Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України, протокол №3 від 25 квітня 2007 р. Київ 2007

Вид материала

Документы

Содержание Вплив внутрішньоособистісного конфлікту на характер взаємодії подружніх пар Репрезентативність вибірки

Подобный материал:

• Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості, 3186.06kb.
• Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості, 4237.56kb.
• Методичні рекомендації, 87.62kb.
• А. М. Поповський, доктор філологічних наук, професор (Дніпропетровська юридична академія, 1578.44kb.
• Дудар Н. П., Филипович Л. О. Д81 Нові релігійні течії: український контекст (огляд,, 6232.65kb.
• Міністерство праці та соціальної політики україни інститут підготовки кадрів державної, 829.58kb.
• Соціальної політики україни інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості, 547.21kb.
• Соціальної політики україни інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості, 770.49kb.
• Міністерство праці та соціальної політики україни інститут підготовки кадрів державної, 3024.54kb.
• Міністерство праці та соціальної політики україни інститут підготовки кадрів державної, 1765.7kb.

ВПЛИВ ВНУТРІШНЬООСОБИСТІСНОГО КОНФЛІКТУ НА ХАРАКТЕР ВЗАЄМОДІЇ ПОДРУЖНІХ ПАР

Колесникова В.Ф. (м. Київ)

Веретельнік В.В. (м. Київ)

Протягом XX століття сімейний побут і шлюбні стосун­ки зазнали кардинальних змін, внаслідок чого функції сучасної сім'ї виг­лядають істотно інакше, ніж у минулому. Вирішальну роль стали відігравати психологічна і сексуальна функції, оскільки основними мотивами вступу до шлюбу постає, в першу чергу, задоволення потреб у психо­логічній і сексуальній близькості або воно є неодмінною умовою позитив­ної оцінки власного сімейного життя. Забезпечення побутового комфор­ту, відновлення витраченої енергії, народження і виховання дітей залиша­ються важливими завданнями сім'ї і віднімають більшу частину сімейного часу, але задоволення партнерів подружніми стосунками переважно визначається не господарськими якостями і досягненнями, як це було у патріархальній сім'ї, а характером спілкування партнерів, вмінням висловити схвалення, співчуття, підтримку, повагу, підтримувати повноцінні статеві стосунки.

Зміна відносного значення різних функцій сім'ї і є головною відпо­віддю на питання про причини послаблення міцності сучасної сім'ї її конфліктності, проблематичності.

Основні проблеми сім’ї зумовлюються:

- належністю до певної субкультури, етнічною та національною характеристикою;

- зовнішнім соціальним середовищем;

- взаємодією в самій системі;

- індивідуальними особливостями членів сім’ї;

- значимістю цінності потреби у щасливому сімейному житті для кожного із подружжя.

Кризові явища в сім'ї полягають у протиріччі традиційного і нового, чекань і реальності, звичних уявлень про сімейні стосунки і нових форм поведінки, які з'явля­ються у сучасному житті, тобто, у значному розходженні між двома площинами «свідомості», а саме: між площиною, що вміщує в себе усвідомлення провідних життєвих цінностей, особистісних замислів, подальших життєвих цілей, та площиною всього, що є безпосередньо доступним, пов’язаним із здійсненням конкретних легко досяжних цілей, що знаходяться в «психологічно споглядовому полі», в зоні легкої досяжності. І хоча поняття «цінність» і «доступність» не є полярними характеристиками мотиваційно-особистісної сфери, але від ступеня збуджуючої сили різних мотивів виникнення внутрішньоособистісних конфліктів в певних життєвих сферах, від характеру взаємозв’язків цінностей і доступностей залежить конструктивність чи деструктивність розв’язання конфліктів.

Сімейні норми і традиції відносяться до найбільш стійких і фундаментальних форм суспільного життя, вони засвоюються людьми з дитинства і сприймаються як авторитетні нормативи і моральні вимоги. В той же час у суспільстві постійно відбувається трансформація моральних уявлень і форми поведінки, тобто потреба суспільства у мо­ральній стабільності постійно стикається з потребою у пошуку, експери­ментуванні, різноманітності.

Конфлікт – це найважливіша сторона взаємодії людей в суспільстві, своєрідна клітинка соціального буття. Це форма відносин між потенційними чи актуальними суб’єктами соціальної дії, мотивація яких зумовлена протистоянням цінностей і норм, інтересів і потреб. [1]

Внутрішньоособистісний конфлікт – це конфлікт всередині психологічного світу особистості, який становить собою зіткнення її протилежно направлених мотивів (потреб, інтересів, цінностей ідеалів).

Внутрішньоособистісному конфлікту характерні деякі особливості, які потрібно враховувати при його виявленні. Такими особливостями є:

• Незвичайність з точки зору структури конфлікту. Тут нема суб’єктів конфліктної взаємодії у вигляді окремих особистостей або груп людей.
  
• Специфічність форм протікання і виявлення. Такий конфлікт може протікати у формі важких переживань, супроводжуючись специфічними станами: страхом, депресією, стресом. Часто внутрішньо особистісний конфлікт переходить у невроз.
  
• Латентність. Внутрішньоособистісний конфлікт не завжди можна виявити. Часто людина і сама не усвідомлює, що знаходиться у стані конфлікту. Більш того, іноді вона може ховати свій стан під ейфоричним настроєм чи за активною діяльністю, змінювати місце проживання або ж мати різноманітні хронічні захворювання, що на перший погляд важко пов’язати з наявністю конфлікту.
  

У специфіці подружніх конфліктів можна виділити два моменти. По-перше, вони часто виникають начебто без особливої конфліктної ситу­ації або, інакше кажучи, конфліктні ситуації розчинені у повсякденному сімейному житті, а об'єкт конфлікту може бути дріб'язковим і неприн­циповим. По-друге, причиною легкості виникнення подружніх сутичок є те, що супроводжуюче їх погіршення стосунків не здається подружжю таким серйозним порушенням етики стосунків, як у відносинах сто­ронніх людей.

На причини ж виникнення, перебіг і способи вирішення сімейних конфліктів істотно впливають позаситуаційні фактори, передусім характер взаємин між чоловіком та дружиною, що склалися ще до створення сімейної спільності (під впливом батьків або власного досвіду склалося враження про оптимальний, з їх точки зору, образ сімейного життя). Нерідко ці уявлення, пов’язані про потреби, звички, інтереси, є протирічливими. По даним С.І. Голода головним фактором стабільності сім’ї у чоловіків та жінок є діти. Однак по значущості інших факторів спостерігаються деякі розбіжності. У чоловіків далі йде сексуальна гармонія, дружні стосунки та взаємна цілісність, а в жінок – духовна цілісність, дружні стосунки і тільки потім – сексуальна гармонія.

Суперечливими можуть виявитись і потреби подружжя у сфері виконання сімейних ролей (наприклад, хто має бути лідером). Виділяють чотири основні подружні ролі: сексуальний партнер, друг, опікун, покровитель. При їх виконанні реалізуються чотири відповідних потреби: сексуальна, потреба емоційного зв’язку та тепло у відношеннях, потреба опіки та битові потреби. Характер подружніх стосунків виявляється тоді або у взаємозаміненні цих ролей або присутністю всіх цих чотирьох ролевих позицій (хоча якась з них може домінувати), інакше подружжя може бути ущербним. Взаємини між подружжям, базуються на психологічній підтримці, взаєморозумінні, відіграють величезну роль в розумінні ними значущості свого „Я”. Відсутність уваги, піклування, психологічної підтримки у взаємовідносинах подружжя приводить до невдоволення таких важливих потреб необхідних для підтримки свого „Я”, як потреби в коханні, повазі, відчутті своєї значущості, у збереженні почуття власної гідності. Саме вони вирішальною мірою визначають тип взаємин (конфліктні, кризові і проблемні).

Наукова гіпотеза нашого дослідження: внутрішньоособистісний конфлікт одного із членів подружжя сприяє виникненню конфліктного характеру взаємодії між ними та сімейних конфліктів.

У емпіричному дослідженні було вирішено такі організаційні завдання:

• У відповідності до математичної гіпотези сформовано математичну вибірку;
  
• Визначено методи збору психологічної інформації.
  

Репрезентативність вибірки. Загальна чисельність досліджуваних становить 25 сімейних пар, тобто 50 осіб. Пари були взяті довільно, але з врахуванням терміну сумісного проживання не менше 5 років та віку досліджуваних 25-45 років.

Методом збору психологічної інформації є тестування, яке передбачало застосування трьох методик:

1) методика «Рівень співвідношення «цінності» і «доступності» в різних життєвих сферах» із комплексу діагностик внутрішнього конфлікту К. Б. Фанталової [3];

2) тест «Характер взаємодії подружжя в конфліктній ситуації» [2];

3) опитувальник задоволеності шлюбом В. Століна, Т. Романової, Т. Бутейка[2]

Методика «Рівень співвідношення «цінності» і «доступності» в різних життєвих сферах» К. Фанталової використовує поняття, що означають в основному «термінальні цінності», виділені в такому вигляді М.Рокичем. Адаптований варіант методики застосовувався у вітчизняних дослідженнях. Використовувалась техніка попарного ранжування в модифікованому варіанті.

Результати кореляційного аналізу між показниками наявності чи відсутності внутрішньоособистісного конфлікту та характером взаємодії подружжя у конфліктній ситуації:

за допомогою критерію Юла (Q) визначаємо взаємозв’язки узгодженості показника внутрішньоособистісного конфлікту та характеру взаємодій подружжя у конфліктних ситуаціях.


Q _{емп = ,} звідси

Q_емп = = = 0,34

Виходячи з того, що

при Q_крит. – 0 - 0,35 залежності немає,

при Q_крит. – 0,6 – 0,7 залежність існує,

при Q_крит. ≥0,7 існує повна залежність ознак,

робимо висновок, що гіпотеза не підтверджена, тобто, ми не можемо говорити про те, що наявність чи відсутність внутрішньоособистісного конфлікту на характер взаємодії подружжя в конфліктній ситуації має певний вплив.

Визначаємо гіпотезу для визначення наступної залежності: наявність чи відсутність внутрішньоособистісного конфлікту впливає на задоволеність шлюбом у подружжя.

Результати кореляційного аналізу між показниками наявності чи відсутності внутрішньоособистісного конфлікту та ступенем задоволеності подружжя у шлюбі:

як і в попередньому випадку, визначаємо за допомогою критерію Юла (Q) взаємозв’язки узгодженості показника внутрішньоособистісного конфлікту та задоволеності шлюбом подружжя.


Q _{емп = ,}


Q _емп = = = 0,72

Даний показник говорить про те, що залежність існує. Перевіряємо її за допомогою формули підсилення:

Ф =

Ф = == = 0,375

Значимість отриманої величини Ф може бути перевірено за допомогою критерію χ² , взявши за ступінь волі 1.

χ²_емп = n Ф


В даному випадку χ²_емп = 50 · 0,375 ² = 7,03

Відмінність між двома розподілами можна вважати достовірною, якщо χ²_емп дорівнює або вище критичного значення χ²_0,05 і тим більше достовірною, якщо χ²_емп дорівнює або вище критичного значення χ²_0,01.

У нашому випадку χ²_емп (7,03) > χ²_0,05, і χ²_емп (7,03) > χ²_0,01. Тому ми можемо говорити, що гіпотеза підтвердилась, тобто, наявність внутрішньоособистісного конфлікту хоча б у одного із подружжя впливає на незадоволеність шлюбом.

На користь цього висновку свідчать такі факти:

1. При аналізі узгодженості показника внутрішньоособистісного конфлікту та характеру взаємодій подружжя у конфліктних ситуаціях критерій Юла має дуже низькі показники, що говорить про відсутність кореляційних зв’язків між даними критеріями.
   
2. Результати кореляційного аналізу між показниками наявності чи відсутності внутрішньоособистісного конфлікту та ступенем задоволеності подружжя у шлюбі дають можливість стверджувати, що наявність внутрішньоособистісного конфлікту хоча б у одного із подружжя впливає на незадоволеність шлюбом.
   

Це можна пояснити тим, що:

1. чим більша потреба особи в щасливому сімейному житті, тим глибше її внутрішній конфлікт у даній сфері, тим частіше вона займає в спірних питаннях позицію пристосування;
   
2. внутрішньоособистісний конфлікт впливає не тільки на міжособистісні стосунки у сім’ї та характер взаємодії подружньої пари, але й у будь-якому іншому соціальному оточенні;
   
3. один із латентних способів розв’язання внутрішньоособистісних конфліктів є виникнення психосоматичних захворювань різної складності та різного роду психологічні захисти.
   

Вивчення внутрішньоособистісного конфлікту привело до висновку, що він по своїй феноменології також є інтерсуб’єктивним і може бути проаналізованим з точки зору взаємодії людини з самою собою, внутрішнього діалогу, нападі однієї сторони на іншу або її ігноруванні та може призводити до виникнення міжособистісних конфліктів, сімейних, зокрема.

Чим більша потреба особи в щасливому сімейному житті, тим глибше її внутрішній конфлікт у даній сфері, тим частіше вона займає в спірних питаннях позицію пристосування. Чим менше різниця між «цінністю» і «доступністю» у сфері сімейного життя, тим більше особа виявляє егоїстичні риси, в неї виникає потреба в іншій сфері. Люди, що мають «внутрішньоособистісний вакуум» (доступність потреби є більшою, ніж її цінність) у даній сфері, відчувають когнітивний і емоційний дискомфорт, що заважає їм довіряти іншим людям, навіть близьким, тому вони прагнуть протиставити себе іншим. Таким чином вони не можуть вибудувати або зберегти відносини залежності, так як будь-яка залежність передбачає довіру один до одного. Без такої довіри сім’я існувати не може.

Аналіз та інтерпретація результатів емпіричного дослідження дають підстави стверджувати, що наявність внутрішньоособистісного конфлікту у одного із членів подружжя не мають істотного впливу на конфліктний характер у сімейному спілкуванні, але значно впливають на рівень задоволеності (незадоволеності) подружжя шлюбом.

Література:

1. Зацепин В.И. О жизни супружеской. М., 1984.
   
2. Сысоенко В.А. Супружеские конфликты. – М., 1993.
   
3. Фанталова Е. Б. Диагностика и психотерапия внутреннего конфликта. Самара: Издательский дом БАХРАХ – М., 2001.
   

Соціально-трудові очікування безробітних на ринку праці