Бобир С. Л., Боровик А. Г., Гетта В. Г., Гринь Т. В., Жила С. О., Завацька Л. М., Зайченко І. В., Іванишина В. П., Носко М. О., Сидоренко В. К., Кузьомко Л. М., Ляшенко О
| Вид материала | Документы |
- Бобир С. Л., Боровик А. Г., Гетта В. Г., Гринь Т. В., Жила С. О., Завацька Л. М., Зайченко, 7100.22kb.
- Основы безопасности жизнедеятельности (обж) М. С. Сидоренко,, 1983.12kb.
- Я україни буковинська державна медична академія в. А. Троянський, М. М. Сидоренко, 2652.9kb.
- Г. Г. Файзуллин // Экономика с Х. и перераб предприятий. 2011. № С. 65-67, 248.06kb.
- Т. А. Боровик Инновационные технологии развития музыкальности детей на урок, 22.38kb.
- Сидоренко Александр Михайлович Сидоренко вологодский писатель и поэт. Он оставил знатокам, 48.46kb.
- 19. 00 Малый зал Филармонии галина сидоренко, 80.16kb.
- Положення, 84.19kb.
- Театрально-концертне життя, 82.63kb.
- 1. Зайченко А. Крестьянскому подворью- государственную поддержку // апк: экономика,, 20.47kb.
Кошти державного бюджету – найстабільніше і найсуттєвіше джерело фінансування. Держава взяла на себе не лише утримання органів управління і збірних команд України, а фінансує витрати на розвиток дитячо-юнацького спорту (училища фізичної культури, ДЮСШ).
Науково-інформаційна сфера є однією з найбільш успішних і мобільних в галузі фізичної культури та спорту України. За більш як десять років новітньої української державності, в умовах, недостатнього фінансування й матеріально-технічного забезпечення, незначної державної та владної уваги, вдалося досягти чималих успіхів у перебудові й розбудові цієї складної й делікатної сфери професійної діяльності.
У галузі фізичного виховання та спорту вдалося зберегти й помітно зміцнити мережу спеціалізованих вищих навчальних закладів, оскільки традиційно в Україні найкращі наукові сили концентрувалися саме у навчальних закладах. Сьогодні в галузевому підпорядкуванні успішно діють Національний університет фізичного виховання та спорту України (у цьому статусі з вересня 1998 року), Харківська державна академія фізичної культури, Львівський, Дніпропетровський, Донецький державні інститути фізичної культури, Дніпродзержинський та Івано-Франківський коледжі фізичного виховання.
Останнім часом помітно зміцніла структура й посилилася роль Державного науково-дослідного інституту фізичної культури і спорту (ДНДІФКІС). Сформований у 1993 році на базі проблемної лабораторії тоді Українського державного університету фізичного виховання і спорту, інститут перетворюється на помітний центр планування науково-дослідної роботи й координації зусиль провідних вчених України. Основні завдання діяльності ДНДІФКІС зосереджено перш за все на вирішенні завдань олімпійської підготовки, впровадженню фундаментальних досліджень через систему наукових (НГ) і комплексних наукових груп (КНГ) з науково-методичного забезпечення збірних команд України з різних видів спорту.
Активно долучається до олімпійської освіти дітей та молоді Олімпійська Академія України, яка успішно діє з вересня 1991 року.
Таким чином, в організаційному плані в Україні сформовано відповідні інституції для ефективної освітньої, наукової, пропагандистської діяльності в галузі фізичного виховання та спорту.
Важливим чинником успішності й ефективності наукових досліджень є продуктивна діяльність спеціалізованих вчених рад для захисту дисертацій. Всього за більш як десятилітній проміжок часу в Україні для потреб галузі функціонувало п’ять спеціалізованих вчених рад: дві докторські ради; у Національному університеті фізичного виховання і спорту України (1991 р. – по т. ч.) та Харківській державній академії фізичної культури (2003 р. – по т. ч.) та п’ять кандидатських рад: у Львівському державному інституті фізичної культури (2000 р. – по т. ч.); в Державному науково-дослідному інституті фізичної культури і спорту (2001 р. – по т. ч.); у Волинському державному університеті імені Лесі Українки (1998-2000 рр.); у Рівненському державному гуманітарному університеті (2000-2002 рр.); у Чернігівському національному педагогічному університеті імені Т.Г.Шевченка (2010 р. – по т. ч.).
Використані джерела
- Філь С.М. Історія фізичної культури: навч. посіб. / С.М. Філь, О.М. Худолій,. Г.В. Малка. – Х. : ОВС, 2003.
- Герцик М.С., Вацеба О.М. Вступ до спеціальностей галузі «Фізичне виховання і спорт»: Підручник. – Харкiв: «ОВС», 2005.
- Кулик В.В. Олімпійський у серцях вогонь. Історія виникнення та становлення НОК України. – К.: «МП Леся», 2008.
Vaschenko I.
THE GENERAL AND SCIENTIFIC AND PEDAGOGICAL BASES OF THE DEVELOPMENT
OF THE REGION «PHYSICAL TRAINING AND SPORTS» IN INDEPENDENT UKRAINE
The article presents the socio-economic conditions of development of physical culture and sports in Ukraine, organizational principles, structure and material basis of sports and athletic movements in Ukraine, its main research and teaching centers.
Key words: physical education, the National Olympic Committee, the organization, structure, evolution and scientific areas.
Надійшла до редакції 16.09.2010 р.
УДК 37.035.3 ( 073)
Жлудько В.М.
ДИЗАЙН-ОСВІТА В АКСІОЛОГІЧНОМУ ВИМІРІ
Стаття знайомить з ціннісним аспектом дизайн-діяльності. Розкривається сутність та зміст дизайну як виду проектної діяльності, з”ясовується роль дизайн-освіти для професійної підготовки вчителя початкових класів.
Ключові слова: дизайн, дизайн-освіта, дизайн-діяльність, аксіосфера.
Глобалізований світ ХХІ століття характеризується такими визначальними ознаками, як складність, розмаїтість, динамічність, суперечливість, нестабільність. Зміна сучасної комунікативної ситуації, створення аудіовізуальної індустрії планетарного масштабу загострюють соціальні духовно-світоглядні проблеми, висувають на перший план сутнісні питання існування кожної людини, соціуму загалом. Усе частіше вчені наголошують на «гуманізації глобалізації» (В. Андрущенко, І. Бєх, Л. Масол, І. Зязюн та ін), тобто надання їй людського обличчя, у процесі якої особлива роль належить мистецькій освіті.
С
© Жлудько В.М., 2010
ьогодні мистецтво не можна розглядати як закриту (елітарну) систему, що розвивається автономно щодо широких соціальних відносин і світового культурного контексту. Завдяки універсальності художньо-образної мови мистецтво закодовує і передає зрозумілу для різних народів смислову інформацію, дає змогу вступати у невербальний діалог з різними культурами минулого і сучасності, розуміти інших, розширювати власний духовний світ, що надзвичайно актуально в контексті глобалізаційних процесів.
Цінності мистецтва важливі з огляду на сучасне існування дітей і молоді в полікультурному просторі. Діти, які сьогодні сидять за партами, а також майбутні вчителі, мають бути готовими жити в умовах перманентних змін, непередбачуваних зараз ситуацій, створювати естетосферу власного буття, а отже мистецька освіта має сприяти осягненню різних аспектів буття і спів-буття з іншими, дає перетин одразу кількох духовних площин: інтелектуальної (культура розуму), морально-етичної (культура почуттів), та естетичної (культура творчості).
Мистецтво з його унікальними можливостями впливу на зростаючу особистість має посісти значне місце у цих процесах, оскільки «цілісність світу має опанувати цілісна людина» (В. Личковах).
Водночас актуальними у сучасну епоху є тенденції співіснування найрізноманітніших мистецьких стилів, інтегративність, а також уникнення поляризації елітарного та популярного мистецтв. Відображенням таких тенденцій є поява феномену дизайну та арт-дизайну, який «вбудований» у повсякденну людську життєдіяльність (естезис), це певна культура, „втягнута” у буденний простір.
Дизайн-освіта дозволяє переводити з одного боку «абстрактне» на мову «матеріальних проектів», а з другого боку, дозволяє «схоплювати» у практичних рішеннях новації і зображення, які не підлягають точному формулюванню («гармонійне», «динамічне», «симетричне» тощо) .
Важливим, з нашого погляду, є включення дизайну у навчально-виховний процес педагогічних навчальних закладів, що активізує різні способи пізнання: «конкретного», «формального» та «істотного», «символічного», а також і мисленнєвого та аксіологічного розвитку, що саме по собі є освітньо-виховною цінністю [1].
Отже, сучасна освіта повинна будуватися так, щоб підготувати майбутнього фахівця до подальших неодноразових змін, пов'язаних з постійним оновленням змісту і способів організації його діяльності. До подібних нових життєвих і професійних обставин набагато легше зможе адаптуватися людина, творчо орієнтована в професії, з багатим креативно-евристичним потенціалом, ціннісними орієнтаціями. Саме тому сучасна освітня ситуація вимагає оновлення починаючи з вищого навчального закладу традиційних форм педагогічного процессу, їх осучаснення та аксіологізацію, зокрема ознайомлення із дизайн-освітою, засобами дизайн-діяльності, що сприятиме творенню аксіологічної системи людини завдяки естетизації простору повсякденного буття.
Мета нашого дослідження – розгляд аксіологічного базису дизайну, з’ясування сутності дизайн- діяльності та дизайну- освіти, а також розгляд даної проблематики в площині професійної підготовки вчителя початкових класів.
Для розвитку особистості і формування її ціннісних орієнтацій необхідно, щоб професійно-ціннісні відносини педагогів означали орієнтацію на індивідуальну цінність учня, на розуміння творчої сутності педагогічної діяльності, усвідомлення самоцінності, гідності, особистої свободи і усвідомлення себе як носія високих цінностей. Вчитель повинен сам бути глибоко впевненим в тих істинах, які він пропагує.
Проте необхідно відмітити, що на сучасному етапі розвитку загальної освіти не достатньо розроблені питання предметного змісту такої галузі як „дизайн”, майже відсутня психолого-педагогічна література з проблеми арт-дизайну, немає установлених поглядів учених на методику викладання дизайну та арт-дизайну. Це посилює актуальність даного дослідження.
Як стверджують психологи, від ціннісної основи, закладеної у майбутніх вчителів, залежить, як відбуватиметься подальше формування і розвиток особистості (П.Я. Гальперін, В.В. Давидов, В.Д. Єрмоленко, А.В. Занков, В.С. Мухіна, А.Н. Леонтьев, Д.І. Фельдштейн та ін.). Учитель початкової ланки освіти створює додаткові можливості ефективного розвитку ціннісних орієнтацій, оскільки вік дітей характеризується підвищеною емоційністю, вразливістю до зовнішніх дій, зверненістю до світу позитивних цінностей, що проявляються в усіх видах діяльності: навчальної, ігрової, комунікативної, трудової та ін.
Важливим для оновлення методології освіти, з нашого погляду, є філософські ідеї М. Бахтіна, В.Малахова та ін. про пізнання як ціннісне відношення людини до світу, про світоглядну свідомість як єдність форм її здійснення – світорозуміння, світосприймання і світовідношення.
Аксіологічний вимір мистецької освіти висвітлює академік І.Зязюн. На його думку, змістом освіти має стати ціннісна свідомість, ціннісне відношення, що зумовлюється естетичноми переживаннями: «сукупність норм приходить до дитини ззовні, цінність – внутрішній, естетичний засвоєний суб’єктом орієнтир його життя сприймається як власна духовна інтенція»
Про важливость дизайн-освіти та потенційні можливості дизайн-діяльності в аксіологічному вимірі у процесі підготовки учнів та майбутніх учителів початкових класів з трудового навчання та художньої праці наголошує у своїх наукових працях В.П. Тименко, один з авторів підручників та програми з трудового навчання. Дизайн розглядається взагалі як елемент культури будь-якої освіченої людини, що є виявом важливої світової тенденції гуманізації освіти в цілому.
Актуальність теоретичного обгрунтування сутності дизайну, естетичної природи арт-дизайну полягає в тому, що естетичне сприйняття предметного середовища, дизайн-діяльність сприяють естетичному вихованню ефективному формуванню ціннісних орієнтацій у особистості.
Арт-дизайн створює додаткові можливості ефективного розвитку ціннісних орієнтацій людини, оскільки розкриває перед нею світ позитивних цінностей, що проявляються в усіх видах дизайн-діяльності. Цей вид діяльності створює можливості пізнання і самовираження, для розвитку і прояву ціннісних орієнтацій як ядра їх особистіяного потенціалу.
Багато авторів Х.Г. Тхагапсоєв, Дж. К. Джонс, К. Кантор та ін. для позначення дизайн-діяльності використовують термін „проективна діяльність” і оперують ним в своїх теоретичних концепціях. З подібною позицією можна погодитися, якщо розглянути «проектну діяльність» як соціокультурний феномен, який може використовуватися де завгодно, у тому числі і дизайні. Так, наприклад, Х.Г. Тхагапсоев в роботі розглядаючи різні підходи до дефініції «проектна діяльність», відзначає , що сутність дизайну набагато ширша, ніж особлива проектна діяльність.
Мета проектної діяльності – покласти початок змінам в оточуючому людину штучному середовищі. Тому можна говорити, що в своєму житті ми щогодини ставимо і вирішуємо проектні задачі, тобто проектування стало визначальною межею нашої свідомості і буття .
Дизайн-діяльність аналізується сучасними дослідниками за наступними показниками:
- потреба в нових знаннях, здібність до вдумливого аналізу різних предметів, процесів і явищ дійсності, усвідомлення того, що навколишній світ (середовище) – це джерело ціннісної інформації;
- різні емоційні стани: радість, байдужість, роздратування і т.д., жести, міміка, переважання позитивних емоцій, їх адекватність;
- розширення власного досвіду через діяльнісне засвоєння цінностей, потреба в творчості, спосіб самовираження Завдання початкової школи полягає в тому,щоб підняти мислення дитини на якісно новий етап, розвинути інтелект до рівня розуміння причинно-наслідкових зв’язків.
На думку Френча, основні аргументи на користь викладання дизайну в педагогіці потрібно шукати не в тому, що навчаючи дизайну, ми готуємо особистість до успішної кар'єри або забезпечуємо їй приємне дозвілля, не тому, що ми готуємо кваліфікованого споживача, хоча і ці аспекти важливі самі по собі, а в тому, що дизайн укріплює і об'єднує в одне ціле невербальне утворення, в тому, що він збільшує амплітуду уяви і мислення . З точки зору В.Ф.Сидоренка, «дизайн» культивує мисленнєві навички і способи розв’язання реальних проблем з опорою на широкий арсенал „невербального”.На думку Тряпіциної А.П. основною метою введення дизайну в сферу освіти повинне бути не озброєння студентів уміннями професійної діяльності на основі оволодіння професійними способами, відомостями, джерелами, а в «створенні умов для становлення базової культури особистості, тобто культури життєвого (особистісного і професійного) самовизначення студентів» і способи студентів «вирішувати пізнавальні, практичні, ціннісні та інші задачі, на основі привласненого соціального досвіду (змісту освіти)» . Сучасний педагог в будь-якій країні – це професійно-компетентна, творчо розвинута, гуманна особистість, в якій переважають духовно моральні якості, в якій яскраво виражена суб’єктивна позиція, індивідуальний стиль діяльності.
Важливим елементом ціннісного компоненту творчого потенціалу особистості педагога є, наявність ідеалів і образів – орієнтирів в житті і в професії.На нашу думку, необхідно, щоб підготовка учителя початкової школи відбувалася з урахуванням домінуючого у молодших школярів образного мислення, з використанням образного типу переробки інформації , що можна забезпечити методами і засобами дизайну. Саме на такій основі стає можливим формування особистісно-ціннісних орієнтацій майбутніх вчителів.
Основами дизайн-діяльності майбутні учителі оволодівають на заняттях трудового навчання та образотворчого мистецтва. Ці види діяльності створюють можливості для пізнання і самовираження, для розвитку і прояву ціннісних орієнтацій майбутніх учителів як ядра їх особистісного потенціалу.
Ціннісна орієнтація – це спрямованість особистості на об'єкт, явище або предмет, яка має позитивне змістовне наповнення і здатна регулювати діяльність людини [2].
Сучасні вчені включають ціннісні орієнтації в систему особистості, що склалася, надаючи їм значення найглибинніших, «ядерних» утворень. Ними виділено декілька рівнів, які необхідно враховувати при організації виховного процесу : 1) знання цінності без суб'єктивного відношення до неї (цінності); 2) розуміння значення цінності та її оцінка, 3) емоційне забарвлення цінності; 4) цінність організовує навкруги себе інші ціннісні уявлення будучи їх ядром – з’являється поведінковий компонент; 5) об'єднання ряду цінностей в один синдром, який стає регулятором усвідомленої поведінки [7].
У зв'язку з тим, що формування ціннісних орієнтацій є складним утворенням, то необхідно виділити його структурні компоненти:
- когнітивний (знання, уявлення, думки);
- емоційний (переживання і оцінки);
- діяльнісний (готовність до певної діяльності і поведінки).
Отже, формування ціннісних орієнтацій є складним багатоступінчатим процесом, на який великий вплив має процес і зміст діяльності, її ціннісно орієнтаційна спрямованість, весь індивідуальний досвід особистості. Сучасному педагогу необхідно знати і своєчасно застосовувати в навчально-виховному процесі способи і методи формування основних ціннісних орієнтацій учнів, зокрема у процесі дизайн-діяльності.
Таким чином, проведений аналіз психолого-педагогічної та методичної літератури дав можливість зробити наступні висновки.
1. Цінності, ціннісні орієнтації виступають як соціальний феномен і внутрішнє утворення, в ході основи ціннісних орієнтацій особистості лежить певна система цінностей, що сформувалася в ході знайомства людини з оточуючою її дійсністю, цілеспрямовано організованої діяльності, навчання і виховання.
2. Дизайн-діяльність розглядається через синтез терміну «дизайн» і родового поняття «діяльність», характеризується цілеспрямованістю, наочністю і усвідомленістю,тенденцією до перетворення. Вона як особливий вид творчої діяльності гармонійно вписується в проектну діяльність і розуміється нами як активна форма розвитку пізнавальної сфери, емоційно-ціннісного потенціалу, креативности, реалізації потреб.
3. Ефективність формування ціннісних орієнтацій у майбутніх учителів , в процесі дизайн-діяльності на заняттях з трудового виховання забезпечує дотримання наступних психолого-педагогічних умов: наявність творчої особистості викладача, орієнтація на субъект-субъектну систему взаємодії, розвиток здібностей до рефлексії, реалізація свободи вибору позиції суб'єкта, що дозволило якісно змінити особистість дитини. Кожна умова є необхідною, але недостатньою, а діючи в сукупності вони сприяють ціннісно-орієнтаційному формуванню особистості.
Нами виокремлено модель ціннісних орієнтацій особистості майбутнього учителя, в якій схематично відображено єдність компонентів: когнітивного (ціннісного уявлення), емоційного (переживання і оцінювання), діяльнісного (способів поведінки «дій»). Ми розглядаємо модель, як таку, що пов’язана із пізнанням оточуючого світу, його повноцінним сприйманням і перетворенням на засадах краси «соціальності», в результаті чого якісно змінюється сама особистість майбутнього учителя.
Наше дослідження не вичерпує всі педагогічні і методологічні аспекти складної проблеми ціннісних орієнтацій. Необхідне подальше дослідження в цьому напрямі, в якому, на наш погляд, повинна бути приділена увага таким питанням: спадкоємність між початковою школою і середньою ланкою у формуванні ціннісних орієнтацій; формування ціннісних орієнтацій у молодших школярів в навчально-виховному процесі.
Використані джерела
- Асташова Н.А. Учитель: проблема выбора и формирование ценностей. М.: Московский психолого-социальный институт; Воронеж: Издательство НПО "МОДЭК", 2000. – 272 с.
- Асташова Н.А. Аксиологическое образование современного учителя: методология, концепция, модели и технологии развития: Автореф. дис. доктора пед. наук. – Брянск, 2001. – 51 с.
- Каган М.С. Морфология искусства / М. С.-Каган. – Л.: Искусство, 1972. – 440 с.
- Масол Л.М.Загальна мистецька освіта:теорія і практика: морфологія Л. М. Масол. – К.: Промінь, 2006. – 432 с.
- Рудницька О.П. Педагогіка: загальна та мистецька: Навчальний посібник. Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2005. – 360 с.
- Тименко В.П. Теоретичні і методичні основи загальної дизайн-освіти: Реклама і дизайн 21 сторіччя: освіта. Культура, економіка: Зб. наук. праць / В.П. Тименко. – К.: ІППР, 2001. – С.233-234.
- Титма М.Х. Социальная и профессиональная ориентация молодежи. – Тарту, 1973. – 322 с.
Gludko V.
DESIGN EDUCATION IN THE VALUABLE ASPECT
The article deals with the valuable aspect of the design activities. The content of the design art and the role of design education for the profession training of the elementary school teachers are given here.
Key words: design activities, design art, design education, system of values.
Надійшла до редакції 13.06.2010
УДК 364-7(73)172
Дуб О.І.
Аналіз характеристик етичних дилем
у практиці соціальної роботи в США
В статті приведені результати досліджень з проблем цінностей професійної діяльності соціальних працівників в США, показано, що проблема цінностей пов’язана з проблемою етичних дилем, які виникають в практичній діяльності соціальних працівників. Доведено, що етичні дилеми в практиці соціальної роботи в США відіграють основну роль при формуванні принципів роботи соціальних працівників.
Ключові слова: соціальна робота, професійні цінності, етика соціальних працівників, професійна діяльність.
На сьогоднішній день система соціального забезпечення в США – це сукупність законодавчих норм, програм і видів послуг, спрямованих на те, щоб забезпечити умови для задоволення базових соціальних потреб людей і сприяти збереженню соціального порядку і суспільного добробуту [1].
У структурі професійної діяльності зарубіжні автори зазвичай виділяють професійні цілі, цінності, знання і уміння, як основні компоненти, що реалізовуються в єдності в контексті одного з основних методів соціальної роботи. При цьому метод розуміється швидше не як операційний спосіб досягнення конкретної мети, а як цілеспрямована, організована взаємодія між соціальним працівником і клієнтом, що визначається кількісними характеристиками системи, з якою має справу соціальний працівник [2]. Однак, проведений аналіз літератури з проблем цінностей професійної діяльності соціальних працівників в США [3] показав, що проблема цінностей пов’язана з проблемою етичних дилем, які виникають в практичній діяльності соціальних працівників. У роботі [4] показано, що цю проблему репрезентують чотири базові питання в соціальній роботі: база цінностей професії соціального працівника; етичні дилеми в соціальній роботі; етичне прийняття рішення в соціальній роботі; професійна некомпетентність і службовий злочин.