В. Д. Косенко © Авторські права
| Вид материала | Документы |
- Омельчук К., До питання про авторські права на фотографії, 282.8kb.
- Авторські права на текст програми "Українська мова, 5-12 кл." належать Міністерству, 573.15kb.
- Медкнига Косенко, 337.6kb.
- Програма для загальноосвітніх навчальних закладів Історія України, 1827.57kb.
- Програма для загальноосвітніх навчальних закладів Історія України, 1827.3kb.
- Навчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів Історія України. Всесвітня, 1230.13kb.
- Навчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів Історія України. Всесвітня, 1230.34kb.
- Косенко Виталия Владимировича Научный руководитель Авербух Владимир Лазаревич, 361.48kb.
- Р. И. Косенко 20 г. «Утверждаю» Директор моу «сош №20» Н. Н. Петров Приказ, 3407.87kb.
- Авторські права на текст програми "Біологія, 7-11 кл." належать Міністерству освіти, 355.91kb.
ЛЮДИНА І ОСВІТА: КОНТЕКСТ СУЧАСНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ
Майже не прогнозована карколомна соціальна динаміка сучасного суспільства викликів та ризиків виявила значну напруженість між освітою та існуючою реальністю. Утопізму, «ідеалізму» класичної освіти протистоять споживацько-утилітарні цінності суспільства, бюрократизм та корумпованість влади, тверезість та прагматизм бізнесу. Вже сьогодні можна спостерігати перевагу певних негативних, з точки зору моральності, рис, що формують нову ментальність в освіті. Дворазовий приріст кількості молоді з вищою освітою відбувся за рахунок платної форми навчання і це явище в значній мірі спричинило існування подвійних стандартів при контролі і оцінюванні знань студентів, вплинуло на загальну тенденцію зниження якості освітніх послуг. Зростання особистісно й професійно спрямованих орієнтацій, що вимагають від молодої людини лише загальної обізнаності з предметною галуззю, певних навичок роботи, способів комунікації і практичного досвіду – тобто прагматично оптимального мінімуму , а не наполегливої систематичної праці в процесі навчання.
У зв’язку з формуванням примітивного ринку праці, що не потребує системної фундаментальної інтелектуально-наповненої освіти, все більше поширюється мозаїчна кліпова освіта, як невпорядкований процес-пропозиція різнорідних знань і форм культури. Така освіта не може послідовно впливати на виховання та формування цілісності людської особистості, її гідності, достойності, самостійності, впевненості, ініціативності, комунікабельності… Вона скоріше запропонує такі способи виховання, через які можливо і необхідно засвоїти меркантильні і утилітарні форми своїх взаємин з іншими.
Звертаючись до досвіду західного інформаційного, більш стабільного суспільства з його усталеними формами освіти, необхідно відмітити, що сучасна системна освіта також відійшла від класичних (картезіанських) лінійних схем, відмовившись від ідеї універсалізму та енциклопедизму освіти на всіх її рівнях. Освіта, хоча і залишилась масовою, але перестала бути одно типовою, не лише за рівнем і якістю отримуваних знань, але навіть і за змістом в межах підготовки випускників з одного і того самого фаху. Повноцінна якісна освіта стає все більш елітарною і окремішньою справою.
Все більш прискорене зростання знання, його інтеграція і диференціація, вносять постійні зміни у зміст усіх предметів та тем курсів з метою послідовної орієнтації системної освіти на професіоналізацію та вузьку спеціалізацію – ця загальна тенденція відмічається у цілому в системі освіти. Скорочення навчального матеріалу здійснюється за рахунок дисциплін «другорядних», менш важливих для вузькоспеціалізованої підготовки. До числа таких дисциплін потрапляють фундаментальні знання – математика, філософія…Формується відношення до даного знання як вторинного, непотрібного. Культивується, утверджується дилетантський підхід до науки взагалі. В підготовці цілого ряду інженерних та інших спеціальностей на розвиток загальної культури мислення, цілісного світогляду, моральності особистості в навчальному процесі часу і місця не залишається. Процес навчання і виховання відділяються і починають існувати незалежно один від одного. В такій ситуації завданням освіти має стати відтворення загальної структури знання, репрезентованої в міждисциплінарних підходах, розуміння ідеї цінності цілісного знання.
Лапань А. (м. Київ)
Державна і недержавна освіта в контексті загального розвитку української освітньої сфери
Україна опинилася перед великим вибором культурно-цивілізаційного шляху розвитку - або європейського, або євразійського. Останні кілька років наша країна декларувала саме європейський напрямок інтеграції в якості магістральної цілі розитку українського суспільства в цілому. Але на сьогоднішній день цей шлях виявився далеко не таким однозначним через багато проблем як суб'єктивного, так і об'єктивного характеру.
Освіта - це одна з тих сфер життя соціуму, які є по відношенню до нього системними. Саме ця сфера забезечує як соціально адаптивну функцію для кожного конкретного індивіда, так і національно відтворюючу функцію в масштабах етносу та нації. Освіта є одною з найвагоміших сфер у справі євроінтеграції України.
Тому питання її реформування є першочерговим завданням для українського супільства. Україна поставила собі за мету реформувати вітчизняну освітню сферу у відповідності до так званих євростандартів, та привести у відповідність до них методологічні та аксіологічні засади освітньої галузі. Оскільки освіта виконує такі важливі суспільні функції, про які ми вже говорили - соціально-адаптивну та національно відтворюючу, не може не викликати занепокоєння процеси денаціоналізації та космополітизації, які характеризують західну систему освіти, яку ми намагємося сліпо копіювати.
Як відомо, реформування української освіти у відповідності до евростандартів відбувається згідно так званої Болонської конвенції. Але постає питання: чи не займаємося ми знову пагубною річчю: будуємо нове, не звертаючи уваги на безсумнівні переваги «второї»? Адже українська система освіти орієнтована на державну освіту, тоді як Болонська система орієнтована на надання освітніх послуг недержавними установами та перетворення державних ВУЗів на комерційні організації.
Тому постає дуже актуальним є дослідження питання взаємодії та взаємоорганізації двох систем надання освітніх послуг - державної та недержавної, в контексті освітньої політики держави.
Треба відзначити дуже неефективний підхід держави до комплексу державних освітніх закладів. Нерідко відбувається ситуація, коли держава за свій рахунок навчає студента, а він після закінчення навчання навіть не відпрацьовує належний термін. І так стається часто не через студента, а через те, що держава не піклується про надання для молодих спеціалістів нормального місця роботи з гарними та перспективними умовами.
Що стосується сфери недержавної освіти, то тут необхідно відзначити упередженість, з якою підходять чиновники до комерційних освітніх закладів. Фактично, головною метою діяльності держави у цій сфері є не плідна співпраця або нормальний контроль, а просто пошуки будь-якого приводу для закриття недержавного освітнього закладу.
У цій непростій ситуації дуже доречним, на наш погляд, було б вивчення японської системи навчання - «традиційно-технологічної», яка дозволяє Японії не тільки не втрачати своє національне обличчя та національне самовизначення, але і йти у авангарді світового науково-технічного прогресу.
Освітня реформа необіхдна, але доцільно знайти свої власні шляхи та рецепти її проведення, з урахуванням українських реалій та на основі науково-обгрунтованого прогнозування.
Ленская Мария, Хунгенберг Гаральд (Германия, г. Нюрнберг)
Подготовка нового поколения менеджеров в Германии: традиции и новации (опыт университета им. Фридриха-Александра)
Постоянно растущие требования к профессиональной компетенции менеджера обуславливают динамичное совершенствование отечественных методик преподавания в традициях национальной системы образования Германии. Вместе с тем интернационализация политической, экономической и социальной жизни в Европе расширяет сферу инновационного поиска в методике преподавания профессиональных дисциплин. Педагогически обоснованная комбинация традиций и новаций способствует качественной подготовке менеджеров нового поколения. В настоящих тезисах обобщен опыт обучения немецких и иностранных студентов искусству менеджмента на экономическом факультете университета им. Фридриха-Александра (г. Нюрнберг).
Традиционной ценностью немецкого образования является академическая свобода, дающая право студентам свободно выбирать изучаемые курсы и составлять график экзаменов, а преподавателям самостоятельно определять содержание курса лекций. Студенты экономических специальностей имеют право выбирать до двух третей курсов, которые они хотят изучать. Среди них менеджмент может быть выбран либо как общеобразовательная, либо как специализированная дисциплина. Например, в университете им. Фридриха-Александра в рамках специализации кафедра менеджмента предлагает курсы, которые условно можно разделить на базовые и дополнительные. Преподавание некоторых дисциплин на английском языке обеспечивает студентам гибкий выбор дисциплин и способствует работе с дополнительной литературой, которая порой доступна только на английском языке.
В соответствии с требованиями Болонского процесса преподавание менеджмента в немецком университете преследует две главные цели: во-первых, выбор и включение в учебный процесс таких теоретических основ и методик, которые составляют научную базу для решения практических проблем; во-вторых, развитие навыков и качеств для эффективного применения на практике полученных теоретических знаний.
Система преподавания дисциплины «Менеджмент» в университете им. Фридриха-Александра (г. Нюрнберг)
Академические лекции чередуются с практическими занятиями, анализом кейсов и самостоятельной работой. Их организация основана на методических материалах, представленных в виде таблиц и схем, что не только способствует развитию ассоциативного мышления и аналитических навыков у студентов, но и развивает умение мыслить «глобально» в масштабах предприятия.
В связи с тем, что подготовка специалистов в области менеджмента связана с умением осуществлять функции управления предприятием на всех стадиях его жизненного цикла – новые предприятия, динамично развивающиеся предприятия, концерны и предприятия, находящиеся в кризисном состоянии, - преподавание дисциплины разбито на соответствующие блоки, для которых разработаны цели, концепции и рекомендации, выделены проблемы и перспективные направления дальнейших исследований.
В целом следует отметить, что реформирование и интернационализация высшего образования в Германии расширяет педагогические возможности включения инновативных элементов в традиционную концепцию подготовки специалистов в области менеджмента. Практический опыт университета им. Фридриха-Александра демонстрирует готовность немецкой системы образования оперативно реагировать на изменяющиеся требования к менеджерам XXI века.
Лисенко М.В. (м. Київ)
СИСТЕМА ВИЩОЇ ОСВІТИ В СУЧАСНОМУ ІНФОРМАЦІЙНОМУ ПРОСТОРІ
Освіта – об’єктивна необхідність людського буття. Як найважливіший інститут соціалізації особистості практично в усі історичні періоди еволюції людської цивілізації вона була спрямована на розвиток особистості, її творчих здібностей, естетичного світосприймання й етичного відношення до діяльності, формування духовної суті людини.
Інформатизація суспільства трансформує та технологізує розумову діяльність людини за допомогою комп’ютерів та використання сучасних інформаційних технологій. Технологізація розумової діяльності відкриває новий шлях до інноваційного творчого мислення, що має надзвичайний вплив на розвиток інституту освіти, як такого, і в першу чергу – вищої освіти.
Інформаційні та комунікаційні технології становлять вагому частку світового виробництва, що спричиняє глобальний перерозподіл як ринку праці, так і ринку освітніх послуг. Надзвичайну зацікавленість сучасних дослідників викликає інноваційний потенціал сучасної мережі Інтернет, яка сьогодні займає провідне місце в освітньому процесі. Треба звернути увагу на створення єдиного європейського освітнього простору в рамках Болонського процесу, який істотно підвищує роль новітніх інформаційних технологій в освіті. Це загалом сприяє розвитку «відкритих університетів». Вступаючи до вищого навчального закладу, молода людина потрапляє в соціально-інформаційний простір, в оточення людей, що прагнуть досягнення життєвого успіху, з однієї сторони, та отримує вільний доступ до інформації, свободу дій щодо отримання знань, які дає вища школа з іншої.
Освіта є соціальним інститутом, який несе велику відповідальність за розвиток людської особистості та прогрес суспільства в цілому. Вона забезпечує розвиток людської особистості, виховує майбутнього спеціаліста, здійснює підготовку і теоретичне оснащення майбутніх фахівців, які є інтелектуальним, духовним та виробничим потенціалом суспільства.
Освіта не дає, і не повинна давати кінцеві знання, а навпаки, випробовує на міцність отриманні теоретичні знання під тиском все зростаючого інформаційного потоку.
Початок нового сторіччя відзначився входом розвинутих країн у стадію інформаційного суспільства, при якому отримання, збереження, обробка, поширення і використання інформації та знань, а також зростаючі технічні можливості комунікації, відіграють вирішальну роль. Нові інформаційні і мережні технології вносять кардинальні зміни в усі сфери життєдіяльності суспільства. Технологічні досягнення в даній сфері розширюють можливості людського розуму і змінюють засоби спільної діяльності і комунікації у середині соціуму.
Освіта і наука є основними засадами людського розвитку та прогресу суспільства, які забезпечують індивідуальний розвиток особистості, творять інтелектуальний, духовний та виробничий потенціал суспільства. Освіта є стратегічним ресурсом соціально-економічного і культурного розвитку суспільства, поліпшення добробуту людей, забезпечення національних інтересів, зміцнення авторитету і конкурентоспроможності держави в міжнародному просторі.
В Україні стан справ, темпи та глибина перетворень у галузі освіти не задовольняють потреби суспільства. Актуальним завданням залишаються збереження і поширення кращих традицій національної системи освіти, забезпечення доступності здобуття якісної освіти для всіх громадян та входження вітчизняної системи вищої освіти в науковий простір Європи.
Майданік І.П. (м. Київ)
Молоді науковці як категорія потенційних мігрантів
Однією із характерних особливостей функціонування інформаційного суспільства виступає підвищений інтерес як до інституту освіти, так і до високоосвічених фахівців як носіїв знання та інформації. У зв’язку із глобалізацією, одним із індикаторів якої виступає інтенсифікація міграційних процесів, особливої уваги заслуговує проблема міграційних намірів молодих науковців які є важливою частиною трудового потенціалу України.
Згідно дослідження проведеного Інститутом демографії та соціальних досліджень (ІДСД) НАНУ, серед осіб віком до 35 років, які працюють у наукових установах Академії наук України, майже кожен четвертий респондент (36,6%) погодився б за можливості поїхати працювати за кордон у якості науковця, частка осіб, які ні за яких умов не погодилися б на переїзд в іншу країну для зайняття науковою діяльністю становила лише 7,7%. Інші респонденти ще не мають чітко сформованої установки на переїзд або відмову від нього: 37,6% радше погодилися б на наукову працю за кордоном , і 18% – радше б відмовилися від такої пропозиції.
Молоді науковці, які ще не отримали науковий ступінь більшою мірою налаштовані на переїзд до іншої країни щоб працювати у науковій галузі, 39,3% з них дали ствердну відповідь на дане питання. Натомість серед кандидатів наук подібні настанови були виявлені у 31,9% випадків. Певною мірою цей факт можна пояснити тим, що отримання наукового ступеню є важливою віхою у кар’єрі науковців, тому особи які подолали цей рубіж більшою мірою самореалізувалися у науковій діяльності на батьківщині і мають кращі перспективи для кар’єрного росту у власній країні. Цю тезу можна підтвердити також аналізом відповідей молодих науковців на питання про те, чи існує можливість гарно заробляти працюючи у науковій галузі України. Серед кандидатів наук ствердну відповідь на дане запитання дали 11,4% респондентів, а серед тих, хто ще не отримав науковий ступінь – 8,1%. Звичайно, обидві частки є доволі низькими, оскільки переважна більшість опитаних або не бачить жодних можливостей гарно заробляти в науці, або не впевнена у відповіді, однак все ж ці дані виявляють певну позитивну тенденцію щодо можливості достойно заробляти у науковій галузі для науковців зі ступенем та “ім’ям”.
Статевий розподіл категорії осіб, які висловили повну принципову згоду на роботу за кордоном, характеризується перевагою чоловіків, питома вага яких складає 52,9%, що майже у півтора рази більше ніж частка жіноцтва з відповідними настановами.
Доволі цікаві дані отримані стосовно територіального розподілу міграційних настанов молодих науковців. У опитуванні брали участь працівники Академії наук Києва, Донецька, Львова, Одеси, Харкова та Севастополя, і лише серед респондентів – жителів перших двох з названих міст були виявлені особи які повністю заперечували гіпотетичну згоду на роботу у якості науковців за кордоном. Тоді як відповіді молодих науковців з інших міст повністю розподілилися між варіантами “цілком згоден(на)”, “скоріше згоден(на)”, “скоріше не згоден”. Місто у якому виявлено найбільшу частку осіб, які повністю згодні працювати за кордоном у якості науковців (55,6%) – Львів. Ці дані повністю підтверджуються результатами інших досліджень трудової міграції, що зафіксували підвищену міграційну активність жителів Західних регіонів України. Половина молодих науковців Харкова також цілком погоджується працювати в науці змінивши при цьому країну прикладання праці. Найменшою є частка осіб з відповідними установками в Донецьку (8,3%), Одесі (22,2%), Севастополі (30,8%), Києві (38,1%).
Мазур М.О. (м. Київ)
Самоврядування студентів, як складова формування творчої особистості у вищій школі
Молодіжні громадські організації є невід’ємним елементом будь-якого демократичного суспільства. Їх соціально-політичне призначення полягає насамперед у тому, що вони допомагають молодим людям у повсякденному житті, звільняють особистість від необхідності самостійно вирішувати деякі актуальні життєві проблеми, відкривають широкі можливості для суспільно-політичної ініціативи громадян, для здійснення ними самоврядування.
Молодіжні громадські організації являють собою масові об’єднання громадян, котрі виникають за їх ініціативою для реалізації довгострокових цілей, мають свій статут і характеризуються чіткою структурою.
Розглядаючи молодіжний рух у цілому, неможливо не відмітити, що студентський рух є його основною частиною. Студентство було завжди в авангарді усіх соціальних перебудов та політичних рухів. Воно складає біля 80% чисельності усіх молодіжних організацій України. Власна специфіка організованого студентського руху визначається в першу чергу характером студентських організацій, членами яких є тільки ті, хто навчається у вузах, тобто членство у таких організаціях чітко регламентується часом навчання. Студентські організації акцентують свою увагу на відстоюванні інтересів студентської молоді. І взагалі студентські організації більш мобільні та дієздатні на відміну від загально-молодіжних структур.
Серед таких студентських об’єднань слід виділяти:
Студентські профспілки, першочерговою задачею яких є вирішення соціальних проблем студентства та захист їх прав перед адміністрацією вузів та державою. Такі самостійні організації діють у вузах в рамках власних статутів, положень і об’єднуються, як на міських, регіональних, галузевих рівнях, так і на загальнодержавному.
Громадські студентські організації мають своєю метою: сприяти становленню громадянського суспільства; створення умов для самореалізації та залучення молоді до вирішення соціальних проблем; репрезентацію загальнополітичних ініціатив студентства. Діють вони в межах регіонів або на загальнодержавному рівні.
Професійні студентські організації та об’єднання за інтересами. Такі організації достатньо поширені і діють в рамках окремих факультетів та вузів.
Органи студентського самоврядування функціонують у вузах з метою участі студентів в заходах ректорату, деканатів з підготовки фахівців, забезпечення виконання студентами своїх обов’язків, сприяють гармонійному розвитку особистості та формуванню організаторських навичок.
Статус і функції самоврядування вимагають активної участі студентів на факультетах, в університеті у проведенні таких виховних заходів:
- формування кадрів національної інтелігенції, оновлення і забезпечення інтелектуального генофонду нації, виховання духовної еліти, закладення культурно-освітнього потенціалу;
- гармонійний розвиток особистості шляхом поглиблення духовних контактів з навколишнім світом, культурою, мистецтвом;
- становлення чіткої громадянської позиції, принципів соціальної орієнтації та поведінки в прагненні до самоосвіти, саморозвитку, самовиховання;
- пропаганда здорового способу життя, запобігання вживанню алкоголю, наркотиків, викорінення шкідливих звичок;
- сексуальне виховання юнаків і дівчат, підготовка їх до сімейного життя.
На сьогодні, в України сформована нормативно-правова база, що забезпечує реалізацію студентських суспільно-корисних ініціатив у такій формі, як студентське самоврядування, що у свою чергу сприяє розбудові громадянського суспільства.
Життя переконливо довело, а практика підтвердила нагальну необхідність організації студентської діяльності у вузах, розвитку і поглиблення студентського самоврядування та використання його великих організаційно-виховних можливостей.
Мельник О.Л., Коперсак К.В. (м. Київ)
Науково-освітні мережі – інструмент створення єдиного освітнього простору
Важливим аспектом розвитку інформаційного суспільства є розробка науково-освітніх мереж, що сприяють наближенню освіти до європейських стандартів, що є надзвичайно актуальним в контексті Болонського процесу. Інформатизація у вищій освіті є одним з механізмів входження української освіти до Болонського процесу.
В Україні зараз розвивається концепція інформаційного суспільства, яка опирається на постіндустріальні теорії. В останні два десятиліття все більшу силу набуває глобальний процес соціальної інформатизації всієї системи суспільних відносин. Інформатизація сьогодні – це всебічний соціально-економічний та технологічний процес виробництва і впровадження в суспільну діяльність інформаційних технологій, комп'ютерних систем і мереж, створення інформаційних центрів, експертних та консультаційних систем. Кінцевою метою інформатизації всієї системи суспільних відносин є створення постіндустріального, демократичного інформаційного суспільства.
Найбільш помітне втілення програми інформатизації у вищій освіті – це створення науково-освітніх мереж. Вони задумувались як мережі, які об’єднають вищі навчальні заклади, зроблять інформаційні ресурси більш доступними, як ресурси ВУЗів один до одного, так і доступ до мережі Інтернет.
Так, за допомогою мереж реалізуються європейські принципи освіти – навчання впродовж життя, творчій підхід, орієнтація на розвиток, а не на відтворення людського потенціалу.
Виникає закономірне запитання: чому розвинені країни додатково до Інтернету змушені створювати національні чи корпоративні телекомунікаційні мережі в певних сферах діяльності? Чи не може Інтернет взяти на себе функції інших видів мереж і повністю замінити їх? Відповідь: може, але це недоцільно. Пояснюється це наступним.
1. Національні і корпоративні мережі мають власне інформаційне середовище в певній сфері діяльності, яке характерне для конкретної країни або конкретної групи компаній чи організацій.
2. У зв’язку з тим, що національні та корпоративні мережі не потребують використання серверів та каналів зв’язку глобальних мереж, обсяги інформації, якою обмінюються користувачі, в перших двох групах мереж можуть бути значно більшими, а вартість цього обміну піддається суттєвому зниженню.
3. В національних та корпоративних комп’ютерних мережах досягається значно вищий ступінь захисту інформації, ніж у глобальній мережі Інтернет.
4. Для забезпечення оптимального доступу до інформації, що розміщується на інформаційних серверах національних чи корпоративних мереж, їх інформаційна і технічна (телекомунікаційна) складова створюється за єдиними принципами, на єдиній технологічній платформі.
Водночас користувачам національних і корпоративних мереж автоматично забезпечується доступ до глобальної мережі Інтернет.
Коли ж виникає інформаційна мережа, навіть локальна, користь від інформатизації зростає експоненціально, кожного кроку ефективність збільшується чи не на порядок. Сенс інформаційних технологій саме у їх синергізмі, ефекті об'єднаних можливостей і потенціалів.
Інформаційні мережі в освіті та науці виконують важливу роль інтерактивності, комунікативності та об’єднання. Це дає змогу об’єднати за спільною роботою тих викладачів, студентів та науковців, котрі знаходяться фізично у різних місцях, а віртуально присутні всі разом чи на конференції чи у віртуальній лабораторії. Науково-інформаційні мережі дають можливість обміну наукової та освітньої інформації в мережі, що дає змогу заощадити час та прискорити пошук інформації.
Нефедьєва Г.О., Мельник О.Л. (м. Київ)