Я україни буковинський державний медичний університет т. В. Хмара, Б. Г. Макар методичні вказівки студентам I курсу фармацевтичного факультету освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр”

Вид материала

Документы

Содержание 4. Поради студенту. 5.1. Зміст теми 5.2. Теоретичні питання до заняття 5.3. Матеріали для самоконтролю.

Подобный материал:

• Вінниця – 2006, 184.55kb.
• М забезпеченням з курсу «Туристське країнознавство» для студентів освітньо-кваліфікаційного, 393.26kb.
• Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет, 220.11kb.
• Навчально-методичний комплекс з дисципліни фінансовий аналіз для підготовки фахівців, 940.06kb.
• Фондова лекція, 458.68kb.
• Міністерство аграрної політики України, 1697.15kb.
• Програма співбесіди з фінансів для абітурієнтів, що вступають за освітньо-кваліфікаційним, 89.87kb.
• Тематичний план лекцій з менеджменту та маркетингу у фармації для студентів ІV курсу, 162.83kb.
• Програма державного комплексного кваліфікаційного іспиту зі спеціальності 050100 «Маркетинг», 357.05kb.
• Міністерство охорони здоров’я України Буковинський державний медичний університет, 146.19kb.

4. Поради студенту.


При описі внутрішніх органів чи структурно-функціональних утворень необхідно дотримуватися відповідної схеми. Це значно полегшує розуміння та засвоєння матеріалу. Ми пропонуємо найбільш простий порядок характеристики системи органів:

1. Назва органа українською та латинською мовами.

2. Опис загального плану будови органа, що включає:

а) вказівку на те, порожнистий орган чи паренхіматозний;

б) опис його форми;

в) назву частин або відділів органа;

г) будову його стінок;

д) пошарову будову та особливості шарів;

е) інші (при необхідності) відділи.

3. Топографія органа:

а) скелетотопія – проекція органа на кісткові структури (як правило, на хребтовий стовп, ребра, груднину або кістки тазу);

б) голотопія – просторове або тривимірне розміщення частин органа, водночас можна вказати проекцію органа на поверхню тулуба;

в) синтопія – взаємовідношення органа, що описується, із суміжними утвореннями.

4. Особливості структурної організації органа в цілому та його частин.

5. Функція органа.

6. Основні етапи історичного та індивідуального (філо- та онтогенез) розвитку органа.

7. Можливі варіанти будови та вади розвитку органа.


5.1. Зміст теми:

Внутрішні органи (viscera, splanchna) розташовуються в порожнинах тіла – грудній, черевній і тазу, а також у ділянці голови і шиї.

У відповідності до особливостей будови, розвитку, топографії та функціональних особливостей внутрішні органи поділяються на групи, які утворюють системи або апарати органів.

Системи органів – це органи, які виконують спільну функцію і мають спільне походження (травна, дихальна, серцево-судинна, нервова системи та ін.).

Апарат органів – це органи, які виконують спільну функцію, але мають різне походження (опорно-руховий, ендокринний апарат).

До внутрішніх органів відносять травну систему (systema digestorium), дихальну систему (systema respiratorium), сечову систему (systema urinarium) та статеві системи (systemata genitalia). Крім вищезазначених систем виділяють групу органів, наприклад, ендокринні залози, або залози, що не мають проток (glandulae endocrinae s. gl. sine ductibus).

За своєю будовою внутрішні органи поділяються на паренхіматозні і трубчасті, або порожнисті. Паренхіматозні органи складаються з функціонуючої тканини – паренхіми, в яку входять спеціалізовані клітинні елементи, та сполучнотканиної строми. До органів такого типу будови відносяться печінка, підшлункова залоза, легені, нирки та ін.

Трубчасті органи мають форму трубки різного діаметру, наприклад: стравохід, шлунок, кишка, трахея, сечовід. Ці органи, не зважаючи на відмінності за формою та функцією мають подібний план будови. Стінка кожного органа складається із внутрішньої оболонки – слизової (tunica mucosa), підслизового прошарку (tela submucosa), м’язової оболонки (tunica muscularis), і зовнішньої оболонки – адвентиції чи серозної (tunica adventitia s. serosa).

Слизова оболонка є внутрішньою вистилкою трубчастого органу. Ії поверхня, обернена у просвіт органа, вистелена різними видами епітелію. Зокрема, в порожнині рота вона вистелена багатошаровим плоским епітелієм, такий самий епітелій є в глотці, стравоході, кінцевому відділі прямої кишки. Одношаровий циліндричний епітелій вистеляє шлунок, товсту кишку; призматичний – тонку кишку і трахею. Епітелій розміщений на власній пластинці слизової оболонки, яка представлена пухкою волокнистою сполучною тканиною. Тут розташовуються скупчення лімфатичної тканини у вигляді фолікулів, залози, кровоносні та лімфатичні капіляри, судини і нерви. У глибшому шарі слизової оболонки на межі з підслизовою основою знаходиться м’язова пластинка слизової оболонки.

У слизовій оболонці наявні багаточисленні залози. Розрізняють одно­клітинні залози, які називають келихоподібними клітинами, і багатоклітинні, що розташовуються у слизовій оболонці та підслизовій основі. За формою багатоклітинні залози поділяють на трубчасті, альвеолярні та альвеолярно-трубчасті. У кожному відділі травної, дихальної і сечостатевої систем ці залози мають власні морфофункціональні особливості.

Залози, що мають протоки, називають екзокринними залозами, або залозами зовнішньої секреції. Групу залоз, які не мають проток, відносять до ендокринних залоз (залози внутрішньої секреції).

Крім слизової оболонки, у стінці трубчастих органів виділяють підслизову основу, в якій розташовуються кровоносні та лімфатичні судини, нерви. У підслизову основу проникають залози і лімфатичні фолікули.

Зовні від підслизової основи в трубчастому органі розміщена м’язова оболонка. У початкових і кінцевих відділах травної системи ця оболонка складається із посмугованої м’язової тканини. В інших відділах вона представлена непосмугованими (гладенькими) м’язовими клітинами.

Пучки гладеньких міоцитів у трубчастих органах, як правило, розташовуються у два шари, в шлунку – навіть у три. Один шар коловий (внутрішній), зовні від нього розташовуються поздовжній (зовнішній) шар. Шари м’язової оболонки в органах травної системи сприяють просуванню їжі по травному тракту. В органах дихальної системи вказана оболонка регулює просвіт бронхів, у сечостатевих органах (сечовід та ін.) – діаметр відповідних трубчастих органів.

Адвентиція є зовнішньою оболонкою органів травної і дихальної систем. Вона утворена серозною оболонкою або пухкою волокнистою сполучною тканиною. Адвентиція вкриває органи зовні (глотку, стравохід, трахею). У цій оболонці розташовуються судини і нерви. Серозна оболонка, яка називається в черевній порожнині очеревиною, вкриває шлунок, тонку кишку та інші органи черевної порожнини. В грудній порожнині ця оболонка називається плеврою, яка відокремлює легені від стінок грудної порожнини. Серце вкрите нутрощевою пластинкою серозного осердя (епікардом).


5.2. Теоретичні питання до заняття:


1. Що таке цілісність організму і умовність його поділу на окремі апарати, системи органів?

2. Які розрізняють в організмі людини системи і апарати органів?

3. Наведіть приклади паренхімних органів.

4. Які Ви знаєте порожнисті органи?

5. Що входить до складу органа?

6. Чим відрізняються ендокринні залози від екзокринних? Наведіть приклади.

7. Яке функціональне значення травної, дихальної, сечової, статевої, ендокринної, нервової та ін. систем в організмі людини?

8. Що об’єднує в собі кровоносна система?

9. Чим досягається цілісність організму?

10. Яка будова стінки органа?

11. Які серозні оболонки в грудній і черевній порожнині Ви знаєте?

12. На що слід звернути увагу при описанні топографії органа?


5.3. Матеріали для самоконтролю.

Тестові задачі для самоконтролю.

1. Стінка кожного органу складається з :
   

А. Слизової, підслизової, м’язової і зовнішньої (адвентиції, серозної).

Б. Слизової, м’язової, серозної.

В. Підслизової, адвентиції, серозної.


2. До паренхімних органів відносяться:

А. Печінка, підшлункова залоза, легені, нирки;

В. Шлунок, легені, підшлункова залоза;

С. Трахея, печінка, нирки.


3. До порожнистих органів належать:

А. Стравохід, печінка, трахея, шлунок.

В. Стравохід, шлунок, кишка, трахея, сечовід.

С. Стравохід, легені, нирки, трахея.


4.Слизова оболонка травної трубки має все, крім:

А. Залоз.

В. Складок.

С. Горбків.

D. Епітелію.

Е. Лімфатичних утворень.


5. До ендокринних залоз відносяться:

А. Щитоподібна, прищитоподібні залози, печінка, надниркові залози.

В. Гіпофіз, епіфіз, загруднинна залоза, щитоподібна, прищитоподібні, надниркові залози.

С. Печінка, гіпофіз, підшлункова залоза, щитоподібна залоза.

D. Загруднинна залоза, гіпофіз, епіфіз, шлунок.

Е. Щитоподібна, гіпофіз, нирки, надниркові залози.


5.4. Інструктивні матеріали для оволодіння професійними вміннями та навичками ( орієнтовні карти, професійні алгоритми, інструкції).

№	Завдання	Вказівки	Примітки
1. 2. 3. 4.	Поясніть, яка різниця між системою і апаратом органів. Розкажіть загальний план будови органів. Чим відрізняються ендокринні залози від екзокринних. і яке їх функціональне значення Розкажіть будову стінки органа.	Назвіть основні сис­теми і апарати орга­нів. За своєю будовою розрізняють парен­хімні та порожнисті органи. Назвіть ознаки, які характерні для залоз зовнішньої і внут­рішньої секреції. Послідовно пере­лічить оболонки стінки органа.	Зверніть увагу на функціональне зна­чення кожної систе­ми і апаратів органів в організмі людини. Наведіть приклади паренхімних і по­рожнистих органів. При описі топо­графії органа звер­ніть увагу на їх ске­летотопію і синто­пію. Наведіть приклади екзокринних і ендо­кринних залоз. Дайте характер­ристику кожній оболонці стінки органа.