Geum.ru

Головне управління державної служби україни

Вид материалаМетодичні рекомендації
2.2. Модель в рамках тріади “методологія - метод – методика” як методологічний інструмент діяльності
2.3. Модель опису діяльності робочого місця
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

2.2. Модель в рамках тріади “методологія - метод – методика” як методологічний інструмент діяльності


Крім визначених базових понять, необхідно мати тлумачення таких понять як “методологія”, “метод”, “методика”.

Величезна розмаїтість нормативно-правових документів робить доцільним пошук рішення проблеми в напрямку створення універсального підходу. А це можливо за умови “підняття” на рівень методології діяльності і її описів найбільш універсальними моделями. Методологія повинна виконувати функцію інструмента для аналізу й контролю діяльності, виступати як своєрідний ліхтарик, що висвітлює цілівизначену діяльність, визначає її границі. Саме ця ідея покладена в розробку моделі “Піраміда 3М” (далі модель 3М), що була представлена як методологічний інструмент у роботі [13]. Він необхідний і для аналізу емоційно ухвалених рішень. Будь-яку діяльність можна представити також як “сукупність послідовних дій” [11]. А виконувати дії можливо тільки за умови чітко прописаних процедур і інструментів для їхньої реалізації. Це судження відповідає визначенню методики, що наведена в роботі [15]. Тоді можна стверджувати, що на моделі “3М” методиці відповідає зона запропонованої діяльності (рис. 1.1). Таке змістовне навантаження поняття “методика” попадає під визначення її як конкретизації методу, доведення його до інструкції, алгоритму, чіткого опису способу існування [8]. Однак слід зазначити, що в літературі зустрічається інше трактування поняття методики, - “як сукупності методів розробки, виконання й дослідження чого-небудь” [16]. Тобто методика розглядається як поняття більш широкого змісту в порівнянні з поняттям метод.



Рис. 1.1 Модель “Піраміда 3М”, як методологічний інструмент діяльності

Таке трактування не відповідає первісному змістовному навантаженню слова “метод”, тому що із грецького воно буквально переводиться як “шлях до чого-небудь” [12]. У самому загальному значенні метод розглядається як спосіб досягнення мети. А спосіб трактується як “напрямок, характер дій, метод, прийом для здійснення чого-небудь” [16].

Виходячи із цього, можна зробити висновок про те, що метод можна розглядати як напрямок, шлях досягнення мети. У цьому випадку в рамках одного шляху може існувати кілька методик, мінімум два варіанти конкретизації методу. Тобто метод охоплює зону можливої діяльності для досягнення зафіксованої мети (рис. 1.1). А це означає, що в рамках цієї зони завжди можна знайти найбільш раціональну методику діяльності з погляду досягнення конкретної мети. Цей пошук буде відповідати вдосконаленню діяльності, що випливає із принципу постійного поліпшення методології управління якістю [17].

При знаходженні шляхів досягнення мети необхідно мати певні рамкові умови (обмеження), які дають можливість оцінити, які з них неприйнятні для юридичної особи (особи, що приймає рішення). Ці обмеження сугубо індивідуальні і фіксуються через систему принципів - основних, вихідних положень (для теорії), основних правил діяльності [15]. Вони відбивають розуміння, трактування якого-небудь явища, основну точку зору, що веде задум. А це по суті є концепцією, від латинського - “розуміння, система” [12]. Тобто концепція відноситься до світоглядного аспекту діяльності та входить у сферу методології - області знань, що вивчає засоби, передумови і принципи організації пізнавальної та практично-перетворюючої діяльності [10]. Тому методологія визначає зону можливих формулювань цілей діяльності (рис. 1.1). Саме в цій зоні приймаються рішення про характер діяльності в цілому - підтримування функціонування юридичної особи або його розвиток з урахуванням можливого майбутнього стану цивілізації.

Концепцію можна розглядати як методологічний інструмент не тільки планування, але і оцінки практичної діяльності, що здійснюється в рамках обраного шляху (методу) завдяки реалізації конкретної методики. Зневага питаннями методології приводить до необґрунтованого, неконтрольованого вибору шляху рішення поставленого завдання діяльності, що у свою чергу не гарантує правильності виконання запропонованої діяльності та одержання передбачуваного результату. Тобто реально затрачаються ресурси, час, а навіщо це робиться – не зрозуміло.

З погляду поставленого завдання дослідження, нормативно-правові акти рівня законів можна розглядати як документ, у якому зафіксований метод у вигляді сукупності правил, що визначають шлях, спосіб досягнення цілей, які підпадають під дію цього закону, а також обмежують зону можливої діяльності. Отже, зона запропонованої діяльності визначається як найбільш раціональна (за тим або іншим критерієм) у зоні можливої діяльності для досягнення конкретної певної мети. На рівні методики повинні бути положення, інструкції, які прописуються з достатньої для виконавця деталізацією процедур дій (з урахуванням його компетенції).

2.3. Модель опису діяльності робочого місця


Для того, щоб перевірити правильність і повноту змісту положень, інструкцій необхідно їх оцінити з позиції тих змістовних принципів, які розкриті в законі. Однак правильно складені інструкції не забезпечать виконання закону. Необхідно, щоб правильно функціонувало робоче місце (AU), що містить у собі співробітника тільки як його елемент. Згідно з теорією продуктивного суспільства [18] конкретна діяльність реалізується через функціонування робочого місця (AU). Особливістю робочого місця є те, що воно поєднує у собі усі компоненти, які необхідні для перетворення входу у вихід. Це - керуючі впливи, необхідні ресурси та безпосередньо працівник. У термінології процесного підходу інструкції можна розглядати як управляючи впливи, які визначають дії з перетворення входу процесу у вихід за допомогою використання ресурсів [19]. Для досягнення цілі діяльності робочого місця потрібно послідовно виконати шість головних функцій: інформаційну (І), планування (П), технологічну (Т), персоналу (Л), організаційну (О) та управлінську (У).

На рис.1.2 представлена модель діяльності у вигляді послідовного виконання шести головних функцій. Аналіз змісту кожної з функцій показує, що їхня послідовність не може бути змінена, а реалізація в недостатньому ступені попередньої функції робить безглуздими дії по виконанню наступних.