Зміст Вступ. Переклад Т. Шарашидзе 7 Передмова

Вид материала

Документы

Содержание Класифікація інвестицій МСБО 25 (переформатований у 1994 р.) 432 МСБО 25 (переформатований у 1994 р.) Балансова вартість інвестицій 434 МСБО 25 (переформатований у 1994 р.) Довгострокові інвестиції 435 МСБО 25 (переформатований у 1994 р.) 436 МСБО 25 (переформатований у 1994 р.) Зміни балансової вартості інвестицій Продаж інвестицій 437 МСБО 25 (переформатований у 1994 р.) Переведення інвестицій 438 МСБО 25 (переформатований у 1994 р.) Звіт про прибутки та збитки 439 МСБО 25 (переформатований у 1994 р.) 440 МСБО 25 (переформатований у 1994 р.)

Подобный материал:

• Зміст передмова, 1595.13kb.
• Програма фахових вступних випробувань для навчання на освітньо-кваліфікаційному рівні, 985.48kb.
• Зміст, 329.83kb.
• Зміст, 410.71kb.
• Зміст, 429.02kb.
• Зміст, 384.58kb.
• Зміст вступ, 361.97kb.
• Зміст, 242.29kb.
• Міністерство освіти І науки україни, 239.79kb.
• Зміст Вступ, 574.44kb.

430

МСБО 25 (переформатований у 1994 р.)

Форми інвестицій

5. Підприємства утримують інвестиції з різних причин. Для деяких підприємств інвестиційна діяльність є важливим елементом¹ операцій, і оцінка показників діяльності підприємства може ба­гато в чому або винятково залежати від наведених результатів такої діяльності. Деякі підприємства утримують інвестиції як засіб збереження надлишку коштів з метою зміцнення торгових взаємовідносин або встановлення торгових переваг.

6. Деякі інвестиції являють собою сертифікати або подібні докумен­ти; інші — ні. За своїм характером інвестиції можуть бути боргом, який відрізняється від коротко- або довгострокової торговельної заборгованості, представляючи собою грошову суму, яка належить власнику і, як правило, приносить процент­ний дохід; вони можуть бути також часткою в результатах діяльності підприємства, наприклад звичайною акцією. Біль­шість інвестицій являє собою фінансові права, але деякі є мате­ріальними активами, наприклад деякі інвестиції в землю або будівлі, а також прямі інвестиції в золото, діаманти або інші товари, що легко реалізуються.

7. Для деяких інвестицій існує активний ринок, який встановлює ринкову вартість, яка є при цьому показником справедливої вартості. Для інших інвестицій ринку з активним попитом не існує, тому застосовуються інші засоби з метою визначення справедливої вартості.

Класифікація інвестицій

8. Підприємству, яке відрізняє поточні активи від довгостро­кових у фінансових звітах, слід подавати поточні інве­стиції як поточні активи, а довгострокові інвестиції — як довгострокові активи.

9. Підприємствам, які не відрізняють поточні інвестиції від довгострокових у своїх балансах, слід, однак, здійснювати таке розмежування з метою оцінки і визначати балансову вартість інвестицій згідно з параграфами 19 та 23.


МСБО 25 (переформатований у 1994 р.)

10. Більшість підприємств подає баланси, в яких поточні активи ві­докремлені від довгострокових згідно з вимогами МСБО 13 "Подання поточних активів та поточних зобов'язань". Поточні інвестиції включаються до поточних активів. Той факт, що ринкові інвестиції зберігаються протягом значного періоду, до­зволяє класифікувати їх як поточні.

11. Інвестиції, які утримуються в основному для захисту, сприяння або подальшого існування господарських чи торговельних від­носин, часто називають торговельними інвестиціями, вони не призначені для того, щоб бути в наявності у вигляді додаткових грошових ресурсів, і тому класифікуються як довгострокові. Інші інвестиції, такі як інвестиційна власність, призначаються для утримання протягом кількох років для отримання доходу і приросту капіталу. Тому вони класифікуються як довгострокові активи, навіть якщо вони легко реалізуються.

12. Деякі підприємства за власним бажанням не відокремлюють поточні від довгострокових активів, а від інших підприємств регулювання може вимагати прийняття такого формату балан­су, який не передбачає такого відокремлення. Багато таких під­приємств діють у фінансовій сфері, наприклад банки та стра­хові компанії. Хоч такі підприємства не мають наміру реа­лізовувати свої активи у поточних операціях, вони здебіль­шого розглядають багато своїх інвестицій як наявні в разі по­треби для використання в їх поточних операціях.

13. Проте такі підприємства можуть мати інвестиції, які належ­ним чином визначаються як довгострокові активи, наприклад, банк може володіти акціями лізингової компанії.

14. Отже, багато таких підприємств здійснює аналіз своїх інве­стицій і визначає їх балансову вартість відповідно до того, чи є їх характеристики такими, як у поточних або довго­строкових інвестицій.

Собівартість інвестицій

15. Собівартість інвестиції включає витрати на придбання, напри­клад комісійні винагороди, гонорари, податки та банківські збори.

16. Якщо придбання інвестиції здійснюється, або частково здій­снюється, шляхом випуску акцій чи інших цінних паперів, вартість придбання є справедливою вартістю випущених


432

МСБО 25 (переформатований у 1994 р.)

цінних паперів, але не їх номінальною вартістю. Якщо придбання інвестиції здійснюється шляхом обміну, або часткового обміну, на інший актив, вартість придбання інвестиції визначається з посиланням на справедливу вартість активу, що обмінювався. Доречним може бути також розгляд справедливої вартості придбаної інвестиції, якщо вона більш очевидна.

17. Відсотки, роялті, дивіденди та рента, що підлягають отриманню у зв'язку з інвестиціями, здебільшого визнаються як дохід, тобто прибутковість інвестиції. Проте за деяких обставин такі над­ходження являють собою відшкодування собівартості і не становлять частину доходу. Наприклад, коли несплачений від­соток нараховується до придбання інвестицій, які приносять процентний дохід, і тому включається до ціни, що сплачена за інвестиції, наступне одержання відсотків розподіляється між періодом до придбання і періодом після придбання; його частина до придбання вираховується з собівартості. Такий же підхід застосовують коли дивіденди за акціями оголошуються з прибутку до придбання інвестиції. Якщо подібний розподіл важко здійснити на іншій основі, ніж довільна, собівартість інвестиції, як правило, зменшують на дивіденди, що підлягають отриманню, тільки якщо вони чітко відображають відшкоду­вання частини собівартості.

18. Різниця між вартістю придбання та викупною вартістю інве­стицій в боргові цінні папери (знижка або премія при придбанні), як правило, амортизується інвестором протягом періоду з моменту придбання до строку їх погашення так, щоб інвестиція приносила постійний дохід. Амортизована знижка або премія кредитуються або дебетуються на рахунок прибутку, нібито вони є відсотком і додаються або вираховуються з ба­лансової вартості цінних паперів. Отримана в результаті ба­лансова вартість визнається потім як собівартість.

Балансова вартість інвестицій

Поточні інвестиції

19. Інвестиції, які класифікуються як поточні активи, слід ві­дображати в балансі

а) або за ринковою вартістю;

б) або за нижчою з двох оцінок — собівартістю чи ринко­вою вартістю.


433

МСБО 25 (переформатований у 1994 р.)

Якщо поточні інвестиції відображаються в обліку за ниж­чою з двох оцінок — собівартістю або ринковою варті­стю, балансову вартість слід визначати чи на основі інвестиційного портфеля в цілому, чи за категорією інве­стиції, чи на основі окремої інвестиції.

20. Існують різні думки щодо прийнятної балансової вартості по­точних інвестицій. Деякі підтримують думку, що для фінан­сових звітів, складених за припущенням історичної собівар­тості, можна застосовувати загальне правило нижчої з двох оцінок — собівартості або чистої вартості реалізації; оскільки більшість поточних інвестицій є ринковими, балансова вар­тість дорівнює нижчій з двох оцінок — собівартості або рин­ковій вартості. Прихильники цього методу визначення балан­сової вартості стверджують, що він забезпечує розумну суму в балансі і не призводить до визнання нереалізованого при­бутку в статтях доходу. Вони також заявляють, що випадкові різкі коливання цін на фондовому ринку, які можуть зміню­ватися на протилежні, не відображаються в обліку тільки вна­слідок вибору конкретної дати балансу.

21. Інші стверджують, що оскільки поточні інвестиції являють со­бою запаси активів, які легко реалізуються, або заміну гро­шових коштів, доречною є їх оцінка за справедливою вар­тістю, як правило, ринковою. Підприємство не має відношення до собівартості таких статей, але воно може отримати кошти від їх реалізації. Інвестиції відрізняються від запасів, тому що їх можна продати, в основному, без зусиль, хоч, як правило, визнання прибутку від продажу запасів було б неприйнятним до гарантування продажу. Кожна інвестиція є несуттєвою для підприємства — наприклад, можна продати інвестицію в ка­пітал, а виручку повторно інвестувати на депозитний раху­нок банку без будь-яких втрат для підприємства — і тому доречно відображати її за ринковою вартістю. Прихильники ринкової вартості також висловлюють думку, що звітування про інвестиції за історичною собівартістю дозволяє керівни­цтву визнавати дохід за його власним розсудом, оскільки ви­брані інвестиції можна продати і негайно знову придбати, а отриманий прибуток відобразити в доході, хоч такі операції не змінили фінансовий стан підприємства.

22. Взагалі, інтерес для підприємства становить загальна вартість його портфеля поточних інвестицій, а не кожної окремої інве­стиції, тому що інвестиції утримуються разом як запас активів. Згідно з цією точкою зору, інвестиції, які відображаються в


434

МСБО 25 (переформатований у 1994 р.)

обліку за нижчою з двох оцінок — собівартістю і ринковою вартістю, оцінюються на основі сукупного інвестиційного пор­тфеля в цілому або за категорією інвестиції, а не на основі конкретної інвестиції. Однак, деякі наполягають на тому, що застосування принципу інвестиційного портфеля призводить до включення збитків у нереалізований прибуток.

Довгострокові інвестиції

23. Інвестиції, які класифікуються як довгострокові активи, слід відображати в балансі:

а) за собівартістю;

б) за сумою переоцінки або

в) у випадку ринкових цінних паперів, що надають право власності, за нижчою з двох оцінок — собівартістю або ринковою вартістю, визначеною на основі інвести­ційного портфеля.

Якщо застосовується сума переоцінки, слід прийняти полі­тику щодо періодичності переоцінки, а також варто пе­реоцінювати всю категорію довгострокових інвестицій в один і той же час.

Балансову вартість всіх довгострокових інвестицій слід зменшувати з метою визнання зниження вартості, крім тимчасового; причому таке зменшення визначається і здій­снюється окремо для кожної інвестиції.

24. Довгострокові інвестиції, як правило, відображаються в обліку за собівартістю. Проте, коли має місце зниження, крім тимча­сового, вартості довгострокової інвестиції, балансова вартість зменшується для відображення цього зниження. Показники вар­тості інвестиції можна отримати, звернувшись до її ринкової вартості, активів об'єкта інвестування, а також результатів та очікуваного руху грошових коштів від інвестиції. Ризик, а також тип та обсяг частки інвестора в об'єкті інвестування та­кож беруться до уваги. Обмеження щодо розподілу прибутку об'єктом інвестування або продажу інвестором можуть впли­вати на вартість інвестиції.

25. Багато довгострокових інвестицій мають окреме значення для підприємства, яке здійснює інвестицію. Отже, балансова


435

МСБО 25 (переформатований у 1994 р.)

вартість довгострокових інвестицій визначається, як правило, на постатейній основі. Однак у деяких країнах ринкові цінні папери, що надають право власності, а також класифіковані як довгострокові інвестиції, можна відображати в обліку за нижчою з двох оцінок — собівартістю і ринковою вартістю, визначеною на основі інвестиційного портфеля. У цих випад­ках тимчасові зниження та зміна таких знижень у напрямку зростання включаються до власного капіталу.

26. Зменшення балансової вартості довгострокових інвестицій, крім тимчасових знижень, відображаються як витрати в звіті про прибутки та збитки доти, поки вони не згортаються з по­передньою переоцінкою (див. параграф 32). Зменшення балан­сової вартості можна сторнувати, коли вартість інвестиції зро­стає або якщо причини зниження більш не існують. Однак в деяких країнах зменшення балансової вартості не підлягає сторнуванню.

Переоцінки

27. Іноді довгострокові інвестиції переоцінюються до справедливої вартості. З метою послідовності обирається політика щодо пе­ріодичності переоцінок і довгострокові інвестиції переоціню­ються в один і той же час або, в окремих випадках, переоці­нюється вся категорія.

Інвестиційна власність

28. Підприємству, яке утримує інвестиційну власність, слід

а) або відображати її як власність згідно з вимогами МСБО 16 "Основні засоби"

б) або відображати її в обліку як довгострокові інвестиції.

29. Деякі підприємства обирають відображення в обліку інвести­ційної власності як довгострокових інвестицій. Інші віддають перевагу визнанню і відображенню амортизації інвестиційної власності відповідно до облікової політики щодо основних засобів згідно з вимогами МСБО 16 "Основні засоби".

30. Підприємства, які відображають в обліку інвестиційну вла­сність як довгострокові інвестиції, вважають, що зміни їх справедливої вартості, як правило, ринкової вартості, є більш суттєвими, ніж їх амортизація. Тому власність періодично переоцінюється на систематичній основі. Коли справедлива


436

МСБО 25 (переформатований у 1994 р.)

вартість визнається в балансовій вартості, будь-які зміни балансової вартості відображаються відповідно до параграфа 32. Якщо справедлива вартість не визнається в балансовій вартості, вона підлягає розкриттю.

Зміни балансової вартості інвестицій

31. Підприємству, яке відображає поточні інвестиції за рин­ковою вартістю, слід обрати і послідовно застосовувати політику для обліку збільшення або зменшення балансової вартості, які слід:

а) або визнавати як дохід чи витрати,

б) або відображати в обліку згідно з вимогами параграфа 32.

32. Збільшення балансової вартості, яке виникає від переоцінки довгострокових інвестицій слід кредитувати на власний капітал як дооцінку. Тою мірою, якою зниження балансової вартості згортається з попереднім збільшенням однієї і тієї ж інвестиції, що кредитувалося на дооцінку і потім не змінювалося у напрямку зростання або не використо­вувалося, подібне зниження слід дебетувати на таку доо­цінку. У всіх випадках зниження балансової вартості слід визнавати як витрати. Збільшення після переоцінки, прямо пов'язане з попереднім зменшенням балансової вартості однієї і тієї ж інвестиції, яке було визнано як витрати, слід кредитувати на прибуток тою ж мірою, якою воно згортається з попередньо відображеним зниженням.

Продаж інвестицій

33. Після продажу інвестиції різницю між чистою виручкою від реалізації і балансовою вартістю слід визнавати як дохід або витрати. Якщо інвестиція була поточним акти­вом, відображеним на основі інвестиційного портфеля за нижчою з двох оцінок — собівартістю або ринковою вар­тістю, прибуток чи збиток від продажу слід визначати на основі собівартості. Якщо інвестиція була попередньо переоцінена або відображена в обліку за ринковою вар­тістю, а збільшення балансової вартості віднесене до переоцінки, підприємству слід обрати політику або кре­дитування суми дооцінки, що залишилася на дохід, або перенесення її до складу нерозподіленого прибутку. Таку


437

МСБО 25 (переформатований у 1994 р.)

політику слід застосовувати послідовно відповідно до вимог МСБО 8 "Чистий прибуток або збиток за період, суттєві помилки та зміни в обліковій політиці".

34. Будь-яке зменшення до ринкової вартості поточних інвестицій, відображених в обліку за нижчою з двох оцінок — собівар­тістю та ринковою вартістю — на основі інвестиційного пор­тфеля, визначається відносно собівартості інвестиційного пор­тфеля в цілому; окремі інвестиції продовжують відображати за собівартістю. Відповідно, прибуток або збиток від продажу окремої інвестиції базується на собівартості; проте слід визна­чати сукупне зниження до ринкової вартості інвестиційного портфеля.

35. У разі продажу частини окремої інвестиції з портфеля інве­стицій, що утримується підприємством, балансову вартість слід відносити на продану частину. Ця балансова вартість, як правило, визначається за середньою балансовою вартістю всьо­го наявного інвестиційного портфеля.

Переведення інвестицій

36. Переведення довгострокових інвестицій, які були перекла-сифіковані як поточні інвестиції, слід здійснювати:

а) за нижчою з двох оцінок — собівартістю або балансо­вою вартістю, якщо поточні інвестиції відображаються в обліку за найнижчою з двох оцінок — собівартістю або ринковою вартістю. Якщо попередньо інвестиція пе­реоцінювалася, будь-яку пов'язану з цим дооцінку, що за­лишилася, слід сторнувати після передачі;

б) за балансовою вартістю, якщо поточні інвестиції відоб­ражаються в обліку за ринковою вартістю. Якщо зміни ринкової вартості поточних інвестицій включаються до прибутку, будь-яку пов'язану з цим дооцінку, що залиши­лася, слід включати до складу прибутку.

37. Кожну інвестицію, яку було перекласифіковано з поточної на довгострокову, слід передавати за нижчою з двох оці­нок — собівартістю або ринковою вартістю чи за ринко­вою вартістю, якщо вони відображалися раніше за цією вартістю.


438

МСБО 25 (переформатований у 1994 р.)

Переміщення інвестицій в інвестиційному портфелі

38. Підприємство, яке займається активною інвестиційною діяльні­стю, як правило, утримує портфель інвестицій, з якими постій­но здійснює операції. В цьому випадку підприємство прагне поліпшити якість та прибутковість свого портфеля інвестицій. При продажі окремої інвестиції вивільнені кошти є доступ­ними для реінвестування або можуть залишитися як грошовий елемент інвестиційного портфеля.

39. У зв'язку з постійними змінами інвестицій в такому портфелі, існують різні думки щодо прийнятного підходу до обліку продажу окремої інвестиції:

а) дехто вважає, що надлишок або нестача чистої виручки від реалізації відносно балансової вартості являє собою реалізований прибуток або збиток, який слід негайно визнавати в доході;

б) інші доводять, що продаж відображає, головним чином, ко­ригування складників інвестиційного портфеля, яке не озна­чає ні збільшення, ні зменшення вартості, тому що це є лише заміною однієї інвестиції на іншу і, таким чином, ні прибуток, ні збиток не слід відображати в доході;

в) ще дехто є прихильником середнього підходу, згідно з яким різниця між чистою виручкою від реалізації і собівартістю амортизується за рахунок доходу протягом даного періоду.

40. Перевагу слід віддавати альтернативі а. Альтернатива б прий­нятна лише тоді, коли застосовується принцип ринкової варто­сті і зміни ринкової вартості включаються до прибутку, тому що коригування ринкової вартості вже були відображені в об­ліку. Альтернатива в не є прийнятною, оскільки не відобра­жає загальної інформації про прибуток або збиток протягом періоду їх виникнення.

Звіт про прибутки та збитки

41. До доходу слід включати:

а) інвестиційний дохід, який виникає від:

(і) відсотків, роялті, дивідендів та ренти від довго­строкових і поточних інвестицій;


439

МСБО 25 (переформатований у 1994 р.)

(іі) прибутків і збитків від продажу поточних інве­стицій;

(ііі) нереалізованих прибутків або збитків від поточних інвестицій, які відображалися в обліку за ринковою вартістю там, де ця політика обрана згідно з па­раграфом 31;

(iv) знижень до ринкової вартості і сторнування таких знижень, яке необхідне для визнанння поточних ін­вестицій за нижчою з двох оцінок — собівартістю або ринковою вартістю;

б) зменшення балансової вартості, крім тимчасового змен­шення вартості довгострокових інвестицій, а також сторнування таких зменшень;

в) прибутки та збитки від продажу довгострокових інве­стицій, які розраховуються відповідно до параграфа 33.

42. Деякі підприємства, які відображають в обліку поточні інве­стиції за ринковою вартістю, тому що вони є запасом акти­вів, які вільно реалізуються, визнають будь-які прибутки або збитки ринкової вартості як елемент прибутку, який підлягає відображенню в звіті про прибутки та збитки разом з при­бутками та збитками від продажу. Однак в деяких країнах не дозволяється включати такі прибутки до доходу і вони прямо кредитуються на акціонерний капітал та відображаються в обліку таким же чином, як дооцінка довгострокових інвести­цій.

43. Якщо поточні інвестиції відображаються в обліку за нижчою з двох оцінок — собівартістю або ринковою вартістю, будь-які зниження до ринкової вартості та будь-які сторнування таких знижень включаються до звіту про прибутки й збитки разом з прибутками та збитками від продажу.

44. Будь-які зниження балансової вартості, крім тимчасового змен­шення вартості довгострокових інвестицій, а також сторнуван­ня таких знижень і прибутки та збитки від продажу довго­строкових інвестицій включаються до доходу й відображаються відповідно до МСБО 8 "Чистий прибуток або збиток за пе­ріод, суттєві помилки та зміни в обліковій політиці".


440

МСБО 25 (переформатований у 1994 р.)

Спеціалізовані інвестиційні підприємства

45. Спеціалізовані інвестиційні підприємства, яким забороня­ється розподіляти прибутки від продажу інвестицій, мо­жуть вилучати з доходу зміни вартості інвестицій неза­лежно від того, були вони реалізовані чи ні, за умови відображення інвестицій в обліку за справедливою варті­стю. Таким підприємствам слід включати в фінансові звіти загальну інформацію про всі зміни вартості їх ін­вестицій протягом періоду.

46. У деяких країнах існують спеціалізовані інвестиційні підпри­ємства, основною діяльністю яких є утримання портфеля інве­стицій, що легко реалізуються, як інвестиційного інструмента для окремих акціонерів. Ці підприємства відображають в об­ліку свої інвестиції за справедливою вартістю, як правило, ринковою, тому що це найбільш прийнятна основа за таких обставин. Вони визнають реалізовані прибутки та збитки від їх інвестицій як такі, що є за суттю однаковими з нереалі­зованими прибутками та збитками і тому відображають їх в обліку таким же чином. Вони розкривають загальну інфор­мацію про всі зміни вартості їх інвестицій протягом певного періоду.

47. Згідно зі статутами таких підприємств, розподіл прибутку від продажу інвестицій у вигляді дивідендів забороняється, і слід родрізняти дохід, який виникає від відсотків і дивідендів, прибутки або збитки від продажу інвестицій. Таким чином, ці підприємства виключають із доходу всі зміни вартості інвестицій незалежно від того, реалізовані вони чи ні.

Податки

48. Облік податкових наслідків у результаті застосування цього стандарту здійснюється відповідно до вимог МСБО 12 "Облік податків на прибуток".

Розкриття

49. Слід розкривати:

а) облікову політику щодо:

(і) визначення балансової вартості інвестицій;