В. М. Галицький (переднє слово), Л. Г. Авдєєв 4), А. В. Алєксєєва 10), О. В. Астахова 3), С.І. Бандур 1), О.Є. Баришнікова 6), Л. В. Бондарчук 4), О. Ю. Вілкова 6), М.І. Десненко 5), О. М. Діденко (

Вид материала

Содержание

3.7. Характеристика управлінських моделей
Профорієнтаційна та профосвітня діяльність державної служби зайнятості на ринку праці

Подобный материал:

1 ... 13 14 15 16 17 18 19 20 ... 23

3.7. Характеристика управлінських моделей

розвитку ринку праці

Головним чинником безробіття в Україні є макроекономічна нестабільність. Економічна криза 2009 р. серйозно підірвала ділову активність. Тому дослідження проблеми повної занятості та повного обсягу виробництва має важливе значення. Проблема безробіття перш за все пов’язана з падінням виробництва.

Економісти завжди пропонували різні теорії, які пояснюють цикли коливання ділової активності. Автори деяких концепцій і теорій приділяють увагу нововведенням, стверджуючи, що технічний прогрес: комп’ютеризація виробництва, мобільний зв’язок та інше – має великий вплив на виробництво та зайнятість. Однак нововведення з’являються нерегулярно і спричиняють нестабільність економічної активності. Інші автори пов’язують економічні цикли з політичними або випадковими подіями. Є економісти, котрі вважають цикл чисто монетарним явищем. Коли уряд друкує надто багато грошей, виникає інфляційний бум. Прискорюється падіння виробництва, зростає рівень безробіття.

Низка економістів вважає, що державою недостатньо регулюється ринок праці. В ринкових умовах уряд повинен активно втручатися в процес зайнятості населення.

Як чинник, що визначає рівень виробництва та зайнятості, більшість економістів вважає рівень загальних або сукупних витрат. В економіці, орієнтованій на ринок, підприємства виробляють товари тільки в тому випадку, коли їх можна з користю продати. Якщо загальні витрати невеликі, більшості підприємствам невигідно виробляти товари у великих обсягах. Звідси низький рівень виробництва, зайнятості та доходів. З іншого боку, піднесення виробництва забезпечує прибуток, тож виробництво, зайнятість та доходи теж зростатимуть.

Однак не усі коливання ділової активності пояснюються тільки економічними циклами. Діють ще так звані “сезонні” коливання ділової активності. Наприклад, сільське господарство, будівництво та інші галузі народного господарства схильні до сезонних коливань. Купівельний бум перед новим роком, міжнародні спортивні змагання тощо теж приводять до значних щорічних коливань темпів економічної активності, особливо в торгівлі.

Ділова активність залежить також від довгострокової тенденції в економіці, тобто від підвищення або зменшення економічної активності протягом тривалого періоду. В ринковій економіці цикли особливо впливають на виробництво товарів тривалого та короткочасного користування. Щодо виробництва та зайнятості, то від падіння більше всього потерпають ті галузі промисловості, які виробляють засоби виробництва та споживчі товари тривалого користування. В таких умовах особливо вразливою є будівельна промисловість. Виробництво та зайнятість в галузях промисловості, які випускають споживчі товари короткочасного користування, зазвичай менше залежать від циклів. Галузі промисловості, які пов’язані з будівництвом, важким машинобудуванням, виробництвом сільськогосподарських машин, холодильників, автомобілів і тому подібних товарів, витримують важкий тягар. Навпаки, галузі промисловості, які виробляють товари тривалого користування, у циклі підйому отримують максимальні стимули для розвитку.

Поняття “повна занятість” можна трактувати в тому розумінні, що 100% робочої сили має роботу. Насправді це не так. В ринкових моделях управління національною економікою визначений природний рівень безробіття 5–7% вважається нормальним. Тому західні економісти висловлюють думку, що повна занятість не означає абсолютної відсутності безробіття. Згідно з нею фрикційне та структурне безробіття вважають абсолютно невідворотним. Отже, повна зайнятість визначається як зайнятість, складова якої менше 100% робочої сили. За повної зайнятості рівень безробіття дорівнює сумі рівнів фрикційного і структурного безробіття. Іншими словами, рівень безробіття за повної зайнятості досягається в тому разі, коли циклічне безробіття дорівнює нулю. Ще його називають природним рівнем безробіття.

Повний, або природний, рівень безробіття виникає збалансованості ринків робочої сили. Тобто, кількість тих, що шукають роботу, дорівнює кількості вільних робочих місць. Коли кількість тих, що шукають роботу, перевищує наявні вакансії, ринки робочої сили не збалансовані. При цьому спостерігається дефіцит сукупного попиту та циклічне безробіття. При надлишковому сукупному попиті відчувається недостатність робочої сили, тобто кількість вільних робочих місць перевищує кількість тих, що шукають роботу. Надзвичайно напружена ситуація на ринках робочої сили пов’язана з інфляцією.

Природний рівень безробіття не обов’язково є постійним тому, що піддається переоцінці внаслідок інституціональних змін. Наприклад, у 60-х роках мінімум фрикційного і структурного безробіття становив 4% робочої сили, у 80-х роках 5–6%, а в 2010 р. – більше 7%. Чому сьогодні природний рівень став вище? По-перше, різко змінився демографічний склад робочої сили, посилилася її міграція та виник нелегальний ринок праці. По-друге, сталися інституціональні зміни.

Безробіття спричиняє великі економічні та соціальні витрати. Головним негативним наслідком безробіття є втрачена продукція. Якщо економіка не в змозі створити достатньої кількості робочих місць, потенційне виробництво товарів втрачається. Економісти визначають таку втрачену продукцію як відставання обсягу ВНП. Таке відставання є обсягом, на який фактичний ВНП менше потенційного. Потенційний ВНП визначається з припущення про те, що існує природний рівень безробіття при “нормальних” темпах економічного зростання. У зв’язку із світовою кризою відставання обсягів ВНП притаманне кожній країні і світу в цілому.

Суспільство прагне ефективно використовувати свої рідкісні ресурси і бажає отримати максимальну кількість корисних товарів, вироблених з його обмежених ресурсів. Щоб досягти цього, воно мусить забезпечити повну зайнятість та повний обсяг виробництва. Повна зайнятість передбачає використання усіх придатних для цього ресурсів. Економіка мусить забезпечувати роботою усіх, хто хоче та здатний працювати, робітники не повинні вимушено опинятися без роботи, а устаткування простоювати.

Економіка повної зайнятості та повного обсягу виробництва може забезпечити необмежений випуск товарів на основі теорії підйому виробництва. Дійсно, протягом цивілізації людство виживає завдяки змінам технологічних засобів виробництва, котрі випускають життєзабезпечуючі ресурси в потрібному обсязі.

Згідно з теорією піднесення виробництва в умовах циклічного розвитку української економіки потрібно враховувати такі обов’язкові аспекти.

Модель управління національною економікою. Виділяють такі основні моделі: ринкова, планово-соціалістична та змішана.

Яскравим прикладом ринкової моделі є американська модель управління національною економікою. Це лібералізована система управління без державного втручання, яка базується на приватній власності, принципах економічної свободи, вільного ціноутворення та взаємодії на ринку попиту та пропозиції.

У Радянському Союзі була створена планово-соціалістична модель управління економікою на основі марксистської економічної школи, яка обґрунтовує необхідність знищення приватної власності та конкуренції, заміни стихійного ринкового господарства свідомим, цілеспрямованим впливом держави на соціально-економічний розвиток за допомогою плану на основі загальнонародної власності.

Планово-соціалістична модель управління національною економікою – централізоване державне управління соціально-економічним розвитком країни на основі директивного плану та загальнонародної власності. Така модель забезпечувала функціонування економіки в умовах повної зайнятості.

У Швеції соціал-демократи, що прийшли до влади в 50-х роках минулого століття, почали створювати змішану модель національної економіки. Ця система управління базується на різноманітних формах власності та органічно поєднує переваги ринкових і планово-соціалістичних механізмів. За допомогою змішаної моделі забезпечується стабільний економічний розвиток країни. Швеція є однією з провідних індустріально розвинутих країн найвищим рівнем життя в світі.

У Китаї, який пройшов складний шлях економічних реформ в жорстокій політичній боротьбі, вдалося створити ефективну модель управління національною економікою – соціалістичний ринок. Модель поєднала переваги планово-соціалістичної моделі і американської ринкової моделі. Система управління базується на державній і приватній власності. Країна динамічно розвивається, зростання ВВП становить до 10%, а світова фінансова криза не вплинула на стан економіки.

В Україні після розпаду Радянського Союзу застосували ринкову модель управління національною економікою. Індекс промислової продукції у 2009 р. у відсотках до 1990 р. становив 82,2%, тобто зменшився на 17,8%. Економіка країни ледве уникнула дефолту наприкінці 90-х років і в 2010 р. Світова фінансова криза жорстоко вразила економіку країни, державний бюджет якої складений на доларовій основі. Дефіцит державного бюджету становить 13,5%, більше 40% економіки країни працює в тіні, офіційне безробіття дорівнює 3% (до 5 млн. українців працюють за кордоном) і фактично складає 9,8%, рівень інфляції дорівнює 12,3%. Загальна сума державного і гарантованого державою боргу України за станом на 31 серпня 2010 р. складає 48,3 млрд. доларів, або 380,9 млрд. грн. Державний борг склав 36,3 млрд. доларів, або 286,8 млрд. грн., гарантований борг – 11,9 млрд. доларів, або 94,1 млрд. грн. Все це призвело до зубожіння більше половини населення країни, що спричиняє серйозну соціальну напруженість в суспільстві. Ринкова модель як симбіоз лібералізму та соціальної орієнтації показала свою неефективність і потрібно переходити на змішану модель управління української економікою.

2. Технології, що змінюються. Технологія виробництва постійно змінюється під впливом як науково-технічного прогресу, так і застосування поряд з машинною технологією атомної технології. Атомна технологія забезпечить суспільство необхідними життєзабезпечуючими ресурсами і може врятувати планету від “парникового ефекту”. Створення атомної металургії, хімії, машинобудування та ін. забезпечить різкий підйом рівня продуктивності промисловості. Наприклад, атомна технологія дає можливість виключати з традиційної технологічної схеми виплавки сталі затратний доменний процес. Такі технологічні зміни відбуватимуться в усіх галузях народного господарства. В економіці працюють тільки високопродуктивні виробничі технології. Для цього необхідно щорічно оновлювати основні фонди на 25%.

3. Кількість ресурсів, яка постійно змінюється. Наявні чинники виробництва змінюються як кількісно, так і якісно. Економіка все меншою мірою використовує кам’яне вугілля, газ та нафту і все більшою мірою застосовує високоякісні ресурси, в тому числі атомну енергію.

Зрозуміло в певних межах може змінюватися співвідношення їх використання, тобто їх можливо перерозподіляти. Найдорожчим ресурсом є освіта, яка готує висококваліфікованих робочих та інженерів. Великого значення набуває також інформаційний ресурс, який підвищує рівень інформатизації суспільства. Інформаційні технології застосовуються на виробництві та при наданні послуг.

4. Наукоємна продукція. Економіка виробляє все більше наукоємних товарів, для яких характерні такі риси: багатофункціональність для виконання операцій і процесів, висока якість і надійність, значні витрати та ін. Вантажні роботи, операції на шкідливих виробництвах виконують промислові роботи, а для випуску серійної продукції застосовують автоматичні лінії.

5. Безробіття та інфляція. Основним завданням економічної політики є досягнення мінімального рівня безробіття та рівня інфляції. Падіння виробництва є основним чинником виникнення безробіття та інфляції. Аналіз статистичних даних падіння виробництва дає можливість дослідити вплив падіння виробництва на безробіття та інфляцію. Між рівнем безробіття та рівнем інфляції існує обернена залежність, яка має назву кривої Філіпса. Якщо поєднати криву Філіпса з кривою падіння виробництва, то отримуємо стан економіки в умовах повної занятості та досягнення повного обсягу виробництва.

6. Економічні функції уряду. Економічні функції уряду охоплюють: розробку програми піднесення виробництва; забезпечення правової бази і суспільної атмосфери; перерозподіл доходу і багатства; корегування розподілу ресурсів з метою зміни структури національного продукту; стабілізацію економіки, тобто контроль за рівнем зайнятості та інфляції.

7. Ефективність. Економіка працює в умовах повної занятості та досягає повного обсягу виробництва при застосуванні динамічної моделі управління продуктивністю промисловості.

Теорія підйому виробництва забезпечить повний обсяг виробництва по випуску продукції, створенню нових робочих місць для подолання безробіття та інфляції і сприятиме виходу України з економічної кризи.

РОЗДІЛ 4

ПРОФОРІЄНТАЦІЙНА ТА ПРОФОСВІТНЯ ДІЯЛЬНІСТЬ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ЗАЙНЯТОСТІ НА РИНКУ ПРАЦІ

4.1. Формування системи професійного навчання безробітних

Впродовж останніх десятиліть ринок праці країни характеризується незбалансованістю попиту і пропозиції робочої сили за обсягами та напрямами підготовки. Утворилась надзвичайно складна трудоресурсна ситуація щодо забезпечення економіки висококваліфікованими робітничими кадрами.

За потреби у висококваліфікованих робітниках з професій металообробки, транспорту, туристичного бізнесу, будівництва автодоріг тощо здійснюється підготовка з професій сфери послуг, утворюючи при цьому навантаження на одне робоче місце 30–35 чоловік. За наявності попиту на ринку праці на ряд професій відповідні робітники не готуються або готуються в недостатніх обсягах.

Якість знань випускників системи професійно-технічної освіти не відповідає зрослим вимогам виробництва. Питома вага робітників високої кваліфікації в Україні становить лише 10% (у США − 46%, ФРН − 52%). Як наслідок, провідні галузі промисловості, особливо наукоємні, зазнають значних втрат.

Як свідчать матеріали опитування, проведеного протягом 2009 року, кожен другий респондент зазначив необхідність покращення практичної підготовки робітничих кадрів у професійно-технічних навчальних закладах. Майже кожен третій роботодавець визначив рівень підготовки випускників як такий, що частково або повністю не відповідає потребам виробництва.

Викликає стурбованість у роботодавців та науковців країни діюча система професійно-технічної освіти, яка є базовою в поповненні робітничих ресурсів і функціонує як замкнута система, що сама визначає параметри професійної підготовки і сама оцінює результати своєї діяльності, працює на основі застарілих підходів до визначення професій навчання, орієнтованих на вузькопрофільність з обмеженою кваліфікацією. Водночас у світі набула актуальності зміна номенклатури професій, відбувся перехід до інтегрованих професій широкого профілю.

Досвід економічно розвинутих країн показує, що найбільш успішними є ті держави, у яких підприємства, установи, організації мають достатній робітничий потенціал для швидкого відновлення роботи.

Доведено, що досягти цього можливо лише шляхом розроблення та впровадження дієвих механізмів, спрямованих на збереження і розвиток робітничого потенціалу, а саме: реалізації стратегічної програми інноваційного розвитку робітничого потенціалу; нарощування освітньо-кваліфікаційного потенціалу робітничих ресурсів; створення умов для розвитку неперервної професійної освіти населення; розроблення і впровадження системи оцінювання якості підготовки робітничих кадрів; розвитку навчання дорослих, в тому числі безробітних.

На думку дослідників, реалізація програм професійної підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації безробітних дозволяє не тільки збалансувати інтереси роботодавців і шукачів роботи, а й зберегти наявні трудові ресурси на основі підвищення їхньої професійної і соціальної мобільності.

Через поширення інтеграційних, глобалізаційних і конкурентних процесів потребує також підвищення і якість робітничих кадрів, рівень їхньої конкурентоспроможності як об’єктивний чинник ефективного функціонування національної економіки. Важливе місце, насамперед, відводиться рівням освіти і кваліфікацій, що мають бути забезпечені усіма ланками професійної освіти, в тому числі системою професійного навчання незайнятого населення (саме професійна освіта і належна кваліфікація, на думку науковців, здатні надійно захистити власника робочої сили).

Як показали дослідження, здійсненні у США, працівники з високим рівнем кваліфікації у 4–7 разів менше втрачають роботу. Натомість високий рівень безробіття в Європі в основному спостерігається серед некваліфікованих робітників.

Основними причинами незайнятості випускників є втрата навчальними закладами виробничих зв’язків з потенційними роботодавцями, недостатній рівень кваліфікації випускників, що зумовлюються умовами навчання та відсутністю практичного досвіду роботи, та психологічна неготовність діяти самостійно. У 2009 р. до державної служби зайнятості звернулося понад 27 тис. (у 2008 р. – 18,8 тис.) випускників професійно-технічних навчальних закладів, які здобували кваліфікацію робітника за державним замовленням. Це, як відомо, призводить до подвійних витрат: спочатку на підготовку в навчальних закладах Міністерства освіти і науки України та інших міністерств і відомств, а потім на перепідготовку або підвищення кваліфікації за кошти Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (надалі – Фонд).

Всього у 2009 р. професійним навчанням було охоплено близько
160 тис. осіб (у 2008 р. понад 245 тис. осіб) з числа безробітних.

Значною залишається кількість безробітних з вищою освітою, які потребують професійного навчання. Так, у 2009 р. професійним навчанням охоплено 2,2 тис. безробітних з вищою освітою (2008 р. − 3,8 тис. осіб).

Зважаючи на тенденції розвитку сучасного виробництва та з метою зменшення рівня безробіття, назріла необхідність у здійсненні системних змін, спрямованих на модернізацію професійно-технічної освіти та впровадження нових механізмів її взаємодії із світом праці, на залучення соціальних партнерів до процесу формування і реалізації політики в галузі освіти та професійного навчання безробітних.

На думку дослідниці професійного навчання безробітних у США Н. Бідюк, “…ідея створення самостійної системи професійного навчання безробітних у США є виправданою і відповідає меті та завданням державної політики у сфері освіти усіх категорій дорослого населення. Система організації професійного навчання безробітних є упорядкованою сукупністю взаємопов’язаних навчальних закладів, організацій, соціальних служб, органів управління, які забезпечують вирішення завдань професійної компетенції безробітних, основними функціями яких є удосконалення науково-методичної підготовки, професійної майстерності, підвищення загальнокультурного розвитку дорослої особистості, використання й запровадження досягнень педагогічної науки і прогресивного педагогічного досвіду”.

Дана система передбачає не тільки наявність чіткої організаційної структури, певним чином упорядкованої сукупності закладів, а й процесу їхньої діяльності та функціонування. На основі системного підходу до процесу освіти дорослих можна виокремити такі основні компоненти, які дають змогу дослідити рушійні сили розвитку системи професійного навчання безробітних:

цілі функціонування, що детермінуються соціальним замовленням, вимогами ринку праці;

перелік освітніх програм;

організаційні форми, методи і технології навчання;

суб’єкти та об’єкти навчального процесу;

умови, що забезпечують нормальне функціонування системи (нормативне та науково-методичне забезпечення, навчально-матеріальна база та ін.).

Державною службою зайнятості з метою мінімізації впливу кризових явищ в економіці, зменшення існуючого дисбалансу, забезпечення регіонального ринку праці кваліфікованими робітниками необхідного тарифно-кваліфікаційного рівня, оперативного реагування на потреби роботодавців щодо підготовки якісних конкурентоспроможних кадрів з числа дорослого населення наприкінці минулого сторіччя було розпочато створення в Україні за кошти Фонду навчальних закладів для професійного навчання безробітних.

Як показує практика, у створених спеціалізованих навчальних закладах для дорослого населення досягається найкращий результат ефективності навчання. Високим є рівень працевлаштування випускників навчальних закладів. Так, цей показник у 2009 р. в Кримському та Рівненському центрах професійно-технічної освіти державної служби зайнятості становив відповідно 90 та 92,5%, що майже на 6,0% перевищує рівень працевлаштування після закінчення професійного навчання в інших навчальних закладах.

Базуючись на вивченні поточної та перспективної потреби регіонів у кваліфікованих працівниках, протягом останніх двох років значно збільшилась кількість професій (більше 400), майже на третину оновився перелік професій. Започатковуються нові форми організації професійного навчання. До місць проживання безробітних виїжджають мобільні класи, класи-майстерні.

Основною метою Програми державної служби зайнятості – виконавчої дирекції Фонду на 2009–2012 роки, окрім створення та розширення мережі центрів професійно-технічної освіти державної служби зайнятості, стало:

досягнення максимальної ефективності використання коштів Фонду на професійне навчання безробітних;

створення гнучкої системи оперативного реагування на потреби роботодавців щодо підготовки якісних конкурентоспроможних кадрів з числа дорослого населення;

підвищення якості робітничого потенціалу; впровадження передових наукових, педагогічних напрацювань у процес професійного навчання.

У створених у 10 регіонах України – Автономній Республіці Крим, Дніпропетровській, Донецькій, Івано-Франківській, Луганській, Львівській, Одеській, Рівненській, Сумській та Харківській областях – навчальних закладах організовується навчання безробітних даного регіону, сусідніх та за потребою з інших областей України. Саме таке розташування навчальних закладів державної служби зайнятості дає змогу на сьогодні пропорційно поділити навантаження попиту фахівців на ринку праці.

Основними завданнями розвитку мережі центрів професійно-технічної освіти державної служби зайнятості визначено:

забезпечення потреб роботодавців у висококваліфікованій робочій силі шляхом організації професійного навчання безробітних;

створення сучасної матеріально-технічної та навчально-виробничої бази професійних навчальних закладів для дорослих;

організація професійного навчання у створених навчальних закладах на високотехнологічному промисловому обладнанні та сільськогосподарській техніці;

впровадження інноваційних технологій професійного навчання дорослого населення;

розширення соціального діалогу з роботодавцями, залучення їх до процесу професійного навчання;

сприяння раціональному використанню коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Все зазначене дає змогу пропонувати системний підхід при формуванні мережі навчальних закладів державної служби зайнятості, визначити правові, економічні та організаційні засади.

Для формування високоефективної гнучкої системи професійного навчання безробітних необхідно розробити концепцію розвитку професійного навчання безробітних, які за психологічними дослідженнями визначені людьми, що не мають чітких уявлень про свій соціальний статус, не знають, як себе поводити в цьому статусі, усвідомлюють та сприймають себе негативно, втрачають оптимістичні погляди на життя, впевненість у своїх силах, а також фокусують увагу на пошуках причин такого стану.

Провідними принципами організації професійного навчання безробітних у концепції мають бути такі:

принцип науковості є провідним в реалізації завдань професійного навчання безробітних, який спирається на зв’язок науки та предмета чи сукупності предметів, знайомить з об’єктивними науковими фактами, проблемами, законами, закономірностями і має на меті забезпечити формування цілісного наукового світогляду;

принцип цілісності відображає навчання як цілісний процес, у якому взаємопов’язані різні сторони та якості особистості, що розвиваються в комплексі, складаючи основу гармонійного розвитку особистості, готової до нової професійної діяльності;

принцип свободи вибору дозволяє найповніше задовольняти освітні потреби безробітних у процесі навчання, є засобом конструювання самої системи освіти безробітних, її гуманізації;
принцип практичного спрямування навчання. Зміст навчання у системі професійного навчання безробітних є сукупністю фахово-кваліфікаційного та функціонального розвитку особистості. Органічними складовими змісту є теоретичне і практичне навчання. Теоретичне навчання виконує функції орієнтира в інформаційному суспільстві, розвитку мислення безробітного фахівця, формування та збагачення його поняттєвого апарату, створення основи для осмислення та аналізу досвіду, здобуття і розвитку нового знання. Практична спрямованість змісту навчання передбачає розвиток практичного мислення, удосконалення механізмів психіки, розвиток та удосконалення професійних якостей, надання необхідних умінь та навичок для здійснення нової професійної діяльності, сприяння набуттю фахівцем нового досвіду;

принцип мотивації. Виняткове значення в навчальному процесі мають самоосвіта безробітних, що спрямована на стимулювання мотивації професійного навчання, формування, розвиток та збагачення вмінь та навичок слухачів із застосуванням інноваційних форм навчання.

Також потребує створення в структурі Державного центру зайнятості підрозділ, який би забезпечував дієве функціонування навчальних закладів з питань професійного навчання безробітних: моніторингову і організаційну роботу; нормативне, матеріально-технічне, навчально-методичне, програмне та фінансове забезпечення навчально-виробничого процесу; контроль за дотриманням законодавства щодо соціального захисту працівників та слухачів навчальних закладів (див. рисунок).

Схема забезпечення дієвого функціонування

центрів професійно-технічної освіти державної служби зайнятості України

Нагальним є створення науково-методичної служби, прототипом якої на сьогодні є створена у 2009 р. Методична рада державної служби зайнятості з питань професійного навчання дорослого населення. Практично відсутня і потребує вирішення підготовка педагогічних працівників – андрагогів.

Підсумовуючи викладене, зазначимо, що в Україні створена і діє мережа професійно-технічних навчальних закладів державної служби зайнятості, яка здійснює професійне навчання безробітних у регіонах. Втім, аналіз показує, що для задоволення потреби роботодавців, збалансованості попиту і пропозиції робочої сили за обсягами та напрямами підготовки на ринку праці, зменшення рівня безробіття в Україні нагальним постало питання формування системи професійного навчання безробітних.

Blog

Содержание