Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності грущинський І. М., Кравчук В. М пограничний Є. П. Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності. Науково-практичний посібник. Львів, Престиж-Інформ, 2000. 268 с
| Вид материала | Документы |
Содержание4.5. Видача дублікатів документів 4.6. Скасування державної реєстрації |
- Назва реферату: Особливості внутрішнього аудиту Розділ, 114.02kb.
- Управління якістю, 106.01kb.
- Ця Інструкція визначає порядок реєстрації в Держекспортконтролі суб’єктів підприємницької, 128.42kb.
- План занять та самостійної роботи Тема Поняття підприємництва, суб'єктів підприємницької, 81.63kb.
- Ставки фіксованого податку для фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, 86.84kb.
- Державна реєстрація підприємства, 40.99kb.
- * та (зазначити, належить(ать) чи не належить(ать)) ступінь секретності**, 20.98kb.
- До уваги суб’єктів підприємницької діяльності!, 50.63kb.
- Ставки єдиного податку для громадян суб’єктів підприємницької діяльності без створення, 615.67kb.
- Реферат з дисципліни "Податкова система" на тему : «Фінансові санкції, які застосовують, 586.86kb.
власності є і приватне підприємство. Тому при перетворенні господарського
товариства у приватне підприємство відбувається перереєстрація в
зв'язку із зміною організаційно-правової форми, а не в зв'язку із
зміною форми власності.
Організаційно-правова форма підприємства визначає форму власності.
Вид підприємства, як, правило, визначає хто є його засновником:
приватне підприємство
- фізична особа, комунальне підприємство - орган місцевого самоврядування,
казенне підприємство - держава в особі уповноваженого органу центральної
виконавчої влади. Тому зміна форми власності (наприклад, приватизація
майна державного підприємства) тягне за собою зміну організаційно-правової форми.
Вважаємо, що закон потребує вдосконалення в частині підстав перереєстраціі.
На нашу думку, є пише одна така підстава - зміна найменування.
Воно змінюється. якщо змінюється назва, організаційно-правова форма
і форма власності підприємства.
В деяких випадках здійснюється перереєстрація реорганізованих підприємств.
При реорганізації шляхом перетворення, злиття або поділу відбувається
зміна назви і (або) організаційно-правової форми підприємств. При
реорганізації шляхом виділення або приєднання перереєстрація не
здійснюється, оскільки реорганізоване підприємство обліковується
у Єдиному державному реєстрі під тією ж назвою, у тій самій організаційно-правов
ій формі і не змінює форму власності. У цих випадку приєднання вносяться
зміни до статуту підприємства, яка приєднало, а у випадку виділення
правонаступництво фіксується у статуті виділеного підприємства.
П.20 Положення передбачає, що у місячний термін з моменту настання
зміни назви, організаційно-правової форми або форми власності суб'єкт
підприємницької діяльності зобов'язаний подати документи для перереєстрації.
Практично відстежити зміни органом державної реєстрації важко.
Але якщо суб'єкт підприємницької діяльності подав документи на перереєстрацію
з простроченням встановленого законом строку, реєстраційний орган
не має права відмовити у перереєстрації. Разом з тим, він має право
звернутися в арбітражний суд з заявою про скасування державної реєстрації
такого суб'єкта підприємницької діяльності на підставі ч.З п.33 Положення.
Відповідно до п.2Т Положення перереєстрація суб'єкта підприємницької
!!90
діяльності проводиться в порядку, встановленому для його реєстрації.
Посилаючись на цю норму, реєстраційні органи вимагають подання довідки установи банку про внесення
30% статутного фонду при перереєстрації товариства з обмеженою відповідальністю
у зв'язку із зміною назви. Така вимога законна, хоча її доцільність
викликає сумніви. Вважаємо, що для перереєстрації повинні існувати
окремі правила, оскільки суб'єкт підприємницької діяльності, що
перереєстровується, вже існує, майно його сформоване.
У разі перереєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, що визначається
правонаступником підприємства, приватизованого як цілісний майновий
комплекс, подається документ, що засвідчує право власності на зазначений
об'єкт (договір купівлі-продажу майна, реєстраційне посвідчення,
видане органом бюро технічної інвентаризації).
Про зміну назви, організаційно-правової форми або форми власності
суб'єкт підприємницької діяльності повинен інформувати громадськість
шляхом розміщення оголошення відповідного змісту у друкованих засобах
масової інформації. Закон не визначає вимог до друкованого засобу
масової інформації (засновник, сфера розповсюдження, наклад, вид
тощо). Вважаємо що обраний для оголошення друкований засіб масової
інформації повинен відповідати наступним мінімальним вимогам: сфера
розповсюдження - місцева (місцевість, в якій зареєстрований суб'єкт
підприємницької діяльності), частина тиражу повинна розповсюджуватися
уроздріб, основне коло читачів - підприємці.
4.3 п.22 Положення передбачає, що у разі перереєстрації оригінали
свідоцтва про державну реєстрацію та установчих документів реорганізованих
товариств повертаються до органу державної реєстрації, тобто, якщо
на день перереєтраціі суб'єкт підприємницької діяльності втратив
оригінал або установчі документи, він повинен отримати ;х дублікат.
Це навряд чи доцільно, оскільки отримавши дублікати, суб'єкт підприємницької
діяльності повертає їх органу державної реєстрації. Якщо втрачені
оригінали свідоцтва про державну реєстрацію або (і) установчих документів,
суб'єкт підприємницької діяльності повинен подати доку менти, необхідні
для отримання дублікату (підтвердження опублікування в друкованих
засобах масової інформації оголошення про визнання недійсним втрачене
свідоцтво про державну реєстрацію із зазначенням ідентифікаційного
коду чи ідентифікаційного номера: заяву про видачу дубліката свідоцтва
про державну реєстрацію; платіжний документ про сплату реєстраційного
збору за видачу дублікату) та документи, необхідні для перереєстрації.
Таким чином, дублікати втрачених документів видавати не потрібно.
Для перереєстрації суб'єкта підприємницької діяльності реєстраційному
органу необхідно подати:
1) оригінали (або їх дублікати) установчих документів та свідоцтва
про державну реєстрацію підприємства, яке перереєстровується;
2) три примірники установчих документів - з них два оригінали, а
один -нотаріально засвідчена копія;
3) підтвердження опублікування в друкованих засобах масової інформації
оголошення про зміни;
!!91
4) документ, що засвідчує право власності на об'єкт (договір купівлі-продажу
майна, реєстраційне посвідчення, видане органом бюро технічної інвентаризації)
- У разі перереєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, що
визначається правонаступником підприємства, приватизованого як цілісний
майновий комплекс;
5) документ, що засвідчує сплату власником (власниками) внеску до
статутного фонду суб'єкта підприємницької діяльності в розмірі,
передбаченому законом;
6) реєстраційну картку;
7) квитанції про сплату реєстраційного збору: міськ(рай)фінвідділ
70%; 30% -реєстраційний орган.
4.5. ВИДАЧА ДУБЛІКАТІВ ДОКУМЕНТІВ
Положення містить окрему главу, що визначає порядок видачі дублікату
свідоцтва про державну реєстрацію. Виготовлення дублікатів установчих
документів не передбачено. Відповідно до п.32 Положення реєстраційний
орган може видати лише копії установчих документів. Такі копії не
є дублікатами і, відповідно, оригінал не замінюють. Це може створити
ситуацію, коли суб'єкт підприємницької діяльності не зможе здійснити
реєстраційні процедури, котрі передбачають подання оригіналів установчих документів (зміни, скасування державної
реєстрації). Якщо дублікат установчого договору можна отримати у
нотаріуса, який засвідчував договір, то статут, як правило, у нотаріусів
не залишається. На нашу думку, доцільно передбачити у Положенні
наступне: копії установчих документів, видані реєстраційним органом
в зв'язку з втратою оригіналів, вважати дублікатамії
Оплати реєстраційного збору за видачу копій установчих документів
замість втрачених (загублених тощо) законодавством не передбачено.
У випадку втрати дубліката свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкт
підприємницької діяльності не позбавлений права повторно звернутися
до органу державної реєстрації за отриманням дубліката.
П.30 Положення чітко визначає перелік документів, котрі необхідно
подати реєстраційному органу для отримання дубліката свідоцтва про
державну реєстрацію:
1) заява про видачу дубліката свідоцтва про державну реєстрацію
довільної форми;
2) підтвердження опублікування в друкованих засобах масової інформації
оголошення про визнання недійсним втрачене свідоцтво про державну
реєстрацію із зазначенням ідентифікаційного коду чи ідентифікаційного номера;
3) квитанції про сплату 10% реєстраційного збору: міськ(рай)фінвідділ 70%;
30% - реєстраційний орган.
Положенням не передбачено які документи необхідно подавати при втраті
оригіналів установчих документів для отримання їх копій відповідно
до п.32 Поло-жeння. Ліцензійна палата вважає, що у разі втрати оригіналів
установчих документів власник (власники) суб'єкта підприємницької
діяльності публікує об'яву про втрату Друкованих засобах масової
інформації, після чого робить копію установчих документів, на якій
ставляться відмітки, в т.ч. ті, що були на оригіналах.
Застосування норми п.30 Положення, яка передбачає подання оголошення
!!92
про визнання недійсним втрачений документ за аналогією в даному
випадку не застосовується. Визнання недійсними установчі документи
можливе лише в судовому порядку на підставах, визначених ст.48-51
Цивільного кодексу України.
Таким чином, якщо виходити зі змісту п.32 Положення, суб'єкт підприємницької
діяльності має право отримувати копії втрачених оригіналів установчих
документів безкоштовно, подавши лише одну заяву. Практика цього
не сприймає. Реєстраційні органи беруть плату в погодженому розмірі
(наприклад, за аналогією з реєстраційним збором за видачу дубліката
свідоцтва про державну реєстрацію -10%).
П.32 Положення передбачає, що з заявою про видачу копії установчих
документів, може звернутися засновник. А чи може з такою заявою
звернутися заявник? Вважаємо, що немає підстав змінювати загальну
термінологію, що використовується у Положенні. Поняття засновник
і заявник не тотожні: не кожний заявник є засновником, і не кожний
засновник-заявником. Встановлювати обмеження саме щодо видачі дубліката
не доцільно. Вважаємо, що видача копій допустима як за заявою засновника,
так і його уповноваженого органу (заявника). В цілому порядок видачі
копій (дублікатів) втрачених установчих документів потребує вдосконалення.
Необхідно встановити строки, плату за таку дію, і надати копіям
втрачених оригіналів установчих документів статусу дублікатів.
Відповідно до п.31 Положення орган державної реєстрації протягом
п'яти робочих днів з дня надходження заяви повинен видати дублікат
свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності.
Строків видачі копій установчих документів не встановлено.
Положення не забороняє виготовляти копії інших документів, що зберігаються
в реєстраційному органі. Ліцензійна палата роз'яснює, що органу
державної реєстрації дається прав.) тільки у своєму приміщенні надавати
можливість зробити копії устачовчих документів. Реєстраційну справу,
як документ суворої звітності, забороняється виносити з приміщення
органу державної реєстрації та розукомплектовувати шляхом вилучення
документів. Але це не значить, що орган державної реєстрації зобов'язаний
робити ксерокопії документів. Виходить, що робити копії-це право, а не обов'язок органу державної реєстрації.
4.6. СКАСУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ
Скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності
~ це реєстраційна процедура, метою якої е позбавлення фізичної особи
або підприємства статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Скасування
державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності-юридичної
особи є підставою для його виключення з Єдиного державного реєстру
підприємств та організацій.
Підстави скасування державної реєстрації поділяються на дві групи:
1. за заявою власника (власників) або уповноважених ним (ними) органів
чи за особистою заявою підприємця-громадянина;
2. на підставі рішення суду (арбітражного суду) в разі:
2.1. визнання недійсними або такими, що суперечать законодавству,
установчих документів. Судом вирішується суперечка не про ліквідацію підприємства,
!!93
а про визнання недійсними установчі документи підприємства чи рішення
про його створення.
Відповідний позов може бути поданий державним органом, що згідно
з чинним законодавством контролює діяльність підприємства: прокурором:
органом, що здійснює державну реєстрацію; а також будь-яким підприємством
чи організацією, котрі вважають порушеними свої права чи інтереси,
в зв'язку із створенням (державною реєстрацією) відповідного підприємства,
тоді як позов про ліквідацію підприємства може бути поданий лише
у випадках, передбачених законом.
Підставами для визнання недійсними рішень про створення підприємств
чи їх установчих документів можуть бути, зокрема, вчинені при оформленні
цих документів з порушенням чинного законодавства, що позбавляє
їх юридичної сили;
невідповідність відомостей щодо виду підприємства та форми власності,
вміщених в установчих документах, фактичним обставинам.
Відповідно до Роз'яснення вищого арбітражного суду від 06.08.97р.
N 02-5/ 276 лПро деякі питання практики застосування Закону України
"Про підприємництво" із змінами і доповненнями, внесеними роз'ясненням
Вищого арбітражного суду України від 3 червня 1998 року № 02-5/202,
у випадку коли з матеріалів справи буде встановлено, що одним з
засновників підприємства, господарського товариства тощо (далі -
підприємство) е фізична особа, яка Законом або вироком суду позбавлена
права займатись підприємницькою діяльністю чи певним її видом, арбітражний
суд не має права, посилаючись на п.1 ч.2 ст.83 Арбітражного процесуального
Кодексу України (у подальшому - АПК) та ст.48 Цивільного кодексу
'/країни, визнавати установчий договір недійсним повністю або в
частині, що стосується цієї особи. У таких випадках слід виносити
окрему ухвалу на адресу власників майна підприємства або уповноваженого
ними органу та реєструючого органу (ст.90 АПК).
Якщо всупереч вимогам чинного законодавства, у тому числі ч.З ст.
2 Закону га Декрету Кабінету Міністрів України від 31.12.92 № 24-92
"Про впорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності,
створених за участю державних підприємств", одним з засновників
суб'єкта підприємництва виявиться державне підприємство або державний
орган, покликаний здійснювати контроль за діяльністю підприємств,
арбітражний суд повинен з посиланням на п.1 ч.2 ст.83 АПК визнати
недійсним повністю або в частині щодо участі такого підприємства
чи органу у підприємницькій діяльності установчий договір як такий,
що суперечить вимогам Закону (ст.48 Цивільного кодексу України)
. У подібних випадках також не виключено винесення окремої ухвали
за правилами ст.90 АПК.
2.2. здійснення діяльності, що суперечить установчим документам
та законодавству України. Обов'язок доведення обставин, пов'язаних
із діяльністю, що суперечить установчим документам, покладається
на позивача, яким може бути орган, що відповідно до чинного законодавства
здійснює контроль за діяльністю підприємства, або інша юридична особа.
2.3. несвоєчасне повідомлення суб'єктом підприємницької діяльності
про зміну його назви, організаційної форми, форми власності та місцезнаходження.
В попередній редакції цей пункт включав лише одну підставу для скасування
!!94
державної реєстрації - неповідомлення органу реєстрації про зміну місцезнаходження.
Вважаємо, що поза державною реєстрацією не можливо змінити ні назву,
ні організаційну форму, ні форму власності. У випадку прийняття
рішення про такі зміни підприємство належиться перереєструвати,
без перереєстрації для третіх осіб немає підстав вважати зміни такими,
що мають юридичну силу.
Позивачами стосовно цієї категорії суперечок у таких справах відповідно
до ч.5 ст.8 Закону України "Про підприємство" можуть бути органи,
що здійснюють державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності.
При цьому заявник повинен подати докази того, що суб'єкт підприємницької
діяльності фактично змінив своє місцезнаходження, назву, організаційну
форму або форму власності. Такими доказами можуть бути відповідні
акти, складені працівниками органів, що контролюють діяльність цих
суб'єктів, довідки органів управління житлово-комунальним господарством
або орендодавців за договором оренди державного майна про фактичну
відсутність суб'єкта підприємницької діяльності за його місцезнаходженням
тощо, у сукупності з іншими доказами, що підтверджують його фактичне
місцезнаходження - довідками та квитанціями відділень зв'язку, рекламними
оголошеннями, транспортними накладними, платіжними документами та ін.
Лише припинення підприємницької діяльності при відсутності доказів
зміни місцезнаходження суб'єкта підприємницької діяльності без своєчасного
оповіщення про це реєструючого органу не е підставою для скасування
державної реєстрації.
2.4. визнання суб'єкта підприємницької діяльності банкрутом. Піде
ґави і порядок визнання підприємства банкрутом визначено Законом
України лПро банкрутство» від 14 травня 1992 року. Відповідно до
ст.2 цього закону банкрутами визнаються юридичні особи - суб'єкти
підприємницької діяльності, неспроможні своєчасно виконати свої
зобов'язання перед кредиторами або перед бюджетом. Банкрутом не
визнаються підприємці-фізичні осіби, тому до них ця підстава скасування
не застосовується.
2.5. неподання протягом року до органів державної податкової служби
податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності згідно
з законодавством.
Реального механізму скасування с/б'єкта підприємницької діяльності
за цією підставою ще не розроблено. Запровадження такої підстави
має певний сенс у тому розумінні, що дозволяє виключати з державного
реєстру недіючі підприємства.
Крім підстав скасування державної реєстрації, передбачених Законом
України лПро підприємництво», відповідно до пп."в" ч.4 ст.19 Закону
України "Про господарські товариства" товариство ліквідується у
разі систематичного або грубого порушення ним законодавства на підставі
рішення арбітражного суду за поданням органів, що контролюють діяльність
товариства. Такими, що систематично порушують законодавство, слід
вважати господарські товариства, які двічі допускали порушення законодавства
і вчинили його знову, незалежно від того, чи притягалися вони до
відповідальності за попередні порушення. Як виняток, з урахуванням
конкретних обставин, пов'язаних із характером вчиненого порушення
законодавства, причин
!!95
його здійснення, тривалості у часі та наслідків, систематичним може
бути визнане і повторне порушення законодавства.
Грубим може вважатися одноразове порушення законодавства, що свідчить
про явне і умисне нехтування його вимогами з боку товариства, наприклад,
здійснення без спеціального дозволу (ліцензії) підприємницької
діяльності, щодо якої чинним законодавством встановлено обмеження)
, та завдало державі, юридичним чи фізичним особам значну шкоду.
Відповідно до пп."а" ст.19 Закону України лПро господарські товариства»
товариство ліквідується після закінчення строку, на який воно створювалося,
або після досягнення мети, поставленої при його створенні. Строк,
на який створюється товариство, повинен передбачатися в установчих документах.
Відповідно до ст.34 Закону України лПро підприємства в Україні»
підприємство ліквідується також у випадках, якщо прийнято рішення
про заборону його діяльності через невиконання умов, встановлених законодавством, і в передбачений
рішенням строк не забезпечено додержання цих умов або не змінено
вид діяльності.
Вважаємо, що перелік підстав для скасування державної реєстрації
має бути вичерпний і встановлюватися єдиним нормативним актом.