Зміст Вступ. Переклад Т. Шарашидзе 7 Передмова

Вид материала

Документы

Содержание Вплив змін валютних курсів Фінансові звіти Усі зміни валютних курсів Сфера застосування 355 МСБО 21 (переглянутий у 1993 р.) 357 МСБО 21 (переглянутий у 1993 р.) Звітність на наступні дати балансу 358 МСБО 21 (переглянутий у 1993 р.) Визнання курсової різниці 359 МСБО 21 (переглянутий у 1993 р.) Чисті інвестиції в закордонне підприємство 361 МСБО 21 (переглянутий у 1993 р.) 362 МСБО 21 (переглянутий у 1993 р.) Закордонні господарські одиниці, які є частиною операцій підприємства, що звітує 363 МСБО 21 (переглянутий у 1993 р.) Закордонні підприємства 364 МСБО 21 (переглянутий у 1993 р.) 365 МСБО 21 (переглянутий у 1993 р.) 366 МСБО 21 (переглянутий у 1993 р.) Вибуття закордонного підприємства ... Полное содержание

Подобный материал:

• Зміст передмова, 1595.13kb.
• Програма фахових вступних випробувань для навчання на освітньо-кваліфікаційному рівні, 985.48kb.
• Зміст, 329.83kb.
• Зміст, 410.71kb.
• Зміст, 429.02kb.
• Зміст, 384.58kb.
• Зміст вступ, 361.97kb.
• Зміст, 242.29kb.
• Міністерство освіти І науки україни, 239.79kb.
• Зміст Вступ, 574.44kb.

Вплив змін валютних курсів

Мета

Сфера застосування Параграфи 1-6

Визначення 7

ОПЕРАЦІЇ В ІНОЗЕМНІЙ ВАЛЮТІ

Первісне визнання 8-10

Звітність на наступні дати балансу 11-12

Визнання курсової різниці 13-22

Чисті інвестиції в закордонні підприємства 17-19

Дозволений альтернативний підхід 20-22

ФІНАНСОВІ ЗВІТИ

ЗАКОРДОННИХ ГОСПОДАРСЬКИХ ОДИНИЦЬ

Класифікація закордонних господарських одиниць 23-26

Закордонні господарські одиниці,

які є частиною операцій підприємства,

що звітує 27-29

Закордонні підприємства 30-36

Вибуття закордонного підприємства 37-38

Зміни у класифікації закордонної господарської одиниці 39-40

УСІ ЗМІНИ ВАЛЮТНИХ КУРСІВ

Вплив курсової різниці на податки 41

Розкриття 42-47

Положення перехідного періоду 48

Дата набрання чинності 49


354

МСБО 21 (переглянутий у 1993 р.)

Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку

МСБО 21

(переглянутий у 1993 р.)

Вплив змін валютних курсів

Положення стандартів, виділені жирним курсивом, слід читати у контексті загальної облікової інформації та керівних принципів, викладених у цьому стандарті, а також у контексті Передмови до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку не призначені для застосування до несуттєвих статей (див. параграф 12 "Передмови").

Мета

Підприємство може здійснювати зовнішню діяльність двома шля­хами — через операції в іноземній валюті або мати закордонні господарські одиниці. Для відображення операцій в іноземній ва­люті та діяльності закордонних господарських одиниць у фінан­сових звітах підприємства, операції слід відображати у валюті звітності підприємства, і фінансові звіти про діяльність закордон­них господарських одиниць потрібно також перераховувати у валюту підприємства, що звітує.

Основні проблеми обліку операцій в іноземній валюті та діяль­ності закордонних господарських одиниць полягають у прийнятті рішення, який курс обміну використовувати і як визнавати фінан­совий вплив змін валютних курсів у фінансових звітах.

Сфера застосування

1. Цей стандарт слід застосовувати:

а) в обліку операцій в іноземній валюті;

б) при переведенні фінансових звітів закордонних госпо­дарських одиниць, які включаються до фінансових звітів підприємства, шляхом консолідації, пропорційної консолі­дації або методом участі в капіталі.

2. Цей стандарт не розглядає облік хеджування коштів в іноземній валюті, за винятком тієї групи курсових різниць, які виникають у зв'язку із зобов'язаннями в іноземній валюті, що облікуються як хеджування чистих інвестицій у закордонне підприємство. Інші


355

МСБО 21 (переглянутий у 1993 р.)

аспекти обліку хеджування, включаючи критерії використання облпсу хеджування, розглядаються в МСБО "Фінансові інстру­менти".

3. Даний стандарт замінює МСБО 21 "Облік впливу змін ва­лютних курсів", який було затверджено в 1983 р.

4. Даний стандарт не визначає валюту, в якій підприємство подає свої фінансові звіти. Проте підприємство, як правило, викори­стовує валюту тієї країни, в якій воно розташоване. Якщо під­приємство використовує іншу валюту, згідно з цим стандар­том слід розкривати причину використання цієї валюти, а та­кож причину будь-яких змін валюти звітності.

5. Даний стандарт не розглядає переведення фінансових звітів під­приємств із валюти звітності в іншу валюту для більшої зруч­ності користувачів, які звикли до саме такої валюти, або для аналогічних цілей.

6. Даний стандарт не розглядає відображення руху грошових кош­тів у Звіті про рух грошових коштів, який виникає у зв'язку з операціями в іноземній валюті і переведенням грошових потоків закордонних господарських одиниць (див. МСБО 7 "Звіт про рух грошових коштів").

Визначення

7. Терміни, використані в цьому стандарті, мають таке зна­чення:

Закордонна господарська одиниця — це дочірнє підприєм­ство, асоційована компанія, спільне підприємство або від­ділення підприємства, що звітує, діяльність яких базується або здійснюється в іншій країні, ніж країна підприємства, що звітує.

Закордонне підприємство — це закордонна господарська оди­ниця, діяльність якої не є частиною діяльності підприєм­ства, що звітує.

Валюта звітності — це валюта, яка використовується при поданні фінансових звітів.


Іноземна валюта підприємства.


валюта, інша, ніж валюта звітності




356

МСБО 21 (переглянутий у 1993 р.)

Валютний курс — це коефіцієнт обміну двох валют.

Курсова різниця — це, різниця, яка є наслідком відображення в звітності однієї і тієї ж кількості одиниць іноземної ва­люти у валюті звітності при різних курсах обміну.

Курс при закритті - це курс "спот" на дату балансу.

Чисті інвестиції в закордонне підприємство — це частка підприємства, що звітує, у чистих активах цього закор­донного підприємства.

Монетарні статті - це утримувані гроші, а також ак­тиви та зобов'язання, які мають бути отримані або спла­чені у фіксованій чи визначеній сумі грошей.

Справедлива вартість - це сума, за якою можна обміняти актив або погасити заборгованість в операції між обізна­ними, зацікавленими та незалежними сторонами.


357

МСБО 21 (переглянутий у 1993 р.)

Операції в іноземній валюті

Первісне визнання

8. Операція в іноземній валюті — це операція, яка визначається в іноземній валюті або потребує розрахунків в іноземній валю­ті, включаючи операції, що виникають, коли підприємство:

а) купляє або продає товари чи послуги, ціна на які визначена в іноземній валюті;

б) отримує або надає позику, якщо суми, які треба сплатити або отримати, визначені в іноземній валюті;

в) стає стороною невиконаного валютного контракту або

г) іншим чином купує або продає активи чи бере на себе зо­бов'язання, визначені в іноземній валюті, чи гасить їх.

9. Операції в іноземній валюті слід відображати при пер­вісному визначенні в валюті звітності, перераховуючи су­ми в іноземній валюті із застосуванням курсу обміну між валютою звітності та іноземною валютою на дату здій­снення операції.

10. Валютний курс на дату здійснення операції часто називають спот-курсом. Для зручності часто застосовується курс, який на­ближається до фактичного курсу на дату здійснення операції, наприклад, можна використати середній курс протягом тижня або місяця для всіх операцій у кожній іноземній валюті, які були здійснені протягом цього звітного періоду. Однак, якщо валют­ний курс суттєво коливається, застосування середнього курсу не є надійним.

Звітність на наступні дати балансу

11. На кожну дату балансу:

а) монетарні статті в іноземній валюті слід відобра­жати з використанням валютного курсу при закритті;

б) немоиетарні статті, які відображаються за історичною собівартістю, визначеною в іноземній валюті, необхід-


358

МСБО 21 (переглянутий у 1993 р.)

по визнавати за валютним курсом на дату здійснення операції;

в) немонетарні статті, які відображаються за справед­ливою вартістю, визначеною в іноземній валюті, слід визнавати за валютним курсом, який існував на момент визначення цієї вартості.

12. Балансова вартість статті визначається згідно з відповідними Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку. Наприк­лад, певні фінансові інструменти, а також основні засоби можна оцінювати за справедливою вартістю або за історич­ною собівартістю. Згідно з цим стандартом, якщо балансова вартість визначена на основі історичної собівартості чи спра­ведливої вартості, суми коштів в іноземній валюті, визначені таким чином, потім відображаються у валюті звітності.

Визнання курсової різниці

13. Параграфи з 15 по 18 визначають обліковий підхід, який від­повідає вимогам цього стандарту стосовно курсової різниці від операцій в іноземній валюті. Ці параграфи містять дозво­лений, рекомендований стандартом підхід до обліку курсової різниці, яка є наслідком значної девальвації або знецінювання валюти, проти чого не існує практичних засобів хеджування і це впливає на заборгованість, яку не можна погасити і яка виникає безпосередньо після придбання активів, рахунок на які був виписаний в іноземній валюті. Дозволений альтернатив­ний підхід до обліку таких курсових різниць визначений у параграфі 21.

14. Даний стандарт не розглядає облік хеджування статей в іно­земній валюті, інших, ніж класифікація курсових різниць, що виникають за зобов'язаннями в іноземній валюті, які визнаються як хеджування чистої інвестиції у закордонне підприємство. Інші аспекти обліку хеджування, включаючи критерії викори­стання обліку хеджування і вимоги до визнання курсових різниць, а також припинення обліку хеджування, будуть розгля­нуті у МСБО "Фінансові інструменти".

15. Курсові різниці, що виникають при розрахунках за моне­тарними статтями або при складанні звітів про моне­тарні статті підприємства за курсами, котрі відрізня­ються від курсів, за якими вони були первісна відображені протягом певного періоду або визначені у попередніх


359

МСБО 21 (переглянутий у 1993 р.)

фінансових звітах, мають бути визнані як доходи або вит­рати протягом того періоду, коли вони виникають, за винятком курсових різниць, які відображаються згідно з параграфами 17 і 19.

16. Курсова різниця виникає тоді, коли зміна у валютному курсі відбувається у період між датою здійснення операції і датою розрахунку за будь-якими монетарними статтями, що є наслід­ком операцій в іноземній валюті. Коли розрахунки за опера­цію здійснюються протягом того ж самого облікового періоду, в якому операція була здійснена, вся курсова різниця визна­ється в цьому періоді. Проте, коли розрахунок за операцією здійснюється в наступному обліковому періоді, курсова різни­ця, яка визнана в кожному проміжному періоді до періоду роз­рахунку, визначається зміною у валютних курсах протягом цього періоду.

Чисті інвестиції в закордонне підприємство

17. Курсові різниці, що виникають щодо монетарної статті, яка, по суті, становить частину чистих інвестицій під­приємства в закордонне підприємство, слід класифікувати як власний капітал у фінансових звітах до вибуття чистих інвестицій, коли їх потрібно визнавати як дохід або ви­трати згідно з параграфом 37.

18. Підприємство може мати монетарну статтю, яка підлягає отри­манню від закордонного підприємства або виплаті йому. Стат­тя, розрахунки за якою не плануються та не є ймовірними у недалекому майбутньому, по суті, додаються до чистих інве­стицій підприємства у це закордонне підприємство або вира­ховуються з них. Такі монетарні статті можуть містити довго­строкову дебіторську заборгованість або позики, але не по­ширюються на торговельну дебіторську або торговельну кре­диторську заборгованість.

19. Курсові різниці, які виникають внаслідок зобов'язань в іно­земній валюті, що визнаються як хеджування чистих інве­стицій підприємства в закордонне підприємство, слід класи­фікувати як власний капітал у фінансових звітах підпри­ємства до вибуття чистих інвестицій, коли їх слід визна­вати як дохід або витрати згідно з параграфом 37.


360

МСБО 21 (переглянутий у 1993 р.)

Дозволений альтернативний підхід

20. Дозволений альтернативний підхід до курсових різниць, які розглядаються у параграфі 21, визначений у параграфі 15.

21. Курсові різниці можуть бути наслідком значної деваль­вації або знецінювання валюти, проти чого не існує прак­тичних засобів хеджування, і це впливає на заборгова­ність, яку не можна погасити і яка виникає безпосередньо після придбання активів, рахунок на які був виписаний в іноземній валюті. Такі курсові різниці слід додавати до балансової вартості відповідного активу за умови, що скоригована балансова вартість не перевищує нижчу з оцінок — відновлювану собівартість і суму очікуваного відшкодування шляхом продажу або використання акти­ву.

22. Курсові різниці не включаються до балансової вартості акти­ву, коли підприємство може погасити або хеджувати зобов'­язання в іноземній валюті, що виникає від придбання активу. Однак збитки від курсу обміну є частиною витрат, які безпо­середньо відносяться на актив, коли зобов'язання не може бути погашеним і практично не підлягає хеджуванню, наприклад коли внаслідок контролю обміну валют затримується одер­жання іноземної валюти. Отже, згідно з дозволеним альтерна­тивним підходом, собівартість активу, рахунок на який ви­ставляється в іноземній валюті, розглядається як сума у валюті звітності, яку підприємство зрештою повинне сплатити для погашення його зобов'язань, що виникають після останнього придбання активу.


361

МСБО 21 (переглянутий у 1993 р.)

Фінансові звіти закордонних господарських одиниць

Класифікація закордонних господарських одиниць

23. Метод, який застосовується для переведення фінансових звітів закордонних господарських одиниць, залежить від засобу фі­нансування і функціонування підприємства відносно підприєм­ства, ідо звітує. Для цієї мети закордонні господарські оди­ниці класифікуються або як "закордонні господарські одиниці, які є складовою частиною операцій підприємства, що звітує", або як "закордонні підприємства".

24. Закордонна господарська одиниця, яка є складовою частиною операцій підприємства, що звітує, здійснює свою діяльність так, ніби вона є продовженням операцій підприємства, що зві­тує. Наприклад, така закордонна господарська одиниця може просте) продавати товари, які імпортуються з підприємства, що звітує, і переказувати виручку до підприємства, що звітує. У таких випадках зміна у курсі обміну валюти звітності на валюту країни розташування закордонної господарської оди­ниці впливає майже негайно на рух грошових коштів під­приємства, що звітує. Внаслідок цього, зміна у валютному курсі впливає скоріше на окремі грошові кошти закордонної господарської одиниці, ніж на чисті інвестиції підприємства, що звітує, в цю господарську одиницю.

25. Закордонне підприємство навпаки — акумулює грошові кош­ти або інші монетарні статті, несе витрати, генерує прибуток і, можливо, погашає позики, причому переважно у своїй місцевій валюті. Воно може також здійснювати операції в іноземних валютах, включаючи операції у валюті звітності. Коли існує різниця у курсі обміну ралютн звітності на міс­цеву валюту, вона мало або зовсім не впливає безпосередньо на теперішній та майбутній рух грошових коштів від опера­цій закордонного підприємства чи підприємства, що звітує. Зміна у курсі обміну скоріше впливає на чисті інвестиції під­приємства, що звітує, ніж на окремі монетарні та немоне-тарпі статті закордонного підприємства.

26. Нижче наводяться ознаки того, що закордонна господарська одиниця ї; закордонним підприємством, а не закордонною го­сподарською одиницею, яка є складовою частиною операцій підприємства, що звітує:


362

МСБО 21 (переглянутий у 1993 р.)

а) оскільки підприємство, що звітує, може контролювати за­кордонну господарську одиницю, діяльність закордонної го­сподарської одиниці здійснюється зі значним ступенем авто­номності від підприємства, що звітує;

б) операції з підприємством, що звітує, не становлять значної частини діяльності закордонної господарської одиниці;

в) діяльність закордонної господарської одиниці фінансується головним чином через його власні операції або місцеві за­позичення, а не підприємством, що звітує;

г) витрати на заробітну плату, матеріали та інші складники продукції або послуг закордонної господарської одиниці сплачуються або компенсуються переважно в місцевій ва­люті, а не у валюті звітності;

д) реалізація у закордонній господарській одиниці здійснюється переважно у валюті, іншій, ніж валюта звітності;

е) рух грошових коштів підприємства, що звітує, відокремле­ний від повсякденної діяльності закордонної господарської одиниці і не зазнає прямого впливу діяльності закордонної господарської одиниці.

Відповідна класифікація всіх господарських одиниць може бу­ти встановленою в принципі на основі фактичної інформації за всіма показниками, які наведені вище. У деяких випадках неможливо чітко класифікувати закордонну господарську оди­ницю як закордонне підприємство або як частину підприєм­ства, що звітує, тому для визначення відповідної класифікації необхідне судження.

Закордонні господарські одиниці, які є частиною операцій підприємства, що звітує

27. Фінансові звіти закордонної господарської одиниці, яка є частиною операцій підприємства, що звітує, мають бути переведені із застосуванням стандартів та процедур, ви­значених у параграфах із 8 по 22, якби операції закор­донної господарської одиниці були операціями самого під­приємства, що звітує.

28. Окремі статті у фінансових звітах закордонної господарської одиниці перераховуються так, нібито всі її операції були про­ведені самим підприємством, що звітує. Собівартість і амор-


363

МСБО 21 (переглянутий у 1993 р.)

тизація основних засобів переводяться із застосуванням валют­ного курсу на дату придбання активу або, якщо актив відоб­ражається за справедливою вартістю, із застосуванням валют­ного курсу, який був на дату здійснення оцінки. Собівартість запасів переводиться за валютними курсами, які діяли на дату здійснення цих витрат. Вартість очікуваного відшкодування або вартість реалізації активу переводиться з застосуванням валют­ного курсу, який діяв на дату визначення вартості очікуваного відшкодування або чистої вартості реалізації. Наприклад, коли чиста вартість реалізації одиниці запасів визначена в інозем­ній валюті, тоді ця вартість переводиться із застосуванням ва­лютного курсу на дату визначення чистої вартості реалізації. Таким чином, курс, який був застосований, є, як правило, кур­сом при закритті. Коригування може бути потрібним для зниження балансової вартості активу в фінансових звітах під­приємства, що звітує, до його вартості очікуваного відшкоду­вання або чистої вартості реалізації, навіть коли таке коригу­вання не потрібне у фінансових звітах закордонної господар­ської одиниці.

29. Для зручності часто застосовують валютний курс, який набли­жається до фактичного курсу на дату операції, наприклад, середній курс протягом тижня або місяця можна застосува­ти для всіх операцій у конкретній іноземній валюті, які здій­снюються протягом цього періоду. Однак, якщо валютний курс суттєво коливається, застосування середнього курсу протягом звітного періоду не є надійним.

Закордонні підприємства

30. При переведенні фінансових звітів закордонного підпри­ємства з метою його включення у фінансові звіти, підпри­ємство, що звітує, повинне застосовувати такі процеду­ри:

а) переведення як монетарних, так і немонетарних активів та зобов'язань закордонного підприємства за курсом при закритті;

б) переведення статті доходів та витрат закордонного підприємства за курсами обміну на дату операцій, ок­рім випадків, коли закордонне підприємство звітує у ва­люті країни з гіперінфляційною економікою; в цьому разі статті доходів та витрат слід перераховувати за ва­лютними курсами при закритті;


364

МСБО 21 (переглянутий у 1993 р.)

в) класифікація усіх курсових різниць як власного капіталу, поки не відбудеться вибуття чистих інвестицій.

31. Для зручності, курс, який наближається до фактичних курсів обміну, наприклад середній курс протягом звітного періоду, часто застосовують для переведення статей доходів та витрат закордонного підприємства.

32. Переведення фінансових звітів закордонного підприємства ве­де до визнання курсових різниць, які виникають внаслідок:

а) переведення статей доходів та витрат за валютними курса­ми на дату операцій, а також активів та зобов'язань за кур­сом при закритті;

б) переведення відкритих чистих інвестицій на початок пері­оду в закордонне підприємство за валютним курсом, який відрізняється від курсу, за яким було складено попередні зві­ти;

в) інших змін у власному капіталі закордонного підприємства.

Такі курсові різниці не визнаються як доходи або витрати за певний період, тому що зміни у курсових різницях мало або зовсім не впливають прямо на теперішній або майбутній рух грошових коштів від операцій або закордонного підприємст­ва, або підприємства, що звітує. Коли закордонне підприємст­во консолідується, проте не є повною власністю, акумульовані курсові різниці, які виникають через переведення і розподіля­ються на частку меншості, відносяться до частки меншості і відображаються як її частина в консолідованому балансі.

33. Будь-який гудвіл, що виникає внаслідок придбання закордон­ного підприємства, та будь-які коригування справедливої вар­тості до балансової вартості активів і зобов'язань, що виника­ють внаслідок придбання такого закордонного підприємства, розглядаються:

а) або як активи і зобов'язання закордонного підприємства та підлягають переведенню згідно з параграфом ЗО;

б) або як активи і зобов'язання підприємства, що звітує, які вже визначені в валюті звітності чи є немонетарними статтями в іноземній валюті, звіт про які складається із застосуванням валютного курсу на дату операції згідно з параграфом 116.


365

МСБО 21 (переглянутий у 1993 р.)

34. Включення фінансових звітів закордонного підприємства у фі­нансові звіти підприємства, що звітує, здійснюється за стан­дартними процедурами консолідації, такими як вилучення внутрішньогрупових сальдо і внутрішньогрупових операцій до­чірнього підприємства (див. МСБО 27 "Консолідовані фінан­сові звіти та облік інвестицій у дочірні підприємства" та МСБО 31 "Фінансова звітність про частки у спільних під­приємствах"). Проте курсові різниці, які виникають за вну-трішньогруповими монетарними статтями, незалежно від того, є вони коротко- або довгостроковими, не можуть бути вилу­ченими з відповідної суми, яка є наслідком інших внутріш­ньогрупових сальдо, оскільки монетарні статті зобов'язують конвертувати одну валюту в іншу і приносять підприємству, що звітує, прибутки або збитки через коливання курсу валют. Відповідно, в консолідованих фінансових звітах підприєм­ства, що звітує, така курсова різниця продовжує визнаватися як дохід чи витрати або, якщо вона виникає за обставин, які наве­дені у параграфі 16, класифікується як власний капітал, поки не здійсниться вибуття чистих інвестицій.

35. Коли фінансові звіти закордонного підприємства складаються на дату звітності, іншу, ніж дата звітності підприємства, що звітує, закордонне підприємство часто складає звіти на ту ж дату, що й підприємство, яке звітує, для включення до фінан­сових звітів підприємства, що звітує. Коли це неможливо зробити, МСБО 27 "Консолідовані фінансові звіти та облік інвестицій у дочірні підприємства" дозволяє використання фі­нансових звітів, складених на іншу дату звітності, за умови, що різниця не становить більше трьох місяців. У такому випадку активи і зобов'язання закордонного підприємства пере­водяться за валютним курсом на дату балансу підприємства, що звітує. Якщо зміни у валютному курсі до дати балансу підприємства, що звітує, значні, коригування робляться, коли це потрібно, згідно з МСБО 27 "Консолідовані фінансові зві­ти та облік інвестицій у дочірні підприємства" і МСБО 28 "Облік інвестицій в асоційовані компанії".

36. Фінансові звіти закордонного підприємства, яке складає звітність у країні з гіперінфляційною економікою, мають бути складені повторно згідно з МСБО 29 "Фінансова звітність в умовах гіперінфляції" до того, як вони будуть перераховані у валюту звітності підприємства, що зві­тує. Коли економіка країни перестає бути гіперінфляцій­ною, а закордонне підприємство припиняє підготовку та подання фінансових звітів, складених згідно з МСБО 29


366

МСБО 21 (переглянутий у 1993 р.)

"Фінансова звітність в умовах гіперінфляції", воно має застосовувати суми, визначені в тій же одиниці виміру, яка діяла на дату припинення, як історичну собівартість для переведення у валюту звітності підприємства, що зві­тує.

Вибуття закордонного підприємства

37. При вибутті закордонного підприємства кумулятивну су­му курсових різниць, які були відстрочені і відносяться до цього закордонного підприємства, слід визнавати як дохід або витрати того ж періоду, в якому визнається прибуток або збиток від реалізації.

38. Підприємство може позбутися своєї частки участі в закордон­ному підприємстві шляхом продажу, ліквідації, вилучення ак­ціонерного капіталу чи відмови від всього або частини цього підприємства. Сплата дивідендів становить частину вибуття тільки якщо вона є складником прибутковості інвестиції. У випадку часткового вибуття лише пропорційна частка відпо­відних акумульованих курсових різниць включається до при­бутку або збитку. Часткове списання балансової вартості за­кордонного підприємства не є складником часткового вибуття. Відповідно, жодна частина відстроченого прибутку або збит­ку від іноземної валюти не визнається на момент часткового списання.

Зміни у класифікації закордонної господарської одиниці

39. Коли є зміни у класифікації закордонної господарської оди­ниці, процедури переведення, які застосовуються до пере­глянутої класифікації, слід застосовувати, починаючи з дати зміни класифікації.

40. Зміна засобу фінансування закордонної господарської одиниці та її діяльності відносно підприємства, що звітує, може при­звести до зміни у класифікації цієї закордонної господарсь­кої одиниці. Коли закордонна господарська одиниця, яка є ча­стиною господарських одиниць підприємства, що звітує, пе-рекласифікується як закордонне підприємство, курсові різниці, що виникають унаслідок операцій з немонетарними активами на дату нової класифікації, класифікуються як власний капітал. Коли закордонна господарська одиниця перекласифікується як закордонне підприємство, що є складовою частиною струк-


367

МСБО 21 (переглянутий у 1993 р.)

тури підприємства, яке звітує, переведені суми немонетарних статей на дату зміни розглядаються як історична собівартість цих статей протягом періоду зміни і наступних періодів. Кур­сові різниці, які були відстрочені, не визнаються як дохід або витрати до моменту вибуття цієї господарської одиниці.


368

МСБО 21 (переглянутий у 1993 р.)

Усі зміни валютних курсів

Вплив курсових різниць на податки

41. Прибутки і збитки від операцій в іноземній валюті та курсо­ві різниці, які виникають при переведенні фінансових звітів закордонних підприємств, можуть мати відповідний вплив на податки, що обліковуються згідно з МСБО 12 "Облік подат­ків на прибуток".

Розкриття

42. Підприємству слід розкривати:

а) суму курсових різниць, які включені до чистого прибут­ку або збитку протягом певного періоду;

б) чисті курсові різниці, класифіковані у вигляді власного капіталу, як окремий складник власного капіталу, а та­кож узгодження суми таких курсових різниць на поча­ток і кінець звітного періоду;

в) суму курсових різниць, що виникають протягом періоду, яка включається до балансової вартості активу згідно з дозволеним альтернативним підходом у параграфі 21.

43. Коли валюта звітності відрізняється від валюти країни розташування підприємства, слід розкривати причину за­стосування іншої валюти. Також слід розкривати причину будь-якої зміни валюти звітності.

44. Коли відбувається зміна у класифікації важливої закор­донної господарської одиниці, підприємству необхідно роз­кривати:

а) характер зміни у класифікації;

б) причину зміни;

в) вплив зміни у класифікації на акціонерний капітал;

г) вплив на чистий прибуток або збиток за кожний попе­редній наведений період, якщо зміна у класифікації від­булася на початку самого першого з наведених періодів.


369

МСБО 21 (переглянутий у 1993 р.)

45. Підприємство має розкривати метод, який воно обрало згідно з параграфом 33, для переведення коригувань гудвілу і справедливої вартості, що виникають після придбання закордонного підприємства.

46. Підприємство розкриває вплив на монетарні статті в інозем­ній валюті або на фінансові звіти закордонної господарської одиниці змін валютного курсу, які відбулися після дати балансу, якщо зміни є такими, що їх нерозкриття впливатиме на здат­ність користувачів фінансових звітів робити відповідні оцін­ки та приймати рішення (див. МСБО 10 "Непередбачені події та події, які відбуваються після дати балансу").

47. Заохочується також розкриття політики керівництва підприєм­ства щодо ризику збитків внаслідок зміни курсу іноземної валюти.

Положення перехідного періоду

48. При першому застосуванні підприємством цього станда­рту воно має, за винятком суми, яку неможливо відповідно визначити, класифікувати окремо і розкривати кумуля­тивне сальдо на початку звітного періоду щодо курсової різниці, відстроченої і класифікованої як власний капітал у попередні періоди.

Дата набрання чинності

49. Даний МСБО набирає чинності для фінансових звітів з 1 січня 1995 року або пізніше.


370

Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку МСБО 22

(переглянутий у 1993 р.)

Об'єднання компаній

Цей переглянутий МСБО є чинним для складання фінансових зві­тів з 1 січня 1995 року або пізніше і замінює МСБО 22 "Облік об'єднання компаній".

У жовтні 1996 року Рада ухвалила наступні зміни до параграфів 39і та 69 МСБО 22 "Об'єднання компаній" одночасно із затвер­дженням переглянутого МСБО 12 "Податки на прибуток" (див. стор. 615). Згідно з цими змінами забороняється дисконтувати від­строчені податкові активи та зобов'язання, які виникають у резуль­таті об'єднання компаній і підтверджують відповідність керівних принципів, поданих у цих параграфах, принципам, викладеним у параграфах 67 та 68 МСБО 12 (переглянутому в 1996 році). Ці зміни набирають чинності для фінансових звітів, що охоплюють періоди, починаючи з 1 січня 1998 року або пізніше.





371

МСБО 22 (переглянутий у 1993 р.)

Зміст