Магістерська програма „ Менеджмент в галузі виробництва та переробки продукції свинарства (назва)

Вид материала

Документы

Содержание 1.3.Основні напрямки науково-технічного прогресу та управління нововведеннями в м’ясопереробній галузі

Подобный материал:

• Робоча програма по курсу "Технологія виробництва продукції свинарства" для студентів, 227.66kb.
• Програма І методичні вказівки для підготовки фахівців окр «спеціаліст», «магістр» спеціальності, 622.74kb.
• Міністерство аграрної політики україни полтавська державна аграрна академія факультет, 711.14kb.
• Робоча програма навчальної дисципліни «Технологія виробництва молока» (за вимогами, 567.68kb.
• Робоча програма затверджена на засіданні кафедри технологій виробництва продукції тваринництва, 340.37kb.
• Т. А. Творче навчання студентів при вивченні дисципліни “Технологічне обладнання харчової, 78.57kb.
• Магістерська програма „ Адміністративний менеджмент та маркетинг в системі антикризового, 1793.37kb.
• Назва реферату: Облік формування витрат виробництва І калькулювання собівартості продукції, 168.46kb.
• Завдання, 221.92kb.
• Сопереробної, молокопереробної, спиртогорілчаної галузі, підприємствами з виробництва, 35.74kb.

1.3.Основні напрямки науково-технічного прогресу та управління нововведеннями в м’ясопереробній галузі

Науково-технічний прогрес – це неперервний розвиток і вдосконалення засобів праці, технологічних процесів управління виробництвом, а також створення нових видів сировини, матеріалів і джерел енергії з метою підвищення ефективності виробництва.

Особливість м’ясної промисловості, яка визначає в значній мірі темпи і напрямки науково-технічного прогресу, полягає в широкому асортименті продукції, що виробляється на підприємствах галузі. Так, м’ясна промисловість виробляє більше 500 видів продукції, в тому числі близько 100 найменувань ковбасних виробів, більше 50 видів м’ясних консервів[67]. Широкий асортимент і номенклатура продукції, вид упаковки, особливості технології та переробки сировини певним чином впливають на вибір машин, що проектуються, на їх техніко-економічні параметри.

Розвиток науково-технічного прогресу залежить і від специфіки сировини в галузі, а також від можливостей зміни її первинних якостей. Це здійснюється, по-перше, різними методами (механічними, тепловими, хімічними, біохімічними, електрофізичними та ін.). при цьому в деяких випадках біохімічні процеси порушують неперервність механічної обробки сировини. По-друге, сировина (м’ясо великої рогатої худоби, свиней, птиці), які піддаються впливу переробки, відносяться до нестандартної сировини по формі, якості, конфігурації, складу, масі, розміру і т д. Такі якості сировини, як правило, ускладнюють створення і впровадження у виробництво автоматизованих поточних ліній (забою тварин і обробки туш, обвалки, жилкування м’яса і ін.).

На розвиток науково-технічного прогресу впливають також специфіка і складність окремих технологічних процесів (обезкровлення тварин, об валка і жилкування м’яса, нутровка туш тварин).

Результативність науково-технічного прогресу в значній мірі залежить від розміру і профілю підприємств[45].

Одним з перспективних напрямків даного процесу є комплексна механізація і автоматизація виробництва. Вона являє собою заміну ручної праці механізмами як на основних так і на допоміжних операціях, перехід від часткової механізації і автоматизації технологічних і транспортних операцій до автоматизації виробництва окремих цехів і підприємства в цілому.

Механізацію праці здійснюють як в екстенсивному, так і в інтенсивному напрямах.

До екстенсивних напрямів відносять механізацію окремих транспортних операцій (використання різних типів конвеєрів та інших транспортних засобів) і певних технологічних операцій (впровадження машин, які виконують одну технологічну операцію); одночасна механізація технологічної і транспортної операцій на окремих стадіях технологічного процесу; механізація технологічних і транспортних операцій на всіх стадіях технологічного процесу виготовлення готової продукції.

При механізації технологічних і транспортних операцій, в наслідок створення потоково-механізованих ліній, досягається найвищий результат використання техніки.

Інтенсивний напрям механізації праці характеризується якісним зрушенням в області заміни ручної праці машинами різного ступеню досконалості.

В залежності від ступеню заміни ручної праці механізованою розрізняють декілька стадій удосконалення процесу механізації.

Перша стадія полягає в частковій механізації, при якій ручна праця замінюється працею з використанням машин на окремих технологічних чи транспортних операціях. Ручну працю не можливо повністю виключити, як правило, її використовують на допоміжних операціях (подача сировини до робочого механізму машини, відвіз готової продукції від машини, регулювання машини, очищення, промивка). При частковій механізації праці використовують, наприклад, наступне обладнання: дискову пилку для відпилювання ріг, пилку для розпилювання м’ясних туш, ручний душ для промивання м’ясних туш, наповнення возиків при перевезенні сировини.

На другій стадії має місце комплексна механізація, яка являє собою більш високу ступінь механізації праці. Ручна праця робітників замінюється як на технологічних операціях (основних і допоміжних), так і на транспортних. В таких умовах праця робітників використовується тільки для керування машиною, регулювання параметрів технологічних режимів, а також при вимкненні та запускові машини, вибраковці нестандартних виробів. Таким обладнанням є шпигорізка, фаршмішалка, кутер, волчок, конвеєри різного типу.

На третій стадії здійснюють часткову автоматизацію, яка характеризується створенням і впровадженням у виробництво машин, які дозволяють механізувати працю робітників, зайнятих не тільки на технологічних і транспортних операціях, але й на процесах контролю якості продукції і технологічних режимів, при прийманні готової продукції з робочого механізму машини, при подачі сировини до робочого механізму машини. Для часткової автоматизації виробництв конкретних видів на технологічних відділках використовують машини напівавтомати (машини для виробництва котлет і пельменів, машини-подрібнювачі м’яса, машини для пакування пельменів).

На четвертій стадії праця, яка використовується на всій довжині виробничого процесу, замінюється працею окремих автоматів, системою автоматів і, нарешті, автоматичною системою машин. Комплексна автоматизація засновується на всебічній механізації технологічних процесів з метою заміни ручної праці машинами (автоматами) на всіх етапах виробництва; впровадженні раціональних неперервних потоків на всіх етапах виробництва з використанням машин неперервної дії; закріпленні за кожним робочим місцем (чи групою робочих місць) однієї, конкретної операції; розміщенні робочих місць в тій послідовності, яка відповідає ходу технологічного процесу; рівної протяжності операцій на всіх робочих місцях (ритм виробництва); негайної передачі напівфабрикатів на наступну операцію по закінченню попередньої; організації автоматичного управління роботою машин чи систем машин; використання математичних методів і ЕОМ.

Комплексна автоматизація є основою для створення гнучких технологічних систем, які дають можливість для швидкої перебудови технологічних систем і переналагодження обладнання при виготовленні нових видів виробів з кращими споживацькими якостями[58]. Тому при впровадженні таких систем необхідно створювати роботів різного функціонального призначення, а також відповідний мікропроцесорний пристрій керування, найкращі умови для всебічної інтенсифікації виробництва та економії живої праці, зниження собівартості, скорочення термінів окупності капітальних вкладень, зростання продуктивності праці. Разом з тим, ефект від впровадження гнучких технологічних систем можливий в тому випадку, коли створюються крупні технологічні комплекси, що охоплюють повний цикл виробництва продукції. Поряд з робочими машинами і виконуючими механізмами, дані системи мають в своєму складі підіймально-транспортне і складське обладнання, складний комплекс приборів і апаратури для керування, контролю, регулювання як системи в цілому, так і окремих машин і установок. При цьому автоматизоване обладнання повинно працювати не у вигляді автономно діючих одиниць, а у складі автоматизованих виробничих систем (автоматичних ліній, груп обладнання, які керуються ЕОМ, комплексно автоматизованих цехів і дільниць).

Використання ЕОМ в системах автоматизованого проектування (САПР) складних машин і елементів виробництва дозволяє отримати значний економічний ефект. Інша, не менш важлива їх область застосування – автоматизація всіх видів управління (автоматизовані системи управління підприємств – АСУП, технологічними системами – АСУП ТП). Високоефективним є використання машин для контролю якості сировини і готової продукції, рецептури виробів, режиму роботи машин і технологічних процесів.

В м’ясній промисловості механізацію виробничих процесів здійснюють в основному шляхом створення машин, апаратів, потоково-механізованих ліній, які характеризуються порівняно високою продуктивністю кожного виду обладнання (часткова комплексна автоматизація) [53].

Рівень автоматизації виробництва можна виразити наступними показниками:

• відношення обсягу продукції, яка виробляється на автоматизованих агрегатах, до загального обсягу продукції даного виду;
  
• відношення кількості (продуктивності) автоматизованих агрегатів до загальної кількості (продуктивності) всіх агрегатів даного виду;
  
• відношення вартості машин-автоматів, приборів контролю і засобів автоматики до загальної вартості технологічного обладнання.
  

Процес механізації і автоматизації виробництва в динаміці характеризується також механоозброєністю праці, яка являє собою відношення середньорічної вартості машин і обладнання до кількості робітників, зайнятих в зміну з максимальним завантаженням обладнання.

Ще одним з перспективних напрямів розвитку науково-технічного прогресу в галузі є електрифікація виробництва. Дана енергія в порівнянні з іншими видами енергії (тепловою, механічною) є найбільш дешевою. Вона забезпечує високу точність, швидкість та інтенсивність виробничих процесів.

В м’ясній промисловості електричну енергію використовують як джерело рухомої сили в технологічних процесах, а також для освітлення виробничих і невиробничих культурно-побутових приміщень [43].

Будь-яке обладнання, технологічна дільниця, цех і вся система управління виробництвом, не може обійтися без електричної енергії. Так, створені механізми і автоматизовані лінії великої потужності з високими техніко-економічними параметрами. При чому темпи росту продуктивності окремих машин випереджають темпи росту потужності електродвигунів, що обумовлює зниження питомої потужності електродвигуна на одиницю годинної продуктивності обладнання і в кінцевому рахунку призводить до зменшення питомих затрат електричної енергії на одиницю продукції, що виробляється по кожній технологічній дільниці і виробництву в цілому.

Важливим напрямом інтенсифікації виробничих процесів є використання електрофізичних методів – електротермія, включаючи високо і надвисокочастотний нагрів, інфрачервоний нагрів, електростатичне поле, ультразвук, імпульсна техніка.

Для виробництва м’ясних хлібів, наприклад, широке застосування отримала електротермія.

Високо і надвисокочастотний нагрів дозволяє значно прискорити теплові процеси (сушка і розморожування м’яса, варка ковбас і безкісткових окороків, м’ясних консервів) у невеликих обсягах матеріалу.

Інфрачервоний нагрів використовують при виробництві ковбасних виробів без оболонок в камері, яка обладнана генераторами інфрачервоного випромінювання, сублімаційної сушки м’яса.

Електричну енергію також використовують при обробці харчових продуктів в електростатичному полі з використанням високовольтної іонізації в певному середовищі. Частково для коптіння ковбас, бекону, сосисок рекомендується використовувати електрокоптільні апарати. При цьому процес коптіння проходить швидко (2-3 хв.).

В останній час отримала розповсюдження обробка продуктів ультразвуком і низькочастотними коливаннями, які впливають на процеси теплообміну. З цією митою призначені спеціальна ультразвукова установка з електричною системою генерації, а також імпульсна техніка. Наприклад, ультразвуком обробляють шкури. При цьому протяжність даного процесу скорочується в 2-3 рази. Цей метод використовують також при вилученні жиру з кісток, отриманні жирових емульсій та для промивання скляної тари.

Інтенсифікація технологічних процесів за допомогою електричної енергії дозволяє значно підвищити економічну ефективність виробництва на основі росту продуктивності праці, збільшення виходу готової продукції на одиницю сировини, покращення якості готового продукту, зниження матеріаломісткості машини і зменшення виробничої площі на одиницю продуктивності машини.

Отже, інноваційним процесом називають підготовку і здійснення інноваційних змін. Він складається із взаємопов’язаних фаз, які формують єдине, комплексне ціле. Результатом інноваційного процесу є інновація як реалізована використана зміна. Велике значення для здійснення інноваційних процесів має дифузія, тобто розповсюдження в часі вже колись освоєної і використаної інновації в нових умовах і місцях застосування.

До організаційних форм інноваційної діяльності належать фірми-експлеренти, комутанти, патієнти, віоленти.

Результати інноваційної діяльності можуть бути як матеріалізованими так і не матеріалізованими. Створювачі нововведень отримують на них авторські і суміжні з ними права, що пов’язано з поняттям „інтелектуальна власність”. Охоронними документами на вироби являються патенти. Засобом індивідуалізації продукції є товарний знак. „Ноу-хау” являє собою повністю чи частково конфіденційні знання, досвід, навички, які включають відомості технічного, економічного, адміністративного, фінансового характеру. Комерційна передача „ноу-хау” оформлюється ліцензійними угодами. Наслідком інноваційної діяльності є також промислові зразки. Матеріалізація результатів інноваційної діяльності полягає у створенні і освоєнні машин, обладнання, приборів, засобів автоматизації.

В Україні створена законодавча база для здійснення і розвитку інноваційної діяльності (близько 70 документів). Важливе місце серед законодавчих актів посідає „Концепція науково-технічного та інноваційного розвитку України”, яка містить головні цілі та орієнтири структурного формування науково-технологічного потенціалу країни.

До перспективних напрямків науково-технічного прогресу в м’ясопереробній галузі відносять комплексну механізацію, автоматизація і електрифікацію виробництва. Механізацію праці здійснюють як в екстенсивному, так і в інтенсивному напрямах.