Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності грущинський І. М., Кравчук В. М пограничний Є. П. Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності. Науково-практичний посібник. Львів, Престиж-Інформ, 2000. 268 с

Вид материалаДокументы

Содержание


4.3.1. Державна реєстрація зміни місцезнаходження
4 3 2 Державна реєстрація змін в установчих документах, пов'язаних
4.3.2.1. Відступлення частки в статутному фонді.
4.3.2.2. Вихід учасників з товариства.
Подобный материал:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   19

суб'єкта підприємницької діяльності підлягають державній реєстрації

у 5-денний термиін з дня надходження відповідної інформації до органу

державної реєстрації за наявності документа, що підтверджує внесення

плати за державну реєстрацію змін (доповнень) до установчих документів.

Вимагає тлумачення вжитий у Положенні термін лвідповідна інформація».

Під нею, очевидно, необхідно розуміти сукупність документів, що

засвідчують підстави для реєстрації змін (доповнень) до установчих

документів. За загальним правилом, визначеним у ч.2 п.24 Положення,

для державної реєстрації змін (доповнень) подається по два оригінали

та по одній, завіреній в установленому порядку, копії документів,

в яких зроблено зміни (доповнення). Зміни (доповнення) вносяться

в реєстраційну картку.

Оскільки реєстрації підлягають зміни (доповнення) в установчих документах,

то зміни (доповнення) вносяться тільки до статуту та (або) установчого договору.


4.3.1. ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ ЗМІНИ МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ

Відповідно до ст.30 ЦК України місцем знаходженням юридичної особи

є місце знаходження її постійно діючого органу. Постійно діючим

органом може бути лише одноосібний орган (голова правління, директор,

президент тощо), оскільки колегіальні органи (загальні збори, правління,

президія, дирекція тощо) працюють у формі засідань (зборів), вони

не є постійно діючими. Відповідно до ст.17 ЦК України місцем проживання

громадянина визнається те місце, де громадянин постійно або переважно

проживає. Як правило, місцепроживання громадянина визначається за пропискою.


!!58


Відповідно до п.4 Положення місцезнаходженням суб'єкта підприємницької

діяльності-юридичної особи на дату державної реєстрації може бути

місцезнаходження (місце проживання) одного із засновників або місцезнаходження

за іншою адресою, яка підтверджується договором, що передбачає передачу

засновнику у власність або користування приміщення, частини приміщення

(договір купівлі-продажу, міни, дарування, оренди, лізингу, безоплатного

користування майном, договір про спільну діяльність, установчий

договір тощо). Місцем знаходження суб'єкта підприємницької діяльності

може бути також приміщення, що належить засновнику на праві власності.

В такому випадку укладення договору між засновником і створюваним

підприємством не вимагається.

Проживання у неприватизованій квартирі не є перешкодою для реєстрації

підприємства за адресою цієї квартири. При цьому безпідставним є

вимагати від заявника згоди на реєстрацію підприємства за місцем

проживання у членів сім'ї засновників, інших осіб, прописаних у

цій квартирі. Реєстрація суб'єкта підприємницької діяльності за

місцем проживання одного з співзасновників не впливає на правовий

режим житлового приміщення.

Відповідно до ст.8 Закону України лПро господарські товариства»

учасники товариства мають право укладати угоди від імені товариства

і до реєстрації. Такі угоди зобов'язують товариство, якщо після

реєстрації будуть схвалені товариством. Таке правило може бути застосовано

лише у відношенні до господарських товариств.

Положення не передбачає реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності

-фізичних осіб не за домашньою адресою (адресою прописки).

Місцезнаходження суб'єкта підприємницької діяльності визначається в установчих

документах та фіксується у свідоцтві про державну реєстрацію. В

Україні діє загальнопоширений у світі принцип, за яким місце реєстрації

визначає національний статус підприємства. Якщо підприємство зареєстровано

в Україні, то воно є резидентним. Якщо ж громадянин України заснував

підприємство за кордоном, то таке підприємство на території України

має статус нерезидента. Місцезнаходженням підприємця визначається

і конкретний реєстраційний орган, який буде здійснювати державну реєстрацію.

Зареєстроване місцезнаходження має важливе значення для нормальної

діяльності підприємства. За адресою, зазначеною у свідоцтві про

державну реєстрацію, відбувається контактування з суб'єктом підприємницької

діяльності державних і органів. Вважається, що підприємство отримало

адресовану йому за місцем реєстрації кореспонденцію, навіть якщо

підприємство не знаходиться за цією адресою. Законодавець зобов'язує

суб'єктів підприємницької діяльності повідомляти своє дійсне місцезнаходження.

Відповідно до п.26 Положення у разі зміни місцезнаходження (місця

проживання) суб'єкт підприємницької діяльності у 7-денний термін


з дня настання такої зміни зобов'язаний подати реєстраційну картку

з внесеними змінами і оригінал свідоцтва про державну реєстрацію

для внесення відповідних змін. Необхідно подавати також документ,

що засвідчує нове місцезнаходження суб'єкта підприємницької діяльності

(договір купівлі-продажу, оренди тощо), хоча з п.26 Положення це

не випливає. До затвердження Положення в новій редакції значна частина

підприємців не повідомляла про зміну місцезнахо-


!!59


дження тому, що не могла засвідчити це належним документом. Зараз

номенклатура документів, що дозволяють довести місцезнаходження,

значно розширилася.

Відповідно до п.27 Положення орган державної реєстрації, на обліку

у якого перебуває суб'єкт підприємницької діяльності, вносить зміни

до оригіналу свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємн,

ицької діяльності, зазначаючи дату внесення зміни та його нове місцезнаходження

(місце проживання). Внесені відомості засвідчуються підписом посадової

особи і печаткою органу державної реєстрації. Відповідна інформація

вноситься і до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності.

Протягом п'яти робочих днів з дня одержання повідомлення про зміну

місцезнаходження (місця проживання) суб'єкта підприємницької діяльності

орган державної реєстрації шляхом подання інформаційного повідомлення

сповіщає про це органи державної статистики, державної податкової

служби, Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування за місцезнаходженням

(місцем проживання) суб'єкта підприємницької діяльності.

Положенням не визначено чи вимагає зміна місцезнаходження внесення

змін до установчих документів. За змістом ст.7 Закону України лПро

господарські товариства» зміни, що відбулися в установчих документів

підлягають державній реєстрації. Оскільки місцезнаходження суб'єкта

підприємницької діяльності зазначається в установчих документах,

то зміна місцезнаходження однозначно призводить до змін в установчих

документах. З огляду на це, вважаємо, що зміни місцезнаходження

повинні супроводжуватися реєстрацією змін в установчих документів.

У разі зміни місцезнаходження (місця проживання) суб'єкта підприємницької

діяльності пов'язаної із зміною адміністративного району (міста)

, суб'єкт підприємницької діяльності у 7-денний термін подає до

органу державної реєстрації, на обліку в якому він перебуває, заяву

та копію документа, що засвідчує зміну місцезнаходження (місця проживання)

. Орган державної реєстрації протягом п'яти робочих днів надсилає

рекомендованим листом реєстраційну картку та реєстраційну справу

органові державної реєстрації за новим місцезнаходженням (місцем

проживання) цього суб'єкта підприємницької діяльності.

Суб'єкт підприємницької діяльності у 30-денний термін з дня зняття

з обліку в органі державної реєстрації за попереднім місцезнаходженням

зобов'язаний подати до органу державної реєстрації за новим місцезнаходженням реєстраційну картку з

внесеними змінами та оригінал свідоцтва для внесення в нього відповідних змін.

Орган державної реєстрації за новим місцезнаходженням суб'єкта підприємницької

діяльності у 5-денний термін з дня отримання документів подає до

органів державної статистики та державної податкової служби .завірені

копії реєстраційної картки, а до органів Пенсійного фонду та Фонду

соціального страхування - інформаційне повідомлення.

У разі, якщо в 30-денний термін з дня зняття з обліку в органі державної

реєстрації за попереднім місцезнаходженням, заявник не звернувся

до органу державної реєстрації за новим місцезнаходженням, останній

має право зверну-


!!60


тися до суду (арбітражного суду) з позовом про скасування державної

реєстрації. Проте, якщо підприємство повідомляє про зміну місцезнаходження

з простроченням встановленого терміну, але реєстраційний орган цього

не виявив раніше і не звернувся з заявою в арбітражний суд, то підстав

для відмови у реєстрації зміни місцезнаходження немає.

Для державної реєстрації зміни місцезнаходження, яка не пов'язана

із зміною адміністративного району, необхідно подати:

1) оригінал статуту та установчого договору (для відмітки про внесення змін);

2) оригінал свідоцтва про державну реєстрацію;

3) три примірники змін до установчих документів - з них два оригінали,

а один - нотаріально засвідчена копія:

4) документи, що підтверджують зміну місцезнаходження. Якщо зміна

місцезнаходження відбувається в результаті зміни місця проживання

одного з учасників, то підтверджувати місцезнаходження не потрібно;

5) протокол зборів учасників про внесення змін до установчих документів,


пов'язаних із зміною місцезнаходження;

6) реєстраційну картку;

7) квитанції про сплату 30% реєстраційного збору: міськ(рай)фінвідділ 70%:

реєстраційний орган 30%.

Для державної реєстрації зміни місцезнаходження, котра пов'язана

із зміною адміністративного району, реєстраційному органу на протязі

7 днів з дня зміни місцезнаходження, необхідно подати:

1) заяву про зміну місцезнаходження, адресовану органу, в якому

перебуває на обліку суб'єкт підприємницької діяльності;

2) документ, що засвідчує зміну місцезнаходження (відповідний договір)

. Реєстраційному органу за новим місцезнаходженням на протязі ЗО

днів з дня зняття з обліку в органі державної реєстрації за попереднім

місцезнаходженням необхідно подати:

3) оригінал статуту та установчого договору (для відмітки про внесення змін);

4) оригінал свідоцтва про державну реєстрацію;

5) три примірники змін до установчих документів - з них два оригінали,

а один - нотаріально засвідчена копія;

6) документи, що підтверджують зміну місцезнаходження. Якщо зміна

.місцезнаходження відбувається в результаті зміни місця проживання

одного з учасників, то підтверджувати місцезнаходження не потрібно:

7) протокол зборів учасників про внесення змін до установчих документів,

Пов'язаних із зміною місцезнаходження:

8) реєстраційну картку;

9) квитанції про сплату 30% реєстраційного збору: міськ(рай)фінвідділ 70%;

реєстраційний орган 30%.


!!61


4 3 2 ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ ЗМІН В УСТАНОВЧИХ ДОКУМЕНТАХ, ПОВ'ЯЗАНИХ

13 ЗМІНОЮ УЧАСНИКІВ (ВЛАСНИКА ПІДПРИЄМСТВА)

Зміна складу учасників пов'язана з припиненням корпоративних відносин

(відносин участі в товаристві) учасників, зазначених в установчих

документах, або з набуттям корпоративних прав новими особами, які

раніше не були учасниками товариства. Правовими підставами зміни

складу учасників є:

1) відступпення частки в статутному фонді товариства (ст- 53,65,

69, 77 Закону України лПро господарські товариства»);

2) вихід учасників з товариства (ст.54, 65, 71, 77 Закону України лПро

господодарські товариства»);

3) виключення учасників з товариства (ст.64, 65, 72, 77 Закону України лПро

господарські товариства»);

4) прийняття (вступ) у товариство нових учасників, в тому числі

правонаступників (ст. 55, 65, 78 Закону України лПро господарські товариства»);

5) в акціонерному товаристві зміна акціонерів відбувається шляхом відчуження акцій. Причому, в закритих акціонерних товариствах

зміна акціонера пов'язана із зміною установчих документів і підлягає

реєстрації, а в відкритих акціонерних товариствах відчуження акцій

до змін в установчих документах не призводить;

6) звернення стягнення на частку (ст.57,73 Закону України лПро господарські

товариства»),

-і -Хi/i v

Питання зміни учасників регулюється Положенням лише У ч.З п.24: лУ разі

внесення до установчих документів змін, пов'язаних із зміною складу

засновників (учасників) суб'єкта підприємницької діяльності, подаються

оформлені згідно з вимогами законодавства документи, що засвідчують:

добровільний вихід юридичної особи із складу засновників (учасників)

-подається копія рішення засновника, а фізичної особи - нотаріально засвідчена

заява;

примусове виключення засновників (учасників) - подається рішення

уповноваженого на це органу».

Цієї норми явно недостатньо для врегулювання процесу державної реєстрації

зміни складу засновників, особливо зважаючи на зростаючу популярність

такої ділової операції в Україні.


4.3.2.1. ВІДСТУПЛЕННЯ ЧАСТКИ В СТАТУТНОМУ ФОНДІ.

Під відступленням частки О'ічастини) розуміється її відчуження,

тобто передача іншим особам на підставі будь-якого цивільно-правового

договору: договору дарування, міни, купівлі-продажу тощо. При визначенні

вимог до договору про відступлення частки (її частини) необхідно

керуватися нормами, що встановлюють загальні вимоги до договорів

того чи іншого виду. Прикладом такого договору може бути: лДоговір

про відступлення шляхом купівлі-продажу частки у статутному фонді

товариства з обмеженою відповідальністю лМарія».

Аналіз ст.42, 43, 44. 47 ЦК України, ст.8 Закону України лПро підприємництво»

дає підстави вважати, що договір про відступлення частки в статутному

фонді повинен укладатися в письмовій формі. По-перше, вартість цих

угод, як правило,


!!62


перевищує 100 гривень; по-друге, ці угоди не виконуються під час

їх укладення; потрете, вони є підставою для державної реєстрації

зміни складу учасників. Окремі реєстраційні органи вимагають укладення

договору про відступлення частки у нотаріальній формі. Такі вимоги

незаконні, оскільки ні Цивільним кодексом, ні Положенням для такого

виду угод не передбачається дотримання нотаріальної форми. Разом

з тим, вважаємо, що нотаріальне посвідчення договору про відступлення

частки доцільне, оскільки при цьому перевіряється відповідність

угоди вимогам закону. Право вибору форми договору - просто письмова

чи нотаріально посвідчена - належить сторонам. При цьому слід враховувати,

що за посвідчення договору справляється державне мито (плата за

нотаріальні дії) в розмірі 5% від суми договору.

Істотними умовами договорів про відступлення частки в статутного фонді є:

1) предмет договору (відступлення частки шляхом купівлі-продажу,

дарування, міни тощо),

2) ідентифікаційні ознаки товариства (ким і коли зареєстровано,

повне найменування відповідно до установчих документів, ідентифікаційний

код, місцезнаходження підприємства),

3) характеристика частки, що відступається (її розмір в грошовому

і процентному виразі)(*1)

4) сума договору,


5) інші умови необхідні для договорів даного виду.

Відповідні; до ст. 53 Закону України лПро господарські товариства»

відступлення частки можливе лише при певних передумовах:

а) згода решти учасників товариства на відступлення частки одному

чи кільком учасникам цього ж товариства, а якщо інше не передбачено

установчими документами, то і третім особам;

б) відмова інших учасників від переважного права на придбання частки;

в) відсутність заборони в установчих документах на відступлення

частки на користь осіб, які не є учасниками товариства (третіх осіб)

. Якщо установчі документи містять таку заборону, то відчуження

частки можливе лише після внесення змін до установчих документів,

що цю заборону скасовують;

г) повне внесення вкладу учасником, який відступає частку, якщо

вона відчужується третім особам, тобто не учасникам товариства. Неповністю оплачена частка може бути відчужена лише на користь

учасників товариства.

Наявність передумов для відступлення частки підтверджується відповідними

. документами: протоколом зборів учасників, свідоцтвом товариства

або довідкою банківської установи про повну сплату вкладу.

Передача учасником повного чи командитного товариства своєї частки

іншим учасникам цього товариства або третім особам може бути лише

за згодою всіх учасників. Для відступлення частки у повному і командитному

товаристві не вимагається її внесення в повному розмірі.

(**1) При визначенні розміру частки необхідно враховувати різницю

між розміром і вартістю частки.Вартість частки визначається шляхом

множення чистих активів товариства на процент участі у статутному

фонді. Законом передбачено відступлення частки статутного фонду,

тому має значення, насамперед, зафіксований в установчих документах

розмір частки та її процентний вираз,


!!63


Відступлення частки в статутному фонді оформляється договором між

учасником, який відступає частку, і особою, яка її набуває. На підставі

одностороннього акту (заяви) відступлення не відбувається. Особа,

на користь якої відступлено частку, стає правонаступником всіх

прав та обов'язків попереднього учасника, які він мав у відношенні

до товариства з моменту укладення договору. Правонаступництво відбувається

лише щодо прав та обов'язків, що витікають з установчого договору.

Положення не передбачає які саме документи потрібно подавати як

доказ відступлення частки, оскільки відступлення не є добровільним

виходом і не є примусовим .виключенням, про які йдеться у ч.З п.

24 Положення. Вважаємо, що ч.З п.24 Положення повинна бути розширена:

у випадку відступлення частки необхідно подати копію договору, який

про це свідчить. Зразок договору про відступлення частки наводиться у додатках.

Для державної реєстрації змін в установчих документах, пов'язаних

із зміною складу учасників в зв'язку з відступленням частки, необхідно подати:

1) оригінал статуту та установчого договору (для відмітки про внесення

змін (доповнень);

2) три примірники змін в установчих документах - з них два оригінали,

а один - нотаріально засвідчена копія:

3) договір про відступлення частки;

4) документ, що підтверджує сплату в повному розмірі частки, що

відступається,;

5) протокол зборів учасників про згоду на відступлення частки:

6) реєстраційну картку;

7) квитанції про сплату 30% реєстраційного збору: міськ(рай)фінвідділ 70%:

30% - реєстраційний орган.


!!64

4.3.2.2. ВИХІД УЧАСНИКІВ З ТОВАРИСТВА.

Відповідно до пункту в) ст.10 Закону України лПро господарські товариства»

правом учасників господарських товариств є право вийти з товариства

у встановленому порядку, що не може бути обмежене ні установчими

документами, ні рішеннями органів товариства, ні зобов'язаннями

перед товариством чи його учасниками, ні іншими обставинами. Вихід

з товариства можливий і в тому випадку, якщо частка не оплачена повністю.

Вихід з товариства - це добровільна дія, спрямована на припинення

корпоративних правовідносин між учасником і товариством. Подати

заяву про вихід може лише учасник або його представник Учасник подає

заяву на ім'я вищого органу (збори учасників). Зміст заяви законом

не визначений. Мотиви виходу не мають правового значення і можуть

бути різними: переїзд на інше місце проживання, неможливість брати

участь в управлінні товариством за станом здоров'я, протест проти

дій товариства чи його учасників тощо. У внутрішньокорпоративних

відносинах вважається що учасник вийшов з товариства з моменту подання

заяви про вихід. У відносинах з третіми особами учасник втрачає