Рекомендації для України з інституційного устрою 36 2Частина I система регулювання 43

Вид материалаДокументы
Частина II: Окремі питання регулювання
Регулювання взаємоз’єднання.
Односторонній доступ.
Універсальні послуги та зобов’язання універсальних послуг.
Політика управління спектром.
1Частина II.1. Регулювання взаємоз’єднання
Подобный материал:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   25

Частина II: Окремі питання регулювання


Частина II доповіді розглядає деякі з окремих питань регулювання які є ключовими для розвитку телекомунікаційного сектору в Україні. Зокрема:
  • Регулювання взаємоз’єднання. Взаємоз’єднання позначає фізичне чи логічне поєднання електронних комунікаційних мереж загального користування, що використовуються тією ж чи різними компаніями з метою надання користувачу однієї компанії зв’язку з користувачем тієї ж або іншої компанії. Це включає взаємоз’єднання між фіксованими мережами, між фіксованими та мобільними мережами, та між самими мобільними мережами. В лібералізованому ринку, взаємоз’єднання між операторами різних мереж є центральним для розвитку з’єднання від входу до входу31 і стабільного розвитку конкуренції в галузі. Регулювання взаємоз’єднання повинно забезпечувати можливість учасникам ринку вільно укладати комерційні угоди, разом з тим не допускаючи експлуатацію будь-якого домінуючого положення. Регулятор повинен забезпечити швидке і справедливе вирішення спорів про взаємоз’єднання. Це розглядається в Розділі 1 Частини ІІ доповіді.
  • Односторонній доступ. Пов’язане питання стосується надання одностороннього доступу до мережевих засобів (тобто, можливість доступу до мережі існуючого оператора для конкурентного надання доступу). Односторонній доступ на даний час не розглядається на ринку фіксованого зв’язку в Україні. Разом з тим, нещодавнє надання 3G ліцензії Укртелекому, найбільшій компанії фіксованого зв’язку яка не має абонентів і мережі другого покоління, спричинило дискусію про доцільність надання обов’язкового одностороннього доступу до існуючих 2G мереж мобільних операторів. Обов’язковий мережевий доступ є одним з найсильніших засобів регулятивного втручання, і його застосування повинно обмежуватись ситуаціями де оцінка ринку доступу і започаткування дзвінків дає підстави вважати недостатність конкуренції не лише в короткотерміновій, але середньо- та довготерміновій перспективі. Разом з тим, якщо обов’язковий доступ буде введено, це слід робити з дотриманням дуже конкретних умов передової практики, які розглядаються детально в цій главі. Питання пов’язані з одностороннім доступом розглядаються в Розділі 2 Частини ІІ доповіді.
  • Універсальні послуги та зобов’язання універсальних послуг. Одним з завдань урядів взагалі є забезпечення доступу споживачів до телекомунікаційних послуг, і Україна не є винятком. В той час як надання послуг може в багатьох випадках бути залишене ринку, надання послуг у віддалених районах може бути економічно невигідним, і тому загальні завдання доступу в цих районах можуть залишитись невиконаними. Для забезпечення досягнення встановлених урядом завдань achieved, потрібно встановити послідовний та обгрунтований режим надання універсальних послуг, зобов’язання та (в разі необхідності) фінансування таких зобов’язань. Надання універсальних послуг по всій території країни є найбільш гарантованим у разі дотримання принципу технологічної нейтральності (тобто надання всім технологіям можливості надавати універсальні послуги, як визначено урядом). Це розглядається в Розділі 3 Частини ІІ доповіді.
  • Політика управління спектром. Це є останньою сферою що розглядається в даній доповіді. Успішний розвиток телекомунікаційного сектора ключовим чином залежить від ефективного управління обмеженими ресурсами, зокрема, ефективного управління спектром. Хоча Україна нещодавно досягла важливого прогресу в цій сфері, попереду залишаються виклики пов’язані з ефективним управлінням спектром, зокрема пов’язані з конверсією спектру з військового використання та потребою в послідовній і чіткій стратегії управління спектром в Україні. Це розглядається в Розділі 4 Частини ІІ доповіді.



1Частина II.1. Регулювання взаємоз’єднання


Взаємоз’єднання позначає фізичне чи логічне поєднання громадських електронних комунікаційних мереж що використовуються тією ж чи різними компаніями з метою надання користувачу однієї компанії зв’язку з користувачем тієї ж або іншої компанії. Це включає взаємоз’єднання між фіксованими мережами, між фіксованими та мобільними мережами, та між самими мобільними мережами.

Односторонній доступ, включаючи надання доступу до мобільних мереж шляхом національного роумінгу, розглядаються окремо в розділі 2.

Таблиця 6 подає короткий виклад ключових принципів запропонованих для розвитку системи взаємоз’єднання в Україні у відповідності до принципів передової практики. Таблиця подає огляд поточної ситуації в Україні та короткий виклад наших рекомендацій.

Принцип

Мотивація

Поточна ситуація в Україні

Рекомендації

Визначеність та прозорість

Орієнтовні рекомендації та процедури повинні бути відомі заздалегідь, щоб створити визначеність та сприяти переговорному процесу

Регулювання взаємоз’єднання здійснюється згідно Закону та Правил. Ці два нормативні документи можуть підлягати різним інтерпретаціям, створюючи невизначеність на ринку

- Закон та Правила мають бути приведені у повну відповідність.

Асиметричні зобов’язання

За системи «платить сторона що дзвонить» оператори, як правило, визначалися домінуючими в наданні закінчення дзвінків їх власним абонентам

Пропорційнсіть засобів вимагає щоб будь-які засоби відповідали позиції різних операторів/різним ситуаціям

Домінуючі та недомінуючі оператори підлягають різним вимогам, хоча деякі виправні засоби накладаються без чіткого обгрунтування

- Всі оператори повинні підлягати загальному зобов’язанню надавати взаємоз’єднання

- Домінуючі оператори можуть також підлягати додатковим зобов’язанням

Вирішення спорів

Оскільки всі оператори мають зобов’язання надавати взаємоз’єднання, повинен існувати механізм що забезпечує досягнення угоди

Якщо переговори про взаємоз’єднання не є успішними, регулятор (чи третя сторона) має бути готовим вирішити спір в ефективний і справедливий спосіб

Процес вирішення спорів був встановлений в нещодавно прийнятих Правилах

Ще не існує практичного досвіду застосування цього процесу

- Дозволити більш гнучкі/менш формальні механізми вирішення спорів

Публікація та недискримінація

Домінуючі оператори зобов’язані публікувати Реферативні Договори про Взаємоз’єднання

Правила встановлюють що домінуючі оператори зобов’язані подавати на затвердження та публікацію НКРЗ РДВ

Недомінуючі оператори можуть самі вирішувати чи публікувати такі договори, проте в разі опублікування не можуть відмовити у наданні взаємоз’єднання на заявлених умовах

- Домінуючі оператори мають заохочуватись до надання публічної інформації про свої умови взаємоз’єднання де необхідно. Ці умови не повинні бути необгрунтовано дискримінаційними

Тарифи що грунтуються на собівартості

Тарифи що грунтуються на собівартості є одним з більш ефективних способів надання послуг

Собівартість має розраховуватись відповідно до визнаної передової практики, без врахування можливих неефективних витрат понесених операторами, та враховуючи конкретні обставини оператора.

Тарифи мають бути відокремленими, щоб запобігти ситуації коли оператори змушені платити за затрати які вони не спричиняють.



- Взаємоз’єднання на підставі собівартості визнається в Законі як для домінуючих так і для недомінуючих операторів. Проект Концепції висуває цю вимогу лише для домінуючих операторів

- Не існує чіткої методики розрахунку собівартості

- Правила вимагають відокремлення тарифів

- Взаємоз’єднання на підставі собівартості повинно вимагатися там де це необхідно

- Має бути встановлена чітка методика обрахунку тарифів на підставі собівартості

- Слід встановити процес для вибору необхідної інформації про затрати

Таблиця 6: Короткий виклад аналізу та рекомендацій зі взаємоз’єднання



Цей розділ починається з огляду існуючої на практиці системи регулювання взаємоз’єднання та доступу в Україні (розділ 1.1). Потім ми розглядаємо принципи міжнародної передової практики по відношенню до взаємоз’єднання та доступу (розділ 1.2) та подаємо рекомендації щодо покращення існуючої ситуації в Україні (розділ 1.3).