Методичні рекомендації та завдання для самостійної роботи студентів денної та заочної форми навчання

Вид материала

Методичні рекомендації

Содержание План роботи Найом (оренда) земельної ділянки. Найом будівлі або іншої капітальної споруди. Найом (оренда) транспортного Вирішіть справу. Тема 12. Договір позички Методичні роз’яснення Яким чином позичкодавець може захистити своє право? Чи змінилося б вирішення задачі, якби користувач не передав би безоплатно, а В чому полягає порушення прав другого співвласника і яким чином він може їх захистити? Чи підлягають вимоги ПП задоволенню? Тема 13. Загальні положення про послуги Які головні риси предмету договору про надання послуг? У яких формах може виражатися результат надання послуг?

Подобный материал:

• Методичні рекомендації для самостійної роботи Для студентів денної І заочної форми, 516.83kb.
• Методичні рекомендації щодо самостійної роботи та контрольні завдання для студентів, 752.74kb.
• Методичні рекомендації щодо самостійної роботи та контрольні завдання для студентів, 513.22kb.
• Програма, плани семінарських занять та методичні рекомендації щодо самостійної роботи, 372.3kb.
• Містить рекомендації по організації самостійної роботи, зокрема, по підготовці студентів, 499.21kb.
• Методичні рекомендації для самостійної роботи Для студентів денної І заочної форми, 441.83kb.
• Методичні рекомендації для самостійної роботи Для студентів денної І заочної форми, 245.99kb.
• Методичні рекомендації до самостійної роботи студентів для усіх напрямків підготовки, 576.6kb.
• Методичні рекомендації з організації самостійної роботи студентів денної форми навчання, 287.4kb.
• Тематичний план аудиторної та самостійної роботи 7 Перелік тем та питань самостійної, 209.58kb.

Тема 11. Окремі види договору найму (оренди)


Мета

Вивчити поняття договорів прокату та лізингу. Знати особливості договорів оренди транспортних засобів та будівлі.


План роботи

1. 
   Поняття та особливості договору прокату.
   
2. Поняття та види договору лізингу.
   
3. Договір оренди транспортних засобів.
   
4. Договір оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їхньої частини).
   

Література:

Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради Украї­ни. - 2003. - № 40. - Ст. 356; з наступними змінами і доповненнями.

Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року//Відомості Верховної Ради. -2002. - № 3-4. - Ст. 27; з наступними змінами і доповненнями.

Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 14 березня 1995 р. // Відомості Верховної Ради. - 1995. - № 15. -Ст. 99; з наступними змінами і доповненнями.

Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про лізинг» від 11 грудня 2003 р. // Відомості Верховної Ради. - 2004. - № 15. - Ст. 231.

Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про оренду землі» від 2 жовтня 2003 р. // Відомості Верховної Ради. - 2004. - № 10. - Ст. 102.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 р. // Відомості Верховної Ради. - 2004. - № 51. - Ст. 553; з наступними змінами і доповненнями.

Зобов'язальне право / За ред. О. В. Дзери. - К.: Юрінком Інтер. -1998.

Луць В. В. Контракти у підприємницькій діяльності: Навч. посібник. - К.: Юрінком Інтер, 1999. - С. 189-200.

Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. ред. Я. М. Шевченко. - Т. 1, 2. Особлива частина. - К.: Ін Юре, 2003.

Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. /За ред. О. В. Дзери та Н. С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - Кн. 1, 2.


Методичні роз’яснення

Крім загальних положень про договір майнового найму (орен­ди) ЦК України містить спеціальні норми, якими регулюються окремі види договорів найму (оренди), до яких відносяться: про­кат; найом (оренда) земельних ділянок; найом (оренда) будівлі або іншої капітальної споруди; найом (оренда) транспортного засобу та лізинг. Розглядаючи зазначені види договорів, слід звернути увагу на те, що всі вони є різновидами договору майнового найму (оренди), а отже, на відносини, що випливають із таких договорів, розповсюджуються всі основні положення щодо договору майно­вого найму (оренди), крім випадків, коли спеціальними нормами передбачений інший спосіб регулювання відносин. Тобто в даному випадку діє принцип співвідношення загального та спеціального законодавства: спочатку треба звернутися до спеціальних норм, що присвячені врегулюванню цього виду відносин, а якщо щось не врегульоване спеціальними нормами, треба застосовувати загальні положення про договір майнового найму (оренди).

Прокат.

За договором прокату наймодавець, який здійснює підприєм­ницьку діяльність з передання речей у найом, передає або зобов'я­зується передати рухому річ наймачеві у користування за плату на певний строк. Прокат являє собою короткостроковий найом май­на, за якого предмет прокату багаторазово використовується різни­ми наймачами. Договір прокату, як і інші види договорів найму, є оплатним, консенсуальним або реальним, двостороннім. Крім того, договір прокату є договором приєднання та публічним договором.

Як наймодавець за договором прокату можуть виступати лише суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють передачу речей у найом. Об'єктом договору прокату може бути лише рухома річ (крім транспортних засобів, для яких ЦК містить окремі пра­вила). Як правило, об'єкт договору прокату використовується для задоволення побутових невиробничих потреб, хоча можлива й інша мета використання речі. Наймач за договором прокату має право відмовитися від договору та повернути річ наймодавцеві в будь-який час. При цьому плата за прокат, що сплачена наймачем за весь строк договору, зменшується відповідно до тривалості фактичного користування річчю. Наймач не має права здавати в піднайом май­но, надане йому за договором прокату. Даний обов'язок є імпера­тивним та не може бути змінений угодою сторін. Крім того, в разі, якщо наймодавець протягом дії договору прокату вирішить прода­ти майно, наймач, на відміну від загального договору найму, не має переважного права на купівлю цього майна.

Найом (оренда) земельної ділянки.

ЦК України передбачає окрему норму, що стосується найму (оренди) земельної ділянки. За договором найму (оренди) земель­ної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві зе­мельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Норма ЦК має відсилочний характер та відсилає до спеціальних нормативних актів, що регулюють відно­сини щодо оренди земельних ділянок. На сьогодні такими норма­тивними актами є новий Земельний кодекс України від 25.10.2001 р., а також Закон України «Про оренду землі» в редакції 2003 р. зі змінами та доповненнями.

Найом будівлі або іншої капітальної споруди.

Договір оренди будівлі або іншої капітальної споруди виділений у самостійний вид, виходячи із його об'єкту. Треба звернути увагу на те, що у відношенні договору найму будівель та споруд ЦК роз­ширив зміст обов'язку наймодавця передати об'єкт найму найма­чеві. Так, одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користу­вання земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також пра­во користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. Ци­вільний кодекс України визначає обов'язкову письмову форму договору найму будівлі; іншої капітальної споруди або їх окремої частини. Якщо договір найму укладається на строк на один рік і більше, він підлягає нотаріальному посвідченню.

Найом (оренда) транспортного засобу.

Найом транспортних засобів виділяється в окремий різновид договору найму, виходячи із особливостей його об'єкту, яким є повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транс­портні засоби тощо. Наймодавцем транспортного засобу можуть бути будь-який його власник або особа, уповноважена передавати транспортний засіб у найом. Крім передачі самого транспортного засобу в найом, сторони можуть передбачити надання наймодав­цем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу. Договір найму транспортно­го засобу має бути укладений у письмовій формі, незалежно від його строку та вартості майна. Договір найму за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Цивільний кодекс допускає укладення договору найму транс­портного засобу з екіпажем, який його обслуговує. Такий договір поєднує в собі риси найму та надання послуг, оскільки наймодавець не лише передає наймачеві транспортний засіб у користуван­ня, але й надає йому послуги з керування та технічної експлуатації транспортного засобу.

Лізинг.

За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержу­вачем (прямий лізинг) або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). Цивіль­ний кодекс майже не містить норм, які стосуються безпосередньо­го врегулювання лізингових відносин, відсилаючи до спеціального законодавства, яким є Закон України «Про фінансовий лізинг».


Матеріал для самоконтролю


Питання

1. 
   Дайте поняття договору прокату.
   
2. Вкажіть сторони договору прокату.
   
3. Дайте поняття договору найму земельної ділянки.
   
4. Розкрийте основні положення договору оренди будівлі.
   
5. Які особливості договору оренди транспортного засобу?
   
6. Зміст договору лізингу.
   

Завдання

Завдання № І

В пункт прокату звернувся Чернишов з проханням надати йому в користування пилосос строком на місяць. Через тиждень з'ясу­валося, що Чернишов використовує пилосос для зайняття підприє­мницькою діяльністю - він зареєструвався як СПД та надає послуги по прибиранню квартир та офісних приміщень. Оскільки в ко­мерційній експлуатації пилосос зношується швидше, пункт про­кату звернувся до Чернишова з вимогою про розірвання договору прокату та повернення пилососу. Чернишов відмовився.

Вирішіть справу.

Завдання № 2

Державне підприємство «Кристал» та ТОВ «Борт» вирішили укласти договір оренди нежилого приміщення, яке знаходиться на балансі у ДП «Кристал». В проекті договору сторони зазначили строк оренди - 20 років. Сторони підписали зазначений проект, скріпила його печатками. Фонд державного майна узгодив договір, але зазначив, що він підлягає нотаріальному посвідченню та дер­жавній реєстрації.

Коли сторони звернулися до нотаріуса, виявилося, що для на­лежного нотаріального посвідчення договору не вистачає необхід­них документів. Тоді сторони вирішили перепідписати договір оренди на строк 11 місяців.

Після закінчення строку оренди через 11 місяців ДП «Кристал» почало вимагати передачі йому орендованого приміщення. ТОВ «Борт» відмовилося передавати приміщення, посилаючись на підписаний та скріплений печатками сторін договір зі строком орен­ди 20 років.


Тест

Визначте право наймодавця розірвати договір найму (оренди)

(Проаналізуйте та вкажіть вірну відповідь)


А) Наймач користується річчю всупереч звичаям

Б) Наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі

В) Наймач користується річчю всупереч попереджень наймодавця

Г) Наймач приступив до проведення капітального ремонту речі, без дозволу.


Тема 12. Договір позички


Мета


Вивчити поняття договору позички. Знати зміст договору та підстави його

розірвання.

План роботи

1. 
   Поняття та загальна характеристика договору позички
   
2. Сторони договору позички.
   
3. Зміст договору позички
   

4. Припинення договору позички.


Література:

Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради Украї­ни. - 2003. - № 40. - Ст. 356; з наступними змінами і доповненнями.

Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 18. - Ст. 144; з наступними змінами і доповненнями.

Кривенда О. В. Цивільно-правове регулювання позикових відносин в Україні; Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. - К., 2003. - 22 с.

Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. ред. Я. М. Шевченко. - Т. 1, 2. - К.: Ін Юре, 2003.

Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2004.

Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. - К.: Юрінком Інтер, 2005.

Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг. ред. Я. М. Шевченко. - К.: Ін Юре, 2004.


Методичні роз’яснення


Згідно ч. 1 ст. 827 ЦК України за договором позички одна сто­рона (позичкодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встанов­леного строку.

Договір позички є безоплатним, може бути як реальним, так і консенсуальним (про це свідчить формулювання наведеної норми про те, що позичкодавець «передає або зобов'язується передати»).

Безоплатність як конститутивна ознака позички, що відмежо­вує її від схожих цивільно-правових конструкцій, була загально­відома ще в римському приватному праві. Водночас ЦК України, справедливо відзначаючи безоплатність договору позички у його визначенні у ст. 827, у частині другій цієї статті зазначає про те, що «користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними». Деякі автори в процесі тлумачення даної норми прихо­дять до висновку, що безоплатність є однією з істотних умов дого­вору позички (див.: Цивільне право / За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - Книга 2. - С. 171).

Імовірно, істотною умовою договору позички є лише умова про предмет договору. Вказівку на безоплатність договору позички не можна назвати істотною умовою, адже договір позички вважати­меться укладеним і без спеціального посилання на його безоп­латність. Безоплатність позички сама собою презюмується. Скоріше за все, законодавець при формулюванні наведеної норми ч. 2 ст. 827 ЦК України мав за мету підкреслити безоплатний ха­рактер позички як головну відмінність даного договору Від догово­ру майнового найму (оренди), за яким річ також передається у користування, проте останнє є оплатним. Відповідно, якщо з дого­вору, що був названий сторонами «договором позички», випливає, що користування річчю є оплатним, до нього слід застосовувати положення ЦК України, що регулюють майновий найом, а не по­зичку.

Договір позички тісно пов'язаний і схожий за назвою з догово­ром позики. До останнього часу в законодавстві навіть вживався термін «банківська позичка», що позначав один з різновидів договору позики. У свідомості багатьох людей і донині поняття «пози­ка» і «позичка» розуміються як синоніми.

Прийняття нового ЦК України остаточно відмежувало договір позички від договору позики. Серед основних відмінностей цих інститутів можна виділити:

1. 
   договір позики опосередковує відносини щодо передачі май­на у власність, а договір позички у користування;
   
2. предметом договору позики є споживна річ, адже позичаль­ник повертає не таку саму річ, а таку саму кількість речей того ж роду та якості, а предметом договору позички завжди виступає річ неспоживна, адже остання після закінчення строку дії договору підлягає поверненню користувачем;
   
3. договір позики є класичним реальним договором, а договір позички може бути як реальним, так і консенсуальним;
   
4. договір позики є одностороннім, а договір позички може бути як одностороннім (якщо він реальний), так і двостороннім (якщо він консенсуальний).
   

Крім того, близькими за правовою природою до договору позич­ки є договори дарування та зберігання. Спільним між ними є те, що договір дарування, як і позичка, спрямований на безоплатну передачу майна, а за договором зберігання майно передається у тимчасове користування на певний строк, після спливу якого підля­гає поверненню.

Головною відмінністю договору позички від договору даруван­ня є те, що договір дарування опосередковує відносини щодо пере­дачі майна у власність, а договір позички спрямований на передачу майна у тимчасове користування.

Від договору зберігання позичку відрізняє мета договору, в за­лежності від якої формулюються права та обов'язки сторін. Сторо­ною, заінтересованою у передачі їй майна у позичку, виступає користувач, тобто особа, якій передається майно. Стороною, на користь якої виконуються фактичні дії за договором зберігання, є поклажодавець, тобто особа, яка здійснює передачу майна.


Сторонами договору позички виступають позичкодавець і ко­ристувач. Позичкодавцем може бути фізична або юридична особа. Як правило, позичкодавцем є власник майна, проте ним може виступати також особа, наділена правом управління майном (ст. 829 ЦК України). Користувачем може виступати будь-який учасник цивільних відносин.


Предметом договору позички виступають лише індивідуально визначені речі, адже після завершення строку дії договору річ підлягає поверненню позичкодавцеві.


Форма договору позички може бути як усною, так і письмовою. Усно можуть укладатися договори позички речі побутового призначення між фізичними особами (ч. 1 ст. 828 ЦК України). Письмова форма вимагається для договорів позички, що укладені між юридичними особами, між юридичною та фізичною особою, а також між фізичними особами, якщо предметом договору не виступають речі побутового призначення. Договір позички транс­портного засобу, в якому хоча б однією із сторін виступає фізична особа, а також договір позички будівлі або іншої капітальної споруди (її частини) на строк один рік і більше підлягають нотаріальному посвідченню (ч. 4 ст. 828 ЦК України).


Матеріал для самоконтролю


Питання

1. 
   Дайте поняття договору позички.
   
2. Визначте юридичні ознаки договору.
   
3. Вкажіть істотні умови договору позички.
   
4. Вкажіть основні відмінності договорів позички та позики.
   
5. Встановіть сторони, предмет та форму договору.
   

Завдання

Завдання № 1

С. звернувся до свого сусіда М. з проханням передати йому на певний час грошові знаки часів дореволюційної Росії для того, щоб він мав змогу прийняти участь у круглому столі, організованому спілкою дослідників історії.

Через два місяці М. почав вимагати повернення грошових ку­пюр, проте С. пояснив, що він передав їх у тимчасове користуван­ня своєму знайомому К., якого зустрів під час проведення круглого столу. С. пояснив, що договір позички він не порушив, адже М. не ставив умови повернути позичене у чітко визначений строк. При цьому С. запевнив, що грошові знаки він або К. неодмінно повер­нуть власникові.

Яким чином позичкодавець може захистити своє право? Чи змінилося б вирішення задачі, якби користувач не передав би безоплатно, а продав би зазначене майно К.?


Завдання № 2

Власник 1/2 частки у праві спільної часткової власності на квар­тиру під час відсутності другого співвласника вирішив передати свою частку у позичку своєму знайомому. Договір був укладений усно. При цьому під час дії договору позички сам позичкодавець у квартирі не проживав, виїхавши в інше місто на відпочинок, тому користувач фактично здійснював користування усією квартирою.

В чому полягає порушення прав другого співвласника і яким чином він може їх захистити?


Завдання № З

Між власником автомобіля А. та ПП «Світанок» було укладено договір позички автомобіля, належного А. на праві приватної влас­ності. Договір було укладено у простій письмовій формі. Під час проведення перевірки працівником ДАІ з'ясувалося, що ПП «Світа­нок» не має довіреності на використання автомобіля, через що ос­танній забрали на штраф майданчик.

Унаслідок вилучення автомобіля ПП «Світанок» зазнало збитків, вимогу про відшкодування яких і заявило до позичкодавця.

Чи підлягають вимоги ПП задоволенню?


Тест

Визначте предмет договору позички

(Проаналізуйте та вкажіть вірну відповідь)

А) Індивідуально визначені речі

Б) Родові речі

В) Всі речі на які погодились сторони.


Тема 13. Загальні положення про послуги


Мета

Вивчити поняття договору про надання послуг. Знати основу змісту

договору.

План роботи

1. 
   Поняття та правова природа договору про надання послуг.
   
2. Види договорів про надання послуг.
   
3. Зміст договору про надання послуг.
   

Література:

Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 40-41. - Ст. 356; з наступними зівами і доповненнями.

Про захист прав споживачів. Закон України від 15 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 1. - Ст. 1; з наступними змінами і доповненнями.

Правила побутового обслуговування населення: затв. постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.1994 р. № 313, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.1999 № 974; 1999. - № 35. - Ст. 18ц; 2001. - № 20. - Ст. 856 // Офіційний вісник України.

Зобов'язальне право / За ред. О. В. Дзери. - К., 1998.

Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2004.

Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. ред. Я. М. Шевченко. - Т. 1, 2. Особлива частина. - К.: Ін Юре, 2003.

Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. - К.: Юрінком Інтер, 2005.


Методичні вказівки

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК).

Таким чином, договір про надання послуг є двостороннім, консенсуальним. Крім того, із визначення виплаває, що він є оплатним, хоча це правило не є імперативним, відтак сторони можуть укласти безоплатний договір про надання послуг.

Предметом договору є надання послуг, тобто дій, результати яких невіддільні від самої діяльності і споживаються в процесі певної дії або здійснення певної діяльності.

Відтак, головними рисами предмету договору про надання послуг є невіддільність результатів послуги від процесу її надання і споживність цих результатів у процесі певної дії чи діяльності.

Залежно від того, в якій формі виражається результат діяльності з надання послуг, розрізняють матеріальні та нематеріальні послуги. Матеріальні послуги одержують об'єктивований вираз. Наприклад, перукарські послуги відносять до матеріальних у зв'язку із тим, що вони мають матеріальний вираз - зачіску. Інший приклад - готельні послуги, які теж мають об'єктивований вираз: прибрані кімнати, чиста білизна, справна техніка у номері тощо.

Нематеріальні послуги характеризуються тим, що їх результат не має матеріального вираження. Сюди належать освітянські послуги, різного роду консультації (психологічні, юридичні, медичні тощо). Дискусійним є питання щодо того, чи є договір, предметом якого є надання консультацій у письмовому вигляді, договором про надання послуг.

Сторонами такого договору є замовник і виконавець. Врахо­вуючи той факт, що у зобов'язаннях з надання послуг результат є невіддільним від діяльності виконавця, а споживання послуги здійснюється, як правило, у момент її надання, важливе значення має особистість самого виконавця, його індивідуальні дані (знання, досвід, професіоналізм тощо), тобто замовника може цікавити не послуга як така, а послуга, надана конкретним спеціалістом - фахівцем у своїй галузі. Саме тому ч. 1 ст. 902 ЦК містить загальне правило щодо того, що виконавець зобов'язаний надати послугу особисто. Разом із тим ч. 2 ст. 902 допускає, що у випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконан­ня договору про надання послуг на іншу особу. Проте за таких обставин відповідальним перед замовником у повному обсязі за порушення договору залишається виконавець.

Виконавець зобов'язаний надати послугу належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК, інших актів законодавства. Обов'язок виконавця може бути конкретизований шляхом опису певної послуги у договорі, визначенням місця та строку її виконання. Враховуючи те, що законодавством не передбачено спеціальних правил про місце і строк виконання зобов'язання з надання послуг, підлягають застосуванню загальні положення зобов'язального права. Визначення цих обставин у договорі є надзвичайно важливим, оскільки процес надання послуги є невіддільним від її результату.

Враховуючи: те, що джерелами регулювання відносин, які виникають з даного договору, крім глави 63 ЦК України, є Закон України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 № 1023 із змінами і доповненнями (якщо замовником є громадянин, що замовляє послуги для власних побутових потреб) та деякі підзаконні нормативні акти, наприклад, Правила побутового обслуговування населення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1994 року № 313 та ін., при визначенні обов'язків виконавця, крім вимог договору, слід враховувати вимоги відповідних нормативних актів, які можуть покладати на виконавців додаткові обов'язки. Слід підкреслити, що в окремих договорах з надання послуг підприємець бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг кожному, хто до нього звернеться. Відтак, на ці відносини поширюються вимоги ст. 633 ЦК, яка регулює відносини, що випливають з публічного договору. Зокрема, те, що умови публічного договору є однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги; підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладен­ня публічного договору, якщо інше не встановлено законом; підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних послуг.

Щодо обов'язків замовника слід звернути увагу на дві особли­вості цього договору в частині оплати послуг. ЦК України встановлює правило про те, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903). Крім того, за договором про безоплатне надання послуг замовник зобов'язаний відшкодувати виконавцеві усі фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ч. 1 ст. 904 ЦК).

Договором та актами законодавства на замовника можуть також покладатися додаткові обов'язки, в залежності від виду послуги, що йому надається.

ЦК України також покладає на замовника певні обов'язки при неможливості виконання договору, за умови, що вона виникла не з вини виконавця. Зокрема, якщо неможливим є виконання оплатного договору про надання послуг, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 2 ст. 903 ЦК).

Якщо неможливим є виконання безоплатного договору про надання послуг і ця неможливість виникла з вини замовника або внаслідок дії непереборної сили, замовник зобов'язаний відшкоду­вати виконавцеві усі фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідальність виконавця за договором про надання послуг встановлюється ст. 906 ЦК. Дана стаття визначає відповідальність в залежності від того, чи є порушений договір оплатним чи безоплатним. Так, якщо договір є оплатним, то збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.

При цьому, якщо виконавець є суб'єктом підприємницької діяльності, то за правилом, встановленим ч. 1 ст. 906, він несе відповідальність незалежно від вини. Єдиною підставою для звільнення його від відповідальності у цьому випадку є дія непереборної сили. Однак це правило не є імперативним, відтак сторони у договорі можуть передбачити інші правила відповідаль­ності виконавця - суб'єкта підприємницької діяльності, крім того такі правила можуть бути встановлені актами законодавства.

Збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням договору про безоплатне надання послуг, підлягають відшкоду­ванню виконавцем у розмірі, що не перевищує двох неоподаткову­ваних мінімумів доходів громадян, якщо інший розмір відповідаль­ності виконавця не встановлений договором (ч. 2 ст. 906 ЦК).

Що стосується відповідальності замовника, ЦК не містить спеціальних норм, які б прямо регулювали вказане питання. Відтак, при його вирішенні слід керуватися загальними положен­нями про наслідки порушення зобов'язання, встановлені главою 51 ЦК.


Матеріал для самоконтролю


Питання

1. 
   Дайте поняття договору про надання послуг
   
2. Вкажіть юридичні ознаки договору.
   
3. Визначте предмет договору.
   
4. Охарактеризуйте сторони договору.
   
5. Розкрийте зміст договору про надання послуг.
   
6. Вкажіть відповідальність у договорі.
   

Завдання

Аудиторська фірма уклала із суб'єктом підприємницької діяльності К. договір на надання інформаційно-консультативних послуг. У договорі було зазначено, що К. надає аудиторській фірмі консультації з приводу раціональності та ефективності використан­ня коштів на будівництво, реконструкцію та ремонт, що здійс­нюється третіми особами - клієнтами аудиторської фірми. У договорі було передбачено, що К. надає консультації в усному та письмовому вигляді.

Під час перевірки К. державною податковою інспекцією виникла конфліктна ситуація. Представники ДШ вважали, що за вказаним договором К. виконує для аудиторської фірми роботи, а не надає послуги, оскільки договором передбачена можливість надання консультацій у письмовому вигляді, тобто наявним є матеріалізований результат.

К. звернувся за консультацією до юридичної фірми.

Які головні риси предмету договору про надання послуг? У яких формах може виражатися результат надання послуг?


Тест

Визначте строк у договорі про надання послуг

(Проаналізуйте та вкажіть вірну відповідь)

А) Встановлюється замовником

Б) Встановлюється за домовленістю сторін

В) Встановлюється виконавцем

Г) Встановлюється судом