Geum.ru

Вибіркових навчальних дисциплін

Вид материалаДиплом

Содержание


Укладач: ст. викладач І.В. Сидоренко
Тема. Основи саморегуляції особистості
Мета спецкурсу
Тема. Психологічні аспекти педагогічного спілкування
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17

Укладач: ст. викладач І.В. Сидоренко




  • Спецкурс для вчителів-предметників, тренерів, логопедів ЗОШ, вихователів ГПД, вчителів спецшкіл, вихователів ДНЗ



Тема. Основи саморегуляції особистості

Тривалість: 4–6 годин (у залежності від форми навчання слухачів).

Мета спецкурсу: розкрити роль учителя в реалізації психотерапевтичних заходів.

Завдання:

1. Ознайомити з видами емоційних станів.

2. Виявити співвідношення позитивних і негативних емоцій та їх вплив на людину, її поведінку.

3. Усвідомити необхідність оволодіння емоційною культурою; розвинути емпатійні почуття.

4. Сформувати загальні уявлення про методи психотерапії.

5. За допомогою вправ по саморегуляції сприяти:

- формуванню стану повного тілесного спокою при активній свідомості;

- усвідомленню свого стану через концентрацію і рефлексію;

- розвитку образного уявлення, навичок довільного зосередження уваги на чуттєвих образах.

6. Розвивати пізнавальний і науковий інтерес.

7. Оволодівати вмінням використовувати психологічний контакт з учнями, приділяючи увагу їх емоційному стану.

8. Сприяти розвитку якостей, необхідних для учителів: толерантність, тактовність, привітність, емпатійність.

Анотація

Спецкурс розкриває роль вчителя в реалізації психотерапевтичних заходів, психологічні особливості ефективного навчально-виховного процесу: уміння володіти собою у критичних ситуаціях, розуміння емоційного стану та мотивів, що зумовлюють поведінку учнів. Прийоми запобігання необміркованих емоційних реакцій і дій.

Література
  1. Адлер А. Понять природу человека. – СПб., 1997.
  2. Асмолов А. Г., Нырова М.С. Нестандартное образование в изменяющемся мире: культурно-историческая перспектива. – Новгород, 1993.
  3. Алиев Х. Ключ к себе. Этюды о саморегуляции. – М., 1990.
  4. Вітенко І.С. Основи психології. – К., 2001.
  5. Дрейкурс-Фергюсон Е, Психология, которая принесет вам пользу. – Минск, 1995.
  6. Зинченко В.П., Моргунов Е.Б. Человек развивающийся. –М., 1994.
  7. Интервью с Б.С.Братусем //Влияние современной американской психологии на практическую психологию в России /Под ред. М.Котэ, А.Г.Лидерса. – М., 1999.
  8. Мюнстенберг Г. Психология и учитель. М., 1997.
  9. Ролз Дж. Теория справедливости. – Новосибирск, 1995.
  10. Рэнд А. Концепция эгоизма. – СПб., 1995.
  11. Слободчиков В.И., Исаев Е.И. Основы психологической антропологии. Психология человека. Введение в психологию субъективности. – М., 1994.
  12. Томан І. Як удосконалювати самого себе. – К., 2000.
  13. Томан І. Мистецтво говорити. – К., 1990.
  14. Франкл В. Человек в поисках смысла. – М., 1990.
  15. Цзен Н.В. Психотренинг: игры и упражнения. – М., 1995.
  16. Шляхова Н.М. Емоції і художня творчість. – К., 1991.

Укладач: викладач М.В. Борцова

  • Спецкурс для практичних психологів ЗОШ, ДНЗ

Тема І. Психологія роботи з обдарованими дітьми

Тривалість: 12 годин.

Мета спецкурсу: поглиблене вивчення обдарованості як досить складного важливого психологічного та соціально-педагогічного явища та розуміння психологічних основ роботи практичного психолога з обдарованими дітьми у системі освіти.

Завдання:
  • озброєння практичних психологів теоретичними знаннями з психології обдарованості;
  • ознайомлення з сучасними концепціями обдарованості та віковими аспектами проблеми обдарованості;
  • формування вмінь компетентно сприяти розвитку дітей з проявленою обдарованістю та виявляти, підтримувати дітей з прихованою потенціальною обдарованістю;
  • оволодіння вміннями кваліфіковано проводити діагностику особистості обдарованої дитини та діагностику типів обдарованості;
  • оволодіння вміннями надавати психологічну допомогу обдарованій дитині у процесі її соціалізації, вчителю та батькам у питаннях навчання та виховання обдарованої дитини;
  • компетентно сприяти попередженню шкільних труднощів обдарованих дітей; проводити консультативну, психокорекційну, методичну та профілактичну роботу з усіма учасниками навчально-виховного процесу щодо проблеми обдарованості.

Анотація

Обдарованість є досить складним та важливим психологічним і соціально-педагогічним явищем, яке потребує поглибленого теоретичного аналізу та розуміння психологічних основ роботи практичного психолога з обдарованими дітьми у системі освіти.

Практичний психолог повинен вміти застосовувати теорію обдарованості, методи діагностики та психологічного супроводу обдарованих дітей у своїй практичній діяльності. У зв'язку з цим, в процесі підвищення кваліфікації практичних психологів викладається цей спецкурс.

Література
  1. Гільбух Ю.З. Розумово обдарована дитина. – К., 1993.
  2. Гильбух Ю.З., Гарнец О.Н. Феномен умственной одаренности //Вопросы психологии. –1990. – №4.
  3. Зазимко О.В. Основні теоретичні підходи до вивчення обдарованості //Обдарована дитина. –1998. – №8. – С.5-13.
  4. Лейтес Н.С. Ранние проявлення одаренности //Вопросы психологии. – 1988. – №4.
  5. Одаренные дети. – М., Прогресс, 1991.
  6. Моляко В.А. Проблема психологии творчества и разработка подхода к изучению одаренности //Вопросы психологии. – 1994. – №5. – С.86-95.
  7. Матюшкин А.М. Концепция творческой одаренности //Вопросы психологии. – 1989. – №6.
  8. Орлов Ю.М. Восхождение к индивидуальности. – М.,1991.



  1. Пономарев Я.А. Психология творчества. –М., 1976.
  2. Психология одаренности детей и подростков /Под ред. Н.С.Лейтеса. – М.: Издательский центр «Академия», 1996.
  3. Савенков А.И. Одареними ребенок в массовой школе. – М.: Сентябрь, 2001.
  4. Хеллер К., Перлет К. Лонгитюдное исследование одаренности //Вопросы психологии. – 1991. – №2.
  5. Циганкова Е. Як тобі живеться обдарована дитина //Психолог. - Травень 18-19,2003. – С.33-37.
  6. Шумакова Н.Б., Щебланова Е.И., Щербо Н.П. Исследование творческой одаренности с использованием тестов П.Торренса у младших школьников //Вопросы психологии. –1991. – № 1.
  7. Кульчицька О.І. Творча обдарованість. Специфіка дитячої обдарованості //Обдарована дитина. – 2001. – №1. – С.6-8.
  8. Чудновский В.З., Юркевич В.С. Одаренность: дар или испытание. – М., 1990.

Укладач: канд. психол. наук, доцент Л. М.Коробка


Тема ІІ. Основи самопізнання та саморозвитку особистості

Тривалість: 18 годин.

Мета спецкурсу: оволодіння спеціальними науковими професійними знаннями та практичними навичками з проблем самопізнання, розвитку самосвідомості.

Завдання:
  • оволодіння теоретичними знаннями з проблеми самопізнання та саморозвитку особистості на різних вікових етапах;
  • розкрити значення самопізнання як механізму розвитку самосвідомості та розглянути його як процес;
  • розглянути рефлексію та ідентифікацію як механізми самопізнання;
  • ознайомитися з основними засобами самопізнання та саморозвитку;
  • набути досвіду особистісних змін, послідовного самопізнання та сприяння особистісному зростанню.

Анотація

Діяльність шкільного психолога спрямована на створення оптимальних умов для гармонійного розвитку особистості. Такі умови може створити тільки людина, з яскраво проявленою самосвідомістю, яка має досвід своїх особистісних змін. Тому робота над собою, спрямована на самопізнання, саморозвиток та активізацію особистісного потенціалу, досягнення особистої та соціальної зрілості є необхідним елементом професійної підготовки практичних психологів.

Література
  1. Абрамова Г.С. Введение в практическую психологию. – М., 1994. – 237 с.
  2. Бердяев Н.А. Самопознание. – М., 1991.
  3. Берн Е. Игры, в которые играют люди. Психология человеческих взаимоотношений. Люди, которые играют в игры. Психология человеческой судьбы. – М., 1988.
  4. Бернс Р. Развитие Я - концепции и воспитание. – М., 1986.
  5. Василюк Ф.Е. Психология переживаний. – М., 1984.
  6. Гримак Л.П. Резервы человеческой психики. – М., 1987.
  7. Гримак Л. П. Общение с собой. – М., 1991.
  8. Джеймс М., Джонгвард Д. Рожденные выигывать: Трансактный анализ с гештальт-упражнениями. – М., 1995. – 166 с.
  9. Емельянов Ю.Н. Активное социально-психологическое обучение. – Л., 1985. – 166 с.
  10. Основи психології / За заг. ред. О.В. Киричука К., 1995, с.370-375, 573-587.
  11. Психология возрастных кризисов: Хрестоматия – Мн., 2000.
  12. Панкратов В.И. Психотехнология управлення собой. – М., 1998.
  13. Прутченков А.С. Трудное восхождение к себе. Методы разработки и сценарии занятий социально-психологических тренингов. – М., 1989.
  14. Рейнуотер Дж. Это в ваших силах. Как стать собственным психотерапевтом. – М., 1992.
  15. Роджерс К. Взгляд на психотерапию. Становление человека. – М., 1994.
  16. Столин В.В. Самосознание личности. – М., 1993.
  17. Франкл В. Человек в поисках смысла. – М., 1990.
  18. Хохель С.О. Ступени сознания. Учебник по становленню человека через развитие его качеств от психологии успеха до духовного развития. – Киев, 2001.
  19. Юнг К.Г. Проблемы души нашего времени. – М.,1994.
  20. Життєві кризи особистості: Науково-методичний посібник. У 2-х ч., Ч.1. – Київ, 1998.
  21. Фопель К Психологические группы. Рабочие материалы для ведущего. – М., 1999.
  22. Фопель К. Как научить детей сотрудничать? Психологические игры и упражнения. – М., 1999.
  23. Яценко Т.Е. Социально-психологическое общение в подготовке учителей. – Киев, 1987.

Укладач: канд. психол. наук, доцент Л. М. Коробка


Тема ІІІ. Основи психосексуального розвитку і статевої соціалізації особистості.

Тривалість: 6 годин.

Мета спецкурсу: Розширити діапазон професійних знань та вмінь практичних психологів з метою оптимальної реалізації в професійній діяльності.

Завдання:

1.Ознайомлення:

- з принципами сексуального розвитку в сучасній психології;

- з теоріями статевої соціалізації в сучасній психології;

- з етапами статевого дозрівання дітей та проблемами, які супроводжують цей процес;

- з характерними рисами підліткової на юнацької сексуальності та типовими проблемами цієї вікової категорії.

2.Усвідомлення та розробка різних стратегій статевого виховання дітей та підлітків.

3.Сприяння статевій соціалізації дітей різного віку через реалізацію психотерапевтичних заходів.

Анотація

Психосексуальний розвиток особистості – складний біосоціальний процес, в якому природні і соціальні фактори взаємопов’язані. Будь-яке порушення послідовності або термінів критичних періодів статевої диференціації може фатальним чином відбитися на майбутній сексуальній поведінці та самосвідомості людини. Саме тому для здійснення ефективної діяльності практичного психолога в закладах освіти важливо оволодіти теоретичними знаннями та практичними навичками з питань психосексуального розвитку дітей різного віку.

Література
  1. Абраменкова В.В. Половая дифференциация и межличностные отношения в детской группе. – М., 1987. – 145с.
  2. Адлер А. Воспитание детей. Взаимодействие полов. – Ростов н/Д., 1998. – 254 с.
  3. Бызова В.М. Влияние особенности личности не половые взаимоотношения в юношеском возрасте. – Л., 1995. – 194 с.
  4. Кон И.С. Половые различия и дифференциация социальных ролей. – М., 1985. – 173с.
  5. Кон И.С. Введение в сексологию. – М., 1989. – 215 с.
  6. Кон И.С. Психология ранней юности. – М., 1993. – 240 с.
  7. Фрейд З. Очерки по психологии сексуальности. – М., 1990. – 144 с.

Укладач: ст. викладач Н.А. Кулик

  • Спецкурс для вихователів дошкільних навчальних заходів


Тема. Психологічні аспекти особистісно зорієнтованої моделі виховання дітей дошкільного віку

Тривалість: 4 години.

Мета спецкурсу: Визначити значення психологічних знань та психологічної культури спеціаліста в особистісно зорієнтованій моделі виховання дітей дошкільного віку.

Завдання:

1. Ознайомити слухачів з основними закономірностями психічного розвитку дитини.

2. Визначити:

- роль вихователя в розвитку ігрової, трудової та учбової діяльності дітей дошкільного віку;

- роль вихователя в розвитку пізнавальних процесів дітей дошкільного віку;

- вплив вихователя на формування самосвідомості, самооцінки та мотивації до дії у дітей дошкільного віку.

3. Розкрити значення професіонально важливих психологічних якостей вихователя.

4. Сформувати загальні уявлення про методи психологічного впливу в особистісно зорієнтованому вихованні дітей.

Анотація

Актуальним питанням в розвитку вітчизняної дошкільної освіти залишається пріоритет особистісно зорієнтованої моделі виховання. Знання загально-психологічних закономірностей розвитку дітей допомагають спеціалістам проявляти глибоке розуміння динаміки, структури і змісту дитячої психології, дозволяють розкрити психічні процеси і якості кожної особистості, що в свою чергу сприяє диференціації виховання та навчання дітей.

Література
  1. Аксарина Н.М. Виховання дітей дошкільного віку. – М., 1972. – 225с.
  2. Амонашвили Ш.А. Созидая человека. – М., 1982. – 128 с.
  3. Бондаренко Є.А. Про психічний розвиток дитини. – Мінськ, 1974. – 165 с.
  4. Леонтьєв А.Н. До теорії розвитку психіки дитини. – М., 2001. – 236 с.
  5. Мухіна В.С. Дитяча психологія. – М., 2005. – 350 с.
  6. Ельконін Д.Б. Дитяча психологія. – М., 1999. – 280 с.

Укладач: ст. викладач Н.А. Кулик

  • Спецкурс для вчителів початкових класів, вчителів математики, вчителів музики ЗОШ, педагогів-організаторів


Тема. Психологічні аспекти педагогічного спілкування

Тривалість:2– 8 годин (у залежності від форми навчання).

Мета спецкурсу: Розкрити значення педагогічного спілкування в навчально-виховному процесі. Запропонувати конструктивні методи взаємодії всіх суб’єктів учбового процесу з метою оптимізації розвитку та навчання.

Завдання:
  1. Визначити поняття «педагогічне спілкування».
  2. Розкрити специфіку педагогічного спілкування.
  3. Ознайомити слухачів з основними функціями педагогічного спілкування.
  4. Визначити умови для організації успішного педагогічного спілкування.
  5. Розкрити психологічні аспекти успішного педагогічного спілкування під час навчального та виховного процесів.
  6. Запропонувати конструктивні методичні прийоми та психологічні закони ефективного спілкування для використання у професійній діяльності.

Анотація

Педагогічне спілкування є формою навчальної взаємодії педагога і учнів. Це особистісно й соціально зорієнтована взаємодія, яка створює соціально-психологічний клімат, атмосферу праці педагога і учнів, у якій розв’язуються завдання навчання та виховання. Саме тому важливою умовою продуктивного педагогічного спілкування є набуття вчителем психологічних знань та методичних прийомів, які роблять цей процес успішним.

Література
  1. Грехнев В.С. Культура педагогического общения. – М., 1990. – 144 с.
  2. Кан-Калик В.А. Учителю о педагогическом общении. – М., 1987. – 220 с.
  3. Левитан К.М. Культура педагогического общения. – Л., 1991. – 180 с.
  4. Рогов Е.И. Психология общения. – М., 2001. – 334 с.
  5. Филипчук В.С. Спілкування як соціально-педагогічна взаємодія. – Чернівці, 2001. – 95 с.

Укладач: ст. викладач Н.А. Кулик