Рекомендації для України з інституційного устрою 36 2Частина I система регулювання 43

Вид материала

Документы

Содержание 2Частина II.2. Регулювання одностороннього доступу 2.1Односторонній доступ в Україні 2.1.1Доступ до фіксованої мережі 2.1.2Доступ до мобільної мережі

Подобный материал:

• Закон україни про адміністративно-територіальний устрій України, 286.08kb.
• Методичні рекомендації "Правове регулювання надання відпусток працівникам" Полтава, 306.32kb.
• Підтримуючи курс України на інтеграцію в Європейський Союз, 39.71kb.
• Загальна характеристика роботи Актуальність теми дослідження, 646.37kb.
• Тема. Система нетарифного регулювання план, 384.38kb.
• Постанова Правління Національного банку України від 30 квітня 2009 року n 259 Зареєстровано, 346.95kb.
• План Організаційна структура управління зовнішньоекономічною діяльністю в Україні., 64.68kb.
• Г. С. Сковороди юридичний факультет Процевський В. О. Лукь’янчиков О. М. «Правове регулювання, 378.25kb.
• Закон україни про Національну комісію регулювання транспорту України, 113.94kb.
• Наталії Михайлівни «Регулювання розвитку аквакультури у штучних водоймах України», 138.8kb.

2Частина II.2. Регулювання одностороннього доступу

Цей розділ концентрується конкретно на питаннях, пов’язаних з наданням одностороннього доступу (або надання мережевого доступу), з особливою увагою до питань навколо надання доступу до мобільних мереж шляхом національного роумінгу.

Таблиця 9 містить короткий огляд ключових принципів що пропонуються для розвитку обгрунтованого регулювання у сфері одностороннього доступу в Україні, у відповідності з принципами передової практики. Регулювання доступу є додатковим питанням до загальних принципів взаємоз’єднання що обговорювались в попередньому розділі (Розділ 1). Таблиця містить огляд поточної ситуації в Україні та подає підсумок наших рекомендацій.

Принцип	Мотивація	Поточна ситуація в Україні	Рекомендації
Має заохочуватись стабільна конкуренція	Обов’язковий доступ покращує конкуренцію на рівні роздрібних послуг Проте він може не дати розвинутись більш стабільній конкуренції на мережевому рівні Рішення про надання обов’язкового доступу повинно враховувати цю суперечність і пропонувати належні стимули для рішень замовлення доступу чи створення власної мережі	- Немає чіткої політики щодо надання одностороннього доступу в секторі фіксованого зв’язку - Серед учасників ринку існує думка що обов’язковий доступ може бути наданий Укртелекому для допомоги в розгортанні мережі третього покоління	Рекомендація 1: Обмежити зобов’язання надання обов’язкового доступу ситуаціями недостатньої конкуренції Рекомендація 2: У разі введення обов’язкового національного роумінгу для розвитку 3G мережі, обмежити його в часі і надати правильні стимули для розгортання мережі 3G оператором
Таблиця 9: Короткий виклад рекомендацій з одностороннього доступу

Цей розділ починається з огляду поточної ситуації в сфері одностороннього доступу в Україні (Розділ 2.1). Потім ми обговорюємо принципи міжнародного передового досвіду в цій сфері (Розділ 2.2), і надаємо рекомендації з покращення поточної ситуації в Україні (Розділ 2.3).

2.1Односторонній доступ в Україні

Аналізуючи регулювання доступу в Україні, можна виділити наступні моменти:

• Система регулювання є нечіткою щодо ступеня до якого обов’язковий доступ є необхідним та умов для надання доступу до місцевої мережі, як для фіксованого зв’язку так і для мобільного зв’язку (у формі обов’язкового національного роумінгу).
  
• На ринку фіксованого зв’язку немає дискусій щодо надання одностороннього доступу Укртелекомом, і ця ситуація створює невизначеність на ринку, оскільки декілька операторів нещодавно отримали ліцензії на надання послуг фіксованого зв’язку.
  
• Нещодавна видача 3G ліцензії Укртелекому, який не має 2G мережі та абонентів, спричинила загальні дискусії про те що може бути введено (обов’язковий) доступ до мобільних мереж для сприяння розвитку 3G мережі Укртелекому.
  

В наступних секціях, ми розглядаємо окремо питання пов’язані з одностороннім доступом у фіксованому та мобільному сегментах.

2.1.1Доступ до фіксованої мережі

Доступ до локального кільця фіксованої мережі для надання послуг як правило позначається як «відокремлення локального кільця», або ВЛК (local loop unbundling, LLU). Коротко, ВЛК передає останній кілометр мережі від домінуючого фіксованого оператора до альтернативного провайдера, який з того моменту управляє підключеннями та послугами що надаються на тому рівні. Альтернативна форма доступу включає «спільний доступ», коли домінуючий фіксований оператор та новий оператор разом ділять власність локального кільця³⁶.

Додаткові форми доступу до фіксованої мережі позначаються як «непрямий доступ», включаючи вибір провайдера (carrier selection, CS) та попередній вибір провайдера (carrier pre-selection, CPS), які дозволяють провайдерам послуг надавати послуги використовуючи мережу домінуючого фіксованого оператора, але без отримання контролю над локальним кільцем.

Ми розуміємо що ВЛК не впроваджено в Україні, і обговорення цього питання є дуже обмеженим. Воно згадується в проекті Концепції (Секція 5.5³⁷), яка зазначає, що вирішення цього питання зміцнило б конкуренцію, і означало б в першу чергу використання проводових мереж домінуючого оператора. Проте потрібне рішення як частина телекомунікаційної політики ще не існує навіть на рівні проекту, і в галузі немає консенсусу щодо того коли і як робота над такою політикою та регулятивними документами повинна розпочатися.

Нещодавно кілька нових операторів отримали ліцензії на надання послуг фіксованого зв’язку. Ці оператори не мають створених власних мереж і потребуватимуть доступу до мережі Укртелекому чи інших десяти операторів котрі активно надають послуги фіксованого зв’язку. Зараз відбуваються дискусії стосовно рівня, на якому повинен надаватися доступ. В той час як Укртелеком та інші оператори вважають що взаємоз’єднання повинно відбуватись на основному рівні мережі (тобто в точках взаємоз’єднання), нові оператори наполегливо доводять, що доступ повинен надаватися на нижчому рівні. В даний час не ясно, яку позицію займе з цього питання регулятор.

2.1.2Доступ до мобільної мережі

Щодо мобільного ринку, то тут надання послуг може робитися або мобільним оператором мережі, МОМ (mobile network operator, MNO), або провайдерами полуг, або мобільними операторами віртуальної мережі, МОВМ (mobile virtual network operator, MVNO). Як провайдери послуг, так і МОВМ потребують доступу до мережі МОМ для надання послуг. Провайдер послуг як правило обмежує свою діяльність розповсюдження телефонних апаратів (без видачі власних SIM-карт), білінгу (хоча як правило через стандартну білінгову платформу третьої сторони) та обслуговування клієнтів та послуги управління кредитами. На противагу цьому, МОВМ, як правило, характеризується більшим контролем як над споживачами так і над елементами мережевої інфраструктури, хоча він і не має власного ліцензованого спектру.

З метою забезпечення надання послуг чи то провайдерами послун, МОВМ чи МОМ з обмеженим мережевим покриттям, розвинені мобільні оператори можуть підлягати вимозі надавати так званий «національний роумінг». Національний роумінг дозволяє:

• мобільному оператору мережі (МОМ) - надавати послуги своїм абонентам в районах де він не має мережі, шляхом доступу до мережі іншого мобільного оператора; та
  
• провайдерам послуг та МОВМ – надавати послуги використовуючи мережу оператора мережі.
  

Угоди про надання національного роумінгу можуть бути комерційними або за вимогою регулятора. Одна комерційна угода МОВМ була укладена в 2005 році між Приватбанком та Українськими Радіосистемами.  Приватбанк, який рекламує свою марку як private:mobile, використовує мережу Українськиї Радіосистем для надання послуг мобільного зв’язку. 

Щодо можливого накладення вимоги про обов’язковий доступ, в мобільній галузі існує відчуття що це може розглядатись у недалекому майбутньому щоб дозволити Укртелекому, який нещодавно отримав 3G ліцензію, але ще не має задіяної 2G мобільної мережі, набути власну абонентську базу в той час як він будує власну мережу для надання послуг.