В. Д. Косенко © Авторські права
| Вид материала | Документы |
- Омельчук К., До питання про авторські права на фотографії, 282.8kb.
- Авторські права на текст програми "Українська мова, 5-12 кл." належать Міністерству, 573.15kb.
- Медкнига Косенко, 337.6kb.
- Програма для загальноосвітніх навчальних закладів Історія України, 1827.57kb.
- Програма для загальноосвітніх навчальних закладів Історія України, 1827.3kb.
- Навчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів Історія України. Всесвітня, 1230.13kb.
- Навчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів Історія України. Всесвітня, 1230.34kb.
- Косенко Виталия Владимировича Научный руководитель Авербух Владимир Лазаревич, 361.48kb.
- Р. И. Косенко 20 г. «Утверждаю» Директор моу «сош №20» Н. Н. Петров Приказ, 3407.87kb.
- Авторські права на текст програми "Біологія, 7-11 кл." належать Міністерству освіти, 355.91kb.
Использование техник телесно-ориентированной психотерапии в рамках психологического тренинга в высшей школе
На основании анализа современной научно-психологической литературы по данной проблематике, можно говорить о том, что образ телесного Я является динамическим образованием субъективной реальности относительно возрастного аспекта его формирования. Закономерности формирования, развития, функционирования и трансформации сформированного образа телесного Я коррелируют с закономерностями психического и соматического индивидуального развития человека на данном возрастном этапе. Следовательно, формирование, развитие, функционирование и трансформация сформированного образа тела происходит на каждом возрастном этапе индивидуального развития, но на качественно различных уровнях.
По мнению Тхостова А.Ш., образ тела – это обобщенный образ-представление субъекта о своем теле, который предполагает целую иерархию представлений о своем теле, причем соответствующих различным состояниям и жизненным ситуациям человека.
Актуальность темы продиктована необходимостью в целенаправленном развитии адекватного образа тела, который является одной из универсальных характеристик образа Я и представляет собой одно из условий для гармоничного развития личности.
Телесно-ориентированная психотерапия является одним из основных направлений современной практической психологии, ещё её называют соматической психологией. Цель моей работы: в ходе занятий по психологическому тренингу помочь студентам лучше осознать, почувствовать, понять и принять своё тело. На самом первом занятии в двух группах были проведены методики «Образ телесного Я» и тест цветоуказания на неудовлетворённость своим тело. Далее в одной из групп в ходе занятий включались упражнения из телесно-ориентированной терапии, способствующие пониманию телесного состояния и проработку мышечных зажимов, а также двигательные упражнения, работающие с физическим контактом между участниками группы.
После 20 занятий был проведён ещё один диагностический замер. Сравнительный анализ данных констатирующего и контрольного экспериментов показал, что в группе, участвовавшей в ходе тренинга в различных телесно-ориентированных упражнениях, повысился уровень удовлетворённости своим телом, также выше стали значения по первому фактору опросника «Образ телесного Я». В основе этого фактора лежит чувство симпатии к себе, принятия себя таким, какой ты есть, пусть и с некоторыми недостатками. В то время как во второй группе, в которой тренинг проходил традиционно, больше присутствует низких оценок по первому фактору, что говорит о сомнении в ценности собственного тела, отстранённости и безразличии к своему телу, потери интереса к своим телесным ощущениям.
По второму фактору опросника, в который входят положения, указывающие на зависимость отношения к образу тела от оценки его окружающими, тоже получились разные значения. В группе, проходившей телесно-ориентированную психотерапию, преобладала уверенностью в себе, независимость самооценки своего телесного Я. Во второй же группе чаще присутствовало конформное отношение к своему телу, сильно выраженная мотивацией социального одобрения, зависимость от мнения окружающих.
Таким образом, использование техник телесно-ориентированной психотерапии в рамках психологического тренинга помогло многим студентам осознать и принять свою телесную сущность, интегрировать различные части своего Я и даже решить некоторые личные затруднения в общении с другими людьми и членами своей группы. Также это сильно повысило сплочённость учебной группы, что в свою очередь способствовало повышению успеваемости и использованию творческого подхода к выполнению различных учебных заданий по другим предметам.
Іпатов Е.Ф., Герчанівський Д.Л. (м. Київ).
ПІЗНАВАЛЬНІ ЗДАТНОСТІ СТУДЕНТІВ У НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ: СОЦІОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ
Ключовими моментами сучасного процесу перетворення вищої освіти є формування нового типу мислення студента, зростання його творчої активності – із слухача, пасивно сприймаючого готові кліше, він має перетворитися на дослідника, здатного сформувати власну точку зору і аргументувати її.
В центрі проблемного поля дослідження є визначення впливу на креативну здібність студентів таких факторів як алкоголізм, наркоманія. Дослідження проводилось з орієнтацією на парадигму, згідно з якою споживання алкоголю, наркотиків веде до порушення психічних функцій особистості, що проявляється в змінах в її сприйнятті, пам’яті, мисленні, уваги.
Відомо, що при розпаді психологічної системи спочатку руйнуються ціннісні основи буття, потім відбувається змістове збіднювання життєвого світу, що приводить до позбавлення свободи творчості [1, 321–322]. Наслідком цього є: втрата психологічною системою здібності встановлювати відповідність своїх актуальних потреб і можливостей деяким сторонам існуючої об’єктивної реальності; руйнування цілісності життєвого світу як основи психологічного здоров’я особистості, що детермінує її здібність самоорганізовуватись і саморозвиватись; поява стану «все рівно», повна байдужість; емоції перестають виконувати свою основну функцію отримання зв’язку особистості з об’єктивним світом, починають домінувати емоційні прояви негативного типу; з’являється стан страждання, що руйнує здібність студента до самоорганізації.
Був проведений соціологічний аналіз, мета якого – отримати дані, що дозволяють більш повно об’єктувати роль алкоголю в зниженні творчої активності студентів. Досліджування проводились у березні 2007 року на інженерно-фізичному факультеті Національного технічного університету України «КПІ».
На підставі результатів аналізу соціологічного опиту 695 студентів I – V курсів можна констатувати: 4,4% студентів веде здоровий спосіб життя і не має проблем, зв’язаних з алкоголем; ці студенти успішно навчаються і складають актив факультету; 91,1 % студентів, тобто переважна більшість, люблять свята, застілля, веселу компанію, комунікабельні; за їх визнанням, вони знають міру в уживанні алкоголю, хоч час від часу відчувають дискомфорт і стомленість, однак вони цілком задоволені життям і нормально навчаються; 4,5% студентів мають серйозні проблеми з вживанням алкоголю; звісно, саме у цих студентів виникають труднощі у навчальному процесі; з них вже на I – IV курсах формуються кандидати на звільнення з вузу.
Отже, результати проведеного соціологічного аналізу дозволяють зробити висновок, що зловживання алкоголю негативно відбивається на навчальній діяльності студентів, зниження якості якої значною мірою зв’язано з порушенням пізнавальної здатності. Послаблюється прагнення студентів до цілеспрямованої діяльності, воля до подолання труднощів, порушується свідоме регулювання своєї діяльності та поведінки. Через ціннісно-змістове збіднювання життєвого світу студент втрачає духовну самостійність, відповідальність перед собою, людьми та суспільством.
Література: 1. Некрасова Е.В. Онтологизация психологии и проблема взаимодействия психологической науки с ее средой // Парадигма: Очерки философии и теории культуры. Вип. 6 / Под ред. проф. И.С. Уварова. – СПб: Изд-во С.Петерб. ун-та, 2006. – 464 с.
Камаєва В.В. (м. Київ)
СОЦІАЛЬНА РОБОТА ЯК СВІТОГЛЯДНА ДІЯЛЬНІСТЬ
Звернення до проблематики світоглядної складової соціальної роботи не є випадковим, адже соціальна робота нині виступає в трьох “іпостасях” – як теоретико – методологічний пошук, як навчальна дисципліна, і, нарешті, як суто практична, прикладна галузь суспільного буття. Дослідження проблем світоглядної складової професійної діяльності соціального працівника посідає значне місце в сучасному науковому доробку, який напрацьовується як в нашій державі, так і за її кордонами.
Розгляд першого, теоретико – методологічного аспекту соціальної роботи став можливим саме тоді, коли ця діяльність стала набувати ознак професійності, що поступово звільняється від спонтанних, стихійних форм, ускладнює свою змістовну і організаційну структуру, вимагає залучення фахівців не лише в практичній, а й в теоретичній, людиновимірній сферах. За великим рахунком, всі науки, які вивчають природу, довкілля (матеріальне й духовне) людини, певною мірою є антропологічними (наприклад, в тому сенсі, в якому існує філософська антропологія). Стосовно ж безпосередньо соціальної роботи, то її людиновимірність, антропологічність не може викликати заперечень, адже в центрі цієї діяльності завжди стоїть людина.
Людиновимірність соціальної роботи, яка напряму пов’язана зі світоглядними домінантами, проявляється як на рівні об’єкту – тобто безпосередньо соціальних груп та індивідів, які потребують допомоги суспільства, так і суб’єкту – саме виконавців заходів по наданню цієї допомоги. Тому звернення до суб’єктно – об’єктних відносин як втілення світоглядного компоненту в соціальній роботі є нині вкрай важливим, адже така делікатна й відповідальна діяльність не терпить випадкових, байдужих людей.
Проблема світогляду з давних давен була центральною в філософській літературі, але стосовно ролі світогляду в формуванні професійних якостей соціального працівника, зазначимо: науковий інтерес до цього ракурсу виник порівняно нещодавно. Останнім часом стали з’являтися роботи як зарубіжних, так і вітчизняних науковців, які, поряд з фундаментальними питаннями методологічного, теоретичного забезпечення соціальної роботи, підіймають і світоглядні, прагнучи створити певний, нехай абстрактний, архетип фахівця з соціальної роботи.
Зрозуміло, що в конструюванні такого архетипу задіяні різноманітні світоглядні, професійні, етичні, психологічні, інтелектуальні тощо виміри. Відтак, для створення адекватної сучасним реаліям картини треба детально дослідити підходи до таких важливих моментів зазначеної діяльності, як визначення рівнів психологічної готовності соціального працівника до професійної діяльності, розкрити основні аспекти професійної мотивації, самоідентифікації та самореалізації соціального працівника, окреслити коло психологічних проблем, що виникають в процесі його професійної діяльності.
Сьогодні соціальна сфера зіштовхнулася із важливими проблемами готовності та придатності людини до цього виду діяльності. Не підлягає жодному сумніву, що світоглядна складова досліджуваного об’єкту також полягає у поглибленні розуміння категорій «професійна компетентність» та «психологічна готовність» соціального працівника до професійної діяльності. Адже однією з передумов ефективності соціальної роботи є наявність кваліфікованих кадрів відповідного рівня, компетентних, здатних до плідної роботи в соціальній сфері на рівні світових стандартів. У формуванні такого стану суттєву роль відіграють як природні дані, так і бажання вчитися, установки, ціннісні орієнтації, вольові зусилля людини, яка обрала професію соціального працівника.
Для особистості соціального працівника є ризик виникнення специфічних для його професії інтраперсональних (внутрішньоособистісних) конфліктів, що є вагомим фактором психологічного та емоційного виснаження, особливо для молодого спеціаліста, адже компетентність і ефективність взаємодії з клієнтом перебувають в залежності від психоемоційної рівноваги та стресостійкості, від уміння вчасно попереджувати емоційне та психологічне навантаження.
Климова Т.В.(Российская Федерация, г.Ростов-на-Дону)
ЦЕННОСТНО-СМЫСЛОВЫЕ АСПЕКТЫ ФОРМИРОВАНИЯ ЛИЧНОСТИ ГЛУХИХ СТУДЕНТОВ В ВЫСШЕЙ ШКОЛЕ
Стремление к общественному признанию, интеграции в социум характерно для юношества, активно формирующего свои жизненные перспективы, в которых отражается и характер построения отношений с широким социумом. Все более возрастающая активность молодежи с нарушенным слухом, направленная в первую очередь на получение высшего образования, знаменуют для большинства из них шаг в направлении социальной интеграции. В подобной ситуации, вуз становится той социальной средой, которая моделирует действия психолого-педагогических механизмов социальной интеграции, функционирующих в масштабах общества в целом. Включение в 2005-2007 г. контингент студентов ПИ ЮФУ студентов с нарушенным слухом потребовало от нас переосмысления существующих подходов к проблемам социально-психологической адаптации и интеграции студентов с особыми образовательными потребностями в вузе. Существующий опыт убеждает в недостаточности механического включения глухих студентов в образовательную среду вуза. Адекватная система организации обучения данной категории студентов предполагает изучение детерминант, условий их адаптации в проблемных ситуациях, четкое разграничение психологических проблем, обуславливающих различные формы психологической и социальной дезинтеграции.
В структуре личностной готовности к интеграции в социум ценностные образования занимают центральное место. Выражая сознательное отношение к явлениям действительности, ценностные образования определяют позицию личности по отношению к другим людям, обществу и самому себе, во многом обусловливая направление и содержание развития личности. Нарушение слуховой функции ставит личность в специфические условия существования в социальной среде, сужает круг общения и ограничивает диапазон социальных связей и в конечном итоге может привести к психологической инвалидности. В этой связи возможность получение профессионального образования позволяет включиться в социум с одной стороны, посредством получения перспективной профессии, а с другой за счет расширения круга взаимоотношений, в том числе и за счет контактов со слышащими.
Рассматривая специфику развития личностных ценностей глухих студентов в процессе социальной интеграции, опираясь на существующие взгляды о понимании потребности как позитивной характеристики, отражающей присутствие данной формы взаимодействия с миром. В этой связи, модель социальной интеграции предполагает динамику формирования личностных ценностей от потребностей как структуры индивидуальной мотивации (внутреннее, биологическое) к структуре, в которой определяющую роль играют ценности (внутреннее, социальное). Опыт изучения ценностно-смысловых образований студенчества с нарушенным слухом, обучающегося в ПИ ЮФУ позволяет выделить следующие основные направления ее развития. В качестве основного пути формирования ценностно-смысловой составляющей личностной готовности нами выделяется осознание потребностей и их сравнение с ожиданиями общности, отражает соотношение индивидуальных потребностей и мотивов с осознанными и принятыми личностью ценностями и нормами социума. Другой путь имеет конкретно-социальную обусловленность, т. е. зависимость от условий формирования, социализации, педагогического и других видов воздействия, взятых в их социально-предметном смысле. Данный механизм может проявиться и в случае первого основного пути формирования готовности к интеграции, когда новые потребности личности могут осознаваться в форме уже имеющихся в обществе ценностных представлений.
Проведенные исследования позволяю конкретизировать положения психологии развития о качественном своеобразии формирования личности студенчества с нарушенным слухом, а также на качественно ином уровне решать практические задачи социальной адаптации и интеграции данного контингента в высшем образовательном учреждении.
Мачуліна І.І. (м. Дніпродзержинськ)
ДО ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ У ВИЩОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ
Одна з найбільших потреб сучасної епохи – це потреба в людях, які мають високий рівень освіченості із задатками творчої особистості. Вирішити це питання в змозі система вищої освіти, яка за вдалої організації навчально-виховного процесу, може озброїти майбутнього фахівця не тільки глибокими знаннями та вміннями з обраної спеціальності, але й зробити його конкурентоспроможнім на ринку праці.
Аналіз різних аспектів поняття «творчість» дозволяє визначити, що воно предстає як засіб самореалізації і саморозвитку особистості. Це дозволяє говорити про активність особистості як про одну з основних характеристик творчої діяльності. Виявляючи активність, особистість здійснює реалізацію своїх можливостей і їхній розвиток, а вияв творчої активності указує на здібність до самореалізації.
Саме в творчості повною мірою розкривається і реалізується потенціал особистості, створюються необхідні умови для подальшого інтенсивного розвитку цього потенціалу. Творчий потенціал майбутнього фахівця реалізується в його здібності до пошуку оптимальних шляхів, ефективних методів розв'язання проблем, що виникають в тих або інших сферах; він формується на основі накопиченого майбутнім фахівцем соціального досвіду, загальногуманітарних і спеціальних знань, умінь і навичок, постійного прагнення до самовдосконалення.
При виявленні визначальних компонентів творчого потенціалу, необхідно ураховувати не тільки характеристики результату творчої діяльності, але й особистісну значущість діяльності, що виконується. Дослідники творчого потенціалу особистості виділяють такі його компоненти:
– компонент, що характеризує наявність здатності до перетворюючої діяльності, критеріями якої можуть виступати знання, уміння, навички;
– компонент, що характеризує наявність потреб в творчій діяльності, що проявляються в інтересах, мотивах (спонуканнях);
– компонент, що характеризує діяльність за ступенем самостійності, інтенсивності, продуктивності.
В межах вищого навчального закладу є багато засобів для формування творчої особистості. При цьому особливу увагу необхідно звернути на науково-дослідну роботу як засіб розвитку творчого потенціалу особистості студента, що створює умови для вияву її творчої активності. До НДРС в межах навчального процесу входить: виконання самостійних завдань, що містять елементи проблемного пошуку, виконання завдань дослідницького характеру, написання наукової статті за результатами дослідження та інше.
В структуру НДДС входить художньо-творча діяльність, яка здійснюється у всіх вищих закладах. Це робота в творчих секціях, студіях, участь у концертах, конкурсах, виставках, спортивних олімпіадах, радіо, проведення творчих вечорів, шоу-програм та інше. Цей напрям забезпечує естетичне виховання молоді, покращує дозвілля, сприяє вдосконаленню художньої майстерності.
Результатом активної діяльності особистості, яка виражається у самоосвіті, у творчій діяльності є розвиток креативності. Креативна особистість – особистість, готова до швидкої переорієнтації, переходу до якісно нової структури мислення, нестандартних дій в екстремальних умовах. Це багатогранна, позитивно мисляча особистість з почуттям відповідальності, толерантності, відкритості вищим смислам, іншим культурам.
Таким чином, орієнтація на творчість повинна пронизувати зміст і організацію роботи всіх освітніх установ, а особливо - ланки системи професійної освіти. У вищих навчальних закладах треба зробити все можливе для вияву активності і самостійності студентів в процесі навчання, для залучення їх до різноманітної соціальнозначущої діяльності як на уроках (лекціях), так і в позааудиторний час.
Машталер А.А. (м.Київ)
Освіта в цивілізаційному вимірі: особистість, культура, ідентичність
Кожний етап розвитку цивілізації стверджує освіту в якості інституційного фактору духовного розвитку, здатного сприяти модернізації і демократизації суспільства. Одночасно повинна відбуватися трансформація всієї системи освіти, вона повинна ставати відкритою. Відкритий характер системи освіти робить її повноцінним інститутом сучасного техногенного розвитку, опосередкованого фундаментальним положенням філософської антропології про відкритість світу людини. Це дозволяє освіті відкривати світ з усіма його небезпеками, котрий включає в себе, як прояв протилежності, її здатність самостверджуватися, завжди давати новаторські відповіді на виклики оточуючого середовища, не обмежуючи тим самим свого існування. Людині, відкритій світу через систему освіти, дарована здатність створювати «нові культурні світи».
Це особливо актуально сьогодні, коли світ добра так і залишився мрією. Що цілком закономірно, адже людині, як і суспільству, властиво не тільки добре, але і погане. Людина представляє із себе хаос інстинктів, що постійно збудливі і конкурують між собою. Численні групи інстинктів ґрунтуються на конкуренції, що знаходять вираз в емоційному синтезі, що поєднує заздрість, ревнощі, гордість, пиху, гордовитість, дух конкуренції. Таким чином, традиції, звичаї, правила утворюють граматику поведінки, що дозволяє співіснувати в суспільстві. Те, що називається освітою, є системою знань, що гарантує стабільність і прогрес суспільству. Освіта виступає головним інститутом, що створює знання, науку, культуру і полегшує взаємодію між людьми.
Для того щоб бути цивілізованою, людина повинна бути укоріненою у дану культуру, щоб знайти свою ідентичність. Тільки тоді правда індивіда стане рівною правді народу. Якщо знищуються цінності народу, у тому числі у виді його інститутів, то одержують широке поширення непевність, хаос і тенденція до дегенерації людського смислу. Отже, для людини правила цивілізації, які формує освіта, настільки ж необхідні органи, як зір і слух. Цивілізація є органом людини, - освіта – її серцем, душею. Людина, позбавлена освітніх орієнтирів, не може знайти смислової самореалізації. Навпаки, вона здатна впасти в первозданний хаос, відкритий їй з народження. Поступово, протягом століть, творчі сили людського самовираження наповнювалися духовністю, а людина постійно випробувала дію таких інститутів, як право, власність, свобода, спеціалізована робота, що узаконили інстинкти і розвинули душевний настрій людини і підняли їх до цивілізованого рівня.
У випадку витіснення освітніх стабілізуючих установок поведінка людей може втратити придбану форму і перетворитися в девіантні вчинки, що не підлягають контролю і відхиляються від норми. От чому сьогодні так важливе повернення до культури, мислення, що формується освітою.
Особистість готується, формується в школі. Від ступеня її сформованості залежить перетворення молодої людини у творця культури і цивілізації. У цьому задача національної доктрини освіти. При цьому важливо враховувати, що система навчання є результатом свідомо сконструйованого проекту, представляє із себе продукт еволюції. Школа, національна освіта повинні розглядатися не як директивний план трансформації суспільства в заданому напрямку, а як смисловий інструмент еволюційного перетворення суспільства на засадах сучасної цивілізації. Для цього сучасною школою і системою освіти в цілому з минулого повинен бути використаний той позитивний матеріал, що служить цілям і завданням цивілізаційного розвитку. Соціально девіантні форми самоідентифікації, характерні для минулого, які ведуть в нікуди, відповідальні за сучасне кризове положення індивіда і суспільства, повинні бути рішуче переглянуті. Це означає, що задачам сучасного розвитку відповідають установки на розкриття положення, що вищим і головним завданням освіти, культури є людська особистість, а вище моральне завдання суспільства — захист індивідуума.
Поздерко В.В., Романовская Л.Н. (г. Киев).