Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України, протокол №3 від 26 квітня 2006 р. Київ 2006

Вид материала

Документы

Содержание Психологічна підтримка безробітних У формуваннІ КОНСТРУКТИВНОЇ активності на ринку праці На рівні поведінки Загальна структура психокорекційного тренінгу з формування активності

Подобный материал:

• Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості, 3683.94kb.
• Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості, 4237.56kb.
• Методичні рекомендації, 87.62kb.
• А. М. Поповський, доктор філологічних наук, професор (Дніпропетровська юридична академія, 1578.44kb.
• Дудар Н. П., Филипович Л. О. Д81 Нові релігійні течії: український контекст (огляд,, 6232.65kb.
• Швед В. О. Близькосхідний регіон у сучасних стратегіях трансатлантич­ної спільноти:, 121.65kb.
• Міністерство праці та соціальної політики україни інститут підготовки кадрів державної, 829.58kb.
• Соціальної політики україни інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості, 547.21kb.
• Соціальної політики україни інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості, 770.49kb.
• Міністерство праці та соціальної політики україни інститут підготовки кадрів державної, 3024.54kb.

УДК 159.923.5:331.567

Корчевна О.В.

(м.Київ)

Психологічна підтримка безробітних У формуваннІ КОНСТРУКТИВНОЇ активності на ринку праці


Протягом тривалого часу менталітет українців формувався в умовах, за яких такі соціальні явища, як конкуренція та безробіття, були досить абстрактними. Нові соціальні умови поставили до психологічних можливостей людини доволі високі вимоги, з якими вона не завжди може справитися. Внаслідок цього актуальною стає активізація підтримки процесу стимулювання активності людини. В системі служби зайнятості цей напрям роботи має відбуватися насамперед у рамках психологічної підтримки безробітних в центрах зайнятості. Актуальність цього напряму психологічної роботи служби зайнятості зумовлюється впровадженням Єдиної технології обслуговування незайнятого населення, станом державних та регіональних ринків праці та необхідністю посилення реального впливу психологічних та профорієнтаційних заходів на результативність працевлаштування.

Зазначимо, що в літературі, яка присвячена питанням профорієнтації та психологічного консультування, незважаючи на велике поширення терміна “психологічна підтримка”, не було знайдено достатньо чіткого змістовного його визначення. На нашу думку, психологічна підтримка безробітного в системі служби зайнятості здебільшого зорієнтована на активізацію процесу його самоактуалізації в трудовій сфері, а тому повинна бути спрямована на мобілізацію внутрішніх психологічних ресурсів людини (її субєктного потенціалу), формування гнучкості в реагуванні на життєві зміни (формування особистісно-регуляторних якостей), забезпечення можливості нового осмислення своєї життєвої ситуації і можливих варіантів свого професійного майбутнього. При цьому клієнт має розглядатися як творець власного життя (субєкт життєвої активності) й історії, а саме життя розглядатися як можливі варіанти вибору.

Розглядаючи проблему активності безробітних ми здійснили спробу проаналізувати явище активності як певну структуру, яка складається із взаємодії компонентів субєктного потенціалу активності та системи саморегуляції і є мірою діяльності людини із самоуправління. У рамках субєктного підходу ми звернули увагу на субєктні індикатори активності, якими є риси особистісної зрілості, сформованість особистісного потенціалу і які визначають, на нашу думку, рівень та сформованість саморегуляції активності людини. Ми зупинилися також на розгляді основних компонентів саморегуляції тому, що саме від того, наскільки чітко відпрацьовані вони у людини в минулому досвіді та представлені в потенціалі її цілеспрямованої активності і наскільки тісно повязані вони із смисловою регуляцією поведінки людини в процесі вирішення завдань життєдіяльності, буде залежати, чи актуалізуються вони в кризовій життєвій ситуації і чи зможуть вони стати реальним інструментом активності людини в цій ситуації. Інше питання, наскільки суб’єкт реалізує цю можливість і за рахунок чого це відбувається. В контексті нашого дослідження це питання посідає важливе місце, оскільки критичність ситуації безробіття суттєво впливає як на суб’єктний потенціал активності людини, так і на її здатність до саморегуляції в кризових ситуаціях. Саме кризові ситуації ставлять особливі вимоги до здатності людини роботи активні кроки для зміни життєвої ситуації, до набутого потенціалу самостійних, відповідальних вчинків.

Адже, як свідчить досвід практичної діяльності, без вирішення особистісних проблем безробітних громадян часто буває важко вирішити і проблему їхнього працевлаштування. У зв’язку з цим, на нашу думку, не можна абстрагуватися від особистісних проблем клієнтів, однак необхідно чітко визначити межі компетенції спеціаліста служби зайнятості (профконсультанта) згідно з рівнем його психологічної підготовки та завданнями, що вирішуються службою зайнятості.

Без проведення такої роботи не можна говорити про безробітного клієнта як про повноцінного суб'єкта активності, готового та здатного до самоактуалізації в трудовій сфері. До того ж більшість тих, хто звернувся за допомогою до центру зайнятості, незважаючи на різний характер труднощів, які вони переживають, вимушено опинилися в ситуації, яка потребує переоцінки існуючої системи цінностей, переорієнтації у сфері звичних форм поведінки. Тому психологічна підтримка безробітного в процесі реінтеграції його в трудову діяльність повинна бути спрямована на створення умов для самостійного вирішення основних психологічних проблем за допомогою спеціальних методів роботи і формування в нього відповідальності і внутрішньої готовності до самостійних дій. Тільки після цього можна говорити про безробітного як про суб'єкта самовизначення, потенційно готового до самоактуалізації.

Технології та методики психологічної роботи з безробітними можуть бути виокремленні за різними формально-логічними ознаками. Загалом виокремлюють групову та індивідуальну психологічну допомогу, враховуючи тип взаємодії з психологом. В роботі з безробітними важливо встановити, якого типу психологічної допомоги потребує безробітний. У більшості випадків в ситуації безробіття людина опиняється в звуженому колі спілкування. Тому заняття в групі для них найчастіше бувають більш актуальними. В державній службі зайнятості групові форми роботи, а саме групові тренінгові заняття, які реалізуються в рамках програм соціальної адаптації безробітних, є однією з основних форм психологічної підтримки.

Концепцію нашого психокорекційного тренінгу ми сформулювали таким чином: людина, що прагне бути активною, має чіткіше формулювати своє життєве призначення і своє ставлення до життя у кризовій життєвій ситуації. А це передбачає звернення до власного сформованого субєктного потенціалу активності.

Теоретичну основу психокорекційної програми становили методи гуманістичної, когнітивно-біхевіоральної та гештальт-терапії.

Рівні роботи тренінгу охоплювали рівень поведінки, можливостей, переконань, цінностей. На рівні поведінки формувалися навики адекватної самооцінки і самосприйняття, а також уміння активно застосовувати набуті знання і навики у житті і в нових життєвих ситуаціях зокрема. Основна увага була акцентована на аналізі ірраціональних переконань та формуванні суджень щодо самоефективності. На цьому рівні більшою мірою застосовувались техніки моделювання поведінки або когнітивно-біхевіоральної терапії. На рівні можливостей головним завданням було научіння позитивному мисленню, умінню фіксувати пасивні установки, які заважають вирішенню проблеми. На цьому рівні ми використовували техніки гештальт-терапії, оскільки саме гештальт-підхід пропонує людині не стільки розуміти і навчатися, скільки експериментувати з метою максимального розширення життєвого простору і свободи вибору. На рівні переконань і цінностей формувалися уміння сприймати ситуацію реалістично та безоцінково, уміння розмірковувати над питаннями і формулювати цілі. Вирішенню цих завдань сприяло використання підходу, у якому основну увагу приділено усвідомлюванню відповідальності за вибір життєвого шляху та формування внутрішнього світу.

Для реалізації зазначеної вище концепції ми обрали ситуацію експіріентного навчання, тобто навчання не лише на власному досвіді, а й на чужому в процесі спостереження інших людей. Автором цього терміну є Неron, який позначив ним свідоме використання власного “Я”, тобто підвищену увагу психотерапевтів до власних дій у міжособистісному спілкуванні з клієнтами. Ситуацією експіріентного навчання, на думку вченого, для особи може стати будь-яка ситуація. З метою більш чіткого окреслення цього терміну ним були виділені три аспекти експіріентного навчання: 1) особистісний досвід; 2) рефлексія над ним; 3) трансформація знань та уявлень людини.

Таким чином, навчання відбувається при зіткненні різних світосприймань, різного досвіду, різних потенціалів, точок зору та обовязкового обміну ними. У процесі такого навчання людині надається можливість проаналізувати власні помилки і використовуючи власний досвід та досвід інших, знайти найефективніші для себе способи їх виправлення. Саме таким чином експіріентне навчання створює інтенцію самозміни особистості.

До визначених аспектів експіріентного навчання ми додали четвертий – формування (з використанням методу фіксованої ролі Дж.Келлі) нових, більш ефективних навиків у стратегіях діяльності.

Отже, метою психокорекційної тренінгової програми ми визначили, – сформувати імпульс до активності в людині в процесі пошуку роботи через саморозуміння та самопізнання власного потенціалу активності та системи саморегуляції.

Програма тренінгу складалася з схеми етапів (див. табл.)

Загальна структура психокорекційного тренінгу з формування активності

Етап	Мета	Зміст	Час
Вступний	Знайомство учасників групи, створення атмосфери довіри та саморозкриття, моніторинг цілей учасників	Бесіди, дискусії, ігри, проблемні завдання	1 заняття (4,5 год)
Рефлексивний	Виявлення системи значущих життєвих цінностей, формування цілісної та гнучкої системи поглядів на життя та на себе	Дискусії, ігри, складання нарису самохарактеристики	1 заняття (4,5 год)
Трансформацій ний - 1	Навчити умінню бути різним, залишаючись самим собою, умінню довіряти собі, умінню викликати довіру до себе та бути відповідальним	Ігри, проблемні завдання	1 заняття (4,5-5 год)
Трансформацій ний - 2	Навчити умінню бачити проблему та формулювати її рішення з різних точок зору, умінню коригувати свою сутність та створювати сенс життя	Бесіди, ігри, проблемні завдання	1 заняття (4,5–5 год)
Формуючий - 1	Переосмислення системи поглядів та поведінки, формулювання цілей на теперішнє та на майбутнє	Бесіди, рольові ігри, складання нарису фіксованих ролей	1 заняття (4,5–5 годин)
Формуючий - 2	Переосмислення власної системи поглядів та поведінки, здійснення певних кроків до визначених цілей	Програвання ролі в житті	1 тиждень
Діагностичний	Аналіз змін в системі поглядів, цінностей, поведінці учасників	Обговорення досягнень, програвання складних ситуацій, діагностика	1 заняття (4,5–5 годин)