Я україни буковинський державний медичний університет т. В. Хмара, Б. Г. Макар методичні вказівки студентам I курсу фармацевтичного факультету освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр”

Вид материала

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 24

5. Поради студенту.

При описі перервних з’єднань кісток необхідно дотримуватися відповідної схеми. Це значно полегшує розуміння та засвоєння матеріалу. Ми пропонуємо найбільш простий порядок характеристики суглоба:

1. Назва суглоба українською та латинською мовами.

2. Якими поверхнями яких кісток утворений суглоб.

3. Простий чи складний.

4. Який за формою зчленовующихся суглобових поверхонь.

5. Де кріпиться суглобова капсула.

6. Комплексний чи ні.

7. Комбінований чи ні.

8. Якими зв’язками підтримується.

9. Який за функцією та об’ємом рухів.

10. Які структурно-функціональні особливості суглоба.

5.1. Зміст теми:

Усі кістки тіла людини з’єднуються за допомогою різних видів з’єднань: неперервних, півсуглобів і перервних.

I. До неперервних з’єднань (синартрозів) відносяться синдесмози, синхондрози та синостози.

Синдесмози (syndesmosis) або волокнисті з’єднання (junctura fibrosa) – це з’єднання за допомогою щільної волокнистої сполучної тканини, волокна якої зростаються з окістям. До синдесмозів відносяться:

а) міжкісткові перетинки (membranae interosseae) передпліччя і гомілки, міжреброві перетинки;

б) зв’язки (ligamenta) – (міжостьові, жовті, міжпоперечні, надостьові);

в) шви (suturae): зубчастий (вінцевий, стріловий, ламбдоподібний), лускоподібний (скронево-тім’яний), плоский (лобово-носовий, лобово-сльозовий, сльозово-верхньощелепний, серединний і поперечний піднебінні шви);

г) вклинення (gomphosis) (зубо-комірковий синдесмоз).

Синхондрози (synchondrosis) або хрящові з’єднання (junctura cartilaginea) – це з’єднання за допомогою волокнистої хрящової тканини. По тривалості свого існування: тимчасові (між епіфізами та метафізами, між крижовими хребцями, між трьома кістками тазового поясу); постійні (синхондрози черепа: клино-потиличний, клино-кам’янистий, кам’янисто-потиличний, клино-решітчастий синхондрози, реброво-груднинний синхондроз).

Синостози (synostosis) – з’єднання за допомогою кісткової тканини внаслідок скостеніння волокнистих або хрящових з’єднань.

II. Півсуглоби (hemiarthroses) або симфізи (symphysis)– це з’єднання кісток за допомогою хряща, в якому є щілина, але суглобова капсула відсутня. Прикладом є міжхребцеві симфізи, лобковий симфіз. Лобковий симфіз у звичайному стані це – синхондроз, в похилому віці – синостоз, у вагітних жінок формується діартроз.

III. Перервні з’єднання (junctura synovialis) або діартрози (diartrosis), або суглоби (articulatio). Це найбільш рухоме з’єднання між кісткам, для утворення якого необхідна присутність чотирьох облігатних (обов’язкових) структурних елементів, а саме:

а) не менше двох суглобових поверхонь (facies articulares), які вкриті гіаліновим хрящем (cartilago hyalina) і мають суглобову ямку (fossa articularis) та голівку суглоба (caput articulare);

б) суглобової капсули (capsula articularis), яка складається з волокнистої перетинки; волокнистого шару (membrana fibrosa; stratum fibrosum) та синовіальної перетинки; синовіального шару (membrana synovialis; stratum synoviale), який має синовіальні складки (plicae synoviales) і синовіальні ворсинки (villi synoviales);

в) суглобової порожнини (cavitas articularis), яка може містити суглобовий закуток (recessus articularis), синовіальну піхву (vagina synovialis) та синовіальну сумку (bursa synovialis);

г) синовії (synoviae) – це синовіальна рідина, яка зменшує тертя між суглобовими поверхнями під час рухів у суглобі. Синовіальний шар капсули суглоба закінчується на межі із суглобовим хрящем.г) синовіальна рідина (синовія), що розміщена в суглобовій порожнині (cavitas articularis).

Суглоби можуть мати і додаткові (факультативні) елементи, до яких належать:

а) зв’язки – ligamenta: extracapsularia, capsularia, intracapsularia;

б) суглобові диски – disci articulares;

в) суглобові меніски – menisci articulares;

г) суглобові губи – labra articularia;

д) перетинки – membranae;

є) синовіальні сумки – bursae synoviales;

ж) жирові складки – plicae adiposae;

з) синовіальні ворсинки – villi synoviales.

Класифікація суглобів:

І. По кількості зчленовующихся поверхонь (кісток):

а) простий суглоб (art. simplex) – синовіальне з’єднання, яке утворюється суглобовими поверхнями двох кісток (плечовий, крижово-клубовий суглоби тощо);

б) складний (art. composita) – з’єднуються суглобові поверхні трьох і більше кісток (ліктьовий, променево-зап’ястковий, надп’ятково-гомілковий суглоби тощо).

ІІ. За формою зчленовующихся суглобових поверхонь:

а) плоскі суглоби – art. plana (міжхребцеві ІІ шийний - ХІІ грудний);

б) кулясті – art. spheroidea (плечовий);

в) чашоподібний – art. cotylica (кульшовий);

г) циліндричний – art. trochoidea (променево-ліктьовий);

д) блокоподібний – ginglymus (міжфалангові);

є) еліпсоподібні – art. ellipsoidea (променево-зап’ястковий);

ж) гвинтоподібні – art. cochlearis (плечо-ліктьовий);

з) двовиростковий – art. bicondylaris (колінний);

і) сідлоподібний – art. sellaris (зап’ястко-п’ястковий суглоб великого пальця).

ІІІ. Залежно від функції, або за об’ємом рухів:

а) одновісні (articulationes uniaxiales) – циліндричний, гвинтоподібний, блокоподібний;

б) двоосьові (articulationes biaxiales) – еліпсоподібний, двовиростковий, сідлоподібний;

в) багатоосьові (articulationes multiaxiales) – кулястий, чашоподібний, плоский.

Функція суглоба є похідним від форми, тобто форма і функція взаємопов’язані.

Але можуть бути: малорухомі, важкорухомі (амфіартрози) – в цих суглобах можливе лише ковзання однієї кістки відносно другої (плоскі суглоби).

Чим більша конгруентність (відповідність) суглобових поверхонь (суглобова головка – суглобова ямка), тим менший об’єм рухів (амплітуда рухів) можливий у цьому суглобі. Це основний закон системи з’єднань (артросиндесмології).

У суглобах (articulationes) в залежності від будови (форма, розмір, зігнутість суглобових поверхонь, розташуваня зв’язок) з’єднувальних поверхонь рухи можуть здійснюватись навколо лобової; фронтальної осі (axis frontalis), стрілової; сагітальної осі (axis sagittallis) та вертикальної; прямовисної осі (axis verticalis).

Навколо лобової осі (axis frontalis) у суглобі (articulatio) можливе згинання (flexio) та розгинання (extensio).

Навколо стрілової осі (axis sagittallis) у суглобі (articulatio) можливі відведення (abductio) та приведення (adductio).

Навколо вертикальної осі (axis verticalis) у суглобі (articulatio) можливі обертання назовні; бічне обертання (rotatio externa; exorotatio; rotatio lateralis) та обертання досередини; присереднє обертання (rotacio interna; endorotatio; rotatio medialis), а також привертання (pronatio) та відвертання (supinatio).

Навколо усіх осей у суглобі (articulatio) можливе колове обертання (circumductio), при якому вільний кінець кістки чи кінцівки описує коло.

У суглобах (articulationes) деяких ділянок кінцівок (regiones membrorum) також можливі привертання (pronatio), відвертання (supinatio), протиставлення (oppositio) та зіставлення (repositio).

ІУ. Комбінований – два анатомічно ізольовані суглоби, які функціонують одночасно, як один суглоб (скронево-нижньощелепний, атланто-потиличний, бічні атланто-осьові, реброво-хребцеві, проксимальний і дистальний променево-ліктьові суглоби).

У. Комплексний (art. complexa) – наявність хрящового диска або меніска, який розташований між суглобовими поверхнями і розділяє порожнину суглоба на два відділи (колінний, груднинно-ключичний, скронево-нижньощелепний суглоби).

Потрібно розуміти, що в нормі у організмі немає тільки одного якогось з’єднання кісток (juncturae ossium): перервні синовіальні з’єднання (junctura synovialis) завжди доповнюються неперервними, а неперервні з’єднання (synartrosis) мають одночасно декілька підвидів. Наприклад, будь-який суглоб (articulatio) укріплюється зв’язками (ligamenta) та м’язами (musculi), які належать до неперервних з’єднань (synarthrosis).

З’єднання черепа (juncturae cranii) здійснюються, в основному, за допомогою синартрозів (synarthroses), тобто неперервних видів з’єднань. Винятком є з’єднання нижньої щелепи із скроневою кісткою з утворенням скронево-нижньощелепного суглоба (articulatio temporomandibularis).

Неперервні з’єднання черепа (synarthroses cranii) або синартрози (synarthrosis) складають, в основному, волокнисті з’єднання черепа (juncturae fibrosae cranii) у вигляді швів (suturae) у дорослих та міжкісткових перетинок (membranae interosseae) у новонароджених. Розрізняють три види швів: а) зубчастий шов (sutura serrata): вінцеподібний (sutura coronalis) між лобовою і тім’яними кістками, стрілоподібний (sutura sagittalis) між тім’яними кістками, ламбдоподібний (sutura lambdoidea) між потиличною і тім’яними кістками; б) лускоподібний шов (sutura squamosa) між скроневою кісткою і тім’яною; в) плоский шов (sutura plana) між кістками лиця.

До неперервних з’єднань черепа (synarthroses cranii), або синовіальних з’єднань (juncturae synovialis), або суглобів (articulationes) або ж діартрозів (diarthrosis) належать також з’єднання черепа (juncturae cranii) з під’язиковою кісткою (os hyoideum) за допомогою м’язів (синсаркоз – synsarcosis) та зв’язок (синдесмоз – syndesmosis).

До неперервних з’єднань черепа (synarthroses cranii), або синартрозів (synarthrosis) належать і хрящові з’єднання черепа (juncturae cartilagineae cranii), які наявні у ділянці основи черепа (basis cranii).

До суглобів черепа (diarthroses cranii; articulationes cranii), або перервних з’єднань черепа (articulationes juncturae cranii) належить тільки скронево-нижньощелепний суглоб (articulatio temporomandibularis). Суглобовими поверхнями є нижньощелепна ямка скроневої кістки та головка нижньої щелепи. Суглобовий диск розділяє суглобову порожнину на верхній та нижній поверхи (комплексний суглоб). Є внутрішньо- і позакапсульні зв’язки. За формою суглоб виростковий і комбінований. У фронтальній площині відбуваються вертикальні рухи (опускання та піднімання нижньої щелепи); у сагітальній площині здійснюються сагітальні рухи (зміщення нижньої щелепи вперед і назад); у горизонтальній площині відбуваються трансверзальні рухи (зміщення нижньої щелепи вправо та вліво).

З’єднання кісток тулуба (articulationes trunci)

І. З’єднання хребців:

Тіла хребців з’єднуються безперервно за допомогою міжхребцевих дисків (discus intervertebralis), а також передньої поздовжньої зв’язки (ligamentum lоngitudinale anterius), яка йде по передній поверхні хребців і запобігає перерозгинанню хребта, і задньої поздовжньої зв’язки (ligamentum lоngitudinale posterius), яка йде по задній поверхні тіл хребців і запобігає надмірному згинанню хребетного стовпа.

Дуги хребців з’єднуються безперервно за допомогою жовтих зв’язок (ligamenta flava).

Остисті відростки з’єднуються безперервно міжостьовими зв’язками (ligamenta interspinalia), які виходять за межі остистих відростків і формують надостьову зв’язку (ligamentum supraspinale). В ділянці шиї остання потовщується і називається карковою зв’язкою (ligamentum nuchae).

Поперечні відростки з’єднуються безперервно міжпоперечними зв’язками (ligamenta intertransversalia).

Суглобові відростки з’єднуються перервно за допомогою міжхребцевих суглобів. Міжхребцевий суглоб (articulatio intervertebralis) утворений суглобовими поверхнями нижнього суглобового відростка вищерозташованого хребця і верхнього суглобового відростка нижчерозташованого хребця. Це приклад комбінованого, плоского, триосьового суглоба.

ІІ. З’єднання ребер:

а) з грудиною:

І ребро з’єднується з грудниною безперервно (синхондроз). ІІ–УІІ ребра з грудниною з’єднуються перервно, утворюючи груднинно-реброві суглоби (artt. costosternales).

б) з хребтом:

з’єднання ребер з хребтом перервне, складається з 2-х суглобів:

суглоб голівки ребра (art. capitis costae), утворений суглобовими поверхнями голівки ребра та ребровими ямками на тілі грудного хребця.
Реброво-поперечний суглоб (art. costotransversaria), утворений суглобовими поверхнями горбка ребра та ребровою ямкою поперечного відростка.

в) між собою:

ребра з’єднуються між собою безперервно зовнішньою та внутрішньою міжребровими мембранами.

З’єднання черепа з хребтом – перервне за допомогою атланто-потиличного суглоба (articulatio atlantooccipitalis). Суглобовими поверхнями є верхня суглобова ямка атланта і потиличний виросток. Цей суглоб – комбінований, виростковий, двоосьовий: відбувається згинання і розгинання навколо фронтальної осі в сагітальній площині та відведення і приведення навколо сагітальної осі у фронтальній площині.

При з’єднання І з ІІ шийним хребцем утворюються:

а) латеральний атланто-осьовий суглоб (суглобовими поверхнями є нижня суглобова ямка атланта і верхня суглобова поверхня осьового хребця), парний, комбінований, плоский, триосьовий з обмеженим об’ємом рухів;

б) серединний атланто-осьовий (суглобовими поверхнями є ямка зуба атланта і зуб осьового хребця), непарний, комбінований, циліндричний, одноосьовий (відбувається обертання голови навколо вертикальної осі у горизонтальній площині).

З’єднання кісток верхньої кінцівки (articulationes membri superioris)

І. З’єднання кісток плечового пояса.

1. Безперервні з’єднання (синдесмози) плечового пояса:

а) дзьобо-акроміальна зв’язка – між дзьобоподібним відростком і акроміоном лопатки;

б) верхня поперечна зв’язка лопатки – проходить по верхньому краю лопатки, перетворюючи вирізку лопатки в отвір;

в) нижня поперечна зв’язка лопатки – огинає шийку лопатки.

2. Перервні з’єднання (суглоби):

а) груднинно-ключичний суглоб (articulatio sternoclavicularis) утворений суглобовою поверхнею груднинного кінця ключиці та ключичною вирізкою груднини; комплексний, сідлоподібний, простий.

б) надплечово-ключичний суглоб (articulatio acromioclavicularis) утворений суглобовими поверхнями акроміона лопатки і акроміального кінця ключиці, комплексний, плоский, простий.

ІІ. З’єднання кісток вільної верхньої кінцівки.

1. Плечовий суглоб (articulatio humeri) утворений голівкою плечової кістки і суглобовою западиною лопатки. Допоміжними елементами є суглобова губа, яка розміщена по краю суглобової западини і збільшує суглобову поверхню; та дзьобо-плечова зв’язка (від дзьобоподібного відростка лопатки до анатомічної шийки плечової кістки). За формою суглоб кулястий, простий, триосьовий: навколо фронтальної осі відбувається згинання і розгинання, навколо сагітальної осі – відведення і приведення, навколо вертикальної осі – обертання. Можливий ще також коловий рух.

2. Ліктьовий суглоб (articulatio cubiti) складний, включає в собі три суглоби: плечо-ліктьовий, плечо-променевий, проксимальний променево-ліктьовий. В утворенні ліктьового суглоба беруть участь структури дистального епіфіза плечової кістки і проксимальних епіфізів ліктьової та променевої кісток. Двоосьовий: навколо фронтальної осі відбувається згинання і розгинання, навколо вертикальної осі – обертання. Цей рух відбувається у комбінації із дистальний променево-ліктьовим суглобом.

3. Дистальний променево-ліктьовий суглоб – комбінований, циліндричний, утворений дистальними епіфізами променевої і ліктьової кісток, одноосьовий: обертання навколо вертикальної осі при участі ліктьового суглоба.

4. Між кістками передпліччя є безперервне з’єднання (синдесмоз) – міжкісткова перетинка передпліччя (membrana interossea antebrachii).

5. Променево-зап’ястковий суглоб (articulatio radiocarpea) утворений зап’ясткової суглобовою поверхнею променевої кістки і суглобовими поверхнями човноподібної, півмісяцевої і тригранної кісток. Це складний, еліпсоподібний, комплексний, двоосьовий суглоб. Функції: згинання і розгинання навколо фронтальної осі; навколо сагітальної осі відбувається відведення і приведення; можливий коловий рух.

Також є середньозап’ястковий суглоб, зап’ястково-п’ясткові суглоби, міжзап’ясткові, міжп’ясткові, п’ястково-фалангові та міжфалангові суглоби.

З’єднання кісток нижньої кінцівки (articulationes membri inferioris)

І. З’єднання тазового пояса.

1. Безперервні з’єднання тазового пояса:

а) затульна перетинка (membrana obturatoria) – закриває затульний отвір і перетворює затульну борозну в однойменний канал;

б) крижово-горбова зв’язка (lig. sacrotuberale) – між крижовою кісткою та сідничним горбом, перетворює малу сідничну вирізку в малий сідничний отвір;

в) крижово-остьова зв’язка (lig. sacrospinale) – між крижовою кісткою і сідничною остю, перетворює велику сідничну вирізку у великий сідничний отвір;

г) лобковий симфіз (symphisis pubica) – хрящове з’єднання. Між симфізіальними поверхнями лобкових кісток розміщений хрящовий міжлобковий диск. Іноді у жінок цей диск має щілину. Тому деякі анатоми вважають лобковий симфіз напівсуглобом.

2. Перервні з’єднання – парний крижово-клубовий суглоб (articulatio sacroiliaca), який утворений вушкоподібними поверхнями крижової і клубової кісток. Простий, плоский суглоб, з обмеженим об’ємом рухів.

ІІ. З’єднання кісток вільної нижньої кінцівки.

1. Кульшовий суглоб (articulatio coxae) утворений кульшовою западиною і голівкою стегнової кістки. По краю кульшової западини розміщена кульшова губа (labrum acetabulare), яка збільшує суглобову поверхню. Розрізняють такі зв’язки: а) зв’язку голівки стегнової кістки (внутрішньокапсульна), в якій проходить артерія, що кровопостачає голівку стегнової кістки; б) поперечна зв’язка кульшової западини (внутрішньокапсульна); в) клубово-стегнова зв’язка; г) сідничо-стегнова зв’язка; д) лобково-стегнова зв’язка; є) коловий пояс. За формою суглоб чашоподібний, простий, триосьовий: навколо фронтальної осі відбувається згинання і розгинання; навколо сагітальної осі – відведення і приведення; навколо вертикальної осі – обертання; можливий також коловий рух.

2. Колінний суглоб (articulatio genus) – утворений виростками і надколінною поверхнею стегнової кістки, верхніми суглобовими поверхнями великогомілкової кістки, надколінком. Синовіальна мембрана капсули утворює складки. Колінний суглоб також має декілька синовіальних сумок. Допоміжними елементами є присередній (півмісяцевої форми) і бічний (трикутної форми) меніски (meniscus medialis et lateralis). Розрізняють такі зв’язки колінного суглоба: а) поперечну зв’язку коліна (внутрішньокапсульна); б) передню і задню хрестоподібні зв’язки (внутрішньокапсульні); в) великогомілкову бічну зв’язку; г) малогомілкову бічну зв’язку; д) косу і дугоподібну підколінні зв’язки; є) зв’язку надколінка. Суглоб складний, комплексний, виростковий, двоосьовий: навколо фронтальної осі відбувається згинання і розгинання; навколо вертикальної осі – обертання (при зігненому коліні).

3. Велико-малогомілковий суглоб (articulatio tibiofibularis) – утворений малогомілковою суглобовою поверхнею великогомілкової кістки і голівкою малогомілкової кістки. Простий, плоский, з обмеженим об’ємом рухів.

4. Між кістками гомілки є безперервне з’єднання (синдесмози):

а) міжкісткова перетинка гомілки (membrana interossea cruris);

б) велико-малогомілковий синдесмоз (syndesmosis tibiofibularis), що складається з передньої і задньої великомалогомілкових зв’язок.

5. Надп’ятково-гомілковий (гомілково-стопний) суглоб (articulatio talocruralis), утворений нижньою суглобовою поверхнею великогомілкової кістки, суглобовими поверхнями присередньої і бічної кісточок, блоком надп’яткової кістки. Це складний, блокоподібний суглоб. Допоміжними елементами є: а) присередня (дельтоподібна) зв’язка, яка прямує від присередньої кісточки до човноподібної, надп’яткової і п’яткової кісток; б) передня і задня надп’ятково-малогомілкові зв’язки; в) п’ятково-малогомілкова зв’язка. За формою суглоб одноосьовий: навколо фронтальної осі відбувається згинання (стопа стає на пальці, п’ятка підіймається) і розгинання (стопа стає на п’ятку).

6. Поперечний суглоб заплесна (articulatio tarsi transversa) – суглоб Шопара, включає в собі два суглоби: а) п’ятково-кубоподібний суглоб (articulatio calcaneo-cuboidea), за формою плоский; б) надп’ятково-човноподібний суглоб (articulatio talonavicularis), за формою – кулястий. Суглобовими поверхнями є суглобові поверхні п’яткової, кубоподібної, надп’яткової та човноподібної кісток. Допоміжними елементами – зв’язки, серед яких особливо важливою є роздвоєна зв’язка (ligamentum fiburcatum). Остання починається на п’ятковій кістці і поділяється на дві зв’язки: п’ятково-човноподібну (lig. calcaneonaviculare) і п’ятково-кубоподібну (lig. calcaneocuboideum). Роздвоєну зв’язку називають ключем суглоба Шопара, бо при її розсічені суглоб розпадається. Суглоб – комбінований. Функція – одноосьовий: навколо сагітальнгої осі відбувається приведення (при цьому піднімається присередній край стопи) і відведення (при цьому піднімається бічний край стопи).

7. заплесно-плеснові суглоби (articulationes tarsometatarsales) – суглоби Лісфранка. Суглобовими поверхнями є кубоподібна, клиноподібна кістки і основи плеснових кісток. Ці суглоби підтримуються тильними та підошовними заплесно-плесновими зв’язками (ligg. tarsometatarsalia dorsalia et plantaria), а також міжкістковими клино-плесновими зв’язками (ligg. сuneometatarsalia interossea). Суглоби комбіновані, плоскі, з обмеженим об’ємом рухів.

8. Міжплеснові суглоби (articulationes intermetatarsales) – комбіновані, плоскі, з обмеженим об’ємом рухів.

Суглоби плесна, заплесно-плеснові суглоби, міжплеснові суглоби формують тверду основу стопи. Кістки стопи, з’єднуючись між собою, утворюють п’ять поздовжніх склепінь і одне поперечне склепіння. Всі поздовжні склепіння починаються на п’ятковій кістці і проходять вздовж плеснових кісток. Поперечне склепіння формується на рівні найвищих точок поздовжніх склепінь. Склепіння стопи втримується зв’язками (пасивні “затяжки” склепінь стопи) і м’язами (активні “затяжки” склепінь стопи) при послабленні “затяжок” склепіння стопи опускається і розвивається плоска стопа.

9. Плесно-фалангові суглоби (articulationes metatarsophalangeales) утворені голівками плеснових кісток і основами проксимальних фаланг. Кожний з цих суглобів простий, кулястий, триосьовий.

10. Міжфалангові суглоби стопи (articulationes interphalangeae pedis).

5.2. Теоретичні питання до заняття:

1. Які види з’єднань кісток виділяють в анатомії?

2. Дайте анатомічну і функціональну характеристику кожному виду з’єднань кісток.

3. Назвіть обов’язкові складові частини суглоба.

4. Як побудований суглобовий хрящ?

5. Як побудована суглобова капсула?

6. Які додаткові елементи суглобів Ви знаєте?

7. Яку функцію виконують суглобова губа, диски і меніски?

8. Які функції виконують суглобові зв’язки?

9. Назвіть види суглобів за формою суглобових поверхонь.

10. Які особливості будови скронево-нижньощелепного суглоба, які рухи можливі в ньому?

11. Які види швів черепа Ви знаєте?

12. Які з’єднання між хребцями Ви знаєте?

13. Як з’єднуються між собою тіла, дуги і відростки хребців?

14. Як побудовані суглоби, що з’єднують ребра з хребцями?

15. Як з’єднуються ребра з грудниною?

16. З якими кістками скелета людини з’єднуються ключиця і лопатка?

17. Які анатомічні структури плечового суглоба забезпечують виконання в ньому різноманітних рухів?

18. В утворенні яких суглобів беруть участь ліктьова і променева кістки?

19. Які кістки беруть участь в утворенні променево-зап’ясткового суглоба?

20. Які розрізняють суглоби кисті?

21. Які розрізняють види з’єднань кісток у межах тазу?

22. Які кістки та суглобові поверхні на них утворюють кульшовий суглоб, його особливості?

23. Які особливості будови колінного суглоба? Які зв’язки зміцнюють цей суглоб?

24. Які особливості з’єднання кісток гомілки?

25. Які особливості будови надп’ятково-гомілкового суглоба?

26. Які види суглобів є в ділянці стопи?

27. Яке функціональне значення склепінь стопи?

28. Які суглоби входять в поперечний суглоб заплесна і що є ключем цього суглоба?

5.3. Матеріали для самоконтролю.

Тестові задачі для самоконтролю.

1. При вертикальному падінні з висоти в потерпілого діагностовано компресійний перелом поперекового хребця. При цьому різко збільшилася кривина лордозу поперекового відділу хребта. Порушенням яких зв’язок може супроводжуватися така зміна кривини хребта?

А. Міжпоперечних.

B. Задньої поздовжньої.

С. Жовтих.

D. Надостьової.

Е. Передньої поздовжньої.

2. Чоловік звернувся до лікаря зі скаргами на патологічні рухи в колінному суглобі – передньозаднє зміщення гомілки відносно стегна (так званий симптом висувної шухляди), що з’явилося після травми. Які зв’язки колінного суглоба пошкоджено?

А. Обхідні

B. Дугоподібні підколінні.

С. Коса підколінна.

D. Міжкісткова перетинка гомілки.

Е. Схрещені.

3. Під час футбольного матчу гравець отримав травму колінного суглоба. На рентгенівській плівці помітно виражений перелом кістки, що лежить у товщі сухожилка чотириголового м’яза стегна. До якої з перерахованих груп кісток належить ця кістка?

А. Сесамоподібних.

B. Плоских.

С. Трубчастих.

D. Повітроносних.

Е. Змішаних.

4. При рентгенологічному обстеженні пацієнта було виявлено грижу міжхребцевого диску грудного відділу хребта. Який вид з’єднання між хребцями зазнав патологічних змін?

А. Синсаркоз.

B. Діартроз.

С. Синхондроз.

D. Геміартроз.

Е. Синостоз.

5.4. Рекомендована література

5.4.1. Основна:

1. Головацький А.С., Черкасов В.Г., Сапін М.Р., Федонюк Я.І. Анатомія людини. У трьох томах. Том перший. – Вінниця: Нова Книга, 2006. –
368 с.

2. Матещук-Вацеба Л.Р. Нормальна анатомія: Навчально-методичний посібник. – Львів: Поклик сумління, 1997. – 269 с.

3. Лютик М.Д., Луканьова С.М. Анатомія та фізіологія людини: Підручник. – Чернівці: ВІЦ „Місто”, 2008. – 392 с.

5.4.2. Додаткова:

1. Анатомия человека / Под ред. акад. АМН СССР М.Р.Сапина: в 2-х т. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Медицина, 1993. – 560 с.

2. Анатомія та фізіологія з патологією / За ред акад. Я.І.Федонюка, Л.С.Білика, Н.Х.Микули. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. – 680 с.

3. Воробьёв В.П. Атлас анатомии человека. – Мн.: Харвест, М..: АСТ, 2001. –
1472 с.

4. Привес М.Г., Лысенков Н.К., Бушкович В.И. Анатомия человека. – 11-е изд., испр. и доп. – СПб: Гиппократ, 2000. – 704 с.

Тема № 3: „М’язова система, її роль та властивості. будова м’язів. основні групи скелетних м’язів: голови, шиї, тулуба, кінцівок.”

Кількість годин – 4

1. Актуальність теми: Розуміння будови скелетних м’язів як активної частини опорно-рухового апарату людини має важливе значення для подальшого вивчення інших розділів анатомії; опанування основ біохімії, що вивчає біоенергетику м’язів; поняття фізіології апарата руху, біомеханіки, біокебернетики, лікувальної фізкультури.

2. Навчальна мета: Вивчити будову і функції скелетних м’язів.

Конкретні цілі:

вивчити будову м’язів тулуба, голови, шиї, верхньої та нижньої кінцівок;
звернути увагу на пошаровість розташування м’язів спини, грудної клітки, шиї, м’язів передпліччя і задньої групи гомілки;
знати функціональні особливості окремих груп м’язів;
мати уявлення про функціональний взаємозв’язок м’язів грудної клітки, діафрагми і живота з органами грудної і черевної порожнин: вплив на об’єм органів, їх розташування, швидкість кровотоку в судинах, діяльність серця;
підкреслити вплив функціональних особливостей верхньої кінцівки людини на ступінь розвитку м’язів грудної клітки і спини, підтверджуючи існуючий взаємозв’язок структури і функції при провідній ролі функції;
ознайомитись із значенням м’язів живота в укріпленні стінок черевної порожнини;
звернути увагу на допоміжний апарат м’язів та його функції.

2.1. Студент повинен знати:

класифікацію і назву м’язів спини, грудної клітки, їх функції;
на які групи поділяють м’язи живота, їх функції;
будову діафрагми, слабкі місця діафрагми, стінки пахвинного і стегнового каналів, передньої стінки живота;
класифікацію м’язів шиї за топографією;
анатомо-функціональні особливості жувальних і мімічних м’язів;
які з топографічної точки зору розрізняють м’язи верхньої кінцівки, їх функції;
морфо-функціональну характеристику м’язів нижньої кінцівки;
фасції та їх топографію в різних ділянках тіла.

2.2. Студент повинен вміти:

показати на планшетах поверхневі та глибокі м’язи спини, визначати місця їх початку і прикріплення;
показати на планшеті, трупному матеріалі м’язи грудної клітки; на скелеті демонструвати місця їх початку і прикріплення;
показати на скелеті і трупі положення, частини, отвори діафрагми;
показати на трупі, скелеті місця початку та прикріпленні зовнішнього косого м’яза живота, напрям його волокон, апоневроз, пахвинну зв’язку;
показати на планшетах м’язи живота;
показати на трупі розташування поверхневого і глибокого пахвинних кілець та структури, що їх утворюють;
показати на планшетах, трупі, скелеті положення, форму, місце початку і прикріплення м’язів шиї; трикутники шиї;
на трупі, муляжах, планшетах, черепі показати початок і прикріплення жувальних м’язів і окремих мімічних м’язів;
на трупі, планшетах показати розташування, місця початку і прикріпленні м’язів плечового поясу, плеча, передпліччя;
показати на трупі, планшетах стінки пахвової порожнини;
показати на трупі початок і хід малого і великого поперекових і клубового м’язів, звернувши особливу увагу на утворення клубово-поперекового м’язу;
показати на планшетах і трупі м’язи таза, стегна, гомілки; місця їх початку і прикріплення;
показати стінки стегнового трикутника, привідного каналу, підколінної ямки.

3. Базові знання, вміння, навички, що необхідні для вичення теми (міжпредметна інтеграція):

Дисципліни	Знати	Вміти
Біологія Фізіологія	Філогенез скелетних і гладеньких м’язів, їх порівняльну анатомію. Фізіологію скелетних і гладеньких м’язів, морфо-функціональну структуру скелетних і непосмугованих м’язів, вікові зміни м’язів.	Провести порівняльний аналіз філогенезу скелетних м’язів. Розказати що таке нервово-м’язовий синапс, які виділяють типи м’язових волокон, види скорочень залежно від режиму навантаження і частоти подразнення

Blog

Дисципліни

Знати

Вміти