Стипендіальної програми "Завтра. Ua" Фонду Віктора Пінчука Огляд актуальної наукової дискусії про перспективи розвитку світу в цілому й України як його частини та висновки експертного дослідження
| Вид материала | Документы |
- Про проект програми розвитку тваринництва Херсонщини на 2010 2015 роки, 839.1kb.
- 1. Затвердити Стратегію регіонального розвитку Вінницької області на період до 2015, 1035.56kb.
- Р І шенн я про затвердження Програми соціально-економічного розвитку міста Білгорода-Дністровського, 705.88kb.
- Резолюція круглого столу «Доступність лікарських засобів в Україні: правовий фокус, 73.04kb.
- Інформація про виконання програми економічного та соціального розвитку на 2008 рік, 1191.85kb.
- Про внесення змін до Програми розвитку молочного І м’ясного скотарства та свинарства, 17.99kb.
- Про проект обласної програми розвитку туризму та курортів на 2011 2015 роки, 790.12kb.
- Про проект програми економічного, соціального та культурного розвитку Херсонської області, 1969.4kb.
- Сть Національного космічного агентства України була направлена на реалізацію завдань, 25.66kb.
- Про звіт про виконання «Програми соціально-економічного та культурного розвитку району, 13.46kb.
Сценарії майбутнього для України
Виходячи із поточного статусу України в світовій економіці, її сукупного ресурсного, інфраструктурного, географічного, промислового і гуманітарного потенціалу, ймовірними сьогодні можуть бути три сценарії або варіанти майбутнього для нашої держави.
І. Сценарій ІНТЕГРАЦІЯ
Ключові моменти
Національна економіка набуває максимальної відкритості, вітчизняні підприємства інтегруються у виробничі ланки великих транснаціональних корпорацій (ТНК), банківсько-фінансовий сектор стає переважно іноземним.
Здійснюється низка реформ ліберального спрямування, зокрема – полегшуються дозвільні процедури та податкове адміністрування, створюється режим максимального сприяння бізнесу, стимулюється приплив іноземних інвестицій, відміняється мораторій на продаж землі сільськогосподарчого призначення (Концепція економічного розвитку України на 2008-2015 рр. - Фонд ефективного управління).
Втручання держави в економіку є мінімальним і зводиться до чітко визначених регуляторних, контрольних та управлінських функцій. Модель реформування запозичується зі східно- та центральноєвропейського досвіду. Помітно скорочуються соціальні видатки бюджету, поступово вводиться ринковий принцип формування всіх тарифів (комунальних, транспортних тощо).
Переваги сценарію
1. Надійні гарантії позитивних змін, що підтверджується досвідом масштабних перетворень, здійснених новими членами ЄС.
2. Швидкий розвиток економіки за рахунок т. зв. локомотивів росту. Відкритість української економіки до бізнесу прискорить подальше залучення іноземних інвестицій тими видами економічної діяльності, що демонструють високий потенціал прибутку, - будівництвом, роздрібною торгівлею, фінансовим ринком, аграрним сектором. Розвиток цих галузей супроводжуватиметься ростом продуктивності праці. Робоча сила, що «вивільнятиметься» у такий спосіб, буде перекваліфікована за підтримки роботодавців та держави у відповідності до потреб екстенсивного росту інших галузей економіки. Наслідком стане зростання регіональної мобільності робочої сили.
3. Реалістичність. Прихід в Україну ТНК сприятиме імпорту технологій та капіталу, а у перспективі – й інноваційній перебудові вітчизняної промисловості. В сучасній економіці у будь-якому разі домінуватиме транснаціональне виробництво, а отже, поняття «вітчизняна продукція» поступово втрачатиме свій похідний сенс. Сильною буде тільки та країна, в якій діють глобальні гравці, що визначають світові тенденції розвитку технологій та фінансових потоків. Починаючи зі «зборки», згодом Україна може прийти до використання філіями ТНК українських технологічних розробок.
4. Формування «ринкової ментальності». Підвищення «ризиків конкуренції» для українських підприємств та фірм сприятиме не лише вдосконаленню українського ринку, але й виникненню середнього класу – відповідальних, ініціативних, мотивованих інвестувати у власне майбутнє громадян.
Наслідки для ринку праці
Ринок праці розвиватиметься в напрямку зростання потреби у спеціалістах сфери послуг, економіки та фінансів, HR. Загалом, затребуваність фахівців із вищою освітою буде утримуватися на достатньо високому рівні, разом із одночасним підвищенням значущості професійно-технічної освіти. Поступово посилюватиметься значення безперервної освіти, здобуття якої забезпечуватиме конкурентоспроможність робочої сили. Також, імовірно, уповільняться темпи розвитку малого та середнього бізнесу і створення робочих місць у цьому секторі через загострення конкуренції з боку великих національних і транснаціональних компаній. Особливістю цього сценарію є значне підвищення мобільності робочої сили всередині країни та її кон’юнктурна перекваліфікація.
Отже,
сценарій ІНТЕГРАЦІЯ є оптимальним для входження України до глобальної економіки, що доведено успішним реформуванням країн Східної Європи. Він базується на принципах класичного західного лібералізму й передбачає розвиток вільного ринку, поліпшення бізнес-середовища, активне залучення іноземних інвестицій до пріоритетних галузей. Комплекс запропонованих реформ сприятиме поступовому нарощуванню конкурентоспроможності вітчизняної економіки, проте – без «проривів» та «стрибків».
Критика
Противники сценарію ІНТЕГРАЦІЯ відзначають, що, «відкрившись», перехідна (слабка) економіка України стане максимально вразливою до коливань міжнародної фінансово-економічної і політичної кон’юнктури. Зокрема, уповільнення темпів зростання світової економіки (ознаки чого намітилися останнім часом у кризі в США та ЄС) може призвести до зниження попиту на український експорт, передусім продукцію чорної металургії, та до зростання вартості енергоресурсів.
Україна інтегруватиметься до потужних ТНК як плацдарм для зборки іноземної продукції й, відповідно, джерело кваліфікованої, але дешевої робочої сили («закручуватиме для Європи гайки», як сказав Леонід Кучма). Вітчизняний бізнес об’єктивно не готовий до жорстких умов конкуренції, отже, Україна стрімко втрачатиме можливості виходу на більш високий рівень міжнародної співпраці у сфері товарів із високим рівнем доданої вартості.
Використовуючи запозичений рецепт розвитку, Україна остаточно втратить свій індустріальний потенціал, що посилить спекулятивну «деформацію» економіки, уповільнить інвестування в технологічне оновлення виробництва та прискорить інфляцію (понад 10% на рік).
ІІ. Сценарій НОВА ІНДУСТРІАЛІЗАЦІЯ
Ключові моменти
В Україні інтенсифікуються процеси модернізації традиційних секторів промисловості. Джерело конкурентних переваг – ще не реалізовані можливості третього та четвертого технологічних укладів (розвиток автомобілебудування, точного приладобудування, традиційного ВПК, неорганічної хімії і полімерних матеріалів, кольорової металургії, нафтопереробки тощо).
Сценарій базується на ідеології сильної держави та ефективної виконавчої влади. Модернізація промисловості підтримується державою через інвестиції та фіскальні заходи: податкові пільги, прискорену амортизацію, цільову грантову підтримку, пільгові позики тощо.
Збільшуються витрати на НДДКР до 4% ВВП до 2015 року (рівень Швеції у 2004 році). Відновлюється мережа науково-дослідних установ у державному секторі та створюється – в корпоративному. Функціонують спеціалізовані організації підтримки інновацій – технопарки, технологічні фірми, кластерні підприємства.
Україна входить до СОТ, розвиває транснаціональне співробітництво, але водночас робить суто економічний вибір на користь промислової інтеграції з Росією та іншими країнами СНД, відновлюючи кооперацію, перервану після розпаду Радянського Союзу.
Переваги сценарію
1. Послідовність. Спираючись на наявну ресурсну та матеріальну базу, Україна поступово переходить від міжнародної спеціалізації на низькотехнологічних товарах та послугах, що втілюють у собі незначну додану вартість, до спеціалізації на середньотехнологічних видах виробництва. За зростання конкурентного тиску на вітчизняні підприємства в умовах СОТ, активно впроваджуються енергозбережні технології, передусім у металургійній та хімічній промисловості, важкому машинобудуванні, що дозволяє досягти рентабельності виробництва рівня розвинених країн і стати одним із провідних світових експортерів.
2. Перспективність. Розвиток промисловості сприяє практичному використанню вітчизняних науково-технічних досягнень. Економічні ефекти від модернізації вмотивовують великий бізнес інвестувати в освіту та інновації. Тим самим закладаються основи для технологічного лідерства.
3. Забезпечення економічного суверенітету. Україна набуває достатньої економічної сили для того, щоб не підпорядковувати в односторонньому порядку окремі галузі закордонним ТНК і реалізувати самостійні стратегії з освоєння зовнішніх ринків. Створюються потужні українсько-російські корпорації в металургійній галузі, машинобудуванні, ОПК.
Наслідки для ринку праці
Найбільш вірогідним є зростання попиту на робочу силу, передусім на кваліфікованих робітників, а також представників інженерних спеціальностей. Можливий початок процесів часткового повернення українців, які виїжджали для тимчасової роботи за кордон, а також приплив робочих мігрантів із інших країн.
Отже,
сценарій НОВА ІНДУСТРІАЛІЗАЦІЯ передбачає інтенсивний розвиток промислового виробництва третього і четвертого технологічних укладів: масового і серійного виробництва продукції важкого машинобудування, автомобілебудування, чорної і кольорової металургії, хімічної промисловості. Продукція цих секторів економіки міцно утримуватиме конкурентні позиції на світових ринках, забезпечуючи економічний суверенітет України.
Модернізаційні зміни в промисловості зумовлять попит на інновації, перш за все, вони здатні знизити енергоємність виробництва.
Критика
Основне заперечення проти доцільності сценарію НОВА ІНДУСТРІАЛІЗАЦІЯ полягає у тому, що наздоганяльний розвиток у сучасних умовах є неефективним. Світ настільки швидко рухається вперед, що повернення до укладів, які домінували в розвинених країнах у середині 70-х років, прирікає Україну на «вічне відставання» - локальні інновації в металургії не здатні забезпечити лідерства країни в епоху ІТ.
Слід враховувати й украй несприятливі стартові умови сценарію – 50-відсоткову зношеність основних фондів, у тому числі 58% - власне у промисловості. На сьогодні потреби у реновації фондів матеріального виробництва задовольняються лише на 37,3%.
Орієнтація лише на третій та четвертий уклади консервуватиме сировинний перекіс реального сектора економіки, який відтворюватиметься й на рівні інвестиційної, цінової та податкової політики держави. Джерела економічного зростання, що базується на кількісному нарощуванні експорту металургійної та хімічної промисловості в умовах заниженого курсу гривні, вичерпані вже сьогодні. Саме тому, як вважає В. Геєць, модернізаційний проект може бути дієвим тільки у поєднанні з іншим сценарієм – інноваційного або випереджального розвитку.
ІІІ. Сценарій ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК
Ключові моменти
Україна робить ставку на випереджальний розвиток виробництв п’ятого та шостого технологічних укладів, дорогу висококваліфіковану робочу силу. «Локомотивами росту» стають наука та інновації, а засобом формування конкурентних переваг – внутрішнє виробництво нових технологій та розвиток гуманітарного капіталу.
Істотно збільшується обсяг фінансування науково-технічних розробок – до 2,5-2,8% ВВП. За даними Центру досліджень ім. Г.М. Доброва НАНУ, структурна перебудова економіки за інноваційним сценарієм дозволить подвоїти реальний ВВП України вже до 2015 року.
Держава є адміністратором реформ, соціальна політика поєднує інвестиційні (розвиток здібностей) і дотаційні (допомога у задоволенні потреб) елементи.
Українська держава формує власну стратегію розвитку поза межами міжнародних альянсів або у складі міждержавних об’єднань у статусі регіонального лідера. Вона обирає нейтралітет та позаблоковість чи ініціює створення нової системи загальноєвропейської безпеки («Україна-2015: національна стратегія розвитку» - В. Геєць, Б. Кваснюк, В. Семиноженко).
Переваги сценарію
1. Відповідність сучасним економічним трендам. Світова економіка сьогодні перебуває у процесі структурної перебудови, пов’язаної саме зі становленням шостого технологічного укладу. Тому країни, яким вдасться створити надсучасні підприємства з випуску продукції та послуг, заснованих на технологіях шостого укладу, здобудуть колосальні конкурентні переваги вже у недалекому майбутньому.
2. Наявність достатньої бази. Україна нарощує конкурентні переваги в тих сегментах високотехнологічного виробництва, які в неї вже є: у світлотехніці на базі над’яскравих світлодіодів, мікрохвильовій електрониці, опто- та інфрачервоній електроніці; космічному комплексі, дослідженнях із біо- та нанотехнологій, ІТ. Є потенціал для досягнення інноваційного лідерства і в окремих секторах військово-промислової галузі – високоточна зброя, радарна техніка, ракетобудування й літакобудування, надшвидкісна передача даних і високочастотний зв’язок.
3. Включення України до глобального науково-технологічного розвитку. Реалізація сценарію сприятиме масштабному залученню фінансових та кадрових ресурсів у технологічне оновлення економіки, збільшенню обороту зовнішньої торгівлі за рахунок високотехнологічної продукції та «власних» технологій. Частка інноваційної продукції в обсязі промислового виробництва зросте не менш ніж на 50%, рівень інноваційної активності підприємств у промисловості досягне 60%, а рівень сектора високотехнологічних виробництв у структурі обробної промисловості перевищить 30% (за Концепцією розвитку національної інноваційної системи, розробленою Державним агентством України з інвестицій та інновацій). На цій основі будуть створені найбільш стабільні конкурентні переваги.
4. Підвищення суб’єктності України. Володіння стабільними конкурентними перевагами дозволить Україні стати впливовим гравцем не тільки у світовій економіці, але й у міжнародній політиці, а отже – нейтралізувати ті ризики національної безпеки, що походять із її географічного розташування між Заходом та Росією. Наддержави не зможуть використовувати економічні важелі з метою політичного тиску на Україну. Вона дістає реальну свободу у виборі зовнішньополітичних орієнтирів.
Наслідки для ринку праці
В Україні істотно збільшиться потреба у висококваліфікованих фахівцях із вищою освітою саме в тих сферах, де створюватимуть потужні ресурси конкурентоспроможності: біотехнології, ВПК, енергетика, освіта, HR, ІТ тощо. Також зростатиме потреба у кваліфікованих управлінських кадрах у всіх сферах, що забезпечуватимуть розвиток. Зростатиме розрив між вартістю кваліфікованої і некваліфікованої робочої сили. Можливе збільшення безробіття у секторі низької кваліфікації.
Отже,
сценарій ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК є найбільш амбітним, він має на меті підвищення Україною свого інноваційного рівня і входження до переліку технічно розвинених держав. Пріоритетами стають створення конкурентоспроможних підприємств нових укладів, експорт високотехнологічної продукції (електроніка, літако- та ракетобудування, високоточна зброя тощо) і технологій. Модель економічного зростання є випереджальною й відповідає сучасним тенденціям розвитку.
Критика
Сценарій передбачає найбільш масштабні реформи зі структурної перебудови української економіки – на це сьогодні не вистачає ані коштів, ані експертної бази, ані політичної волі керівництва країни. Проблематичним видається й суспільне схвалення докорінних змін. Як показують численні соціологічні опитування, для українців бажанішим є задоволення поточних проблем, а не довгострокові проекти із затриманою матеріальною віддачею. Обираючи між державним інвестуванням у перспективні галузі промисловості та підвищенням зарплат і пенсій «тут і зараз», більшість надає перевагу останньому. «Короткі гроші» є безперечним пріоритетом і для вітчизняного бізнесу.
Крім того, рівень підтримки науки та освіти, особливо вищої, вже давно не відповідає цілям інноваційного розвитку. У 2005 році бюджетні видатки на науку становили 0,38% ВВП, у 2006 – 0,4%, у 2007 – 0,41%, у 2008 – заплановано менше 0,4%.
IV. ІНЕРЦІЯ
Системні економічні реформи відсутні, зберігається та закріплюється сировинний перекіс. Вірогідним видається ручне керування економікою та встановлення «державного капіталізму». В політиці продовжується конфронтація між гілками влади, свавілля бюрократії та тіньового капіталу. Підсумком є повільний економічний розвиток зі значним відставанням від країн ЄС і СНД. На ринку праці ІНЕРЦІЯ передбачає продовження чинних тенденцій (див., наприклад, результати дослідження Українського інституту соціальних досліджень ім. Олександра Яременка, представлені нижче).
Такий розвиток подій, власне, не є сценарієм, оскільки не передбачає ніякої цілеспрямованості або проективності.
Тенденції розвитку ринку праці
Сьогоднішня Україна перебуває в ситуації тотальної невизначеності щодо способів нарощування конкурентних переваг та мінімізації ризиків у зв’язку зі вступом до СОТ і виходом на світові ринки. Жоден із запропонованих експертами сценаріїв майбутнього української держави поки що не знайшов відображення у системному проекті реформ. Країна продовжує жити за різними соціальними та економічними ритмами – домодерним, індустріальним, інформаційним. Яке місце посяде Україна в міжнародній системі праці, виходячи із наявного потенціалу та тих альтернатив, що стоять на порядку денному?
Характер змін на вітчизняному ринку праці дозволяє «діагностувати» реальні потреби економіки, а отже, й перспективи її розвитку. З метою визначити ці тенденції Український інститут соціальних досліджень ім. Олександра Яременка провів на замовлення Фонду Віктора Пінчука експертне опитування «Аналіз дисбалансу між реальними потребами економіки, можливостями системи освіти та попитом на професії з боку ринку праці»
Результати опитування засвідчили, що на українському ринку праці наразі спостерігається поєднання трендів розвинених країн, країн, що розвиваються, та спадщини радянського періоду. Такий мікс характерний для постсоціалістичних економік перехідного типу, й тому цілком прогнозований. Між тим, детальний аналіз отриманих даних демонструє потенційні «точки росту» (або принаймні «точки змін») вітчизняної економіки, і отже, робить прогноз щодо того, «куди йде Україна», більш вірогідним.
Таблиця 1
Перелік найбільш затребуваних на українському ринку праці
професій та спеціальностей, %*
| Спеціальності, професії** | Затребувані на українському ринку праці 2 – 4 роки тому | Затребувані на українському ринку праці сьогодні | Будуть затребувані на українському ринку праці в найближчі 3 – 5 років |
| Інженери, технологи | 12 | 44 | 55 |
| Програмісти, ІТ-спеціалісти | 16 | 40 | 44 |
| Кваліфіковані робітники | 20 | 50 | 35 |
| Будівельники | 17 | 29 | 28 |
| Менеджери (у т. ч. HR-менеджери) | 32 | 39 | 27 |
| Економісти, фінансисти | 51 | 41 | 26 |
| Працівники сфери обслуговування та торгівлі | 37 | 30 | 24 |
| Бухгалтери, банківські працівники | 44 | 32 | 13 |
| Маркетологи, рекламісти | 12 | 9 | 12 |
| Юристи | 47 | 19 | 11 |
| Працівники медицини та фармації | 6 | 10 | 11 |
| Працівники сфери освіти | 6 | 13 | 9 |
| Психологи, соціологи | 6 | 7 | 9 |
| Страхові агенти | 2 | 8 | 9 |
| Некваліфіковані робітники | 7 | 15 | 8 |
| Працівники сфери с/г | 1 | 2 | 7 |
| Філологи, перекладачі | 4 | 4 | 6 |
| Фахівці в галузі природничих наук | 2 | 4 | 4 |
| Логісти | | 2 | 4 |
| Секретарі | 5 | 6 | 3 |
| Дизайнери | 1 | 2 | 3 |
| Працівники сфери культури та шоу-бізнесу | 3 | | 3 |
* Сума перевищує 100%, тому що на кожне запитання респондент міг назвати до 5 професій/спеціальностей
Таблиця 2
Перспектива зміни попиту на кваліфіковані кадри у найближчі 3-5 років
| Попит радше збільшиться | Попит не зміниться | Попит зменшиться |
| Інженери, технологи | Працівники медицини та фармації | Працівники сфери освіти |
| Програмісти, IT-спеціалісти | Працівники сфери культури | Юристи |
| Фахівці в галузі будівництва, нерухомості | Журналісти, перекладачі | Бухгалтери, економісти |
| Менеджери з персоналу | Працівники поліграфії | |
| Менеджери зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД), митниці, логістики | Секретарі | |
| Маркетологи, рекламісти | | |
| Дизайнери | | |
| Фахівці у галузі страхування | | |
| Менеджери з продажу | | |
| Менеджери | | |
| Працівники сфери с/г | | |
Таблиця 3
Найбільш затребувані, на думку експертів різних категорій, професії та спеціальності (наведено за рангом перших трьох–п’яти професій та спеціальностей)
| | Затребувані на українському ринку праці 2–4 роки тому | Затребувані на українському ринку праці сьогодні | Будуть затребувані на українському ринку праці в найближчі 3–5 років |
| 1. Керівники рекрутингових агентств | Працівник сфери обслуговування та торгівлі Бухгалтер, банківський працівник Будівельник | Бухгалтер, банківський працівник Працівник сфери обслуговування та торгівлі Будівельник | Будівельник Інженер, технолог Програміст, ІТ- спеціаліст |
| 2. Працівники ВНЗ, пов’язані із питаннями працевлаштування | Юрист Економіст, фінансист Бухгалтер, банківський працівник | Програміст, ІТ- спеціаліст Економіст, фінансист Інженер, технолог | Інженер, технолог Програміст, ІТ- спеціаліст Юрист |
| 3. Представники кадрових служб крупних та середніх підприємств | Юрист Економіст, фінансист Бухгалтер, банківський працівник | Кваліфікований робітник Інженер, технолог Програміст, ІТ-спеціаліст | Кваліфікований робітник Інженер, технолог Програміст, ІТ-спеціаліст |
| 4. Представники наукових організацій | Бухгалтер, банківський працівник Економіст, фінансист Юрист | Кваліфікований робітник Економіст, фінансист Інженер, технолог | Інженер, технолог Кваліфікований робітник Програміст, ІТ-спеціаліст Працівник медицини та фармації |
| 5. Представники профільних міністерств, служб зайнятості, бірж праці та молодіжних служб працевлаштування | Економіст, фінансист Будівельник Юрист | Кваліфікований робітник Менеджер Програміст, ІТ-спеціаліст | Програміст, ІТ-спеціаліст Менеджер Кваліфікований робітник |
| Серед загалу опитаних | Економіст, фінансист Юрист Бухгалтер | Кваліфікований робітник Інженер, технолог Економіст, фінансист | Інженер, технолог Програміст, ІТ-спеціаліст Кваліфікований робітник |
Тренд розвинених країн
Зростання попиту на «інноваційні» спеціальності. За даними експертного опитування, у найближчі 3-5 років в Україні прогнозується особливо високий попит на програмістів та ІТ-спеціалістів, причому дефіцит, що є зараз, зберігатиметься й надалі. Перш за все, через невідповідність навчальних програм вимогам практичної діяльності випускників. Співробітники рекрутингових агентств зазначають, що за їхнім посередництвом пошук фахівців найчастіше здійснюють представники профільних телекомунікаційних, ІТ-компаній, а також великих підприємств.
Якщо сьогодні, у зв’язку з широким упровадженням комп’ютерних технологій, затребуваними є програмісти, системні адміністратори та ІТ-спеціалісти «взагалі», то вже найближчим часом очікується збільшення попиту на вужчі спеціалізації. ІТ-технології інтегруються до бізнес-структур, і це вимагатиме підлаштування автоматизованих систем до завдань конкретного типу бізнесу.
Таким чином, вітчизняним ринком наразі затребувана перш за все адаптація технологій. Автоматизація все ширшого кола напрямків економічної діяльності підвищує ефективність праці в цілому, що відповідає аналогічним процесам у розвинених країнах.
Значний попит на висококваліфікованих спеціалістів. Як відмічають експерти, сьогодні на ринку праці спостерігається підвищення вимог до рівня підготовки фахівців, це стосується як управлінських кадрів, так і працівників фінансово-економічного та банківсько-інвестиційної секторів, юристів, менеджерів. У всіх цих сферах уже сьогодні потрібний не просто персонал із відповідною вищою освітою (ринок перенасичений), але й із досвідом роботи та високою кваліфікацією. Фактично, незалежно від спеціальності, фахівці, що відповідають цим вимогам, сьогодні володіють безперечними конкурентними перевагами – вони затребувані українською економікою, попри високу вартість їхньої праці.
Відзначена закономірність відповідає відразу двом тенденціям, характерним для ринків праці розвинутих країн. По-перше, це стабільне зростання потреби у висококваліфікованих фахівцях із вищою освітою в «точках зростання» економіки, а по-друге - стійкий попит на професії, пов’язані з обслуговуванням бізнесу.
Таким чином, вітчизняним ринком наразі затребувана перш за все адаптація технологій. Автоматизація все ширшого кола напрямків економічної діяльності підвищує ефективність праці в цілому, що відповідає аналогічним процесам у розвинених країнах.
Значний попит на висококваліфікованих спеціалістів. Як відмічають експерти, сьогодні на ринку праці спостерігається підвищення вимог до рівня підготовки фахівців, це стосується як управлінських кадрів, так і працівників фінансово-економічного та банківсько-інвестиційної секторів, юристів, менеджерів. У всіх цих сферах уже сьогодні потрібний не просто персонал із відповідною вищою освітою (ринок перенасичений), але й із досвідом роботи та високою кваліфікацією. Фактично, незалежно від спеціальності, фахівці, що відповідають цим вимогам, сьогодні володіють безперечними конкурентними перевагами – вони затребувані українською економікою, попри високу вартість їхньої праці.
Відзначена закономірність відповідає відразу двом тенденціям, характерним для ринків праці розвинутих країн. По-перше, це стабільне зростання потреби у висококваліфікованих фахівцях із вищою освітою в «точках зростання» економіки, а по-друге - стійкий попит на професії, пов’язані з обслуговуванням бізнесу.
В нашому випадку вони, до того ж, поглиблюються внаслідок «кваліфікаційного перекосу», який сформувався у 90-ті роки, коли надзатребуваними виявилися економісти, фінансисти, бухгалтери, юристи, менеджери, банківські працівники. Сьогодні на українському ринку праці спостерігається явний надлишок представників згаданих професій. Тому акцент на якості, а не кількості - є закономірним.
Отже,
експерти спільні у тому, що найближчим часом на ринку праці в Україні спостерігатиметься збільшення попиту на персонал із вищою освітою, виникнення дефіциту кваліфікації, а також загострення конкуренції робочої сили в тих сегментах економіки, де обсяг пропозиції робочої сили збільшуватиметься, а якість професійної підготовки кадрів – зростатиме. Все це створюватиме сприятливі умови для найбільш кваліфікованих кадрів – як із огляду на працевлаштування, так і щодо рівня доходів. Передусім це стосується дефіцитних як для нашої, так і для сусідніх економік професій – ІТ, високих технологій, сучасного менеджменту, банкингу тощо.
Тренд країн, що успішно інтегруються до глобальної економіки
Затребуваність фахівців із видів діяльності, пов’язаних із «відкриттям» економіки. Насамперед ця тенденція спостерігається в межах таких широких сфер діяльності, як економіка, менеджмент, юриспруденція, фінансова сфера, банківська справа. Зростає затребуваність працівників, що спеціалізуються на зовнішньоекономічній діяльності. Водночас Україна починає впроваджувати західні стандарти ведення бізнесу, й тому на ринку праці виникає попит на представників спеціалізацій, що є новими для української економіки, але давно існують у розвинених країнах. Зокрема, експерти відзначають високу затребуваність фахівців із HR.
Так, експерти прогнозують збереження стабільного попиту на такі професії:
Сфера економіки і фінансів – бухгалтери, економісти, насамперед економісти ЗЕД, аудитори.
Банківська та інвестиційна сфера – фахівці з таких відносно нових спеціальностей, як кредитування, залучення клієнтів, аналітика, кредитні ризики, продаж фінансових продуктів, розробка нових продуктів, маркетинг, іпотека, аудит, внутрішній контроль.
Менеджмент - менеджери зовнішньоекономічної діяльності, менеджери з підбору персоналу (HR-менеджери), а також топ-менеджери у сфері продажів, фінансів, адміністрування, виробництва/технологій, будівництва/нерухомості, маркетингу/реклами/PR.
Отже,
сьогодні на ринку праці спостерігається розширення спектра послуг в економічній, фінансовій, банківській діяльності й менеджменті, а також стрімкий розвиток зовнішньоекономічних напрямків ділової активності. Перелічені тенденції вказують на певну відкритість економіки України й можливості її розвитку за інноваційним сценарієм.
Тренд країн, що розвиваються
Майже всім країнам, що розвиваються, притаманна індустріалізація економіки. Проте сам сценарій індустріалізації може реалізовуватися принаймні у двох варіантах: або з акцентом на модернізації виробництва, коли підвищення ефективності досягається якісними змінами, або у вигляді простого збільшення обсягів виробництва без суттєвих структурних перетворень. У першому випадку створюються можливості для подальшого переходу до інноваційного сценарію. У другому – екстенсивно розвиваються енергоємні та працеємні галузі виробництва. З огляду на ринок праці, в сьогоднішній Україні співіснують обидва варіанти.
1. Дефіцит інженерів та технологів. У найближчі 3–5 років особливо актуальними будуть професії напрямку «Інженери, технологи». Попит на працівників інженерно-технологічних спеціальностей прогнозується найбільшою мірою в тих галузях промисловості, що розвиваються швидкими темпами або відроджуються. Це важка промисловість, харчова промисловість, енергетика, будівництво, електроніка, телекомунікації. Наявність дефіциту викликана низьким попитом на ці спеціальності протягом 90-х років і заниженим рівнем оплати праці. Основна маса випускників технічних та інженерних спеціальностей не мають потрібної роботодавцю кваліфікації, а наявні кадри «старіють».
Між тим, аналізуючи ситуацію, експерти говорять, що попит на технічні спеціальності стимулюватиметься не лише екстенсивним нарощуванням обсягу виробництва у «базових» галузях промисловості, але й їх модернізацією, а саме - появою нового обладнання, комп’ютеризацією, впровадженням нових технологій.
2. Збільшення попиту на кваліфікованих робітників із інструментом (професії, що не потребують вищої освіти). Лідерство у найближчі 3-5 років залишатиметься за робітниками з добування корисних копалин, робітниками металургійних та машинобудівних професій; робітниками в галузі точної механіки та ін.
Згідно з даними Державного центру зайнятості України (див. Діаграму 1), потреба підприємств у працівниках цього виду професій в останні роки зменшилася (з 38,95% у 2001 році до 29,74% у 2006 р.), але залишилася достатньо вагомою. Проблема полягає у тому, що кількість робітників із відповідними навичками зменшується швидше за падіння попиту – по-перше, через «старіння» професії та її низький престиж, а по-друге – через кризу вітчизняної системи професійно-технічної освіти.
Діаграма 1
Затребуваність працівників будівельних спеціальностей (будівельники будівель та споруд, покрівельники, лицювальники, штукатури, муляри, виконроби) пояснюється різким збільшенням попиту у зв’язку з „будівельним бумом”, але поряд із цим ще й невідповідністю рівня підготовки наявних кадрів сучасним вимогам.
Надалі прогнозується використання нових технологій у будівництві, що потребує високого рівня підготовки фахівців. Також будівництво активно розвиватиметься у зв’язку із проведенням Євро-2012 – отже, будівельний бум триватиме.
3. Подібно до великої кількості країн, що розвиваються, Україні притаманні регіональні диспропорції щодо структури зайнятості. На попит впливає регіональна концентрація певних галузей економіки (див. таблицю), а також тип населеного пункту. Можна стверджувати, що лінія розколу між економічним розвитком і стагнацією (центром та периферією) проходить між великими містами (Київ, Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса, Львів) та рештою населених пунктів, де спостерігається стабільний дефіцит працівників майже всіх напрямків. Економічні диспропорції мають суттєві соціальні наслідки: кваліфіковані та високоосвічені працівники «вимиваються» центром, що, у свою чергу, інтенсифікує його розвиток, водночас поглиблюючи відставання периферії.
Отже,
сьогоднішня ситуація на ринку праці вказує на поєднання інтенсивного та екстенсивного розвитку промисловості, а також розбудову інфраструктурного сектора. Зростання попиту на фахівців із вищою освітою (інженери та технологи) стимулюється модернізацією виробництва, нарощуванням його ефективності – завдяки впровадженню нових технологій, комп’ютерізації тощо. Водночас масово потрібні робітники для галузей нижчих технологічних укладів (металургія, важке машинобудування, енергетика та ін.).
«Універсальний» тренд
1. Майже в усіх сферах діяльності наразі простежується тенденція до звуження профілю спеціаліста (це стосується економістів, працівників банківської сфери, менеджерів, програмістів та ІТ-спеціалістів, інженерів). У кожному випадку це явище зумовлене особливими причинами (на які вже було вказано), проте загалом воно відповідає актуальним змінам на світових ринках праці.
2. Сталий попит на працівників торгівлі та сфери послуг є загальносвітовою тенденцією – спостерігається він і в Україні. При цьому пропозиція залишається досить широкою, але підвищуються вимоги до кадрів і змінюється набір потрібних професій: касири, працівники сфери туризму, логісти, експедитори (раніше – в основному торгові представники, продавці-консультанти). Найвищий попит простежується, за словами експертів, у сегментах продуктів харчування, товарів широкого вжитку, послуг для бізнесу, комп’ютерної техніки та програм, а також електротехнічного обладнання.
Як зазначає Державний центр зайнятості, потреба підприємств різних форм власності у робітниках сфери обслуговування та торгівлі поступово зростає: з 4,98% у 2001 р. до 8,5% у 2006 р. На думку експертів, це свідчить про активізацію діяльності у сфері роздрібно-торговельних операцій та загалом – про розвиток бізнесу. Попит ще більше пожвавиться у зв’язку з проведенням в Україні Євро-2012.
3. Розвиток сфери торгівлі та обслуговування зумовлює високу затребуваність некваліфікованих робітників – охоронців, прибиральників, вантажників. Проте за прогнозами у подальшому цей попит знижуватиметься.
Отже,
поширення затребуваності працівників сфери послуг є характерним для всіх країн, інтегрованих до світових економічних процесів. Між тим, якщо в розвинених країнах попитом користуються, насамперед, працівники медичної та соціальної сфери, то в країнах, що розвиваються, – працівники торгівлі та сфери бізнес-послуг. Тенденція до збільшення попиту на них водночас із підвищенням вимог стосовно поглиблення спеціалізації також притаманна тим суспільствам, які лише будують ринкові відносини.
Узагальнено:
На сучасному українському ринку праці тенденції, притаманні розвиненим країнам (підвищення попиту на кадри з високим рівнем освіти і професійної підготовки, звуження спеціалізації у деяких сегментах ринку праці, зростаюча затребуваність програмістів та ІТ-спеціалістів тощо), поєднуються з інерційним розвитком економіки пострадянського типу – з переважанням третього і четвертого технологічних укладів, негнучкістю та низькою адаптивністю до світових умов конкуренції. Йдеться передусім про вади вітчизняної системи освіти, досі значною мірою орієнтованої на відтворення застарілої структури зайнятості.
Я
Створення конкурентних переваг у сучасному світі, як продемонстрував наш попередній огляд, підпорядковується певним константам. Основою соціально-економічного розвитку сьогодні є нематеріальні ресурси – знання, інновації, відкритість та креативність у найширшому розумінні. Це правильно як для інститутів нової економіки, так і для її безпосередніх «творців». Але чи готове українське суспільство дотримуватися цих орієнтирів на практиці?
Під час опитування «Аналіз дисбалансу між реальними потребами економіки, можливостями системи освіти та попитом на професії з боку ринку праці», проведеного Українським інститутом соціальних досліджень ім. Олександра Яременка, респондентам запропонували таку альтернативу:
що сприяє успіху людини – праця чи «щастя та зв’язки»?
Приблизно половина опитаних – 50% працюючих та 53% тих, хто навчається, у віковій групі 18–28 років та 51% – з-поміж респондентів віком від 29 до 35 років – вважають, що успіх – це більшою мірою питання збігу щасливих обставин та зв’язків, а не праці. І лише чверть опитаних – 24% тих, хто навчається, 26% працюючих з-поміж респондентів молодшої вікової групи та 23% опитаних віком від 29 до 35 років – схиляються до того, що з часом тяжка праця здатна забезпечити краще життя. Зауважимо, що, тим не менш, по 57% у кожній віковій групі як позитивний фактор розглядають конкуренцію, оскільки вона стимулює людей напружено працювати та генерувати нові ідеї.
Стратегії побудови кар’єри та особистого успіху
Динамізм економічного розвитку, а отже, і мінливість вимог ринку праці спонукає громадян до гнучкості у виборі персональних стратегій адаптації та досягнення успіху.
Визначити конкретні лінії поведінки, що можуть допомогти у побудові професійної кар’єри, показати якомога ширший набір альтернатив – мета третьої частини нашого огляду.
Де здобувати освіту: в Україні чи за кордоном?
Майже дві третини опитаних експертів вважають, що найперспективнішим шляхом сьогодні є здобуття базової освіти в Україні, продовження – за кордоном. Рівень вітчизняної освіти визнається експертами достатньо високим, проте потім поглиблювати професійні знання у межах конкретнішого напрямку краще у закордонних навчальних закладах (магістерський ступінь, PhD, МВА, друга вища освіта, можливо, шляхом дистанційного навчання).
Самі молоді люди озвучують із цього приводу такі міркування (за матеріалами ЗМІ):
«Диплом – це ще не все». Відповідальність за якість навчання, яка має «конвертуватися» в успіх на ринку праці, студенти покладають здебільшого на самих себе.
В Україні зараз цінують не диплом певної країни, хоча на першому етапі це може допомогти, а реальні знання й навички, котрі ви можете запропонувати компанії, що вас наймає. Мало того, важливий не просто закордонний диплом, а диплом, отриманий в тій чи тій науковій школі, – все залежить від її репутації. Закордонна освіта не гарантує ста відсотків успіху. Головне, на що ти здатен сам.
З інтернет-форуму
«Досягнув успіху тут – будеш затребуваним і там». Знаючи собі ціну, молоді фахівці не ідеалізують Заходу й від’їжджають за кордон лише тоді, коли дістають таку пропозицію, «аналогів» якої немає на батьківщині.
Чи варто поєднувати навчання і роботу?
Стратегія поєднання навчання з роботою визначається трьома чвертями експертів як найефективніша. З-поміж названих ними переваг: трудова діяльність, що починається під час здобуття освіти, паралельний пошук місця роботи та коригування стратегії навчання (визначення із необхідністю додаткових знань, поглиблення знань у межах обраної спеціальності, напрямки самоосвіти тощо).
Між тим, під час опитування вказувалися позитивні моменти інших стратегій.
«Робота – навчання» – вона є оптимальною, коли молода людина не визначилася зі сферою, в якій бажала би та могла працювати у майбутньому, а також тоді, коли здобуття відповідної освіти з тих чи тих причин на певному життєвому етапі не є можливим.
«Навчання – робота» – це можливість надавати достатньо часу навчанню, поглибленню знань.
Як краще шукати роботу?
Експерти виділяють такі тактичні підходи (вони не протиставляються одне одному, а радше акцентують увагу на різних аспектах пошуку власної ніші на ринку праці):
- «Драбина»: спочатку - вибір сфери діяльності та конкретної компанії, потім - проходження «по драбині» від волонтерства/практики/стажування до високих посад в обраній компанії за власною спеціальністю.
- – «Всеохоплення»: підхід передбачає «тестування» різних форм зайнятості та сфер діяльності, моніторинг ситуації на ринку праці та розсилку резюме по різних компаніях.
- «Пошук свого місця»: пошук робочого місця жорстко в межах професійного напрямку, обраного за покликанням.
Що важливіше для кар’єри – знання чи особисті якості?
На думку експертів, конкурентними перевагами на ринку праці сьогодні слід вважати не лише здатність вчитися, але й уміння адаптуватися до нових умов, активність, уміння «подати себе».
У провідних закордонних вищих навчальних закладах «мистецтву самопрезентації» навчають як на гуманітарних, так і на математичних та природничих факультетах. Наприклад, у Массачусетському технологічному інституті вже кілька років поспіль інженери вивчають базовий курс менеджменту, що розвиває здібності працювати в команді та ефективно спілкуватися з колегами, вміти правильно викладати свої думки, переконувати інших та розв’язувати конфлікти.
Повністю «в дусі часу» наші експерти оцінили комунікативні навички (50% опитаних) і здатність працювати у команді (49%) навіть вище за аналітичні здібності (48%) та комп’ютерну грамотність (46%).
У своєму граничному вияві самопрезентація перетворюється на «брендування». За схемою, що використовується для капіталізації бренда, сучасні фахівці працюють над власною капіталізацією – й диктують умови тим, що мають намір купити їхню працю.
Проте чи не заміщує часом вміння «себе подати» брак реальних професійних навичок? З-поміж недоліків молодих фахівців наші експерти відзначили так званий конфлікт можливостей і потреб (завищена самооцінка та вимоги до роботи, зокрема до оплати праці, за відсутності практичних навичок і досвіду роботи). Все частіше реальна ефективність спеціалістів не відповідає їхній вартості – і російський, і український ринки праці, як вважають автори журналу «Експерт», перегрітий. Особливо це стосується топ-менеджменту: в управлінців амбіцій занадто багато, а знання – мало. Деякі експерти вважають переплату управлінцям загальносвітовою тенденцією. «На мій погляд, це одна з причин краху великих компаній, - вважає Ольга Сабініна із агентства «Контакт» (Росія). – До керма стають люди дуже публічні, відомі та високооплачувані, але не дуже професійні. Вони не помічають початку серйозних негативних змін».
Що надійніше гарантує кар’єрне зростання: мобільна поведінка чи корпоративна відданість?
Мобільна поведінка в межах кар’єрного зростання передбачає перманентний пошук нового місця роботи із урахуванням короткострокових змін кон’юнктури ринку в межах певної професійної ніші. На користь цієї альтернативи експерти наводять такі аргументи:
- «пошук себе, свого місця»;
- розширення кругозору, здобуття різнобічного досвіду;
- орієнтація на високу оплату праці, пошук високооплачуваної роботи;
- розширення можливостей молодих спеціалістів, поліпшення орієнтації на ринку праці;
- адекватність такої стратегії сучасним ринковим умовам.
Корпоративна відданість відображає прагнення розвиватися в рамках однієї структури (компанії, фірми) за здобутим фахом та в обраному напрямку. Аргументи «за»:
- послідовне проходження різних етапів на шляху кар’єрного росту забезпечує досягнення високої позиції;
- можливість виявити себе повною мірою, розкрити свій професійний потенціал;
- можливість засвоєння специфіки роботи, здобуття авторитету як гарного працівника певної компанії.
Водночас, на думку експертів, обидві стратегії можна вдало поєднувати:
- спочатку, за допомогою першої стратегії, знайти «своє місце», а вже потім шукати стабільності в межах тієї чи тієї організації/компанії;
- при зайнятості на кількох робочих місцях пропонується дотримуватися другої стратегії на основному місці роботи, а за допомогою першої – займатися пошуком альтернативних шляхів самореалізації;
- вибір стратегії має зумовлюватися сферою, в якій працюватиме молодий спеціаліст (наприклад, друга стратегія поширена в банківських структурах);
- вибір має базуватися на особистісних якостях; так, наприклад, активній, творчій особистості тяжко тривалий час затримуватися на одному робочому місці, тому їй більше підходить перша стратегія, а для спокійної, врівноваженої особи ефективнішим шляхом буде друга стратегія.
***
Ми почали частину «Україна» нашого огляду з того, що сьогодні українська держава перебуває у точці біфуркації. Якою буде наша країна через 10 років, залежить, насамперед, від тих, що сьогодні навчаються, від того, яку відповідь дасть українська молодь на запитання:
що сприяє успіху людини – праця чи «щастя та зв’язки»?
У
країна, м. Київ,вул. П. Мирного,26-а,
тел.(044) 501-50-76
e-mail: uisr@ukrnet.net
Аналіз дисбалансу між реальними потребами економіки, можливостями системи освіти та попитом на професії з боку ринку праці
АНАЛІТИЧНИЙ ЗВІТ
(за результатами опитування експертів)
Київ 2008
Зміст
Вступ 57
Стисле викладення результатів та висновків 59
Розділ 1. Зміни професійно-кваліфікаційних орієнтацій молоді в умовах становлення інноваційного суспільства 62
Розділ 2. Затребуваність представників різних професій та спеціальностей на українському ринку праці: оцінка ситуації і перспективи розвитку питання 70
Розділ 3. Молодий фахівець: переваги і недоліки випускників українських ВНЗ 87
Розділ 4. Пошук ефективної стратегії працевлаштування і побудова кар'єри 94
Висновки 101
Додаток 1. Класифікація професій
Додаток 2. Зразок анкети напівформалізованого інтерв’ю
Додаток 3. Розподіл відповідей на запитання анкети