Я україни буковинський державний медичний університет т. В. Хмара, Б. Г. Макар методичні вказівки студентам I курсу фармацевтичного факультету освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр”
| Вид материала | Документы |
- Вінниця – 2006, 184.55kb.
- М забезпеченням з курсу «Туристське країнознавство» для студентів освітньо-кваліфікаційного, 393.26kb.
- Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет, 220.11kb.
- Навчально-методичний комплекс з дисципліни фінансовий аналіз для підготовки фахівців, 940.06kb.
- Фондова лекція, 458.68kb.
- Міністерство аграрної політики України, 1697.15kb.
- Програма співбесіди з фінансів для абітурієнтів, що вступають за освітньо-кваліфікаційним, 89.87kb.
- Тематичний план лекцій з менеджменту та маркетингу у фармації для студентів ІV курсу, 162.83kb.
- Програма державного комплексного кваліфікаційного іспиту зі спеціальності 050100 «Маркетинг», 357.05kb.
- Міністерство охорони здоров’я України Буковинський державний медичний університет, 146.19kb.
4. Поради студенту.
План вивчення м’яза:
- Назвати м’яз українською і латинською мовами.
- На скелеті прослідкувати початок і прикріплення м’яза.
- Продемонструвати м’яз на трупі та планшеті, таблиці.
- Пояснити функцію м’яза (продемонструвати на скелеті і на живій людині (на собі), які рухи і в яких суглобах виконує цей м’яз), знайти його антагоністів та синергістів.
5.1. Зміст теми:
Кістки і їх з’єднання як пасивні органи опорно-рухового апарату знаходяться в тісному анатомічному і функціональному зв’язку з м’язами – активними органами опорно-рухового апарату.
В організмі м’язи здійснюють функцію зовнішнього і внутрішнього руху. Вони побудовані з м’язової тканини, елементи якої здатні до скорочення, змінюючи при цьому свою довжину. Слід відзначити, що м’язи діють з певною силою на ті утворення, до яких вони прикріплюються, в першу чергу на кістки (як важелі руху), а також на фасції, шкіру і деякі внутрішні органи.
У хребетних і людини існує два основні види м’язів: посмуговані та гладенькі. Підвидом посмугованої муcкулатури є мускулатура серця. Відрізняються вони один від одного за будовою і фізіологічними властивостями. Морфологічні та фізіологічні особливості м’язів серця будуть розглянуті при вивченні будови серця.
Гладенька м’язова тканина (textus muscularis nonstriatus) – більш давнє утворення, що знаходиться на нижчому ступені розвитку, вона розповсюджена переважно у тварин з менш високою організацією (більшість безхребетних). У хребетних вона зустрічається, як правило, в стінках внутрішніх органів, кровоносних і лімфатичних судин. Гладенькі м’язові волокна – одноклітинні утворення порівняно незначної величини. В середньому, їх довжина біля 50 мкм, товщина – приблизно 6 мкм. Тільки у деяких випадках, наприклад, в матці вагітної жінки, гладенькі м’язові волокна гіпертрофуються і подовжуються, досягаючи довжини 500 мкм. Гладенькі м’язові волокна у внутрішніх органах і стінці кровоносних і лімфатичних судин, переплітаючись одне з одним, утворюють сітки, а з’єднуючись, пласти гладенької м’язової тканини, так звані симпласти. Відносно сповільнені, досить часто маючи ритмічний характер скорочення гладенькі м’язи стінок порожнистих органів – шлунка, кишечника, проток травних залоз, сечового міхура та ін. – забезпечують переміщення вмісту цих порожнистих органів. Прикладом є маятникоподібні та перистальтичні рухи мускулатури кишечника. Тривалі тонічні скорочення гладеньких м’язів особливо різко виражені у сфінктерах порожнистих органів, тонічні їх скорочення перешкоджають виходу вмісту органа. Цим пояснюється накопичення жовчі у жовчному міхурі та сечі в сечовому міхурі.
В стані постійного тонічного скорочення знаходяться також гладенькі м’язи стінок кровоносних судин, особливо артерій і артеріол. Тонус м’язового шару стінок артерій регулює величину їх просвіту і тим самим рівень кров’яного тиску в судинах і ступінь кровопостачання органів. Тонус і рухова функція гладеньких м’язів регулюється імпульсами, які поступають по вегетативним нервам, і гуморальними шляхами впливу.
Посмуговані м’язові волокна, або довільні, скелетні, скорочення яких залежить від нашої волі (за нашим бажанням ми можемо їх припиняти або посилювати на відміну від гладеньких м’язів, що працюють поза нашою свідомістю) розвиваються там, де рухи здійснюються швидко і енергійно, тобто в межах так званої соми. Завдяки функції посмугованих м’язів відбувається переміщення тіла у просторі, різноманітна робота верхніх кінцівок, розширення і звуження грудної клітки при акті дихання, екскурсії хребтового стовпа і голови, жування, ковтання, тобто всі рухи, які відбуваються між окремими частинами скелета. Крім того, від посмугованих м’язів залежать міміка обличчя, рухи ока, мова, а також ковтання і сечовиділення. Отже, з посмугованих волокон в людському організмі побудовані м’язи голови і шиї, тулуба, кінцівок, діафрагма, м’язи язика, піднебіння, глотки і верхньої частини стравоходу, гортані та промежини.
Таким чином, внаслідок скорочення посмугованих м’язів під впливом імпульсів ЦНС можливо:
- Переміщення організму в просторі;
- Переміщення частин тіла відносно одна одної;
- Підтримання пози.
Крім того, одним з результатів м’язового скорочення є продукція тепла.
В організмі людини є біля 600 скелетних м’язів. Якщо скласти всі м’язи організму разом, то вони могли б розвинути напругу в 20-30 тон.
У дорослого чоловіка маса м’язової тканини становить приблизно 40% від маси тіла, у жінок дещо менше, у новонароджених – 20%, у старечих людей – до 30%. М’язи вкривають скелет так, що лише деякі його частини в небагатьох місцях розміщуються безпосередньо під шкірою. Тому, особливості зовнішніх форм організму людини залежать в значній мірі від розміщення м’язів (атлетична гімнастика).
Що є являє собою м’яз? М’яз – це орган, побудований з пучків посмугованих м’язових волокон, що зв’язані між собою пухкою сполучною тканиною, в якій проходять кровоносні судини і нерви. Кожний м’яз має відповідну величину, форму, знаходиться в топографічних відношеннях з оточуючими його частинами та здійснює ту чи іншу роботу. Враховуючи те, що ряд м’язів має веретеноподібну форму, попередні анатоми відзначили, що м’яз подібний з тілом миші, звідси і виникла назва органа (musculus – мишонок) і його головних частин: середня потовщена частина – тіло або черевце (venter), початковий відділ – голівка (caput) і протилежний кінець – хвіст (cauda).
Посмугований м’яз включає в себе м’язову і сухожилкову частини. Специфічними тканинними елементами скелетних м’язів є посмуговані м’язові волокна. Довжина волокон в різних м’язах неоднакова і може коливатися від кількох міліметрів до 10-15 см (наприклад, кравецький м’яз, m. sartorius).) Товщина волокон змінюється з віком і в різних м’язах також неоднакова, але, як правило, не перевищує 0,1 мм.
Кожне м’язове волокно характеризується трьома фізіологічними властивостями:
- Збудливістю, тобто здатністю відповідати на дію подразника генерацією потенціалу дії;
- Здатністю проводити хвилю збудження вздовж усього волокна;
- Здатністю до скорочення або зміни напруги при збудженні.
Таким чином, головною властивістю м’язових волокон, яка визначає рухову функцію м’язу, є здатність м’язового волокна під впливом нервових імпульсів, які надходять від рухових ядер спинного і головного мозку, змінювати свій еластичний стан і скорочуватися – укорочуватися приблизно на половину (до 57%) від першопочаткової довжини.
Сухожилок – це щільний волокнистий сполучнотканинний тяж, за допомогою якого починається чи кріпиться м’яз до скелету. Сухожилки різноманітні за формою. У більшості м’язів кінцівок вони являють собою подовжені циліндричні тяжі. На тулубі у ряду м’язів утворюються пластинчасті сухожилкові розтягнення, які називаються апоневрозами. Перехід м’язової частини в сухожилкову має безперервний характер.
Сухожилкові волокна мають дещо волокнистий хід: утворюючи пучки, вони переплітаються ніби дроти в тросі, а при розтягненні можуть подовжуватися на 4% від своєї першопочаткової довжини. Внаслідок чого скорочення м’язу не зразу передається на кістку – спочатку відбувається розтягнення та розправлення пучків сухожилку. Завдяки цьому м’яз має незначний “холостий хід”.
Сухожилки характеризуються високим опором. Так, наприклад, п’ятковий (ахілов) сухожилок не розривається при навантаженні до 400 кг. Сухожилок чотириголового м’язу стегна витримує навантаження до 600 кг. При перенавантаженні цей м’яз відламує горбистість великогомілкової кістки, а самий сухожилок не розривається.
Незважаючи на те, що поперечник м’язу інколи в десятки разів перевищує поперечник сухожилка, тяга самого м’яза не може розірвати власний сухожилок, для цього необхідна допоміжна зовнішня сила.
Опір самого м’язу значно нижче, ніж опір сухожилка. Якщо один кінець м’язу закріпити, а інший навантажувати, то розрив відбувається у черевці м’язу.
Складовими частинами м’язу є судини. М’язи отримують кровопостачання з близько розміщених артеріальних стовбурів. Артерії вступають у м’язи у відповідних місцях – судинних воротах.
Усі м’язи мають рухові, чутливі і симпатичні нерви, які регулюють не тільки здатність до скорочення, але й обмінні процеси, трофіку м’язової тканини. М’яз, відокремлений від нервів, перероджується і гине. Одне рухове волокно, яке йде від моторної клітини спинного мозку, іннервує до сотні м’язових волокон. Сукупність цих волокон розглядається як функціональна одиниця м’язу і називається міоном.
Кожне нервове волокно, вступаючи до м’язу, іннервує, як правило, не одне, а декілька м’язових волокон. У м’язах, що відрізняються динамічністю та тонкою диференціацією функції, міони складаються з порівняно незначної кількості м’язових волокон. У м’язах, що виконують статичну функцію утримання, в м’язах позиційної функції одне нервове волокно іннервує більше м’язових волокон. Один з м’язів, що приводить в рух очне яблуко – бічний прямий м’яз, – побудований так, що в ньому на одне волокно припадає 19 м’язових волокон. У триголовому м’язі литки одне нервове волокно іннервує 227 м’язових волокон. Кількість нервових волокон, які забезпечують рухову іннервацію м’язів залежить від інтенсивності і диференціації функції м’язів.
Крім рухових, в середині м’язу між волокнами знаходяться чутливі нервові закінчення. При скороченні м’язових волокон ці закінчення стискаються. Цей тиск перетворюється у чутливий нервовий імпульс, що йде в ЦНС.
Чутливі нервові імпульси постійно несуть інформація до ЦНС про стан м’язу. Центральні нервові апарати не могли б керувати рухами, якщо би в кожний момент не були інформовані про те, в якому стані знаходяться робочі органи руху.
Таким чином, м’яз як орган має складну будову. До складу м’язу входить не тільки посмугована м’язова тканина, але й сполучна, яка утворює строму м’яза; сухожилок, кровоносні судини. М’язи підпорядковані нервовій системі через рухові та чутливі нерви.
Форма м’язів різноманітна. В анатомії розрізняють такі м’язи:
- веретеноподібні (mm. fusiformes);
- колові (mm. orbiculares);
- трикутні (mm. triangulares);
- квадратні (mm. quadrati);
- зубчасті (mm. serrati);
- прямі (mm. recti);
- хрестоподібні (mm. cruciati), тощо.
Найпростішу форму мають веретеноподібні м’язи. У них пучки м’язових волокон розміщуються поряд один з одним. Для м’язу такої форми характерно те, що його черевце біля початку і в місці прикріплення переходить у тонкий сухожилок. Там, де сухожилок короткий, знаходиться голівка м’язу. У веретеноподібного м’язу може бути не одна, а 2-4 голівки (дво-, три- чотириголові м’язи). Напрям тяги м’язу при скороченні визначається лінією, яка з’єднує центр початку м’язу на одній кістці з центром прикріплення на другій.
М’язи з косим розміщенням волокон називають перими (mm. pennati). Розрізняють однопері м’язи (mm. unipenati), у яких сухожилок розміщується з одного краю і до цього сухожилка під кутом підходять м’язові волокна; та двопері (mm. bipennati) з центрально розміщеним сухожилком, м’язи підходять до сухожилка з обох боків. Прикладом одноперого м’язу є довгий м’яз-згинач великого пальця (m. flexor pollicis longus), до двоперих м’язів відноситься прямий м’яз стегна (m. rectus femoris).
Пері м’язи містять більше волокон, ніж м’язи з паралельними пучками, у яких волокна коротші. При скороченні змінюється кут, під яким волокна підходять до сухожилка, самий сухожилок переміщується на меншу відстань, проте м’яз розвиває більшу силу. При скороченні м’язу з паралельними пучками – м’яз потовщується, а перий – ні. Багатопері (mm. multipennati) або веєроподібні м’язи володіють складною системою пучків, які йдуть у різних напрямках; таку будову має скроневий м’яз (m. temporalis), дельтоподібний (m. deltoideus) і деякі інші м’язи.
За розмірами м’язи бувають:
- довгі;
- короткі;
- широкі.
У широких м’язів м’язові пучки розміщені поряд один з одним. Вони формують стінки порожнини тіла, наприклад, черевної. Плоскі широкі м’язи, наприклад, зовнішній косий м’яз живота (m. obliquus externus abdominis), нерідко починаються зубцями. Деякі з них тому і називаються зубчастими (m. serratus anterior). Широкі плоскі м’язи закінчуються широкими плоскими сухожилками, які називаються апоневрозами (aponeurosis).
Враховуючи те, що в організмі людини дуже багато м’язів, їх назва часто відповідає функції м’язу, напряму м’язових волокон, формі. Більшість м’язів людини парні.
За топографічним принципом м’язи поділяють на наступні групи:
- м’язи тулуба (спини, грудей, живота),
- кінцівок (поясу і вільної частини),
- голови та шиї.
Допоміжний апарат м’язів.
До допоміжного апарату скелетних м’язів відносять: фасції, слизові та синовіальні сумки, фіброзні та синовіальні піхви сухожилків, м’язові блоки, сухожилкові дуги, сесамоподібні кістки.
Фасції (fascia – бинт, пов’язка) – являють собою оболонки, побудовані з пухкої або щільної волокнистої сполучної тканини, які покривають м’язи, утворюють піхви судин і нервів та оточують різні органи. Прийнято ділити фасцію на поверхневу (fascia superficialis) і глибоку або власну (fascia profunda (propria)).
Які ж функції виконують фасції?
- вони ізолюють групи м’язів, забезпечуючи їм умови для незалежних скорочень;
- виконують важливу опорну функцію. Для багатьох м’язів фасції місця початку і прикріплення. Разом з клітковиною вони утворюють так званий м’який остов тіла. У відповідних місцях під впливом бічного тиску сухожилків м’язів фасції потовщуються, утворюючи підтримуючі зв’язки, під якими проходять сухожилки. Під впливом комбінованої дії сил тиску і розтягнення відбувається ущільнення фасції і утворюються апоневрози – долонний і підошовний.
Одним із фундаторів анатомії фасцій був вітчизняний вчений, хірург М.І. Пирогов. Його книга “Хирургическая анатомия сосудистых стволов и фасций”, яка вийшла у 1837 році, розкрила значення фасцій для хірургів. З анатомією фасцій пов’язані закономірності розповсюдження ряду запальних процесів. В одних випадках фасції ізолюють вогнище запалення, зашкоджуючи розповсюдженню запалення на суміжні групи м’язів, в інших випадках, навпаки, міжфасціальні простори – це можливі шляхи розповсюдження запального процесу.
Сумки, які сполучаються з порожниною близько розташованих суглобів, вистелені синовіальною оболонкою, містять синовію і називаються синовіальними сумками (bursae synoviales). Піхви сухожилків (vaginae tendinei) бувають волокнистими та синовіальними. Волокнисті піхви сухожилків (vaginae fibrosae tendinum) являють собою канали, обмежені потовщеною фасцією, в яких проходять сухожилки. Вони добре виражені на кисті та стопі. Синовіальні піхви (vaginae synoviales tendinis) мають складнішу будову. Вони представляють муфти з подвійними стінками, які одягнуті на сухожилки. Між зовнішньою і внутрішньою оболонками піхви знаходиться порожнина, яка містить синовію. Внутрішня оболонка зрощена з сухожилком. Із зовнішньою оболонкою вона з’єднана складкою, яка називається брижею сухожилка або мезотендієм (mesotendineum). Синовіальні піхви – це захисні пристосування для сухожилків м’язів в місцях їх тісного прилягання до кістки; вони зменшують тертя; зменшують ризик пошкоджень частини сухожилків на межі їх з кісткою. Проте, синовіальні піхви дуже легко можуть бути втягнуті у запальні процеси. У цих випадках порушується кровопостачання сухожилків і може наступити їх некроз, внаслідок чого втрачається рухомість пальців. Найбільш небезпечно ураження синовіальних піхв І та V пальців кисті, тому що ці піхви тягнуться від кінцевих фаланг до променево-зап’ясткового суглоба і запалення розповсюджується по ним на всю кисть і далі на передпліччя.
За функцією м’язи поділяють на:
- згиначі (mm. flexores);
- розгиначі (mm. extensores);
- привідні (mm. adductores);
- відвідні (mm. abductores);
- обертачі (mm. rotatores, mm. pronatores, mm. supinatores);
- стискачі або сфінктери (mm. sphincteres);
- підіймачі (mm. levatores);
- опускачі (mm. depressores);
- випрямлячі (mm. erectores);
- напрягачі (mm. tensores);
- суглобові (mm. articulares);
- шкірні (mm. cutanei), тощо.
Як правило, м’язи розвиваються так, що кожна ось руху суглоба обслуговується, по меншій мірі двома м’язами протилежної функції, або м’язами – антагоністами. Наприклад, згинання в ліктьовому суглобі здійснюють двоголовий (m. biceps brachii) і плечовий (m. brachialis), а розгинання – триголовий м’яз плеча (m. triceps brachii). Ці м’язи є антагоністами: одні згинають, інші – розгинають верхню кінцівку в ліктьовому суглобі. Хоча такі м’язи і виконують протилежну функцію, вони як при згинанні, так і при розгинанні діють одночасно. При цьому один м’яз виконує посилюючу, інший уступаючу роботу, тому рух здійснюється плавно і точно. Це легко перевірити. Перед вами стоїть стакан з водою, Ви охоплюєте стакан кистю, потім згинаєте руку у ліктьовому суглобі, піднімаєте до рівня рота і підносите стакан до рота. Всі ці рухи відбуваються плавно і точно, тому що одночасно, здійснюється посилююча функція
(m. biceps brachii) і уступаюча робота (m. triceps brachii), який поступово змінює свою напругу.
В процесі координації функції згиначів і розгиначів, згинання і розгинання здійснюється погоджено.
Якщо при порушенні функції рухового аналізатору – кори великих півкуль – координована робота м’язів – антагоністів порушується, рухи втрачають плавність та точність. Хворий, який страждає порушенням м’язової координації, хватає стакан, судомним рухом підносить його до рота, але ударяючи себе по зубах, або проносить стакан мимо рота, або п’є, розплескуючи воду.
М’язи, які виконують одну й ту саму функцію, однаково діють на ось руху суглоба, називаються синергістами. Якщо двоголовий (m. biceps brachii) і триголовий (m. triceps brachii) антагоністи, то двоголовий (m. biceps brachii) і дзьобо-плечовий м’язи (m. coracobrachialis) за дією на плечовий суглоб є синергістами. М’язи - синергісти можуть мати різний напрям м’язових тяг, але при їх сумісній дії рух відбувається по рівнодіючій цих тяг.
Більшість навіть самих простих рухів здійснюється комбінованими скороченнями декількох або навіть багатьох м’язів. Необхідно розрізняти м’язи, які обов’язково беруть участь у даному русі та м’язи, які мають допоміжне, факультативне значення. Дія факультативних м’язів відображає індивідуальні особливості рухів даної людини у даний момент її життя, при відповідному стані її вищої нервової діяльності. Усі люди ходять, але кожний по-своєму. Мало того, кожна людина йде по-різному при різних умовах (наприклад, студент після іспиту).
М’язи спини (musculi dorsi) поділяють на поверхневі та глибокі.
І. Поверхневі м’язи спини:
а) трапецієподібний м’яз (m. trapezius)
- низхідна частина (pars descendens);
- поперечна частина (pars transversa);
- висхідна частина (pars ascendens).
Починається від верхньої каркової лінії, зовнішнього потиличного виступу, каркової зв’язки, остистих відростків грудних хребців; прикріплюється до надплечового відростка лопатки, надплечового кінця ключиці, лопаткової ості. Функція: верхні пучки м’яза підіймають плечовий пояс, нижні опускають. При двосторонньому скороченні зводяться лопатки (зміщення плечового пояса назад), розгинається голова і шия.
б) найширший м’яз спини (m. latissimus dorsi) – починається від остистих відростків нижніх грудних і всіх поперекових хребців, крижової і клубової кістки, нижніх ребер; прикріплюється до плечової кістки (гребеня малого горбка). Функція: розгинає, приводить, пронує плече (обертає всередину); при фіксованих кінцівках – підтягує тулуб, бере участь у диханні.
в) великий і малий ромбоподібні м’язи (mm. rhomboidei major et minor);
г) задні верхній і нижній зубчасті м’язи (mm. serrati posteriores superior et inferior).
ІІ. Глибокі м’язи спини:
а) ремінний м’яз голови і шиї (m. splenius capitis et cervicis);
б) м’яз-випрямляч хребта (m. erector spinae):
- клубово-ребровий м’яз (m. iliocostalis);
- найдовший м’яз (m. longissimus);
- остьовий м’яз (m. spinalis).
в) Поперечно-остьові м’язи (mm. transversospinales):
- півостьовий м’яз (m. semispinalis);
- багатороздільні м’язи (m. multifidi);
- м’язи-обертачі (mm. rotatores).
г) міжостьові м’язи (mm. interspinales).
д) міжпоперечні м’язи (mm. intertransversarii).
Підпотиличні м’язи (mm. suboccipitales)
а) задні великий і малий прямі м’язи (mm. recti capitis posteriores major et minor);
б) передній і бічний прямі м’язи голови (mm. recti capitis anterior et lateralis);
в) верхній і нижній косі м’язи голови (m. obliqui capitis superior te inferior).
М’язи грудної клітки (mm. thoracis) поділяються на поверхневі, або м’язи, які діють на суглоби плечового пояса, та глибокі, або власні м’язи (аутохтонні).
І. Поверхневі м’язи грудної клітки:
а) великий грудний м’яз (m. pectoralis major) – починається від груднинного кінця ключиці, груднини, хрящів ІІ–УІІ ребер; прикріплюється до плечової кістки (гребня великого горбка). Функція: згинає, приводить, пронує (обертає всередину) плече;
б) малий грудний м’яз (m. pectoralis minor);
в) підключичний м’яз (m. subclavius);
г) передній зубчастий м’яз (m. serratus anterior).
ІІ. Глибокі м’язи грудної клітки:
а) зовнішні міжреберні м’язи (mm. intercostales externi);
б) внутрішні міжреброві м’язи (mm. intercostales interni);
в) найглибші міжреброві м’язи (mm. intercostales intimi);
г) підреброві м’язи (mm. subcostales);
д) поперечний м’яз грудної клітки (m. transversus thoracis).
Діафрагма (diaphragma) – це м’яз (m. phrenicus), покритий внутрішньо-грудною фасцією і частково плеврою зі сторони грудної порожнини, а також внутрішньочеревною фасцією і очеревиною зі сторони черевної порожнини. Розрізняють м’язову її частину і сухожилковий центр (centrum tendineum). У м’язовій частині виділяють груднину частину (pars sternalis diaphragmatis), реброву частину (pars costalis) і попереокву частину (pars lumbalis), яка починається двома ніжками: правою (crus dextrum) і лівою (crus sinistrum).
Діафрагма має три отвори:
- отвір порожнистої вени (foramen venae cavae), розміщений в сухожилковому центрі;
- аортальний розтвір (hiatus aorticus) і стравохідний розтвір (hiatus oesophageus), розміщений в поперековій частині діафрагми, утворенні переплетенням ніжок діафрагми.
В діафрагмі є “слабкі” місця, де відсутні м’язові волокна, а є лише фасції та серозні оболонки. Ці “слабкі” місця діафрагми парні, розміщені між частинами діафрагми і називаються трикутниками діафрагми:
- груднинно-ребровий трикутник Ларрея-Морганьі (trigonum sternocostale);
- попереково-ребровий трикутник Богдалека (trigonum lumbocostale).
При надмірно широких трикутниках діафрагми можливі діафрагмальні кили (випини вмісту черевної порожнини у грудну).
М’язи живота (mm. abdominis) поділяють на 3 групи:
І. Передня група:
а) прямий м’яз живота (m. rectus abdominis);
б) пірамідний м’яз (m. pyramidalis).
ІІ. Бічна група:
а) зовнішній косий м’яз живота (m. obliguus externus abdominis);
б) внутрішній косий м’яз живота (m. obliguus internus abdominis);
в) поперечний м’яз живота (m. transversus abdominis).
ІІІ. Задня група:
а) квадратний м’яз попереку (m. quadratus lumborum).
Функції м’язів живота: беруть участь у рухах тулуба, виконують згинання, відведення, приведення, обертання; утворюючи черевний прес (prelum abdominale) відповідають за внутрішньочеревний тиск, втримують нутрощі черевної порожнини; беруть участь у диханні (черевний і змішаний типи дихання).
Пахвинний канал (canalis inguinalis) проходить зверху вниз, містить сім’яний канатик (у чоловіків) або круглу зв’язку матки (у жінок). Його довжина приблизно 5,0 см.
Пахвинний канал має чотири стінки:
- передня – утворена апоневрозом зовнішнього косого м’яза живота;
- задня – поперечною фасцією;
- верхня – нижніми краями внутрішнього косого і поперечного м’язів живота;
- нижня – пахвинною зв’язкою.
Поверхневе пахвинне кільце (anulus inguinalis superficialis) утворене розходженням волокон апоневроза зовнішнього косого м’яза на дві ніжки: присередню (crus mediale) і бічну (crus laterale), міжніжковими волокнами (fibrae intercrurales) та поверненою зв’язкою (lig. reflexum Collesi).
Глибоке пахвинне кільце (anulus inguinalis profundus) – це заглибина в задній стінці пахвинного каналу, розташована латеральніше від бічної складки і називається бічною пахвинною ямкою.
М’язи голови (mm. capitis) поділяються на жувальні і мімічні.
І. Жувальні м’язи (mm. masticatorii):
- жувальний м’яз (m. masseter);
б) скроневий м’яз (m. temporalis);
в) бічний крилоподібний м’яз (m. pterigoideus lateralis);
г) присередній крилоподібний м’яз (m. pterigoideus medialis).
ІІ. Мімічні м’язи, їх особливості:
- не мають подвійного прикріплення на кістках, одним кінцем прикріплюються до шкіри;
- не покриті фасціями;
- виконують рухи шкіри;
- розташовуються навколо природних отворів.
-
М’язи шиї (mm. colli) поділяються на поверхневі та глибокі.
І. Поверхневі м’язи шиї:
а) підшкірний м’яз шиї (platisma);
б) грудинно-ключично-соскоподібний м’яз (m. sternocleidomastoideus);
в) надпід’язикові м’язи (mm. suprahyoidei):
- двочеревцевий м’яз (m. digastricus);
- шилопід’язиковий м’яз (m. stylohyoideus);
- щелепно-під’язиковий м’яз (m. mylohyoideus);
- підборідно-під’язиковий м’яз (m. geniohyoideus).
г) підпід’язикові м’язи (mm. infrahyoidei):
- грудинно-під’язиковий м’яз (m. sternohyoideus);
- лопатково-під’язиковий м’яз (m. omohyoideus);
- груднинно-щитоподібний м’яз (m. sternothyroideus);
- щито-під’язиковий м’яз (m. thyrohyoideus).
ІІ. Глибокі м’язи шиї:
а) бічна група:
- передній, середній і задній драбинчасті м’язи (mm. scaleni anterior et medius et posterior);
б) передхребтові м’язи:
- довгий м’яз голови (m. longus capitis);
- довгий м’яз шиї (m. longus colli).
М’язи верхньої кінцівки (mm. membri superioris) поділяються на м’язи плечового пояса, плеча, передпліччя і кисті.
І. М’язи плечового пояса:
а) дельтоподібний м’яз (m. deltoideus);
б) надостьовий м’яз (m. supraspinatus) ;
в) підостьовий м’яз (m. infraspinatus);
г) малий круглий м’яз (m. teres minor);
д) великий круглий м’яз (m. teres major);
є) підлопатковий м’яз (m.subscapularis);
ІІ.М’язи плеча:
а) передня група (згиначі):
- дзьобо-плечовий м’яз (m. coracobrachialis);
- плечовий м’яз (m. brachialis);
- двоголовий м’яз (m. biceps brachii);
б) задня група (розгиначі):
- триголовий м’яз плеча (m. triceps brachii);
- ліктьовий м’яз (m. ankoneus);
ІІІ. М’язи передпліччя:
а) передня група – за функцією пронатори і згиначі;
б) задня група – супінатори і розгиначі;
в) бічна група – розгиначі.
ІУ. М’язи кисті поділяються на м’язи тилу і долоні.
М’язи нижньої кінцівки (mm. membri inferioris) поділяються на м’язи тазового пояса, стегна, гомілки і стопи.
І. М’язи тазового пояса:
а) клубово-поперековий м’яз (m. iliopsoas);
б) великий, середні і малий сідничні м’язи (mm. glutei maximus et medius et minimus);
в) грушоподібний м’яз (m. piriformis);
г) внутрішній і зовнішній затульні м’язи (mm. obturatorius internus et externus);
д) верхній і нижній близнюкові м’язи (m. gemellus superior et inferior);
є) м’яз-натягувач широкої фасції (m. tensor fasciae latae)
ж) квадратний м’яз стегна (m. guadratus femoris).
ІІ. М’язи стегна:
а) передня група:
-- чотириголовий м’яз стегна (m. guadriceps femoris):
= прямий м’яз стегна (m. rectus femoris);
= бічний, проміжний і присередній широкі м’язи (m. vastus lateralis et intermedius et medialis);
- кравецький м’яз (m. sartorius).
б) задня група:
- півсухожилковий м’яз (m. semitendinosus);
- півперетинчастий м’яз (m. semimembranosus);
- двоголовий м’яз стегна (m. biceps femoris);
в) присередня група:
- гребінний м’яз (m. pectineus);
- тонкий м’яз (m.gracilis);
- довгий, короткий, великий, малий привідні м’язи (m. adductor longus et brevis et magnus et minimus).
ІІІ.М’язи гомілки:
а) передня група:
- передній великогомілковий м’яз (m. tibialis anterior);
- довгий м’яз-розгинач пальців (m. extensor digitorum longus);
- довгий м’яз-розгинач великого пальця (m. extensor hallucis longus).
б) бічна група:
- довгий і короткий малогомілкові м’язи (m. fibularis longus et brevis);
в) задня група:
- триголовий м’яз литки (m. triceps surae):
= литковий м’яз (m. gastrocnemius);
= камбалоподібний м’яз (m. soleus);
- підошвовий м’яз (m. plantaris);
- підколінний м’яз (m. popliteus);
- задній великогомілковий м’яз (m. tibialis posterior);
- довгий м’яз-згинач пальців (m. flexor digitorum longus);
- довгий м’яз-згинач великого пальця (m. flexor hallucis longus).
IV. М’язи стопи поділяються на м’язи підошви і тилу.
Стегновий канал (canalis femoralis) в нормі не існує.Є лише стегнове кільце (anulus femoralis), розміщене в присередньому куті судинної затоки, обмежене латерально стегновою веною, спереду і зверху – пахвинною зв’язкою, ззаду – гребінною зв’язкою. Якщо кільце надмірно широке, то органи порожнини таза можуть виходити через нього і утворювати випин – стегнову грижу.
5.2. Теоретичні питання до заняття:
- Що таке м’яз як орган?
- Як з точки зору функцій поділяються м’язи?
- Які особливості будови і відмінності поперечносмугастої мускулатури порівняно з гладенькою?
- Назвіть головні частини м’язів і головну властивість м’язової тканини?
- Які форми м’язів Ви знаєте?
- Що складає допоміжний апарат м’язів?
- Як класифікують м’язи спини?
- Перерахуйте поверхневі м’язи спини: визначте їх місце початку і прикріплення, їх функції?
- Як поділяються глибокі м’язи спини, назвіть їх?
- Функція глибоких м’язів спини.
- Як класифікують м’язи грудної клітки, перерахуйте їх?
- Яка функція кожного з м’язів грудної клітки?
- Які частини розрізняють в діафрагмі?
- Чим обмежені отвори діафрагми, які структури крізь них проходять?
- Перерахуйте шари, які утворюють діафрагму?
- Які слабкі місця розрізняють в діафрагмі? Чому вони так називаються, їх практичне значення
- Функції діафрагми, її роль в акті дихання.
- На які групи поділяють м’язи живота?
- Перерахуйте м’язи живота, назвіть місця їх початку і прикріплення.
- За рахунок чого утворюється пахвинна зв’язка?
- Які функції виконують м’язи живота?
- Назвіть слабкі місця черевних стінок.
- Що утворює передню, задню, нижню і верхню стінки пахвинного каналу?
- З чим пов’язане формування пахвинного каналу і що є вмістом каналу у чоловіків і жінок?
- Як класифікують м’язи шиї, назвіть їх?
- Які функції виконують м’язи шиї?
- Назвіть місце початку і прикріплення жувальних м’язів, їх функції?
- Які особливості мімічних м’язів?
- Які з топографічної точки зору розрізняють м’язи верхньої кінцівки, назвіть їх?
- Які функції виконують м’язи плечового поясу, плеча, передпліччя і кисті?
- Які стінки має пахвова порожнина, назвіть м’язи, які їх утворюють?
- Які м’язи обмежують ліктьову ямку?
- Які особливості будови синовіальних піхв великого пальця і мізинця? Синовіальні піхви яких пальців ізольовані?
- Як з топографоанатомічної точки зору розділені м’язи нижньої кінцівки? Назвіть їх.
- Що таке стегновий канал, коли він утворюється?
- Назвіть межі підколінної ямки.
- Які функції виконують м’язи тазу, стегна, гомілки і стопи?
5.3. Задачі для самоконтролю:
1. Виберіть основний тип дії для дельтоподібного м’язу, який він проводить в плечовому суглобі.
А. Приведення.
В. Відведення.
С. Розгинання.
Д. Приведення.
Е. Відвертання.
2. Який м’яз проходить через великий сідничий отвір?
А. Квадратний м’яз стегна.
В. Грушоподібний м’яз.
С. Гребінний м’яз.
Д. Верхній і нижній близнюкові м’яз.
Е. Великий поперековий м’яз.
3. Які м’язи утворюють тристоронній отвір?
А. Великий і малий круглі м’язи, довга голівка триголового м’яза плеча.
В.Триголовий і двоголовий м’язи плеча.
С. Передній зубчастий, малий грудний, найширший м’яз спини.
Д. Плечовий, плечо-променевий, двоголовий м’яз плеча.
Е. Ліктьовий, коротка головка двоголового м’яза плеча.
4. Що є зовнішнім отвором стегнового каналу?
А. Судинна затока.
В. Сухожилковий розтвір.
С. Розтвір підшкірної вени.
Д. Стегнове кільце.
Е. М’язова затока.
5. Крізь апоневроз якого м’яза проходить пахвинний канал?
А. Поперечного м’яза живота.
В. Внутрішнього і зовнішнього косих м’язів живота.
С. Зовнішнього косого м’яза живота.
Д. Поперечного і зовнішнього косого м’язів живота.
Е. Внутрішнього косого і поперечного м’язів живота.
5.4. Тестові завдання для самоконтролю:
1.До лікаря-педіатра звернулася мати з приводу того, що у її дитини віком 1 рік голова повернена в лівий бік. Який із м’язів шиї недорозвинений?
А. Підшкірний м’яз.
В. Двочеревцевий м’яз.
*С. Груднинно-ключично-соскоподібний м’яз.
Д. Довгий м’яз шиї.
Е. Шило-під’язиковий м’яз.
2. До травматолога звернувся чоловік 65 років, у якого після огляду встановлено пошкодження підлопаткового м’яза. Яка функція плечового суглоба, ймовірніше всього, порушена?
А. Приведення.
В. Відведення.
С. Супінація.
*Д. Пронація.
Е. Згинання.
3. В клініку звернувся пацієнт зі скаргами на неможливість повного згинання повік правого ока. Функція якого м’яза порушена?
А. М’яза-зморщувача брови.
В. М’яза гордіїв.
С. Надчерепного м’яза.
Д. Великого виличного м’яза.
*Е. Колового м’язу ока.
4. Жінка 45 років під час автомобільної катастрофи пошкодила верхню третину плеча. При обстеженні пошкодження кісток не виявлено. Клінічно спостерігається відсутність активного розгинання передпліччя. Який м’яз, імовірніше всього, пошкоджено?
А. Двоголовий м’яз плеча.
В. Дзьобо-плечовий м’яз.
С. Плечовий м’яз.
*Д. Триголовий м’яз плеча.
Е. Круглий м’яз-привертач.
5. У чоловіка 27 років після травми порушена функція приведення в плечовому суглобі. Функція якого м’яза порушена?
А. Дельтоподібного м’яза.
*В. Великого круглого м’яза.
С. Підлопаткого м’яза.
Д. Надостьового м’яза.
Е. Підостьового м’яза.
6. При огляді травматологом чоловіка 40 років встановлено обмеження повороту плеча назовні, приведення його до тулуба і частково розгинання. Функція якого м’яза порушена?
А. Дельтоподібного м’яза.
В. Підлопаткового м’яза.
С. Надостьового м’яза.
*Д. Підостьового м’яза.
Е. Великого круглого м’яза.
7. При падінні з висоти постраждалий вдарився передньою поверхнею плеча об виступаючий твердий предмет. При огляді хірургом констатований розрив двоголового м’яза плеча. Які функції верхньої кінцівки будуть порушені при вказаній травмі двоголового м’яза?
А. Згинання плеча і передпліччя.
В. Згинання і пронація передпліччя.
*С. Згинання плеча, передпліччя і супінація передпліччя.
Д. Згинання передпліччя і кисті.
Е. Згинання плеча, передпліччя і кисті.
8. В результаті побутової травми у пацієнтки 36 років спостерігається порушення функції згинання середніх фаланг ІІ-У пальців кисті, а разом з ними і самих пальців. Функція яких м’язів порушена?
*А. Поверхневого м’яза-згинача пальців.
В. Короткого відвідного м’яза великого пальця, привідного м’яза великого пальця.
С. Короткого і довгого долонних м’язів.
Д. Короткого м’яза-згинача мізинця, відвідного м’яза мізинця.
Е. Протиставного м’язу великого пальця, протиставного м’язу мізинця.
9. В клініку звернувся пацієнт 52 років з приводу запального процесу в ділянці задньої частини скроневого м’яза справа, як наслідок виникли обмеження рухів нижньої щелепи. В якому напрямку спостерігаються обмеження?
А. Донизу.
В. Назовні.
С. Доверху.
Д. Допереду.
*Е. Дозаду.
10. При обстеження на травмпункті пацієнта 28 років виявлено відкритий перелом правої променевої кістки в типовому місці з пошкодженням м’язів. Відзначено відсутність згинання дистальної фаланги великого пальця. Ушкодження якого м’яза викликало такий стан?
А. Круглого м’яза-привертача.
В. Плечо-променевого м’яза.
*С. Довгого м’яза-згинача великого пальця.
Д. Поверхневого м’яза-згинача пальців.
Е. Глибокого м’яза-згинача пальців.
11. У пацієнта 26 років після травми порушена функція приведення в плечовому суглобі. Які м’язи ушкоджено?
А. Дельтоподібний м’яз.
В. Великий і малий круглі м’язи.
С. Підлопатковий м’яз.
*Д. Великий грудний м’яз, найширший м’яз спини.
Е. Надостьовий і підостьовий м’язи.
5.5. Рекомендована література
5.5.1. Основна:
1. Головацький А.С., Черкасов В.Г., Сапін М.Р., Федонюк Я.І. Анатомія людини. У трьох томах. Том перший. – Вінниця: Нова Книга, 2006. –
368 с.
2. Матещук-Вацеба Л.Р. Нормальна анатомія: Навчально-методичний посібник. – Львів: Поклик сумління, 1997. – 269 с.
3. Лютик М.Д., Луканьова С.М. Анатомія та фізіологія людини: Підручник. – Чернівці: ВІЦ „Місто”, 2008. – 392 с.
5.5.2. Додаткова:
1. Анатомия человека / Под ред. акад. АМН СССР М.Р.Сапина: в 2-х т. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Медицина, 1993. – 560 с.
2. Анатомія та фізіологія з патологією / За ред акад. Я.І.Федонюка, Л.С.Білика, Н.Х.Микули. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. – 680 с.
3. Воробьёв В.П. Атлас анатомии человека. – Мн.: Харвест, М..: АСТ, 2001. – 1472 с.
4. Привес М.Г., Лысенков Н.К., Бушкович В.И. Анатомия человека. – 11-е изд., испр. и доп. – СПб: Гиппократ, 2000. – 704 с.
5. Людина. Навчальний атлас з анатомії та фізіології/ За ред. Тоні Сміт: Пер. з англ. – Львів, 2000. – 240 с.
6. Синельников Р.Д., Синельников Я.Р. Атлас анатомии человека: Учеб. Пособие. В 4-х томах. Т. 1. – М.: Медицина, 1990. – 264 с.
7. Фениш К. Карманный атлас анатомии человека на основе Международной номенклатуры/ При участии В. Даубера; Пер. с англ. С.Л. Кабак, В.В. Руденюк; Под ред. С.Д. Денисова. – Мн.: Выш. шк., 1996. – 464 с.
ТЕМА № 4: „ПОНЯТТЯ ПРО ОРГАН ТА СИСТЕМИ ОРГАНІВ. ЗАГАЛЬНИЙ ПЛАН БУДОВИ ОРГАНІВ.”
Кількість годин – 4
1. Актуальність теми: З’ясування особливостей будови, топографії і функціонального значення систем органів має важливе значення для розуміння їх фізіології. Знання анатомо-функціональних особливостей систем органів та їх фізіології необхідне для наукового обґрунтування і створення умов здорового способу життя, що попереджує захворювання, для правильного обґрунтування принципів діагностики та їх лікування.
2. Навчальна мета:
- визначити загальний план будови трубчастих органів і оцінювати органоспецифічні риси будови, притаманні трубчастому органу, зумовлені його функцією;
- визначити загальний план будови паренхіматозних органів.
2.1. Студент повинен знати:
- що таке організм як єдина цілісна система;
- що таке орган;
- що таке система та апарат органів;
- які системи і апарати органів розрізняють в організмі людини;
- яке функціональне значення кожної системи в організмі людини;
- класифікація внутрішніх органів: трубчасті та паренхіматозні;
- загальний план будови стінки трубчастих органів: слизова оболонка, м’язова оболонка; зовнішня оболонка;
- характеристика кожної оболонки;
- органоспецифічні риси будови слизової оболонки в залежності від функції органа;
- загальні закономірності будови паренхіматозних органів;
- загальні закономірності будови трубчастих органів;
- залози: їх класифікація, загальні принципи будови, функції.
2.2. Студент повинен вміти:
- перелічити і послідовно показати відділи травної системи;
- назвати і показати верхні та нижні дихальні шляхи та органи дихання;
- назвати складові частини сечової системи;
- перелічити органи чоловічої статевої системи;
- назвати органи жіночої статевої системи;
- послідовно назвати оболонки стінки органа;
- перелічити серозні оболонки в грудній і черевній порожнині.
3. Матеріали доаудиторної самостійної роботи:
3.1.Базові знання, вміння, навички, необхідні для вичення теми (міжпредметна інтеграція):
Дисципліни | Знати | Вміти |
| Філогенез систем органів, їх порівняльну анатомію. Функції і механізми регуляції систем органів. | Провести порівняльний аналіз філогенезу систем органів. Розказати що таке процес дихання і його регуляція, вентиляція легень, легеневі об’єми і життєві ємкості легень, процес травлення, регуляція виділення шлункового соку, процеси жовчоутворення та жовчовиділення, тощо. |