Львівський державний університет безпеки життєдіяльності кафедра соціальних та гуманітарних дисциплін Матеріали Всеукраїнської наукової Інтернет-конференції з міжнародною участю
| Вид материала | Документы |
- Міністерство освіти І науки України Донецький державний університет управління Кафедра, 1256.36kb.
- Наукової доповіді, 211.17kb.
- Ііі Всеукраїнській науково-практичній Інтернет-конференції з міжнародною участю «Дошкільна, 33.37kb.
- Міністерство аграрної політики та продовольства україни державний вищий навчальний, 1931.11kb.
- Міністерство аграрної політики та продовольства україни державний вищий навчальний, 3279.57kb.
- Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук, 220.45kb.
- Міністерство освіти І науки україни львівський національний університет імені івана, 926.17kb.
- Запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада запорізький національний університет, 6793.22kb.
- Міністерство освіти І науки україни полтавський державний педагогічний університет, 3245.89kb.
- Резолюція національної науково-практичної конференції з питань віл-інфекції/сніду, 259.41kb.
СТВОРЕННЯ ПСИХО-СОЦІАЛЬНОЇ МОДЕЛІ ПРОЦЕСУ АДАПТАЦІЇ ЯК МЕТОДОЛОГІЧНА ОСНОВА ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ РОЗУМОВОЇ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ СТУДЕНТІВ-ПЕРШОКУРСНИКІВ
Шевченко Світлана Віталіївна
Магістр психології, викладач кафедри практичної психології
Мелітопольський державний педагогічний університет ім. Б.Хмельницького
Аспірантка кафедри теоретичної та консультативної психології Інституту соціології, психології та управління
Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова
1. До постановки проблеми. Середовище ВНЗ має свою, відповідним чином створену та зафіксовану систему нормативної регуляції поведінки та діяльності своїх студентів, свою часову історію та історичний літопис своїх традицій, і багато чого іншого, з чим зустрічається молода людина, проходячи на студентську лаву учбової аудиторії та середовище студентського духу своєї “Alma Mater”.
Специфіка адаптації студентів – першокурсників визначається у першу чергу психологічними особливостями юнацького віку, рівнем сформованості особистісних якостей студента, його індивідуально – психологічних особливостей, а також характером взаємовідносин у групі. Адже успіху досягне лише той студент, який має бажання навчатися, у якого сформованого вміння долати перешкоди, здатність критично ставитися до себе й оточуючих, тобто якщо у нього вироблена активна життєва позиція. Від цього буде залежати якість навчання студента-першокурсника, рівень його розумової працездатності та успішність процесу адаптації в цілому [5]. Цим визначається актуальність означеного питання.
Виняткове значення для вирішення цієї проблеми має окреслення психо-соціальної моделі процесу адаптації, що чітко визначає основні компоненти успішної та неуспішної адаптації, та спираючись на яку, стає можливим дослідити особливості розумової працездатності студентів.
2. Аналіз стану розробленості проблеми в спеціальній літературі. Аналіз наукової літератури [1-6] свідчить про те, що на сьогодні ще невироблена єдина модель процесу адаптації, адже кожен дослідник висуває свої критерії цього явища.
У цілому, як вважають дослідники, адаптація людини містить у собі складні, багатогранні її взаємини з зовнішнім середовищем. Це переконливо представлено Г.І. Васильєвим у вигляді моделі (рис. 1.), з якої видно, що процес адаптації людини відображений в усіх варіантах прояву, пов’язаних з її життям, і виражає освоєння нею навчального середовища і трудової діяльності, що вимагає тривалого часу. Метою адаптації в даному випадку є стан відносної відповідності між особистістю і середовищем. Ця модель дає можливість підрозділити весь процес адаптації на кілька видів: біологічну, психологічну, професійну і соціальну [2, с.4-5].
Процес адаптації людини
Організм людини
(біологічна адаптація)
Психіка людина
(психологічна адаптація)
Суспільне виробництво
(професійна адаптація)
Суспільна свідомість
(соціальна адаптація)
Зовнішнє середовище
Рис. 1. Модель процесу адаптації людини до зовнішнього середовища
3. Проблематикою роботи виступає недостатня розробленість та подекуди суперечність питань з означеної проблеми.
4. Основна мета роботи – складання психо-соціальної моделі адаптації студентів у ВНЗ з урахуванням усіх факторів, що обумовлюють успішність чи неуспішність цього процесу. Завданнями дослідження є виділення основних компонентів успішної та неуспішної адаптації, а також аналіз їх взаємозв’язку.
5. Виклад основного матеріалу. В рамках нашої роботи важливим було створити таку модель процесу адаптації, що чітко визначала б основні компоненти успішності та неуспішності цього процесу, та дозволяла б вивчити особливості розумової працездатності студентів в цей період. Адже, на нашу думку, ці два показника безперервно пов’язані між собою.
Як показує практика, ефективність навчання, працездатність і здоров’я студентів взаємообумовлені. Саме у першокурсників найчастіше спостерігається зниження працездатності, погіршення показників роботи, деформації особистості (переживання самітності, депресії), так звані захворювання стресу (серцево-судинні захворювання, гіпертонія, захворювання шлунка) і ін. Нездатність або невміння студентів подолати адаптаційний період є основою для серйозних змін психологічних показників їхньої працездатності, й, нарешті, може скластися ситуація, за якою студент не захоче або не зможе продовжити навчання у вищій школі. Керуючись цими положеннями нами була створена наступна психо-соціальна модель адаптації (рис.2.).
К
омпоненти успішної адаптації Компоненти неуспішної адаптації 
АДАПТАЦІЯ
достатній рівень адаптивності
стан дезадаптації
прийняття себе та інших
емоційний комфорт
адекватна мотивація навчання у вузі
наявність відповідних рис характеру (цілеспрямрванність, самостійність, відповідальність, впевненість, наполегливість)
стан зниженої розумової працездатності
нервово-психічна стійкість
відповідні комунікативні здібності
втома
моральна нормативність
монотонія
достатній рівень розумової працездатності
пресищення
стрес
відсутність стресу
Р
ис. 2. Психо-соціальна модель процесу адаптації (складена автором)6. Висновки. Отже, створена модель вміщує в себе три основні взаємопов’язані блоки (які виступають критеріями адаптивності студентів) – психо-емоційний комфорт студентів (при його відсутності стан дезадаптації), показники розумової працездатності (достатні чи знижені) та рівень стресу. Спираючись на це стає можливим дослідити зв’язок між успішністю адаптації студентів та рівнем їх розумової працездатності, а також впливом стрсогенних факторів адаптації на ці показники. Експериментальне отримання цих даних виступає перспективами подальших досліджень у цій області.
Список використаної літератури
- Делікатний К. Г. Становлення студента: Питання адаптації випускника школи у вузі / К. Г. Делікатний. – К, 1984.
- Демиченко В. А. Самосвідомість як фактор психологічної адаптації першокурсників до навчальної діяльності - Дисс. ... канд. психол. наук. – Харків, 2006.
- Казміренко В. М. Програма дослідження психо-соціальних факторів адаптації студента до навчання у ВНЗ і майбутній професії / В. М. Казміренко // Практична психологія й соціальна робота .- 2004 р. – № 6. – С. 76-78.
- Левківська Г. П. Адаптація першокурсників в умовах вищого навчального закладу освіти: Навчальний посібник / Г. П. Левківська, В. Є. Сорочинська, В. С. Штифурок . – К., 2001. – 128 с.
- Научитель Е. Д. Адаптація студентів у вузі / Е. Д. Научитель // Практична психологія й соціальна робота. – 2001. – № 7. – C. 21-23.
- Реан А. А. Психология адаптации личности / А. А. Реан, А. Р. Кудашев, А. А. Баранов. – СПб.: Прайм-Еврознак, 2008. – 479 с.
ПРОФІЛАКТИКА ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ СЕРЕД УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ (НА ПРИКЛАДІ РОБОТИ ЧЕРКАСЬКОГО РАЙОННОГО ЦЕНТРУ СОЦІАЛЬНИХ СЛУЖБ ДЛЯ СІМ'Ї, ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ)
Ілляшенко Юлія Юріївна
Кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України
Черкаський державний технологічний університет
Девіантна поведінка молоді є досить поширеним явищем, яке поступово набуває тотального характеру. Саме в молодіжному віці відбуваються процеси подальшого формування та самоутвердження особистості. А постійні соціальні зміни, економічні негаразди, майнове розшарування населення, нестабільність у всіх сферах сучасного соціуму, зниження виховного потенціалу сім'ї та цілий ряд недоліків в організаціїї навчально-виховного процесу в навчальних закладах ведуть до нівелювання раніше існуючих соціальних норм, цінностей та табу й появи нових, більш адаптованих до реалій сучасного світу.
Майбутнє України залежить від сьогоднішнього молодого покоління, а тому турбота про молодь, про її фізичне, моральне та соціальне здоров'я повинна стати одним із пріорітетних напрямків діяльності уряду, органів державного управління, соціальних служб для молоді тощо.
Так, у Черкаській області щорічно проводяться виїзди мобільних консультативних пунктів ССМ (соціальних служб для молоді) в навчальні заклади для проведення індивідуального консультування та групової роботи з дітьми та молоддю з питань формування здорового способу життя. З цією метою було створено спеціалізовані формування, що отримали назву „Мобільний консультативний пункт соціальної роботи в сільській та гірській місцевостях, віддалених районах міст”.
Підставою для проведення такого заходу стали Указ Президента України від 25.12.2000 р. №376 „Про Комплексну програму профілактики злочинності на 2001-2005 роки”, Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.01.2002 р. №26-р „Про Концепцію реалізації державної політики у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на 2002-2010 роки”, Указ Президента України від 26.03.2001 р. №203/2001 „Про національну програму „Репродуктивне здоров'я 2001-2005”, Указ Президента України від 28.08.2001 р. №741/2001 „Про додаткові заходи щодо посилення боротьби з ВІЛ-інфекцією/СНІДом”, Постанова Кабінету Міністрів України від 10.01.2002 р. №14 „Про затвердження Міжгалузевої компленксної програми „Здоров'я нації на 2002-2011 роки” та ін.
Так, Черкаським районним центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, починаючи з 2002 р., щорічно в рамках реалізації комплексної програми „Профілактика негативних явищ у дитячому та молодіжному середовищі” мобільним консультативним пунктом здійснюються виїзди до сільських шкіл району.
До даної роботи залучаються спеціалісти центральної районної лікарні, обласного наркологічного диспансеру, відділення кримінальної міліції у справах неповнолітніх та служби у справах неповнолітніх. Їхньою головною метою є надання психолого-педагогічної, юридичної, медико-соціальної допомоги учнівській молоді, профілактика криміналізації, наркотизації, ранньої статевої активності, ВІЛ/СНІДу в молодіжному середовищі, підготовка до сімейного життя.
Спеціалістами мобільного консультативного пункту проводяться тренінгові заняття на теми: „Психологічні причини зловживання наркотичних речовин у підлітковому та молодіжному середовищі”, „Профілактика негативних явищ у підлітковому та молодіжному середовищі”, „Застосування норм кримінального Кодексу України до неповнолітніх”, „Кримінальна відповідальність і наркотики”, „Рання статева активізація в молодіжному середовищі та її негативні наслідки”, „Інфекційні захворювання та здоров'я підлітків”.
Під час тренінгів застосовується така форма роботи як психомалюнок, за допомогою якого можна вивчити психічний стан людини. Так, наприклад, під час тренінгу на тему „Психологічні причини зловживання наркотичними речовинами” використовується психомалюнок „Моє ставлення до наркотичних речовин”. На думку спеціалістів, переважна більшість молоді, залученої до тренінгу, доводить своїми малюнками, що на внутрішній конфлікт між вибором здорового способу життя та вживанням наркотичних речовин великий вплив має соціальне середовище (сім'я, школа, вулиця), в якому живе молода людина. Ця думка підтверджується учнями старших класів, які серед причин вживання наркотичних речовин молоддю називають наступні: приклад батьків (68%), інтерес (16 %), бажання здаватися дорослішим (12 %), бажання стати схожим на своїх однолітків (4%). А термінологія, яку використовують представники молодого покоління під час виконання психомалюнка вказує на їхню обізнаність у плані експерементування, а часто й регулярного вживання, наркотичних речовин. Аналіз окремих психомалюнків засвідчує наявність чіткого прояву протесту стосовно поведінки батьків у сім'ї, негативних явищ у соціумі, недостатнього рівня організації дозвілля.
По закінченню тренінгів для їхніх учасників організовуються конференції, де молодь має змогу попрацювати з усіма спеціалістами одразу. Серед головних проблем, які хвилюють молодих людей, виділяють насамперед: насильство в сім'ї, турбота про здоров'я, статеве виховання, психічне здоров'я, депресії, стреси, конфлікти з батьками, однолітками, вчителями.
Також, крім групових тренінгів, юнаки та дівчата мають змогу отримати індивідуальні кваліфіковані консультації.
Учням 10-11 класів спеціалісти Черкаського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді запропонували взяти участь в анкетуванні на тему „Проблема сучасної молоді”. 60% учнів відповіли, що у них не існує проблем у школі; 17% вбачають проблему у вживанні тютюну, алкоголю та легких наркотиків; 14% – у порушенні поведінки, 9% – у конфліктах з учителями та однолітками. Що стосується запитання про заходи, які могли б вирішити проблему вживання тютюну, алкоголю й наркотиків, учні виділяють насамперед виховання самосвідомості та формування здорового способу життя (30%), організацію спортивних секцій та можливість зробити їх доступними для всіх бажаючих (28%). На запитання ж „Що впливає на формування здорового способу життя та виховання самосвідомості?” 70% респондентів відповіли, що на формування впливає стиль життя сім'ї, характер взаємин між батьками, ставлення самих батьків до вживання алкоголю, тютюну, наркотиків. 30% вважають, що сім'я виконує лише функцію контролю формування особистості.
Недостатній рівень організації профілактичної роботи в сільських школах приводить до низької поінформованості учнів про шкідливість вживання тютюну, алкоголю, наркотичних засобів, вступу до ранніх статевих відносин, кримінальну відповідальність. Наслідки цього явища спеціалістами ЧРЦССМ були прослідковані під час відвідування місць, де найчастіше збирається молодь – барів, дискотек, ігротек. На запитання „Що спонукає молодь відвідувати ці заклади та вживати тютюн, алкоголь, наркотики?” респонденти відповіли, що одна-дві цигарки коноплі чи пляшка слабоалкогольного напою не може привести до залежності і, що в будь-який час можна відмовитися від вживання цієї речовини. Тим самим молодь продемонструвала свою необізнаність у даному питанні.
Оскільки молодь схильна до впливу негативних факторів соціального середовища, вона становить групу ризику. Постійно зростає кількість осіб, що перебувають на обліку в медичних закладах з діагнозом наркоманія. Спостерігається тенденція до вживання більш небезпечних наркогенних засобів, що руйнують психіку, нищать моральні цінності молодих людей, а в деяких випадках приводять до суїциду чи гоміциду. З проблемою наркоманії безпосередньо пов'язана проблема поширення епідемії СНІДу (серед ВІЛ-інфікованих 80% складають ін'єкційні споживачі наркотиків). Ще одним проявом девіації серед молоді є проблема раннього статевого життя підлітків, наслідком чого є в подальшому порушення фізичного та психічного здоров'я молоді. Тому профілактична робота повинна здійснюватися вчасно й надаватися комплексно, з урахуванням не лише медичних, а й психологічних та правових аспектів.
Список використаної літератури:
- Документи з питань діяльності спеціалізованого формування „Мобільний консультативний пункт соціальної роботи в сільській та гірській місцевостях, віддалених районах міст” (масові заходи) / Поточний архів Черкаського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. – 2003-2004. – Справа № 03-04. – 317 арк. – Розпочата: 2003. – Закінчено: 2004.
- Документи з питань діяльності спеціалізованого формування „Мобільний консультативний пункт соціальної роботи в сільській та гірській місцевостях, віддалених районах міст” / Поточний архів Черкаського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. – 2001-2002. – Справа № 03-04. – 215 арк. – Розпочата: 2001. – Закінчено: 2002.
- Документи з питань діяльності спеціалізованого формування „Мобільний консультативний пункт соціальної роботи в сільській та гірській місцевостях, віддалених районах міст” / Поточний архів Черкаського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. – 2005. – Справа № 03-04. – 295 арк. – Розпочата: 2005. – Закінчено: 2005.
- Документи з питань діяльності спеціалізованого формування „Мобільний консультативний пункт соціальної роботи в сільській та гірській місцевостях, віддалених районах міст” / Поточний архів Черкаського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. – 2004. – Справа № 03-04. – 265 арк. – Розпочата: 2004. – Закінчено: 2004.
ОСОБЛИВОСТІ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ МОЛОДІ,
СХИЛЬНОЇ ДО ВЖИВАННЯ НЕНОРМАТИВНОЇ ЛЕКСИКИ
Тараненко Ксенія Володимирівна
Аспірант, викладач кафедри гуманітарної підготовки
та ідентифікації культурних цінностей
Академія митної служби Україіни.
Байер Оксана Олександрівна
Кандидат психологічних наук
Доцент кафедри педагогічної та вікової психології
Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара.
Комунікативна компетентність особистості, мовленнєва культура міжособистісного спілкування привертає до себе увагу багатьох напрямків психологіі. Особливого значення вона набуває у перехідні періоди, коли у суспільстві відбувається трансформація системи усталених ціннісних орієнтацій, змінюються пріоритети у виборі змісту діяльності зокрема, і способу життя особистості загалом. Це надає науковій роботі на тему дослідження психологічних механізмів побутування ненормативної лексики у мовленні особливої ваги.
У другій половині ХХ століття проблема мовлення стає предметом не тільки психологічного вивчення, але й – психолінгвістики, психосемантики, нейролінгвістики (І. О. Зимня, Н. Ф. Каліна, В. Ф. Петренко, Н. Хомскі, Н. Ф. Чепелєва). Дослідженню функціональної ролі мови і мовлення в міжособистісній взаємодії, а також психологічному змісту цих явищ присвячені роботи Н. Д. Арутюнової, Б. Ф. Баєва, Л. В. Долинської, М. І. Жинкіна, Е. Л. Носенко та інших.
Проте недостатня увага до поставленої проблеми обумовлена низкою труднощів як наукового, так і соціального характеру, з якими стикаються дослідники, що вивчають причини вживання ненормативної лексики, механізми присвоєння інтеріорізації ненормативних мовних конструктів, функції лихослів'я в комунікативній поведінці особистості.
Недостатнє дослідження саме індивідуально-психологічних рис особистості, що вживає ненормативну лексику спричинило вибір теми, а також мети дослідження, яка полягає у визначенні ціннісних орієнтацій молоді, що вживає ненормативні мовні конструкти.
З метою більш глибокого аналізу етимології людської поведінки, у тому числі і мовленнєвої, необхідно визначити, що саме впливає на розвиток особистості, процес її соціалізації, поведінку в цілому і на мовленнєву зокрема.
Говорячи про поведінку, насамперед комунікативну, зазначимо, що особистість сама обирає стиль спілкування і власний мовленнєвий репертуар, роблячи це цілком усвідомлено. За висловом Е. Фромма, людина вільна у виборі власних життєвих установок і провідних рис [4]. Кожна людина сама вирішує, як поводитись і що говорити. Поведінка людини визначається багатьма факторами, одні з них вважаються вродженими, як наприклад, темперамент, інші – набутими: вони і виявляються надбанням особистості, як, наприклад, характер. Е. Фромм вбачає витоки характеру в тому, «як людина вступає в контакт із навколишнім світом речей і людей» [4, 57].
Розвиток характеру особистості визначається її взаємодією з обставинами життя. Під «обставинами життя» ми розуміємо сукупність усіх зовнішніх умов життя людини. Сюди належать матеріальні і культурні умови, морально-психологічна атмосфера, характер впливу навколишнього середовища, виховання [2].
Узагальнюючи сказане вище, відзначимо, що рівень розвитку цивілізації, макросередовища, культура суспільства, а також культурні норми, традиції, звичаї, ментальність, соціальна ситуація, статус у суспільстві, ціннісні орієнтації – усі ці фактори впливають на розвиток і формування особистості, а також на вибір мовленнєвих конструктів у комунікативній поведінці, на мовленнєвий репертуар [3].
Однією з найважливіших складових структури особистості є ціннісні орієнтації – «ідеологічні, політичні, моральні, естетичні та інші фактори оцінки суб'єктом навколишньої дійсності й орієнтації в ній» [5, 57]. Ціннісні орієнтації є предметом наукового інтересу психологів, як вітчизняних так і закордонних. Наприклад, на думку Е. Шпрангера, психіку людини неможливо вивчати експериментальними методами, її можна тільки зрозуміти. Тому завдання психології полягає в розкритті смислового духовного життя особистості, ціннісних орієнтацій людини. Головне в особистості за Е. Шпрангером, – це ціннісна орієнтація, що є залученням суб'єкта до пізнання [5].
Проведений аналіз теоретичних джерел дає змогу говорити про те, що індивідуально-психологічними рисами – передумовами вживання у мовленні ненормативних лексичних конструкцій – може бути ціла низка факторів. Не усі дослідники дотримуються усталеного погляду, що на появу ненормативної лексики у ситуативному мовленні людини впливають високий рівень агресивності та тривожності [1]. У цьому дослідженні здійснена спроба емпіричним шляхом виявити основні ціннісні орієнтації, що можуть впливати на використання мовцем ненормативних конструкцій.
Отже, ми припустили, що на формування особистості, на її індивідуально -стильові характеристики, у тому числі і на стиль її мовленнєвої поведінки, впливають життєві обставини, тому що особистість належить до суспільства, соціальної групи, має певний статус у суспільстві, соціальний стан, і, не маючи можливості піти з цих обставин, формується ними. Матеріальні і культурні умови, ціннісні орієнтації, позначаються на потребах і інтересах індивіда, на рівні його культури, а також на комунікативній поведінки і виборі нормативних або ненормативних мовленнєвих конструктів. Для визначення ступеня впливу соціокультурного рівня розвитку групи і особистісних цінностей на специфіку комунікативної мовленнєвої поведінки була використана методика М. Рокіча “Ціннісні орієнтації”. Дослідження здійснювалося у двох групах учнів І та ІІІ курсів Дніпропетровського траспортно-економічного коледжу, у двох групах студентів І курсу Академії митної служби України, а також у трьох групах Державного ВНЗ «Національний гірничий університет». Такий вибір досліджуваних був зроблений передусім з метою урахування якомога ширшого соціального оточення. Загальна кількість досліджуваних складала 130 осіб (40 курсантів академії, 40 студентів коледжу та 50 студентів університету) віком від 16 до 21 року (із них 69 хлопців та 61 дівчина). Студенти закладів освіти м. Дніпропетровськ належали до однієї вікової групи (юнацький вік) і мали при вступі до навчальних закладів повну середню освіту. Отже, вони й склали основну та контрольну групи. До основної групи потрапили особи, що після проведеного анкетування, виявили рівень вживання ненормативних лексем більший, ніж тричі на день; контрольну групу склали особи, що не дозволяють собі використання ненормативної лексики, або використовують її не частіше, ніж тричі на день.
Під час обробки отриманих результатів за методикою, у структурі цінностей ми виділили певні групи. Це було зроблено нами для узагальнення особливостей та пошуку закономірностей у виборі цінностей молодими людьми, що вживають чи не вживають ненормативні мовні конструкти. Отже, об’єднавши цінності за спорідненістю, ми отримали такі групи.
А – термінальні цінності:
1) орієнтовані на себе (цікава робота, творчість, пізнання, любов, життєва мудрість, здоров’я);
2) орієнтовані назовні (краса природи та мистецтва, друзі, розвиток, щастя інших, щаслива сім’я, продуктивне життя);
3) орієнтовані на соціальне благополуччя (громадське визнання, матеріальне забезпечення, розвага, активне життя, свобода, упевненість у собі);
Б – інструментальні цінності:
1) орієнтовані на себе (акуратність, виконавчість, відповідальність, самоконтроль, терпимість, вихованість);
2) орієнтовані на досягнення (незалежність, відстоювання власної думки, тверда воля, ефективність у справах, високі запити, раціоналізм);
3) орієнтовані на спілкування (життєрадісність, чуттєвість, широта поглядів, чесність, непримиренність до недоліків, освіченість).
Результати застосування даної методики дозволили помітити розбіжності у пріоритетах вибору ціннісних орієнтацій між двома групами (молодими людьми, що вживають чи не вживають ненормативну лексику). За списком А (термінальні цінності) досліджувані з основної групи (вживають ненормативну лексику) віддали перевагу цінностям, орієнтованим на себе – 44,2%, на другому місці – орієнтовані назовні – 35,4%, а соціальне благополуччя хвилює лише 21,4% досліджуваних.
За списком Б (інструментальні цінності) досліджувані з основної групи досить великого значення надали цінностям, орієнтованим на досягнення (незалежність, відстоювання власної думки, тверда воля, ефективність у справах, високі запити, раціоналізм) – 31,6% (див. рис. 1.1) на відміну від досліджуваних з контрольної групи (не вживають ненормативні лексеми), які поставили їх для себе на останнє місце: їх обрали лише 19,4% досліджуваних цієї групи.
Рис. 1.1. Пріоритетність вибору цінностей (список Б) досліджуваних обох груп
Більш орієнтованими на спілкування виявилися досліджувані з контрольної групи – 36,5% (порівняно з 32,4% основної групи). Також є відмінності і у виборі інструментальних цінностей, орієнтованих на себе. 44,1% людей, що не вживають ненормативну лексику, надали перевагу саме їм, а у групі людей, що вживають ненормативні лексеми, лише 35%.
Отримавши такі показники за списком Б (інструментальні цінності), ми перевірили наявні відсоткові розбіжності статистично. Виявилося, що отримане емпіричне значення статистичного критерію знаходиться у зоні значущості за шкалами цінностей орієнтованих на себе та назовні. Тобто є статистично значущі розбіжності між двома групами досліджуваних, і можна вважати відмінності за шкалами інструментальних цінностей (акуратність, виконавчість, відповідальність, самоконтроль, терпимість, вихованість, незалежність, відстоювання власної думки, тверда воля, ефективність у справах, високі запити, раціоналізм) показовими для молодих людей, що вживають чи не вживають ненормативні мовні констукти.
Таким чином, ціннісні орієнтації списку А (термінальні цінності), або цілі, схожі за своєю пріоритетністю в обох групах, а ось методи досягнення цих цілей, тобто інструменти (список Б) у групах різні. Досліджувані, що вживають ненормативну лексику, ставлять на перше місце незалежність, відстоювання власної думки, тверду волю, ефективність у справах, високі запити, раціоналізм. Це свідчить про те, що досліджувані з основної групи орієнтовані на результат, а не на метод досягнення результату. Це можна пояснити тим, що люди, схильні до вживання ненормативної лексики, не висувають високих вимог до себе та своєї поведінки. Тому такі риси, як акуратність, відповідальність, самоконтроль, терпимість та вихованість, не є для них домінуючими.
Отже, ми помітили відмінності у пріоритетах цінностей саме у списку Б, тобто інструментальними цінностями. Інструментальні цінності є принципами дії людини, моделями й способами її поведінки, необхідними й обов’язковими для функціонування термінальних цінностей. Досліджувані, перш за все, орієнтовані на досягнення результату, а інструменти досягнення мети відступають на другий план. Це цілком підтверджує думку Е. Шпрангера про те, що люди відрізняються один від одного не тільки темпераментом, конституцією, поведінкою, а насамперед духовними цінностями, духовною орієнтацією. Це створює духовну індивідуальність особистості, її духовну сутність. Інструменти досягнення важливих для молоді цілей – це духовне начало, що визначає бачення світу, мотивацій, передумов вчинків і частиною загального людського духу.
Якщо низький рівень володіння мовою призводить до низької культури, то низький культурний рівень потребує низького мовного стилю. Отже, ця система є взаємозалежною. Культура (себто внутрішній рівень культури індивіда) притягує й відповідну лексику, синтаксичні звороти тощо. З огляду на це, стали зрозумілішими подальші перспективи дослідження – детальніше вивчення внутрішньої культури та емоційно-вольової сфери молодої людини, що схильна до вживання ненормативної лексики, у порівнянні з особою, яка уникає ненормативності мовлення.