Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності грущинський І. М., Кравчук В. М пограничний Є. П. Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності. Науково-практичний посібник. Львів, Престиж-Інформ, 2000. 268 с

Вид материала

Содержание

3.2. Органи, що здійснюють державну реєстрацію
4. Реєстраційні процедури

Подобный материал:

1 ... 4 5 6 7 8 9 10 11 ... 19

!!45

органами статистики після державної реєстрації. Сам бланк свідоцтва

про державну реєстрацію передбачає місце для ідентифікаційного коду

та печатки органу статистики. Строк між державною реєстрацією юридичної

особи і внесенням її в Єдиний державний реєстр становивЮ календарних

днів. На практиці, цей строк був і більшим. Чи мала в цей проміжок

часу зареєстрована організація статус юридичної особи?

Вважаємо, що статус юридичної особи повинен виникати у організацій

не з дня спеціальної реєстрації, а з дня включення її у Державний

реєстр, тобто з моменту загальної реєстрації. Саме з цього моменту

може діяти презумпція загально-відомості реєстраційних даних для

третіх осіб, оскільки законодавство України гарантує право на отримання

інформації з цього реєстру, правда обмеженої і за плату.

З прийняттям Закону України лПро внесення змін і доповнень в Закон

України лПро підприємництво» від 23.12.1997р. ситуація з державною

реєстрацією дещо змінилася. Органи державної реєстрації зобов'язані

на протязі п'яти днів реєстрації внести дані з реєстраційної картки

в Державний реєстр суб'єктів підприємницкьої діяльності та видати

свідоцтво про державну реєстрацію з ідентифікаційним кодом, який

надається органам державної реєстрації органами державної статистики.

В пятиденний строк орган державної реєстрації надсилає один примірник

реєстраційної картки з відміткою про реєстрацію органу державної статистики.

Наведені міркування дають підстави для виділення наступних ознак

державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності:

1. Державна реєстрація і-: державною функцією, здійснюється спеціальними

державними органами та є процесуально-правовою дією.

2. Призначення державної реєстрації полягає у визнанні за організаціями.

наділеними засновниками статусом юридичної особи такого стату<

у та підприємницької дієздатності за фізичними особами.

3. Змістом державної реєстрації стосовно організацій є контроль

за законністю їх створення, а стосовно фізичних осіб - фіксація

початку підприємницької діяльності.

4. Функціональне призначення Державного Реєстру полягає в обліку

та забезпеченні отримання інформації про суб'єктів підприємницької діяльності.

Отже, державна реєстрація - це процесуальна діяльність компетентних

державних органів, яка полягає у визнанні за організаціями, наділеними

засновниками статусом юридичної особи такого статусу, внесенні їх

в Єдиний державний реєстр з метою обліку та забезпечення отримання

інформації про таких суб'єктів та визнанні підприємницької дієздатності

за фізичними особами.

3.2. ОРГАНИ, ЩО ЗДІЙСНЮЮТЬ ДЕРЖАВНУ РЕЄСТРАЦІЮ

Законодавстом не визначено єдиного універсального органу, який би

здійснював державну реєстрацію всіх суб'єктів підприємницької діяльності.

За діючим законодавством орган реєстрації визначається в залежності

від декількох ознак:

організаційно-правової форми підприємництва, мети діяльності, виду

організації. Функції реєстрації суб'ектів підприємницької діяльності

покладені в тій чи іншій мірі

!!46

на виконкоми міських, районних, районних в містах Рад народних депутатів,

управління юстиції в областях, Міністерство зовнішньоекономічних

зв'язків та торгівлі, Національний банк України тощо. Відсутність

чіткого розподілу компетенції цих органів стосовно реєстрації призводить

до численних непорозумінь, коли один орган скеровує до іншого.

Вважаємо, що при реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності

можливе використання процесуального поняття підвідомчості. Так,

відповідно до ст.8 Закону України "Про підприємництво" державна

реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності проводиться у виконавчому

комітеті міської або районної ради (районній раді Києва і Севастополя)

державній адміністрації за місцезнаходженням (місцем проживання)

даного суб'єкта, якщо інше не передбачено законом. Тобто, справи

про реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності підвідомчі названим

органам. Саму ж процедуру державної реєстрації здійснює конкретна

районна державна адміністрація (інший уповноважений орган) за місцем

знаходження суб'єктів підприємницької діяльності. Місцезнаходженням

суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) на дату державної

реєстрації може бути місцезнаходження (місце проживання одного із

засновників) або місцезнаходження за іншою адресою, що підтверджується

договором оренди або іншим відповідним договором. Відповідно до

роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/334 від 12.09.

96 p. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із

створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств" із змінами

і доповненнями, внесеними роз'ясненням Вищого арбітражного суду

України від 18 листопада 1997 року № 02-5/445 рішення відповідного

органу виконавчої влади про реєстрацію суб'єкта підприємницької

діяльності з місцезнаходженням за межами підвідомчої цьому органові

території може бути за позовом іншого суб'єкта підприємницької діяльності

або прокурора визнане недійсним як таке, що прийнято з перевищенням компетенції.

В більшості адміністративно-територіальних одиниць функція державної

реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності покладена на спеціальні

органи, що створюються виконавчими комітетами відповідного рівня.

Вдосконалення системи реєстраційних органів в Україні викликає дискусії

серед науковців та практиків. Одні виступають за створення єдиного

органу, котрий буде здійснювати реєстрацію всіх юридичних осіб,

- Реєстраційної палати. Інші обстоюють існуючий порядок, обґрунтовуючи

доцільність існування декількох органів реєстрації різноманітністю

сфер діяльності та організаційних форм юридичних осіб. Є пропозиції

передати реєстраційні повноваження до компетенції судової влади

(районних судів) або нотаріальних органів відповідно до існуючої

світової практики з тим, щоб забезпечити належний правовий контроль

за оформленням їхньої діяльності, а головне - незалежність їх від

виконавчої влади [19, с.13].

Відповідно до Указу Президента України "Про Ліцензійну палату України"

від 07.02.97р. № 104/97 функції узагальнення практики застосування

законодавства з питань ліцензування підприємницької діяльності та

державної реєстрації суб'єктів підприємництва, розробка пропозицій

щодо його вдосконалення, методичне керівництво роботою, пов'язаною

з ліцензуванням підприємницької діяльності та

47

державною реєстрацією суб'єктів підприємництва покладені на Ліцензійну палату

України.

Ліцензійна палата України безпосередньо державної реєстрації суб'єктів

підприємницької діяльності не здійснює. В Україні немає жодного

органу, функцією якого була б тільки державна реєстрація юридичних

осіб. Реєстраційні повноваження виконуються поряд з іншими.

Державна реєстрація юридичних осіб, як державна діяльність, має

певну специфіку, що пов'язана з легалізацією новостворених юридичних

осіб, з визнанням їх повноправними учасниками суспільних відносин.

Здійснення такої діяльності вимагає спеціальних знань, як правило,

юридичних, тому посадові особи реєстраційного органу повинні володіти

достатнім обсягом цих знань. Виконання ними функцій реєстрації не

повинно поєднуватися з іншою діяльністю.

Більшість суб'єктів підприємницької діяльності реєструюються виконавчими

комітетами місцевих Рад відповідно до Положення про державну реєстрацію

суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженому Постановою Кабінету

Міністрів України № 740 від 25 травня 1998 року (надалі - Положення). Положення не стосується

окремих видів суб'єктів підприємницької діяльності, для яких законами

України встановлено спеціальні правила державної реєстрації. Не

підлягають державній реєстрації у виконавчих комітетах районних

(міських) Рад наступні суб'єкти підприємницької діяльності:

1) комерційні банки - реєструються Національним банком України відповідно

до ст. 22 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від

20 березня 1991

року;

2) промислово-фінансові групи - реєструються у порядку, встановленому

Кабінетом Міністрів України на підставі Закону України "Про промислово-фінансові

групи" від 21 листопада 1995 року.

Окремими нормативними актами визначено порядок реєстрації колективних

сільськогосподарських підприємств (Постанова Кабінету Міністрів

від 18 червня 1992 p. № 344 "Про затвердження Положення про порядок

державної реєстрації колективного сільськогосподарського підприємства")

та тих суб'єктів, які не вважаються суб'єктами підприємницької

діяльності- громадські організації, заклади освіти тощо.

Вважаємо, що повинна бути створена система органів державної реєстрації,

котра забезпечувала б реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності

та юридичних осіб. Всі реєстраційні органи повинні підпорядковуватись

єдиному державному органу влади. На нашу думку, ця функція повинна

відноситись до компетенції органів юстиції. Передумови для цього

створені (відділи юстиції є в кожному районі).Така ідея закладена

в проекті Цивільного кодексу України, прийнятому Верховною Радою

України у першому читанні, це відповідає світовій практиці.

!!48

4. РЕЄСТРАЦІЙНІ ПРОЦЕДУРИ

4.1. ПОНЯТТЯ РЕЄСТРАЦІЙНОЇ ПРОЦЕДУРИ, ПОРЯДОК ТА СТРОКИ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ

Реєстраційна процедура - це передбачений законом порядок дій, що

вчиняються органом державної реєстрації з метою фіксації юридичних

фактів, що відображають виникнення, зміну або припинення статусу

суб'єкта підприємницької |, Діяльності.

Законодавство України дає підстави для виділення декількох відносно

самостійних реєстраційних процедур в залежності від об'єкта державної реєстрації:

1) первинна державна реєстрація, тобто державна реєстрація суб'єкта,

який раніше не проходив такої процедури;

2) державна реєстрація змін і доповнень до установчих документів:

3) перереєстрація,

4) видача дубліката свідоцтва про державну реєстрацію;

5) скасування державної реєстрації.

В залежності від виду реєстраційної процедури визначається сукупність

юридичних фактів (підстав), що мають передувати поданню установчих

документів для державної реєстрації, строки подання документів,

їх обсягтощо. Так, при реєстрації збільшення статутного фонду необхідно

додатково подати довідку з банківської установи про сплату оголошеі,

ого статутного фонду. При реєстрації зміни місцезнаходження необхідно

подати документ, який про це свідчить (договір оренди, свідоцтво

про право власності на приміщення тощо). Реєстраційні процедури

можуть здійснюватися комплексно, тобто коли одночасно здійснюється

декілька їх видів, наприклад, одночасна державна реєстрація зміни

предмету діяльності. місцезнаходження та розміру статутного фонду.

Класифікація реєстраційних процедур зумовлена необхідністю встановити

чіткі вимоги до підсіав їх здійснення, змісту установчих документів,

врегулювання повноважень органу державної реєстрації.

Положенням про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності

передбачено, що реєстрація вчиняється за зверненням заявника - власни-ка(засновн

ика) або уповноваженого власником (засновником), виконавчим органом

підприємства (керівником) представляти його інтереси у реєстраційному

органі. Повноваження заявника підтверджуються документально, зокрема,

дорученням. Доручення від імені фізичної особи потребує нотаріального

посвідчення. Доручення від імені підприємства підписується керівником

підприємства і засвідчується печаткою цього підприємства. Додаткового

нотаріального чи будь-якого іншого посвідчення воно не потребує.

Заявником може виступати один з працівників підприємства або будь-який

інший громадянин, тобто лише фізична особа. В тих випадках, коли

документи подаються на реєстрацію працівником підприємства, що здійснює

юридичну практику, в дорученні на реєстрацію повинно зазначатися

хто саме з працівників підприємства уповноважується бути представником

під час реєстрації. Для органів

!!49

державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності (п.3 тимчасового

Практичного коментаря для органів державної реєстрації суб'єктів

підприємницької діяльності щодо порядку проведення державної реєстрації

суб'єктів підприємницької діяльності відповідно до Постанови Кабінету

Міністрів України від 25.05.98. № 740 "Про порядок державної реєстрації

суб'єктів підприємницької діяльності". затвердженої наказом Ліцензійної

палати України від 23.06.98 p. №67 (надалі -Практичний коментар)

документами, що засвідчують повноваження уповноважених осіб, можуть бути:

а) довіреність, засвідчена нотаріально або, якщо довіреність видає

юридична особа, підписом посадової особи, що засвідчується відповідною печаткою:

6) наказ, рішення, розпорядження, протокол та інше.

Заявник, а не власники підприємства, несе відповідальність за відповідність

установчих документів вимогам закону, навіть у випадку, якщо він

не здійснював підготовку установчих документів. Подавати документи

на первинну державну реєстрацію може один із засновників без доручення.

Після набуття підприємством статусу юридичної особи (тобто після

державної реєстрації) представляти підприємство без довіреності

може лише керівник, оскільки він представляє підприємство на підставі

статуту. Інші особи, в тому числі засновники, для подання документів на реєстрацію

повинні мати доручення, видане керівником підприємства.

Реєстраційні процедури платні. Одним з обов'язкових документів необхідним

для реєстрації є документ, що засвідчує сплату реєстраційних зборів,

розмір яких визначається залежно ві:4 виду реєстраційчої процедури.

Реєстраційний збір спланується до подання документів на реєстрацію.

У випадку відмови у "ержавній реестрац;' сплачена сума повертається

заявникові на підставі його заязи і довідки реєстраційного органу

пре те, що реєстрація не відбулася.

За державну реєстрацій сплачуються наступні збори:

№ Вид Розмір реєстраційного збору,

пп реєстраційної у неоподатковуваних

процедури мінімумах доходів громадян

1. Первинна державна реєстрація:

а) підприємців без створення 1,5 юридичної особи

б) підприємств 7

2. Реєстрація змін і доповнень 30% реєстра-до

установчих документів ційного збору

3. Перереєстрація 7

4. Видача дубліката свідоцтва 10% реєстра-про

державну реєстрацію ційного збору

5._____Термінова реєстрація__________300% реєстраційного збору

70% суми реєстраційного збору сглачується в міський бюджет, 30%

- реєстраційному органу. У випадку прострочення реєстрації, реєстраційний

орган сплачує пеню в розмірі 20% за кожний день прострочення, але не більше суми

!!50

реєстраційного збору - 7 або 1,5 неоподатковуваних мінімумів доходів

громадян. Правом на стягнення пені користується заявник.

Реєстраційному органу подається копія платіжного доручення з банківською

відміткою у випадку сплати реєстраційного збору юридичною особою,

якщо ж оплата проводиться через установи Ощадного банку України,

то можуть подаватися як оригінал квитанції, так і її ксерокопія

(п.3 лв» Практичного коментаря).

Документи на реєстрацію можуть надавати реєстраційному органу як

особисто, так і надсилати поштою. У випадку надсилання документів

поштою, підпис заявника, який заповнив реєстраційну картку, повинен

бути засвідчений в установленому порядку: якщо співзасновник: фізична

особа - нотаріальним посвідченням підпису на установчих документах;

якщо уповноважена особа - належно оформленою довіреністю. При надсиланні

документів іншими видами поштових відправлень (не рекомендованим

листом) вони також підлягають державній реєстрації при умові комплектності

та відповідності викладеним вимогам. У випадку порушення хоча б

однієї з викладених умов (за умови направлення документів не рекомендованим

листом) документи не реєструються і не розглядаються органом державної реєстрації.

Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності проводиться

при наявності всіх необхідних документів за заявницьким принципом

протягом не більше п'яти робочих днів. Органи державної реєстрації

зобов'язані протягом цього терміну внести дані з реєстраційної картки

до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності та видати свідоцтво

про державну реєстрацію встановленого зразка з проставленим ідентифікаційним

кодом (для юридичних осіб), який надається органам державної реєстрації

органами державної статистики, або ідентифікаційним номером фізичної

особи - платника податків та інших обов'язкових платежів.

За порушення термінів реєстрації та вимагання надати для реєстрації

документи не передбачені законом, посадові особи несуть адміністративну

відповідальність згідно із законодавством (станом на 01.01.1999р.

Кодекс про адміністративні правопорушення відповідальності за вказані

вище правопорушення не передбачає).

Положення не передбачає підстав для зупинення або перенесення строків

державної реєстрації. Прикладом може бути наступна ситуація. ТзОВ

лГ..-Т...» подало в реєстраційний орган документи для перереєстрації

в зв'язку із зміною назви та засновників товариства. Товариством

було представлено всі передбачені Положенням документи: рішення зборів учасників про виведення зі складу учасників

приватної фірми лX...» та громадянина С. відповідно до поданих ними

нотаріально посвідчених заяв, статут та установчий договір. Під

час розгляду документів у реєстраційний орган від учасників, що

підписали заяви про вихід, надійшли заяви-застереження з клопотанням

про утримання від державної перереєстрації в зв'язку З конфліктною

ситуацією в товаристві (заперечення виходу). На підставі заяв-застережень

реєстраційний орган відмовив у проведенні державної перереєстрації.

За позовом товариства справу розглянув арбітражний суд. Суд позов

задовільний, оскільки л. .зазначені громадяни були виведені зі складу

учасників товариства на підставі поданих ними заяв .... та відповідно

до рішення зборів учасників...., а

!!51

тому їх заяви на адресу відповідача без рішення загальних зборів

є такими, що не створюють жодних правових наслідків для реєструючого

органу» (Арбітражний суд Львівської області. Справа № 3/199-10-93).

Якщо б рішенням суду позов колишніх учасників пов'язаний з запереченням

виходу з товариства був би задоволений, державну перереєстрацію

необхідно було б скасувати. Оскільки законом чітко передбачений

строк реєстрації, то після його спливу реєстраційний орган повинен

був або перереєструвати підприємство, або письмово відмовити в цьому,

що і було зроблено. Обгрунтування відмови а реєстрації конфліктною

ситуацією між учасниками законом не передбачено. Проте, колишні

учасники могли перешкодити реєстрації. 4.2 ст.152 ЦПК передбачає

можливість позову шляхом заборони провадити певні дії. Аналогічна

стаття передбачена і Арбітражно-процесуальним кодексом (ст.67 АПК)

: можливість забезпечити позов забороною іншим особам вчиняти дії,

що стосуються предмета суперечки. Тому, якщо до реєстраційного

органу надійшла 6 ухвала суду про заборону провадити реєстрацію,

реєстраційний орган зобов'язаний був би виконати заборону. Відповідальності

за порушення строків він не несе, оскільки його дії в такому випадку

мали б правомірний характер.

Blog

Содержание