Geum.ru

Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України, протокол №3 від 26 квітня 2006 р. Київ 2006

Вид материалаДокументы

Содержание


Психологічні засади подолання безробіття серед багатодітних матерів
Міропольська М.А.
Подобный материал:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   14


В структурі кожного з етапів (за винятком шостого) обовязковими є елементи привітання, вправи для “розминки” (психогімнастичні вправи), пояснення змісту та цілей заняття, підведення підсумків, що включає рефлексію питань, які було винесено на опрацювання на певному етапі.

Запропонована програма була апробована в групах безробітних (49 осіб). Після проведення нами психокорекційних заходів з формування активності безробітних відбулися певні зміни в показниках компонентів субєктного потенціалу активності: так, середні тестові оцінки рівня самоактуалізації безробітних піднялися до рівня норми і навіть потрапили в діапазон самоактуалізації. За результатами психокорекційної програми відбулися зміни в показниках системи саморегуляції. Так, значно зросли показники за шкалою “Моделювання”, що дозволяє говорити про зростання усвідомленості, деталізованості та адекватності системи внутрішніх та зовнішніх значимих умов досягнення поставленої мети. Також, зафіксовано зростання показника за шкалою “Планування”, що ми можемо інтерпретувати як сформованість інтенції до свідомого планування дій, а це тягне за собою більшу реалістичність та стійкість планів. Визначено, що тренінгові заняття допомогли учасникам чіткіше зрозуміти власне ставлення до життєвої ситуації, в якій вони опинилися, та побачити “світло у кінці тунелю”, тобто намітити шляхи виходу з неї. Окрім цього, більше половини учасників (55%), за їхніми ствердженнями, “відчули істотні зміни в них самих і це допоможе їм здійснити впевнені кроки для зміни ситуації на краще”. Зміни сталися не тільки в показниках тестових методик, але й в життєдіяльності самих безробітних (контрольний зріз зроблений через три місяці після проходження навчання), так із загальної кількості учасників тренінгу працевлаштувалися 21%, розпочали навчання на курсах підвищення кваліфікації або отримання іншої спеціальності – 23%, зорієнтувалися на самозайнятість (пройшли навчання та захистили бізнес-план) – 18%, 7% від загальної кількості учасників взяли участь у тимчасових роботах.


Гридковець Л.М.

(м. Київ)

ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПОДОЛАННЯ БЕЗРОБІТТЯ СЕРЕД БАГАТОДІТНИХ МАТЕРІВ


У наш час проблема безробіття набуває все більшої гостроти. Попри те, що існує чимала кількість державних програм із подолання безробіття, дана проблема не втрачає актуальності.

Як відомо існує три способи пошуку роботи: активний, пасивний, імітаційний. Активний спосіб передбачає активізацію у особистості потребово-мотиваційної, емоційно-почуттєвої, когнітивно-інформативної, регулятивно-вольової та поведінково-результативної сфер діяльнісного виміру її психологічної культурної реальності. Пасивний спосіб активує когнітивно-інформативну сферу і частково активує потребово-мотиваційну та регулятивно-вольову сфери. Імітаційний обмежується лише активізацією емоційно-почуттєвої сфери особистості. При цьому зазначена активізація, зазвичай, має цілком спрямований негативно-виражений характер, що проявляється у показовому невдоволенні особистості наявним станом речей та розвитком суспільства на даному етапі.

Статистичні дані свідчать, що багатодітна родина належить до одних з найменш захищених верств населення України. Ще кілька років тому, жінка, яка виховувала трьох і більше дітей віком до шістнадцяти років, мала право, гарантоване державою, на професійну реалізацію власного материнства при збереженні за нею робочого місця на виробництві та накопиченням робочого стажу при догляді за власними дітьми. По скасуванні зазначеного права для багатодітних матерів, більшість з них опинилася у стані невизначеності та розгубленості щодо власної соціальної значимості та материнської професійної реалізації. Останнє не тільки призвело до поповнення цими жінками рядів безробітних, але й до розвитку депресивних станів у останніх. Зокрема депресії, пов’язані зі зміною соціального статусу, відзначалися у 85% багатодітних матерів, які направлялися на психологічну консультацію працівниками спілок багатодітних родин у м.Києві.

Для деяких жінок “законодавчі новації” були ідентичними шоковій терапії. У першу чергу це болюче вразило психіку тих матерів, які ототожнювали власне материнство із соціальною та професійною презентативністю. У переважній більшості ці жінки за довгі роки догляду за дітьми втратили навички та вміння пов’язані з професійною діяльність, проте набули яскраво виражених якостей вихователів, педагогів та вчителів. Але проблема полягає в тому, що попри великому досвіді спілкування з дітьми, більшість із них не тільки не мають відповідної педагогічної освіти, яка дозволила б на практиці застосувати їм власне вміння, але й не мають можливості здобути подібну освіту.

До найбільш психологічно травмованих “новоутворених” безробітних можна зарахувати тих жінок, що на момент прийняття закону мали трьох і більше дітей віком від трьох до шістнадцяти років, оскільки саме ця категорія не отримала часу для того, щоб психологічно підготуватися до початку чи відновлення трудової діяльності.

Психологічна фіксація будь-якої особистості на травматичній ситуації призводить не тільки до порушення адекватності її поведінкових проявів, але й до порушення внутрішньої діяльності, зокрема вчинку як першоцеглини будівничих засад її життєтворення. Тож переживання жінками негативних емоцій, пов’язаних з невизнанням державою їхньої професійної реалізації в материнстві для більшості набуло травматичного забарвлення. Позбавлення їх засобів (хай навіть символічних) до існування створило передумови до формування у них певних негативних тенденції щодо власної презентативності.

Ситуація з багатодітними матерями ускладнюється ще тим фактом, що значна частина серед них, зосереджуючись на дітях, не прагнули власного особистісного розвитку. Як свідчить практика, це в першу чергу стосується матерів, які до народження дітей мали робітничі спеціальності. Натомість жінки з вищою освітою виявилися більш впевненими в собі і більш свідомо обирали пріоритети власного життя, а саме: чи залишатися їм і надалі виключно на позиціях материнської професійної реалізації чи шукати шляхи певного кар’єрного зростання.

Проте, навіть для багатодітних матерів з вищою освітою пошук роботи має певну специфіку. По-перше, вони більш спрямовані на професії, які належать або максимально наближені до галузі їхньої (хай і минулої) фахової компетентності. По-друге, тривале відсторонення від професійної діяльності призводить до часткової втрати їхніх професійних навичок. По-третє, керівники підприємств часто-густо відмовляють багатодітним матерям у працевлаштуванні, оскільки бояться “частих лікарняних”, пов’язаних з хворобами дітей. По-четверте, багатодітна матір має приділяти значно більше часу своїм дітям ніж жінка котра має одну чи дві дитини, крім того на ній лежить і більше хатньої роботи.

Служби зайнятості повинні враховувати специфіку багатодітної матері. Працівники цих служб мають усвідомлювати важливість поєднання для жінки материнської та професійної ролей, а також мають розуміти той факт, що навіть стан активного пошуку роботи багатодітною матір’ю попри активізацію у неї всіх перерахованих нами на початку сфер діяльнісного виміру обмежується часовими показниками. Тобто обмежується тим часом, який жінка може фізично виділити для пошуку роботи, щоб даний пошук не зашкодив розбудові комунікативних зв’язків у власній родині.

Для професійної адаптації матерів, які тривалий час були відстороненими від професійної діяльності, в межах програм боротьби з безробіттям, необхідно організувати стажування багатодітних матерів за професійним фахом у різних установах (безоплатне). Останнє з одного боку підвищить рівень їхньої компетентності, а з іншого збільшить впевненість у власній професійній спроможності при пошуку роботи.

Також доцільним, на нашу думку, є розробка державної програми, яка б забезпечувала малозахищеним верствам населення вивчення іноземної мови та комп’ютерної грамотності. А саме: зобов’язати всі недержавні навчальні курси різного профілю зараховувати на кожні 15 (20) оплатних слухачів одного слухача з малозахищених верств населення на безоплатній основі. Дане зарахування має відбуватися лише за направленням державної установи, яка має доступ до загального реєстру громадян різних пільгових категорій (наприклад: районні відділи соцзабезпечення населення, служби зайнятості, тощо).

Щодо багатодітних матерів робітничих професій, то крім запропонованого механізму оволодіння іноземною мовою та комп’ютерною графікою необхідно створити реєстр жінок, які хочуть і психологічно готові здобувати вищу освіту. В першу чергу, мова йде про педагогічний профіль. За умов катастрофічної нестачі вчителів у школах та вихователів у дитячих садочках матері, які мають великий досвід догляду за дітьми і люблять дітей, стали б великим надбанням для української педагогіки.

Багатодітні родини попри одну назву не належать до одного соціального прошарку суспільства. Навіть сім’ї з однаковими статками в межах малозабезпеченості можна поділити на три умовні категорії:

  1. “активні”;
  2. „сталі”;
  3. „жебраки”.

Активні – прагнуть особистісної реалізації всіх членів родини, не сподіваються на допомогу з боку держави чи інших людей, хоча і приймають з вдячністю цю допомогу.

Сталі – родини, що не проявляють соціальної активності, зосереджені більше на професійній реалізації одного представника (зазвичай чоловіка) і з акцентовані виключно на дітях та їхніх шкільних справах.

"Жебраки " – сім'ї, що визначаються споживацьким характером і будь-яке співробітництво з державними установами чи суспільними організаціями зводять до отримання від них певних подарунків, тощо.

Запропоновані вище шляхи допомоги у подоланні безробіття серед матерів багатодітних родин є ефективними лише для "активних" і "сталих" родин. Натомість представниці останньої категорії зазвичай не зацікавлені в тих чи інших програмах власного розвитку. Слід зазначити, що серед них є жінки із щирим серцем, великою любов'ю до дітей, але власне невігластво та неосвіченість не дозволяють їм побачити доцільність та перспективність тих чи інших проектів.

Відомо, що хворобу легше попередити, ніж вилікувати. То ж на нашу думку, жінкам, що збираються народити третю дитину слід пропонувати проходження психологічних тренінгів, які б сприяли формуванню у них позитивного ставлення до себе, прийняття себе в ролі багатодітної матері, вагомої соціальної особи, формували психологічні передумови повернення їх згодом до активної професійної діяльності при усвідомленні ними власної значимості як матері і дружини. Подібні тренінги мають бути розроблені в межах державних проектів на конкурсній основі із залученням служб зайнятості населення, соціальних служб та служб управління у справах сім'ї та молоді.


Міропольська М.А.

(м. Київ)

Профорієнтаційні послуги в державній службі зайнятості: організаційно-психологічний аспект


Професійна орієнтація населення є вагомим чинником, що впливає на формування, збереження та розвиток трудового потенціалу країни. Профорієнтаційні послуги мають перманентний характер для будь-якої людини, яка займається трудовою діяльністю, і може набути актуальності не тільки в момент першого вибору професії, але й в ситуації, коли є необхідною зміна виду професійної діяльності. Йдеться про дорослу людину, яка вже має професію, досвід трудової діяльності, певні набутки: як теоретичні знання, так і практичні навички, уміння, сформований індивідуальний стиль роботи. Для такої людини професійна орієнтація має вигляд переорієнтації і вимагає розробки нових форм, засобів тощо відповідно до запиту споживачів профорієнтаційних послуг. На даний момент комплексне надання цих послуг здійснюється переважно в державній службі зайнятості. Проведення досліджень з питань профорієнтації продиктовано необхідністю підвищити ефективність цього виду послуг та наявністю специфіки діяльності самої служби та безробітних громадян, які до неї звертаються.

В ході теоретичного осмислення проблематики та вивчення відповідної наукової і спеціальної літератури щодо ефективного функціонування професійної орієнтації як системи було виявлено та обгрунтовано, що:

1. Проблема професійної орієнтації дорослих людей є актуальною і потребує подальшого поглибленого та всебічного вивчення. Професійна орієнтація безробітних в службі зайнятості, як складова загальнодержавної системи професійної орієнтації, вимагає трансформування відповідно до нових завдань та постійного наукового супроводу.

2. Професійна орієнтація дорослої людини має певну специфіку, що ґрунтується на наявності у суб´єкта сформованих та закріплених у попередньому житті інтересів, нахилів, поглядів, а у попередній діяльності – певних знань, навичок, вмінь, професійно важливих якостей, і може розглядатися як переорієнтація.

3. Виявлена специфіка вимагає відповідних умов проведення профорієнтаційної роботи з дорослими людьми. Ефективне функціонування професійної орієнтації, в тому числі проведення профконсультації, як системи забезпечується через створення певних необхідних і достатніх організаційно-психологічних умов, а саме:
  • оновлення нормативно-правової бази;
  • кадрове забезпечення та відповідний рівень кваліфікації спеціалістів з профорієнтації;
  • наявність матеріально-технічної бази;
  • сучасне науково-методичне забезпечення;
  • врахування та вивчення досвіду з питань професійної орієнтації (професійного консультування);
  • розробка системи принципів професійного консультування дорослих безробітних.

Отже, оперативне поновлення нормативно-правової бази; відбір та якісна підготовка і підвищення кваліфікації спеціалістів з профорієнтації; достатня кількість методичних розробок та рекомендацій, що мають наукове підгрунтя; постійне вивчення практичного досвіду з питань професійного консультування; створення системи принципів професійного консультування дорослих; інтеграція, розробка та використання інструментарію для профконсультування з урахуванням специфіки контингенту, на нашу думку, забезпечать підвищення ефективності надання профконсультації і профорієнтаційних послуг взагалі.

Невідповідність існуючої нормативно-правової бази та специфіки професійної орієнтації дорослих людей є стримуючим фактором в удосконаленні процесу орієнтації. На даному етапі найсуттєвішим є приведення нормативно-правової бази профорієнтації безробітних у відповідність до сучасних завдань. З огляду на вимоги сьогодення, що підтверджуються реаліями практичної діяльності служби зайнятості, вважається за необхідне наголосити на якнайшвидшій розробці Положення про професійну орієнтацію в державній службі зайнятості, що відображало б систему профорієнтації з чітким визначенням категоріально-понятійного апарату, функцій та завдань.

Для перевірки визначених необхідних та достатніх організаційно-психологічних умов та їх значення для успішного проведення профорієнтаційної, зокрема профконсультаційної, роботи в центрах зайнятості було здійснено емпіричне дослідження, що охоплювало всі регіони України. Експериментальною базою були центри зайнятості державної служби зайнятості. Дослідження здійснювалося з використанням низки методів, зокрема, соціологічного методу – письмового опитування (анкетування). В анкетуванні взяли участь 3 групи опитуваних : працівники центрів зайнятості всіх регіонів України, безробітні громадяни, які перебувають на обліку в цих центрах як безробітні, роботодавці, які користуються послугами державної служби зайнятості. Кількість оброблених анкет спеціалістів склала 313 шт., кількість оброблених анкет безробітних – 410 шт., кількість оброблених анкет роботодавців – 861 шт., що відповідає вимогам до репрезентативності.

Результати емпіричного дослідження дозволили нам отримати відомості щодо стану профорієнтаційних послуг в державній службі зайнятості. Саме для його “об’ємного” сприйняття проведено опитування 3 категорій респондентів.

За результатами проведеного емпіричного дослідження встановлено.

Кількість наданих в службі зайнятості профорієнтаційних послуг має чітку тенденцію до зростання. Попит на них з боку безробітних громадян переконливо підтверджується результатами анкетування цієї категорії населення.

Переважну більшість опитуваних складали жінки – 69 %. За віком респонденти розподілилися таким чином:

18-28 років – 33,9 %

29-40 років – 36,34 %

41-50 років – 24,15 %

51 і старші – 5,61 %

Тобто, переважна більшість безробітних, які отримували профорієнтаційні послуги – це люди старші 28 років.

За рівнем освіти розподіл такий:

неповна базова та базова середня - 5,85 %

повна загальна середня - 14,63 %

професійно-технічна - 25,61 %

неповна та базова вища - 19,26 %

повна вища - 28,78 %

дві вищі - 5,61 %

Отже превалюючий контингент клієнтів служби зайнятості – дорослі люди, які мають професію. З цими людьми неможливо проводити профорієнтаційну роботу за калькою з роботи зі старшокласниками та молоддю, яка вперше обирає професію. Така ситуація свідчить про нагальну необхідність розробки специфічного інструментарію, нових підходів та технологій стосовно профорієнтації дорослих людей, зокрема проведення професійної консультації дорослої людини в службі зайнятості, під час якої не завжди доречним або необхідним є використання психологічних і психофізіологічних тестів та методик. Основним методом у такому випадку буде бесіда, що будується за певними правилами. Питання до оптанта мають бути сформульовані з урахуванням наявного життєвого і професійного досвіду та відповідно до індикаторів ефективності діяльності: 1) продуктивність в попередній діяльності, 2) задоволеність роботою, 3) нервово-психічні трати (втомлюваність). За такими внутрішніми та зовнішніми проявами активності людини можна судити про рівень розвитку професійних здібностей та робити припущення щодо майбутньої сфери діяльності. І хоча більшість респондентів з числа безробітних (75 %) основною причиною звернення до служби зайнятості назвали пошук роботи, 90,5 % з них вважають необхідною допомогу спеціаліста з профорієнтації у виборі професії, підборі місця роботи або напрямку навчання. Серед відповідей безробітних громадян на питання стосовно труднощів щодо самостійного професійного самовизначення і подальшого пошуку роботи найбільш поширеними є: “некомфортно почуваю себе у ситуації “само продажу” – 29,02 %; “недостатньо знаю себе і невпевнений у власних здібностях” – 21,95 %; “не маю достатнього уявлення про світ професій” – 15,85 %; “відчуваю, що в мені ніхто не зацікавлений” – 12,2 %.

З опитаних 78,6 % віддають перевагу „живому” спілкуванню зі спеціалістом. І якщо конкретизувати допомогу, якої чекають безробітні від спеціаліста, то по 35,4 % опитаних мають потребу у моральній, психологічній підтримці та в знаннях і навичках, що необхідні для ефективного пошуку роботи; ще майже 35 % воліють бути обізнаними щодо професій та їх вимог до працівника.

Це говорить про те, що спеціалісти з профорієнтації, до речі, як і всі інші працівники служби зайнятості, повинні мати відповідну підготовку, високу кваліфікацію та можливості підвищення власного професіоналізму. Громадяни описують ділові стосунки зі спеціалістом з профорієнтації, що склалися під час консультацій, переважно як доброзичливі (76,6%), тактовні (25%), партнерські (19%). Тому логічною є висока оцінка кваліфікації спеціалістів з боку безробітних - 86,5%. Хоча 13% респондентів, які виставили оцінки „середня” та „низька” – достатній привід для роздумів.

Аналіз результатів анкетування спеціалістів дозволив отримати певне уявлення про стан організації та здійснення профорієнтаційної роботи в центрах зайнятості. Як і в усій службі зайнятості, в профорієнтації зайняті переважно жінки – 90% респондентів. Більшість профорієнтаторів віку 29-40 років (46%), приблизно однакова кількість спеціалістів підпадають під вік 18-28 років (20,5%) та 41-50 (23,6%) років.

Якість виконання службових обовязків залежить від належної підготовки виконавця. Відповідне кадрове забезпечення є одним з найвагоміших чинників, що впливають на ефективність виконуваної роботи. Стосовно спеціалістів з професійної орієнтації в державній службі зайнятості кадрове питання стоїть достатньо гостро. Якщо освітній рівень спеціалістів з професійної орієнтації є високим, як видно з малюнку , то професійно-кваліфікаційний склад не повною мірою відповідає тим функціям, які вони виконують.



Розподіл спеціалістів з професійної орієнтації за освітнім рівнем.



Розподіл спеціалістів з професійної орієнтації за професійною ознакою.


Лише 60% спеціалістів з профорієнтації мають психологічну (29,1%) та педагогічну освіту (29,7%). Це при тому, що з них переважна більшість використовують психологічні та психофізіологічні тести та методики (77,3 % надають професійні консультації, а 62% - здійснюють професійний відбір). Більшість з опитаних спеціалістів працюють в службі зайнятості від 5 до 8 років, і майже 32,3 % не підвищували своєї кваліфікації, хоча відповідно до Положенням про організацію професійної орієнтації населення підвищення кваліфікації потрібно проводити не рідше одного разу у п’ять років.

Отже є підстави говорити про необхідність приділити увагу питанням оптимізації підготовки та підвищення кваліфікації спеціалістів з професійної орієнтації, розробки цільових навчальних програм для спеціалістів цього напрямку у службі зайнятості, організації їх стажування. При цьому необхідно враховувати специфіку основного контингенту служби зайнятості – дорослих людей наявною професією та досвідом роботи. І хоча більшість безробітних високо оцінили роботу спеціалістів з профорієнтації, можна припустити, що скоріш за все більше оцінювалися їх людські якості, а не рівень професіоналізму.

До того ж складно говорити про дійсно ефективну повноцінну роботу, якщо крім своїх безпосередніх працівник виконує ще декілька різних додаткових функцій. Аналіз отриманих даних показав, що тільки 25,6% спеціалістів з профорієнтації виконують свої безпосередні функції. В це число не враховувалися ті, хто займається суто наданням послуг з профінформації. Отже проводять профінформаційні заходи, профконсультації та профвідбір - 17% респондентів; надають профінформацію та профконсультаційні послуги - 4,8% респондентів; 3,5% - здійснюють профконсультації та профвідбір. При цьому до безпосередніх функцій нами віднесено: керівництво відділом, організація та проведення семінари різних форм та напрямків, здійснення навчання співробітників. Зрозуміло, що 60,4% опитаних визнають негативний вплив цього явища. Можливо, цей відсоток ще більший, тому що майже 17% не відповіли на питання.

Як вже зазначалося, однією з умов ефективності надання профорієнтаційних послуг є саме удосконалення нормативно-правової бази з урахуванням сучасних вимог ринку праці, а також вимог самої особистості. Аналіз стану нормативно-правового забезпечення показав необхідність поновлення та доповнення цієї складової: 55,3% спеціалістів вважають, що нормативно-правова база професійної орієнтації потребує змін або застаріла. Водночас, показник 44,7 % (ті, хто вважає її відповідною наявним умовам) свідчить про недостатню обізнаність спеціалістів стосовно основних документів, що регламентують організацію та здійснення професійної орієнтації. З моменту затвердження Концепції державної системи професійної орієнтації населення (Постанова Кабінету Міністрів України від 27 січня 1994 р. № 48), Положення про організацію професійної орієнтації населення (наказ Міністерства праці України, Міністерства освіти України та Міністерства соціального захисту населення України від 31.05.1995 р. за № 27/169/79) та Рекомендації щодо основних напрямів та змісту профорієнтаційної роботи в державній службі зайнятості (лист Державного центру зайнятості від 11.02.1997 р. № ДЦ-06-215) відбулися значні зміни (і цей процес триває) на ринку праці, структурні зміни в системі служби зайнятості, зміни контингенту споживачів профорієнтаційних послуг. Загальнодержавна система професійної орієнтації “пробуксовує”, а системи професійної орієнтації державної служби зайнятості, як складової загальнодержавної, наразі не існує. Але оптимізму надає інший показник - майже одностайною є думка респондентів про потребу створення системи професійної орієнтації в державній службі зайнятості – 92 %!

Аналіз відповідей спеціалістів щодо рівня науково-методичного забезпечення профорієнтації в службі зайнятості показав, що 48% опитаних оцінюють його як середній або низький. Це підтверджує важливість однієї з визначених нами організаційно-психологічних умов. Науково-методичне методичне забезпечення проведення професійних консультацій з дорослими безробітними потребує постійного поновлення та доповнення: розробки технології проведення такої консультації з урахуванням специфіки особистості клієнта та його життєвих обставин; розробки компютерних версій діагностичного інструментарію; перегляд шкал певних методик, які довгий час використовуються тощо.

Приблизно така ж кількість спеціалістів (47%) вважають посереднім або незадовідним матеріально-технічне забезпечення профорієнтаційної роботи в своїх центрах.

Відносно умов, що впливають на ефективність профорієнтаційних послуг в службі зайнятості, то відповіді розподілилися таким чином:
  • удосконалення нормативно-правової бази з урахуванням сучасних вимог ринку праці – 50,2 %,
  • відповідне кадрове забезпечення – 65,5%,
  • наявність матеріально-технічної бази – 56,9%,
  • відповідний рівень забезпечення науково-методичної бази – 46%,
  • інтеграція інноваційних та традиційних методів, форм , засобів з питань професійної орієнтації – 49%.

Про актуальність профорієнтаційної роботи свідчать і деякі результати анкетування роботодавців. Вони не отримують профорієнтаційні послуги в службі зайнятості безпосередньо для себе. Але можна говорити про їх опосередковане надання. Спеціалісти служби зайнятості здійснюють підбір претендентів на вакантні місця з урахуванням вимог роботодавців. Такою послугою користуються майже 75% опитаних нами роботодавців. Серед них більшість задоволені якістю цієї послуги – 61,5 %, але в той же час майже 31% оцінюють її як задовільну, відмічаючи, що серед направлених до них безробітних багато «випадкових» людей. Хоча 45% опитаних роботодавців відповіли, що при прийомі на роботу віддають перевагу клієнтам служби зайнятості, однак, майже 63 % воліють брати на роботу тих, хто прийшов самостійно, або за рекомендацією. Тобто резерви щодо підвищення ефективності надання цієї послуги великі.

Отже, аналіз отриманих результатів дозволив зробити такі висновки:

- наявним є попит з боку дорослих безробітних на профорієнтаційні послуги та психологічну підтримку, що надаються спеціалістами центрів зайнятості;

- ефективне функціонування профорієнтації як системи вимагає створення відповідних організаційно-психологічних умов;

- наявний стан організації та здійснення профорієнтаційної роботи в центрах зайнятості свідчить про необхідність її удосконалення за такими напрямами: 1) створення системи професійної орієнтації в державній службі зайнятості як складової цілісної загальнодержавної системи, 2) розробка необхідної та оновлення чинної нормативно-правової бази, 3) підвищення кваліфікації спеціалістів з профорієнтації з питань специфіки надання профорієнтаційних послуг дорослим безробітним, 4) удосконалення науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення, 5) забезпечення постійного наукового супроводу профорієнтації в службі зайнятості.

З урахуванням вищезазначених висновків та з метою підвищення ефективності надання послуг з профорієнтації, зокрема з професійної консультації, удосконалення роботи центрів зайнятості з організації професійної орієнтації та прийняття управлінських рішень пропонується.

1. Розробити комплексну програму щодо створення ефективної системи професійної орієнтації в державній службі зайнятості як складової загальнодержавної системи відповідно до завдань служби зайнятості та з урахуванням специфіки дорослих безробітних.

2. Здійснити оновлення чинних нормативно-правових документів з питань професійної орієнтації та розробку необхідних.

3. Створити систему підготовки та підвищення кваліфікації спеціалістів з професійної орієнтації з урахуванням специфіки надання профорієнтаційних послуг дорослим безробітним.

4. Створити структурний підрозділ в державній службі зайнятості для постійного оновлення та доповнення науково-методичного забезпечення профорієнтаційної роботи.

5. Розробити методичні рекомендації щодо проведення професійної консультації дорослих безробітних шляхом проведення спеціалізованої бесіди.

Здійснене анкетування можна назвати попереднім. Воно дало можливість не тільки вперше отримати певну загальну картину справ щодо профорієнтаційної роботи в службі зайнятості, але й висвітлило конкретні питання, подальше вивчення яких дозволить зробити цю інформацію більш детальною та об’єктивною, а також надасть можливість для розробки конкретних шляхів щодо підвищення ефективності надання профорієнтаційних послуг в державній службі зайнятості. На третьому етапі планується підготовка розділу колективної монографії за досліджуваною тематикою, розробка методичних рекомендацій щодо проведення професійної консультації з дорослими безробітними методом спеціальної бесіди.