Geum.ru

Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України, протокол №3 від 26 квітня 2006 р. Київ 2006

Вид материалаДокументы

Содержание


Корекція ставлення до професії в процесі професійної переорієнтації
Неперервна профорієнтація як умова подолання безробіття
Подобный материал:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14

УДК 159.923.2:37.048.4

Іраїда Марченко

(Київ)

КОРЕКЦІЯ СТАВЛЕННЯ ДО ПРОФЕСІЇ В ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПЕРЕОРІЄНТАЦІЇ


В умовах ринку праці на перше місце виступає гнучкість і швидке реагування щодо змін умов та попиту на ринку послуг та товарів. Це обумовлює керівників підприємств та фірм з надання послуг населенню змінювати й переорієнтовувати виробництво, перелік, якість та різновид послуг. Не всі робітники здатні самостійно перекваліфікуватися і адаптуватися відповідно новим вимогам керівництва. Деякі з них вимушені звертатися за допомогою до спеціалістів в центри та служби зайнятості.

Однією з задач працівників центрів зайнятості є підбір професії для професійної переорієнтації відповідно здібностям, навичкам, умінням, досвіду, стану фізичного здоров¢я особистості безробітного та вимогам і попиту ринку праці. Задача вибору професії є досить складною, а в період переорієнтації додатково обтяжується такими факторами, як вік людини, набутий досвід і сформоване ставлення до соціального і природного середовищ, людей та професій.

У повсякденній свідомості поняття "ставлення" має досить точне визначення. Воно має конкретне втілення в будь-яких контактах, взаємодіях людини з людиною, матеріальними й ідеальними речами, явищами, професією та діяльністю. Ставлення ніби емоційно фарбує будь-які зв'язки індивіда із зовнішнім світом. Навіть байдужність до будь-кого, будь-чого є ставленням. Інакше кажучи, ставлення – це атрибут будь-якої взаємодії людини з оточуючим середовищем: безпосередньої й опосередкованої, фізичної й ідеальної.

Проблема ставлення до професії є ключовим фактором у виборі тієї чи іншої професії. Корекційні заходи щодо ставлення до професії в процесі професійної переорієнтації є доцільними та необхідними, як для конкретної людини так і для деяких колективів.

Ставлення, як психологічну проблему вивчали різні вчені і під різними кутами зору, тобто в різних аспектах. Дослідження та аналіз проблеми ставлення проводили такі вчені як К.А. Альбуханова-Славська, Б.Г. Ананьєв, М. Аргайл, В.М. Бехтерев, Л.І. Божович, Л.С. Виготський, І.П. Павлов, О.Ф. Лазурський, Б.Ф. Ломов, В.С. Мерлина, Б.Г. Мясищев, С.Л. Рубінштейн, В.А. Ясвін та ін..

Так відомі нейрофізіологи І.П. Павлов, В.М. Бехтерев розглядали проблему ставлення з позиції психофізіології. І.П. Павлов говорив про те, що вища нервова або психічна діяльність встановлює найтонші стосунки організму до зовнішнього світу[1]. В.М. Бехтерев розглядав первинну діяльність і співвідношення організму із середовищем і запропонував об'єктивний термін - співвідносна діяльність[2].

Однак у психології поняття "ставлення" стало популярним лише із часу праць видатного психолога, експериментатора й практика, О.Ф. Мазурського [3]. Проблема суб’єктивного ставлення була сформульована О.Ф. Лазурським у зв’язку з вивченням характеру. Подальше дослідження ставлення проводив ученик і послідовник О.Ф. Лазурського В.М. Мясищевi. В своїй роботі він виявив та проаналізував єдність функцій і ставлень у психіці людини. В.М.Мясищев підкреслив значення ставлення, оскільки його недооцінка завжди спричиняє беззмістовний підхід до вивчення психіки людини. Він підкреслював, що ставлення може бути свідоме або неусвідомлене, бо це є закономірний шлях формування всього свідомого: відразу або поступово воно усвідомлюється, найбільш розвинене ставлення усвідомлене й вмотивоване.

Б.Г. Ананьєв вивчаючи проблему розвитку людини в онтогенезі розглядав особистість як єдність «субъективных отношений к обществу, другим людям, деятельности, самому себе, реализующихся в общественном поведении, закрепленных в образе жизни» [4]. Тобто ставлення людини є результатом її розвитку, виховання і самовиховання.

Так ставлення до професії формується у людини протягом усього життя і залежить від багатьох чинників, наприклад, таких як професії людей з близького середовища, успішне включення до професійної діяльності, позитивна оцінка соціального середовища (престиж професії та ін.). В свої дослідженнях О.Ф. Лазурський приділяв особливу увагу ставленню особистості до професії та взагалі до праці, до майна, до інших людей та до суспільства. Такі ставлення розглядалися ним як провідні при визначенні характеру та в класифікації особистостей[5].

Для успішного засвоєння професії має бути не тільки матеріальна, економічна чи інша необхідність, але й відповідне ставлення до професії. В свої роботі В.М. Мясищев писав «Отношение – сила, потенциал, определяющий степень интереса, степень выраженности эмоций, степень напряженности желаний или потребности. Отношения поэтому являются движущей силой личности»[6].

Людина, яка втратила роботу, яку вона засвоїла, до якої адаптувалася, набула професійних знань та умінь в процесі професійної переорієнтації зазвичай має вибрати іншу професію, що часто потребує зміни суб’єктивного ставлення до нової професії. В цьому на допомогу приходять спеціалісти центрів зайнятості. Кваліфікована діагностика здібностей до професії й аналіз ринку праці допоможе безробітному у визначенні його майбутньої професії. Але не можна забувати про суб’єктивне ставлення людини до професії, яка йому підходить за психофізіологічними параметрами і користується попитом на ринку праці.


Ставлення до професії може бути:

свідоме несвідоме;

позитивно активне позитивно пасивне;

негативно активне негативне пасивне;


Ставлення (свідоме, несвідоме, позитивне, негативне) формується під впливом як особистісних, так і соціальних чинників:
  • рівень розвитку самосвідомості (самопізнання, самооцінка);
  • рівень сформованості картини світу;
  • міжособистісні стосунки в професійному середовищі.

Завдання нашого дослідження це розробка моделі корекційних заходів для психологів центрів зайнятості. Аналіз літератури з теорії та практики проблеми ставлення до професії дозволив нам зробити наступні припущення:

  1. важливою умовою формування активно-позитивного ставлення особистості до повторного професійного самовизначення є усвідомлення, в контексті спеціально організованої індивідуальної профорієнтаційної консультації, свого життєвого та професійного досвіду, своєї індивідуальності, своїх психічних якостей, особливостей особистості, які необхідні для успішної діяльності за обраною професією;
  2. активне залучення аплікантів до різних видів практичної діяльності з обраної професії відповідно їх індивідуально-психологічним особливостям.

Відповідно сказаному вище розроблена нами модель зміни ставлення особистості до професії в процесі професійної переорієнтації в умовах державних центрів зайнятості має такий склад:

І. Первинна індивідуальна психолого-консультативна бесіда[ii] спрямована на виявлення:

  1. та аналіз досвіду особистості протягом усієї професійної діяльності; соціального походження та соціального оточення; сімейного положення оптанта;
  2. особливостей мотиваційної сфери: які мотиви керують людиною в особистому житті, професійній діяльності.

ІІ. Діагностика здібностей; схильностей; умінь; навичок – проводиться за допомогою тестових методик; аналіз фізичного та психічного здоров¢я – оцінюється за пред’явленою довідкою з районної поліклініки.

ІІІ. Заключна консультація спрямована на співставлення результатів первинної бесіди та діагностики з вимогами ринку праці, проводиться спільний з аплікантом аналіз можливостей працевлаштування за новою професією.

ІV. Практичні заняття за обраною професією з кваліфікованими наставниками в високо технологічних, комфортних умовах.

V. Зустрічі з успішними професіоналами.

Поряд з розвитком самосвідомості апліканта, участь в практичній професійній діяльності дозволяє йому ознайомитися зі змістом професії, способами та засобами діяльності з метою отримання кінцевого продукту, умовами праці, виробити своє ставлення до професії. Удосконалення форм психологічної і практичної підготовки особистості апліката забезпечує відчуття задоволення людини повторним вибором професії, сприяє розвитку у неї стійких професійних намірів, підвищенню рівня усвідомлення та активності особистості у набутті нового фаху.

Розроблена нами модель корекції ставлення до професії в процесі професійної переорієнтації є одним з методів зміни ставлення до професії з негативного в позитивне.


Література:

1. Павловские среды. М.-Л.: Изд-во АН СССР. 1949. Т. III. С. 262.

2. Бехтерев В. М. Общие основы рефлексологии человека. 2-е изд. Пг., 1923. С. 14-15.

3. Лазурский А.Ф. Избранные труды по психологи. М.: Наука. 1997. – 446 с.

4. Мясищев В.Н. Психология отношений: Под ред. А.А. Бодалева – М.: Издательство «Институт практической психологии», Воронеж: НПО «МОДЭК», 1995. – 356 с. – С. 49.

5. Аньев Б.Г. Избранные психологические труды. – М.: Педагогика, 1980. – В 2 т. Т. 2: -278 с. - С.157.

6. Лазурский А.Ф. Классификация личностей. – Петербург. 1921. kniga.ru

7. Мясищев В.Н. Психология отношений: Под ред. А.А. Бодалева – М.: Издательство «Институт практической психологии», Воронеж: НПО «МОДЭК»,

1995. – 356 с. – С. 49.

8. Вітковська О.І. Професійне самовизначення особистості і практичні аспекти професійної консультації: Монографія. – К.: Наук. світ, 2001. – 91 с.


УДК 37.048 - 4 – 057.19

Є.В. Єгорова

(м. Київ)

НЕПЕРЕРВНА ПРОФОРІЄНТАЦІЯ ЯК УМОВА ПОДОЛАННЯ БЕЗРОБІТТЯ


В умовах соціально-економічного реформування суспільства в соціально-трудовій сфері з’явилися нові тенденції та обставини, які вимагають наповнення поняття „профорієнтація” змістом, який відповідав би появі нових напрямів в організації системи профорієнтації, її нових задач і функцій, а також об’єктів профорієнтаційних послуг. Так, традиційно профорієнтація розглядається як підготовка особистості до свідомого професійного самовизначення і асоціюється зі старшим шкільним віком, для якого розроблено технології вивчення та активізації процесів професійного самовизначення [1; 2; 3; 4; 6; 7; 9; 10; 11; 12]. З появою і зростанням кількості безробітних актуальними стають проблеми професійної орієнтації та переорієнтації людей інших вікових категорій. Проте цих людей необхідно не тільки і не стільки переорієнтовувати, скільки навчати долати розриви в їх професійній кар’єрі, адаптуватися до динамічних умов ринку праці. І якщо раніше профорієнтація була спрямована на ринок професій, то зараз профорієнтаційна робота повинна охоплювати і ринок праці та поєднувати його з ринком професій, оскільки ринок професій не має гарантованої наступності з ринком праці, і на сьогоднішній момент вони існують ізольовано один від одного. Таким чином, профорієнтація має бути не тільки комплексом заходів, спрямованих на сприяння професійному самовизначенню особистості з урахуванням її потреб і можливостей [8, 52], а й на її подальшу адаптацію та розвиток в професійній та соціально-трудовій сферах. Отже, з’являється така нова характеристика профорієнтації як неперервність, коли особистість може розраховувати на профорієнтаційну підтримку не тільки на етапі вступу у доросле життя, вирішення проблеми вибору майбутньої професії та її набуття, а й на наступних етапах професійного і трудового життя.. Отже, сучасне розуміння профорієнтації дозволяє виокремити поряд з такими традиційними, добре відомими видами профорієнтаційної роботи, як інформативний та консультативний, і такі, як розвивальний, профілактичний, корекційний.

Професійне навчання і професійна діяльність особистості можуть відбуватися в ускладнених соціальних та соціально-економічних умовах. Так, особистість може зіткнутися з труднощами в адаптації до умов навчання у закладі професійної освіти або до умов професійної діяльності. Вона в будь-який час може втратити роботу, і подальша її професійна кар’єра багато в чому визначається здатністю опановувати ускладнені умови життєдіяльності. Ця здатність стосовно забезпечення неперервності розвитку людини, в тому числі і професійного, передбачає усвідомлення особистістю необхідності самозмінення, перетворення свого внутрішнього світу і пошук нових можливостей самоздійснення. Тому однією з головних задач сучасної гуманістично спрямованої профорієнтації є розвиток потреби в особистості у самозміненні, у саморозвитку. Щоб змінювати і удосконалювати саму себе, людина повинна знати про свої можливості і обмеження, а також прагнути і вміти долати свою обмеженість. Отже, одним із завдань неперервної профорієнтації є виявлення психічних адаптаційних можливостей окремої людини з урахуванням вимог конкретної ситуації, типів її адаптивної (активно-перетворюючої або пасивної) поведінки, а головне, - здатності до саморозвитку з одночасним збереженням своєї аутоідентичності, оскільки відповідно до сучасного розуміння профорієнтації, вона (профорієнтація) повинна готувати особистість до адекватного функціонування у деформуючих соціально-психологічних і соціально-економічних умовах, до подолання труднощів, до усвідомленої реалізації перспектив свого професійного розвитку, реалізації своїх життєвих планів, іншими словами особистість повинна бути суб’єктом власної життєдіяльності, вміти самовизначатися у ситуаціях життєвих змін (корекційний напрям).

Стратегія профорієнтаційного психодіагностичного дослідження в ситуаціях деформуючих професійних змін повинна бути спрямована, перш за все, на вияв позитивних можливостей особистості, сформованості в неї механізмів особистісного зростання, які обумовлять відновлення всієї її системи „Я”. Це відновлення передбачає створення нового більш ускладненого, гармонійного (збалансованого) і достатньо стійкого образу „Я”. Основним з цих механізмів є рефлексія. Також необхідно вивчити мотиваційний аспект особистості в наслідок того, що змінюються або зовсім втрачаються ведучі мотиви, змінюється сенс життя людини. Важливим напрямом діагностичної роботи є вивчення психологічного часу особистості, оскільки в періоди змін у професійній кар’єрі, особливо кризових змін, в особистості часто виникає відчуття, що вона випадає з життєвого потоку. У людини змінюється переживання часу, її ставлення до минулого, сьогодення та майбутнього. Так, проведені дослідження виявили у значної кількості людей у ситуаціях кризових змін скорочення часової перспективи або її повну невизначеність, часову дезорієнтацію людей (переважна орієнтація на минуле), сприйняття сьогодення виключно у негативному світлі [5, 20]. Це, в свою чергу, впливає на мотивацію особистості, її активність і здатність долати життєві і професійні ускладнення.

Слід зазначити, що цей напрям в профорієнтаційній діагностиці має виключне значення для надання ефективної психологічної допомоги людям, які втратили роботу. Так, людина, для якої професійна діяльність набула головного або вагомого сенсу її існування, переживає втрату роботи як особисту трагедію. Консультативна та корекційна робота у цьому випадку повинна бути спрямована на переосягнення особистістю своїх особистісних проблем і знаходження нового, оптимально можливого сенсу життя [13]; розвиток вмінь внутрішньої перебудови особистості з метою конструктивного подолання розривів на її життєвому або професійному шляху, тобто на вирішування проблеми забезпечення стійкості особистості, її здатності протистояти і переборювати несприятливі обставини життя з метою перетворення цих обставин і своєї особистості.

Найчастіше психологічна допомога безробітним здійснюється у формі психологічного консультування, в якому можна виділити два основних етапи. Перший етап – це з’ясування проблем особистості з подальшим їх аналізом та виокремленням чинників, які сприяли виникненню проблеми і заважають її вирішенню. Зусилля консультанта на цьому етапі спрямовані на створення атмосфери взаєморозуміння і довіри. Він позитивно налаштований на бесіду з клієнтом, не висловлює оцінні судження, не повчає клієнта, не нав’язує свою точку зору. Головне – створення ситуації емоційного реагування, щоб на наступних етапах роботи з особистістю було можливим зосередитися на когнітивному оволодінні психотравмуючою ситуацією, пошуку причин її виникнення, підвищенні адаптаційних можливостей особистості. Прийняття та розуміння з боку психолога-консультанта сприяють зміні емоційного стану людини. Бесіда з клієнтом повинна бути добре структурованою, оскільки це допомагає не відволікатися від головного завдання, а також швидко зібрати необхідну інформацію щодо клієнта.

Змістом другого етапу консультування є вироблення альтернативних рішень проблеми, розвиток у клієнта здатності знаходити інші можливі варіанти поведінки, формулювання планів, рефлексія. Мета цього етапу консультування – сприяння росту клієнта шляхом його відходу від звичних стереотипних способів поведінки до творчої та гнучкої поведінки. Щоб ті конструктивні рішення, які були прийняті клієнтом, не були даремними, необхідно у всіх подробицях обговорити з ним його реальні кроки у найближчий час щодо реалізації прийнятого рішення. Це гарантує те, що у житті клієнта відбудуться певні позитивні зміни.

Література:

1. Валитов М.С. Профориентационные игры как средство активизации психологической готовности оптантов к выбору профессии. Автореф. дис. на соиск. учен. ст. канд. психол. наук. – М.: МГУ, 1989. – 16 с.

2. Захаров. Н.Н. Профессиональная ориентация школьников. – М.: Просвещение, 1988. – 272 с.

3. Йовайша Л.А. Проблемы профессиональной ориентации школьников. – М.: Педагогика, 1983. – 128 с.

4. Климов Е.А. Психолого-педагогические проблемы профессиональной консультации. – М.: Знание, 1983. – 95 с.

5. Муздыбаев К. Переживание времени в период кризисов // Психологический журнал. 2000. № 4, С. 5-21.

6. Орлов В.А. Психологическое профконсультационное собеседование как метод интенсификации профессионального самоопределения старших подростков // Психологичесике средства выявления особенностей личностного развития подростков и юношества. – М.: АПН, 1990. – с.131-140.

7. Павлютенков Е.М. Управление профессиональной ориентацией в общеобразовательной школе. – Владивосток: Изд. Университета, 1990. – 174 с.

8. Підготовка до професійного навчання і праці (психолого-педагогічні основи): Навчально-методичний посібник. – К.: Наукова думка, 2000. – 188 с.

9. Профконсультационная работа со старшеклассниками // Под ред. Б.А. Федоришина. – К.: Радянська школа, 1980. – 160 с.

10. Система профинформационной работы со старшеклассникми. – К.: Радянська школа, 1988. – 176 с.

11. Фукуяма С. Теоретические основы профориентации. – М.: Изд-во МГУ, 1989. – 108 с.

12. Чистякова С.Н. Профессиональная ориентация школьников. – М.: Знание, 1983. – 96 с.

13. Чудновский В.Э. Психологические составляющие оптимального смысла жизни. // Вопросы психологии. 2003. №3. С. 3 – 14.


М.А. Захарова

(м. Київ )

Вплив профконсультації та перенавчання на емоційно -мотиваційну сферу безробітного.

Теоретична актуальність даної роботи обумовлена відсутністю у вітчизняній психології цілеспрямованих досліджень по проблемам психічних станів безробітних, і недостатньою кількістю публікацій, присвячених психологічному аналізу даної проблеми. До числа таких публікацій можуть бути віднесені статті австрійського психолога Л.Пельцман [3], де розглядаються стресові стани людей, які залишилися без роботи; В.П.Петрова [4], де визначені психологічні фактори, що впливають на ефективність професійної консультації безробітних, Кулікова Л.В., Стрельцова М.М.[2], де виявлені особливості стресу у безробітних, О.3ав'ялової[1], де підкреслюється необхідність врахування у процесі професійної консультації безробітних, особистісних особливостей людини. Однак, переважно, питання професійної консультації безробітних розглядаються і вирішуються як соціально-економічні, про що свідчить спрямованість більшості публікацій у періодичній пресі і наукових виданнях, особливості методичних підходів до оцінки можливостей безробітного і визначенню «підходящої» для нього роботи або найбільш оптимального профілю перекваліфікації; а також змісту реалізуємої в країні загальної концепції зайнятості, де основна увага приділяється питанням виплати допомоги по безробіттю, її розмірам і методиці обчислення, організації страхування на випадок безробіття, розрахункам перспективності різних професій у майбутній економіці і т.п.

Метою даної роботи є вивчення впливу професійної консультації безробітних на особистісні особливості безробітних.

Об'єктом дослідження даної роботи є емоційно-мотиваційна сфера особистості безробітних у процесі професійної консультації безробітних.

Предметом дослідження є установлення впливу професійної консультації безробітних на ті особливості особистості безробітних, що, на нашу думку, найбільш чутливі до цього впливу.

Наявні у вітчизняній психології теоретичні і прикладні дослідження з питань професійної консультації безробітних орієнтовані лише на аналіз специфіки добору людині першої професії і не дають відповіді на багато життєво важливих питань, зв'язаних з забезпеченням оптимальної перекваліфікації людей різного віку, різного ступеня професійної майстерності на нові професії, швидкого й успішного включення їх у діяльність із тим, щоб тривалість безробіття і витрати на перепідготовку були мінімальними. Саме тому в даній роботі ми намагалися провести емпіричне дослідження впливу професійної консультації безробітних на особистісні особливості безробітних, із тим, щоб організувати найбільш ефективну підтримку кожної людини в ситуації тимчасового безробіття. У цьому і перебуває елемент новизни, тому що аналогічних досліджень раніше не проводилося.

Однак, у процесі професійного перенавчання, у безробітних відбувається формування нових інтелектуальних здібностей (а саме -перехід інтелекту на нову стадію розвитку - стадію постановки проблем), що є переконливим І свідченням виникнення в неї не тільки нових пізнавальних мотивів, «але головне - нового типу відношень до світу, нової системи цінностей, нового відношення до себе». [8, с.54] Тому, нам представляється доцільним вивчити систему ціннісних орієнтацій особистості в процесі професійного перенавчання.

При організації дослідження ми ґрунтувалися на тому, що процес професійного перенавчання є одним з основних складових елементів процесу професійної консультації безробітних. У цьому зв'язку, із метою вивчення впливу професійної консультації безробітних на особистісні особливості безробітних було проведено мікролонгітюдне дослідження, що включає процес професійного перенавчання, тривалість якого склала чотири - шість місяців.

Емпіричне дослідження виконано за допомогою методу опитування осіб, що змінюють професію в молодому і зрілому віці (від 21 до 57 років). У ситуації добровільного тестування було проведене опитування досліджуваних (40 чол.) до початку процесу професійного перенавчання і після його закінчення. У процесі опитування досліджуваним пропонувалося відповісти на запитання ряду опитувальників.

Серед опитувальників, що були застосовані для досягнення поставленої цілі, - психодіагностичні методики дослідження рівня самооцінки, потреби в досягненнях, рівня тривожності і вивчення ціннісних орієнтацій.

У дослідженні взяли участь 40 безробітних, що прийняли рішення про зміну професії з метою подальшого працевлаштування і пройшли професійне перенавчання на курсах, організованих обласним центром зайнятості населення м. Харкова. Це представники двох груп професійного перенавчання (по 20 чоловік у кожній), з фахів: «Оператор газової котельні» - на базі середньої освіти, і «Фахівець із знанням ПЕОМ. Інформаційні керуючі системи і технології» - на базі базової вищої і вищої освіти.

До їх числа увійшли 19 жінок і 21 чоловік у віці від 21 до 57 років. Причому, серед них: 3 людини у віці від 21 до 25 років, 8 чоловік у віці від 26 до 30 років, 5 чоловік у віці від 31 до 35 років, 5 чоловік у віці від 36 до 40 років, 13 чоловік у віці від 40 до 50 років (найбільш численна група), 6 чоловік старше 51 року.

Серед тих, хто проходив обстеження: 45% (18 чоловік) мають вищу освіту, 27,5% (11 чоловік) мають базову вищу освіту і 27,5% (11 чоловік) мають середню освіту.Характер змін показників тривожності в процесі професійного перенавчання свідчить про ріст рівня ситуативної тривожності і практично

незмінний рівень особистісної тривожності.Більш стабільною виявилася система ціннісних орієнтацій особистості досліджуваних. Дослідження показало, що процес професійного перенавчання виступає джерелом формування системи цінностей, як ядра мотиваційної сфери особистості. Координованість ціннісних орієнтацій дозволяє судити про мотиваційну готовність особистості до оволодіння новою професійною діяльністю. Все вищевикладене дає підставу судити про те, що процес професійного перенавчання значно впливає на емоційно-мотиваційну сферу особистості, яка безсумнівно перетерплює зміни в даному процесі. Динаміка мотиваційної сфери обумовлена, насамперед, перебудовою структури мотивів різних рівнів, зміною ступеня усвідомлення тих або інших мотивів, переведенням мотивації з актуальної форми в потенційну, зміною ідентифікації особистістю з професіоналом, зміною відношень до певних компонентів професійного перенавчання.

Література:
  1. Завьялова Е. Психологические особенности процесса переобучения
    безробітних. /Новьіе знання. - №1. - 1998. с. 13-14.
  2. Куликов Л.В., Стрельцов Н.М. Особенности стресса у безработньїх
    /Человек в изменяющемся мире: социальньїе и психологические
    проблеми. /Ред. Б.Д.Парьігин: Материальї научной конференции. 20-
    23 апреля 1993 г. Ч. 1.,СПб, 1993.-е. 112-114.
  3. Пельцман Л. Стрессовьіе состояния у людей, потерявших работу. / Психологический журнал. 1992. Т. 13, № 1. -с. 126-130.
  4. Петров В.П. Психологические проблеми профессиональной переориентации безработньїх. /Психологический журнал. Т. 14, № З, 1993.-с. 79-89.



УДК 371.015.(06)

Зубалій Н.П.

(м. Київ)