Методичні рекомендації та завдання для самостійної роботи студентів денної та заочної форми навчання

Вид материала

Методичні рекомендації

Содержание План роботи Критерій оцінки. Чи підлягають позовні вимоги ТОВ «Крок» задоволенню? Чи обґрунтовані вимоги ТОВ «Гарт»? Договір про спільну діяльність укладається Методичні роз’яснення Публічна обіцянка винагороди без оголошення конкурсу Публічний конкурс Чи має право гр-н О. претендувати на одержання винагороди?

Подобный материал:

• Методичні рекомендації для самостійної роботи Для студентів денної І заочної форми, 516.83kb.
• Методичні рекомендації щодо самостійної роботи та контрольні завдання для студентів, 752.74kb.
• Методичні рекомендації щодо самостійної роботи та контрольні завдання для студентів, 513.22kb.
• Програма, плани семінарських занять та методичні рекомендації щодо самостійної роботи, 372.3kb.
• Містить рекомендації по організації самостійної роботи, зокрема, по підготовці студентів, 499.21kb.
• Методичні рекомендації для самостійної роботи Для студентів денної І заочної форми, 441.83kb.
• Методичні рекомендації для самостійної роботи Для студентів денної І заочної форми, 245.99kb.
• Методичні рекомендації до самостійної роботи студентів для усіх напрямків підготовки, 576.6kb.
• Методичні рекомендації з організації самостійної роботи студентів денної форми навчання, 287.4kb.
• Тематичний план аудиторної та самостійної роботи 7 Перелік тем та питань самостійної, 209.58kb.

Тема 21. Спільна діяльність


Мета

Вивчити поняття договорів про спільну діяльність та простого товариства. Знати правові норми змісту договорів про спільну діяльність.

План роботи

1.Поняття договору про спільну діяльність та договору простого товариства

2.Елементи договору простого товариства

3. 
   Зміст договору простого товариства.
   
4. Відповідальність учасників простого товариства за спільними
   

зобов'язаннями. Виділ частки учасника на вимогу його кредитора.

3. Припинення договору простого товариства.
   
4. Відмова учасника простого товариства від подальшої участі у договорі та
   

розірвання договору.

3. Установчі договори.
   
4. Інвестиційні договори.
   
5. Договори про виробничу кооперацію.
   

Література :

Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради. -2003. - № 40-44. - Ст. 356; з наступними змінами і доповненнями.

Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради. -2003. - № 18, № 19-20, №21-22. - Ст. 144; з наступними змінами і доповненнями.

Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 47. - Ст. 646; з наступними змінами і доповненнями.

Закон України «Про режим іноземного інвестування» від 19 березня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 19. - Ст. 80; з наступними змінами і доповненнями.

Державний комітет з будівництва та архітектури. Лист від 01.10.2001 року № 8/8-771 «Щодо проведення взаєморозрахунків за виконані підрядні роботи за договором про спільну діяльність» //www:rada.gov.ua.

ДПА України. Лист від 30.01.2003 року № 3 6/2/15-2116 «Щодо участі у договорі про спільну діяльність нерезидента» // www rada dov ua.

Постанова КМ України, від 14.12.2001 року № 1691 «Про порядок укладення договорів про спільну діяльність щодо виконання інвестиційних та інноваційних проектів» //www

Постанова КМ України від 30.01.1997 року № 112 «Про затвердження положення про порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземних інвесторів» //www rada dov ua.

Наказ ДПА України від 11 липня 1997 року № 234 «Про затвердження Порядку ведення податкового обліку та складання податної звітності результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи» www rada gov ua

Роз'яснення ВАСУ «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладенням та виконанням договорів про спільну діяльність» від 28.04.1995 року № 02-5/302 // www rada gov ua.

Актуальньїе проблеми гражданского права / Под ред. М. И. Брагинского; Исследовательский центр частного права. Российская школа частного права. - М.: Статут, 1999.-464 с.

Гражданское право. Учебник / Под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого, Ч. 2. -М., 1998.

Козлова Н. В. Учредительньїй договор о создании коммерческих обществ и товариществ. - М.: Издательство БЕК, 1994. - 174 с.

Цивільне право України: Підручник: У 2 кн. / О. В. Дзера (кер. авт. кол.), Д. В. Боброва, А. С. Довгерт та ін.; За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. - 2-е вид., допов. і перероб. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - Кн. 2.

Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. ред. Я. М. Шевченко. - Т. 1, 2. Особлива частина. - К.: Ін Юре, 2003.

Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. - К.: Юрінком Інтер, 2005.


Методичні роз’яснення

Методичні роз’яснення з теми «Спільна діяльність» переслідують три завдання.

По-перше, це перевірка знань студентами положень глави 77 ЦК України. Порядок проведення тестування наступний: викладач пропонує на вибір студентам кілька варіантів продовження даного твердження. Із запропоно­ваних варіантів є ті, що відповідають нормам цивільного права і поміщені в гл. 77 ЦК України, та ті, які суперечать чинному законодавству. Студентам пропонується вибрати вірні продов­ження запропонованого твердження. Тестування дозволяє за 10-15 хвилин на початку практичного заняття провести перевірку знань студентів положень гл. 77 ЦК України.

Критерій оцінки. Помилкою є написання хоча б однієї невірної відповіді під будь-яким номером, або відсутність вірної відповіді під будь-яким номером. Одна помилка відповідає оцінці - «5», дві помилки - «4», три помилки - «З», більше трьох - «2».

По-друге, другим блоком самостійного заняття є перевірка та розвиток у студентів у процесі роботи теоретичної правової бази в межах теми заняття. У процесі відповідей на поставлені теоретичні запитання студент повинен показати вміння побудувати вичерпну відповідь на поставлене теоретичне запитання. У кінці кожної відповіді на кожне поставлене запитання викладач з метою залучення слухаючої аудиторії до групової роботи на семінарському занятті надає змогу іншим студентам групи висловити свої доповнення та зауваження щодо змісту відповіді студента по поставлене йому запитання. Бажано, щоб студенти звертали увагу при опрацюванні теоретичних питань на проблемні питання, що пов'язані з правовою природою договору про сумісну діяльність та на проблемні питання щодо тлумачення та застосування положень глави 77 ЦК України і пропонували свій варіант вирішення поставленою проблеми.

По-третє, практичні завдання з названої теми курсу Цивільного права України ставлять за мету надання студентам методичної допомоги у засвоєнні питань курсу; вироблення навиків самостій­ного застосування законодавчих актів, що регулюють цивільні відносини по сумісній діяльності, навчити студентів вірно розуміти зміст цивільних законів та підзаконних нормативних актів та застосовувати набуті теоретичні знання для вирішення конкретних життєвих ситуацій. Такі життєві ситуації складають зміст завдань для практичних занять і мають у своїй основі фабули розглянутих судами загальної юрисдикції та господарським судом справ, які використані для засвоєння тих чи інших питань курсу. Студенти мають при вирішенні практичних завдань з'ясувати умови завдання, юридичне значення кожного юридичного факту, наведеного у завданні, проаналізувати взаємовідносини сторін, продумати відповіді на поставлені запитання. Слід мати на увазі, що в деяких завданнях передбачена можливість двох або більше рішень шляхом самостійного внесення змін і доповнень у фактичні обставини справи.

Своє рішення студент повинен викласти письмово у спеціально відведеному для цього конспекті. Відповідь, як правило, повинна складатися з мотивувальної та вирішальної частин. У мотиву­вальній частині свого вирішення студент аналізує відносини, що складають суть справи, зазначає докази, що свідчать про наявність даних юридичних фактів, що є підставою для застосування або, навпаки, для не застосування тієї чи іншої норми цивільного права. У мотивувальній частині рішення студент повинен зазначити у чому полягає суть порушення учасниками спору положень цивільного права. У вирішальній частині рішення задачі студент надає відповіді на поставлені у задачі запитання з посиланням на чинне законодавство. Рішення та відповіді на поставлені запитання повинні бути обґрунтовані і супроводжуватися посиланням на певну статтю чи пункт законодавчого акту або Пленуму ВС України чи Роз'яснень ВГСУ.


Матеріал для самоконтролю.


Питання

1. 
   Дайте поняття договору про спільну діяльність
   
2. Вкажіть форму договору про спільну діяльність
   
3. Дайте поняття договору простого товариства.
   
4. Визначте відповідальність учасників простого товариства.
   
5. Як розподіляється прибуток між учасниками простого товариства?
   
6. Розкрийте юридичний аспект припинення договору простого товариства.
   

Завдання

ТОВ «Крок», власник трансформаторної установки, уклало з ТОВ «Гарт», власником земельної ділянки, на якій розміщена прийнята в експлуатацію транспортна установка, договір простого товариства. Предметом договору була діяльність щодо спільної експлуатації трансформаторної установки. До моменту укладення договору простого товариства ТОВ «Крок» сплачувало ТОВ «Гарт» орендні платежі за оренду земельної ділянки, на якій розміщена трансформаторна установка, а ТОВ «Гарт» сплачувало ТОВ «Крок» орендні платежі за оренду трансформаторної установки з метою підключення до мережі струму. Внаслідок виникнення потреби у ТОВ «Крок» задовольнити струмом виробничі потужності у більшому об'ємі з'явилася необхідність використовувати трансфор­матор без підключення до нього ТОВ «Гарт». Іншими словами, у випадку підключення до трансформатора ТОВ «Гарт» власник трансформатора не міг забезпечити струмом виробничі потужності підприємства.

ТОВ «Крок» звернулося до ТОВ «Гарт» з пропозицією розірвати договір простого товариства і висловило пропозицію на адресу ТОВ «Гарт» побудувати та ввести в експлуатацію власний трансфор­матор. ТОВ «Гарт» відмовилося від розірвання договору простого товариства.

ТОВ «Крок» у односторонньому порядку відключило ТОВ «Гарт» від трансформатора і знеструмило ТОВ «Гарт». Водночас ТОВ «Крок» подало позов про визнання договору простого товариства неукладеним внаслідок відсутності спільної мети договору. У свою чергу ТОВ «Гарт» подало зустрічний позов з вимогою про сплату йому орендних платежів за користування земельною ділянкою за час дії договору простого товариства та вимогу про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої відключенням підприємства від струму.

Чи підлягають позовні вимоги ТОВ «Крок» задоволенню? Чи обґрунтовані вимоги ТОВ «Гарт»?


Тести

Спільна діяльність може здійснюватися на основі:

а) об'єднання вкладів учасників;

б) без об'єднання вкладів.


Істотними умовами договору про спільну діяльність є:

а) координація спільних дій учасників;

б) правовий статус майна, виділеного для спільної діяльності;

в) покриття витрат та збитків учасників;

г) участь у результатах спільних дій.

Договір про спільну діяльність укладається:

а) у простій письмовій формі;

б) у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Тема 22. Недоговірні зобов'язання із правомірних дій


Мета

Вивчити основні ознаки публічної обіцянки винагороди без оголошення конкурсу та за результатом конкурсу. Знати характерні положення інституту ведення чужих справ без доручення.


План роботи

1. 
   Загальна характеристика недоговірних зобов'язань із правомірних дій.
   
2. Поняття, види і характеристика публічної обіцянки вина­городи.
   
3. Вчинення дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення.
   
4. Рятування здоров'я та життя фізичної особи, майна фізичної або
   

юридичної особи.

Література :

Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради. -2003. - № 40-44. - Ст. 356; з наступними змінами і доповненнями.

Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право: общие положення. - М., 1998.

Голубєва Н. Ю. Зобов'язання із публічної обіцянки винагороди: Автореф. дис.... канд. юрид. наук. - Одеса, 2005. - 22 с.

Гусев А. Н. Гражданское право: Учебник. - М., 2003. - Т. 3.

Зубар Н. Ведення чужих справ без доручення: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. -К., 2001.

Майданик Н. І. Цивільно-правове регулювання договорів гри та парі в Україні: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. - К., 2006. -16 с.

Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. - 2-е вид., перероб. і доп. / За ред. О. В. Дзери (кер. авт. кол.), Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. -К.: Юрінком Інтер, 2006. - Т. 2.

Цивільне право України: Підручник: У 2 кн. / О. В. Дзера (кер. авт. Кол.), Д. В. Боброва, А. С. Довгертта ін.; За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. - 2-е вид., допов. і перероб. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - Кн. 2.

Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / БорисоваВ. І. (кер. авт. кол.), Баранова Л. М., Жилінкова І. В. та ін.; За заг. ред. В. І. Борисової, І. В. Спасибо-Фатєєвої, В. Л. Яроцького. - К.: Юрінком Інтер, 2007. - Т. 2.

Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У 2 т. / За заг. ред. Я. М. Шевченко. - Вид. 2-ге, доп. і перероб. - К.: Ін Юре, 2006. - Т. 2.

Харитонов Е. О., Старцев О. В. Цивільне право України: Підручник. - Вид. 2, перероб. і доп. - К.: Істина, 2007. - 816 с.

Шапошніков Д. С. Відшкодування шкоди, завданої здоров'ю та життю особи, яка без відповідних повноважень рятувала майно іншої особи: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. - Одеса, 2005. - 25 с.

Чернат В. А. Зобов'язання, що виникають внаслідок рятування здоров'я та життя фізичної особи: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. - Одеса, 2006. - 20 с.

Методичні роз’яснення

Основним джерелом виникнення цивільно-правових зобов'язань виступає договір. Водночас поряд з договорами підставами виникнення зобов'язань виступають і односторонні правочини, для юридичної завершеності і дійсності яких достатньо вираження волі однієї особи. До таких правочинів належить, зокрема, публічна обіцянка винагороди, зроблена особою за передання відповідного правового результату.

На відміну від ЦК УРСР, який передбачав лише один вид зобов'язання з публічної обіцянки винагороди, - публічний конкурс, ЦК України, крім того, також врегульовує право­відносини щодо публічної обіцянки винагороди, які не пов'язані з проведенням конкурсу. Таким чином, можна виділити два типи зобов'язань з публічної обіцянки винагороди: без оголошення конкурсу і за результатами конкурсу.

Закріплення Кодексом новел і деталізація існуючих раніше норм щодо публічної обіцянки винагороди викликана постійно зростаю­чим значенням цього інституту в сучасних умовах. На відміну від договору, оголошення про винагороду не передбачає попереднього визначення сторони, уповноваженої виконувати роботу або надавати послугу, в якій заінтересований замовник (крім випадку проведення закритого конкурсу). Тому суб'єктний склад осіб, що діють в інтересах замовника, як правило, заздалегідь не визначе­ний. Це надає заінтересованій особі можливість залучати до виконання певних дій надзвичайно широке коло суб'єктів і, відповідно, значно збільшує її шанси на досягнення бажаного правового результату.

Кожен із вищезазначених видів публічної обіцянки винагороди володіє низкою спільних та відмінних рис. Спільним є те, що з ініціативою досягнення відповідного результату виступає особа, заінтересована у здійсненні однієї або комплексу дій з боку суб'єкта, який відізветься на оголошення. Особа, з односторонніх дій якої виникає зобов'язання щодо публічної обіцянки винагороди, визначає умови, зміст, строк виконання завдання, форму та розмір винагороди. Результатом, який вимагається, може бути, наприк­лад, знайдення людини або речі, надання інформації, створення рекламного слогану, написання літературного твору, запропону­вання технічного рішення тощо. Винагорода може бути обіцяна лише за досягнення правомірного результату. Особа, яка відізва­лася на оголошення і досягла передбаченого результату, вправі вимагати одержання матеріальної винагороди.

Публічна обіцянка винагороди без оголошення конкурсу і за результатами конкурсу, будучи різновидами одного і того ж самого правового інституту, все ж мають чимало відмінностей. Ці відмінності покладені в основу структурного розподілення норм, що регулюють публічну винагороду і публічний конкурс, у різні параграфи глави 78 ЦК.

Публічна обіцянка винагороди без оголошення конкурсу полягає у публічному сповіщенні необмеженого кола осіб про зобов'язання автора оголошення сплатити матеріальну винагороду за передання йому певного результату, обумовленого в оголошенні.

Таким чином, для появи обов'язку щодо сплати винагороди необхідно, щоб настали два юридичних факти: 1) публічне оголошення про сплату винагороди; 2) виконання результату, визначеного в оголошенні. З перерахованих дій лише публічна об'ява про винагороду завжди спрямовується на настання юридич­них наслідків, тому з її змісту повинно бути чітко зрозуміло про бажання особи, яка зробила оголошення, вважати себе пов'язаною обов'язком щодо виплати винагороди перед особою, яка досягла потрібного результату. Друга з цих дій - досягнення необхідного результату - не обов'язково спрямовуються на досягнення правових наслідків. Дане твердження пояснюється тим, що суб'єкт може досягнути певного результату (знайти річ, фізичну особу тощо) навіть не знаючи про існування оголошення або незалежно від нього. Тому ЦК України і не надає жодного значення воле­виявленню особи, яка досягла потрібного результату. Право на одержання обумовленої в оголошенні винагороди виникає у неї в будь-якому випадку, якщо результат досягнутий і особа, яка публічно пообіцяла винагороду, буде поставлена про це до відома.

Другим різновидом зобов'язань з публічної обіцянки винагороди є публічна обіцянка винагороди за результатами конкурсу.

Публічний конкурс являє собою повідомлення фізичної або юридичної особи (засновника конкурсу), адресоване невизначеному колу осіб або персональним учасникам, про зобов'язання сплатити майнову винагороду (премію) або надати моральне заохочення особі, чий результат буде визнаний найкращим засновником конкурсу (переможцеві конкурсу).

На відміну від публічної обіцянки винагороди, яка передбачає появу права на винагороду у кожного, хто першим виконав завдання, в публічному конкурсі надання винагороди обумов­люється не просто якнайшвидшим здійсненням певного завдання, а досягненням найкращого результату серед числа можливих. Тому право вимагати винагороду має лише особа, офіційно визнана переможцем конкурсу.

Інститут ведення чужих справ без доручення поряд з публічною обіцянкою винагороди належить до зобов'язань, які виникають із односторонніх дій. Ці зобов'язання виникають у випадках, коли існує нагальна потреба у вжитті заходів, спрямованих на поперед­ження, усунення або зменшення негативних наслідків певних факторів для майна іншої особи, яка сама не в змозі охороняти свої інтереси через відсутність або знаходження в безпорадному стані. В якості прикладів таких дій можна навести рятування майна іншої особи, щодо якого існує небезпека знищення внаслідок стихійного лиха, аварії, Пожежі тощо; повернення кредиту за боржника, якщо невиконання зобов'язання тягнуло за собою звернення стягнення на заставлене ним майно; здійснення ремонту вхідних дверей квартири тимчасово відсутнього сусіда, якщо вони в силу певних обставин були пошкоджені настільки, що не виконують функції попередження доступу до квартири неуповноважених власником житла осіб; протидія протиправному вилученню майна у особи, яка втратила свідомість; догляд та годування тварин відсутнього їх володільця тощо.

Мета цього інституту полягає в узгодженні законних інтересів його учасників, що виявляється, з одного боку, в стимулюванні особи діяти з метою усунення або зменшення майнових втрат інших осіб, а з другого, в недопущенні недоцільного, необгрунтованого втручання в чужі інтереси.

Основною визначальною ознакою зобов'язань, що розгля­даються, єте, що дії однієї особи (гестора) здійснюються на користь іншої особи (домінуса) за власною ініціативою гестора, а не у зв'язку з укладенням договору доручення чи іншого цивільно-правового договору, а також взагалі без будь-якої попередньої вказівки домінуса.

З викладеного випливає, що норми глави 79 ЦК України не застосовуються до відносин за участю осіб, які здійснюють дії в чужому майновому інтересі не через власне бажання, а в силу прямої вказівки закону, який покладає на них відповідні обов'язки (охоронці спадкового майна, опікуни та піклувальники, пожеж­ники, працівники органів міліції, Міністерства з надзвичайних ситуацій тощо).

Дії, які здійснюються в майнових інтересах іншої особи, можуть бути як фактичними (рятування чужого майна), так і юридичними (укладення правочину в чужих інтересах). Особою, яка діє в чужому інтересі, може виступати як особа, яка безпосередньо здійснює усі необхідні дії для охорони інтересів іншого, так і особа, яка залучила для цієї мети третіх фізичних осіб або організацію, уклавши з ними договір підряду.

Таким чином, правовим регулюванням глави 79 ЦК України охоплюються відносини щодо: 1) рятування чужого майна; 2) ведення чужих справ без доручення.

У тісному взаємозв'язку з зазначеними правовідносинами перебувають норми глави 80 ЦК України «Рятування здоров'я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи». Однак, незважаючи на схожість у назві, зміст норм глави 80 дозволяє чітко відмежувати правовідносини, що регулюються нею, від правовідносин, які виникають із вчинення дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення (глава 79 ЦК).

Глава 80 ЦК регулює зобов'язання з відшкодування шкоди, яка завдана особі, яка без відповідних повноважень рятувала життя, здоров'я та майно фізичної особи. Центральним змістом глави 79 ЦК є відшкодування витрат, понесених особою у зв'язку із вчиненням нею дій в майнових інтересах іншої без її доручення.

По-друге, глава 80 ЦК розрахована на випадки рятування фізичною особою не лише майна, але також життя і здоров'я фізичної особи. Змістом інституту ведення чужих справ є вчинення дій виключно в майнових інтересах домінуса, вони не є спрямо­ваними на охорону особистих немайнових благ, причому, ці дії можуть носити також і юридичний характер (укладення право-чинів). Крім того, ці дії можуть здійснюватися не лише фізичними особами, але й іншими суб'єктами цивільних правовідносин.

По-третє, якщо шкода завдана у зв'язку з рятуванням життя та здоров'я фізичної особи, вона підлягає відшкодуванню державою. Водночас при зобов'язаннях з вчинення дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення фактичні витрати завжди відшкодо­вуються особою, заради якої здійснювались відповідні дії.

По-четверте, рятування життя та здоров'я особи може відбува­тись незалежно від волі особи, в той час як в основу здійснення дій у майнових інтересах, як вже підкреслювалося, покладене справжнє або припущене волевиявлення заінтересованої особи.

Зміст зобов'язання із вчинення дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення складає обов'язок домінуса відшкодувати гесторові понесені витрати (ст. 1160 ЦК України). Розмір витрат у даному випадку обмежується реальними збитками. Компенсація упущеної вигоди та одержання винагороди не передбачається, оскільки метою дій гестора є здійснення дій, спрямованих на запобігання майнових втрат домінуса, а не на одержання доходів чи якої-небудь іншої вигоди.


Матеріал для самоконтролю.


Питання

1. 
   Який строк виконання завдання у разі публічної обіцянки?
   
2. Вкажіть коли припиняється зобов’язання з публічної обіцянки?
   
3. Розкрийте умови конкурсу.
   
4. Встановіть права переможця конкурсу.
   
5. Визначте право на вчинення дій в інтересах іншої особи без її доручення.
   
6. Які зобов’язання виникають у зв’язку з рятуванням майна іншої особи.
   

Завдання

Гр-н О. випадково знайшов у метро гаманець, в якому виявилася візитка з домашньою адресою та фотографією гр. К. Виявилося, що гаманець дійсно належить К., якому О. його і повернув. Після цього О. випадково у газеті натрапив на оголошення про винагороду в розмірі 300 грн., обіцяну К. тому, хто знайде його гаманець. Гр-н О. звернувся до гр-на К. з вимогою про сплату винагороди, посилаючись на те, що вій виконав умови публічної обіцянки винагороди, визначені К. Останній відмовився виплатити винаго­роду, пославшись на те, що він здійснив би її виплату, якби О. пред'явив до нього вимогу одночасно з поверненням гаманця.

Чи має право гр-н О. претендувати на одержання винагороди?


Тест

Визначте наслідки неусунення загрози життю, здоров’ю, майну особи.

(Проаналізуйте та вкажіть вірну відповідь)

А) Має право вимагати усунення загрози

Б) Має право на відшкодування завданої шкоди

В) Має право вимагати заборонити діяльність, яка створює загрозу.