Методичні рекомендації та завдання для самостійної роботи студентів денної та заочної форми навчання
| Вид материала | Методичні рекомендації |
- Методичні рекомендації для самостійної роботи Для студентів денної І заочної форми, 516.83kb.
- Методичні рекомендації щодо самостійної роботи та контрольні завдання для студентів, 752.74kb.
- Методичні рекомендації щодо самостійної роботи та контрольні завдання для студентів, 513.22kb.
- Програма, плани семінарських занять та методичні рекомендації щодо самостійної роботи, 372.3kb.
- Містить рекомендації по організації самостійної роботи, зокрема, по підготовці студентів, 499.21kb.
- Методичні рекомендації для самостійної роботи Для студентів денної І заочної форми, 441.83kb.
- Методичні рекомендації для самостійної роботи Для студентів денної І заочної форми, 245.99kb.
- Методичні рекомендації до самостійної роботи студентів для усіх напрямків підготовки, 576.6kb.
- Методичні рекомендації з організації самостійної роботи студентів денної форми навчання, 287.4kb.
- Тематичний план аудиторної та самостійної роботи 7 Перелік тем та питань самостійної, 209.58kb.
Мета
Вивчити поняття договору позики. Знати юридичні ознаки договору та його
зміст.
План роботи
Поняття та ознаки договору позики. Елементи договору позики.
- Зміст договору позики.
- Форма договору позики. Предмет договору позики.
4. Оспорювання договору позики.
Література:
Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України.-2003. - № 40-41. - Ст. 356; з наступними змінами і доповненнями.
Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 18. - Ст. 144; з наступними змінами і доповненнями.
Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 40. - Ст. 364; з наступними змінами і доповненнями.
Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07 грудня 2000 р. // Урядовий кур'єр від 17.01.2001 р.; з наступними змінами і доповненнями.
Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. -1993.-№17.-Ст. 184.
Положення «Про кредитування», затверджене постановою Правління НБУ від 28 вересня 1995 р. № 246.
Кривенда О. В. Окремі аспекти поняття і правової природи позикових відносин // Підприємництво, господарство і право. - 2001. - № 9.
Кривенда О. В. Визнання договору позики безгрошовим (безвалютність позики) // Підприємництво, господарство і право. - 2001 .-№11.
Рябко Л. О. О разграничении понятий «ссуда» и «кредит» // Предпринимательство, хазяйство и право. - 2000. - № 10.
Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. ред. Я. М. Шевченко. - Т. 1, 2. - К.: Ін Юре, 2003.
Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2004.
Методичні роз’яснення
Позика є одним із найдавніших інститутів цивільного права, який займає істотне місце в системі традиційних інститутів цивільного права. Тому вивчення цієї теми рекомендується розпочинати з питань виникнення та еволюції позикових відносин у стародавньому римському праві та інших правопорядках минулого.
Позикою в римському праві визнавався односторонній реальний, безоплатний або оплатний правочин, який містить у собі передачу власності на гроші або інші замінні речі від позикодавця позичальнику, який зобов'язується повернути таку ж саму кількість речей того ж самого роду і якості.
Незважаючи на зовнішню схожість з позикою у назві, від відносин позики істотно відрізнялася позичка, яка виступала видом договору «передачі для споживання», за яким індивідуально визначена річ, не споживана при її господарському використанні, безоплатно передавалась позичкодавцем у користування іншій особі - позичальнику, для того, щоб останній скористався нею у відповідності із звичайним економічним призначенням і після використання або ж у встановлений строк повернув. На відміну від позики, при позичці передавалося не право власності на річ, а лише просте матеріальне утримання речі, без наміру залишити її собі.
Зазначені відмінності договорів позики і позички покладені в основу відмежування цих інститутів і в сучасному праві.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку саму суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ас роду та такої ж якості (ст. 1046 ЦК України).
Позику слід розглядати в широкому і вузькому розумінні. В широкому розумінні позика виникає при будь-якому борговому зобов'язанні. У вузькому розумінні позика виникає на підставі приватно - правових правочинів, в силу яких одна сторона передає у власність іншій стороні гроші або інші речі, визначені родовими ознаками, під зустрічне зобов'язання повернути їх у майбутньому в такій же кількості та роду.
За своїми правовими ознаками договір позики є одностороннім, реальним, оплатним або безоплатним правочином.
Односторонність позики полягає в тому, що в цьому договорі права вимоги, не обтяжені жодними обов'язками, існують винятково у позикодавця, а обов'язок повернути рівну позиченій суму грошей або рівну кількість родових речей покладений на позичальника. Жодних обов'язків у позикодавця щодо позичальника і жодних прав у позичальника щодо позикодавця не існує.
Основною особливістю і характеристикою договору позики, що відмежовує його від інших подібних цивільно-правових конструкцій, є його реальність. Таким чином, договір позики набирає чинності не з моменту його підписання і навіть не з моменту вказівки в самому тексті договору строку передачі позики, а тільки тоді, коли позикодавець передав предмет позики позичальнику.
Суб'єктами договору позики виступають позикодавець і позичальник. Загалом, з урахуванням специфіки конкретного різновиду позики та її мети, і на стороні позикодавця, і на стороні позичальника можуть виступати будь-які учасники цивільних відносин.
Предметом договору позики можуть бути гроші та інші речі, визначені родовими ознаками, які передаються позикодавцем у власність позичальнику.
Договір позики укладається з дотриманням загальних положень про форму правочинів з урахуванням особливостей спеціальної норми ст. 1047 ЦК України. Так, письмова форма договору позики, укладеного між фізичними особами, вимагається, якщо сума договору перевищує не у двадцять, як за загальним правилом (п. З ч. 1 ст. 208 ЦК України), а у десять разів встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Проценти за договором позики. ЦК України (ст. 1048) передбачає можливість укладення оплатного або безоплатного договору позики. Відносини позики вважаються оплатними, якщо їх безоплатний характер прямо не встановлений ЦК України, іншими законодавчими актами або конкретним договором.
Відсутність у договорі умови про винагороду не означає, що договір є безоплатним. Свідченням безоплатного характеру договору позики може бути пряма вказівка закону або застереження в умовах договору про його безоплатний характер (наприклад: «договір позики є безоплатним і проценти на суму позики не нараховуються»). В іншому випадку договір вважатиметься оплатним, навіть за відсутності в договорі умов щодо конкретно визначеної суми винагороди.
Винагороди для позикодавця встановлюється у формі процентів від суми, що надається у позику.
Якщо розмір процентів у договорі не визначений, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Облікова ставка НБУ - це один з монетарних інструментів, за допомогою якого НБУ встановлює для суб'єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених і розміщених грошових коштів.
Розмір процентів передбачається сторонами у договорі позики за їх власним розсудом. Розмір процентів, який буде встановлений у договорі, законом не обмежується, однак їх максимальний розмір не повинен виходити за межі розумного. Якщо проценти встановлені занадто високі, в цьому випадку договір може бути визнано недійсним як укладений під впливом тяжкої для позичальника обставини і на вкрай невигідних для нього умовах (ст. 233 ЦК), з порушеннями принципу справедливості, розумності і добросовісності (ст. З ЦК) і меж здійснення цивільних прав неприпустимості зловживання правом (ст. 13 ЦК).
Слід звернути увагу на передбачені ЦК України (ч. 2 ст. 1048 ЦК) два випадки, коли договір позики вважається безоплатним і, отже, відносини позики є безоплатними. В силу закону безпроцентним вважається договір позики, укладений на суму, що не перевищує 50-кратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян між фізичними особами не у зв'язку із здійсненням ними підприємницької діяльності, а також договір позики, предметом якого є речі, визначені родовими ознаками.
Наслідки порушення договору позичальником. На позичальника, що прострочив, покладається обов'язок сплатити проценти за порушення позикового зобов'язання (проценти за користування чужими грошовими коштами відповідно), неустойку за прострочення зобов'язання щодо повернення отриманих у борг речей, визначених родовими ознаками, а у випадку надання позики на умовах розстрочення, - достроково повернути частину позики, Що залишилася, і сплатити проценти, належні позикодавцю за договором позики (ст. 1050 ЦК).
Нарахування двох різновидів процентів (індексу інфляції та трьох процентів річних) здійснюється кумулятивно, шляхом складання процентів за користування сумою позики та процентів від простроченої суми (так звані проценти відповідальності).
Три проценти річних нараховуються на суму позики (основного боргу) без врахування вже нарахованих процентів за користування основним боргом (основним капіталом), якщо в договорі не встановлено інше.
Три проценти річних від суми простроченої позики нараховуються від дня, коли сума позики мала бути повернена, до дня її фактичного повернення позикодавцеві - незалежно від сплати процентів, передбачених договором позики.
Договором може бути встановлений інший розмір процентів за прострочення повернення суми позики та процентів за користування нею (сумою позики).
Оспорювання договору позики. З метою захисту від недобросовісного позикодавця позичальник має право оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором (ст. 1051 ЦК).
Оспорювання договору позики здійснюється у судовому порядку, на підставі наданих суду будь-яких припустимих доказів, що підтверджують так звану безвалютність позики в цілому чи в певній частині. У цьому разі безвалютність позики може доводитися будь-якими доказами, крім свідчень свідків.
У випадку, коли договір позики має укладатися в письмовій формі відповідно до вимог ст. 1047 ЦК України, і ця форма не дотримана, позичальник не має права використовувати свідчення свідків як докази у судовій справі, і має надати інші докази в обґрунтування укладення безвалютної позики.
Незалежно від того, в якій формі має бути укладений договір позики, свідчення свідків визнаються припустимими доказами при оспорюванні договору у випадку, якщо договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжких обставин. Наслідки укладання договору позики під впливом протиправних дій з боку зазначених осіб визначаються відповідно до вимог статей 230 - 233 ЦК.
Матеріали для самоконтролю
Питання
Дайте поняття договору позики .
- Вкажіть юридичні ознаки договору.
- Визначте суб’єктів договору.
- Вкажіть предмет договору позики.
- Яка форма договору?
- Розкрийте проценти за договором позики.
- Як оспорюється договір позики?
Завдання № 1
ТОВ «Гриф» таЗАТ «Кондор» уклали між собою договір позики, відповідно до якого ТОВ «Гриф» надавало ЗАТ «Кондор» визначену грошову суму, а останнє зобов'язувалося повернути надану в борг суму через три місяці та сплатити відсотки, визначені у договорі, як плату за користування коштами.
Позикодавець допустив прострочку і перерахував тільки частину обумовленої договором суми позики. По настанню строку платежу ЗАТ «Кондор» звернулося до господарського суду про стягнення визначених договором сум пені за прострочку надання позики і визнання договору недійсним з підстав невідповідності чинному законодавству України. Вказаний договір є безгрошовим (безвалютним) і має всі ознаки кредитного договору, а саме оплатність, строковість, поверненість тощо.
Суд позов задовольнив. Відповідно до судового рішення ТОВ «Гриф» отримало назад надану суму коштів без відсотків за користування. У відповідь ЗАТ «Кондор» звернулося з позовом до ТОВ «Гриф» з вимогою, відповідно до ст. 1212 ЦК України, виплатити як безпідставно збережене майно, усі доходи, які могло отримати ЗАТ «Кондор», користуючись позиковими коштами.
Вирішіть справу.
Завдання № 2.
Іванов позичив у Романова 2 500 грн. строком на шість місяців. Усно сторони домовилися про плату за користування позикою в розмірі 0,5% від суми позики за кожен день позики шляхом нарахування пені за прбстрочку повернення позики.
В установлений строк позичальник грошей не повернув. Через три місяці після настання строку виконання договору позики Романов звернувся з позовом до суду про стягнення з Іванова 2 500 грн. суми в розмірі 0,5% пені за кожен день прострочки та 3% річних за час прострочки.
Іванов не заперечував проти сплати 2 500 грн., але відмовився від сплати пені та 3% річних за прострочку, оскільки пеня фактично приховує собою нарахування плати за користування позикою і позикодавець сам винен, що в строк не забрав гроші, які лежали у нього дома і члени сім'ї були повідомлені, що прийде Іванов і йому потрібно буде віддати гроші.
Два свідки підтвердили домовленість сторін за цим договором позики про нарахування плати за користування позикою у вигляді пені.
Вирішіть справу.
Тема 18. Договори в сфері банківської діяльності
Мета
Вивчити поняття та види договорів банківської діяльності. Знати особливості договорів банківського вкладу та банківського рахунку.
План роботи
Поняття та види договорів у сфері банківської діяльності.
- Поняття та характеристика кредитного договору.
- Поняття та загальна характеристика договору банківського вкладу
(депозиту).
- Договір банківського рахунку.
- Поняття та ознаки договору факторингу.
Література:
Конституція України, прийнята Верховною Радою України 28.06.1996 року / Відомості Верховної Ради України, 1996, № ЗО (23.07.96), ст. 141; з наступними змінами і доповненнями.
Цивільний кодекс України від 16.01.2003 року № 435-ІУ / Офіційний вісник України, 2003, № 11 (28.03.2003), ст. 461; з наступними змінами і доповненнями.
Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради, 2003, № 18, № 19-20, № 21-22, ст. 144; з наступними змінами і доповненнями.
Закон України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 року № 679-ХІУ / Відомості Верховної Ради України, 1999, № 29 (23.07.99), ст. 238; з наступними змінами і доповненнями.
Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 року /Відомості Верховної Ради України, 2001, № 5-6 (09.02.2001), ст. ЗО; з наступними змінами і доповненнями.
Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 р. / Відомості Верховної Ради України, 2006, № 31 (04.08.2006), ст. 268.
Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22 листопада 1996 р. / Відомості Верховної Ради України, 1997, № 5, ст. 28; з наступними змінами і доповненнями.
Закон України «Про господарські товариства» - від 19.09.1991 року / Відомості Верховної Ради України, 1991, № 49 (03.12.91), ст. 682; з наступними змінами і доповненнями.
Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.91 р. / Відомості Верховної Ради України, 1991, № 47 (19.11.91), ст. 646; з наступними змінами і доповненнями.
Закон України «Про режим іноземного інвестування» 19 березня 1996 р. № 93/96-ВР / Відомості Верховної Ради України, 1996. - № 19, ст. 80; з наступними змінами і доповненнями.
Закон України «Про страхування» від 01.04.1996 р. / Відомості Верховної Ради України, 1996. - № 18, ст. 79; з наступними змінами і доповненнями.
Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» 5 квітня 2001 р. № 2346-НІ / Відомості Верховної Ради України, 2001, № 29 (20.07.2001), ст. 137; з наступними змінами і доповненнями.
Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року № 2664-ІН / Відомості Верховної Ради України, 2002, № 1 (04.01.2002), ст. 1; з наступними змінами і доповненнями.
Інструкція про порядок відкриття, виконання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затверджена постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 р. № 492 / Офіційний вісник України, 2003, № 51 (02.01.2004), ст. 2707.
Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затверджені Постановою Правління НБУ від 03.12.2003 р. № 516 / Офіційний вісник України, 2004, № 1 (23.01.2004), ст. 8.
Банківське право України: Навч. посібник. Кол. авт.: Жуков А. М., Іоффе А. Ю., Кротюк В. Л., Селіванов А. О. таін. /Зазаг. ред. А. О. Селіванова. - К.: Ін Юре, 2000.
Безклубий І. А. Банківські правочини: цивільно-правові проблеми: Монографія. -К.: Київський університет, 2005.
Внукова Н. М. Основи факторингу. - К.: Знання, 1998.
Кузнєцова Н. С, Назарчук І. Р. Ринок цінних паперів в Україні: правові основи формування та функціонування. - К.: Юрінком, 1998.
Міжнародні валютно-кредитні відносини. / За ред. Філіпенка А. С. - К.: Либідь, 1997.
Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. / За відповід. ред. О. В. Дзери (кер. авт. кол.), Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - Т. II.
Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. Книга друга / О. В. Дзера, Д. В. Боброва, А. С. Довгертта ін.; За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2004.
Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар. /За ред. розробників Цивільного кодексу України. - К.: Істина. - 928 с.
Методичні роз’яснення
У сучасних умовах становлення банківської системи України, розвиток товарно-грошових відносин є неможливим без створення чіткої системи мобілізації грошових коштів і заощаджень та перетворення їх на капітал. Відносини, які виникають з приводу акумуляції і перерозподілу фінансових ресурсів є істотним і невід'ємним елементом економіки будь-якої держави. Виникає потреба створення ефективного, злагодженого і дієвого правового механізму регулювання відносин у сфері надання і цільового використання вільних грошових коштів. У зв'язку з цим вивчення цивільно-правових аспектів регулювання договорів у сфері банківської діяльності набуває особливого значення.
Відповідно до чинного законодавства банківська система є дворівневою і складається з Національного банку України та інших банків. Банки в Україні можуть функціонувати як універсальні або як спеціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими). Аналізуючи структуру активів комерційних банків, Національний банк поділяє всі банки України на чотири групи: найбільші банки (сумарні активи яких перевищують 1 млрд грн.); великі банки (активи - більше 100 млн грн.); середні банки (активи - більше 10 млн грн.); малі банки (активи - менше 10 млн грн.).
Відносини, що виникають у сфері банківської діяльності з
відкриття та обслуговування рахунків, здійснення банківського
кредитування, опосередковуються рядом договорів. До них,
насамперед, можна віднести: І) кредитний договір; 2) договір
банківського вкладу; 3) договір банківського рахунку; 4) договір
факторингу. ,
Зазначені договірні конструкції мають ряд специфічних ознак, які виокремлюють їх з системи цивільно-правових правочинів, консолідуючи в особливу групу. Студентам слід знати різницю між договором позики і кредитним договором, договором банківського вкладу та договором зберігання. Необхідно також розмежовувати окремі підвиди банківських правочинів (договір комерційного кредиту, договір банківського вкладу на користь третьої особи, строковий договір банківського вкладу та договір вкладу на вимогу тощо).
Банківська система України шляхом надання кредитів організовує та обслуговує рух капіталу, забезпечує його залучення, акумуляцію та перерозподіл у ті сфери виробництва та обігу, де виникає дефіцит капіталу. Банки, що мають відповідну ліцензію Національного банку України на право проведення операцій з валютними цінностями, можуть виступати в ролі покупця і продавця тимчасово вільних коштів в іноземній валюті.
Банківський кредит надається суб'єктам кредитування усіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором. Основними з них є: забезпеченість, повернення, строковість, платність та цільова направленість.
Згідно чинного законодавства банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні) та поточні рахунки. Вкладний (депозитний) рахунок - це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та лід визначений процент відповідно до умов договору. Поточний рахунок є рахунком, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей та для здійснення усіх видів операцій за цим рахунком відповідно до умов договору та вимог законодавства України. Відкриття та обслуговування зазначених рахунків опосередковується договорами банківського вкладу та банківського рахунку.
Новим договором у сфері банківського кредитування, практика застосування якого лише починає формуватися, є договір факторингу. За договором факторингу фактор передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до боржника. Договір факторингу необхідно відмежовувати від суміжних правових конструкцій, насамперед, від кредитного договору та цесії.
Матеріал для самоконтролю.
Питання
Які види договорів у банківській діяльності Ви знаєте?
- Дайте поняття кредитного договору.
- Вкажіть види кредитів.
- Дайте поняття договору банківського вкладу.
- Вкажіть види банківських вкладів.
- Дайте загальну характеристику договору банківського рахунку.
- Дайте поняття та вкажіть ознаки договору факторингу.
Завдання
Підприємець Сидорчук уклав договір кредиту з комерційним банком «Інко». З'явившись у банк за одержанням кредиту наступного дня після встановленого договором терміну його одержання, Сидорчук сказав, що весь кредит йому не потрібний і він візьме тільки його половину. Банк йому відмовив і запропонував узяти кредит повністю відповідно до договору.
Чи правомірні дії Сидорчука? Вирішіть справу.
Тест
Визначте сторони кредитного договору
(Проаналізуйте та вкажіть вірну відповідь)
А) Боржник
Б) Позичальник
В) Вкладник
Г) Наймодавець