Зміст Вступ. Переклад Т. Шарашидзе 7 Передмова
| Вид материала | Документы |
- Зміст передмова, 1595.13kb.
- Програма фахових вступних випробувань для навчання на освітньо-кваліфікаційному рівні, 985.48kb.
- Зміст, 329.83kb.
- Зміст, 410.71kb.
- Зміст, 429.02kb.
- Зміст, 384.58kb.
- Зміст вступ, 361.97kb.
- Зміст, 242.29kb.
- Міністерство освіти І науки україни, 239.79kb.
- Зміст Вступ, 574.44kb.
240
МСБО 15 (переформатований у 1994 р.)
13. Відновлювана собівартість конкретного активу, як правило, визначається за поточною собівартістю придбання аналогічного активу, нового або такого, що був у вжитку, або еквівалентної виробничої потужності чи потенціалу надання послуг. Чиста вартість реалізації, як правило, являє собою чисту поточну ціну продажу активу. Теперішня вартість є поточною оцінкою майбутніх чистих надходжень, що відносяться до активу, відповідним чином дисконтованих.
14. Як засіб визначення поточної собівартості статей часто використовують певні індекси цін, особливо у тих випадках, коли за останній час не було жодної операції, яка стосувалася б цих статей, або відсутні прейскуранти чи їх використання недоцільне.
15. Методи поточної собівартості, як правило, потребують відображення впливу зміни цін на амортизацію і собівартість реалізованої продукції, характерних для підприємства. Більшість таких методів вимагає застосування одного з коригувань, спільною рисою яких є те, що вони відображають взаємодію між змінами цін та фінансуванням підприємства. Згідно з параграфами 16—18, існують різні думки щодо форми цих коригувань.
16. Деякі методи оцінки за поточною собівартістю вимагають коригування, яке відображає вплив зміни цін на всі статті чистих монетарних активів, включаючи довгострокові зобов'язання, які призводять до збитків від володіння чистими монетарними активами або до прибутку від володіння чистими монетарними зобов'язаннями, коли ціни зростають, і навпаки. Інші методи обмежують коригування монетарними активами та зобов'язаннями, які включаються до робочого капіталу підприємства. Обидва види коригування визнають, що не лише немонетарні активи, а й монетарні статті є важливими елементами виробничих потужностей підприємства. Звичайною рисою описаних вище методів оцінки за поточною собівартістю є те, що вони визнають прибуток після того, як були збережені виробничі потужності підприємства.
17. Згідно з іншою точкою зору, немає необхідності визнавати у звіті про прибутки і збитки додаткову відновлювану собівартість активів у межах їх фінансування за рахунок запозичених коштів. Згідно з методами, що базуються на цій точці зору, прибуток відображається у звіті після того, як збережена частина виробничих потужностей підприємства, що фінансуються
241
МСБО 15 (переформатований у 1994 р.)
за рахунок власного капіталу. Цього можна досягти, наприклад, шляхом скорочення загальної суми коригування амортизації, собівартості реалізованої продукції і там, де метод цього потребує, монетарного робочого капіталу у такій пропорції, у якій фінансування за рахунок запозичених коштів відноситься до фінансування за рахунок загальної суми запозиченого і власного капіталу.
18. Деякі методи оцінки за поточною собівартістю передбачають застосування індексу загального рівня цін до величини власного капіталу. Це визначає, наскільки був збережений власний капітал підприємства з точки зору загальної купівельної спроможності, коли зростання відновлюваної собівартості активів протягом певного періоду є менше, ніж зниження купівельної спроможності власного капіталу протягом того ж періоду. Інколи такий розрахунок просто береться до уваги для порівняння чистих активів, виражених у загальній купівельній спроможності з чистими активами, вираженими у поточній собівартості. Згідно з цими методами, які визнають прибуток після збереження загальної купівельної спроможності власного капіталу підприємства, різниця між двома цифрами, що стосуються одного і того ж активу, розглядається як прибуток або збиток, що нараховується акціонерам.
Поточний статус
19. На той час, як фінансова інформація подається з використанням різних методів для відображення описаних вище змін цін (в основних чи додаткових фінансових звітах), міжнародної угоди не досягнуто. Відтак, КМСБО вважає, що необхідно провести глибокі дослідження, перш ніж розглядати вимоги до підприємств при складанні основних фінансових звітів із застосуванням єдиної, всеохоплюючої системи для відображення зміни цін. Якби підприємства, що подають основні фінансові звіти на основі історичної собівартості, також подавали і додаткову інформацію, яка відображає вплив зміни цін, це сприяло б поступовому вирішенню питання.
20. Існує чимало пропозицій щодо того, які статті слід включати в таку інформацію — від кількох статей звіту про прибутки і збитки до широкого розкриття інформації. Бажано на міжнародному рівні визначити мінімум статей, які необхідно включати в цю інформацію.
242
МСБО 15 (переформатований у 1994 р.)
Мінімальний обсяг розкриття
21. Слід розкрити такі статті:
а) суму коригування або скориговану суму амортизації основних засобів;
б) величину коригування або скориговану величину собівартості реалізованої продукції;
в) коригування, пов 'язані з монетарними статтями, результатами використання запозичених коштів або частками власного капіталу у разі внесення таких коригувань при визначенні прибутку за прийнятим методом обліку;
г) загальний вплив коригувань, описаних у (а) і (б), та, в разі доречності, (в), а також будь-які інші статті, що відображають наслідки зміни цін, які включаються до звітності згідно з прийнятим методом обліку.
22. Якщо приймається метод оцінки за поточною собівартістю, то слід розкрити поточну собівартість основних засобів і запасів.
23. Підприємства мають описати методи, прийняті для обчислення інформації, що вимагається згідно з параграфами 21 і 22, зокрема характер будь-яких показників, що використовуються.
24. Інформацію, яка вимагається згідно з параграфами 21—23, слід надавати як додаткову, якщо така інформація не подається в основних фінансових звітах.
25. У більшості країн така інформація не входить до основних фінансових звітів, а є додатковою до них. Цей стандарт не застосовується до облікової політики та політики звітності, якої необхідно дотримуватися підприємствам при складанні своїх основних фінансових звітів, якщо ці фінансові звіти не подаються на основі, що відображає вплив зміни цін.
Розкриття іншої інформації
26. Підприємствам настійно рекомендується розкривати додаткову інформацію і, зокрема, міркування щодо значення інформації для конкретних обставин підприємства. Як правило, корисно
243
МСБО 15 (переформатований у 1994 р.)
розкривати будь-які коригування до податкових забезпечень та податкових сальдо.
Дата набрання чинності
27. Даний МСБО заміняє МСБО 6 "Облік впливу зміни цін" і набирає чинності для фінансових звітів з 1 січня 1983 року або пізніше.
244
Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку
МСБО 16
(переглянутий у 1993 р.)
Основні засоби
Цей переглянутий МСБО є чинним для складання фінансових звітів з 1 січня 1995 року або пізніше і замінює МСБО 16 "Облік основних засобів".
245
МСБО 16 (переглянутий у 1993 р.)
Зміст
Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку
МСБО 16
(переглянутий у 1993 р.)
Основні засоби
Мета
Сфера застосування Параграфи 1-6
Визначення 7
Визнання основних засобів 8-14
Первісна оцінка основних засобів 15-23
Компоненти собівартості 16-21
Обмін активів 22-23
Наступні видатки 24-28
Оцінка після первісного визнання 29-42
Базовий підхід 29
Дозволений альтернативний підхід 30
Переоцінки 31-42
Амортизація 43-55
Перегляд строку корисної експлуатації 52-54
Перегляд методу амортизації 55
Відшкодування балансової вартості 56-60
Зменшення корисності активів 56-58
Наступне збільшення суми
очікуваного відшкодування - базовий підхід 59-59
Наступне збільшення суми очікуваного
відшкодування - дозволений
альтернативний підхід 60
Ліквідація та продаж 61-65
Розкриття 66-71
Дата набрання чинності 72
246
МСБО 16 (переглянутий у 1993 р.)
Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку
МСБО 16
(переглянутий у 1993 р.)
Основні засоби
Положення стандартів, виділені жирним курсивом, слід читати у контексті загальної облікової інформації та керівних принципів, викладених у цьому стандарті, а також у контексті Передмови до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку не призначені для застосування до несуттєвих статей (див. параграф 12 "Передмови").
Мета
Метою даного стандарту є визначення облікового підходу до основних засобів. Основні питання обліку основних засобів — це вибір часу визнання активів, визначення їх балансової вартості та амортизаційних відрахувань, які визнаються щодо основних засобів, а також визначення та обліковий підхід до інших зменшень балансової вартості.
Згідно з цим стандартом, об'єкт основних засобів повинен визнаватися як актив, коли він відповідає визначенню та критеріям визнання активу, які викладено в Концептуальній основі складання та подання фінансових звітів.
Сфера застосування
1. Цей стандарт слід застосовувати в обліку основних засобів, окрім випадків, коли інший МСБО вимагає або дозволяє використання іншого облікового підходу.
2. Цей стандарт замінює МСБО 16 "Облік основних засобів", який був затверджений у 1981 році. Цей стандарт також замінює МСБО 4 "Облік амортизації" щодо амортизації основних засобів. У той час, як застосування принципів, що містяться в цьому стандарті, може бути доречним для інших активів, таких як довгострокові нематеріальні активи, МСБО 4 "Облік амортизації" продовжує застосовуватися до таких активів.
3. Цей стандарт не застосовується до:
а) лісів та подібних відтворюваних природних ресурсів;
247
МСБО 16 (переглянутий у 1993 р.)
б) прав на корисні копалини, розвідування та видобування корисних копалин, нафти, природного газу та подібних не-відтворюваних ресурсів.
Проте цей стандарт застосовується до основних засобів, які використовуються для розробки та утримання активів або здійснення діяльності, охопленої пунктами а та б, але відокремлених від цих активів або діяльності.
4. За деяких обставин Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку дозволяють визначати первісне визнання балансової вартості основних засобів при застосуванні підходу, що відрізняється від визначених у цьому стандарті. Наприклад, згідно з дозволеним альтернативним підходом до негативного гудвілу, МСБО 22 "Об'єднання компаній" вимагає, щоб початкова оцінка основних засобів, придбаних при об'єднанні компаній, базувалася на справедливій ринковій вартості, навіть якщо вона вище собівартості. Проте в таких випадках всі інші аспекти облікового підходу до таких активів, включаючи амортизацію, визначаються згідно з вимогами цього стандарту.
5. МСБО 25 "Облік інвестицій" дозволяє підприємству розглядати інвестовану власність як об'єкт основних засобів згідно з цим стандартом або як довгострокові інвестиції згідно з МСБО 25 "Облік інвестицій".
6. Даний стандарт не розглядає певні аспекти застосування комплексної системи, що відображає вплив зміни цін (див. МСБО 15 "Інформація, що відображає вплив зміни цін" та МСБО 29 "Фінансова звітність в умовах гіперінфляції"). Проте підприємства, що застосовують таку систему, повинні дотримуватися всіх аспектів цього стандарту, за винятком тих, що розглядають оцінку основних засобів після їх первісного визнання.
Визначення
7. Терміни, що використовуються в цьому стандарті, мають таке значення:
Основні засобц — це матеріальні активи, які:
а) утримуються підприємством для використання у виробництві або постачанні товарів та наданні послуг, для оренди іншим або для адміністративних цілей;
248
МСБО 16 (переглянутий у 1993 р.)
б) будуть використовуватися, як очікується, протягом більш ніж одного періоду.
Амортизація — це систематичний розподіл суми активу, що амортизується, протягом строку його корисної експлуатації.
Сума. що амортизується. - це собівартість активу або ін-ша сума, що замінює його собівартість у фінансових звітах, за вирахуванням його ліквідаційної вартості.
Строк корисної експлуатації - це:
а) або період, протягом якого очікується використання активу підприємством;
б) або кількість одиниць виробленої продукції чи подібних одиниць, які підприємство очікує отримати від цього активу.
Собівартість — це сума сплачених грошових коштів або їх еквівалентів, або справедлива вартість іншої форми компенсації, наданої для придбання активу на час його придбання або створення.
Ліквідаційна вартість - чиста сума, яку підприємство очікує отримати за актив по закінченні строку його корисної експлуатації після вирахування очікуваних витрат навибуття.
Справедлива вартість - це сума, за якою актив можна обміняти в операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.
Балансова вартість - це сума, за якою актив включається до балансу після вирахування будь-якої суми накопиченої амортизації.
Сума очікуваного відшкодування — це сума, яку підприємство очікує отримати в результаті майбутнього використання активу, включаючи його ліквідаційну вартість при вибутті.
Визнання основних засобів
8. Об'єкт основних засобів слід визнавати як актив, коли:
249
МСБО 16 (переглянутий у 1993 р.)
а) існує ймовірність того, що в майбутньому підприємство отримає економічні вигоди, пов'язані з цим активом;
б) вартість активу для підприємства може бути достовірно оцінена.
9. Основні засоби часто становлять найбільшу частину всіх активів підприємства, а значить є суттєвими для відображення його фінансового стану. Більше того, визначення, чи є видаток активом або витратою, може мати суттєвий вплив на відображення результатів діяльності підприємства у фінансових звітах.
10. При визначенні того, чи відповідає об'єкт першому критерію визнання, підприємству потрібно оцінити ступінь впевненості щодо надходження майбутніх економічних вигід на основі наявних доказів, які існують на час первісного визнання. Наявність достатньої впевненості у тому, що підприємство буде мати майбутні економічні вигоди, вимагає підтвердження, що підприємство отримає винагороду у зв'язку з використанням активу та погоджується на пов'язаний з цим ризик. Така впевненість може існувати лише тоді, коли ризик та винагорода вже перейшли до підприємства. Перед тим, як це станеться, операція з придбання активу може бути скасована без значного штрафу і через це актив не визнається.
11. Другий критерій визнання, як правило, задовольнити легко, оскільки обмінна операція, що підтверджує придбання активу, визначає його собівартість. У випадку, коли актив створюється самим підприємством, достовірну оцінку собівартості можна отримати від операцій із зовнішніми сторонами, спрямованими на придбання матеріалів, робочої сили та інших ресурсів, які використовуються у процесі створення активу.
12. При визначенні, з чого складається окремий об'єкт основних засобів, потрібно винести судження про застосування критеріїв при визначенні конкретних обставин або конкретних типів підприємств. Може бути доцільним об'єднання окремих незначущих об'єктів, таких як ливарні форми, інструменти та фарби, і застосовувати критерій до сукупної вартості. Більшість запасних частин та допоміжного обладнання здебільшого відображаються як запаси та визнаються витратами під час їх споживання. Проте головні запасні частини та резервне обладнання розглядається як основні засоби у випадку, коли підприємство збирається використовувати їх протягом більше ніж одно-
250
МСБО 16 (переглянутий у 1993 р.)
го періоду. Також, якщо запасні частини та допоміжне обладнання можуть використовуватися тільки у зв'язку з об'єктом основних засобів та не очікується їх регулярне використання, вони відображаються як основні засоби і амортизуються протягом періоду, що не перевищує строк корисної експлуатації відповідного активу.
13. За деяких обставин доцільно розподіляти сукупні видатки на актив по його компонентах та окремо вести облік кожного компоненту. Це відбувається, коли активи, що складаються з різних компонентів, мають різні строки корисної експлуатації або дають вигоди підприємству різними способами і ведуть, таким чином, до застосування різних норм та методів амортизації. Наприклад, літак і його двигуни повинні розглядатися як окремі активи, які амортизуються, якщо вони мають різні строки корисної експлуатації.
14. Основні засоби можуть бути придбаними з метою безпеки або для охорони навколишнього середовища. Придбання основних засобів такого типу хоч безпосередньо і не збільшує майбутніх економічних вигід від будь-якого окремо існуючого об'єкта основних засобів, може бути необхідним для того, щоб підприємство отримало майбутні економічні вигоди від своїх інших активів. У цьому випадку такі придбання основних засобів відповідають визнанню їх як активів тому, що вони роблять можливим надходження до підприємства більших майбутніх економічних вигід від пов'язаних ними активів, ніж у випадку, якби вони не були придбані. Проте такі активи визнаються лише доти, доки балансова вартість активу та пов'язаних з ним активів не перевищує загальну суму очікуваного відшкодування такого активу та пов'язаних із ним активів. Наприклад, підприємство — виробник хімічної продукції — зобов'язане налагодити деякі нові процеси хімічної обробки для того, щоб відповідати вимогам охорони навколишнього середовища щодо виробництва та зберігання небезпечних хімікатів; пов'язані з цим удосконалення заводу/машин визнаються як актив доти, доки вони підлягають відшкодуванню, тому що без них підприємство не може виробляти та продавати хімічну продукцію.
Первісна оцінка основних засобів
15. Об'єкт основних засобів, який відповідає визнанню його як активу, повинен спочатку вимірюватися за своєю собівартістю.
251
МСБО 16 (переглянутий у 1993 р.) Компоненти собівартості
16. Собівартість об'єкта основних засобів складається з ціни придбання, включаючи імпортні мита та податки на придбання, що не відшкодовуються, а також витрати, безпосередньо пов'язані з приведенням активу у робочий стан для його використання;
будь-які торговельні знижки вираховуються при визначенні ціни придбання. Прикладами таких витрат є:
а) вартість підготовки будівельного майданчика;
б) первісні витрати на доставку та розвантаження;
в) витрати на установку;
г) гонорар спеціалістам, таким як архітектори та інженери.
17. Коли сплата за об'єкт основних засобів відкладається на строк, довший від звичайного строку кредиту, його вартістю буде грошовий еквівалент ціни; різниця між цією сумою та загальними виплатами визнається як витрата на сплату відсотків за період кредиту, якщо він не капіталізується згідно з дозволеним альтернативним підходом у МСБО 23 "Витрати на позики".
18. Адміністративні та інші загальні накладні витрати не є компонентом собівартості основних засобів, якщо вони не можуть бути беспосередньо пов'язані з придбанням активу або приведенням його у робочий стан. Також підготовчі та подібні до них витрати, що бувають перед початком виробництва, не становлять частини собівартості активу, якщо вони не є необхідними для приведення активу у робочий стан. Початкові операційні збитки, понесені перед досягненням активом планової продуктивності, визнаються як витрати.
19. Собівартість активу, створеного власними силами, визначається з використанням тих же принципів, як і для придбаних активів. Якщо підприємство виробляє подібні активи для продажу в процесі звичайної господарської діяльності, собівартість активу здебільшого така ж, як і собівартість виробництва активу для продажу (див. МСБО 2 "Запаси"). Отже, будь-які внутрішні прибутки не беруться для розрахунку при визначенні таких витрат. Також наднормативні суми відходів матеріалів, праці або інших ресурсів, які були понесені при виробництві активу, що створюється власними силами, не включаються в собівартість активу. МСБО 23 "Витрати на
252
МСБО 16 (переглянутий у 1993 р.)
позики" встановлює критерії, яких потрібно дотримуватися перш ніж витрати на сплату відсотків будуть визнані як компонент собівартості основних засобів.
20. Вартість активу, який утримує орендар згідно з фінансовою орендою, визначається із застосуванням принципів, викладених у МСБО 17 "Облік оренди".
21. Балансова вартість основних засобів може бути зменшена відповідними державними субсидіями згідно з МСБО 20 "Облік державних грантів і розкриття інформації про державну допомогу".
Обмін активів
22. Об'єкт основних засобів може бути придбаний у результаті обміну або часткового обміну на інший неподібний об'єкт основних засобів чи інший актив. Вартість об'єкту оцінюється за справедливою вартістю отриманого активу, що дорівнює справедливій вартості відданого активу, скоригованою на будь-яку суму грошей або грошових еквівалентів, яку було передано.
23. Об'єкт основних засобів може бути придбаний у результаті обміну на подібний актив, який використовується у той самий спосіб на такому ж виробництві та має подібну справедливу вартість. Об'єкт основних засобів може бути проданий за частку капіталу в подібному активі. В обох випадках, оскільки процес отримання прибутку не завершено, по такій операції не визнається ні прибуток, ні збиток. Замість цього, собівартістю нового активу є балансова вартість активу, що був відданий. Проте справедлива вартість отриманого активу може свідчити про зменшення корисності активу, що був відданий. За таких обставин актив, що був відданий, частково списується, і ця частково списана вартість приписується новому активу. Прикладами обміну подібних активів є обмін літаками, готелями, станціями обслуговування та іншою нерухомою власністю. Якщо інші активи, такі як гроші, являють собою частину операції обміну, це може вказувати на те, що одиниці, якими обмінюються, мають різну вартість.
Наступні видатки
24. Наступні видатки, пов'язані з об'єктом основних засобів, що вже були визнані, повинні додаватися до балансової