Рекомендації для України з інституційного устрою 36 2Частина I система регулювання 43

Вид материала

Документы

Содержание 2.2Принципи передової практики з системи регулювання Принцип 1: Регулювання має виправданим і обмеженим до необхідного мінімуму Вкладка 3: Європейський досвід визначення ринкової влади Принцип 2: Технологічна нейтральність Принцип 3: Прозорість і структурована громадська консультація Принцип 4: Ефективний механізм вирішення спорів

Подобный материал:

• Закон україни про адміністративно-територіальний устрій України, 286.08kb.
• Методичні рекомендації "Правове регулювання надання відпусток працівникам" Полтава, 306.32kb.
• Підтримуючи курс України на інтеграцію в Європейський Союз, 39.71kb.
• Загальна характеристика роботи Актуальність теми дослідження, 646.37kb.
• Тема. Система нетарифного регулювання план, 384.38kb.
• Постанова Правління Національного банку України від 30 квітня 2009 року n 259 Зареєстровано, 346.95kb.
• План Організаційна структура управління зовнішньоекономічною діяльністю в Україні., 64.68kb.
• Г. С. Сковороди юридичний факультет Процевський В. О. Лукь’янчиков О. М. «Правове регулювання, 378.25kb.
• Закон україни про Національну комісію регулювання транспорту України, 113.94kb.
• Наталії Михайлівни «Регулювання розвитку аквакультури у штучних водоймах України», 138.8kb.

2.2Принципи передової практики з системи регулювання

Цей розділ розглядає детально чотири ключові принципи для обгрунтованої системи регулювання в телекомунікаційній галузі. Малюнок 8 показує ці чотири принципи передової практики, які обговорюються більш детально нижче.

Малюнок 8: Принципи передової практики з системи регулювання

Принцип 1: Регулювання має виправданим і обмеженим до необхідного мінімуму

Метою регулювання є імітувати конкуренцію на тих ринках, де вона ще не виникла, і вводити потрібні корективні заходи щоб розвиток конкуренції на ринку відбувався своєчасно, вільно від антиконкурентних дій з боку домінуючих операторів.

З цієї причини загальноприйнятим є принцип, за яким регулювання має бути зведене до мінімуму, особливо на конкурентних ринках. Втручання в ринок має бути виправданим лише в ситуаціях, де конкуренція ще не встановлена і оператор (або оператори) може вважатись одноосібно (або колективно) домінуючим. Це було формалізовано в новій системі регулювання ЄС, де регулювання і корективні засоби можуть накладатись ex-ante лише на тих ринках, де оператор (чи оператори) визнаний домінуючим.

Накладення корективних засобів має слідувати добре встановленому процесу, заснованому на загальноприйнятих конкурентних правилах. Цей процес має включати наступні кроки:

• визначення відповідного (економічного) ринку для потреб регулювання²⁵;
  
• оцінка рівня конкуренції на відповідному ринку, і оголошення домінування в разі, якщо конкуренція ще не зовсім ефективна; і
  
• розробка корективних засобів які були б відповідними до природи проблеми. Засоби, що застосовуються, мають базуватися на принципі мінімізації регулювання, тобто, якщо є декілька засобів котрі можуть вирішити визначену проблему, засіб який вимагає менше втручання, повинен отримувати перевагу над засобом, що вимагає більше втручання. Застосування засобів пропорційних і відповідних до природи проблеми визначає результати в асиметричному здійсненні регулювання, де домінуючі оператори є суб’єктами більш суворих вимог.
  

Вкладка 3: Європейський досвід визначення ринкової влади Європейська Комісія формалізувала процес визначення відповідного ринку, оцінки ринкової влади (домінування) та накладення корективних засобів. Для потреб визначення відповідних економічних ринків, система ЄС містить низку рекомендованих ринків, які регулятори в різних країнах повинні розглядати детально. Зокрема, Комісія рекомендує дивитися на 18 ринків в телекомунікаційній галузі, які є «схильними» до необхідності ex-ante регулювання. Інформацію про запропоновані ринки можна знайти в: ссылка скрыта Європейська Комісія також публікує рекомендації щодо проведення ринкового аналізу та оцінки ринкової влади. Ці рекомендації можна знайти в: ссылка скрыта Рекомендації по відношенню до ex-ante регулювання що може застосовуватись містяться в Європейській Директиві про доступ та взаємоз’єднання електронних комунікаційних мереж та пов’язаних засобів. Рекомендації про накладення корективних засобів можна знайти в: ссылка скрыта Процес оцінки ринку коротко викладений на малюнку нижче. Європейські країни знаходяться в процесі застосування нового підходу ЄС. Великобританія, Ірландія, Фінляндія, Швеція, Австрія, Нідерланди та Данія вже провели аналіз більшості з запропонованих ринків та зробили кроки для коригування ситуацій де є компанії зі значною ринковою владою якщо такі були виявлені на певних ринках. Країни поза ЄС, такі як Норвегія та Турція, також слідують загальній системі регулювання визначеній Європейською Комісією, та є знаходяться в процесі оцінки ринків з метою визначення потреби в регулюванні.

Приклад 4: Європейський досвід у визначенні ринкової влади

Застосування цієї структури гарантує, що регулювання зменшується до випадків де визначено серйозні конкурентні обмеження. Це також забезпечує, що регулювання швидко усувається, як тільки конкуренція на ринку стає достатньою. З цією метою огляди ринків що визначають, чи мають якісь оператори Значну Ринкову Владу, мають проводитись на регулярній основі.

Щоб гарантувати, що процес визначення операторів зі Значною Ринковою Владою виконується належно і ефективно, регулюючі органи отримують повноваження застосовувати концепції, що ґрунтуються на принципах конкурентної політики і які традиційно здійснювались органами що займаються конкуренцією (такими як Антимонопольний Комітет).

Принцип 2: Технологічна нейтральність

Технологічний прогрес, швидка поява нових послуг і ринкова конвергенція означають, що регулятивні режими повинні бути також здатні пристосуватися швидко і гнучко до змін які визначаються технологією. Поточною міжнародною передовою практикою, яка все більше застосовується, є не регулювати конкретні технології, але застосовувти технологічно-нейтральний підхід до регулювання, зосереджуючись на заключних послугах споживачам, безвідносно до технологічних засобів, якими вони доставлені.

Технологічна нейтральність заявлений як одна з ключових задач ЄС. Згідно до структури регулювання ЄС, де тільки можливо, регулювання має бути засновано на розгляді природи послуг, що надаються кінцевим користувачам, а не на технології яка використовується щоб доставити ці послуги. Той самий регулятивний підхід повинен застосуватися до всіх телекомунікаційних мереж, чи то фіксованих, мобільних, чи будь-яких інших технологій.

Наприклад, можливість робити телефонні дзвінки може доставлятися споживачам використовуючи або фіксовану, або мобільну технологію, і тому регулювання загалом не повинне вказувати, яка технологія повинна використовуватися, або застосовувати різні вимоги до різних технологій. В майбутньому, можуть з'явитися інші і більш ефективні технології, що дозволять доставляти послуги телефонних дзвінків, і технологічно-нейтральне регулювання полегшило б цей процес за допомогою не вбудовування домінування існуючих технологій в юридичних вимогах. Цей принцип є важливим також для надання USO, яке не повинне приписуватись тільки в термінах послуг фіксованого зв’язку. Це також доречно в контексті ліцензування використання спектру, яке не повинне запобігати використанню альтернативних технологій.

Принцип 3: Прозорість і структурована громадська консультація

Ефективна і чесна конкуренція посилюється, якщо всі учасники ринку мають повне і вчасне знання про «правила гри», визначені регулюванням. Ефективне регулювання саме в свою чергу залежить від розуміння регулятором розвитку ринку і головних турбот його суб’єктів. Це найкраще досягається за допомогою проведення структурованої консультації, що залучає всі зацікавлені сторони, як невід’ємної частини прийняття будь-яких нових нормативних актів. Точка зору зацікавлених сторін має братися до уваги перед ухваленням остаточного рішення.

Існує багато «інструментів» для допомоги регулятору в процесі забезпечення прозорості у проведенні громадських консультацій в процесі прийняття рішень. Вони включають²⁶:

• використання публічних процесів там, де дозволяє час: опублікування повідомлень що запрошують коментарі з приводу запропонованих правил чи підходів до регулювання від галузі та інших основних зацікавлених сторін;
  
• розробка публічних процесів, які покращать якість громадського внеску. Встановлення і публікація розкладів, що охоплюють кожну стадію процесу прийняття рішень, і їх дотримання;
  
• опублікування всіх важливих регулятивних новин на веб-сайті регулятора; і
  
• надання письмових інформаційних запитів до головних операторів зі складних питань, включаючи надання комплексної технічної, фінансової і економічної інформації, необхідної для прийняття поінформованих рішень. Ця вимога має поєднуватись з обгрунтованими правилами гарантування конфіденційності інформації, поданої оператором.
  

Принципи прозорості і громадської консультації потрібно балансувати з потребою зберігати конфіденційність деякої комерційно чутливої інформації від операторів. Збереження конфіденційності є ключовим для правильного функціонування ринку.

Принцип 4: Ефективний механізм вирішення спорів

Загальновизнано що застосування оптимальних процедур вирішення спорів є ключовим елементом хорошого регулювання, і є особливо важливим на ринках які відкриваються для конкуренції. Зацікавлені сторони регулярно зустрічаються на ринку в процесі їх щоденного бізнесу. Це включає угоди між операторами та між операторами і споживачами. В процесі здійснення ділових операцій можуть з’являтись конфлікти, і головною для правильного функціонування ринку є наявність механізму для швидкого і справедливого вирішення цих спорів (а зрештою, запобігання їм). В більшості країн це роль регулятора – вирішувати спори на ринку²⁷.

Є різні загальні шляхи рішення інших видів спорів, включаючи регулятивне винесення рішень та Альтернативне Вирішення Спорів. Регулятори можуть вибрати наперед вид процесів вирішення спорів для кожного виду проблеми, враховуючи потребу системи залишатися гнучкою.

Регулятивне винесення рішень може вар’юватися від формальних, на зразок судових, слухань з усним або письмовим свідченням, як наприклад в США, до менш формального підходу до встановлення фактів і визначення через громадську процедуру, як наприклад у Великобританії. Регулятивне винесення рішень має як переваги, так і недоліки. Добре забезпечений персоналом регулятивний орган може мати доступ до фахівців з різними видами кваліфікації – технічною, економічною і юридичною – для надання внесків в процес рішення. Як альтернатива, він може задіяти консультантів або інших експертів на короткостроковій термін, щоб поповнити його власні аналітичні потужності. Регулярне винесення рішень, чи то за зразком судового, чи менш формальне, може забезпечити громадськості канал для втручання і надання доповнень у процес ухвалення рішеннь. Нарешті, той факт що регулятивне винесення рішень - це добре структурований і формальний процес, може сприяти його визнанню та підзвітності.

Але можуть також бути і недоліки використання регулятивного винесення рішень. Зокрема, процеси судового типу можуть стати надзвичайно розтягнутими і дорогими і виявитися непомірним тягарем для нових учасників ринку, менших операторів та користувачів.

Альтернативні процедури вирішення спорів (АВС) - це набір шляхів, якими спори можуть врегульовуватись засобами, іншими ніж судове чи регулятивне винесення рішень винесення рішень. Як правило, АВС може включати посередництво або арбітраж, або посередництво, за яким слідує арбітраж, якщо посередництво не вдалось. Ці два види відрізняються тим, що арбітри уповноважені ухвалити обов’язкові рішення, якщо сторони не можуть дійти згоди. Посередники можуть надавати додаткову інформацію, розробляти компроміси, пропонувати альтернативи і переконувати, але не можуть нав’язувати їх власне рішення сторонам переговорів.

Регулятори або персонал регулятивного органу можуть діяти як посередники і арбітри. Проте, це не кращий підхід, особливо у разі якщо регулятори недосвідчені. В комплексних проблемах, таких як взаємоз’єднання, вартість затримок і неналежного регулятивного втручання можуть бути високими. Досвідчені незалежні експерти зі взаємоз’єднання можуть часто додати цінний досвід. В цьому випадку, регулятор має роль сприяння процесу, перегляду остаточного рішення арбітра (якщо необхідно) і втручання, якщо процес посередництва не вдався.

Використання АВС стає більш поширеним як більш гнучкий шлях вирішення спорів на ринку.

Метою регулятора має бути намагання зменшити спори, що виникають на ринку, і мінімізувати витрати від таких спорів. З цією метою органи регулювання мають:

• видавати рекомендації з управління спорами між операторами або постачальниками послуг, вимагаючи щоб сторони будь-якого спору продемонстрували, що вони пройшли через фазу комерційних переговорів перед залученням до справи регулятора;
  
• обмежити час на вирішення різних класів спорів між операторами та між операторами і споживачами;
  
• вимагати, щоб усі постачальники послуг розробили, для схвалення регулятором, Кодекси Практики, які б встановлювали прості, недорогі процедури для вирішення спорів між постачальниками послуг і користувачами.
  

Там, де комерційні переговори є безуспішними і жоден альтернативний механізм вирішення спорів не може бути задіяний, регулятор може обрати вирішення спору шляхом регулятивного винесення рішень, що може включати формальне слухання або консультацію.