Рекомендації для України з інституційного устрою 36 2Частина I система регулювання 43
| Вид материала | Документы |
- Закон україни про адміністративно-територіальний устрій України, 286.08kb.
- Методичні рекомендації "Правове регулювання надання відпусток працівникам" Полтава, 306.32kb.
- Підтримуючи курс України на інтеграцію в Європейський Союз, 39.71kb.
- Загальна характеристика роботи Актуальність теми дослідження, 646.37kb.
- Тема. Система нетарифного регулювання план, 384.38kb.
- Постанова Правління Національного банку України від 30 квітня 2009 року n 259 Зареєстровано, 346.95kb.
- План Організаційна структура управління зовнішньоекономічною діяльністю в Україні., 64.68kb.
- Г. С. Сковороди юридичний факультет Процевський В. О. Лукь’янчиков О. М. «Правове регулювання, 378.25kb.
- Закон україни про Національну комісію регулювання транспорту України, 113.94kb.
- Наталії Михайлівни «Регулювання розвитку аквакультури у штучних водоймах України», 138.8kb.
1В
ступ
Теленор ASA залучив Фронтіер Економікс провести огляд системи регулювання телекомунікацій в Україні, та подати рекомендації щодо реформ, необхідних для приведення українського телекомунікаційного законодавства у відповідність з принципами передової практики в галузі. Погляди викладені в цій доповіді є поглядами Фронтіер Економікс і не обов’язково Теленору.
1.1Економічне значення комунікацій
Система регулювання та її застосування відіграють ключову роль в розвитку ринку інформаційних та комунікаційних технологій (ІКТ). Незалежний регулятор з належними ресурсами та обгрунтована система регулювання що грунтується на принципах передової практики, роблять внесок до створення надійного та ефективного бізнес-середовища, де учасники ринку можуть розвиватися, далі зміцнюючи загальне економічне зростання. Метою цього проекту є надати рекомендації щодо покращення інституційного устрою та системи регулювання в Україні, і зближення їх з принципами передової практики регулювання.
Загальновизнано що розвиток інформаційних та комунікаційних технологій (ІКТ) може відігравати провідну роль в загальному економічному розвитку. В нещодавньому дослідженні ринку електронних комунікацій України проведеному Світовим Банком1, автори зазначають що «інформаційні та комунікаційні технології надають засоби, за допомогою яких знання розвивається, поширюється та використовується повсюдно в інформаційному суспільстві. ІКТ роблять вклад у створення багатства, генерують робочі місця та дохід, і зменшують бідність». Це узгоджується з нещодавнім дослідженням ООН, яке прийшло до висновку що ІКТ «швидко постає як життєво-важливий фактор в економічному та соціальному розвитку для сприяння іноваційним та маштабованим рішенням для досягнення найважливіших завдань розвитку»2. Інші нещодавні дослідження пов’язують розвиток телекомунікаційних мереж з загальним економічним зростанням, чи то через їх вплив на збільшення прямих іноземних інвестицій3, чи через зменшення затрат на взаємодію, розширення границь ринку та розширення інформаційних потоків що асоціюються з розвитком телекомунікаційої галузі4.
Обгрунтована та ефективна система регулювання створює необхідні умови для розвитку телекомунікаційної галузі. Остаточною метою регулювання є забезпечення для споживачів можливості отримувати належний набір послуг, по можливості за низькими цінами. В конкурентних ринках, компанії конкурують одна з одною щоб залучити клієнтів, і це збільшує ступінь іновації на ринку та призводить до зменшення видатків для споживачів. Метою регулювання в телекомунікаційній галузі є забезпечити:
- розвиток ринку до конкурентної структури, де конкуруючі оператори збільшують доступність послуг, водночас знижуючи ціни; та
- застосування належних засобів для корекції ситуацій коли конкуренція ще не була повністю встановлена.
Потреба в регулюванні та його вплив на розвиток сектору зокрема та, більш широко, решту економіки, визнається в Законі «Про телекомунікації» України, який встановлює що «метою регулювання у сфері телекомунікацій є максимальне задоволення попиту споживачів на телекомунікаційні послуги, створення сприятливих організаційних та економічних умов для залучення інвестицій, збільшення обсягів послуг та підвищення їх якості, розвитку та модернізації телекомунікаційних мереж з урахуванням інтересів національної безпеки»5.
1.2Основні сфери аналізу
Ми визначили та проаналізували ключові пріоритетні сфери регулювання, базуючись на аналізі поточної ситуації в телекомунікаційній галузі в Україні. Загальний огляд ситуації регулювання в Україні міститься в Розділі 2. Цей розділ також подає аналіз показників галузі в Україні порівняно з іншими країнами в регіоні. Аналіз показує що, хоча український ринок телекомунікацій суттєво зміцнив свої показники за останні кілька років, існує подальший простір для покращення.
Для аналізу інституційного устрою та системи регулювання в Україні (включаючи аналіз окремих питань регулювання) ми провели докладний аналіз поточної ситуації в Україні, після якого йде оцінка принципів передової практики в кожній сфері. Такий аналіз є підставою для розвитку наших рекомендацій щодо кроків, необхідних для узгодження системи інституцій та регулювання в Україні з принципами передової практики.
Далі в цьому розділі коротко розглянуті сфери що аналізуються в доповіді.
Частина I: Система інститутів та регулювання
- Частина I.. Інституційний устрій. Цей розділ розглядає загальний інституційний устрій, інститути з повноваженнями щодо регулювання телекомунікаційної галузі, їх ролі та взаємозв’язки, а також засоби що оберігають регулятивну незалежність. Обгрунтований інституційний устрій який встановлює чіткі ролі та повноваження для різних організацій, захищає регулювання сектора від надмірного політичного впливу та залишає повноваження зі щоденного регулювання за незалежним секторальним регулятором, є кращою гарантією розвитку галузі.
- Частина I.2. Система регулювання. Цей розділ розглядає загальну систему регулювання, концентруючись на ключових принципах регулювання, таких як потреба мінімізації регулювання після встановлення конкуренції на ринку, прозорість, технологічна нейтральність та ефективне вирішення спорів. Втілення цих загальних принципів створює базу для розвитку та застосування обгрунтованих принципів регулювання в інших конкретних сферах.
Цей розділ доповіді розглядає загальні принципи інституційного устрою та регулювання. Зокрема:
Частина II: Окремі питання регулювання
- Частина II. 1. Регулювання взаємоз’єднання. Взаємоз’єднання позначає фізичне чи логічне поєднання комунікаційних мереж загального користування що використовуються тими ж чи різними мережевими операторами з метою надання користувачу однієї мережі можливості спілкування з користувачем мережі того ж чи іншого оператора. Це включає взаємоз’єднання між фіксованими мережами, між фіксованими та мобільними мережами, та між власне мобільними мережами. В лібералізованому ринку, взаємоз’єднання між різними операторами мереж є центральним для розвитку повного ланцюга з’єднання та стабільної конкуренції в галузі. Регулювання взаємоз’єднання повинно забезпечити учасникам ринку можливість вільно укладати комерційні домовленості, в той же час запобігаючи експлуатації будь-якої домінуючої позиції. Регулятор повинен забезпечити вирішення спорів про взаємоз’єднання у справедливий і швидкий спосіб.
- Частина II. 2. Регулювання одностороннього доступу. Пов’язаним питанням є надання одностороннього доступу до мережевих засобів (тобто можливість доступу до мережі існуючого оператора для надання конкуруючих послуг). Односторонній доступ на даний час не розглядається для фіксованого ринку в Україні. Разом з тим, нещодавне надання 3G ліцензії Укртелекому, домінуючому оператору фіксованого зв’язку який на даний час не має 2G мережі чи 2G абонентів, спричинило дискусію щодо бажаності обов’язкового одностороннього доступу до існуючих 2G мереж мобільних операторів. Обов’язковий мережевий доступ є одним з найбільш сильних втручань серед наявних регулятивних засобів, і він повинен бути обмежений ситуаціями де оцінка ринку доступу та здійснення дзвінків6 дає підстави вважати конкуренцію недостатньою, не лише в короткотерміновій перспективі, а й в середньо- та довготерміновій перспективі. Якщо ж обов’язковий доступ вводиться, це слід робити за дуже конкретних умов передової практики, як розглядається більш детально в цьому розділі.
- Частина II.3. Універсальні послуги та зобов’язання універсальних послуг. Одним з завдань урядів взагалі є забезпечення доступу споживачів до телекомунікаційних послуг, і Україна не є винятком. Хоча надання послуг може в багатьох випадках бути залишене ринковим механізмам, надання послуг у віддалених районах може бути економічно невигідним, і це може перешкодити досягненню загальних завдань доступності. З метою забезпечення досягнення цілей встановлених урядом, може бути потрібно встановити зобов’язання та (в разі необхідності) механізми їх фінансування. Надання універсальних послуг по всій території країни найповніше гарантується за дотримання принципу технологічної нейтральності (тобто в разі коли всі технології мають можливість бути застосованими для надання універсальних послуг, як визначено урядом).
- Частина II.4. Політика управління спектром. Це остання сфера яка аналізується в цій доповіді. Успішний розвиток телекомунікаційної галузі ключовим чином залежить від ефективного управління обмеженими ресурсами, зокрема, ефективного управління спектром. Хоча Україна нещодавно мала важливі зрушення в цій сфері, попереду лишаються виклики забезпечення ефективного управління спектром, зокрема конверсія спектру від військового використання та потреба у послідовній і чіткій стратегії управління спектром в Україні.
Крім загальної системи інститутів та регулювання, ми також розглянули чотирі сфери регулювання які були визначені як ключові для розвитку галузі. Вони включають: