Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України, протокол №3 від 26 квітня 2006 р. Київ 2006

Вид материала

Документы

Содержание Розвиток творчого потенціалу учнів птнз – головна передумова запобігання безробіття Таблиця 1.Ідеальна модель особистості на шляху до самоактуалізації (СА). Підструктури соціально-психолого-індивідуального виміру

Подобный материал:

• Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості, 3683.94kb.
• Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості, 4237.56kb.
• Методичні рекомендації, 87.62kb.
• А. М. Поповський, доктор філологічних наук, професор (Дніпропетровська юридична академія, 1578.44kb.
• Дудар Н. П., Филипович Л. О. Д81 Нові релігійні течії: український контекст (огляд,, 6232.65kb.
• Швед В. О. Близькосхідний регіон у сучасних стратегіях трансатлантич­ної спільноти:, 121.65kb.
• Міністерство праці та соціальної політики україни інститут підготовки кадрів державної, 829.58kb.
• Соціальної політики україни інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості, 547.21kb.
• Соціальної політики україни інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості, 770.49kb.
• Міністерство праці та соціальної політики україни інститут підготовки кадрів державної, 3024.54kb.

Н.І.Литвинова

(м. Київ)


РОЗВИТОК ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ УЧНІВ ПТНЗ – ГОЛОВНА ПЕРЕДУМОВА ЗАПОБІГАННЯ БЕЗРОБІТТЯ


Занепад нашої економіки, який відбувся в останні роки потребує впровадження нових технологій, докорінних змін в системі управління виробництвом, використання виробничих ресурсів з урахуванням творчих потенційних можливостей кожної особистості. Тому, головним завданням сучасної системи освіти є формування людини нової якості, нового світогляду, готової до постійної участі у виробничому та громадському житті, проявляти здібності не стандартно розв’язувати щоденні проблеми, бути рішучою, не зупинятися на досягненнях, сміливо мислити, вміти прогнозувати як на найближчі, так і віддалені перспективи, тобто мати такі особистісні утворення, які сприяють творчому вирішенню проблем, котрі виникають у процесі її життєдіяльності, бути конкурентоспроможними на ринку праці. Саме дотримання цих вимог є головною умовою запобігання безробіття.

Однак до останнього часу в практиці та теорії виховання не приділялося відповідної уваги щодо розвитку творчого потенціалу учнів ПТНЗ. Це було пов’язане як з суспільно-політичною ситуацією, ідеологічними установками на формування людини-виконавця, яка здібна виконувати лише готові рішення, так і з об’єктивними можливостями професійно-технічних навчальних закладів.

Слід зазначити, що успіх реалізації цих завдань залежить від багатьох складових, в тому числі і від того, наскільки розвинуті в особистості інтереси до творчого вирішення проблем, а також від сформованості позитивного ставлення до творчої діяльності

Суттєва особливість інтересів полягає в тому, що вони є важливим регулятором життєдіяльності людини, і, крім того, знаходяться в тісному взаємозв`язку з іншими підсистемами, які здійснюють регуляцію творчої поведінки особистості. Тому формування в учнів глибоких і стійких інтересів до творчої діяльності є однією з основних передумов становлення творчої особистості при підготовці майбутніх фахівців будь-якого профілю, запорука запобігання безробіття на ринку праці.

Отже, досягнення високих результатів у праці потребує від фахівця будь-якого профілю не лише загальної та професійної підготовки та здібностей, які відповідають особливостям професійної діяльності (І.А.Зязюн, В.О.Моляко та ін.), але й наявності інтересу та позитивного ставлення до неї (А.Г.Здравомислов, А.Г.Ковальов, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, В.М.Мясіщев, В.О.Моляко, В.В.Рибалка, К.К.Платонов, П.С.Перепелиця, та ін.).

По яким же проявам можна судити про те, що індивід виявляє інтерес до творчої діяльності та позитивно ставиться до неї? Це, перш за все, допитливість у сфері творчості, стійкий нахил до творчої діяльності, зацікавленість нею, читання відповідної літератури, систематичний перегляд телепередач, які присвячені даному питанню, прагнення пізнати і розібратися в різних видах творчої діяльності, ознайомитися з особливостями використання творчих прийомів і засобів при вирішенні нестандартних проблем тощо. Тобто, провідними структурними компонентами цього процесу є: а/ пізнавальна спрямованість, яка виражається в прагненні пізнати особливості творчої діяльності, проникнути в її сутність, пізнати основні творчі прийоми та методи вирішення складних нестандартних проблем тощо; б/ активно-вольові дії, які спрямовані на придбання знань, умінь та навичок в галузі творчої діяльності, досягнення позитивних результатів у творчих пошуках, в проблемних ситуаціях; в/ емоційна забарвленість /радість від досягнутої мети, задоволення наслідками своєї діяльності в обраному напрямку, придбаними знаннями, вміннями і навичками в галузі творчості/ тощо.

Основними показниками, які свідчать про рівень сформованості в учнівської молоді інтересу до творчої діяльності є: а) усвідомленість творчої діяльності. Під усвідомленістю ми розуміємо осмислення особистістю значущості творчої діяльності для майбутнього, наявність потягу займатися нею. Саме показник усвідомленості демонструє рівень “зрілості” відношення особистості до творчої діяльності, детермінує поведінку суб’єкта, є мотиваційним ядром особистості; б) спрямованість інтересу до творчої діяльності; в) яскраво виражений потяг займатися творчою діяльністю /активно-вольові дії, спрямовані на досягнення мети, яка ставиться/; г) емоційна захопленість у процесі творчого пошуку при вирішенні різних нестандартних ситуації.

Не менш важливою ланкою розвитку творчої особистості, як вже зазначалося, є сформованість позитивного ставлення до творчості. Спираючись на надбання вчених, котрі міститься в психолого-педагогічних дослідженнях, нами була з’ясована система критеріїв, яка дозволяє визначити ступінь сформованості даного феномену, а саме: позитивне, нейтральне, або пасивне ставлення до творчості. Основними критеріями при визначенні цього феномену виступають: а) розуміння суттєвої характеристики творчості, особливостей протікання творчої діяльності; б) потяг до засвоєння прийомів і методів неординарного вирішення будь-яких ситуацій; в) творча активність при досягненні кінцевої мети; г) потяг до самовдосконалення.

Як бачимо з вищезазначеного, основна увага в процесі розвитку творчої особистості повинна бути зосереджена насамперед на виявленні, розвитку і задоволенні інтересів і потреб особистості, які, безумовно, повинні узгоджуватися з потребами суспільства, формуванню позитивного ставлення до творчості. Тобто, одним з головних напрямків роботи вчителів з учнівською молоддю в умовах сьогодення, є збудження в неї потягу до самопізнання, до активізації внутрішньої позиції щодо творчого вирішення проблем, які виникають у процесі життєдіяльності, об’єктивної оцінці своїх досягнень в різних видах навчальної та виробничої діяльності.

Крім цього, слід передбачити також активне формування в учнів психологічних якостей, здібностей, ціннісних орієнтацій, професійних намірів, психологічних знань щодо оцінки своїх психофізіологічних особливостей тощо. Все це, в кінці кінців, буде готувати її до свідомого працевлаштування на ринку праці, сприяти самостійному прийняттю рішення щодо конкретного вибору професії, яка: а/ узгоджується з інтересами самої особистості; б/ відповідає кращій реалізації її творчого потенціалу; в / відповідає потребам подальшого розвитку особистості; г/ відповідає умовам сучасного ринку в фахівцях відповідної кваліфікації тощо.

З метою визначення того, як учні ПТНЗ уявляють сутність творчої діяльності, ставляться до прояву творчості у процесі набуття майбутньої професії, нами було здійснено дослідження в Міжрегіональному вищому училищі зв’язку м. Києва.

Учням пропонувалось написати твір, в якому вони повинні були висловити свої думки відносно того, як вони розуміють "творчість", у чому особливості її прояву; чим відрізняється творча діяльність від нетворчої; як вони уявляють “творчу особистість”, чи вважають вони себе творчою людиною та ін. Поряд з цим учням ПТНЗ пропанувалось відповісти на серію запитань аналогічного змісту у процесі бесід з ними.

Аналіз емпіричного матеріалу свідчить, що ставлення учнів ПТНЗ щодо творчості неоднозначне. В більшості випадків воно носило емоційно-позитивний характер, однак ступінь його прояву в учнів був різним. Так, серед учнів ПТНЗ - 27,2% мали стійке позитивне ставлення до творчої діяльності. Вони досить чітко пояснювали своє позитивне ставлення до творчості, завжди прагнули не ординарно вирішувати ситуації, які виникали в навчально-трудової діяльності, в більшості випадків робили спробу самостійно досягати позитивних результатів, а коли були не спроможні вирішити проблему, зверталися за допомогою як до педагогів, так і до літературних джерел.

51,1% учнів, хоча і мали відповідні знання про сутність творчої діяльності, ґрунтовні судження про особливості її протікання, але не завжди мали чітке уявлення про те, чим відрізняється дана діяльність від репродуктивної, якими якостями повинна володіти творча особистість. Їх судження в цих питаннях були поверхові. І, як наслідок цього, в процесі навчально-трудової діяльності, хоча вони й робили спробу проявляти творчій підхід до виконання завдань, їм не завжди вдавалося втілювати свої задуми до кінця.

Поряд з цим, зустрічались й такі учні (21,7%), які не мали чітких уявлень про особливості творчої діяльності, а вказували лише окремі, причому не суттєві її характеристики. Вони мали поверхові уявлення про якості, які визначають творче вирішення проблем; про те, чим відрізняється творча діяльність від не творчої, неспроможні були дати повну характеристику якостей, які притаманні творчої особистості тощо. Вони ніколи не робили спроби застосувати неординарні способи вирішення проблем і завжди використовували вже їм відомі прийоми. В них був відсутній інтерес до творчості, бажання будь-що майструвати, конструювати, творити.

Саме таке різне ставлення до творчості відображалося й на поведінці учнів. Про це свідчать бесіди як с педагогами, так й с майстрами ПТНЗ. Ті з учнів, які вказували, що їм подобається творити, при виконанні завдань систематично проявляли прагнення виконувати їх з елементами творчості. Ті ж учні, які висловлювали байдуже ставлення до творчості, таке ж ставлення виявляли при виконанні завдань. Вони працювали без ініціативи, були байдужі до оцінки результатів їх праці.

Ймовірно, однією з головних причин такого становища, як свідчить узагальнення досвіду роботи педагогічних працівників ПТНЗ, було те, що в навчально-виховному процесі при організації діяльності учнів використовуються в основному репродуктивні методи, не приділяється належної уваги щодо підготовки їх до творчої діяльності та розвитку творчого потенціалу учнів, розвитку якостей, які визначають творчій підхід до вирішення завдань.

В той же час, позитивне ставлення до творчої діяльності успішно виховується лише тоді, коли навчально-виховний процес в ПТНЗ організований у відповідності с такими вимогами: а) носить не репродуктивний, а творчій характер; б) відповідає принципам розвивального навчання, яке випереджує розумовий розвиток й веде його за собою; в) орієнтується на інтереси, схильності, здібності, потенційні можливості учнів, які знаходяться ще в стадії формування. Проте слід пам’ятати, що будь-яка діяльність при опануванні майбутньої професією повинна бути позитивно мотивованою. Тому навчально-трудову діяльність в ПТНЗ необхідно організовувати так, щоб учні чітко розуміли результати своїх дій, бачили успіхи, помилки, недоліки, розуміли й об`єктивно оцінювали свої досягнення при досягненні мети на кожному етапі відчували радість, здійснюючи її, чітко розуміли суспільну й особистісну значущість того, що роблять.

Отже розвиток творчого потенціалу в учнівської молоді ПТНЗ, стійких інтересів до творчості, ознайомлення її з прийомами і методами нестандартного вирішення проблем, які можуть виникнути у процесі життєдіяльності, а також формування стійкого позитивного ставлення до творчості є однією з головних запорук не лише розвитку творчої особистості майбутнього фахівця будь-якого профілю, але й буде головною запорукою працевлаштування на ринку праці та запобігання безробіття.


Література

1. Зязюн І.А. Світоглядні приоритети педагогіки. - В кн.: Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми.- Київ-Винниця, 2002.-С.10-16.

2. Леонтьев А.Н. Личность. Мотив. Деятельность.- М., 1970. – 141 с.

3. Моляко В.О. Концепція виховання творчої особистості //Рад.школа, 1991.-№5.–С.47-51.

4. Платонов К.К. Структура и развитие личности. – М.,1986.– 256 с.

5. Пономарев Я.А. Психология творчества и педагогика. – М., 1976. – 280 с.

6. Психологія праці та професійна підготовка особистості /Під ред. П.С.Перепелиці та В.В.Рибалка. – Хмельницькій, 2001.- 330 с.

7. Рибалка В.В. Психологія розвитку творчої особистості. – К., 1996. – 235 с.


Русова В.В.

(м. Київ)


Розвиток здатності учнівської молоді до самоактуалізації як передумова майбутньої ефективної активності юної особистості на ринку праці.


Згідно з положеннями Національної доктрини розвитку освіти України у ХХ1 столітті, одним із головних завдань реформування сучасної загальноосвітньої школи є розвиток в учнівської молоді творчих здібностей, формування навичок самостійного наукового пізнання, здатності до самореалізації, тобто до процесу ефективної самоактуалізації юної особистості.

Отже, метою нашої статті є дослідження процесу здатності старшокласників до самоактуалізації в умовах профільного навчання в сучасних загальноосвітніх школах.

За етимологічним визначенням терміну “самоактуалізація” в “Оксфордському словнику сучасної англійської мови для студентів” (1984р.), у слові the self-aktualization, self- означає особистість, яка одночасно здійснює дію та випробує її на самій собі, actualization – здійснювати щось практичне. Таким чином, самоактуалізація – це практичний аспект діяльності, вчинки, дії людини, які спрямовані на виконання життєвої мети. Особливості процесу самоактуалізації, таким чином, полягають у наступному:

• кожна дія повинна завершуватися конкретним результатом;
  
• об’єкт, на який спрямована ця діяльність і суб’єкт цієї діяльності співпадають;
  
• суб’єкт як джерело активності, може реалізувати її самостійно, без допомоги інших людей.
  

Першим, хто запропонував термін “самоактуалізацїія”, був нейрофізіолог Курт Гольдштейн. Спочатку, в умовах клінічної практики, він розумів під терміном “самоактуалізація” активацію деяких внутрішніх ресурсів організму, дія яких забезпечує здатність організму до реорганізації, поновленню властивостей особистості. Тобто, під самоактуалізацією він мав на увазі психофізіологічні процеси, які проявляються на клітинному і тканевому рівнях і діють як механізми компенсації фізичної недостатності органів. Пізніше К.Гольдштейн надає поняттю "самоактуалізація" філософське розуміння, розглядаючи його як універсальний принцип життя, як основний та єдиний мотив людського буття.

Поняття “самоактуалізації” (А.Маслоу) є синонімічним до термінів “інтеграція” (З.Фрейд), “індивідуація” (К.Юнг), “компенсація” (А.Адлер), “особистісне зростання” (К.Роджерс) і позначає стійкі позитивні зміни в особистості, реалізацію її природного потенціалу.

Відмітимо також, що процес самоактуалізації може відбуватися в різному віці, на різних рівнях і в різних видах діяльності людини. За такого розуміння самоактуалізація має очевидні ознаки своєрідного інноваційного процесу у структурі діяльності особистості.


Розглянемо процес здатності особистості учнів до самоактуалізації умовах навчання в сучасній загальноосвітній профільній школі.

Серед відповідей респондентів найчастіше називались наступні чинники, які необхідні для сприяння процесу самоактуалізації учнів:

• загальна концепція організації роботи з інтелектуального розвитку учнівської молоді;
  
• створення загальноосвітньою школою необхідних умов для розкриття потенційних здібностей дитини;
  
• належне методичне оснащення учбового закладу, що сприяє самоактуалізації особистості;
  
• наявність певних особистісних інноваційних якостей педагога, який виховує і навчає дитину;
  
• індивідуальний підхід до особистості кожного учня;
  
• використання творчого підходу, інноваційних технологій в процесі навчання і виховання дитини;
  
• створення системи стимулюючих факторів: нагороди, відзнаки, премії тощо.
  

Перш за все серед вказаних для нас важливі чинники, які сприяють процесу здатності особистості старшокласників до самоактуалізації в умовах профільного навчання:

• зовнішні – соціально-психологічні;
  
• внутрішні – індивідуально-психологічні;
  
• міжособистісні, суб’єкт-об’єктні чинники.
  

Відмітимо також, що в умовах навчання в сучасній загальноосвітній профільній школі формами самоактуалізації можуть бути:

а) звичайна навчальна самоактуалізація:

- відповіді на уроках;

- написання контрольних робіт;

- іспити;

- участь в олімпіадах.

б) творча ( проектна ) самоактуалізація:

- створення творчих проектів;

- підготовка та захист наукових робіт в Малої академії наук;

- оволодіння інноваційними технологіями, тобто оволодіння навичками впровадження проектів у практику.

Серед внутрішніх, індивідуально-психологічних чинників, які сприяють процесу здатності старшокласників до самоактуалізації, можна виділити наступні:

• самопізнання, самовиховання, самовдосконалення особистості;
  
• адекватний вибір профілю навчання;
  
• зацікавленість у творчому пошуку;
  
• добре розвинуті психічні процеси ( пам’ять, увага, уява, мислення );
  
• постійна стимуляція, активізація самостійної творчої діяльності.та схвалення її результатів;
  
• врівноваження процесів пізнання, творення і впровадження (інновації) засвоюваних учнями знань.
  

Враховуючи досвід вивчення багатьма авторами проблеми самоактуалізації особистості, ми дійшли висновку, що усі чинники, які сприяють та стимулюють процес здатності до самоактуалізації старшокласників в умовах профільного навчання доцільно інтегрувати в особистісному підході, зокрема в тому його варіанті, що розроблений Рибалкою В.В. [6, 7].

Теоретичними та практичними засадами такого особистісного підходу є наступні:

- загальна психологізація навчального процесу з використанням предметної і особистісної диференціації та інтеграції профільного навчання;

- концепція психологічної структури особистості;

- використання комплексної психодіагностики та концептуальної інтерпретації отриманих даних;

- психологічне вивчення своєрідності особистості старшокласників, яке дає можливість виявити “особистісну винятковість” (термін Рибалки В.В.) дітей за підструктурами соціально-психолого-індивідуального виміру особистості. Наприклад, комунікативно обдаровані учні, мотиваційно обдаровані, рефлексивно обдаровані, інтелектуально обдаровані учні та ін.

На наш погляд, при формуванні здатності учнів до самоактуалізації доцільно використовувати також і особистісно-самоактуалізуючий підхід, основними принципами якого є:

• принцип самоактуалізації мотиваційної сфери учнів;
  
• принцип вивчення особистісного потенціалу старшокласників;
  
• принцип самоактуалізації цілепокладання;
  
• принцип операціонального процесу самоактуалізації особистісного потенціалу;
  
• принцип почуттєвого і суспільного утвердження процесу і результатів самоактуалізації.
  

Враховуючи досвід систематизації комплексу якостей, здібностей, рис характеру самоактуалізуючої людини, ми дійшли висновку про необхідність створення ідеальної моделі особистості, яка самоактуалізується. Ця модель будується у вигляді класифікації якостей, здібностей людини, яка здатна до самоактуалізації. Як науково-методична основа цієї моделі нами використовується концепція тривимірної, поетапно конкретизованої психологічної структури особистості, яка розроблена в працях Рибалки В.В. [7].

До складу цієї структури входять три взаємопов’язані базові виміри. Перший вимір – соціально-психолого-індивідуальний, “вертикальний”, з притаманними йому підструктурами особистості. Другий вимір – діяльнісний, “горизонтальний”, що розподіляється на такі компоненти діяльності: потребнісно-мотиваційний, інформаційно-пізнавальний, цілеутворюючий, операційно-результативний, емоційно-почуттєвий. Третій вимір – віковий, що характеризує рівень розвитку задатків і здібностей особистості.

Відмітимо, що теоретичний аналіз системи необхідних якостей, здібностей особистості що самоактуалізується, здійснювався нами спочатку за першим, “вертикальним” виміром, тобто аналізувались необхідні якості за під структурами спілкування, спрямованості, характеру, самосвідомості, досвіду, інтелектуальних процесів, психофізіологічних якостей.

Водночас, враховуючи положення Г.С.Костюка про суперечність між зовнішнім і внутрішнім за діалектичним законом єдності і боротьби протилежностей, що стає джерелом “саморуху” у процесі психічного розвитку, становлення особистості, ми спробували визначити і ті якості, які, навпаки, являються потужним бар’єром на шляху особистості до самоактуалізації.


Спроба систематизації цих якостей представлена нами у вигляді таблиці 1).


Таблиця 1.


Ідеальна модель особистості на шляху до самоактуалізації (СА).

№	Підструктури соціально-психолого-індивідуального виміру	Здібності, якості, щодо СА особистості	Якості, які перешкоджають процессу СА особистості
1	Спілкування	Здатність до спілкування у літературній, діалогічній, колективній формах	Низький рівень культури спілкування, нерозвинені комунікативні навички й уміння.
2	Спрямованість	Схильність до певної сфери діяльності: наукової, технічної, природничої, творчої, гуманістична спрямованість.	Слабка мотивація або, навпаки, занадто широка.
3	Характер	Наявність рис характеру наполегливої, цілеспрямованої людини, почуття терпимості, толерантності, вимогливість, організованість.	Наявність акцентуйованих рис характеру, амбівалентність почутів.
4	Самосвідомість	Здатність до самоусвідомлення, самопізнання, самовиховання та самовдосконалення.	Неадекватна самооцінка, відсутність навичок самопізнання, наявність міцних психологічних захистів.
5	Досвід	Бажання постійно підвищувати компетентність, отримувати нові знання, уміння досліджувати, вивчати певні проблеми та втілювати знання у практику.	Певний консерватизм, конформність, негнучкість психіки, стереотипність дій.
6	Інтелектуальні процеси	Здатність до зосередженості, концентрації уваги, до систематичного спостереження, реальне сприйняття дійсності, логічне, системне мислення, творче і практичне мислення.	Слабка пам’ять, в’язкість, нерухомість інтелекту, не концентрованість уваги.
7	Психофізіологічні якості	Відповідність рис характеру, особистісного стилю діяльності типам темпераменту.	Неконгруентність особистості.