Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності грущинський І. М., Кравчук В. М пограничний Є. П. Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності. Науково-практичний посібник. Львів, Престиж-Інформ, 2000. 268 с

Вид материала

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 19

1. Власник підприємства. Власником є особа, на майні якої засновується

підприємство. Поняття лвласник підприємства», вживане законодавцем,

з точки Юру юридичної техніки, є некоректним. Оскільки підприємство

е суб'єктом права, воно не може бути об'єктом права власності, а

тому не може мати власника. Більш

прийнятним е термін "засновник підприємства". Про фізичних осіб-засновників

в установчих документах зазначається їх прізвище, ім"я, по-батькові,

громадянство, місце проживання, бажано - паспортні дані. Про юридичних

осіб - найменування,

місце знаходження, ким і коли зареєстровані, код ЄДРПОУ (ідентифікаційний код).

2. Найменування підприємства. Підприємство повинно мати власне найменування. Відповідно

до ч.2 ст.8 Закону України "Про підприємства в Україні" найменування

підприємства повинно включати в себе його назву (завод, фабрика,

майстерня тощо) і вид (приватне, колективне, державне тощо). Відповідно

до ст. 37 закону України "Про мови" від 22.10.1989р. офіційні назви

державних, партійних, громадських органів, підприємств, установ

і організацій утворюються і подаються українською мовою. Відповідно

до ст.2 Закону України "Про господарські товариства" найменування

товариства повинно містити зазначення виду товариства, для повних

та командитних товариств - прізвища (найменування) учасників, а

також інші необхідні відомості.

!!33

Назва організації - це частина найменування, що відрізняє її від

інших організацій даного виду. Товариств з обмеженою відповідальністю

багато, а от товариство "Беркут" - одне. В даному випадку лише слово

"Беркут" є назвою товариства. Повним же його найменуванням буде:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Беркут". Найменуванням

може бути як власна назва, наприклад, "Світоч", так і сукупність

слів, наприклад, Львівський завод фрезерних верстатів.

Призначення найменування полягає в тому, щоб індивідуалізувати організацію

в цивільному обороті. Власне найменування може проявлятися у номері,

наприклад, СШ №3. В будь-якому випадку воно повинно читатися словами.

Поруч з найменуванням юридична особа може мати знак для товарів

та послуг. Його призначення дещо інше. Якщо найменування покликано

індивідуалізувати юридичну особу, то знак для товарів та послуг

призначений для розрізнення споживачами товарів та послуг однієї

особи від подібних товарів та послуг іншої особи. Найменування,

зокрема та його частина, котра називається назвою, може співпадати

із знаком для товарів та послуг.

Без власного найменування організація не може виступати в цивільному

обороті самостійно. Право на власне найменування є особистим немайновим

правом, що захищається законом. Юридична особа може захищати у встановленому

законом порядку своє, абсолютне за змістом право на використання

свого найменування.

3. Місцезнаходження. Відповідно до ст. ЗО Цивільного кодексу України

місцем знаходження юридичної особи визнається місцезнаходження її

постійно діючого органу. Відповідно до ст. 8 Закону України лПро

підприємництво» місцезнаходженням суб'єкта підприємницької діяльності

(юридичної особи) на дату державної реєстрації може бути місцезнаходження

(місце проживання) одного із засновників або місцезнаходження за

іншою адресою, що підтверджується договором оренди або іншим відповідним договором.

4. Предмет та цілі діяльності. Ст.26 Цивільного кодексу України

передбачає, що юридичні особи мають цивільну правоздатність відповідно

до встановлених цілей її діяльності. Така правоздатність увійшла

в наукову юридичну лексику під назвою "спеціальна правоздатності'.

Сутність її полягає в тому, що юридична особа має право вчиняти

лише ті дії, що спрямовані на досягнення зазначеної в установчих

і документах мети. "Вони можуть мати лише ті права та обов'язки,

які відповідають цілям і завданням їх діяльності і необхідні їм

для здійснення своєї діяльності" [З, с.36]. Концепція спеціальної

правосуб'єктності сформувалася історично і , органічно пов'язана

з дозвільним порядком виникнення юридичних осіб. Тоді статути корпорацій

затверджувалися або санкціонувалися державою, і тому вчинення дій,

ними не передбачених, мало характер правопорушення, і

Теоретичного обгрунтування відмінності між предметом діяльності

і цілями і діяльності в Україні немає. Як наслідок, немає єдиного

підходу і в законодавстві. На нашу думку, мета (цілі) діяльності

- це те кінцеве прагнення, яке визначає зміст усієї діяльності юридичної

особи. Мета визначає загальну орієнтацію юридичної особи, що зумовлює

сфери, види, завдання та форми її діяльності.

За законодавством України прослідковується чітке розмежування юридичних

осіб за їх цілями:

!!34

а) підприємства (мета - отримання прибутку),

б) громадські організації (мета - задоволення та захист своїх законних соіціальних,

економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних

та Інших спільних інтересів),

в) політичні партії (мета - участь у виробленні державної політики,

формуванні органів влади, місцевого та регіонального самоврядування

і представництво в їх складі).

Основний критерій поділу юридичних осіб на комерційні і некомерційні,

запроваджений цивільним законодавством багатьох країн, також визначається

метою їх створення. Організація, що переслідує комерційну мету,

набуває статусу суб'єкта підприємницької діяльності вже за самим

фактом визначення такої мети її установчими документами.

Категорії "предмет діяльності" і "вид діяльності" співвідносяться

як синоніми. Позначають вони коло тих сфер суспільного життя, в

яких буде досягатися мета Юридичної особи. У практиці створення

підприємств набуло поширення тлумачення СТ.26 ЦК України як норми,

котра обмежує правоздатність юридичної особи саме Предметом діяльності,

а не цілями. Це призвело до того, що при підготовці установчих

документів підприємств, до них, про всяк випадок, записується якомога

більша кількість видів діяльності, котрі в сукупності становлять

предмет діяльності. Траплялися випадки, коли на 13-ти сторінках

статуту загального обсягу 20 сторінок описувалися види діяльності,

причому більшістю з них підприємство ніколи займагися не буде.

З цього приводу важливим видається наступне. На відміну від мети,

предмет діяльності (види діяльності) може бути повністю змінений

шляхом внесення змін (доповнень) до установчих документів - це компетенція

вищого органу юридичної Особи. Сьогодні підприємство займається

торгівлею цукром, а завтра - юридичною Практикою. Напрями діяльності

диктує ринок. Якщо це так, то немає жодного сенсу Визначати межі

правоздатності видами діяльності. Інакша справа з метою (цілями)

. Мета організації, інтерес, у ній вираженій, визначають і форму

самої організації, у відповідності до відомої філософської тези

- зміст визначає форму. В залежності

від мети закон визначає можливі організаційні форми її здійснення.

Правове значення мети юридичної особи полягає також у тому, що метою

Обмежується можливість зміни організаційно-правової форми юридичної

особи. Так, некомерційні юридичні особи не можуть бути перетворені

у комерційні, і навпаки. Проаналізуємо на прикладі. Для здійснення

підприємницької діяльності було обрано організаційно-правову форму

приватного підприємства. Згодом, у зв'язку і необхідністю залучення

нових партнерів воно було перетворене у товариство з обмеженою відповідальністю.

А через якийсь час, для залучення капіталу у нові ділові проекти

- у відкрите акціонерне товариство. Після втілення проекту значна

частина акцій сконцентрувалася в руках небагатьох акціонерів, які

вирішили перетворити відкрите акціонерне товариство у товариство

з додатковою відповідальністю - для здійснення довірчих операцій.

У підсумку, всі ці перетворення, зміни організаційно-правової форми

не впливали на основну мету отримання. Застосовувалася та форма

підприємства, яка видавалася його

!!35

учасникам найбільш оптимальною для реалізації мети. Натомість, громадська

організація не може бути реорганізована в юридичну особу, метою

якої є отримання прибутку, оскільки це б означало зміну її цілей.

На жаль, ця думка недостатньо чітко прослідковується в ст. 19 Закону

України "Про об'єднання громадян". Але з того, що реєстрація новоствореного

(внаслідок реорганізації) об'єднання здійснюється у порядку, встановленому

цим Законом, слідує, що одне об'єднання громадян може бути реорганізоване

лише в інше, незалежно від конкретного способу реорганізації. Такий

висновок повністю підтверджується практикою застосування Закону':

країни "Про об'єднання громадян" та підтримується більшістю науковців.

Так, Є.Щербина стосовно можливості перетворення громадської організації

у господарське товариство також вважає, що порядки створення та

реєстрації громадських організацій та суб'єктів підприємницької діяльності - різні, компетенція та цілі діяльності також різні. Зазначені суб'єкти

мають різний правовий статус, а тому не підлягають взаємним перетворенням [23].

Вищенаведене свідчить, що мета юридичної особи є визначальною Ті

характеристикою. Чи можна уявити існування юридичної особи, мета

якої не визначена хоча б у загальних рисах? Гадаємо, що ні. Крім

того, чітке окреслення мети юридичної особи виконує низку важливих

функцій. Зокрема, визначення підприємницької мети дозволяє віднести

особу до числа суб'єктів підприємницької діяльності, що, в свою

чергу, поширює на неї норми про оподаткування, звітність, умови

здійснення певних видів діяльності (наприклад, ліцензування), передбачає

додаткові процедури припинення діяльності (наприклад, у зв'язку

з оголошє 'ням банкрутом), передбачає необхідність формування статутного

капіталу тощо. Визначення іншої, непідгіриємницької мети, дозволяє

встановити для організації певні пільги в оподаткуванні її доходів,

умови розподілу коштів та рикорисіання майна при ліквідації. Визначення

мети юридичних осіб для визначення об'єму л правоздатності є єдиним

методологічним прийомом, з допомогою якого можливо привести до ладу

різноманітність конкретних юридичних відносин, пов'язаних з юридичною

особою [10, с.7].

Таким чином, основна мета підприємства - діяльність з метою отримання

прибутку. Предмет діяльності-ті сфери суспільних відносин, в яких

буде досягатися мета (виробництво, торгівля, наука тощо).

5. Органоуправління, порядок їх формування. Установчими документами

повинно бути передбачено структуру органів управління, порядок їх

формування, компетенцію, форми роботи. Відповідно до ст.29 Цивільного

кодексу України юридична особа набуває цивільних прав і бере на

себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав,

наданих їм за законом або статутом (положенням). Під органом юридичної

особи розуміють повноважну посадову особу або групу таких осіб,

які здійснюють керівництво діяльністю даної організації. Воля юридичної

особи виробляється, формулюється і виражається її керівним органом

[21, с. 140-141]. Правова природа органів юридичної особи полягає

в тому, що вони є невід'ємною частиною юридичної особи, чию волю

вони виражають. Порядок утворення органів юридичної особи визначається

законом та установчими документами.

!!36

Традиційно, органи юридичної особи поділяються на дві групи: вищі

та виконавчі. Деякі вчені до органів юридичної особи відносять також

її ревізійні ланки - ревізійну комісію, спостережну раду, контрольну

комісію тощо. Критерій, що покладений в основу такої класифікації,

може бути позначений як функціональний, і відображає систему органів

будь-яких юридичних осіб незалежно від виду.

Вищими органами є загальні збори акціонерів, збори учасників, власник

підприємства тощо. Головною характеристикою вищих органів є те,

що до їх складу входять засновники (учасники, члени, акціонери),

в широкому розумінні - усі особи, які мають корпоративні права

або є членами юридичної особи. Вищі органи ніким не обираються,

їх склад визначається членством, участю в юридичній особі або самим

фактом її заснування певною особою. Це прослідковується в усіх приватних

.юридичних особах. Вищим органом однієї юридичної особи може бути

інша. Прикладом цього є підприємство, засноване іншим підприємством

(за законодавством України - дочірнє підприємство) або підприємство

громадської організації. Вищим органом таких підприємств є його

засновник (інша юридична особа) від імені якої діє її виконавчий

орган. Основне призначення вищого органу полягає у формуванні волі

юридичної особи та вирішенні основних питань її діяльності. Вищий

орган може бути як колегіальним, так і одноособовим, в залежності

від того, в якій організаційно-правовій формі створена юридична особа.

Виконавчі органи формуються (призначаються та відкликаються) вищими

органами. Призначення виконавчого органу полягає у реалізації рішень

вищого органу та керівництві поточною діяльністю. Саме через виконавчі

органи юридична особа набуває права та обов'язки за угодами. Виконавчі органи лише виконують, виражають

волю вищого органу шляхом безпосереднього вчинення юридичних дій

від імені юридичної особи.

Контрольний орган (спостережна рада, рада, ревізійна комісія тощо)

формується вищим органом з числа /часників (членів) юридичної особи.

Його основна функція полягає у здійсненні від імені вищого органу

контролю за діяльністю виконавчого органу, зокрема, за виконанням

рішень вищого органу. Це проявляється зокрема у тому, що члени ревізійних

органів обираються з числа членів вищого органу, тому в організаціях,

де виконавчі органи складаються з учасників, ревізійні органи не

передбачені (повні, командитні товариства). Отже, є підстави не

відносити ревізійні комісії до органів юридичної особи, оскільки

їх діяльність обмежується колом внутрішніх питань. Але наявність

такої служби є елементом організаційно-правових форм багатьох юридичних осіб.

Система органів юридичної особи, інакше кажучи, структура управління,

конкретної юридичної особи визначається двома позиціями:

1) організаційно-правовою формою, у якій створена юридична особа;

-організаційно-правова форма визначається законом і містить як

імперативні, так і диспозитивні норми. Так, відповідно до ст. 46

Закону України "Про господарські товариства" в акціонерних товариствах,

де кількість акціонерів перевищує 50 осіб, повинна створюватися

рада (спостережна рада). Крім того, закон чітко визначає систему

інших органів - загальні збори акціонерів та правління на чолі з

його головою. Засновники не мають права змінити закріплену законом

структуру управління.

!!37

2) установчими документами - засновники можуть самостійно визначити

компетенцію органів в тій частині, в якій це допускається законом.

Так, до компетенції загальних зборів акціонерів можуть бути віднесені

й питання, не передбачені ст. 41 названого вище закону. Відповідно

до ст.46 цього ж закону статутом акціонерного товариства на раду

акціонерного товариства (спостережну раду) може бути покладено виконання

окремих функцій, що належать до компетенції загальних зборів.

Органи юридичної особи діють від її імені. Між юридичною особою

та П органами не існує жодних правовідносин, їх повноваження грунтуються

на законі або нормах установчих документів. Дії вчинені від імені

юридичної особи органом, що діє в межах своїх повноважень вважаються

діями самої юридичної особи. Юридична особа не може існувати окремо

від своїх органів управління, оскільки вони реалізують її правосуб'єктність.

Компетенція органів визначається законом та установчими документами.

Як правило, законом чітко обумовлюється коло питань, що відносяться

до виключної компетенції вищого органу. Ці норми є імперативними

і не можуть бути змінені установчими документами. Стосовно виконавчих

органів діє принцип, за яким вони мають право вчиняти будь-які дії,

не віднесені до компетенції вищого органу (ч.2ст. 16 Закону України

лПро підприємства в Україні»).

б. Компетенція та повноваження трудового колективу та його виборних

органів. Відповідно до ст. 15 Закону України лПро підприємства в

Україні» трудовий колектив підприємства становлять усі громадяни,

які своєю працею беруть участь ,-. його діяльності на основі трудового

договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові

відносини працівника з підприємством.

Трудовий колектив підприємства:

- розглядає і затверджує проект колективного договору:

- розглядає і вирішує згідно статуту підприємства питання самоврядування

трудового колективу;

- визначає і затверджує перелік і порядок надання працівникам підприємства

соціальних пільг;

- бере участь у матеріальному і моральному стимулюванні продуктивної

праці, заохочує винахідницьку і раціоналізаторську діяльність, порушує

клопотання про представлення працівників до державних нагород.

Трудовий колектив державного та іншого підприємства, в якому частка

держави або місцевої Ради у вартості майна становить більш, ніж 50 процентів:

- розглядає разом з засновником зміни і доповнення статуту підприємства (дію.цього абзацу зупинено Декретом N 8-92 від 15.12.92 p.);

- разом з засновником підприємства визначає умови найму керівника

(дію цього абзацу зупинено Декретом N 8-92 від 15.12.92 p.);

-бере участь у вирішенні питання про виділення із складу підприємства

одного чи кількох структурних підрозділів для створення нового підприємства

(дію цього абзацу зупинено Декретом N 8-92 від 15.12.92 p.);

- разом з власником вирішує питання про вступ і вихід підприємства

з об'єднання підприємств;

!!38

- погоджує пропозиції щодо передачі з державної у комунальну власність

майна, закріпленого за підприємством, об'єктів соціальної інфраструктури,

споруджених за рахунок коштів підприємства (доповнено відповідно

до Закону України № 163-XIV від 06.10.98 p.):

- приймає рішення про оренду підприємства, створення на основі трудового

колективу органу для переходу на оренду і викупу підприємства.

Повноваження трудового колективу всіх видів підприємств, де використовується

наймана праця, реалізуються, якщо інше не передбачається статутом,

загальними зборами (конференцією) та їх виборним органом, члени

якого обираються строком на 2-3 роки таємним голосуванням на зборах

(конференції) трудового колективу не менше, ніж 2/3 голосів. Членів

виборного органу не можна звільнити з роботи або перевести на інші

посади з ініціативи адміністрації підприємства без згоди відповідного

виборного органу цього колективу.

7. Порядок утворення майна підприємства. Джерелами формування майна

підприємства (п.4 ст.10 Закону України лПро підприємства в Україні») е:

- грошові та матеріальні внески засновників:

- доходи, одержані від реалізації продукції, а також від інших видів

господарської діяльності;

- доходи від цінних паперів:

- кредити банків та інших кредиторів;

- капітальні вкладення і дотації з бюджетів;

- надходження від роздержавлення і приватизації власності;

- придбання майна іншого підприємства, організації:

- безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян,

- інші джерела, н; заборонені законодавчими актами України. В установчих

документах необхідно передбачити розмір та порядок формування статутного

Blog