В. Д. Косенко © Авторські права
| Вид материала | Документы |
- Омельчук К., До питання про авторські права на фотографії, 282.8kb.
- Авторські права на текст програми "Українська мова, 5-12 кл." належать Міністерству, 573.15kb.
- Медкнига Косенко, 337.6kb.
- Програма для загальноосвітніх навчальних закладів Історія України, 1827.57kb.
- Програма для загальноосвітніх навчальних закладів Історія України, 1827.3kb.
- Навчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів Історія України. Всесвітня, 1230.13kb.
- Навчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів Історія України. Всесвітня, 1230.34kb.
- Косенко Виталия Владимировича Научный руководитель Авербух Владимир Лазаревич, 361.48kb.
- Р. И. Косенко 20 г. «Утверждаю» Директор моу «сош №20» Н. Н. Петров Приказ, 3407.87kb.
- Авторські права на текст програми "Біологія, 7-11 кл." належать Міністерству освіти, 355.91kb.
Суб’єктивні аспекти складних життєвих ситуацій студентів ВНЗ
Загальновизнаним є факт дедалі більшого зростання вимог щодо ресурсів особистості в період швидких і радикальних змін – технологічних, соціальних, інформаційних тощо. Так, однією з особливостей навчання на засадах Болонських угод є значно більший акцент на самостійних, творчих зусиллях тих, хто навчається, в процесі здобуття як предметних знань, так і освіти в цілому.
Це передбачає, окрім суто педагогічно-технологічних зусиль, спрямованих на створення відповідних умов щодо формування навичок самостійної роботи студентів, так і психолого-педагогічні зусилля щодо формування особистісних ресурсів студентів, які б дозволили молодим людям активно та успішно досягати позитивних результатів, знаходити нестандартні шляхи вирішення складних ситуацій. Одним з таких особистісних ресурсів може виступати копінг-поведінка (поведінка, спрямована на подолання) як готовність особистості до подолання складних життєвих ситуацій.
Метою дослідження, учасниками якого були, зокрема, студенти першого і четвертого курсів української державної академії залізничного транспорту (м. Харків) – всього 58 студентів денної форми навчання - було визначення особливостей сприйняття студентами різних курсів ВНЗ складних життєвих ситуацій (СЖС) та особливостей стратегій подолання таких ситуацій. Результати дослідження дозволяють говорити про те, що існують певні розбіжності у сприйнятті та усвідомленні СЖС студентами різного віку.
Так, всі студенти, що брали участь у дослідженні, частіше за інші ситуації, визначають складними для себе ситуації, які можна типізувати як такі, в яких проявляються проблеми стосунків і міжособистісної взаємодії. А от на другому місці для студентів-старшокурсників постають ситуації загострення проблем власного особистісного розвитку. Першокурсники ж частіше, ніж студенти старших курсів, зазначають як складні для себе ситуації, пов’язані з актуальною діяльністю, виконанням певних дій, обов’язків тощо.
Серед стратегій подолання, які використовують старшокурсники, дещо переважають стратегії, спрямовані не на активні дії щодо вирішення ситуації, а скоріше на внутрішнє переосмислення ситуації, зміну ставлення до неї та спроби справитися з емоціями. Показовими є розбіжності в усвідомленні студентами необхідних для подолання СЖС ресурсів: студенти старших курсів частіше зазначають як ресурс „самостійність і впевненість у собі”, а також „знання людей і життєвий досвід”, а студентами-першокурсниками такими ресурсами вбачаються частіше „розуміння та підтримка з боку інших” і наявність фінансових можливостей („гроші”). Тобто для перших вирішальними ресурсами є внутрішні особистісні можливості, а для останніх – здебільшого фактори зовнішні.
Висновком, зокрема, може бути розуміння того, що студенти на початку свого навчання у ВНЗ психологічно не достатньо готові до самостійного вирішення складних ситуацій (в тому числі і ситуацій навчання), але усвідомлення ними цього факту здебільшого відбувається лише наприкінці процесу отримання освіти у ВНЗ. Таке розуміння стану речей дозволяє говорити про необхідність здійснення психолого-педагогічного формуючого впливу з метою розвитку у студентів вже починаючи з перших років навчання у ВНЗ внутрішньо особистісних копінг-ресурсів, серед яких, зокрема, мають бути позитивна усталена Я-концепція, комунікативна компетентність, вміння надавати, активно здійснювати пошук та отримувати соціальну підтримку і допомогу.
Тульчинська С.О. (м. Київ)
Роль інтелектуального капіталу у формуванні інформаційного суспільства
Об’єктивні процеси у світовій економіці під впливом посилення ролі розвитку інформаційного суспільства змінили ставлення щодо пріоритетів на користь інтелектуалізації праці, що ґрунтується на інноваціях, впровадженні високотехнологічних процесів, інтеграції науки, освіти та підприємницької діяльності. Відбувається принципова переоцінка людського фактора, внаслідок чого інтелект та високий професіоналізм робочої сили стають пріоритетними.
В Україні не може бути іншого шляху до економічного зростання, окрім формування інформаційного суспільства, заснованого на знаннях, тобто економіки інноваційно-інтелектуального типу. Серед визначальних факторів економічного зростання особлива роль належить саме інтелектуальному капіталу, що стає фактором виробництва через своє втілення в засоби виробництва, який здатний не лише генерувати технологічні інновації, але й ефективні системи менеджменту, що забезпечують приток у країну високотехнологічних ідей та ноу-хау.
Крім того, інтелектуальний капітал, на відміну від фінансового, має тенденцію і можливість стрибкоподібного приросту, що робить його головною особливістю нашого часу. Інвестиції у інтелектуальний капітал найпродуктивніші і не бувають збитковими. У розвинутих країнах світу інтелектуальний капітал розглядається як найцінніший виробничий ресурс і потужний фактор соціально-економічного розвитку. Так, наприклад, у США вже у 80-ті роки загальна сума доходів від фізичного капіталу була у 14 разів менше, ніж від знань, умінь, які, безумовно, були використані із застосуванням ефективних управлінських рішень.
Повинно відбуватися цілеспрямоване стратегічне переведення національної економіки на інноваційний тип розвитку шляхом надання особливої уваги формуванню та ефективному використанню інтелектуального капіталу. Наука і освіта – провідні сфери формування інтелектуального капіталу. Кошти на науку і освіту – це ресурси у інтелектуальний капітал на нагромадження знань, умінь, навичок, духовності людини.
Особливе місце у формуванні інформаційного суспільства відіграє освіта. Стара філософія, коли освіта розглядалась лише як підготовка молоді до життя себе вичерпала. Сьогодні навчання впродовж життя – безперервна освіта – є запорукою втримання конкуренції як для окремої людини, так і для держави в цілому. Освіта будь-якого рівня має бути доступною кожній людині тією мірою, якою вона здатна її здобути завдяки своїм природним талантам і працездатності. Рівень освіти та науки в країні вважається підґрунтям розвитку інформаційного суспільства.
Політика держави має бути спрямована на зростання освітянського потенціалу країни, формування його конкурентоспроможності на ринку праці у зв’язку з переходом до інформаційного суспільства як невід’ємної частини загальносвітового науково-технічного прогресу.
В Україні в останній період формується концепція інтелектуально-інноваційного розвитку, зорієнтованого на побудову інформаційного суспільства, реалізація якої стане можливою тільки за умови нагромадження інтелектуального потенціалу, соціальної відповідальності і постійної уваги щодо інвестицій у інтелектуальний капітал, насамперед шляхом розвитку освіти і науки з метою зробити інтелектуальний капітал вирішальним фактором конкурентоспроможності.
З боку держави необхідно підвищити формування попиту на кваліфікованих працівників, якісну освіту, підняти рівень суспільної престижності професії вченого, популяризації новітніх знань, освітнього рівня населення, відтворити творчу діяльність у науково-технологічній сфері, що потребує масштабних фінансових та матеріальних витрат.
Чибісова Н. Г. (м. Харків)
СОЦІОКУЛЬТУРНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ВНЗ ЯК УМОВА ФОРМУВАННЯ НОВОЇ СИСТЕМИ ЦІННОСТЕЙ СУЧАСНОЇ МОЛОДІ
Цивілізаційні перетворення, які відбуваються в світі, охоплюють усі сторони суспільного життя, впливають вони і на зміни в українському суспільстві. Разом з зовнішнім впливом, в Україні здійснюються і внутрішні перетворення: формуються ринкові відносини та складаються елементи інформаційного суспільства. Трансформаційні процеси в українському суспільстві обумовлюють розвиток освіти, становлення нових освітніх закладів, в тому числі впливають на реформування соціокультурного середовища вищого навчального закладу. Оновлене соціокультурне середовище ВНЗ має сприяти формуванню людини, яка повинна бути готовою до життя не тільки в сучасному суспільстві, але й в майбутньому.
В новому суспільстві значну роль починають відігравати культура та її культурні феномени, серед яких провідна роль належить цінностям. Культура починає пронизувати усі сторони буття людини, а разом з цим і і наповнювати їх ціннісним змістом. В цьому суспільстві змінюється і роль людини, вона стає все більш активнішою та більш незалежною від суспільства (перш за все на психологічному рівні). Людина все частіше сама починає обирати ті чи інші цінності. Цінності їх, що формуються в умовах інформаційного суспільства, в соціокультурному середовищі ВНЗ зустрічаються з цінностями минулого, що склалися ще за радянські часи, а також з цінностями, які характеризують перехід суспільства до ринкової економіки. В таких умовах людина ( а у ВНЗ – викладач, студент та інші) має можливість обирати ціннісні системи. ВНЗ пропонує певні цінності, а людина, залежно від особистісних проблем, інтересів, ціннісних настанов може обирати ті чи інші цінності, зіставляти їх з цінностями минулого та сучасного життя. Сьогодні змінюються і самі навчальні заклади: з’являються різні за формою власності навчальні заклади, змінюються цілі та завдання, які вони вирішують. ВНЗ примушені пристосуватися до потреб ринку, бізнесу, до національних потреб держави.
В сучасних умовах формуються корпоративні заклади освіти, які створюються на засадах транскорпорації, вони спираються на загальнолюдські цінності, корпоративні цінності, традиції, в межах цих установ складається корпоративна культура, яка виступає плюралістичною щодо державної та національної культури.
Отже, в ВНЗ зустрічаються цінності суспільства, цінності індивіда та цінності навчального закладу, але, як правило, В цінностях навчального закладу домінують пануючі в суспільстві (державі) цінності. Тому в ВНЗ зустрічаються дві культури: суспільства та індивіда. Соціокультурне середовище ВНЗ має допомогти індивіду з’ясувати, які цінності йому обрати, воно може і скорегувати його вибір. А знання певних ментальних структур та особливостей людини дозволить ВНЗ обрати відповідні форми освітньої діяльності, які і будуть включені в його соціокультурне середовище.
В сучасних умовах соціокультурне середовище ВНЗ наповнюється новим ціннісним потенціалом, це робить і середовище ВНЗ та і сам ВНЗ унікальним; отже, це і дозволяє розглядати соціокультурне середовище ВНЗ умовою щодо формування цінностей сучасної особистості.
Шабунова А.О. (м. Київ)
«СУСПІЛЬСТВО ОСВІТИ» - ЯК СТРАТЕГІЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА
Необхідність формування системи освіти України, її удосконалення і підвищення рівня якості є найважливішою соціокультурною проблемою, яка значною мірою обумовлюється процесами глобалізації та потребами формування позитивних умов для індивідуального розвитку людини, її соціалізвції у сучасному світі. Зазначені процеси перш за все диктують необхідність зміни в галузі освіти, а саме переорієнтація на цінності «суспільства освіти», в контексті інтеграції в європейський освітній простір.
Нові ціннісні орієнтири освітньої діяльності визначаються принциповою зміною глобального соціального середовища. На жаль, в наш час, ми не можемо покластись на автоматичне забезпечення процвітання за рахунок технічного прогресу і маємо сповідувати філософію рівноваги стосовно своїх потреб та ресурсів соціального та природного середовища. Без альтернативи має бути сприйнята філософія міжнаціонального співробітництва та міжкультурного діалогу; постійні соціальні новації – як шлях до вирішення проблеми адаптації всіх складових міжнародної спільноти до глобальних соціокультурних процесів.
Становлення інформаційного суспільства формує для освіти нову систему ціннісних пріоритетів. Якщо суспільство сьогодні не здатне чітко визначитися відносно освітньої системи, необхідно «впіймати» тенденції його розвитку і готувати спеціалістів для того, щоб завтра вони змогли самі створити «суспільство нової освіти». Система освіти має функціонувати як безпосередній генератор нових соціальних реалій, що має свій взаємозв’язок з соціальними змінами. А це надає системі освіти інтегруючого характеру, оскільки вона визначатиме і структурні і функціональні характеристики майбутнього суспільства. Через це освітній простір, як важіль не функціонування певної системи цінностей має охоплювати всі сфери життя, стати вирішальною тенденцією соціального розвитку загалом. Реакцією на ці процеси є введення до наукового ужитку сучасної філософії таких термінів як «освітній простір», «освітнє суспільство» та «суспільство освіти». Саме ці процеси породжують випереджаючо-інтегративну функцію нової освіти.
Ярошенко А.О. (м. Київ)
ОСВІТА ЯК «ВІДКРИТА СИСТЕМА» В УМОВАХ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА
ХХІ століття несе з собою зовсім нову економіку та інше суспільство, що буде мати глибокі наслідки для освіти. Освіта повинна прилаштовуватися до таких ключових факторів, як глобалізація, постійно змінна технологічна ситуація, революція в інформації і комунікації і, як наслідок, прискорення темпу соціальних змін. В основі суспільства, яке виникає внаслідок таких змін, лежать знання, що відкривають захоплюючі перспективи у сфері освіти та підготовці фахівців.
Отже, в сучасний час в світі спостерігається інтенсивний процес зміни системних властивостей освітньої системи, підвищення її сприйнятливості до інновацій в науково-технологічній сфері. Цей процес напряму пов'язаний з процесами інформатизації світової спільноти і, відповідно, освіти, що швидко розвивається, як його невід'ємної частини. Знімаються просторово - тимчасові бар'єри і обмеження, що служили, в деякій мірі, перешкодами для вільного «відкритого» освітнього процесу, формуються матеріальні, соціальні і психологічні передумови для утворення відкритого типу.
Система освіти в України та інших країнах - відкрита, безперервно розвивається, володіє рядом властивостей та направлена на гуманітаризацію, диференціацію, інтеграцію, а також відкритість системи освіти, що пов'язана з її орієнтованістю на цілісний неподільний світ, його глобальні проблеми, усвідомленням пріоритетності загальнолюдських цінностей над груповими і класовими, інтеграцією у світові освітні структури.
Гуманітаризація передбачає посилену увагу до особистості загалом, створення найбільшого сприяння розвитку всіх її здібностей, фізичних і моральних якостей і є багатоаспектним явищем, яке здійснюється можливостями не лише гуманітарних, а й інших предметів. Принцип диференційованого підходу до визначення змісту освіти полягає у забезпеченні різних шляхів формування змісту предметів і різних способів організації його засвоєння. Інтеграція як принцип реформування змісту освіти спрямовується на забезпечення "цілісності сприймання навколишнього" шляхом впровадження інтегрованих занять та інтегрованих курсів, які об'єднують різнорідні знання навколо певного поняття чи теми.
При цьому сучасне суспільство, яке отримало назву інформаційного, включає розвиток сучасних інформаційних технологій, що безперечно впливають на всі компоненти освітньої сфери, у тому числі і освітні форми, тому відкрита освіта все інтенсивніше завойовує місце на ринку освітніх послуг. Відмінність відкритої освіти від класичної в тому, що розділення того, хто навчається та навчального закладу, як гаранта якості освіти відповідно до державних стандартів, набагато більш істотне.
У свою чергу останнє, згідно офіційному визначенню, прийнятому American Council Education, це система і процес, який сполучає учнів з різноманітними ресурсами навчання. Таким чином, він орієнтується на використанні мережних комунікаційних технологій, що розвиваються, і базуються на ієрархії локальних обчислювальних мережах навчальних закладів, навчальних регіонів, центрів і на використанні глобальної сіті Internet, до яких підключаються як колективні, так і локальні користувачі. Використання в утворенні нових інформаційних технологій, їх доступність привели до зміни традиційної моделі взаємодії суб'єктів навчального процесу. Трьохкомпонентна модель навчання, що включала вчителя, книгу і учня, переросла в багатокомпонентну, в якій зазнали значної зміни традиційні компоненти, і з'явився ряд нових, пов'язаних з принциповою зміною технології взаємодії суб'єктів навчального процесу.
Сучасні інформаційні технології відкривають абсолютно нові можливості в організації процесу навчання, заснованого на використанні цих технологій. Створюються можливості для використання і застосування в процесі навчання як раніше відомих технологій, так і сучасних, а також нових інформаційних і комунікаційних технологій. При цьому не слід забувати про корисні аспекти традиційних методів навчання, особливо про особову природу відносин вчитель - учень. Навчання, засноване на використанні нових технологій, повинно відігравати вирішальну роль в розвитку навчання протягом всього життя. Така освіта характеризується здатністю надавати підтримку тим, хто навчаються завдяки наданню їм різноманітних способів отримання освіти, щоб задовольнити їх власні потреби в освіті.
Головним показником ефективності навчання мають стати не просто сума знань, засвоєних у процесі перебування на академічних заняттях, а здатність до самостійного здобування знань, до самонавчання, вміння користуватися джерелами і засобами інформації, постійно підвищувати рівень своєї освіти, потреба навчатися впродовж життя, використовувати самостійно здобуті знання у розв'язанні життєвих завдань, проблем і суперечностей.
Таким чином, в даний час найпоширенішим підходом у відкритій освіті є підхід, що відображає традиційні методи навчання та сучасні мережні інформаційні технології; вирішення проблем освіти як «відкритої системи» не може бути вирішено тільки за рахунок організаційно-структурної реформи, а слід повернутися до висновку про необхідність зміни парадигми освіти; причому нова парадигма повинна відповідати стану освітнього середовища і її запитам та врахуванням потреб інформаційного суспільства.
- Соціологічний вимір проблем формування творчої особистості у вищій школі
Бежевець А.М. (м. Київ)
Етико-правові засади педагогічної діяльності
Останнім часом все частіше об'єктом дослідження науковців стають етичні аспекти професійної діяльності. Мова йде про медичну, журналістську, суддівську, адвокатську, депутатську етику, етику науковців, священнослужителів тощо.
Однак в першу чергу підлягає врегулюванню етика педагогічна. Адже з позиції етичних вимог професія педагога (вихователя, вчителя, викладача) полягає в наявності морального права і, навіть, обов'язку формувати в свідомості іншої людини світоглядні орієнтири, сенсожиттєві принципи.
До працівника системи освіти пред'являються підвищені вимоги щодо освітнього рівня, психічного та психологічного стану тощо.
Педагогічною діяльністю можуть займатись особи з високими моральними якостями, які мають відповідну вищу педагогічну освіту, професійно-технічну підготовку, забезпечують результативність та якість роботи, а також фізичний і психічний стан здоров'я яких дозволяє виконувати службові обов'язки.
Увага законодавця зосереджується, насамперед, на професійних якостях педагога, залишаючи відкритою іншу сторону проблематики. Педагог своєю працею допомагає формуванню підростаючого покоління громадян. Отже, особа, на яку покладається такий відповідальний обов'язок, повинна мати високі моральні якості, бути досконалою у всьому.
Однак, в жодному нормативно-правовому акті України немає тлумачення поняття "високі моральні якості". Це питання є дискусійним, оскільки велику роль при цьому відіграє оціночний фактор.
Процес формування педагогічної етики в Україні на сьогодні знаходиться на початковому етапі. Враховуючи, що наша країна стоїть на шляху реформування системи освіти відповідно до європейських вимог, необхідно
переглянути існуючи нормативно-правові акти, які стосуються діяльності працівників освіти.
Для людей педагог завжди залишається педагогом, тобто його соціальна роль не обмежується стінами навчального закладу, в якому він працює. Аби мати довіру з боку вихованців, їхніх батьків та інших членів суспільства, педагог повинен неухильно дотримуватись етичних вимог як при виконанні своїх службових обов'язків, так і в повсякденному житті.
Це стосується не тільки прагнення накопичувати знання, а й вміння ними поділитись з вихованцями (учнями, студентами). Педагог повинен бути прикладом для учнів; його смак має бути бездоганним і передати підростаючому поколінню любов до краси як внутрішньої, так і зовнішньої.
Не дарма народ каже: "встречают по одежке, провожают по уму". І хоча нас з дитинства вчили, що зовнішність людини має другорядне значення порівняно з її розумовими здібностями, однак не варто нівелювати нею повністю.
Замислившись над цією проблемою, вирішила провести опитування, за допомогою якого з'ясувати, які вимоги (окрім професійних) ставлять студенти до викладачів. Анкетування проводилось серед студентів гуманітарних (соціологія, право) та технічних (ФІОТ) факультетів НТУУ "КПІ".
Близько 70% опитаних зазначили, що звертають увагу на зовнішній вигляд викладача (одяг, взуття, зачіска тощо). При цьому деякі конкретизували свою відповідь: "викладач повинен бути прикладом для студентів"; "викладач - це не книжка, а людина, і повинен викликати симпатії своїм зовнішнім виглядом"; "людину можна сприймати серйозно тільки коли вона охайна і поважає себе".
Питання, пов'язані з морально-правовими засадами педагогічної діяльності, етичними вимогами до працівників системи освіти, завжди є актуальними. На сьогодні вони потребують особливого ставлення з боку держави, яка, на жаль, не приділяє їм належної уваги.
Педагогічна етика повинна визначити не тільки норми поведінки працівників освіти, а й вимоги, що висуваються державою, суспільством, колегами до їх стилю роботи, характеру спілкування, професійного та соціального образу.
Ефимчук И.В. (г. Брест)