Зміст Вступ. Переклад Т. Шарашидзе 7 Передмова
| Вид материала | Документы |
- Зміст передмова, 1595.13kb.
- Програма фахових вступних випробувань для навчання на освітньо-кваліфікаційному рівні, 985.48kb.
- Зміст, 329.83kb.
- Зміст, 410.71kb.
- Зміст, 429.02kb.
- Зміст, 384.58kb.
- Зміст вступ, 361.97kb.
- Зміст, 242.29kb.
- Міністерство освіти І науки україни, 239.79kb.
- Зміст Вступ, 574.44kb.
253
МСБО 16 (переглянутий у 1993 р.)
вартості цього активу, коли е ймовірність, що майбутні економічні вигоди, які перевищують первісна оцінений рівень продуктивності існуючого активу, будуть надходити до підприємства. Всі інші наступні видатки повинні визнаватися як витрати періоду, коли вони були понесені.
25. Наступні видатки на основні засоби визнаються як актив тільки тоді, коли вони поліпшують стан активу, підвищуючи оцінений спочатку рівень його продуктивності. До прикладів поліпшень, що ведуть до збільшення майбутніх економічних вигід, входять:
а) модифікація об'єкта з метою подовження його строку корисної експлуатації, включаючи збільшення його виробничої потужності;
б) поновлення частин машин для досягнення значного поліпшення якості продукції, що випускається;
в) упровадження нових виробничих процесів, що дають змогу значно зменшити оцінені спочатку операційні витрати.
26. Видатки на ремонт та обслуговування основних засобів здійснюються для відновлення або підтримання майбутніх економічних вигід, які підприємство може очікувати від оціненого спочатку рівня продуктивності активу. У такому випадку вони здебільшого визнаються як витрати тоді, коли вони понесені. Наприклад, собівартість обслуговування або капітального ремонту основних засобів — це як правило витрати, оскільки вони насамперед відновлюють, а не підвищують оцінений спочатку рівень продуктивності.
27. Відповідний обліковий підхід до видатків, понесених після придбання об'єкта основних засобів залежить від обставин, що приймалися до уваги при первісній оцінці та визнанні відповідного об'єкта основних засобів, а також від того, чи можуть наступні видатки бути відшкодованими. Наприклад, коли балансова вартість об'єкта основних засобів вже враховує зменшення економічних вигід, наступні видатки для відновлення майбутніх економічних вигід, що очікуються від використання активу, капіталізуються за умови, що балансова вартість не перевищує суму очікуваного відшкодування активу. Це відбувається також, коли ціна придбання активу вже відображає зобов'язання підприємства понести видатки в майбутньому, які потрібні для приведення активу у робочий стан. Прикладом може стати придбання будівлі, що вимагає
254
МСБО 16 (переглянутий у 1993 р.)
ремонту. За таких обставин наступні видатки додаються до балансової вартості активу в тому розмірі, який може бути відшкодованим від використання активу у майбутньому.
28. Головні компоненти деяких об'єктів основних засобів можуть вимагати регулярної заміни. Наприклад, піч потрібно облицьовувати після визначеної кількості годин використання, або частини салону літака, такі як сидіння або кухня, потребують кількаразової заміни протягом строку корисної експлуатації літального апарата. Такі компоненти обліковуються як окремі активи, тому що їх строк корисної експлуатації відрізняється від строку корисної експлуатації тих активів, до яких вони відносяться. Отже, за умови того, що задовольняється критерій визнання у параграфі 8, облік видатків, понесених при заміні або відновленні компонента, ведеться як придбання окремого активу, а замінений актив списується.
Оцінка після первісного визнання
Базовий підхід
29. Після первісного визнання об'єкта основних засобів як активу його облік повинен вестися за собівартістю, мінус сума будь-якої накопиченої амортизації, що підлягає вимозі параграфа 56 частково списувати актив до суми його очікуваного відшкодування.
Дозволений альтернативний підхід
30. Після початкового визнання об'єкта основних засобів як активу його облік повинен вестися за переоціненою сумою, яка є його справедливою вартістю на дату переоцінки, мінус сума будь-якої подальшої накопиченої амортизації. Переоцінки повинні проводитися з достатньою регулярністю, так, щоб балансова вартість суттєво не відрізнялася від тієї, що була визначена при застосуванні справедливої вартості на дату балансу.
Переоцінки
31. Справедлива вартість землі та будівель, як правило, є їх ринковою вартістю при існуючому використанні, що передбачає тривале використання активу в тому самому або подібному виді діяльності. Ця вартість визначається при проведенні оціночної експертизи, яку здебільшого проводять оцінювачі, що мають професійну кваліфікацію.
255
МСБО 16 (переглянутий у 1993 р.)
32. Справедлива вартість одиниць машин та обладнання, як правило, є їх ринковою вартістю, визначеною за допомогою експертної оцінки. Коли немає свідчення про ринкову вартість через вузькоспеціалізований характер машин і обладнання та через те, що такі одиниці продаються рідко, окрім випадків, коли вони є складовими частинами безперервної господарської діяльності, такі одиниці машин та обладнання оцінюються за їх амортизованою відновлюваною собівартістю.
33. При визначенні справедливої вартості об'єкт основних засобів оцінюється на основі його існуючого способу використання. Проте актив, для якого є ймовірність зміни способу використання, оцінюється на такій же основі, як й інші подібні активи, що утримуються для використання з такою ж метою. Наприклад, недоречно оцінювати завод та його обладнання згідно з їх призначенням, оцінюючи при цьому земельну ділянку, на якій розташований завод, за вільною ринковою вартістю землі для будівництва торговельного центру.
34. Частота переоцінок залежить від коливань справедливої вартості об'єктів основних засобів, що переоцінюються. Якщо справедлива вартість активу, що переоцінюється, суттєво відрізняється від його балансової вартості, потрібно проводити подальшу переоцінку. Деякі об'єкти основних засобів можуть зазнавати значних та непостійних коливань справедливої вартості, вимагаючи, таким чином, щорічної переоцінки. Подібні часті переоцінки не потрібні для об'єктів основних засобів із незначними коливаннями справедливої ринкової вартості. Натомість може бути достатньо проводити оцінку кожні три або п'ять років.
35. Коли відбувається переоцінка об'єкта основних засобів, будь-яка сума накопиченої амортизації на дату переоцінки є:
а) або перерахованою пропорційно до зміни валової балансової вартості активу таким чином, що балансова вартість активу після переоцінки дорівнює сумі переоцінки. Цей метод часто застосовується, коли актив переоцінюється за допомогою індексу до його амортизованої відновлюваної собівартості;
б) або виключеною з валової балансової вартості активу та чистої суми, перерахованої до переоціненої суми активу. Наприклад, такий метод використовується для будівель, що переоцінюються до їх ринкової вартості.
256
МСБО 16 (переглянутий у 1993 р.)
Сума коригування, яка з'являється внаслідок перегляду або виключення накопиченої амортизації, формує частину збільшення або зменшення балансової вартості, що розглядається згідно з параграфами 39 та 40.
36. Якщо відбувається переоцінка об'єкта основних засобів, весь клас основних засобів, до якого належить цей актив, підлягає переоцінці.
37. Клас основних засобів являє собою групу активів, однакових за характером та способом використання у діяльності підприємства. Прикладами окремих класів активів є:
а)земля;
б) земля та будівлі;
в) машини та обладнання;
г) кораблі;
д) літаки;
е) автомобілі;
є) меблі та приладдя;
ж) офісне обладнання.
38. Об'єкти, що входять до одного класу основних засобів, переоцінюються одночасно, щоб запобігти вибірковій переоцінці активів та включенню у фінансові звіти сум, що являють собою змішані витрати та вартості на різні дати. Проте клас активів може переоцінюватися на безперервній основі за умови, що переоцінка класу активів завершується за короткий проміжок часу і переоцінки відбуваються вчасно.
39. Якщо балансова вартість активу збільшилася в результаті переоцінки, збільшення відображається безпосередньо на кредиті рахунку капіталу під назвою "Дооцінка". Проте збільшення від переоцінки повинне визнаватися як прибуток, якщо воно сторнує зниження від переоцінки того ж активу, який раніше був визнаний як витрати.
40. Якщо балансова вартість активу зменшилася в результаті переоцінки, зменшення повинне визнаватися як витрата. Проте зменшення від переоцінки відображається безпосе-
257
МСБО 16 (переглянутий у 1993 р.)
редньо на дебеті рахунку будь-якої дооцінки, що з ним зв'язана, якщо це зменшення не перевищує суми дооцінки цього ж активу.
41. Дооцінка, що входить до власного капіталу, може бути прямо перенесена до нерозподіленого прибутку, коли дооцінка реалізована. Вся дооцінка може бути реалізованою при ліквідації та продажу активу. Проте можлива реалізація частини дооцінки під час використання активу підприємством; у цьому випадку сума реалізованої дооцінки є різницею між амортизацією, що базується на переоціненій балансовій вартості активу, та амортизацією, що базується на первісній вартості активу. Перенесення з дооцінки на нерозподілений прибуток у звіті про прибутки та збитки не відображається.
42. Впливи на податки на прибуток, які у разі наявності є результатом переоцінки основних засобів, розглядається у МСБО 12 "Облік податків на прибуток".
Амортизація
43. Сума об'єкту основних засобів, що амортизується, повинна розподілятися на систематичній основі протягом строку його корисної експлуатації. Метод амортизації, що використовується, повинен відображати зразок, за яким економічні вигоди від активу споживаються підприємством. Амортизаційні відрахування за кожен період повинні визнаватися як витрати, якщо вони не включені до балансової вартості іншого активу.
44. Оскільки економічні вигоди, втілені в активі, споживаються підприємством, балансова вартість активу зменшується для відображення цього споживання, як правило, шляхом нарахування витрат для амортизації. Амортизаційні відрахування здійснюються, навіть якщо вартість активу перевищує його балансову вартість.
45. Економічні вигоди, втілені в об'єкті основних засобів, споживаються підприємством в основному через використання активу. Проте інші фактори, такі як моральний та фізичний знос активу під час того, коли актив залишається без ужитку, часто призводять до зменшення економічних вигід, що, як очікувалося, можуть бути отриманими від використання активу.
258
МСБО 16 (переглянутий у 1993 р.)
Відповідно, при визначенні корисного строку експлуатації активу, потрібно брати до уваги всі наступні фактори:
а) очікуване використання активу підприємством. Використання оцінюється шляхом посилання на очікувану потужність або фізичну продуктивність активу;
б) очікуваний фізичний знос, який залежить від операційних факторів, таких як кількість змін, протягом яких повинен використовуватися актив та програма ремонту і технічного обслуговування підприємства, а також догляд за активом та його обслуговуванням, коли він не застосовується;
в) моральний знос, який виникає через зміни та удосконалення виробництва, або від зміни ринкового попиту на продукт, або послуг, які надає актив;
г) правові або подібні обмеження до використання активу, наприклад закінчення строку пов'язаної з ним оренди.
46. Строк корисної експлуатації активу визначається, виходячи з очікуваної корисності активу для підприємства. Політика управління активами підприємства може включати в себе їх вибуття після деякого визначеного часу або споживання певної частки економічних вигід, втілених в активі. Внаслідок цього строк корисної експлуатації активу може бути коротшим, ніж його економічний строк використання. Оцінка строку корисної експлуатації об'єкта основних засобів є питанням міркування, яке базується на досвіді використання підприємством подібних активів.
47. Земля і будівлі є окремими активами і в бухгалтерському обліку розглядаються окремо, навіть якщо вони були придбані разом. Земля, як правило, має необмежений строк експлуатації і через це не підлягає амортизації. Будівлі мають обмежений строк експлуатації і через це є активами, які амортизуються. Збільшення вартості землі, на якій стоїть будівля, не впливає на визначення строку корисної експлуатації будівлі.
48. Сума активу, що амортизується, визначається після вирахування його ліквідаційної вартості. На практиці ліквідаційна вартість активу часто не має важливого значення і внаслідок цього є несуттєвою при обчисленні суми, що амортизується. Коли застосовується базовий підхід і ймовірно, що ліквідаційна вартість буде істотною, ліквідаційна вартість оцінюється на дату придбання і після цього не збільшується через зміни цін.
259
МСБО 16 (переглянутий у 1993 р.)
Проте, коли застосовується дозволений альтернативний підхід, робиться нова оцінка на дату будь-якої подальшої переоцінки активу. Ця оцінка базується на ліквідаційній вартості, що превалює на дату оцінки подібних активів, які досягли кінця строку своєї корисної експлуатації та були в експлуатації за умов, подібних до тих, за яких буде використовуватися актив.
49. Якщо придбання активу призведе до того, що підприємство понесе значні витрати на демонтаж, переміщення або відновлення при закінченні строку корисної експлуатації активу, такі витрати визнаються як видаток протягом строку експлуатації активу:
а) або шляхом вирахування оціненої суми витрат при визначенні ліквідаційної вартості активу, збільшуючи, таким чином, щорічну суму амортизаційних відрахувань. Будь-яка негативна ліквідаційна вартість, отримана в результаті, визнається як зобов'язання;
б) або якщо оцінені витрати не вираховуються при визначенні ліквідаційної вартості, шляхом визнання цих витрат як окремого видатку протягом строку експлуатації активу таким чином, що зобов'язання щодо цих витрат повністю забезпечується наприкінці строку корисної експлуатації активу.
50. Для розподілення суми активу, що амортизується на систематичній основі протягом строку його корисної експлуатації, можливе використання різних методів амортизації. Ці методи включають метод прямолінійного списання, метод зменшення залишку та метод суми одиниць продукції. Результатом застосування прямолінійного методу амортизації є постійні відрахування протягом строку корисної експлуатації активу. Результатом застосування методу зменшення залишку є зменшення суми відрахувань протягом строку корисної експлуатації активу. Результатом застосування методу суми одиниць продукції є відрахування, що базується на очікуваному використанні або продуктивності активу. Метод, який застосовується до активу, вибирається на основі очікуваної форми економічних вигід, та застосовується постійно, від періоду до періоду, якщо не відбувається змін в очікуваній формі економічних вигід від цього активу.
51. Сума амортизаційних відрахувань за певний період здебільшого визнається як витрати. Проте за деяких обставин економічні вигоди, втілені в активі, поглинаються підприємством для
260
МСБО 16 (переглянутий у 1993 р.)
виробництва інших активів, а не для створення витрат. У цьому випадку сума амортизаційних відрахувань включає частину вартості іншого активу та включається до його балансової вартості. Наприклад, амортизація виробничого обладнання включається у витрати на обробку запасів (див. МСБО 2 "Запаси"). Також амортизація основних засобів, що використовуються для розвитку підприємства, може включатися у витрати на розробки, які капіталізуються відповідно до МСБО 9 "Витрати на дослідження та розробки".
Перегляд строку корисної експлуатації
52. Спірок корисної експлуатації об'єкта основних засобів повинен періодично переглядатися та, якщо очікування суттєво відрізняються від попередніх оцінок, сума накопиченої амортизації поточного і майбутнього періодів повинна бути відкоригована.
53. Протягом строку корисної експлуатації активу може стати очевидним, що оцінка строку корисної експлуатації не є відповідною. Наприклад, строк корисної експлуатації може бути продовжено шляхом подальших витрат на актив, які покращують стан цього активу відносно попереднього оціненого рівня його продуктивності. З іншого боку, зміни технології або зміни на ринку продукції можуть скоротити строк корисної експлуатації активу. В таких випадках строк корисної експлуатації і норма амортизації коригуються для поточних та наступних періодів.
54. Політика підприємства щодо ремонту та обслуговування активів також може вплинути на строк корисної експлуатації активу. Результатом такої політики може стати подовження строку корисної експлуатації активу або збільшення його ліквідаційної вартості. Проте прийняття подібної політики не звільняє від необхідності нараховувати амортизацію.
Перегляд методу амортизації
55. Метод амортизації, що застосовується до основних засобів, потрібно періодично переглядати та, якщо відбулися суттєві зміни в очікуваній формі економічних вигід від цих активів, потрібно змінити метод для відображення форми, що змінилася. Якщо виникає необхідність у такій зміні методу амортизації, то у бухгалтерському обліку вона відображається як зміна в обліковій оцінці, а сума
261
МСБО 16 (переглянутий у 1993 р.)
амортизаційних відрахувань на поточний та майбутній періоди повинна бути відкоригована.
Відшкодування балансової вартості
Зменшення корисності активів
56. Балансова вартість об'єкта або групи ідентичних об'єктів основних засобів повинна періодично переглядатися для того, щоб визначити, чи не зменшилася сума очікуваного відшкодування нижче балансової вартості. Якщо відбулося таке зниження, балансову вартість потрібно знизити до рівня суми очікуваного відшкодування. Сума цього зниження повинна негайно бути визнана як витрата, якщо вона не є зворотним записом попередньої переоцінки, у такому випадку її потрібно відобразити на рахунку власного капіталу відповідно до параграфа 40.
57. Собівартість або переоцінена сума об'єкта основних засобів, як правило, відшкодовується систематично протягом строку корисної експлуатації активу. Якщо корисність об'єкта або групи ідентичних об'єктів значно зменшилася, наприклад, в результаті завданого пошкодження або морального зносу, або інших економічних факторів, то сума очікуваного відшкодування може бути меншою від балансової вартості активу. За таких обставин необхідно частково списати актив. Часткове списання також може бути необхідним, коли об'єкт основних засобів не використовується протягом значного періоду, або перед тим, як його почнуть використовувати, або протягом строку його корисної експлуатації.
58. Сума очікуваного відшкодування окремих активів або груп ідентичних активів визначається окремо, а балансова вартість зменшується до суми очікуваного відшкодування на основі окремого активу або групи ідентичних активів. Проте можуть виникнути обставини, за яких оцінка суми очікуваного відшкодування активу на цій основі може бути неможливою, наприклад, якщо всі основні засоби на заводі використовуються з однією і тією ж метою. За таких обставин балансова вартість кожного з пов'язаних активів зменшується пропорційно до загального зниження у сумі очікуваного відшкодування найменшої групи активів, для якої можливо зробити оцінку суми очікуваного відшкодування. Цей стандарт не вимагає та не усуває дисконтування грошових потоків при визначенні суми очікуваного відшкодування.
262
МСБО 16 (переглянутий у 1993 р.)
Наступне збільшення суми очікуваного відшкодування — базовий підхід
59. Наступне збільшення суми очікуваного відшкодування активу, що розглядається відповідно до базового підходу і описується в параграфі 29, повинне бути нараховане знову, коли обставини та події, що привели до часткового або повного списання, перестали існувати і є переконливий доказ того, що нові обставини та події продовжать існувати у передбачуваному/найближчому майбутньому. Знову нарахована сума повинна бути зниженою на суму, що була 6 визнаною як амортизація у випадку, коли б часткове або повне списання не відбулося б.
Наступне збільшення суми очікуваного відшкодування — дозволений альтернативний підхід
60. Наступне збільшення суми очікуваного відшкодування активу, що розглядається відповідно до дозволеного альтернативного підходу, який описується в параграфі ЗО, повинне відображатися в обліку відповідно до параграфа 39.
Ліквідація та продаж
61. Об'єкт основних засобів слід вилучати з балансу підприємства у разі продажу або коли актив назавжди вилучається з використання та ніяких економічних вигід від його продажу не очікується.
62. Прибутки і збитки, що виникають від ліквідації або продажу об'єктів основних засобів, повинні визначатися як різниця між очікуваною чистою виручкою від продажу та балансовою вартістю активу, а також визнаватися як дохід або витрата у звіті про прибутки й збитки.
63. Коли відбувається обмін об'єкта основних засобів на такий же актив, згідно з умовами, викладеними в параграфі 23, собівартість придбаного активу дорівнює балансовій вартості активу, який вибув, і в результаті не виникає ні прибутку, ні збитку.
64. Операції продажу з наступною орендою відображаються в обліку відповідно до МСБО 17 "Облік оренди".