Рекомендації для України з інституційного устрою 36 2Частина I система регулювання 43
| Вид материала | Документы |
- Закон україни про адміністративно-територіальний устрій України, 286.08kb.
- Методичні рекомендації "Правове регулювання надання відпусток працівникам" Полтава, 306.32kb.
- Підтримуючи курс України на інтеграцію в Європейський Союз, 39.71kb.
- Загальна характеристика роботи Актуальність теми дослідження, 646.37kb.
- Тема. Система нетарифного регулювання план, 384.38kb.
- Постанова Правління Національного банку України від 30 квітня 2009 року n 259 Зареєстровано, 346.95kb.
- План Організаційна структура управління зовнішньоекономічною діяльністю в Україні., 64.68kb.
- Г. С. Сковороди юридичний факультет Процевський В. О. Лукь’янчиков О. М. «Правове регулювання, 378.25kb.
- Закон україни про Національну комісію регулювання транспорту України, 113.94kb.
- Наталії Михайлівни «Регулювання розвитку аквакультури у штучних водоймах України», 138.8kb.
2.2Принципи передової практики з доступу
Надання (обов’язкового) доступу до мережі, взагалі кажучи, вважається засобом посилення конкуренції в наданні роздрібних послуг на ринку. Метою політики доступу є зниження економічних та технічних бар’єрів до конкурентного входження. Великі капітальні затрати будівництва дублюючих одна одну мереж можуть слугувати значним бар’єром для такого входження. Конкуренти можуть не мати бажання чи змоги фінансувати будівництво конкуруючої мережі, хоча вони можуть мати змогу побудувати частини такої мережі. Надаючи доступ, регулятор дозволяє новим учасникам ринку поєднувати власні збудовані елементи мережі з елементами мережі існуючої компанії.
Разом з тим, розглядаючи можливість введення обов’язкового доступу для стимулювання конкуренції послуг, було визнано що така політика може мати негативний вплив на загальні стимули для інвестицій в розвиток інфраструктури.
Потенційні ризики обов’язкового доступу, взагалі кажучи, вважаються більшими в сфері мобільного зв’язку ніж в сфері фіксованого зв’язку. В той час як фіксовані мережі були, як правило, побудовані в ситуаціях монополії та державної власності, розвиток мобільних мереж звичайно відбувався як реакція до комерційних стимулів та рішень. Це було визнано в Європейському Союзі, де більшість регуляторів стимулювали конкуренцію послуг на фіксованому ринку через механізм Відокремлення Локальної Мережі (ВЛМ)38, спільний доступ чи системи вибору/попереднього вибору провайдера. На відміну від цього, введення обов’язкового доступу на мобільному ринку є значно більш обмеженим в Європейському Союзі. З країн які вже провели аналіз ринку доступу та започаткування дзвінків39, лише дві визнали операторів такими що мають значну ринкову владу та ввели національний роумінг як обов’язковий корективний засіб. В Ірландії, Comreg визнав двох найбільших операторів спільно домінуючими та наклав зобов’язання доступу як корективний засіб. Проте Comreg нещодавно анулював своє рішення, і планує провести нову оцінку ринку. У схожій ситуації в Словенії, регулятор визнав одного з операторів (з ринковою часткою більше 70%) домінуючим і наклав обов’язковий доступ як корективний засіб на домінуючого оператора.
Хоча обов’язковий доступ в мобільній галузі не розглядався як загальний регулятивний засіб, регулятори розглядали накладення тимчасових зобов’язаннь доступу з метою сприяння входу на ринок. Така політика була розроблена для сприяння розвитку 3G операторів які не мають розвинених GSM мереж з національним покриттям. Це, наприклад, розглядалося у Великобританії, в процесі видачі 3G ліцензій. Регулятор визначив що будь-яка існуюча безпроводова мережа як брала участь в аукціоні на отримання спектру для надання 3G послуг була б зобов’язана прийняти зміну її ліцензії що включала б зобов’язання надавати національний роумінг новому учаснику ринку.
Зобов’язання доступу для національного роумінгу вводились з обмеженням часу дії, з тим щоб надати правильні стимули для розвитку мереж нових 3G компаній. Послуги національного роумінгу також вводились лише пілся того як нові 3G оператори досягли щонайменше 20% покриття всього населення Великобританії, а їх термін дії мав припинитися в будь-який час після 2009 року.
Важливо зауважити що запропоновані модифікації ліцензій були широко доведені до відома учасників ринку ще до процесу ліцензування. Запропоновані зміни ліцензій застосовувались лише до тих GSM мереж які самі брали участь у процесі ліцензування.
2.3Рекомендації з доступу
Грунтуючись на аналізі поточної ситуації в Україні у сфері одностороннього доступу та аналізі принципів передової практики, Таблиця 10 нижче подає короткий огляд наших рекомендацій та запропонований орієнтовний графік їх втілення.
| Рекомендація | Коротко-термінове | Середньо-термінове | Довго-термінове |
| Обмежити обов’язковий доступ ситуаціями недостатньої конкуренції | Повинна завжди застосовуватись і слідувати після оцінки конкуренції | ||
| Якщо доступ до 2G мереж надається 3G операторам, забезпечити виконання умов передової практики | | | |
| Таблиця 10: Очікуваний графік рекомендацій з одностороннього доступу Короткотерміновий період означає до 1 року, середньотерміновий 1-2 роки, і довготерміновий період 3 роки або більше | |||
Рекомендація 1: Обмежети зобов’язання надання одностороннього доступу ситуаціями відсутності конкуренції
Зобов’язання надавати обов’язковий доступ вважається одним з найбільш сильних втручань серед наявних регулятивних засобів. Регулятивні органи повинні ретельно зважити переваги від обов’язкового доступу для сприяння конкуренції послуг проти ризиків затримки розвитку мережі та відповідної конкуренції мереж.
Тому розгляд запровадження обов’язкового доступу повинен бути обмежений ситуаціями, де оцінка ринку доступу та започаткування дзвінків (проведена у відповідності з принципами що були викладені в Розділі 2.2) встановила явну недостатність конкуренції, не лише в короткотерміновій перспективі, а й в середньотерміновій та довготерміновій перспективі.
Рекомендація 2: Якщо доступ до 2G GSM мереж запроваджується для 3G операторів, слід здійснювати це за умов передової практики
Як розглядалося вище, регулятори іноді розглядали потребу відкрити 2G GSM мережі з метою сприяння ровитку 3G мереж операторами, що не мали добре розвинених 2G мереж. Якщо НКРЗ вирішить накласти такі умови, слід робити це з урахуванням наступних принципів:
- зобов’язання мають бути чітко зрозумілими усім учасникам ринку з самого початку;
- зобов’язання повинні бути обмежені в часі та надавати правильні стимули для розвитку мереж нових учасників ринку. Зокрема, зобов’язання повинно містити:
- мінімальну вимогу розвитку 3G мережі, лише після якої новий 3G оператор може отримати доступ до існуючої 2G GSM мережі; та
- граничний термін, після якого новий 3G оператор може отримати доступ до інших мереж лише на комерційних (необов’язкових) засадах.