Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України, протокол №3 від 26 квітня 2006 р. Київ 2006
| Вид материала | Документы |
- Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості, 3683.94kb.
- Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості, 4237.56kb.
- Методичні рекомендації, 87.62kb.
- А. М. Поповський, доктор філологічних наук, професор (Дніпропетровська юридична академія, 1578.44kb.
- Дудар Н. П., Филипович Л. О. Д81 Нові релігійні течії: український контекст (огляд,, 6232.65kb.
- Швед В. О. Близькосхідний регіон у сучасних стратегіях трансатлантичної спільноти:, 121.65kb.
- Міністерство праці та соціальної політики україни інститут підготовки кадрів державної, 829.58kb.
- Соціальної політики україни інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості, 547.21kb.
- Соціальної політики україни інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості, 770.49kb.
- Міністерство праці та соціальної політики україни інститут підготовки кадрів державної, 3024.54kb.
Шкали 7 та 8 утворюють блок концепції людини
- Шкала прийняття Агресії (A) – високий бал за цією шкалою свідоцтво про здібності індивіду сприймати своє подразнення, гнів та агресивність, як природній прояв людської природи.
- Шкала Контактності (C) - характеризує здібність людини до швидкого встановлення глибоких та тісних емоційно насичених контактів з людьми.
Шкали 9 та 10 утворюють блок міжособистісної чутливості.
- Шкала Пізнавальних потреб (Cog)- визначає ступень вираження у суб’єкту устремління до придбання знань про оточуючий світ.
- Шкала креативності (Cr)- характеризує ступень вираження творчої направленості особистості.
3. Для статистичної обробки даних використовувався комп’ютерний пакет статистичних програм Statistiсa, зокрема кореляційний аналіз, t-крітерій Стьюдента.
Результати дослідження та їх обговорення:
| № | Назва шкали | Кодування шкали | Показники |
| 1 | Шкала орієнтації в часі | Tc | 0,22 |
| 2 | Шкала підтримки | I | 0,41* |
| 3. | Шкала ціннісної орієнтації | SAV | 0,47* |
| 4. | Шкала гнучкості поведінки | Ex | 0,16 |
| 5. | Шкала сензитивності | Fr | 0,49* |
| 6. | Шкала спонтанності | S | 0,47* |
| 7. | Шкала самоповаги | Sr | 0,38 |
| 8. | Шкала самоприйняття | Sa | 0,13 |
| 9. | Шкала уявлень про природу людини | Nc | 0,37 |
| 10 | Шкала сінергії | Sy | 0,26 |
| 11 | Шкала прийняття агресії | A | 0,21 |
| 12 | Шкала контактності | C | 0,27 |
| 13 | Шкала пізнавальних потреб | Cog | 0,07 |
| 14 | Шкала креативності | Cr | 0,43* |
Примітка: Зірочкою позначені показники кореляції, що знаходяться на рівні статистичної значущості p<0.05
Таким чином кореляційний аналіз дозволив виділити статистично значущі зв’язки між таким складовими самоактуалізації як шкала підтримки (0,41), шкала ціннісної орієнтації (0,47), шкала сензетивності (0,49), шкала спонтанності (0,47), шкала креативності (0,43).
Аксіологічний компонент відображується у шкалах ціннісної орієнтації та підтримки. Якщо виходячи з даних за шкалою ціннісної орієнтації можна зробити висновки про ціннісну спрямованість людини, то за шкалою підтримки про найбільш імовірні зовнішні прояви цієї спрямованості та ступень її залежності від впливу зовнішніх факторів. Доведено, що людина , яка має високий бал за шкалою підтримки відносно незалежна в своїх вчинках, прагне керуватися своїми цілями, установками та принципами, що не означає ворожості до оточуючих та конфронтації до групових норм. Вона вільна у виборі не підлягає зовнішньому впливу. Низький бал за цією шкалою свідчить про залежність, конформність, несамостійність суб’єкта (“ззовні керована” особистість), зовнішній локус контролю, що не сприяє розвиткові високого рівня соціально- комунікативної активності.
Можна припустити, що статистично значущий кореляційний зв’язок між показником сенситивності та соціально-комуникативною активністю пов’язаний з необхідністю добре усвідомлювати свої відчуття в процесі спілкування. Кореляційний зв’язок між показником спонтанності та СКА показує на важливість прояву усвідомлених відчуттів у поведінці людини, що спілкується. Процес усвідомлення людиною своїх особистих відчуттів проходить через їх порівняння з уже сформованими цінностями.
Література:
1.Киричук О. В.Моніторинг особистісного зростання. - К.: ІПК ДСЗУ 2001.-36 с.
2.Киричук О. В. Психологія особистості (опорний конспект лекцій)- К.: ІПК ДСЗУ, 2003.-47с.
3.Маслоу Абрахам Мотивация и личность 3-е изд.СПб: “Питер”,2003.-352с.
4.Основи психології: Підручник / За заг. ред. О. В. Киричука, В. А. Роменця. -К.:Либідь,1999.-632с.
5.Психологія особистості: Словник-довідник / За заг. ред. П.П. Горностая, Т. М. Титаренко.-К.: Рута, 2001.-320 с.
Верьовкіна О.В.
(м. Київ)
ОСОБЛИВОСТІ СХИЛЬНОСТІ АПЛІКАНТІВ
ДО КОНФЛІКТНОЇ ПОВЕДІНКИ
Сучасний ринок праці вимагає від будь-якої людини наявності достатньо високого рівня професіоналізму, компетентності у обраній сфері діяльності та конкурентоспроможності. Особливо це відчуває на собі людина, яка втратила роботу і знаходиться у пошуку іншої. Успіх цих пошуків залежить від ії соціальної активності, що виступає як родове поняття стосовно соціально-комунікативної – однієї з підсистем комунікативної діяльності. Остання є мірою його дієздатності та включення в соціальну дію в процесі пошуку роботи.
Постає питання, чи можна і як підвищити показник соціально- комунікативної активності апліканта і, таким чином, зробити більш ефективною його комунікативну діяльність у соціумі під час пошуку роботи. Які внутрішні та зовнішні чинники поведінки апліканта та складові потенціалу його особистості можуть вплинути на це?
Як відомо з досліджень О.В.Киричука [3] однією зі складових потенціалу особистості людини, що забезпечує єдність та узгоджену взаємодію афективного, аксіологічного та когнітивного потенціалів ядра особистості, є праксеологічний потенціал. Цей потенціал дозволяє людині керувати своєю поведінкою, нести відповідальність за свої вибори та вчинки, обумовлює успадковані здібності до творчості, що формуються на основі базового конструкту відображення. За суттю праксеологічний потенціал ядра особистості дає змогу вироблення єдиної стратегії та стилю поведінки з партнером по комунікативній діяльності.
Метою емпіричного дослідження в межах проблеми було дослідити:
1.Наявність зв'язку між рівнем соціально-комунікативної активності аплікантів в малій групі та праксеологічною складовою потенціалу їх особистості
Понятійний апарат дослідження. Методологічною основою даного емпіричного дослідження виступає положення про те, що рівень соціально-комунікативної активності особистості обумовлюється стильовими характеристиками поведінки особистості в малій соціальній групі. Різні автори виділяють такі стилі.
В.М. Куніцина визначає маніпулятивний стиль, партнерський стиль, авторитарний стиль. У своїх дослідженнях вона встановила, що маніпулятивний стиль виявився найуспішнішим. Потім йшов партнерський стиль і лише наприкінці авторитарний [2]. Авторитарні особистості мають самий сильний вплив на інших, але вони конфліктні, фрустровані. Маніпуляторам притамані кращі навики комунікативної діяльності, вони досвідчені, завбачливі, емоційно стабильні. Особистості з партнерським стилем поведінки задоволені комунікацією, вони конформні, обирають сильні, але шануючі та делікатні засоби впливу на інших.
В.М. Куніцина дійшла висновку, що існують досить стійкі симптомокомплекси, які визначають сутність комунікативного ядра особистості і характер яких сприяє комунікативній діяльності або заважає їй. Але вона підкреслює, що не можна розглядати якості комунікативного ядра особистості як незмінні, фатально притамані людині. При зміні для особистості суб’єктивного значення партнерів по комунікативній діяльності, а також під впливом трансформації в її Я-концепції відбуваються теж зміни, а таким чином і в комунікативному ядрі вцілому.
Г.М. Андреєва [1] також виділяє три стилі поведінки у комунікативній діяльності. Це ритуальний стиль, маніпулятивний і гуманістичний. Ритуальний стиль задається звичайно певною культурою. Маніпулятивний стиль за Г.М. Андреєвою – це намір керувати, навчати, впливати, нав’язувати свою позицію. Гуманістичний стиль виявляється, коли метою взаємодії є не зміна іншого, а зміна уявлення партнерів по комунікації відносно об’єкту взаємодії. Стосовно один одного має місце взаємна підтримка. Гуманістичний стиль передбачає переживання ситуації комунікативної взаємодії та емпатію партнерів по спілкуванню. Особливу увагу дослідженню цього стилю приділяв К.Роджерс [5], підкреслюючи, що під час комунікації з іншими необхідно виявляти усю силу емпатії на яку здатна людина, намагаючись якнайкраще зрозуміти партнера, незважаючи на те, що він демонструє: чи звинувачення, чи критику, чи симпатію, чи відвертість.
За алгоритмізованою моделлю становлення і розвитку особистості
О.В. Киричука [3] у сферах життєдіяльності, зокрема, у комунікативній діяльності, людина реалізує три життєві стратегії, які обумовлюють її поведінку. Це стратегії життєвичерпування, життєпородження та життєтворчості.
Людина, яка реалізує у своїй комунікативній діяльності стратегію життєвичерпування на її першій стадії, постійно шукає підтримки інших, нездатна відмовити, дуже чутлива до будь-якої відсутності поваги з боку інших. На другій стадії стратегії життєвичерпування людині притамані прагнення до влади, домінування, бажання щось отримати від інших. Вона проявляє авторитарність, цинізм, заздрість, упертість. На третій стадії стратегії життєвичерпування людина схильна пристосовуватись до думки та поглядів партнера по комунікативній діяльності, нехтує своєю особистістю.
Людина, яка додержується у своїй життєдіяльності стратегії життєпородження прагне реалізувати свої життєві потенції. У комунікативній діяльності вона здатна керувати своєю поведінкою, несе відповідальність за свої вибори та вчинки, прагне до відвертості, відкритості, позитивно орієнтована на прийняття і розуміння потреб іншого, здатна до компромісу.
Стратегія життєтворчості передбачає розвиток людиною свого внутрішнього і особливо духовного світу, духовних потреб. Механізм цієї стратегії по суті – це психологічний механізм жертвоприношення того, що людина зрозуміла в собі негативного, заради досягнення внутрішньої гармонії „Я”. Здійснюючи комунікативну діяльність ця особистість розуміє свої цілі, наміри, мотиви, враховує як свої перспективні плани, так і іншої людини.
З погляду К. Томаса [4] під час комунікативної діяльності, особливо, коли вона набуває конфліктного відтінку, для ефективного вирішення проблеми людині необхідно обрати певний стиль поведінки, враховучи при цьому притаманий їй власний стиль, стиль їнших учасників та їх взємовідносини. За К. Томасом існує п’ять таких стилів.
1.Уникнення, для якого характерна відсутність прагнення до взаємодії та відсутність тенденції до досягнення власних цілей.
2.Конкуренція, для якого характерне прагнення досягти задоволення інтересів за рахунок іншої людини.
3.Пристосування, для якого характерне принесення в жертву власних інтересів заради іншого.
4.Копроміс, для якого характерне урегулювання розбіжностей, конфронтації через взаємні поступки.
5.Співробітництво, коли учасники комунікативної взаємодії знаходять альтернативу, яка повністю задовольняє інтереси обох сторін, але цей стиль дуже рідко вдається реалізувати, бо він потребує достатньо часу, певних вмінь, рівня підготовки і бажання обох сторін по взаємодії.
Якщо навести паралель з наведеними вище стратегіями життєдіяльності людини, то виявиться, що стиль уникнення відповідає першій стадії життєвичерпування, стиль конкуренціїї – другій стадії, стиль пристосування – третій. Стиль компромісу відповідає стратегії життєпородження. А стиль співробітництва – стратегії життєтворчостї.
Методи дослідження. Дослідження проводились на групі безробітних. Було застосовано два методи дослідження.
- Моніторінг особистісного зростання, розроблений та підготовлений професором О.В. Киричуком. Опитування проводилось за допомогою анкет і дозволило визначити рівень соціально-комунікативної активності опитуваних, їх комунікативного ядра.
- Методика виявлення стилю поведінки людини у конфліктній ситуації К. Томаса (адаптація Н.В.Гришиної). Проведене тестування визначило схильність опитуваних до певних стилів поведінки у конфліктних ситуаціях комунікативної діяльності.
Результати дослідження та їх аналіз. Інтеркореляційний аналіз рівня СКА (соціально-комунікативна активність) та показників рівня кожного з стилів поведінки опитуваних показав певні зв’язки між ними у деяких випадках. Для групи безробітних чисельністю 29 осіб були встановлені на рівні статистичної значущості р<0,05 значимі позитивні (негативні) зв’язки між слідуючими показниками:
СКА та стиль уникнення -0,48
СКА та стиль компроміс +0,43
СКА та стиль співробітництво +0,38
Зв’язок між показником СКА та стилем конкуренція, показником СКА та стилем пристосування не є статистично значимим для даної вибірки, але тенденція зв’язку між цими показниками спостерігається. Тому для остаточного з’ясування наявності зв’язку дослідження слід продовжити на більшій за чисельністю групі опитуваних.
Наступним кроком постало завдання дослідити взаємозв’язок показника СКА як незалежної змінної з показниками стилів поведінки як залежними змінними. І навпаки. Було використано регресійний аналіз який підтвердив кореляційний зв’язок між показником СКА та певними стилями поведінки (уникнення, компроміс, співробітництво), але залежність взаємовпливів показників один на одного на рівні статистичної значущості не була встановлена, що ймовірно пов’язано з обмеженою кількістю досліджуваних для встановлення такої залежності.
Висновки. Результати дослідження дають змогу дійти висновку, що гіпотеза про фукнкціональний зв’язок між праксеологічною складовою комунікативної діяльності апліканта та його соціально-комунікативною активністю частково підтвердилась стосовно зв’язку показника стилю поведінки апліканта з рівнем показника його соціально-комунікативної активності наступним чином.
Між стилем поведінки уникненя та показником СКА виявлено негативний зв’язок. Це дозволяє дійти висновку, що стиль поведінки уникнення при вирішенні проблем і конфліктних ситуацій під час комунікативної діяльності та показник соціально-комунікативної активності апліканта мають негативний взаемовплив.
Між стилем співробітництво і показником СКА та стилем компроміс і показником СКА виявлено позитивний зв’зок. Це дозволяє дійти висновку, що стилі взаємодії компроміс та співробітництво достатньо ефективні для соціально-комунікативної діяльності апліканта. З огляду на це можна намітити подальший шлях досліджень можливостей стимулювання комунікативної діяльності безробітних за допомогою зовнішних факторів впливу. Наприклад, розробити тренінг по удосконаленню стилів поведінки аплікантів та спрямуванні їх у конструктивному напрямі здійснення комунікативної діяльності, що сприятиме не тільки їх подальшому працевлаштуванню, а і попередженню деструктивних наслідків конфліктних ситуацій з їх участю як на роботі, так і в сім’ї.
Література:
1. Андреева Г.М. Социальная психология: Учебник для высших учебных заведений / Г.М.Андреева. – 5-е изд., испр. и доп. – М.: Аспект Пресс, 2004. – 365с.
2. Бодалев А.А. Психология общения. – М.: изд. „Институт практической психологии”, Воронеж: НПО „Модэк”, 1996. – 256с.
3. Киричук О.В. Психологія особистості ( опорний конспект лекцій) – К.: ІПК ДСЗУ, 2003. – 47с.
4. Скотт Джини Грехем. Конфликті, пути их преодоления. – К.: Внешторгиздат, 1991. – 192с.
5. Фрейджер Р., Фейдимен Д. Личность: Теории, эксперименты, упражнения. – СПб.: прайм-Еврознак, 2002. – 864с.
Туленкова І.М.
(м. Київ)
СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ОЧІКУВАННЯ БЕЗРОБІТНИХ НА РИНКУ ПРАЦІ
Становлення ринкових відносин в Україні, як свідчить аналіз, зумовлює появу нових соціальних статусів і ролей, духовних цінностей, соціальних інститутів і вимог, до яких індивіди мають адаптуватись, щоб ефективно включатися в соціально-трудові відносини. Але суспільні зміни у перехідний період відбуваються надто швидкими темпами і носять досить суперечливий характер, що значно ускладнює трудову адаптацію людини і призводить до порушення стійких форм взаємодії особистості з соціальним середовищем, а також унеможливлює адекватну реакцію на зміни, і, як наслідок, – неможливість знайти роботу. Саме ступінь трудової адаптованості індивіда до нових соціально-економічних умов можна вважати індикатором стабілізації нової системи соціально-економічних відносин. При цьому серед безробітних спостерігаються різноманітні стратегії поведінки, що в значній мірі залежать від їх соціально-трудових очікувань.
Очікування безробітних щодо працевлаштування являють собою цілісну систему, яка впливає на формування поведінки безробітних як у центрах зайнятості, де вони стоять на обліку, так і на ринку праці. Тому для дослідження соціально-трудових очікувань безробітних доцільним буде визначити групи (типи) безробітних залежно від причин їх звернення до центрів зайнятості за допомогою.
До першої групи, як показують результати проведеного аналізу, можна віднести тих осіб, що звернулися до служби зайнятості в зв’язку зі скороченням штатів і ліквідацією підприємства чи установи; до другої – тих, хто звернувся в зв’язку зі звільненням за власним бажанням; до третьої – тих, які звернулися в зв’язку з тим, що довгий час не працювали; до четвертої – тих, хто звернувся в зв’язку із закінченням навчального закладу; до п’ятої – тих осіб, що звернулися в зв’язку з тим, що не мають професії.
Аналіз також показує, що серед безробітних першої групи дуже багато осіб, очікування яких пов’язані головним чином із утриманським характером сприйняття служби зайнятості. У другої групи безробітних домінують ідеалізовані оцінювання, які базуються на впевненості у тому, що центр зайнятості зобов’язаний їх працевлаштувати саме за тією професією, яку вони мають, а ринковий попит на їх професію ними ігнорується.
Варто зазначити, що для представників обох цих груп характерним є уявлення про центр зайнятості як про державну філантропічну організацію. У цих груп безробітних явно простежує інфантильність і споживацька позиція, тобто такі очікування, що їм усі зобов’язані, а в той же час власна і соціальна активність у них відсутня. Як бачимо, досить жорстка соціальна захищеність у недалекому минулому зараз проявляється в цих категорій безробітних як соціально-психологічна незахищеність. Для таких безробітних, як свідчить аналіз, характерна пасивність, розгубленість, невміння і нездатність адаптуватися до соціально-економічної реальності, що різко і постійно змінюється. Звідси і “уповання” на те, що держава (служба зайнятості) зобов’язана їм у всьому допомагати. Однак такі люди не враховують того, що і служба зайнятості, і її працівники підпорядковуються в своїй діяльності, перш за все, попиту на ту або іншу професію на ринку праці і лише в межах цього попиту вони взмозі дійсно надати реальну допомогу тій людині, яка дійсно шукає роботу.
Аналіз також засвідчив, що представники третьої групи безробітних за своїми очікуваннями займають проміжне становище між першими двома і рештою груп безробітних. Їх очікування не завжди співпадають з вимогами ринку праці та можливостями служби зайнятості. Наприклад, багато безробітних жінок з вищою освітою бажають перекваліфікуватися на банківських працівників, але попит на цю професію дуже обмежений, або, навпаки, попит на перекладача іноземних мов наявний, але підготовка такого фахівця вимагає багато часу та суттєвих фінансових витрат, що вступає у протиріччя з законодавством про зайнятість та економічними можливостями державної служби зайнятості.
Очікування безробітних четвертої та п’ятої групи являють собою найбільший науково-практичний інтерес. Представники четвертої групи – це ідеальні безробітні, які глибоко усвідомлюють цілі та завдання служби зайнятості, її можливості, а крім того, враховують і цікавляться попитом на свою професію на ринку праці. їх очікування завжди пов’язані з готовністю працевлаштуватись або перенавчатись на будь-яку професію в умовах ринкового попиту, аби тільки заробляти добрі, на їх думку, гроші. В свою чергу, безробітні п’ятої групи нічого позитивного від служби зайнятості не чекають і спокійно ставляться до всіх рекомендацій і рішень, які вона їм пропонує. При цьому їх очікування пов’язані з тим, що допомогти собі у працевлаштуванні вони можуть лише самі. Такі люди соціально і особистісно є активними, а психологічно впевненими в собі.
Отже, як бачимо, очікування різних соціальних груп безробітних на ринку праці є досить неоднозначними, що і позначається на подальшому формуванні їх поведінкових стратегій щодо трудової активності та успішної трудової адаптації в умовах ринкового середовища.
УДК 159.952:3-057.19
О.О.Музичук
(м.Київ)
ОСОБЛИВОСТІ ПСИХІЧНИХ СТАНІВ БЕЗРОБІТНИХ.
Сучасне трансформаційне суспільство характеризується нерівномірністю економічного розвитку. Внаслідок цього виникає група людей, яка не може пристосуватися до його умов, і потрапляє в категорію безробітних. Як правило, це не ті люди, які не хочуть працювати, а ті, які не можуть знайти застосування своїм здібностям, та реалізувати себе професійно. Особливістю цього факту є соціальна нестабільність та виникнення таких психічних станів як тривожність, фрустрація, стрес, невпевненість у собі, емоційна напруженість, що часто приводить до деструктивної поведінки та помилок у вирішенні безробітними власних поставлених проблем.
Психічні стани людини завжди були у полі зору психології. Стан втоми, монотонії, стресу, емоційної та психічної напруженості, афекту, депресії - ось питання, які були предметом психологічних досліджень (Бернс Д., Зимбардо Ф., Леонова А.Б., Немчина Т.А., Сосновікова Ю.Е. та ін.). Однак, ця проблема одна з недостатньо вивчених у сучасній психології, хоча її дослідження проводилося ще у минулому столітті (П.Вікторо, Ш.Летурно, Т.Рібо, І.А.Сікорський, В.Спенсер та інші автори).
Психічні стани, як базове поняття, стали вперше предметом системного наукового аналізу у дослідженнях М.Д.Левітова. Окремим проблемам психічних станів особистості присвячені праці багатьох інших вітчизняних, а також зарубіжних психологів (В.М.Бехтєрев, К.Ізард, Є.П.Ільїн, К.К.Платонов, С.Л.Рубінштейн, П.М.Якобсон та ін.). Зокрема, проведено науковий аналіз станів тривоги (В.М.Астапов, Ф.Б.Березін, А.В.Мікляєва), страху (Н.Ю.Максимова, О.М.Скляренко, К.Томкінс), агресії (К.Ізард, А.А.Реан, Д.Патерсон) та ін.
Поняття "психічний стан" використовується для умовного виділення у психіці індивіда відносно статичного моменту - на відміну від поняття
психічного процесу, що підкреслює динамічні моменти психіки, і поняття психічної властивості, що вказує на стійкість проявів психіки, їхню закріпленість і повторюваність у структурі особистості.[5]
До станів психічних відповідно наукової позиції вченого [5] відносяться прояви: почуттів (настрої, афекти, ейфорія, тривога, тощо); уваги (зосередженість, неуважність); волі (рішучість, розгубленість); мислення (сумніви); уяви (мрії).
Один і той же прояв психіки можна розглядати у різних відношеннях.
У сучасній психології немає чітких критеріїв у класифікації психічних станів. Так психолог В.А.Семиченко [4] пропонує критеріями їх класифікації вважати: тривалість стану; інтенсивність; модальність; суб'єктивне забарвлення; ступінь усвідомлення та регулятивності; походження.
У дослідженні психічних станів безробітних ставилося завдання визначити засоби для адаптації їх особистості до соціально-економічних змін та обґрунтувати роль професійних здібностей, завдяки яким забезпечується розв'язання економічних проблем їх життєдіяльності.
З огляду на різноманіття та складність, психічні стани мають ряд особливостей: відносні рухливість та стійкість, цілісність, тісний зв'язок з психічними процесами та властивостями особистості.
Відомий ряд параметрів, за якими описуються детермінанти проявів психічних станів. До найважливіших з них відносимо: поведінку, комунікативність, вегетативну систему, біологічні фактори, працю.[1]
Підкреслимо, що дослідженням ролі психічних станів у життєдіяльності безробітних у психологічній науці приділяється недостатньо уваги. Причиною є той факт, що вони, з одного боку, пронизують як фоновий компонент усі види діяльності безробітної людини і при психологічному аналізі можуть лишатися непомітними. З другого боку, і через свою фоновість, і через неоднозначність будови, а також через плинність у часі психічні стани є набагато складнішим об'єктом для психологічного аналізу, ніж психічні процеси чи психічні властивості. Проте значимість психічних станів як психологічної категорії для наукового вивчення в контексті зайнятості людини є очевидною. Психічні стани відіграють істотну роль у становленні мотивів – генераторів активності особистості.
Відомо, що негативні емоційні стани гальмують та деформують загальний розвиток особистості, розвиток її пізнавальної сфери. Натомість позитивно забарвлені емоційні стани, дають безробітним відчуття захищеності, власної значущості, оптимізму, стимулюють її пізнавальну активність, допомагають уникнути конфліктів у спілкуванні з оточуючими, зводячи їх здебільшого до компромісів.
Однак, поряд із позитивними емоційними станами існують і деструктивні. Одним з таких деструктивних психічних станів можна назвати тривожність.
За визначенням Шапар В.Б. тривожність - це (готовність до страху) стан доцільного підготовчого підвищення сенсорної уваги і моторного напруження в ситуації можливої небезпеки, що зумовлює відповідну реакцію на страх [5].
Тривожність - це суб’єктивний прояв неблагополуччя особистості. Дослідження тривожності спрямовані на розрізнення:
1) тривожності ситуативної (реактивна) - пов'язаної з конкретною зовнішньою ситуацією;
2)тривожності особистісної - стабільної властивості особистості.
Особистісна тривожність характеризується стійкою схильністю сприймати велике коло ситуацій як загрозливі, реагувати на такі ситуації станом тривоги. Тривожність ситуативна або реактивна - характеризується напруженням, занепокоєнням, нервозністю. Дуже висока реактивна тривожність викликає порушення пам'яті, іноді порушення тонкої координації.
Але початково, тривожність не є негативною рисою. Певний рівень тривожності - природна та обов'язкова особливість активної особистості. Існує оптимальний індивідуальний рівень “корисної тривожності”.
Нами було проведене зрізове дослідження стану тривожності у безробітних. Використовувались методи бесіди, спостереження, анкетування, тестування (шкала оцінки рівня реактивної та особистісної тривожності (Ч.Д.Спілберг, Ю.Л.Ханін), шкала тривоги В.Г.Норакідзе, самооцінка психічних станів (по Г.Айзенку), методика "Самооцінка емоційних станів", тест "Конструктивний малюнок людини із геометричних фігур"). Результати дослідження показали, що у безробітних значно підвищений рівень особистісної тривоги, а також переважають такі психічні стани як невпевненість, напруженість, пригніченість.
Звідси можна зробити висновки, що у стані безробітного важливо не залишатися бездіяльним, що може привести до депресії, а надалі і до неврозу. У цьому плані важливою виступає програма перенавчання безробітних іншим професіям, що більш актуальні для даного суспільного процесу. Перехід із однієї професійної діяльності в іншу стимулює їх внутрішні потенціали та резерви, формує впевненість у собі та у майбутньому.
Для особистості безробітного особливо значущими є самовизначення власного психічного стану, який узагальнено в науці поняттям "емоційний комфорт". Відомо, що негативні емоційні стани гальмують та деформують загальний розвиток особистості, розвиток її пізнавальної сфери. Натомість позитивно забарвлені емоційні стани, дають безробітним відчуття захищеності, власної значущості, оптимізму, стимулюють її пізнавальну активність, допомагають уникнути конфліктів у спілкуванні з оточуючими, зводячи їх здебільшого до компромісів.
Таким чином, у безробітних існують переважно деструктивні психічні стани, які призводять до ситуації нестабільності їхнього соціального життя. Одним з виходів із цієї ситуації є процес професійного перенавчання, сприяння психологічної освідченності, соціально психологічний тренінг, психологічні консультації відповідно до існуючих проблем.
Література
1. Байбак О. Ю. Проблеми психічного стану особового складу варти пожежно-рятувального підрозділу МНС України при гасінні пожежі. Вісник харківського університету № 653 серія психологія . Випуск 32. Харків 2005.
2. Психологические тесты / Под ред. А.А.Карелина: В 2т. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2003. - Т. 1. - 312 с.
3. Психологические тесты / Под ред. А. А. Карелина: В 2т. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2003. - Т.2. - 248 с.
4. Семиченко В. А. Психічні стани. - К.: “Магістр-S”, 1998. - 208 с.
5. Шапар В. Б. Сучасний тлумачний психологічний словник. - Х.: Прапор., 2005 - 640 с.
Ю.А.Тарнавській
(м. Київ)
АРМ психолога для вивчення особиcтості безробітного
У випадку масштабних обстежень, необхідних для вивчення особистості безробітного, доцільним є використання обчислювальної техніки, зокрема персональних комп’ютерів (ПК).
Найбільш ефективною організаційною формою використання ПК є створення на їх базі АРМ - автоматизованих робочих місць.
АРМ є сукупністю програмно-апаратних засобів, що забезпечують взаємодію людини з ПК в інтерактивному режимі. Така форма усуває психологічний бар'єр у відносинах між людиною і машиною.
АРМ можна визначити як професійно-орієнтовані малі обчислювальні системи, розташовані безпосередньо на робочих місцях фахівців і призначені для автоматизації їх робіт.
В узагальненому вигляді структура ARM може бути представлена наступною схемою:
Однією з основних складових АРМ є програмне забезпечення, яке поділяється на загальне і функціональне.
Загальне програмне забезпечення забезпечує функціонування обчислювальної техніки, розробку і підключення нових програм. Сюди входять операційні системи, системи програмування і обслуговуючі програми.
Професійна орієнтація АРМ визначається, як правило, функціональною частиною програмного забезпечення. Саме тут закладається орієнтація на конкретного фахівця, забезпечується рішення задач певних предметних областей. Але часто і загальне програмне забезпечення знаходить широке застосування у професійній діяльності фахівця, наприклад, засоби телекомунікацій і роботи в Інтернет.
АРМ психолога пов'язують, перш за все, з діагностичною діяльністю психолога. Використання АРМ психолога в процесі оцінки особи безробітного дозволяє підвищити об'єктивність результатів обстеження, понизити вплив психолога на процес і підсумок тестування.
В даний час існує кілька видів комп'ютерних систем психодіагностики:
- системи тестування;
- системи-оболонки (конструктори тестів);
- експертні (прецедентні) системи.
Системи тестування призначені для проведення комп'ютерної психологічної діагностики за однією або декільком стандартним методикам.
Першу групу таких систем складають достатньо поширені комп'ютеризовані варіанти окремих відомих методик - тести MMPI, Кеттела, Люшера, Майерс-Брігс та ін. Більшість з них написана під систему DOS, деякі – під Windows. Колекції таких комп'ютерних тестів неважко знайти в Інтернет (див. наприклад u/, pal.narod.ru/, me.ru/, drom.ru/win/ і ін.). Орієнтованість на оцінку тільки одного класу параметрів особистості є головним обмеженням таких систем.
Іншу групу систем тестування складають «тестові батареї», які включають декілька методик і дозволяють проводити діагностику як по одній з них, так і по декільком. Такі системи дозволяють здійснювати глибоку оцінку особливостей особистості. Вони легкі в освоєнні і використанні і не пред'являють особливих вимог до ПЕОМ. Серед них слід відмітити такі.
- «Професор» (ссылка скрыта) - система для проведення індивідуального і групового професійно-психологічного вивчення особистості, моніторингу і статистичної обробки одержаних даних. Забезпечує максимальну точність і надійність підсумкового психологічного висновку за рахунок комплексного аналізу результатів обстеження за кількома тестами з взаємним підтвердженням і порівнянням значень шкал різних методик.
- «Універсальний факторний особовий тест» (ссылка скрыта - російськомовний аналог факторного особового опитувальника Р.Кетелла для психодіагностичних дослідженнь особистості з метою профвідбору, профконсультації, визначення напрямів психологічної допомоги, самопізнання і т.п.
- «Поліграф (RM-004)» (ссылка скрыта - комплекс для проведення психофізіологічного обстеження з реєстрацію різних несвідомих реакцій людини.
- «Фоторобот» (ссылка скрыта - по фотороботу людини система визначає характер і будує психологічний портрет людини: темперамент, інтелект, оптимізм, конформізм, егоїзм, самооцінка, сила волі, сексуальність, вдачу, почуття гумору.
Разом з тим, можливості проведення тестування, і обробки отриманих результатів в таких системах тестування обмежені, як правило, тим набором, який був закладений розробниками. У користувача відсутня можливість змінювати набір методик, коректувати наявні та вводити нові методики.
Системи-оболонки (конструктори тестів) дозволяють не тільки проводити власне психологічну діагностику, використовуючи всі переваги комп'ютерного тестування, але і допрацьовувати наявні психодіагностичні методики і розробляти нові.
Такі системи надають фахівцю з діагностики цілий ряд нових можливостей:
- формування оптимального набору методик, відповідно до вирішуваної задачі;
- розробка і коректування правил обробки і інтерпретації результатів діагностики;
- підготовка текстових варіантів результатів психологічної діагностики.
Але вони значно складніше в експлуатації і при освоєнні вимагають, як правило, спеціальної підготовки.
Серед систем цього виду слід звернути увагу на такі.
- Тестова оболонка «Maintest3» (/tests/maintest3/) - комп'ютерна програма нового покоління, призначена для проведення повного комплексу дій з тестування із застосуванням багатофакторних психологічних методик, тестів спеціальних знань. Області застосування оболонки - профорієнтація, особистісна і організаційна діагностика, тестування знань.
Для роботи в оболонці «Maintest3» розроблені два додатки: „ ТЕСТКОН” і „КОНБИ” (/cabinet).
„ТЕСТКОН” (Тестовий Конструктор) - додаток тестової оболонки «Maintest», що включає модуль конструктор тестів для створення власних тестів. Призначений для оперативного конструювання освітніх і кваліфікаційних тестів (тестів професійних знань). Сфери застосування - відбір, атестація і навчання персоналу.
„КОНБИ” (Конструктор Бізнес-інтерпретаций) - додаток оболонки «Maintest», що дозволяє створювати прогнози ефективності дій співробітників (кандидатів) в конкретних бізнес-ситуаціях на основі тестових даних з урахуванням експертної оцінки професійного досвіду. Сфери застосування - відбір, атестація, навчання персоналу, розробка моделі компетенцій.
- Комп'ютерна система «СМОЛ-Эксперт» (adix.com/r_se.phpl) заснована на тесті СМОЛ, широко вживаному у області медицини, профорієнтації, у військовій справі, спорті і багатьох інших областей. СМОЛ - скорочений варіант відомого тесту MMPI, в якому на порядок зменшений час тестування – в середньому воно складає всього 6-7 хвилин. Використання в тесті СМОЛ тест-об'єкту з найбільшою діагностичною вагою забезпечує високу точність оцінки.
- Комп'ютерна система «AVELife TestGold Studio» (ссылка скрыта - сучасний, функціональний, надійний, легкий в освоєнні і зручний у використанні інструмент для ухвалення рішень, пов'язаних з оцінкою психологічних характеристик і рівня знань, умінь, навиків особи - від розробки тестів до проведення тестування і аналізу його результатів. Комплексний формат тесту (12 типів питання, вага, підказки, зворотний зв'язок, облік статі і віку, ділення на секції), могутній вбудований текстовий редактор, розширена підтримка мультимедіа (64 формати даних) дозволяють розробляти тести будь-якої складності і спрямованості. Для проведення тестування передбачена спеціальна безкоштовна програма «AVELife TestGold Agent», здатна достатньо швидко працювати навіть на малопотужних комп'ютерах.
- Комп'ютерна система «PsyCase» (arod.ru/) - інструмент, що дозволяє проводити психологічне тестування, анкетування великого числа людей на предмет визначення особистностних характеристик і сумісності. Програма є сховищем і обробником анкет. Містить тести визначення особистості і соціонічні тести. Дозволяє створювати нові тести. У розширену версію входить можливість кореляційного аналізу характеристик клієнтів.
- Комп'ютерна система «Конструктор тестів» (ссылка скрыта /simulator.php) проста у використанні, має зручний і зрозумілий російський інтерфейс і дозволяє: використовувати необмежену кількість тем, питань і відповідей; підтримує п'ять типів питань; є можливість використовувати музику, звуки, зображення і відеороліки; дані можна роздрукувати або експортувати у файли різних форматів (Word, Excel, Access, HTML, XML, Текстовий файл, Paradox, DBase і ін.). На одному комп'ютері тестування незалежно можуть проходити декілька осіб, входячи кожний під своїм іменем.
- Комп'ютерна система «SuperTest» (essii.net/soft/) вигідно відрізняється від аналогічних програмних продуктів по ряду параметрів. Вона надає можливість самостійно вибирати тести, які необхідні для роботи. У модуль програми можуть бути включені будь-які професійні тести (як опубліковані на сайті, так і будь-які інші). Демонстраційна версія програми надається безкоштовно.
Комп'ютерні експертні (прецедентні) системи - абсолютно особливий клас програм, що моделюють дії експерта-людини при рішенні задач по роботі з персоналом і оптимізації структури організації на основі накопичених знань.
Експертні системи призначені для аналізу і оптимізації структури організації. Такі системи включають три підсистеми: базу даних, базу знань і інтерфейс користувача.
База даних експертної системи складається з алгоритмів обробки, констант, математичних моделей і т.п.
База знань експертної системи складається з ряду складових, що важко формалізуються – прецедентів, тобто фактів, результатів реальних обстежень (тестувань), структур успішних і стабільних організацій і т.п, При роботі така експертна система використовує ту область прецедентів (результати тестувань, параметри структур і ін.), які необхідні їй для ухвалення конкретного рішення.
Одними з багатообіцяючих розробок в цій галузі є програми від НВО «Еталон» «Служба персонала» (talon.ru) - багатофункціональна прецедентна експертна система, призначена для оцінки особистісних особливостей і груп.
Цей напрямок розробки систем психодіагностики можна визнати перспективним, але поки що не достатньо розвиненим через його складність.
розділ ІІІ
психологічна допомога і підтримка безробітного на ринку праці
УДК 371.015.(06)
Ляміна Л.Є.
Психологічні аспекти індивідуалізації роботи
з безробітними в службі зайнятості
Важливим шляхом подальшого підвищення ефективності діяльності Державної служби зайнятості є використання потенційних можливостей індивідуалізації роботи з безробітними.
В чому полягає сутність та зміст індивідуалізації у наданні послуг клієнтам? На сьогодні, за визначенням директора Інституту автоматизованих систем академіка Ващенко В.П., в Державній службі зайнятості створений “ добре продуманий людино-машинний комплекс, до дрібниць зорієнто-ваний на людину” [5]. Але жодні соціальні технології, в тому числі і ЕІАС та ЄТОНН, запроваджені в службі зайнятості, не дадуть очікуваного ефекту без розуміння того, що саме спеціалісти центрів зайнятості покликали поставити ці сучасні соціо-технічні системи на службу особистості та суспільству. Вчасно побачити, почути людину, яка звернулася в службу зайнятості, зрозуміти і правильно оцінити життєву ситуацію, в якій вона опинилася, врахувати її індивідуально-психологічні особливості та, в решті-решт, спільно обрати найкоротший, найефективніший шлях до працевлаштування і допомогти досягти намічених цілей – це і є зміст індивідуалізації роботи з кожним безробітним.
В процесі індивідуальної роботи спеціалісти центру зайнятості, безумовно, зіштовхуються з психологічними проблемами людини, яка опинилась в ситуації безробіття [4]
З психологічної точки зору безробітний – це людина, яка не має чітких уявлень про свою соціальну роль. Вона не знає, як вести себе в цій якості, усвідомлює і сприймає себе негативно, втрачає оптимістичний погляд на життя, впевненість у власних силах та сфокусована на пошуку причин того стану, який склався [6].
Як правило люди, які переживають таку “кризу ідентичності”, знаходяться у стані емоційної розгубленості, відчувають свою соціальну непотрібність. У такої, раніше активної людини, з позитивною соціальною спрямованістю провокується почуття вини та комплексу неповноцінності.
За результатами дослідження ситуації безробіття в м. Києві безробітні найбільш негативно й гостро переживають такі елементи ситуації: “Я не потрібен моїй країні, суспільству (66,7%)”, “Я згоден на нижчу зарплату, аби забезпечити виживання собі і своїй сім’ї (55,6 %)” [2].
Інша психологічна проблема, яка характерна для безробітних, це переживання ними процесу зміни системи цінностей. Так людина, яка, наприклад, розглядає отримання нової професії або пропозиції розпочати власну справу як вимушений крок і усвідомлює, що цей вибір вступає в протиріччя з її особистими установками, ціннісними орієнтаціями, може переживати складне, емоційне почуття “світ перевернувся”, тобто почуття незахищеності, страху, надії, роздратованості та самотності.
Третя типова психологічна проблема полягає в тому, що безробітний досить довгий час (середня тривалість безробіття складає сьогодні понад 7 місяців) знаходиться в стані фрустрації, тобто психологічному стані, який характеризується наявністю стимульованої потреби, яка не знаходить свого задоволення. З впевненістю можна сказати, що багато з відомих потреб людини принципово не знаходять свого задоволення, коли людина стає безробітною. Більш того, в уявленнях чоловічої частини населення почуття особистісної реалізованості напряму пов’язане з ідеєю професіональної реалізації [6].
Проведені психологами дослідження переконливо свідчать про досить тяжкий емоційний стан, в якому знаходяться люди, які втратили роботу. На першому місці спостерігаються такі емоційні реакції, як гнів, страх та подив (по 21,4%), на другому – горе-страждання (14,3%), на третьому – презирство, сором (по 7,4%). У безробітних, як правило, психологічно не готових до звільнення з роботи, на індивідуальному рівні розвивається реакція психологічного стресу чи психологічної травми [2].
Отже, фахівцям центрів зайнятості треба будувати взаємодію із шукачами роботи, аналізуючи не тільки об’єктивні параметри ситуації, що склалася, а і характер можливих глибоких особистісних, психологічних за своїм змістом проблем. Зробити це не просто, зважаючи на те, що спеціалісти, які обслуговують клієнтів, як правило, не є психологами за фахом. На допомогу приходить сама технологія обслуговування громадян служби зайнятості, в процедурах та операціях якої вже “вмонтовані” елементи психологічної підтримки безробітних. Позитивним психологічним потенціалом насичені всі форми та методи роботи служби зайнятості з клієнтами [4]. Суттєвим моментом є те, що спеціаліст, враховуючи психологічний стан, переживання, особливості сприйняття людиною ситуації безробіття, основний акцент у взаємодії з нею робить на раціональний бік розв’язання проблеми, на спільний пошук виважених, практичних кроків щодо прискорення працевлаштування, використовує для цього всю силу позитивного, переконуючого, мотивуючого впливів.
Важливим резервом є також оволодіння фахівцями вміннями та навичками цілеспрямованої, копіткої індивідуальної роботи з кожною людиною, спрямованої на:
- спільний пошук ефективних стратегій поведінки шукача роботи на ринку праці;
- розширення уявлень безробітного про підходящу роботу та власні можливості;
- мотивування, формування адекватних установок та активізація власних зусиль у пошуку роботи;
- підтримка адекватної самооцінки, впевненості у власних силах, цілеспрямованості та наполегливості у пошуку роботи, відповідальності за власні дії.
Ефективним засобом підвищення власного потенціалу шукача роботи та активізації його зусиль є ретельна розробка за допомогою спеціаліста центру зайнятості плану самостійного пошуку роботи. Інколи фахівці недооцінюють його ролі або не розуміють тієї користі та підтримки, які отримує людина завдяки прокладанню такого своєрідного “курсу” у “морі” проблем та невизначеності.
Саме ґрунтовно розроблений план самостійного пошуку роботи:
- запобігає дезорганізації поведінки та пом’якшує негативні психологічні наслідки безробіття, тобто допомагає самоорганізуватися;
- допомагає більш систематизовано шукати роботу, використовуючи різні методи та засоби у комплексі;
- завдяки постановці конкретних цілей підтримує необхідну інтенсивність процесу пошуку роботи;
- сприяє формуванню адекватних установок, мотивації та поведінки щодо пошуку та підбору роботи з урахуванням особливостей локального ринку праці;
- допомагає відпрацювати оптимальну тактику пошуку роботи в конкретній ситуації;
- сприяє формуванню відповідальності шукача роботи за власні дії щодо працевлаштування;
- розвиває вольові якості та наполегливість у пошуку роботи.
Універсальним рушійним механізмом активізації безробітних у пошуку роботи є психологічний механізм мотивації. Викликати раціональну поведінку людини можна тільки враховуючи систему її потреб, цінностей, інтересів, демонструючи переваги або користь для неї тієї чи іншої запропонованої дії. Тобто спеціалісту, який надає послугу шукачеві роботи важливо, з одного боку, орієнтуватися в особистісно-психологічних особливостях клієнта, а з іншого – бути обізнаним щодо позитивних психологічних впливів та реальної користі, наприклад, участі громадянина у формах активної підтримки.
Матеріал, представлений у Таблиці 1, може допомогти спеціалісту центру зайнятості ефективно побудувати схеми мотивацій.
Таблиця 1.
Позитивні зрушення на особистісно-психологічному та поведінковому рівнях як результат участі шукача роботи у заходах активної підтримки
| Найменування форм та методів активної підтримки безробітних | Очікувані позитивні зрушення |
| Громадські (та інші тимчасові) роботи |
|
| Профконсультування |
|
| Профнавчання |
|
| Орієнтація на започаткування власної справи |
|
| Семінар з техніки пошуку роботи |
|
Підсумовуючи, варто зауважити, що індивідуалізація роботи із безробітними в процесі надання послуг в центрі зайнятості не є суцільно новим напрямком роботи. Такі підходи закладені в принципових засадах ЄТОНН та реалізуються через технологічні процедури та операції, форми та методи роботи служби зайнятості.
Але своєчасне привернення уваги до важливості цих питань буде запобігати тенденціям до технократизації служби зайнятості, зайвого захоплення новими технічними можливостями, дасть нові поштовхи до вдосконалення роботи з кожною людиною, яка звернулася в центр зайнятості, щоб допомогти їй вийти із кризового стану “безробіття”, переусвідомити свої життєві цілі та позиції, повірити у власні можливості, відчути, що робота – це велика цінність людського життя, на яку варто орієнтуватися.
Список літератури.
Киричук О.В. Психологічне забезпечення діяльності служби зайнятості. // Бюлетень ІПК ДСЗУ. – 2002. – №2. – С.3-8.
- Киричук О.В., Логвиненко В.П. Когнітивна репрезентація аплікантами соціально-психологічної ситуації безробіття // Бюлетень ІПК ДСЗУ. – 2004. – №2. – С.40-43.
- Логвиненко В.П. Я – концепція безробітних в умовах критичної ситуації. // Бюлетень ІПК ДСЗУ. – 2004. – №2. – С.43-46.
- Ляміна Л.Є. Цілі, форми та методи психологічної підтримки клієнтів служби зайнятості відповідно до ЄТОНН. // Бюлетень ІПК ДСЗУ. – 2002. – №2. – С.26-29.
- Новітні технології Державної служби зайнятості – вимоги часу. – К., 2002. – 14с.
- Рыкова Е.А. Профессиональное обучение и профориентация незанятого населения. Учебное пособие. – М., 2000. – 137с.