Львівський державний університет безпеки життєдіяльності кафедра соціальних та гуманітарних дисциплін Матеріали Всеукраїнської наукової Інтернет-конференції з міжнародною участю

Вид материала

Содержание

Список використаної літератури
Список використаної літератури
Роль молоді в розбудові україни
Актуальні молодіжні проблеми сьогодення
Науковий консультант – Логвиненко В.М., к.філос.н.
Список використаної літератури
Громадянська позиція сучасної українької молоді

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 15

Список використаної літератури

Вакарчук І. Вища освіта України - європейський вимір: стан, проблеми, перспективи: Доповідь Міністра освіти і науки на підсумковій колегії Міністерства освіти і науки 21 березня 2008 р. / І. Вакарчук // Освіта і управління. - 2008. Т. 11. - С. 6-20.
Гавриш І. Теоретико-методологічні основи формування готовності майбутніх учителів до інноваційної професійної діяльності : Дис. д-ра пед. наук: 13.00.04 / І. Гавриш // Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка. – Луганськ 2008. - 572 с.
Дзвінчук Д. Освіта в історико-філософському вимірі: тенденції розвитку та управління [монографія] / Д. Дзвінчук. - К. : ЗАТ "Нічлава", 2006. – 378 с.
Кремень В. Г. Освіта і наука в Україні - інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація.Результати / В. Г. Кремень.К. : Грамота 2005. - 448 с.
Ніколаєнко С. М. Освіта в інноваційному поступі суспільства / С. М. Ніколаєнко - К. : Знання, 2006. - 207 с.
Огнев'юк В. О. Освіта в системі цінностей сталого людського розвитку / В. О. Огнев'юк. - К. : Знання України, 2008. - 450 с.
Україна-2010. Статистичний щорічник. Державна служба статистики України. – Київ. – 2011. – 558 с.

Громадянська освіта молоді в контексті демократизації українського суспільства

Дем’яненко Олександра Олександрівна

Викладач

Черкаський державний технологічний університет

Глобальне поширення демократії у світі в ХХІ ст. пов’язане з розвитком постіндустріального суспільства та гуманітарних технологій. Це суспільство потребує відповідної форми політичної організації, яка б забезпечувала умови для розкриття творчих можливостей людини та потенціалу нових технологій, що можливо лише за умов демократії.

Основою демократичного ладу є людина, для якої демократія є природним середовищем задоволення особистих та суспільних інтересів. Сучасна демократія вимагає від особи не лише політичної активності, а й усвідомлення нею власної ролі і значення в житті суспільства, а також дії у відповідності до власних переконань і цінностей. Сприяти цьому покликана громадянська освіта.

Термін «громадянська освіта» є калькою з англійського «civic (democratic) education», що вживається для позначення поняття сучасної педагогічної практики формування громадянських чеснот населення, передусім молоді. Головна ідея громадянської освіти як гуманітарної технології полягає в тому, що громадянин як носій системи громадянських прав і обов'язків у сучасних демократичних суспільствах є неповноцінним, через що його слід «активізувати», зробити з нього «хорошого громадянина» (good citizen).

Головним завданням громадянської освіти є підвищення громадянської компетентності і відповідальності молоді. Громадянська компетентність молоді в даному аспекті передбачає знання про засоби реалізації прав, свобод та усвідомлення обов’язків і відповідальності за прийняті рішення і вчинені дії, громадянська активність. Громадянська компетентність молоді формується на основі засвоєння нею норм та опанування способів соціальної взаємодії, набуття вмінь захищати власні інтереси, протистояти тиску і маніпуляціям, розмірковувати з приводу власних очікувань, мотивів та можливих дій.

Найважливіші напрямки громадянської освіти молоді передбачають спрямування навчально-виховного процесу на формування громадянськості, збагачення духовної, національної, мовної культури особистості, широке залучення молоді до громадянських цінностей та їх пізнання в процесі навчання, розвиток у молоді свідомого та відповідального ставлення до питань розбудови українського суспільства, реалізації власного духовного і творчого потенціалу, зміцнення зв'язку між особистими та суспільними інтересами.

Важливо наголосити на тому, що громадянська освіта претендує на те, щоб стати чинником гуманізації суспільства. В цьому аспекті сенс громадянської освіти полягає в тому, що вона сприяє життєвій необхідності демократії для особистості, робить її необоротною. Вона покликана не лише сприяти формуванню молоді, яка розуміє суспільні завдання, а й утверджувати її свідому громадянську позицію, забезпечувати її потребу бути почутою і потрібною суспільству.

Важливим для України є те, що впроваджуючи цей різновид соціально-гуманітарної освіти в нашій державі, ми повинні враховувати міжнародний досвід гуманістичної педагогіки у цьому напрямі. Також необхідно здійснювати заходи щодо соціального захисту молоді, підвищення якості освітніх послуг, упровадження інноваційних освітньо-виховних технологій, інтеграції до світового та європейського освітнього та наукового простору.

Ефективний розвиток громадянської освіти в Україні, на нашу думку, матиме своїм наслідком активне інтегрування молоді у політичну систему, зміцнення громадянського суспільства на фундаментальних засадах рівності, взаємної відповідальності й почуття власної гідності, а отже і демократизацію та стабільність держави.

Список використаної літератури

Бутенко В. Г. Громадянське виховання студентів у системі вищої технічної освіти // Актуальні проблеми державного управління, педагогіки та психології. – 2010. - № 1(2). – С. 149 – 158.
Горбатенко В. П. Громадянська освіта як чинник гуманізації суспільства // Науково-методичний часопис з історичної та громадянської освіти «ДОБА». – 2002. – № 3. – С. 2 – 5.
Іванов М. С. Політична освіта в контексті політичних трансформацій суспільства. Монографія. – Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П.Могили, 2004. – 280 с.
Клепко C. Ф. Громадянська освіта: утопії, моделі, філософії // Філософія освіти. – 2005. - №1. – С. 86 – 115.

РОЛЬ МОЛОДІ В РОЗБУДОВІ УКРАЇНИ

Вовк Юлія Юріївна

Студентка ІІ курсу

Спеціальність управління персоналом та економіка праці.

Попад’їна Тетяна Сергіївна

Викладач кафедри гуманітарних дисциплін Дніпропетровська державна фінансова академія.

Державотворення – комплексний довготривалий процес, спрямований на утворення держави, який включає культурні, політичні, релігійні та інші чинники.

За сучасними версіями державотворення в Україні починається від Антського союзу племен, потім - Київської Русі, Галицько-Волинського князівства, продовжується за часів Козацької України, а в ХХ ст. - УНР та сучасної України. Проблема розбудови української держави була актуальна завжди. Як відомо, більшість глобальних змін у країні відбулися саме завдяки молодому поколінню, оскільки більшість відкриттів було зроблено вченими у віці до 35 років.

Тож потрібно давати можливість молодому поколінню розвивати державу. Завжди проблеми молоді особливо гостро постають в країні в період кризи, зміни суспільного та державного устрою. Саме тому молодь є соціальною базою державних змін, зацікавленою верствою суспільства у послідовній та радикальній зміні суспільного життя.

Зараз в Україні досить широко розвинутий молодіжний рух, якому не байдуже життя країни. Розвиток молодіжного руху в Україні почав масово існувати протягом 1989 - 1991рр. та характеризувався в основному зародженням молодіжних груп і невеликих організацій, поширенням молодіжних дискусійних гуртків і клубів, які сприяли підготовці юнаків та дівчат до необхідності по-новому сприймати уроки історії, розуміти сучасну ситуацію, яка склалася в країні і республіці, готувати себе до активної боротьби, праці в період переходу суспільства в якісно новий етап соціально-політичного розвитку. Разом з тим в цей період молодь прагнула реалізувати свої потреби через активну політичну діяльність, протистояти в деякій мірі тим соціальним інститутам, які були не в змозі по-новому організувати роботу, відкинути старі догми і політичні орієнтири, глибше розуміти цілі, завдання і перспективи суспільно-політичного руху в республіці. В другій половині 90-х років в Україні діяло понад 30 всеукраїнських та більше 200 регіональних молодіжних об'єднань, розвивалась система державних інститутів, що займалися формуванням та здійсненням державної молодіжної політики. [1]

Зараз набуває поширення така молодіжна організація як «Федерація дебатів України» [4]. За допомогою якої проводяться всеукраїнські та міжнародні турніри, де перспективні молоді люди збираються та грають в інтелектуальну гру - дебати. Дебатери обговорюють найактуальніші проблеми сьогодення та висувають різні погляди та шляхи вирішення цих проблем в країні та світі. Цей рух є досить популярним у нашій країні навіть серед школярів, яким небайдужий індивідуальний та суспільний розвиток.

Необхідно визначити, що для країни молоді люди є не лише майбутнім, але й теперішнім. Молодь завжди має на меті самореалізацію та прагнення до демонстрації своєї індивідуальності та має тенденцію до групового руху. Освоєння та перетворення системи цінностей та норм, а також реалізація діяльності у життя буде сприяти відродженню України.

Є деякі умови формування відповідальності молоді за майбутнє держави:

поширення демократичної участі молодого покоління у розвитку суспільства; боротьба з бідністю та соціальною нерівністю; поширення прав дітей і молоді у політичному, економічному та культурному житті країни; держава повинна сприяти інформаційному забезпеченню людей у питаннях управління, а також при прийнятті рішень економічного та соціального значення.

У нашій державі досить поширена проблема відтоку кадрів закордон. Зараз безліч навчальних програм, за допомогою яких найталановитіші та найперспективніші студенти мають змогу навчатися закордоном, де потім і залишаються та розвивають іншу країну.

Якщо еміграція, наприклад, у Росію є тимчасовою, то в Євросоюз люди виїжджають із метою залишитися там назавжди.[2] Інакше кажучи, міграцію кваліфікованих кадрів або людей, які їдуть закордон навчатися зупинити неможливо. Проблеми, створювані нею для економіки, на цьому етапі можна вирішити тільки шляхом реформ, створення стабільних і сприятливих умов для бажаючих підвищити кваліфікацію усередині країни.

Молодь справляє вагомий вплив і на культурне життя країни, що є невід’ємною частиною державотворення. Наприклад, зараз у Дніпропетровську у центрі міста можна почути українську поезію написану молодими, але ще мало відомими авторами. Перед суспільством стоїть важливе завдання виховувати у молоді постійну потребу в своєму культурному зростанні. Вона має бути того ж рівня значимості, що й потреба у праці, якою вона є мотиваційною основою готовності кожного до інтенсивної трудової діяльності. Тоді потреба в культурному зростанні є основою до активних форм дозвілля.

У висновку хотілося зазначити, що молодь грає досить вагому роль у державотворенні. Молоді люди беруть активну участь у культурному, економічному, політичному та соціальному житті країни. Сьогодні забезпечити собі омріяне майбутнє може лише сильна духом нація, що здатна протистояти руйнівним процесам, тим самим демонструючи національну гідність тих, кому не байдужа Україна. Звичайно, хотілося б при цьому мати 46 млн. патріотів, але – це нездійсненна мрія. Патріотизм - високоемоційний стан душі, тож державі потрібно виховувати з молодого покоління справжніх патріотів, які будуть здатні змінити країну на краще.

Список використаної літератури

Головенько В. А. Український молодіжний рух у ХХ столітті: історико-політологічний аналіз основних періодів.– К.: А.Л.Д., 1997.– 160 с.
Інденко Ю. Еміграція по-українськи: «відтік мізків» чи світовий досвід?. УНІАН // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: ссылка скрыта
Соціальна робота: технологічний аспект: Навчальний посібник / За ред. Проф. А.Й.Капської, - К.: Центр навчальної літератури,2004. - 352с.
Федерація дебатів України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: ссылка скрыта

АКТУАЛЬНІ МОЛОДІЖНІ ПРОБЛЕМИ СЬОГОДЕННЯ

Нагірняк Л.О.

Студентка інституту цивільного захисту

Львівський державний університет безпеки життєдіяльності

Науковий консультант – Логвиненко В.М., к.філос.н.,

Львівський державний університет безпеки життєдіяльності

З розвитком суспільства зростають можливості для власного самовизначення й індивідуального розвитку, проте молодь як була, так і залишається найбільш незахищеною та вразливою верствою суспільства. Сьогодні її проблеми співпадають з проблемами кожного громадянина і є проблемами держави в цілому. Молодь входить у безліч соціальних зв’язків і відносин, однак дуже рідко залучається до вирішення та реалізації програм розвитку суспільства. При цьому її запити відходять на другий план. Молодь становить особливу групу суспільства, проте дедалі більше потерпає від невирішеності своїх проблем. Серед першорядних проблем можна назвати такі: безробіття, матеріальна незабезпеченість, відсутність власного житла, значна економічна та соціальна залежність від батьків, втрата життєвого оптимізму, ідеалів, соціальної перспективи, зростання виявів девіантної поведінки. До молодіжних відносять і шлюбно-сімейні проблеми та низьку народжуваність. Передусім мова йде про сімейні конфлікти й високий рівень розлучень. Так, за даними державного комітету статистики України, у 2010 р. на 305,9 тис. зареєстрованих шлюбів було 126,1 тис. розлучень. Проте, спостерігається позитивна тенденція - кількість розлучень у порівнянні з 2000 роком суттєво спала (коли на 274,5 тис. шлюбів припало аж 197,3тис. розлучень). Що стосується народжуваності, то вже протягом останніх десятиліть в Україні зберігається від’ємний приріст населення. У 2000 р. на 385,1 тис. народжених дітей припадало 758,1 тис. померлих, а у 2010 р. на 497,7тис. - 698,2 тис. [1].

Вирішення багатьох проблем залежить від факторів соціального життя. Йдеться про вибір професії, життєвого шляху, самовизначення, професійну мобільність тощо. Не менш актуальними є стан здоров’я, освіта, спілкування із старшими й однолітками.

Сучасні молоді люди мають таку своєрідну якість, яка демонструє, що більшість з них бажає мати хороший дохід при цьому не маючи ні професії ні прагнення працювати. Це відбувається тому, що в молодого покоління відсутні стимули до праці, що робота, яка пропонується роботодавцями, некваліфікована й низько оплачувана.

Крім того в молодіжному середовищі зростає рівень соціальних відхилень. Проблема кримінального впливу на цю соціальну групу за останній час не може не турбувати широку аудиторію. Кожен четвертий злочин здійснюється молодими людьми. Серед правопорушень привертають до себе увагу такі як вимагання грошей, крадіжки, шахрайство, проституція.

У сучасної молоді слабке здоров’я, яке вони ще підривають шкідливими звичками. За статистикою щорічно 46000 молодих людей помирає від зловживання алкоголем. Близько 40% школярів уже спробували спиртне і частіше всього у вигляді пива. Майже кожний другий український старшокласник двічі в тиждень випиває спиртні напої. А виробники щорічно збільшують випуск хмільних напоїв на 20 – 26% [2].

Все більше і більше молоді люди починають захоплюватись наркотиками. Відомо, що соціальні наслідки наркоманії дуже важкі. Наркомани виходять з громадського життя, а це тягне за собою соціальну трудову, політичну, сімейну деградацію особистості.

Молодіжні проблеми завжди стояли гостро, але їх хоча б якось намагались вирішувати. А що відбувається зараз? Політики, громадські діячі часто говорять про те, що молодь є фундаментом майбутнього суспільства. От тільки цей самий фундамент поміж політичних і фінансових баталій немає кому заливати і підтримувати в належному стані.

Творчих молодих людей практично ніхто не помічає і вони цікавлять тільки обмежене коло людей. Державні дотації для талановитих і по-справжньому обдарованих молодих людей настільки малі, що їх фактично нінащо не вистачає. Пристойна робота для спеціалістів, навіть для тих хто з відзнакою закінчили вищий навчальний заклад державою не гарантується. На сьогоднішній день соціальні проблеми молоді залишаються тільки її проблемами.

Проте не варто думати, що сучасна молодь зовсім не думає про майбутнє, що вона зіпсована, розпущена, вульгарна. Це не зовсім так. Більшість молодих людей хочуть бути корисними своїй батьківщині. Вони прагнуть реалізувати свої творчі задуми, проявити здібності і таланти, хочуть займатися улюбленою справою, і отримувати гідну оплату своєї праці. Хочуть без остраху одружуватись і народжувати дітей не боячись, що завтра, в період чергової фінансової кризи, їм можуть зменшити заробітну плату або узагалі звільнити.

Та молодь не справиться з усіма труднощами самостійно. Тільки цілеспрямована систематична участь держави і всіх гілок влади в житті молодого покоління, може вирішити проблеми адаптації молоді в сучасному суспільстві. Сучасні реалії вимагають державної молодіжної політики, яка має бути орієнтована на подолання відчуження молоді від політичних та суспільних процесів, створення такої системи професійної підготовки молоді яка б враховувала потреби ринку праці, впровадження заходів щодо вдосконалення системи освіти молоді, реалізацію її духовних запитів і потреб.

Список використаної літератури

Державний комітет статистики України. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: ссылка скрыта
Соціальні проблеми молоді в сучасному суспільстві. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: ссылка скрыта
Соціологія. Підручник. / за ред.. В. Г. Городяненка. – К.: «Академія», 2005, - 560 с.
Соціологія: Підручник / за ред.. В. М. Пічі. – Львів: «Новий Світ-2000», 2008, - 280 с.
Черниш Н. Соціологія. Курс лекцій. – Львів: Кальварія, 2008. – 544 с.

ГРОМАДЯНСЬКА ПОЗИЦІЯ СУЧАСНОЇ УКРАЇНЬКОЇ МОЛОДІ:

МІЖ АПАТІЄЮ ТА МОБІЛІЗАЦІЄЮ

Заремба Ганна Романівна

Студентка-магістр

Кафедра «Соціології», історичний факультет

Львівський національний університет імені Івана Франка

Науковий керівник: Бень Орислава Теодорівна

Кандидат соціологічних наук

Кафедра «Соціології», історичний факультет

Львівський національний університет імені Івана Франка

Загальноприйнятою є теза про те, що ХХІ століття – це століття змін та трансформацій, які характеризуються своєю кількістю та якістю, й, особливо, швидкістю. Ці трансформації торкаються усіх сфер соціальної реальності, що, відповідно, є прямозалежними із індивідами та соціальними групами, що функціонують у ній.

Саме специфіка соціальних трансформацій цікавить нас на мезорівні, де дослідницьким об’єктом аналізу є молодь, що є одним із найпотенційніших «елементів» формування та функціонування громадянського суспільства в Україні. Кількісні та якісні прояви цієї потенції у даній статі, вивчаються через громадянську позицію, яка «вимірюється» умовною шкалою «апатії-мобілізації». Тобто, громадянська позиція – це ставлення суб’єкта до об’єктів суспільно-громадянського життя, процесів явищ, діяльності, через яке суб’єкт виявляє свої ідеали, цінності, інтереси і здійснює власну діяльність у цій сфері [17, с. 429].

Напрацювання у сфері громадянської позиції молоді можна розділити на три групи:

власне науково-дослідницькі роботи: серед українських науковців можна виділити таких авторів, як: С. Барматова [4], М. Головатий [5; 6], І. Доцяк [8], А. Колодій [11], В. Мейтус [12], В.Тарасенко, О. Іваненко [14], Ю. Шевцова [18] та інші; серед російських вчених - таких представників: А. Андрєєв [2], Г. Артемов [3], О. Карпухін, Є. Макаревич [9] та інших; західні дослідники – це передусім Т. Адорно [1], Є. Горскі [20], Д. Кола [10], Р. Патнам [13], Я. Станішкіс [20] та багато ін.;
розвідки науково-дослідницьких центрів: Центр економічних та політичних досліджень ім. О. Разумкова, Фонд «Демократичні ініціативи», соціологічний моніторинг «Українське суспільство»;
документація державних структурних підрозділів [15; 16].

Ця стаття концентрується на емпіричній частині дослідження, результати якої є базисом для подальшої апробації даних у «польових умовах». Авторське дослідження громадянської позиції молоді відбувається завдяки, власне, її поділу на суспільно-громадянську свідомість та суспільно-громадянську поведінку.

Під суспільно-громадянською свідомістю, ми будемо розуміти, продукт взаємодії суб’єкта і соціального середовища, який опирається на сукупність чуттєвих і раціональних, емпіричних та теоретичних, ціннісних і нормативних уявлень людей. Відповідно, при вивченні суспільно-громадянської свідомості молоді, використовуються три її рівні: когнітивний, афективний та конативний. До когнітивного рівня, ми будемо відносити громадянську компетентність, цінності та ідентифікацію молодих людей. Наступний, афективний рівень досліджується завдяки довірі. А конативний - через готовність до суспільно-громадянської поведінки та суспільно-громадянську позицію.

Суспільно-громадянська поведінка аналізується через активність індивідів, груп, організацій у сфері суспільно-політичних відносин. Основними компонентами суспільно-громадянської поведінки є суспільно-громадянська участь (це залучення членів суспільно-політичної спільноти в існуючі всередині неї суспільно-політичні відносини і структуру влади) та суспільно-громадянська мобільність (мобільність та активність діяльності індивідів чи груп у суспільно-громадянському житті).

У цій роботі, як вище було сказано, ми сконцентруємо свою увагу саме на практичному дослідженні теми, що пройшло уже два етапи: кількісне опитування молоді м. Львова (листопад 2009 р.; вибіркова сукупність – 400 осіб; похибка – 5%); якісне дослідження завдяки проведенню чотирьох фокус-групових дискусій, що були сегреговані, відповідно на три вікові категорії молоді: студентська молодь (18-22 р.), молодша молодь працездатного віку (23-28 р.) та старша молодь працездатного віку (29-35 р.).

Авторське кількісне дослідження (листопад 2009 р.) показало такі тенденції, як достатній рівень обізнаності із програмами та ідеологіями політичних партій і громадських організацій; перевагу ліберально-демократичних цінностей серед молоді. Але попри обізнаність в суспільно-громадянському житті, молодь залишається не залученою до діяльності політичних партій та громадських організацій. Основними причинами цього є розчарованість в суспільно-політичному житті (23,8%) та переконаність у неможливості що-небудь змінити у цій сфері (15,5%).

Цифри вказують лише на фактичний стан, тому наступною логічною дією був глибший аналіз завдяки якісному дослідженню, інтерпретація якого довела нам логічність поділу молоді віком 18-35 р. на три категорії, що мають своєрідні відмінності у прояві громадянської позиції. Основна з них полягає у тому, що функціональність суспільно-громадянської свідомості та суспільно-громадянської поведінки у цих вікових групах проявляється специфічно – хвилепобідно – із активної свідомості та менш активної поведінки у студентської молоді до пасивності на рівні свідомості та поведінки у молодшої молоді працездатного віку, і, відповідно, «пасивної» суспільно-політичної свідомості та «пасивної» поведінки, яка є потенційно активною, навідмінно від другої вікової категорії.

Отже, як ми побачили, не можна чітко стверджувати, що молодь на цей момент перебуває в стані апатії чи мобілізації. Тому що, на когнітивному рівні, молодь досить таки активна у суспільно-громадському житті. Але саме другий, емоційній рівень та поведінковий, пояснює суспільно-громадянську поведінку молоді, яка вважає, що через ряд причин, як особистого, так і зовнішнього характеру не може вплинути на перебіг подій. Тобто, говорити про мобілізацію молоді у суспільно-громадяському житті, можна лише при різкому порушенні її прав та інтересів, і, також, внутрішньо організаційній діяльності партій та ГО, які мають ставити акцент на збільшення довіри до себе, поширення інформації про свою діяльність, перегляд програмних документів із врахуванням поглядів молоді та інших аспектів про, які ми говорили.

Проте, саме отримані результати стали основою для вироблення «Моделі формування активної громадянської позиції молоді», що складається із таких елементів, як інформація, креативність та мотивація, що в своїй основі мають індивідуально визначати громадянську позицію молоді із врахуванням специфічних процесів інтеріоризації та екстеріоризації об’єкту дослідження.

Інформація

(зовнішня реклама, інтернет-ресурси, «снігова куля», зустрічі-звернення, навчальні тренінги)

Креативність

(культурно-розважальні заходи, суспільно-політичніакції, соціально-благодійна діяльність)

Мотивація

(духовна, матеріальна)

Звичайно, на цьому етапі, дослідження ще не є завершеним. Задля надання ефективних та дієвих рекомендацій для громадських організацій, державних структур та структурних підрозділів місцевого самоврядування з метою проведення заходів формування громадянської позиції молоді у демократичному напрямку, третім емпіричним етапом дослідження цієї теми буде експериментальне застосування сформованої Моделі та спостереження за її практичним функціонуванням. Це дасть змогу апробувати практичні рекомендації та удосконалити їх, щоб вироблена Модель працювала якнайефективніше в українських пострадянських умовах побудови громадянського суспільства.

Blog

Содержание