Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності грущинський І. М., Кравчук В. М пограничний Є. П. Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності. Науково-практичний посібник. Львів, Престиж-Інформ, 2000. 268 с

Вид материала

Содержание

4.3.2.5. Зміна складу засновників шляхом відчуження акцій.
4.3.2.6. Звернення стягнення на частку.

Подобный материал:

1 ... 8 9 10 11 12 13 14 15 ... 19

тобто тих осіб, які зазначені а установчих документах на момент

прийняття рішення про внесення додаткових внесків. Норма має диспозитивний

характер, тому збори учасників можуть одночасно з вирішенням питання про внесення додаткових внесків одним. декількома або всіма учасниками

здійснити перерозподіл часток в статутному фонді.

Законом чітко не визначено чи призводять додаткові внески до збільшення

статутного фонду. Це питання має практичне значення. Якщо додаткові

внески учасників не призводять до збільшення статутного фонду, то

відповідно до п.1.22 Закону України лПро внесення змін і доповнень

до Закону України лПро оподаткування прибутку підприємств» від 22.

05.1997р. ці внески вважають безповоротною фінансовою допомогою

товариству і підлягають оподаткуванню на загальних підставах. Якщо

ж вважати, що додаткові внески учасників призводять до збільшення

статутного фонду, то це неодмінно призводить до зміни часток учасників,

що суперечить ч.2 ст.51 Закону України лПро господарські товариства».

Навіть, якщо додаткові внески вносилися одним учасником, зміниться

процентне співвідношення часток всіх учасників.

Вважаємо, що норма, зазначена у ч.2 ст.51 Закону України лПро господарські

товариства» не регулює питання внесення додаткових внесків, пов'язаних

з виконанням рішення зборів про збільшення статутного фонду. Збільшення

статутного фонду можливе лише за рішенням зборів учасників, тому

внески учасників здійснені без такого рішення (самовільно) не призводять

ні до збільшення статутного фонду, ні до перерозподілу часток. Натомість,

якщо додаткові внески вносяться на підставі рішення зборів про

збільшення статутного фонду, то відбувається і перерозподіл часток.

Внески особи, яка приймається у товариство не є додатковими внесками

учасників в розумінні ст.51 Закону України лПро господарські товариства».

Тому одночасно з вирішенням питання про внесення внеску в статутний

фонд необхідно вирішувати питання про збільшення його розміру на

суму внеску нового учасника.

При збільшенні статутного фонду за рахунок внеску нового учасника

постає питання про зміну процентного розміру часток всіх учасників

товариства. Основна проблема полягає у визначенні співвідношення

внесків, зроблених до внеску нового учасника. Дійсно, якщо в 1995

році внески трьох учасників у розмірі 125 гривень забезпечували

кожному частку у розмірі 33,33% від мінімального статутного фонду

375 гривень, то внесок нового учасника у цьому ж розмірі сьогодні

забезпечить йому рівну з усіма учасниками частку (25%). При цьому

не враховується дійсна вартість цієї частки відносно майнового стану

трирічного товариства - розмір внесків не відображає його.

Вважаємо, що при збільшенні статутного фонду за рахунок нового учасника

перерозподіл часток в товаристві не може відбуватися механічно, з огляду лише

!!71

на розмір внесків, необхідно враховувати дійсну вартість часток

в залежності від вартості активів товариства. Лише в такому випадку

можна здійснити перерозподіл участі, який би відображав реальну

оцінку внеску кожного учасника у порівнянні з майном товариства.

Реальність оцінки внеску нового учасника має важливе значення,

насамперед, для дійсних учасників товариства.

Для забезпечення паритетності часток збори вирішують яку частину

з загальної суми внеску нового учасника зарахувати в статутний фонд.

Решта суми вноси' ьсяу фонд товариства як безповоротна фінансова

допомога. При цьому'втрачається на різниці в оподаткуванні внесків

в статутний фонд і безповоротної фінансової допомоги. Цей варіант

прийнятний тільки в тому випадку, якщо внесок може бути поділений

на частини, і зроблений, як правило, у грошовій формі. Але якщо

внесок має велику вартість, то для товариства є істотним питання

його оподаткування. Тому прийнятнішим видається інший варіант, при

якому не виникає податкових зобов'язань. За рахунок внеску засновника

збільшується статутний фонд, а після внесення внеску робиться перерозподіл

часток між учасниками в погодженій пропорції.

Рішення про прийняття нового учасника шляхом збільшення статутного

фонду за рахунок його внеску приймається більшістю голосів.

Викладені вище міркування призначалися, в основному, учасникам товариств,

оскільки реєстраційний орган не наділений правом контролювати правильність розподілу часток між попередніми і новими учасниками.

Для державної реєстрації змін в установчих документах, пов'язаних

із зміною складу учасників в зв'язку з вступом нового учасника шляхом

збільшення статутного фонду, необхідно подати:

1) оригінал статуту та установчого договору (для відмітки про внесення

змін (доповнень);

2) три примірники змін а установчих документах (або їх нову редакцію)

- з них два оригінали, а один - нотаріально засвідчена копія;

3) документ, що свідчить про сплату попередньо оголошеного статутного фонду;

4) протокол зборів учасників про прийняття нового учасника;

5) документ, що свідчить, про сплату внеску новим учасником;

6) реєстраційну картку:

7) квитанції про 30% сплату реєстраційного збору: міськ(рай)фінвідділ 70%;

30% - реєстраційний орган.

2а) Прийняття в товариство нових учасників шляхом перерозподілу

часток в статутному фонді.

Нового учасника можна прийняти у товариство шляхом перерозподілу

часток в статутному фонді товариства. Це можливо лише при одностайному

рішенні зборів учасників, тому що внаслідок вступу нового учасника

відбувається перерозподіл часток учасників, відповідно змінюється

і розподіл голосів.

Перерозподіл часток між учасниками можливий і в тому випадку, якщо

частки не оплачені повністю.

Для державної реєстрації змін в установчих документах, пов'язаних

із зміною складу учасників в зв'язку з вступом нового учасника шляхом

перерозподілу часток в статутному фонді, необхідно подати:

!!72

1) оригінал статуту та установчого договору (для відмітки про внесення

змін (доповнень);

2) три примірники змін в установчих документах (або їх нову редакцію)

- з них два оригінали, а один - нотаріально засвідчена копія;

3) протокол зборів учасників про прийняття нового учасника та перерозподіл часток;

4) реєстраційну картку;

5) квитанції про сплату 30% реєстраційного збору: міськ(рай)фінвідділ 70%;

30% - реєстраційний орган.

26) Прийняття в товариство нових учасників шляхом передачі їм частки,

належної товариству. Відповідно до ч.4 ст.53 Закону України лПро

господарські товариства» частка учасника товариства з обмеженою

відповідальністю після повного внесення вкладу може бути придбана

самим товариством. У цьому випадку товариство зобов'язане передати

її іншим учасникам або третім особам у строк до одного року. Протягом

цього періоду розподіл прибутку, голосування і визначення кворуму

у вищому органі провадяться без урахування частки, придбаної товариством .

Частку товариство може передати новому учаснику як безкоштовно,

так і за плату. Плата за придбання частки може перевищувати її реальну

вартість. При купівлі частки належної товариству, кошти сплачені

новим учасником не е внеском в статутний фонд і, відповідно, не

призводять до його збільшення.

Рішення про передачу частки приймається зборами учасників. Передача

частки належної товариству новому учаснику не тягне за собою зміни

часток інших учасників.

Для державної реєстрації змін в установчих документах пов'язаних

із зміною складу учасників а зв'язку з вступом нового учасника шляхом

передачі йому чзсіки належної товариству, необхідно подати:

1) оригінал статуту та установчого договору (для відмітки про внесення

змін (доповнень):

2) три примірники змін в установчих документах (або їх нову редакцію)

- з них два оригінали, а один - нотаріально засвідчена копія;

3) протокол зборів учасників про придбання частки товариством;

4) документи, що підтверджують повну сплату частки, що належить товариству;

5) протокол зборів учасників про прийняття нового учасника та передачу

йому частки належної товариству:

6) реєстраційну картку;

7) квитанції про сплату 30% реєстраційного збору: міськ(рай)фінвідділ 70%;

30% - реєстраційний орган.

4.3.2.4.3. Прийняття в товариство правонаступників (спадкоємців)

. Зміна складу учасників можлива з об'єктивних причин: смерть учасника

(фізичної особи) або реорганізація учасника-юридичної особи. Реорганізація

юридичної особи можлива шляхом перетворення, виділення, поділу,

злиття і приєднання. У випадку реорганізації шляхом перетворення правонаступником стає юридична

особа, що виникла на базі реорганізованої. При виділенні майно,

майнові права (в тому числі корпоративні) розподіляються між реорганізованим

і виділеним підприємством

!!73

на підставі роздільного акту (балансу). При поділі кожне з створених

підприємств є правонаступником реорганізованого. При злитті правонаступником

стає новоутворене підприємство. При реорганізації шляхом приєднання

права та обов'язки підприємства, що приєднується, переходять до

підприємства, котре реорганізується.

Спадкоємець (правонаступник) не стає учасником товариства лише в

силу статусу спадкоємця. Участь у товаристві є добровільною, тому

спадкоємець повичен виявити своє бажання вступити у товариство або

відмовитися від вступу. Якщо спадкоємців (правонаступників) декілька

і всі вони виявили бажання вступити у товариство, частка, належна

учаснику, повинна бути розподілена пропорційно частці кожного: спадкоємця

у спадщині. Якщо частина спадкоємців бажає вступити у товариство,

а решта відмовляється, здійснюється виділ частин частки, що належать

спадкоємцям, які відмовилися від вступу у товариство, а статутний

фонд підлягає зменшенню на вартість виділених частин частки. Решта

частин частки передається прийнятому спадкоємцю (правонаступнику).

Частка учасників - фізичних осіб може успадковуватися за законом

або за заповітом. Заповітом може бути визначено конкретну особу,

яка отримає частку після смерті заповідача. Право на спадщину підтверджується

свідоцтвом про право на спадщину, що видається нотаріальною конторою

через 6 місяців після смерті спадкодавця. До отримання свідоцтва

про право на спадщину питання про вступ у товариство не розглядається.

Закон надає спадкоємцям переважне право вступу у товариство. Питання

прийняття (неприйняття) у товариство правонаступника вирішується

зборами учасників.

Відповідно до ст.55 Закону України лПро господарські товариства»

при відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства

з обмеженою відповідальністю або відмові правонаступнику (спадкоємцю)

у прийнятті його до товариства йому видається у грошовій або натуральній

формі частка у майні товариства, котра належала реорганізованій

або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю). Вартість частки

визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника.

У цих випадках розмір статутного фонду товариства підлягає зменшенню.

Рішення товариства з обмеженою відповідальністю про зменшення його

статутного фонду набирає чинності не раніше, ніж через 3 місяці

після державної реєстрації та публікації про це у встановленому порядку.

Закон не передбачає строку протягом якого правонаступнику повинна

бути виділена частка у разі його відмови вступити у товариство.

Можливе застосування закону за аналогією, а саме ст.54 Закону України

"Про господарські товариства", що встановлює 12-місячний строк.

Для державної реєстрації змін в установчих документах, пов'язаних

із зміною складу учасників в зв'язку з прийняттям (неприйняттям)

правонаступника (спадкоємця), необхідно подати:

1) оригінал статуту та установчого договору (для відмітки про внесення

змін (доповнень):

2) три примірники змін в установчих документах (або їх нову редакцію)

- з них два оригінали, а один - нотаріально засвідчена копія;

!!74

3) протокол зборів учасників про прийняття (відмову у прийнятті)

нового учасника;

4) документ, що засвідчує правонаступництво (спадкоємство): для

фізичних осіб - копію свідоцтва про право на спадщину: для юридичних

осіб - свідоцтво про державну перереєстрацію або копії установчих

документів, в яких зазначено правонаступництво, або акт розподілу

майна (роздільний акт) між правонаступниками:

5) реєстраційну картку;

6) квитанції про сплату 30% реєстраційного збору: міськ(рай)фінвідділ 70%:

30% - реєстраційний орган.

4.3.2.5. ЗМІНА СКЛАДУ ЗАСНОВНИКІВ ШЛЯХОМ ВІДЧУЖЕННЯ АКЦІЙ.

Відчуження акцій можливе лише в акціонерному товаристві. В установчих

документах відкритого акціонерного товариства не зазначаються акціонери, тому їх зміна в зв язку з відчуженням акцій не вимагає

реєстрації змін в установчих документах У закритих акціонерних товариствах

всі акції розподіляються між засновниками, які зазначаються в установчих

документах. Тому перехід права власності на акції закритого акціонерного

товариства повинен супроводжуватись внесенням відповідних змін в

установчі документи. Це підтвердила Державна комісія з цінних паперів

та фондового ринку у п.4. роз'яснення від 19.03.97 p. Ns 9 лПро

порядок застосування ст.22 Закону України "Про цінні папери і фондову

біржу" при реєстрації випуску акцій закритого акціонерного товариства».

Відчуження акцій здійснюється з обов'язковою реєстрацією такого

відчуження у реєстрі акціонерів акціонерного товариства, що ведеться

самим товариством або незалежним реєстратором. Підтвердженням переходу

права власності на іменні акції е виписка з реєстру.

Для державної реєстрації змін і доповнень до установчих документів

закритого акціонерного товариства, пов'язаних із зміною засновника

внаслідок відчуження акцій, необхідно подати:

1) оригінал статуту чи установчого договору (для відмітки про внесення

змін (доповнень);

2) три примірники змін в установчих документах(або їх нову редакцію)

- з них два оригінали, а один - нотаріально засвідчена копія;

3) зареєстрований договір про відчуження акцій або виписку з реєстру акціонерів;

4) реєстраційну картку;

5) квитанції про сплату 30% реєстраційного збору: міськ(рай)фінвідділ 70%;

30% - реєстраційний орган.

4.3.2.6. ЗВЕРНЕННЯ СТЯГНЕННЯ НА ЧАСТКУ.

Товариство не несе відповідальності за зобов'язання учасників. За

загальним правилом, сформульованим у ст.57, 73 Закону України лПро

господарські товариства» звернення стягнення на частку учасника

в товаристві за його власними зобов'язаннями не допускається

Відповідно до ч.2 ст.57 Закону України лПро господарські товариства»

!!75

(стосується товариств з обмеженою відповідальнісгю, товариств з

додатковою відпонідальністю) при недостатності майна учасника для

покриття його боргів кредитори мають право вимагати виділення частки

учасника-боржника у порядку, передбаченому ст.55 Закону України

лПро господарські товариства».

Ст.55 Закону України лПро господарські тои;ірисгна» встановлює порядок

вступу або відмови від вступу в товариство правонаступників (спадкоємців)

учасника. Вартість частки, яка виділяється для наступного звернення

стягнення, визначається станом на день звернення кредиторів в товариство

з вимогою про виділення частки.

Звернення стягнення на частку учасника можливе лише після її виділення.

Законом не встановлено протягом якого строку товариство повинно

здійснити виділення. Можлива аналогія ст.54, яка передбачає 12 -місячний

термін. Виділення частки можливе як у грошовій формі, так і в натуральній

- на розсуд товариства.

Правом вимоги виділення частки для звернення стягнення користуються

лише кредитори, які мають підтверджені документами (рішення суду,

виконавчі написи нотаріусів тощо) вимоги до боржника-учасника.

Частка виділяється лише в тому випадку, якщо іншого майна учасника

недостатньо для покриття боргів перед кредиторами. Тому збори учасників

мають право відмовити кредитору у виділенні частки боржника-учасника

посилаючись на те. що а нього є інше майно, на яке

може бути звернуто стягнення.

Практично кредитори можуть реалізувати своє право на звернення стягнення

на частку лише в межах судового виконання. Судове рішення є єдиною

підставою для виділення частки. Якщо частка виділяється r грошовій

формі, то гроші зараховуються в депозит суду і вже попм сші,:ічуюіі.

ся кредитору. Якщо частка виділена в натуральній формі, т здійснюється

її реалізація в порядку передбаченому главою 45 ЦПК України

Вважаємо, що товариство не маг підстав для сплати вартості виділеної

частки безпосередньо кредитору, який заявив таку вимогу, оскільки

можуть бути порушені права учасника або інших його кредиторів.

Закон не передбачає можливості виділення частини частки. Тому частка

виділяється в цілому, незалежно від її вартосгі та розміру боргу. Особа, частку якої виділено для звернення стягнення,

втрачає статус учасника з моменту виділення

частки.

До виділення частки з метою звернення на неї стягнення застосовуються

правила ст.55 Закону України "Про господарські товариства", котра

передбачає необхідність зменшення статутного фонду на суму виділеної частки.

Відповідно до ч.2 ст.73 Закону України "Про господарські товариства"

(застосовується до повних та командитних товариств) при недостатності

майна учасника для покриття боргів за його зобов'язаннями кредитори

у встановленому порядку можуть вимагати ліквідації товариства або

виділення долі учасника-боржника. Решта учасників мають право з

метою збереження товариства виділити частку учасника-боржника в

грошовій або натуральній формі відповідно до балансу, складеного

на день вибуття такого учасника з товариств

Таким чином, на відміну від товариств ,ч обмеженою та додатковою

відповідальністю, кредитори учасників повних і комлндиіних товариств мають ширше

!!76

коло прав. Крім права на виділення частки учасника-боржника, вони

мають право вимагати ліквідації товариства. Підстави ліквідації

передбачені законом. Умовно вони поділяються так:

а) ліквідація за рішенням зборів учасників (добровільна);

б) ліквідація за рішенням інших компетентних органів (примусова ліквідація).

Добровільна ліквідація поза рішенням зборів учасників не можлива,

навіть у тому випадку, якщо на цьому наполягають кредитори. Очевидно,

мова може йти лише про примусову ліквідацію. Остання можлива лише

за рішенням суду і на підставах, встановлених законом. Підстави

примусової ліквідації визначені ст.19 Закону України лПро господарські

товариства'' і ст.34 Закону України лПро підприємства в Україні».

Остання з зазначених норм містить відсилку на те, що підприємство

ліквідується й з інших, тобто не зазначених у цій статті, підстав

(ліквідація повного чи командитного товариства з ініціативи кредитора

учасника-боржника якраз і є таким випадком, передбаченим законодавством).

Необхідність наділення кредитора правом вимоги ліквідації повного

(командитного) товариства за борги одного з учасників викликає певні

сумніви. Товариство і його учасник - окремі самостійні суб'єкти.

Борги учасника є лише його боргами і товариство не повинно відповідати

за зобов'язання учасника-боржника.

Примусова ліквідація є найсуворішою санкцією по відношенню до товариства.

Збереження за кредитором права вимагати примусову ліквідацію товариства

означало б перекладання відповідальності з фактичного боржника-учасника

Blog

Содержание