Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України, протокол №3 від 26 квітня 2006 р. Київ 2006

Вид материалаДокументы

Содержание


Схема психологічного супроводу самоактуалізації особистості
Цілеутворюю-чий компонент
Операційно-результатив- иий компонент
Емоційно-почуттєвий компонент
Пошук нових стратегій і технологій профілактики синдрому вигорання у персоналу служби зайнятості
Психологія особистості безробітного
Подобный материал:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14


На основі методологічних підходів (особистісного та особистісно-самоактуалізуючого), враховуючи принципи цих підходів та досвід організації роботи з інтелектуально обдарованою молоддю, нами розроблена концептуальна модель процесу здатності старшокласників до самоактуалізації у вигляді схеми психологічного супроводу процесу самоактуалізації учнів в умовах профільного навчання у гімназії.

Дана схема базується на врахуванні діяльнісного виміру структури особистості, що передбачає здійснення послідовних етапів, виконання яких має поступово привести учня до кінцевого результату, тобто безпосередньо до повної самоактуалізації його особистості (Див. табл. 2)

Схема психологічного супроводу самоактуалізації особистості






Потребнісно-мотиваційний компонент:

Актуалізація наявних та формування нових мотивів, сенсів і перспектив самоактуалізації особистості.




Інформаційно-пізнавальний компонент:

Комплексна психодіагностика особистості та складання психологічного паспорту особистості, яка самоактуалізується як основи для визначення профілю самоактуалізації.




Цілеутворюю-чий компонент:

Визначення конкретної сфери, проблеми, плану і мети профільної самоактуалізації, адекватних психологічному паспорту особистості.



Операційно-результатив-

иий компонент:





Організація процесу виконання мети, розробка програми, творчого особистісного проекту у стандартних шкільних і позашкільних формах і творчих результатах: відповіді на уроках, контрольні роботи, екзамени, заліки, творчі проекти, наукові роботи, захист робот в МАН, тобто досягнення особистісно-профільних результатів самоактуалізації.




Емоційно-почуттєвий компонент:

Особистісно-почуттєве і суспільнозначуще утвердження процесу результатів профільної само актуалізації.


Таким чином, концепція здатності юної особистості до само- актуалізації в умовах профільного навчання складається з трьох компонентів:

  1. особистісний та особистісно-самоактуалізуючий підходи;
  2. принципи розвитку здатності особистості до самоактуалізації;
  3. концептуальна модель у вигляді схеми психологічного супроводу процесу здатності особистості учнів до самоактуалізації.

При ретельному використанні всіх необхідних умов стимулювання процесу здатності учнів до самоактуалізації в ході профільного навчання, спостерігається творчий саморозвиток особистості учня, становлення його як особистості майбутнього професіонала, активного і ефективного, тобто особистості, яка самоактуалізується.

Це підтверджується нашим досвідом організації науково-дослідницької роботи з психології в межах Малої академії наук (МАН), розробленою за нашим науковим керівництвом ученицею 11 класу Горохівською Анастасією, яка у мінулому і поточному році зайняла I місце на міському етапі конкурсу МАН і III місце - на республіканському етапі конкурсу-захисту наукових робіт.

З п’яти представлених на міський етап захисту наукових робіт з психології призові місця (I, II, III ) отримали четверо наших учнів. Їх перемога є свідченням ефективності застосованої нами схеми психологічного супроводу процесу здатності особистості до самоактуалізації школярів в умовах профільного навчання.

Література:

  1. Зязюн І.А. Педагогіка добра: ідеали і реалії: Науково-методичний посібник. – К.: МАУП, 2000. –310 с.

2. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. – Изд. 2-е – М.: Политиздат, 1977. – 304 с.

  1. Максименко С.Д., Руденко Ю.Д. Психологія проблемного навчання. – К.: Знання, 1978. – 47 с.
  2. Маслоу А. Мотивация и личность. – СПб.: Евразия, 1999.
  3. Маслоу А .Самоактуализация личности и образование. Перевод с англ., предисловие Г.А.Балла. – Киев-Донецк, 1994. – 52 с.
  4. Рибалка В.В. Методологічні питання наукової психології (Досвід особистісно центрованої систематизації категоріально-поняттєвого апарату): Навч.-метод. посібник. – К.: Ніка-Центр, 2003. – 204 с.
  5. Рибалка В.В. Особистісний підхід у профільному навчанні старшокласників: Монографія / За ред. Г.О.Балла – К.: ІПППО АПН України, 1998. – 160 с.
  6. Роджерс К., Фрейберг Д. Свобода учиться. – М.: Смысл, 2002. – 527с.
  7. Сисоєва С.О. Підготовка вчителя до формування творчої особистості учня: Монографія. – К.: Поліграфкнига, 1996. – 403с.


Бондарчук Л.В.

(м. Київ)

ПОШУК НОВИХ СТРАТЕГІЙ І ТЕХНОЛОГІЙ ПРОФІЛАКТИКИ СИНДРОМУ ВИГОРАННЯ У ПЕРСОНАЛУ СЛУЖБИ ЗАЙНЯТОСТІ


Дослідження практики професійної діяльності працівників державної служби зайнятості України (ДСЗУ) засвідчує значну психологічну напруженість їх роботи, що призводить до стресів та професійного вигорання. Ситуація вимагає пошуку і розробки дієвих стратегій корекції та профілактики синдрому вигорання, а також інформації щодо знань, вмінь і навичок, необхідних для попередження цього явища.

Незважаючи на те, що з моменту введення терміну "синдром вигорання" пройшло вже більше 30 років, існує досить обмежене коло робіт, в яких описані конкретні стратегії попередження професійного вигорання і наведені дані щодо ефективності цих заходів. Це свідчить про те, що розробка і пошук конкретних і дієвих підходів, стратегій, технологій, методів і методик профілактики і корекції синдрому вигорання є досить актуальними і активно тривають.

Однією з технологій, яка допомагає оптимально функціонувати, свідомо керувати своїм життям, ефективно виконувати свої обов'язки і отримувати задоволення від життя і добре виконаної роботи, запобігає неефективному використанню сил і часу, що призводять до погіршення фізичного, емоційного, ментального здоров'я, технологією, яка, таким чином, може бути запропонована у якості однієї з технологій ефективного попередження синдрому вигорання є самоменеджмент.

Самоменеджмент (у широкому сенсі) розуміється як послідовне і цілеспрямоване використання ефективних методів, прийомів, технік і технологій, спрямованих на саморозвиток свого творчого потенціалу з метою свідомого управління своїм життям і максимальної самореалізації у всіх його сферах.

Самоменеджмент як новий напрямок у традиційному менеджменті виник у відповідь на низку змін у сучасному суспільному житті :
  1. зростання динаміки життя і необхідність швидко реагувати на зміни у різних його сферах потребують опанування новими підходами і навичками, боротьби з можливістю власного відставання, неперервності самоосвіти та саморозвитку;
  2. виникнення ситуацій напруженості, тиску або невизначеності у різних сферах життєдіяльності і пов'язані з цим стреси потребують вміння управляти своїм психоемоційним станом;
  3. перетворення творчого потенціалу працівника у самий цінний капітал організації висуває вимогу збереження і розвитку цього потенціалу, у тому числі і самим працівником;
  4. вичерпаність можливостей багатьох традиційних технологій і методів управління ставить перед необхідністю опанування сучасними управлінськими прийомами переоцінки свого творчого потенціалу і необхідністю роботи над його розвитком.

Самоменеджмент для соціального працівника включає питання ефективного управління собою для забезпечення більш успішного і продуктивного виконання своїх професійних обов'язків, збереження здоров'я і активного, зацікавленого відношення до життя. Отже, самоменеджмент для спеціаліста - це система знань, методів і технологій самоуправління для здійснення, зокрема, більш ефективної професійної діяльності і збереження життєвої мобільності..

Початок всебічного осмислення проблеми самоменеджменту у вітчизняній науковій літературі можна віднести до середини 90-х років. В одній із перших публікацій на цю тему В. Карпічовим було зроблено спробу "введення в проблему" самоменеджменту та винесено на обговорення деякі контури моделі самоменеджменту. Дещо раніше Л. Зайвертом, керівником Інституту раціонального використання часу з Німеччини, було введено в науковий обіг саме поняття "самоменеджмент", виділені його функції, цілі та переваги. До переваг самоменеджменту Л. Зайверт відносив наступні:
  1. виконання роботи з меншими затратами;
  1. краща організація праці;
  1. кращі результати праці;
  1. менше поспіху і стресів;
  1. більше задоволення від роботи;
  1. більша мотивація праці;
  1. підвищення кваліфікації;
  1. менша завантаженість роботою;
  1. менше помилок при виконанні своїх функцій;
  1. досягнення професійних і життєвих цілей найкоротшим шляхом.

Слід відмітити, що на сьогодні існує певний досвід викладання у деяких вищих навчальних закладах України спеціальних навчальних курсів із самоменеджменту за методикою Л. Зайверта.

Cамоменеджмент спрямований на суб'єкт управління. Психолого-педагогічний механізм самоменеджменту включає всі процеси "самості" в їх інтегрованому вигляді: самопізнання, самовизначення, самоорганізація, самореалізація, самодіяльність, самоконтроль, самооцінка, самонавіювання, саморозвиток.

Щоб управляти собою, треба мати достатньо високий рівень навичок і здібностей :
  1. до самопізнання, тобто достатньо добре знати себе, свої позитивні якості і недоліки; знати рівень своїх професійних знань і вмінь;
  1. до самовизначення, тобто точно знати, чого хочеш, свої реальні потреби щодо спілкування і щодо досягнень; бачити реальні проблеми, що існують, і прогнозувати ті, які можуть виникнути і стати на перешкоді досягнення намічених цілей; визначати для себе задачі як на найближчий період, так і на перспективу;
  1. до самоорганізації, тобто вміти чітко планувати своє життя, свої справи як на день, неділю, місяць, так і на більш довготривалу перспективу; бути здатним раціонально використовувати свої сили і час; організовувати свою діяльність таким чином, щоб вона не тільки призводила до конкретних результатів, але щоб і сам процес діяльності давав радість і задоволення; вміти мобілізувати себе на досягнення цілі, а у разі потреби вміти ефективно розслаблятися, знімати напругу, використовуючи прийоми аутотренінгу і релаксації;
  1. до самореалізації, тобто вміти проявити себе там, де це необхідно, на межі своїх можливостей; довести собі і іншим, на що здатен, спираючись при цьому перш за все на свої творчі здібності;
  1. до самодіяльності, тобто вміти проявити ініціативу, самостійність, незалежність;
  1. до самоконтролю, тобто вміти оптимально адаптуватися до кожного нового виду діяльності; використовуючи цю здатність, виконувати свої функції з мінімальною кількістю помилок, якісно і ефективно;
  1. до самооцінки, тобто перш за все вміти об'єктивно оцінювати свої якості, а також результати своєї діяльності, при цьому не переоцінюючи їх, але і не занижуючи їх рівня і значення;
  1. до самонавіювання, тобто уміти переконувати себе у чому-небудь і на цій основі підпорядковувати дії, підкоряти себе, свою поведінку власній волі і розуму; бути здатним на основі самонавіювання і самопереконання знімати емоційно-нервове напруження, коли це необхідно;
  1. до саморозвитку, тобто уміти активно працювати над собою, удосконалюючи свої творчі, професійні і інші якості.

Розвиток особистості у самоменеджменті - найважливіше питання, яке має методологічне значення.

Більшість описаних у літературі концепцій самоменеджменту побудовані на стержневій ідеї, навколо якої формується система методик і прийомів роботи над собою задля реалізації цієї ідеї. Під концепцією ( від лат. conceptio - єдиний задум, головна думка ) тут розуміється заснована на певних ідеях і теоріях система поглядів, спосіб розуміння самоменеджменту і процесів з яких він складається.

На кафедрі соціології та соціальної роботи Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України (ІПК ДСЗУ) розроблено інноваційні соціальні технології професійного самовизначення особистості (М. П. Лукашевич і Л. В. Бондарчук), використання яких в навчальному процесі сприяє формуванню у соціальних працівників вмінь і навичок жити за вимогами здорового способу життя у самому широкому розумінні цього поняття і сприяє тому, щоб усвідомлення важливості зусиль, спрямованих на профілактику синдрому вигорання, стало невід'ємною частиною професійного світогляду і професійної культури персоналу ДСЗУ.

З огляду на викладене у цій статті, є пропозиція вважати за доцільне більш широке запровадження у процес професійної підготовки соціальних працівників і у процес підвищення кваліфікації персоналу ДСЗУ знайомства як з теорією так із практикою самоменеджменту, а також з базовими знаннями про професійні деформації і їх профілактику.

Щодо розробки стратегій корекції і профілактики синдрому вигорання у персоналу ДСЗУ, то очевидним, на наш погляд, є те, що вони повинні мати комплексний характер, бути взаємопов’язані і охоплювати всі аспекти і етапи професійної діяльності працівників служби зайнятості, а також етапи підготовки до неї, як-то навчання та підвищення кваліфікації. На наш погляд, вбачається за доцільне, щоб були охоплені наступні напрямки і розроблені відповідні стратегії, такі як: освітні стратегії, стратегії, спрямовані на корекцію особистісних особливостей спеціаліста та фокусованих на рівні персоналу, стратегії, що фокусуються на ідеології надання послуг у службі зайнятості і особливостях субкультури соціальних працівників, стратегії, що спрямовані на корекцію взаємовідношень у колективі, стратегії, що фокусуються на особливостях роботи з незайнятим населенням, стратегії корекції професійних комунікативних навичок, стратегії супервізії та груп підтримки, психотерапевтичні стратегії та стратегії застосування зрілих механізмів психологічного захисту.

Література:

1. Бондарчук Л. В. Застосування нових технологій у роботі служби зайнятості - шлях до більш повного впровадження у практику морально-етичних засад соціальної роботи // Глобальна біоетика: сучасні виміри, проблеми, рішення: Матеріали III Міжнародного симпозіуму з біоетики. - К.: Сфера. - 2004.

2. Зайверт Л. Ваше время - в Ваших руках (Советы руководителям, как эффективно использовать рабочее время): Пер. с нем. - М.: Экономика, 1991.

3. Лукашевич М. П., Бондарчук Л. В. Cсамоменеджмент як система технологій для професійного самовизначення та самореалізації // Актуальні проблеми сучасного менеджменту: Матеріали науково-практичної конференції / За наук. ред. О. Д. Гудзинського. - К.: ІПК ДСЗУ, 2005.

4. Лукашевич М. П., Бондарчук Л. В. Інноваційні соціальні технології професійного самовизначення особистості: Навч. посібник. - К.: ІПК ДСЗУ, 2005.

5. Лукашевич Н. П. Теория и практика самоменеджмента: Учеб. пособие. - К.: МАУП, 2002. - 360 с.

6. Ронгинская Т. И. Синдром выгорания в социальных профессиях // Психол. журн. - 2002 - Т. 23, №3.

7. Юрьева Л. М. Профессиональное выгорание у медицинских работников. - К.:Сфера, 2004.


Наукове видання


ПСИХОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ БЕЗРОБІТНОГО

(матеріали ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції)

26 травня 2006 року


Редактор Н.І. Курбанова

Коректор С.М. Сотніченко

Комп’ютерна верстка В.В. Веретельнік


Підписано до друку 18.05.2006 р. Формат 60 х 84 /16

Папір офсетний. Друк ротаційний трафаретний.

Ум. друк. арк 14,6. Обл. вид. арк. 16,8. Наклад 300 прим. Зам. № 565


Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості України (ІПК ДСЗУ)

03038 Київ-38, вул. Нововокзальна,17



i


ii




ІПК ДСЗУ