), але в їхнє життя вриваються чари. Старий Фауст перетворюється на юнака і після цього проживає ще друге життя. Міфологічні персонажі: Бог, Мефістофель, відьми, нечиста сила – наділені людською психологією та людськими характерами. Мефістофель іноді постає як комічний персонаж. У творі відбувається багато фантастичного.

Перша частина має 25 сцен. Гете зображує Фауста як людину нової формації. Головна його риса – прагнення самостійно здобути істину, знання про життя. Він не схиляється перед авторитетами минулого. Душа ж Фауста жадає іншої істини: він хоче злитися з природою, відчути її величну красу, силу, а себе – як її частку. Дух відмовляється розмовляти з ученим, бо розум не здатний сприйняти нову істину. То ж Фауст зайшов у безвихідь. І тільки випадковість рятує його від самогубства.

Фаустові набридла суха, відірвана від життя наука, символом якої є його кабінет. Він прагне духовно насиченого і діяльного життя. Міфічний образ Мефістофель – це втілення не одухотвореної, низької природи. У людині він бачить слабку й аморальну істоту, яку легко спокусити. Такій спокусі він піддає й Фауста.

Фауст закохується у Маргариту. Маргарита – це образ людини, яка живе серцем і почуттями і виконує заповіданий самою природою обов’язок сумлінної щоденної праці. Герої перебувають у полоні любовних почуттів. Гретхен (Маргарита) згодом відчуває, що стане матір’ю. Страх перед людським поголосом відсуває на задній план кохання. ЇЇ стосунки з Фаустом припинилися, бо вона не змогла знайти в ньому душевної опори. Маргарита у розпачі, здається, свідомість залишила її.

Мефістофель бачить у Гретхен звичайну грішницю. Адже вона вбила матір і свою позашлюбну дитину й заслуговує на довічні муки. Але Гете вустами Бога знаходить для Маргарити виправдання. З неба лунає: „Врятована!”.

Таким чином Гете стверджує, що істина має носити активний характер і виявлятися у вчинках людини. Істина має бути співвіднесена із загальними законами Всесвіту, з природою. Тільки так можна уникнути сваволі й анархізму.

У другій частині Гете продовжує розповідь про духовні шукання героя. Зміст трагедії багатогранний. У житті людина мусить обирати тільки те, що сприяє самовдосконаленню.




Запитання і завдання.


  1. Яку угоду укладають Мефістофель і Фауст?_________________________

_______________________________________________________________

  1. Що привабило Фауста в Маргариті?________________________________

________________________________________________________________

  1. Як ви розумієте слова Мефістофеля: „ Я тої сили часть, що робить лиш

добро, бажаючи лиш злого”?_______________________________________

_______________________________________________________________

  1. Як у сцені „Кімната Гретхен” розкривається внутрішній світ

Маргарити?_____________________________________________________

_______________________________________________________________


5. Чому саме кохання стає одним із перших випробувань

Фауста?_________________________________________________________

________________________________________________________________


6. Чому Фауст хоче випити отруту?____________________________________


7. Як страх перед поголосом уплинув на Гретхен?_______________________

________________________________________________________________


8. Кому із персонажів належать такі слова:
  • „Мистецтво довге, вік короткий”______________________________



  • „Теорія завжди, мій друже, сіра, а древо жизні – золоте” __________

___________________________________________________________

  • „Цінуйте час. Він не стоїть на місці, зумійте з нього взять якомога більш користі”______________________________________________


9. Визначте жанр „Фауста”:

а) драматична поема;

б) роман у віршах;

в) трагедія;

д) містерія.


10. Місце, у якому Мефістофель намагається спокусити Фауста,

спираючись на твердження „істина в вині”:

а) печера відьом;

б) в’язниця, де перебуває Гретхен;

в) кімната Фауста;

г) Авербахів склеп.


11. Які слова мав вимовити Фауст, коли йому відкривається істина?

а) „Зупинися, мить! Ти прекрасна!”

б) „Зупинись, щаслива мить!”

в) „Врятований!”

г) „Лиш той життя і волі гідний, хто б’ється кожен день за них!”


Додому: підручник стор. 113 – 134; уривки з трагедії;


До заліку: „Які риси людини доби Просвітництва

уособлює Фауст?”





Йоганн Крістофер Фрідріх Шиллер

(1759 – 1805)


Йоган Крістофер Фрідріх Шиллер

„Вільгельм Телль”


Видатний німецький поет і драматург Фрідріх Шиллер (1759 – 1805) народився в сім’ї полкового лікаря. Батьки віддали чотирнадцятирічного сина в „Академію Карла” – навчальний заклад закритого типу, де вивчав медицину. Заняття науками чергувалися з військовою муштрою, а з родичами можна було бачитися лише у присутності наглядача. Єдиною відрадою для юнака було читання давньогрецьких письменників, Шекспіра, Руссо, Лессінга, чиї твори розповідали про високі людські пристрасті.

В „Академії” Шиллер написав свої перші вірші та драту „Розбійники”. Закінчивши курс, Шиллер вирішив залишити службу і віддатись творчості. Серед його шедеврів 1780 рр – драми „Підступність і кохання”, „Дон Карлос”, ліричні поезії.

Поет розмірковував над багатьма проблемами. Його тепер не задовольняв герой - бунтар – одинак, тому він звертається до історії і пише „Історію Тринадцятилітньої війни”.

Під впливом дружби з Гете були створені „Поезія і життя”, „Голос в ярмі” та ін.

У баладах поет оспівує сильних духом героїв. („Нурець”, „Рукавичка”).

У трагедії „Марія Стюард” автор засуджував деспотизм королівської влади, викривав ханжество і лицемірство протестантів і католиків. Незабаром з-під пера майстра вийде „Орлеанська діва”.

Вершиною творчості Шиллера стала драма „Вільгельм Телль” (1804).

В основі твору – легенда про швейцарського народного героя – стрілка Вільгельма Телля. Справжнім героєм п’єси є народ. Головний персонаж – майстерний стрілець з лука, національний герой Вільгельм Телль.

... Біда звалилась на Швейцарію, поділила людей на поневолених і поневолювачів. Телль не вклонився капелюху імперського намісника. Його схопили. Непокірному загрожує смертна кара. Геслер потіхи ради примушує його стріляти в яблуко, яке помістили на голову його сина, маленького Вальтера. Геслер глумиться над почуттями батька. Та й потім, коли влучна стріла Телля збила яблуко, залишивши хлопчика неушкодженим, стрільцю не дарують свободи, і він рятується лише чудом. Священною помстою горить серце Телля. Колись розважливий і спокійний, він стає грізним месником. Його стріла влучає в серце насильника. П’єса закінчується величним закликом до свободи. Телль поступово переходить до організації всенародного повстання. Автор правдиво змалював визвольну боротьбу швейцарців за свою національну єдність проти чужоземних загарбників. І в цьому – сила твору, який закликав до національного об’єднання Німеччини.

Хоча Шиллер ніколи не бував у Швейцарії, він чудово зобразив природу цієї країни, досконало передав національні риси Вільгельма Телля та його співвітчизників. Не випадково Шиллерову драму швейцарці й понині мають за свій національний епос.


Запитання і завдання.


1. Дайте відповіді на запитання:


  • Якою уявляв Шиллер роль театру в житті суспільства?___________

___________________________________________________________

  • Кого називають „німецьким Шекспіром”? Чим це зумовлено?



  • До яких змін у житті Шиллера призвело звернення до драматургії ___________________________________________________________

___________________________________________________________


2. Визначте тему на головних персонажів драми „Вільгельм Телль»

______________________________________________________________

_______________________________________________________________

_______________________________________________________________

  1. Виконайте тестові завдання.



  1. Теоретик нової німецької драматургії:

а) Й. Герде;

б) Ф. Шиллер;

в) Ф. Клоп шток;

г) Лессінг.

2. Драма німецького письменника, в основі якої сюжет швейцарської

історії:

а) „Егмонт”;

б) „Вільгельм Телль”;

в) „Розбійники”;

г) „Підступність і кохання”.


Додому: підручник стор. 135 – 145; уривки з твору;


До заліку: „Історична тематика у творчості

Шиллера”.

Із літератури романтизму


Романтичний напрям з'явився під знаком Великої французької ре­волюції 1789 року. Так вважали і самі романтики, і дослідники їхньої творчості. Замість обіцяних "Свободи, Рівності, Братерства" після революції запанувала убога, безпросвітна повсякденність. Розрив між ідеалом та дійсністю є визначальною рисою романтизму, який виявив­ся цілою епохою культури, як раніше — Ренесанс, класицизм, Про­світництво. Сьогодні він вважається "одним із найбільших напрямів у європейській та американській літературі кінця XVIII — першої поло­вини XIX ст., що набув всесвітнього значення та поширення". Проте існування його не обмежується цим періодом, а триває протягом XIX і в XX ст. Яскравим прикладом того є творчість Жорж Санд, Марка Вовчка, Лесі Українки, Коцюбинського, Кобилянської, Гріна, Довженка.

Романтики відкинули раціоналізм Просвітництва і виробили власні художні засади, поклавши в основу принцип вільної творчості поета і вільної поетичної форми, не скутої жодними правилами. Митець підпо­рядковується лише власному натхненню, емоціям та інтуїції. Тільки так він може наблизитися до таємничих істин, які відкриваються через почуття і недоступні людському розумові.

Навколишній світ романтики розглядали як цілісний живий організм. В ньому багато таємничого, непізнаного; його населяють містичні і невідомі сили. Вони непомітно переходять у реальне життя, перепліта­ються з ним, впливають на поведінку реальних людей. Звідси велика кількість фантастичних та містичних елементів у художніх творах ро­мантиків, органічне поєднання фантастики та реальності (наприклад, у Гофмана, Гоголя).

Екзотичні події часто поєднуються з винятковими, душевними станами людини, незвичайними вчинками: героїзмом, актами жертовності й любові або гріховними, злочинними діями. Герої — то прекрасні, сповнені любові і благородства, то потвори з жорстокою душею. На­строям, емоційним станам людини завжди співзвучна природа, вона стає другим головним героєм романтичних творів.

Буржуазне суспільство, реальна дійсність сприймаються романти­ками як щось вороже. Якщо митець-реаліст зображає те, що є і відбувається насправді, то романтик — бажане, те, що мало б, на його думку, бути. Тому звертається або до минулого, часто ідеалізуючи, облагороджуючи його, або до уявлень про майбутнє.

Звертаючись до внутрішнього світу людини, до розкриття її по­чуттів, думок, переживань, романтики підносять все духовне, справді людське, протиставляючи цьому зовнішні життєві блага (багатство, славу, кар'єру тощо); зображують людську душу не як незмінну і по­стійну, а в русі, розвиткові, яскравих індивідуальних проявах» Вони проголошують культ особистості, яка стоїть над суспільством, світом.

Звідси образ романтичного героя, який є бунтарем, що повстає проти суспільства. Герой у романтиків самотній, внутрішньо ні від кого і ні від чого не залежний, він тікає від навколишнього світу (Чайльд Гарольд Байрона чи кавказький бранець Пушкіна) або бореться за краще життя, виявляючи свою винятковість і благородство (Данко Горького). Але в непізнанному світі він не має спільників, безмежно самотній у своєму бунті, безсилий проти зла, тому часто гине» Досить повно ці особливості романтичного героя проявилися у творчості Бай­рона, Лермонтова, Гюго та Гофмана.


Основні риси, властиві романтизмові як літературному напряму: