Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності грущинський І. М., Кравчук В. М пограничний Є. П. Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності. Науково-практичний посібник. Львів, Престиж-Інформ, 2000. 268 с

Вид материала

Содержание

1.2. Поняття та види підприємств
1.2.1. Характеристика організаційно-правових форм підприємств
1.2.1.2. Колективне підприємство
1.2.1.3. Господарське товариство

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 19

прибутку, але не можуть брати участі в управлінні справами товариства.

6) умови відповідальності юридичної особи та відповідальність засновників

юридичної особи перед третіми особами у випадку недостатності її майна для

!!7

задоволення законних вимог кредиторів (майно, на яке може бути звернуто

стягнення кредиторів, принципи відповідальності засновників - обмежена

відповідальність, додаткова, необмежена). Наприклад, в акціонерних

товариствах акціонери несуть лише ризик втратити кошти, сплачені

за акції. В повному товаристві всі учасники несуть солідарну відповідальність

за зобов'язання товариства.

Сукупність вищезазначених елементів становить організаційно-правову

форму, що визначає основні засади створення і діяльності юридичної

особи. Організаційно-правовими формами підприємств є, наприклад,

товариство з обмеженою відповідальністю, інші господарські товариства,

приватне підприємство. Називаючи ті чи інші організаційно-правові

форми юридичних осіб, можемо зробити висновок про те, як вони засновуються,

як управляються, яку відповідальність несуть засновники тощо. З

кожним видом організаційно-правової форми ми пов'язуємо комплекс

правових норм, що її визначають. Організаційно-правова форма - певна

модель, якій повинна відповідати організація, щоб визнаватись юридичною особою.

Поділяємо думку тих вчених, які вважають, що юридичні особи повинні

визнаватися суб'єктами лише за умови їх створення в певній організаційно-правові

й формі санкціонованій законом. Перелік цих форм має бути чітко

визначеним. Якщо припустити, що юридичні особи можуть утворюватися

в будь-якій організаційній формі, то тоді необхідно було б визнавати

такими всі утворення, в чиїх установчих документах зафіксований

статус юридичної особи. Таким чином, юридичними особами можуть визнаватися

лише такі утворення, які побудовані на одній з визначених законом

моделей. Організаційно-правові форми підприємств повинні визначатися

в імперативному порядку.

Організаційно-правова форма є найважливішим критерієм класифікації

юридичних осіб. Зміна одного її елементу призводить до створення

зовсім іншого виду юридичної особи. Так, єдиною відмінністю товзсиства

з обмеженою відповідальністю від товариства з додатковою відповідальністю

є об'єм відповідальності засновників. Організаційно-правова форма,

як поняття, застосовується переважно для характеристики юридичних

осіб-суб'єктів підприємницької діяльності (підприємств). Проте,

ця ознака притаманна всім без винятку соціальним утворенням, які

визнаються юридичними особами, у тому числі об'єднанням громадян.

Вирішальним в процесі створення підприємства є кількість осіб, які

беруть участь у його заснуванні, оскільки це визначає порядок формування органів управління (організаційну

побудову). За цією ознакою підприємства поділяються на:

1) створені одним суб'єктом (приватні, державні підприємства):

2) створені декількома суб'єктами (господарські товариства, кооперативи,

колективні підприємства);

3) об'єднання підприємств (асоціації, концерни, корпорації тощо)

. Особливість цієї категорії підприємств в тому, що вони створюються

іншими підприємствами на засадах об'єднання і не можуть створюватися

фізичними особами.

За складом органів управління підприємства поділяються на:

1) підприємства, що мають одноосібний вищий орган (приватне підприємство);

2) підприємства, що мають колегіальний вищий орган (об'єднання підприємств,

господарські товариства)

!!8

Склад органів управління визначається кількістю осіб, які взяли

участь у його заснуванні, оскільки у цих осіб виникає корпоративне

право - право брати участь в управлінні і отриманні частини прибутку.

Вищий орган підприємства складається саме з них, засновників.

За об'ємом відповідальності засновника за зобов'язання підприємства

перед третіми особами підприємства поділяються на ті, в яких засновники несуть:

1) обмежену відповідальність - в межах внесків в статутний фонд

(приватні підприємства, товариства з обмеженою відповідальністю,

акціонерні товариства, державні підприємства, кооперативи тощо);

2) солідарну відповідальність (повні товариства);

3) додаткову відповідальність (товариства з додатковою відповідальністю);

4) комбіновану відповідальність -деякі засновники несуть повну (необмежену)

відповідальність, а деякі - обмежену (командитні товариства).

Якщо визначати головні ознаки, за якими здійснюється розмежування

різних організаційно-правових форм підприємств, то можна виділити наступні:

1) приватне підприємство - засновником є одна фізична особа;

2) комунальне підприємство-засновником є орган, уповноважений управляти

комунальним майном;

3) державне підприємство, засноване на державній власності - засновником

є орган, уповноважений управляти загальнодержавним майном;

4) акціонерне товариство - статутний фонд поділений на акції;

5) товариство з обмеженою відповідальністю - обмежена відповідальність учасників;

6) товариство з додатковою відповідальністю - додаткова відповідальність учасників;

7) командитне товариство - комбінована відповідальність: одна частина

учасників несе повну відповідальність, інша частина - обмежену;

8) повне товариство - всі учасники несуть повну відповідальність

за зобов'язання товариства.

Організаційно-правова форма юридичної особи - це передбачений законом

тип (форма) організації, що визначає порядок її' створення, умови

формування майна, систему органів управління, права засновників

та умови їх відповідальності за зобов'язання юридичної особи. Лише

ті організації, котрі створені у передбаченій законом формі, можуть

визнаватись юридичними особами. В цьому і полягає її' правове значення.

Ст.2 Закону України "Про підприємництво" до суб'єктів підприємницької

діяльності відносить юридичні особи всіх форм власності. Але частина

юридичних осіб створюється для непідприємницької діяльності, наприклад,

об'єднання громадян, благодійні організації тощо. їм закон забороняє

підприємницьку діяльність (ст.20 Закону України "Про об'єднання

громадян"). В зв'язку з цим, суб'єктом підприємницької діяльності

може бути лише та юридична особа, котра створена для такої мети

в одній з передбачених законом організаційно-правовій формі. Юридичними

особами, що є суб'єктами підприємницькоїдіяльності, є, насамперед,

підприємства тл їх об'єднання. Інші юридичні особи можуть здійснювати

підприємницькудіяльність пише у випадках не заборонених законом.

!!9

Висновки.

1. Підприємницька діяльність здійснюється у двох організаційно-правових формах:

а) підприємницька діяльність фізичних осіб:

б) підприємницька діяльність юридичних осіб.

2. Юридичні особи створюються і діють у певній організаційно-правовій формі.

3. Елементами організаційно-правової форми юридичної особи є:

а) мета юридичної особи;

б) умови створення юридичної особи;

в) порядок формування майна юридичної особи та його правовий режим;

г) система органів управління;

д) майнові та організаційні права засновників;

е) умови відповідальності юридичної особи та відповідальність засновників

юридичної особи перед третіми особами у випадку недостатності її

майна для задоволення законних вимог кредиторів.

1.2. ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ ПІДПРИЄМСТВ

Нормативне визначення поняття підприємства міститься у ст.1 Закону

України лПро підприємства в Україні» від 27.03.1991р.: підприємство

- самостійний господарюючий статутний суб'єкт, що має права юридичної

особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність

з метою одержання відповідного прибутку (доходу). Отже, однією з

ознак підприємства є наявність статусу юридичної особи. Не кожна

юридична особа є підприємством, натомість, кожне підприємство є

юридичною особою.

Відповідно до ст.2 Закону України лПро підприємства в Україні» в

Україні можуть діяти підприємства наступних видів:

1) приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи;

2) колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства;

3) господарське товариство;

4) підприємство, засноване на власності об'єднання громадян;

5) комунальне підприємство, засноване на власності відповідної територіальної громади;

6) державне підприємство, засноване на державній власності, в тому

числі казенне підприємство.

Для кожного виду підприємства існують специфічні ознаки, що визначають

порядок його створення, умови формування майна, об'єм відповідальності

засновників, їх права у відношенні до підприємства, організацію

управління. Нижче подається коротка характеристика підприємств за цими ознаками.

!!10

1.2.1. ХАРАКТЕРИСТИКА ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИХ ФОРМ ПІДПРИЄМСТВ

1.2.1.1. ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО

A) Порядок створення. Визначальною ознакою приватного підприємства

за законодавством України є така, що воно може бути створене однією

дієздатною фізичною особою. Такою фізичною особою може бути громадянин

України, іноземний громадянин або особа без громадянства, незалежно

від місця проживання.

Б) Умови формування майна. Для приватних підприємств не встановлено

вимог щодо мінімального розміру статутного фонду та порядку його

формування. Тому засновник має право визначити його на власний розсуд.

Державна реєстрація не ставиться в залежність від внесення засновником

певної частини внеску (як, наприклад, для товариств з обмеженою

відповідальністю). Статутний фонд приватних підприємств визначає

об'єм відповідальності засновника за зобов'язання підприємства.

Так, якщо оголошений статутний фонд приватного підприємства становить

10000 гривень, а фактичних внесків не робилося, на вимогу кредиторів

приватного підприємства засновник може бути притягнутий до субсидіарної

(додаткової) відповідальності за зобов'язання підприємства у розмірі 10000 гривень.

Майно, що передане підприємству як внесок в статутний фонд, належить

йому на праві власності. Власник приватного підприємства не може

закріпити майно за приватним підприємством на правах повного господарського

відання, оскільки це специфічний правовий режим майна, притаманний

лише державним підприємствам.

B) Об'єм відповідальності засновника. Поширеною помилкою е уявлення

про те, що засновник приватного підприємства несе майнову відповідальність

за зобов'язання підприємства усім своїм майном. Насправді, це не

так. В силу загальної норми ст.6 Закону України "Про власність"

засновник не несе відповідальності за зобов'язання створених підприємств,

а вони не несуть відповідальності за зобов'язання засновника. Самостійна

майнова відповідальність є однією з визначальних ознак будь-якої

юридичної особи. Винятки можуть бути встановлені лише законом. Такими

винятками є повне і командитне товариство.

Г) Організація управління. Засновник є вищим органом приватного

підприємства. Він призначає директора підприємства. Зрештою, функції

виконавчого органу може виконувати і сам засновник. В цьому випадку він є посадовою особою приватного підприємства і може бути суб'єктом

адміністративного правопорушення (проступку) або посадового злочину,

існування контрольних органів (як-от ревізійна комісія) у приватному

підприємстві не передбачено.

Д) Права засновника. Засновник приватного підприємства має право

на управління цим підприємством та отримання прибутку.

Установчим документом приватного підприємства е лише статут. Крім

загальних вимог, що ставляться до установчих документів, у статуті

приватного підприємства рекомендуємо чітко визначати компетенцію

вищого органу підприємства -засновника і виконавчого органу (директора).

Організаційно-правова форма приватного підприємства не притаманна

!!11

законодавству іноземних країн. Як правило, найбільш розповсюдженою

є організаційно-правова форма товариства з обмеженою відповідальністю,

котре може бути створене й однією особою. Не передбачено приватного

підприємства і у проекті Цивільного кодексу України. Ймовірно, що

з його прийняттям організаційно-правова форма приватного підприємства

буде скасована.

Позитивними сторонами цього виду підприємства є повний контроль

за підприємством з боку засновника, відсутність регламентації розміру

статутного фонду, відносна простота створення. Приватне підприємство,

поряд з товариством з обмеженою відповідальністю, є найпоширенішою

формою організації підприємницької діяльності в Україні.

1.2.1.2. КОЛЕКТИВНЕ ПІДПРИЄМСТВО

A) Порядок створення. Колективне підприємство засновується на власності

трудового колективу підприємства. Відповідно до ст.15 Закону України

лПро підприємства в Україні» трудовий колектив підприємства становлять

усі громадяни, які своєю працею беруть участь в його діяльності

на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм,

що регулюють трудові відносини працівника з підприємством. Трудовий

колектив-це щонайменше дві фізичні особи. Трудовий колектив колективного

підприємства не може існувати до створення цього підприємства. Громадяни,

що бажають створити колективне підприємство не становлять собою

трудового колективу. Тому, вважаємо, що таке підприємство може бути

створене лише трудовим колективом іншого підприємства.

Б) Умови формування майна. Є ще одна суттєва обставина, яка робить

проблематичним використання форми колективного підприємства. Відповідно

до ст.3 Закону України лПро власність» суб'єктами права власності

в Україні визнаються:

народ України, громадяни, юридичні особи та держава. Як бачимо,

трудовий колектив як суб'єкт права власності не згадується. Але

всупереч наведеній статті, ст.20 цього ж Закону до суб'єктів права

колективної власності відносить трудові колективи державних підприємств,

колективи орендарів, колективні підприємства, .... громадські об'єднання,

релігійні та інші організації, що є юридичними особами. Спів-ставлення

ст.3 і ст.20 Закону України лПро власність» не дає однозначної відповіді

на питання чи є трудовий колектив суб'єктом права власності. Цивільне

законодавство, зокрема Цивільний кодекс України не визнає трудовий

колектив суб'єктом цивільних правовідносин, а отже суб'єктом права

власності. Враховуючи це, вважаємо, що немає підстав визнавати трудовий

колектив суб'єктом права власності.

Законом не встановлені вимоги щодо мінімального розміру статутного

фонду колективного підприємства.

B) Об'єм відповідальності засновників. Засновники (члени) колективного

підприємства несуть обмежену відповідальність за зобов'язання підприємства

-лише в межах паєнакопичення.

П Організація управління. Відповідно до п.4 ст.14 Закону України

"Про підприємства в Україні" вищим керівним органом колективного

підприємства є загальні збори (конференція) власників майна. Виконавчі

функції по управлінню колективним підприємством здійснює правління.

Правління підприємства, якщо інше не передбачено статутом, обирається

власниками майна на загальних зборах таєм

!!12

ним голосуванням на альтернативній основі. Повноваження правління

визначаються статутом. Правління обирає із свого складу голову і його заступників або їх роль виконують почергово всі члени правління.

Істотна відмінність колективного підприємства від господарських

товариств полягає у тому, що всі члени трудового колективу мають

один голос незалежно від розміру паю. Право голосу обумовлено особистою

трудовою участю працівника у діяльності колективного підприємства.

Установчими документами колективного підприємства є статут та протокол

загальних зборів членів трудового колективу. Установчого договору

для колективних підприємств не передбачено, оскільки за логікою

закону, воно створюється не на базі об'єднання майна декількох власників

(громадян), а на власності трудового колективу. У статуті, крім

загальних вимог, повинно бути також відображено порядок формування

паєнакопичення, порядок розподілу прибутку між членами підприємства,

умови виділення паєнакопичення при звільненні.

Організаційно-правова форма колективного підприємства притаманна

лише країнам, що виникли на теренах колишнього соціалістичного табору.

Вважаємо, що ця організаційна форма підприємства є перехідною і

з часом буде трансформована у форму виробничого кооперативу або

господарського товариства.

1.2.1.3. ГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО

Господарські товариства створюються на підставі спеціального нормативного

акту - Закону України лПро господарські товариства» від 19.09.1991р.

Відповідно до ст.1 названого закону господарськими товариствами

визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах

угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна

та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

Існує певна суперечність між законами "Про підприємства в Україні"

і "Про господарські товариства". З одного боку, господарське товариство

є видом підприємства (ст.2 Закону "Про підприємства в Україні"),

а з другого, господарським товариством може бути установа чи організація.

У традиційному розумінні під установою мається на увазі юридична

особа, що виконує управлінські функції і не має на меті одержання

прибутку. Господарське товариство - це підприємство, суб'єкт господарювання,

метою якого є отримання прибутку. Саме тому воно називається "господарським".

Вважаємо, що в організаційно-правовій формі господарського товариства

можуть існувати лише підприємства.

Істотною відмінністю господарських товариств від інших видів підприємств

є те, що вони створюються декількома особами на засадах угоди. До

господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства

з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю,

повні товариства, командитні товариства.

Установчими документами господарських товариств є статут і (або)

установчий договір. Відповідно до ст.4 Закону України "Про господарські

товариства" акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство

з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі установчого

договору і статуту, повне і командитне

!!13

товариство - установчого договору. Установчі документи товариства

у випадках, передбачених чинним законодавством, погоджуються з Антимонопольним

комітетом України. Установчі документи господарського товариства

повинні містити відомості про:

1) вид товариства,

2) предмет і мету його діяльності,

3) склад засновників та учасників,

4) найменування та місцезнаходження,

5) розмір та порядок утворення статутного фонду,

6) порядок розподілу прибутків та збитків,

7) склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття

ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна одностайність

або кваліфікована більшість голосів,

8) порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і

реорганізації товариства.

Установчі документи повинні також містити відомості, передбачені

статтями 37, 51, 65, 67 і 76 згаданого Закону (додаткові відомості,

необхідні для товариства конкретної організаційно-правової форми)

. Відсутність зазначених відомостей в установчих документах є підставою

для відмови удержавній реєстрації товариства. До установчих документів можуть бути включені інші умови, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до ст.5 Закону України лПро господарські товариства»

товариства можуть створюватися на певний строк. Він визначається

з установчих документах. Якщо о установчих документах товариства

Blog

Содержание