Методичні рекомендації та завдання для самостійної роботи студентів денної та заочної форми навчання

Вид материала

Методичні рекомендації

Содержание Методичні роз’яснення Матеріал для самоконтролю. Дайте юридичну оцінку діям опікуна. Проаналізуйте дану ситуацію і визначте, чи може К. вчинити вказану дію? Яким чином він здійснюватиме свої права на інше успадков Яким чином слід вирішити спір? Дайте юридичну оцінку аргументам сторін. Вирішіть справу. Методичні вказівки Правовими наслідками зміни або розірвання договору можуть бути: а) зміна договору призводить до зміни деяких умов цього 19 ЦК України передбачає новий спосіб захисту суб'єктивних цивільних прав - самозахист Тема 5. Загальні положення про право власності Методичні роз’яснення Право володіння Право користування Право розпорядження 1996 році нової Конституції України та у 2003

Подобный материал:

• Методичні рекомендації для самостійної роботи Для студентів денної І заочної форми, 516.83kb.
• Методичні рекомендації щодо самостійної роботи та контрольні завдання для студентів, 752.74kb.
• Методичні рекомендації щодо самостійної роботи та контрольні завдання для студентів, 513.22kb.
• Програма, плани семінарських занять та методичні рекомендації щодо самостійної роботи, 372.3kb.
• Містить рекомендації по організації самостійної роботи, зокрема, по підготовці студентів, 499.21kb.
• Методичні рекомендації для самостійної роботи Для студентів денної І заочної форми, 441.83kb.
• Методичні рекомендації для самостійної роботи Для студентів денної І заочної форми, 245.99kb.
• Методичні рекомендації до самостійної роботи студентів для усіх напрямків підготовки, 576.6kb.
• Методичні рекомендації з організації самостійної роботи студентів денної форми навчання, 287.4kb.
• Тематичний план аудиторної та самостійної роботи 7 Перелік тем та питань самостійної, 209.58kb.

Тема 3. Здійснення цивільних прав і виконання цивільних обов'язків


Мета

Вивчити поняття здійснення права та виконання обов’язку. Знати принципи

та способи здійснення цивільних прав та виконання цивільних обов’язків.

План роботи

1. 
   Поняття здійснення суб'єктивного цивільного права.
   
2. Поняття виконання суб'єктивного цивільного обов'язку.
   

3. Принципи та способи здійснення цивільних прав та виконання цивільних

обов'язків.

4. Межі здійснення цивільних прав.


Література:

Конституція України від 26 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. -1996. - № ЗО. - Ст. 141; з наступними змінами і доповненнями.

Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 40-41. - Ст. 356; з наступними змінами і доповненнями.

Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року// Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 18. - Ст. 144; з наступними змінами і доповненнями.

Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 21-22. - Ст. 135; з наступними змінами і доповненнями.

Про захист від недобросовісної конкуренції. Закон України від 7 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради. - 1996. - № 36. - Ст. 164; з наступними змінами і доповненнями.

Про захист економічної конкуренції. Закон України від 11 січня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 12. - Ст. 64; з наступними змінами і доповненнями.

Косінов С. Співвідношення заходів захисту і мір відповідальності у цивільному праві України // Право України. - 1998. - № 12.

Цивільне право України: Підручник: У 2-х «н. / Д. В. Боброва, О. В. Дзера, А. С. Довгерт та ін.; За ред. О. В. Дзери та Н. С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2004.

Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. - К.: Юрінком Інтер, 2005.

Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг. ред. Я. М. Шевченко. - К.: Ін Юре, 2004.

Цивільне право України: Підруч.: У 2- х томах/ За ред.. Я.М.Шевченко. К.; Видавничий Дім «Ін Юре», 2004.


Методичні роз’яснення

Кожне суб'єктивне право має цінність лише тоді, коли забезпе­чене реальною можливістю його носія Щодо здійснення цього права. Здійснення суб'єктивного цивільного права являє собою реалізацію уповноваженим суб'єктом певних можливостей, спрямованих на задоволення потреб та інтересів і передбачених законом або, хоча й не передбачених, але ним не заборонених.

Таким чином, Ви маєте звернути увагу на те, що в основі суб'єктивного цивільного права лежить не якась одна, а цілий комплекс можливостей, що надаються уповноваженій особі (воло­дільцеві права) правовою нормою: можливість вільного вибору варіанту власної поведінки (право на власні дії), можливість вимагати певної поведінки від зобов'язаної особи; (право на чужі дії), а також звертатися у необхідних випадках до сприяння примусових засобів державного апарата з метою реалізації вимоги, зверненої до боржника (право домагання). Надання правоволодільцеві цілої низки, сукупності можливостей щодо реалізації свого права випливає з сутності цивільного права як права диспозитивного.

Обрання того чи іншого варіанту поведінки залежить від характеру правової норми та від мети, досягнення якої ставить перед собою уповноважений суб'єкт. Наприклад, Якщо власник речі вирішить відчужити її, він може реалізувати це право шляхом укладення договору купівлі-продажу, дарування, міни або в іншій правовій формі.

Водночас, здійснення суб'єктивного цивільного права не є безмежним. Загальні засади меж здійснення права визначені у Конституції України, згідно ст. 23 якої людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей.

Дана норма у відношенні цивільних прав одержала свій подаль­ший розвиток у ст. 13ЦК, за змістом якої суб'єкти здійснюють права в межах договору, актів цивільного законодавства. Здійснюючи своє право, уповноважена особа зобов'язана утриматися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю, культурній спадщині, або суперечили б моральним засадам суспільства.

Слід за акцентувати увагу і на положенні ч. 5 ст. 13 ЦК України про недопущення використання цивільних прав з метою неправо­мірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісну конкуренцію. Правові засади підтримки економічної конкуренції визначені Законом України «Про захист економічної конкуренції» від 11 січня 2001 р., а державним органом, на якого покладено обов'язок щодо захисту економічної конкуренції, є Антимонопольний Комітет України.

У ЦК України вперше чітко закріплено положення про те, що особа має право відмовитися від свого майнового права (ч. З ст. 12 ЦК). Це положення слід тлумачити таким чином, що носій права може відмовитись лише від конкретного майнового права (наприк­лад, кредитор має право простити боржникові його борг (ст. 605 ЦК України)).

Оскільки особисті немайнові права є невіддільними від особи їх носія, невідчужуваними, а відтак не можуть бути передані іншому суб'єкту, не допускається і відмова самого суб'єкта від належного йому особистого немайнового права (ч. З ст. 269 ЦК України).

Суб'єктивному праву зажди відповідає юридичний обов'язок, тобто необхідність певної поведінки, що спрямована на здійснення суб'єктивного права. В цивільних відносинах зобов'язана особа повинна або вчинити певні дії, тобто на неї покладається активний обов'язок, або утриматися від їх вчинення (пасивний обов'язок).

Надзвичайно важливими є принципи належного та реального виконання зобов'язань, адже на їхній основі базується стабільність цивільного обороту в цілому. Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, тобто із додержанням усіх умов щодо строку, місця, строку, способу та інших характеристик виконання зобов'язання, передбачених законом та(або) договором. Реальне виконання в переважній більшості випадків відповідає тим цілям, які бажають досягнути контрагенти за зобов'язанням, і полягає у виконанні зобов'язання в натурі.

Крім того, варто звернути увагу на те, що належна поведінка зобов'язаної особи може стимулюватися не лише передбаченими заходами відповідальності, але й додатковими стимулами, серед яких чільне місце займають способи забезпечення виконання зобов'я­зань -неустойка, порука, гарантія, завдаток, застава, притримання та інші способи, що можуть бути передбачені законом або договором (ст. ст. 546-597 ЦК України).


Матеріал для самоконтролю.


Питання

1. 
   Вкажіть принципи здійснення цивільних прав та виконання обов’язків у
   

цивільному праві.

2. Які гарантії здійснення права та виконання обов’язків?
   
3. Які способи здійснення цивільних прав та виконання обов’язків?
   
4. Вкажіть межі здійснення цивільних прав.
   
5. Які антимонопольні заборони та правила про неприпустимість
   

недобросовісної конкуренції?

6. Як забезпечується виконання цивільних обов’язків?
   
7. Як особа може бути звільнена від виконання цивільного обов’язку?
   

Завдання

Завдання № 1

Мачуха малолітнього Б., яка була призначена його опікуном, реалізувала майно, яке він одержав у спадщину, в тому числі: акції на пред'явника, предмети домашньої обстановки та вжитку. Крім того, вона без згоди підопічного користувалася автомобілем, який також був успадкований ним.

Б. звернувся до юриста за консультацією щодо правомірності здійснення його опікуном усіх зазначених дій.

Дайте юридичну оцінку діям опікуна.

Завдання № 2

16-річний К. одержав у спадщину після смерті свого діда квартиру, автомобіль, гараж, деякі музичні інструменти та колекцію старовинних грошей.

Колекцію грошей К. вирішив продати своєму однокласнику.

Проаналізуйте дану ситуацію і визначте, чи може К. вчинити вказану дію? Яким чином він здійснюватиме свої права на інше успадковане майно?


Завдання № 3

20-річний військовослужбовець М. з метою продажу квартири, яку він приватизував, видав своїй матері довіреність на вчинення дій щодо продажу квартири. Довіреність була посвідчена команди­ром військової частини, де служив М.

Нотаріус відмовився посвідчувати договір купівлі-продажу квартири, зазначивши, що мати М. не вправі розпоряджатися нерухомим майном, оскільки довіреність нотаріально не посвід­чена.

Яким чином слід вирішити спір?


Завдання № 4

А. уклав з туристичною фірмою договір про надання туристич­них послуг, за яким фірма зобов'язувалася: 1) забезпечити трансфер А. автобусом до м. Будапешт і в зворотному напрямку з прибуттям 8.08.2005 р. приблизно о Ю-й-12-й годині, а в зворотному напрямку - 15.08.2005 р. приблизно о 9-й годині; 2) забезпечити проживання та надання екскурсійних послуг.

Друга частина зобов'язань за договором туристичною фірмою була виконана належним чином. Разом а тим автобус прибув до місця призначення із запізненням на 12 годин, через що була істотно скорочена екскурсійна програма, а повернувся із запізнен­ням на 10 годин, через що А. не вийшов вчасно на роботу і через це був позбавлений премії.

А. звернувся до суду з вимогою про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, посилаючись на невиконання фірмою своїх зобов'язань. Представник останньої з позовними вимогами не погодився, пославшись на те, що запізнення автобусу до місця екскурсії та у зворотному напрямку відбулося через форс-мажорні обставини - істотну затримку автобусу на митниці. А. в свою чергу зазначив, що хоча затримка на 3-4 години на митниці і мала місце, проте автобус прибув не з таким значним запізненням, якби водій через кожні ЗО хвилин руху не зупинявся б для його ремонту.

Дайте юридичну оцінку аргументам сторін. Вирішіть справу.


Тема 4. Захист цивільних прав


Мета

Вивчити поняття права на захист. Знати способи захисту цивільних прав та

суб’єктів які захищають цивільні права.


План роботи

1. 
   Поняття і зміст суб'єктивного права на захист.
   
2. Способи захисту цивільних прав.
   
3. Виконання цивільних обов'язків.
   

Література :

Конституція України від 26 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. -1996. - № ЗО. - Ст. 141; з наступними Змінами і доповненнями.

ЦК України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. - 2003. -№ 40-41. - Ст. 356; з наступними змінами і доповненнями.

Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 21-22. - Ст. 135; з наступними змінами і доповненнями.

Про нотаріат. Закон України від 2 вересня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 39. - Ст. 383; з наступними змінами і доповненнями.

Про захист від недобросовісної конкуренції. Закон України від 7 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради. - 1996. - № 36. - Ст. 164; з наступними змінами і доповненнями.

Про захист економічної конкуренції. Закон України від 11 січня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2()01. - № 12. - Ст. 64; з наступними змінами і доповненнями.

Косінов С. Співвідношення заходів захисту і мір відповідальності у цивільному праві України // Право України. - 1998. - № 12.

Ромовская 3. В. Защита в советском семейном праве. - Львов, 1985.

Стефанчук Р. Щодо захисту честі, гідності та ділової репутації в цивільному праві // Право України. - 1999. - № 1.

Тертишніков В. І. Захист сімейних правовідносин в цивільному судочинстві. -X., 1976.

Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / Д. В. Боброва, О. В. Дзера, А. С. Довгерт та ін.; За ред. О. В. Дзери та Н. С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2004.

Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар/За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. - К.: Юрінком Інтер, 2005.

Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар/За ред. розробників проекту Цивільного кодексу України. - К.: Істина, 2004.

Цивільне право України: Підруч.: У 2- х томах/ За ред.. Я.М.Шевченко. К.; Видавничий Дім «Ін Юре», 2004.


Методичні вказівки

Право на захист являє собою суб'єктивне цивільне право, яке виникає в особи в разі порушення належних їй прав та інтересів і є юридичною реакцією на порушення таких прав та інтересів.

Цивільне законодавство передбачає наступні способи захисту цивільних прав:

а) визнання права;

б) визнання правочину недійсним;

в) відновлення становища, що існувало до порушення права;

г) припинення дій, які порушують право;

д) примусове виконання обов'язку в натурі;
е) відшкодування моральної шкоди;

є) зміна правовідношення;

ж) припинення правовідношення;

з) відшкодування збитків;

і) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (ст. 16 ЦК України).

Слід зазначити, що перелік способів захисту, передбачений даною нормою, є невичерпним. Крім того, незважаючи на те, що норми ст. 16 ЦК України прямо регулюють лише захист порушених цивільних прав у суді, немає підстав для того, щоб не поширити ці способи і щодо захисту цивільних прав в іншому порядку (ст. ст. 17-19 ЦК України).

Вибір конкретного способу захисту цивільних прав залежить від виду цивільного правовідношення і обумовлюється тими цілями, яких бажає досягти суб'єкт, право якого порушено. Наприклад, наслідками порушення цивільно - правових договірних та недоговірних зобов'язань можуть бути наступні:

1. 
   можливість в односторонньому порядку відмовитись від зобов'язання частково або в повному обсязі має місце як наслідок порушення зобов'язання другою стороною лише якщо це встановле­ного договором або законом (зокрема, ч. З ст. 612, ч. 1 ст. 615 ЦК України). Наприклад, покупець має право відмовитись від договору купівлі-продажу у разі відмови продавця передати проданий товар (ч. 1 ст. 665 ЦК України);
   
2. зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
   

На вимогу однієї із сторін за рішенням суду договір може бути змінений або розірваний у разі істотного порушення його другою стороною та в інших випадках, передбачених договором або законом. Істотним вважається таке порушення, при якому через завдану ним шкоду другій стороні остання значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ст. 652 ЦК України). Якщо договір був розірваний у зв'язку з істотним його порушенням однією із сторін, друга сторона може одержати право вимагати відшкодування збитків, завданих розірванням договору.

Договір може бути змінений або розірваний у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 ЦК України).

Правовими наслідками зміни або розірвання договору можуть бути: а) зміна договору призводить до зміни деяких умов цього зобов'язання (наприклад, щодо предмета, місця, строків виконан­ня); б) розірвання зумовлює припинення договору з моменту досягнення сторонами домовленості про розірвання або з моменту вступу в силу відповідного судового рішення. При цьому за загальним правилом сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до його зміни або розірвання (ч. З ст. 653 ЦК);

3. 
   відшкодування збитків (ст. 22 ЦК України). Збитки - це грошовий вираз майнової шкоди, наслідок невиконання або неналежного виконання договірного зобов'язання. Видами збитків є: а) реальні збитки, тобто втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права; б) упущена вигода, тобто доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено;
   
4. відшкодування майнової та моральної шкоди. Шкода є наслідком порушення недоговірних зобов'язань, втрат немайнового характеру внаслідок фізичного болю та душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкоджен­ням здоров'я, протиправною поведінкою інших осіб щодо неї самої, членів її сім'ї і близьких родичів, із знищенням чи пошкодженням її майна, а також втрати немайнового характеру внаслідок приниження честі, гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
   

Захист суб'єктивних цивільних прав може здійснюватись не тільки судом, але й іншими уповноваженими державними органами, а також самим суб'єктом. Так, Президент може здійснювати захист цивільних прав шляхом припинення дії актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим з мотивів їх невідповідності Конституції та законам України із одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності (ст. 137 Конституції).

Захист цивільних прав може здійснюватись нотаріусом шляхом вчинення відповідного напису на борговому документі. Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріус вчиняє виконавчі написи на документах, які встановлю­ють заборгованість (ст. 87 Закону України «Про нотаріат»).

Ст. 19 ЦК України передбачає новий спосіб захисту суб'єктивних цивільних прав - самозахист, який визначається законом як застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

Студентам слід акцентувати увагу на тому, що здійснення права на самозахист може мати наслідком порушення прав іншої особи і, передусім, завдання шкоди. В цьому разі за змістом ст. 1169 ЦК України шкода, завдана порушникові внаслідок протидії порушен­ню права, не відшкодовується, якщо не були перевищені межі необхідної оборони. Якщо шкода завдана третій особі, вона може підлягати відшкодуванню особою, яка її завдала, якщо така шкода завдана способами самозахисту, які заборонені законом та (або) суперечать моральним засадам суспільства.


Матеріал для самоконтролю


Питання:

1. 
   Дайте поняття права на захист.
   
2. Вкажіть способи захисту цивільних прав судом.
   
3. Вкажіть суб’єктів , які захищають права в Україні.
   
4. Вкажіть основні правила самозахисту.
   
5. Як здійснюється право на захист?
   
6. Відшкодування майнової шкоди.
   
7. Відшкодування моральної шкоди.
   

Завдання:


Підприємство уклало договір з будівельною організацією на будівництво складського приміщення.

Після завершення робіт та проведення прийомки об'єкта було виявлено, що роботи виконанні неякісно (зокрема, має місце протікання даху, нерівність підлоги тощо).

Яким чином підприємство може захистити свої порушені права?


Тест


Визначте способи захисту цивільних прав та інтересів судом за Цивільним

кодексом України.

(Проаналізуйте та вкажіть вірну відповідь)

А) Призупинення становища, яке існувало до порушення

Б) Визнання права

В) Припинення дії, яка порушує право

Г) Примирення


Тест


Визначте як можуть обираються способи самозахисту

(Проаналізуйте та вкажіть вірну відповідь)

А) За рішенням суду.

Б) Самою особою

В) Встановлюватися договором

Г) Актом цивільного законодавства

Тема 5. Загальні положення про право власності


Мета

Вивчити поняття права власності та його зміст. Знати форми власності ,

підстави виникнення та припинення права власності.


План роботи.

1. 
   Власність і право власності: співвідношення.
   
2. Зміст права власності.
   
3. Форми і види права власності за законодавством України.
   
4. Підстави виникнення та припинення права власності та інших речових
   

прав.


Література:

Конституція України від 26 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. -1996. - № ЗО. - Ст. 141; з наступними змінами і доповненнями.

Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 40-41. - Ст. 356; з наступними змінами і доповненнями.

Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року// Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 18. - Ст. 144; з наступними змінами і доповненнями.

Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 21-22. - Ст. 135; з наступними змінами і доповненнями.

Житловий кодекс Української РСР. Затверджений Законом Української РСР від ЗО червня 1983 р. // Бюлетень законодавства і юридичної практики. - 2007. - № 4.

Про цінні папери та фондовий ринок. Закон України від 23 лютого 2006 р. // Офіційний вісник України від 12.04.2006. - 2006 р., № 13, стор. 61, стаття 857.

Про приватизацію державного житлового фонду. Закон України від 19 червня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 36. - Ст. 524; з наступними змінами і доповненнями.

Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Закон України від 1 липня 2004 р. // Урядовий кур'єр. - 4 серпня 2004 року. - № 145.

Постанова Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17 червня 1992 р. // Урядовий кур'єр. - 1992. - № 29.

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22 грудня 1995 р. № 20 // Бюлетень законодавства і юридичної практики. - 2004. -№11.

Власник і право власності. Шевченко Я. М., Венецька М. В., Кучеренко І. М. та ін. - К.: Наукова думка, 1994.

Дзера О. В. Розвиток права власності громадян в Україні. - К., 1996.

Заіка Ю. О., Співак В. М. Право власності. Спадкове право. - К., 2000.

Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України. У 2 т. / За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. - К.: Юрінком Інтер, 2006.

Право власності в Україні / За ред. О. В. Дзери та Н. С. Кузнєцової. - К., 2000.

Проблеми вдосконалення правового регулювання права приватної власності / Я. М. Шевченко, М. В. Венецька, І. М. Кучеренко. - К., 2002.

Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / Д. В. Боброва, О. В. Дзера, А. С. Довгерт та ін.; За ред. О. В. Дзери та Н. С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2004.

Цивільне право. України. Підручник у 2 кн. Книга перша / За ред. Я. М. Шевченко. - К., 2006.

Шевченко Я. М., Венецька М. В., Кучеренко І. М. Проблеми вдосконалення правового регулювання права приватної власності. - К., 2002.

Методичні роз’яснення

Інститут права власності є центральним інститутом цивільного права, норми якого забезпечують регулювання відносин власності у стані «статики». Тобто норми, які закріплюють приналежність майна власнику, визначають обсяг його правомочностей щодо володіння, користування і розпорядження належним йому майном, умови реалізації цих правомочностей. У свою чергу динаміка відносин власності (передача майна у тимчасове користування чи у власність інших осіб, спадкування та ін.) опосередковується нормами зобов'язального, спадкового права.

При самостійному вивченні питань даної теми необхідно зосередити увагу насамперед на найважливіших положеннях, що визначають основоположні правові засади права власності, його сутність та зміст.

В цивілістичній науці всі цивільні правовідносини, залежно від характеру та структури зв'язків між суб'єктами прийнято, зокрема, ділити на абсолютні і відносні. Правовідносини власності є абсолютними, оскільки в них уповноваженій особі, якою є власник, протистоїть невизначене коло зобов'язаних осіб, на яких законом покладається абсолютний суб'єктивний обов'язок утримуватися від порушення абсолютного права, яким є право власності, отже, в абсолютних правовідносинах власності конкретно визначається лише одна уповноважена особа - власник, який має право вимагати від усіх інших оточуючих осіб утримуватися від порушення його суб'єктивного права.

У цивільно-правовій науці право власності прийнято розглядати в об'єктивному і суб'єктивному розумінні. Право власності в об'єктивному розумінні - це сукупність правових норм, які встановлюють, охороняють належність матеріальних благ конкрет­ним суб'єктам (власникам), визначають обсяг їх правомочностей, підстави та умови виникнення і припинення права власності, порядок та засоби його захисту. Право власності є в свою чергу складовою генерального інституту речового права.

Право власності в суб'єктивному значенні - це передбачене і гарантоване законом право конкретного суб'єкта - власника здійснювати володіння, користування, розпорядження та інші можливі правомочності щодо належного йому майна на свій розсуд і з будь-якою метою, якщо інше не передбачене законом. Суб'єктив­не право власності - це не абстракція, воно наповнюється своїм конкретним змістом. Загальновідомо, що його зміст становлять правомочності володіння, користування і розпорядження, належні власнику майна, які одержали в юридичній науці назву «тріади».

Зазначені правомочності знайшли своє закріплення в ЦК України. Однак слід пам'ятати, що перераховані правомочності власника можуть мати чимало модифікованих їх проявів (право власника на управління майном, право на використання у господарській, підприємницькій діяльності тощо).

Право володіння у суб'єктивному значенні - це передбачена правовими нормами можливість власника фактично утримувати річ (фізично, організаційно тощо), панувати над нею, впливати на її фізичне існування та використання.

Право користування у суб'єктивному значенні - це передбачена правовими нормами можливість вилучення корисних властивостей майна для задоволення потреб власника чи інших уповноважених ним осіб.

Право розпорядження у суб'єктивному значенні - це перед­бачена правовими нормами можливість власника на свій розсуд самостійно визначати юридичну чи фактичну долю майна, у тому числі шляхом його безповоротного відчуження третім особам.

Вивчаючи питання інституту права власності та інших речових прав необхідно враховувати стрімку динаміку формування норм цього інституту в період ринкових реформ в Україні.

1990 рік знаменував новий етап становлення законодавства про власність. Відповідно відбулося започаткування правових засад нового інституту права власності Декларацією про державний суверенітет України (від 16 липня 1990 р.), яка заклала нові принципи побудови Української держави, та Законом України « Про економічну самостійність Української РСР »(від 3 серпня 1990 р.), яким були визначені зміст, мета і основні принципи економічної самостійності України, механізм господарювання, регулювання економіки і передбачалися три форми власності: державна, колективна, індивідуальна (особиста і приватна трудова).

Знаковим стало прийняття Верховною Радою України 7 липня 1992 р. змін до Закону «Про власність», відповідно з якими було вилучено поняття «індивідуальна власність» і введено повноцінне право приватної власності, яке знайшло своє остаточне утверджен­ня в новій Конституції України від 28 червня 1996 р.

У зв'язку з прийняттям Закону «Про власність» фактично втратила чинність переважна частина норм ЦК УРСР щодо особистої власності громадян, хоча законодавчих рішень з цього приводу довгий час не приймалося, що породжувало небажаний правовий вакуум у правовому регулюванні відносин власності громадян. І лише 16 грудня 1993 р. з ЦК України були виключені глави 7, 8, 9 та окремі статті про право власності як такі, що втратили чинність. Водночас певного праворегулюючого значення для відносин власності громадян набули закони про приватизацію, про підприємства, про підприємництво, про господарські това­риства та інші законодавчі акти ринкового спрямування.

Закон України «Про власність» передбачав, що майно, яке є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, а за державною установою (організацією) - на праві оперативного управління. Такі права багатьма юристами визнаються обмеже­ними речовими правами, які згодом знайшли свій подальший розвиток у Господарському кодексі України.

З прийняттям у 1996 році нової Конституції України та у 2003 році нового Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, введених в дію з 1 січня 2004 року, чимало положень Закону України «Про власність» вступили в суперечність з цими та іншими законами, а відтак цілком закономірно Законом України від 27 квітня 2007 р. № 108 його було визнано таким, що втратив чинність.

Відповідно до визначених Конституцією" України форм власності в новому ЦК України знайшли врегулювання приватна власність, право власності Українського народу та державна власність, комунальна власність. У ЦК вміщена окрема книга третя - «Право власності та інші речові права», яка складається з двох розділів: «Право власності» та «Речові права на чуже майно». В свою чергу до розділу «Право власності» входять глави «Загальні положення про право власності», «Набуття права власності», «Припинення права власності», «Право спільної власності», «Право власності на землю (земельну ділянку)», «Право власності на житло», «Захист права власності».

Другий розділ « Речові права на чуже майно » складають наступні глави: «Загальні положення про речові права на чуже майно», «Право володіння чужим майном», «Право користування чужим майном», «Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб», «Право користування чужою земельною ділянкою для забудови».

Такою є структурна побудова інституту права власності та інших речових прав у новому ЦК України. Проте система інституту речового права не вичерпується сукупністю норм ЦК, адже досить значна частина норм міститься в Земельному, Сімейному, Госпо­дарському та інших кодексах, а також інших актах законодавства.

Зрозуміло, що формування норм щодо права власності та інших речових прав, їх система та зміст багато в чому залежить від закріплених у Конституції України, ЦК України форм власності, на характеристиці особливостей яких необхідно зупинитися більш детально.

Спеціальну увагу необхідно звернути на способи (підстави) виникнення і припинення права власності. Важливо встановити які підстави виникнення права власності є первісними, а які -похідними. До перших належать ті, які забезпечують виникнення права власності вперше або незалежно від волі попередніх власників (створення продукції, товарів у результаті виробничої діяльності, націоналізація, конфіскація та ін.), а до других - ті, які забезпе­чують виникнення права власності по волі власника шляхом правонаступництва, зокрема за цивільними угодами (право-чинами), спадкування.

Важливе теоретичне і практичне значення має правильне визначення конкретного моменту виникнення в особи права власності, адже з цього моменту особа набуває прав на захист свого права власності, при відчуженні речі ризик випадкової загибелі або її випадкового псування переходить до набувача водночас з виникненням у нього права власності. За чинним законодавством діє загальне правило: право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Матеріал для самоконтролю

Питання:

1. 
   Дайте поняття права власності.
   
2. Вкажіть зміст права власності.
   
3. Вкажіть форми власності в Україні.
   
4. Які Ви знаєте види власності?
   
5. Визначте зміст третьої книги ЦК України.
   
6. Вкажіть підстави виникнення права власності.
   
7. Вкажіть підстави припинення права власності за ЦК України.
   

Завдання

Акціонерне товариство (АТ) «Форум» (продавець) уклало договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки з товарист­вом з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Колос» (покупець). Умовами договору було передбачено, що техніка відчужується без зобов'язання АТ поставити її. АТ відвантажив товар залізниці. При отриманні товару покупцем представник останнього виявив нестачу. ТОВ звернулося до АТ з вимогою про виконання зобо­в'язання в повному обсязі.

Дайте юридичну оцінку правовідносинам, що склалися, а також правам та обов'язкам сторін. Яким чином покупець може захистити своє право?


Тест

Визначте строк набуття права власності на загублену річ

(Проаналізуйте та вкажіть вірну відповідь)

А) Один місяць

Б) Три місяці

В) Шість місяців

Г) Один рік