Под общей редакцией проф. Малого В. П., проф. Кратенко И. С. Харьков 2008
| Вид материала | Диплом |
- Учебник под редакцией, 9200.03kb.
- Під загальною редакцією проф. Малого В. П. проф. Кратенко I. С. Харків 2006, 5907.56kb.
- Р. А. Хальфин 08. 12. 2006 г. N 6530-рх методические рекомендации, 1062.91kb.
- Программа студенческой олимпиады мгмсу по стоматологии 30. 10., 33.94kb.
- Оао «Сильвинит» "ахиллес" соль древнего пермского моря пермь Соликамск. 2001 ббк. 65., 502.69kb.
- Удк 37 ббк 74. 05, 475.58kb.
- М. А. Рыбалко (отв редактор), проф, 973.68kb.
- Матер І а л и науково-практичної конференції з міжнародною участю 1-2 березня 2007, 7242.75kb.
- Реферат циклу підручників «Україна в світовій політиці», 148.74kb.
- Колективу авторів у складі: проф. Гаращенко Ф. Г., проф. Закусило О. К., проф. Зайченко, 259.94kb.
Проблемні питання протирецидивного лікування герпетичної інфекції у дітей
Крючко Т.О., Кінаш Ю.М., Несіна І.М.
Українська медична стоматологічна академія, м. Полтава
Одне з перших місць по розповсюдженості, варіабельності клінічних проявів займають віруси герпесу. Як свідчать данi ВООЗ, вiрусом простого герпесу (ВПГ або HSV – Herpes Simplex Virus I та ІІ) першого типу інфіковано 98-99%, другого типу – 73-75% населення земної кулі. Під впливом персистуючої герпетичної інфекції розвиваються або поглиблюються дефекти функціонування імунної системи, що особливо небезпечно в дитячому віці. На фоні імунодефіцитного стану в свою чергу різко збільшується частота, ускладнюються клінічні прояви маніфестації герпесу та збільшується ймовірність реалізації гострої інфекції або виникнення ускладненого варіанту рецидивів. Після перенесеної герпетичної інфекції залишається тривала післяінфекційна астенія. Одним з приоритетним напрямком лікування герпетичної інфекції є тривала противірусна терапія, яка здатна пригнітити репродукцію вірусу в період гострих проявів і сприяти формуванню адекватної імунної відповіді з її тривалим збереженням. Приоритетними в педіатрії являються комбінованої дії рослинні препарати з противірусними та імуномоделюючими ефектами.
Метою нашого дослідження було лікування та динамічне спостереження протягом 2 років за станом здоров’я дітей, інфікованих різними типами вірусу герпесу.
Під спостереженням знаходилось 58 дітей інфікованих вірусами герпесу віком від 1 до 9 років, що перебували на диспансерному обліку у дитячих поліклініках м. Полтави та Полтавській обласній клінічній інфекційній лікарні. У залежності від типування вірусної інфекції всі діти були поділені на групи: група (n=22) і група (n=9) – діти інфіковані вірусом простого герпесу (ВПГ) першого та другого типу відповідно, група (n=27) – вірусом Епштейн-Барра (ВЕБ). Хворих було обстежено за допомогою комплексу клініко-лабораторних методів в динаміці. Діагностику герпетичної інфекції проводили за допомогою молекулярно-біологічного дослідження – полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). Активність перебігу захворювання в динаміці (1 раз на 6 місяців, при необхідності 1 раз на 2 тижні) визначали за допомогою імунологічного дослідження, що включало в себе визначення специфічних імуноголобулінів класу G (Ig G) до вірусів простого герпесу и типів (HSV-1, HSV-2) та віруса Епштейна-Барр (ЕBV) за допомогою імуноферментного аналізу (ІФА). Всі діти отримували в якості протирецидивного лікування – «флавозид» у вікових дозах. Тривалість лікування, в середньому, становила 6 місяців, при наявності рецидиву подовжувався термін застосування препарату.
Оцінюючи ефективність терапії у дітей ми насамперед орієнтувалися на наявність скарг, динаміку клінічних проявів, дані об’єктивного та лабораторного обстеження, наявність рецидивів та їхній перебіг. Аналіз результатів спостереження показав, що на фоні лікування відбувається відновлення функції уражених органів, зменшуються клінічні прояви хвороби (у 92% дітей I групи, 86% – II, 96,2% – III груп відповідно практично були відсутні скарги протягом лікування і спостереження (p<0,01)). Також відмічалася позитивна динаміка кількості рецидивів (не було загострення хвороби у 17% дітей I групи, 9% і 68,6% II і III груп відповідно (p<0,01), по одному рецидиву мали 41,4%, 13,7%, 25,4% дітей відповідно I,II і III груп, у 27,8% хворих першої групи зменшилась кількість загострень в половину і 47,6% хворих другої групи мали по 2-3 загострення (p<0,01)). Спостерігається більш легкий перебіг маніфестації, лише 13,8% дітей I групи, 29,7% – II групи і у 6% дітей III групи мали тяжкий перебіг рецидиву хвороби. Відмічалося, що у всіх дітей першої групи був виявлений вірус простого герпесу першого типу (HSV-1), другої групи – другого типу (HSV-2), у дітей третьої групи визначався вірус Епштейн-Барр, (ЕBV або HHV-4). Оцінюючи рівень специфічних Ig G необхідно зазначити, що у 86,3% дітей I групи, 66,6% – II групи, 88,2% – III групи визначалися доволі високі титри Ig G на початку лікування. Аналізуючи динаміку рівня Ig G протягом спостереження необхідно відмітити, що практично у всіх дітей відбувалося зниження Ig G. Через 1,5 року після проведеного лікування у більшої частини дітей (88,8% дітей I групи, 52,3% – II групи, і у 76,7% – III групи) були відсутніми ознаки активності герпетичної інфекції (за даними лабораторних досліджень – ПЛР та ІФА). У 7,6 %, 12,4%, 17,2% дітей першої, другої та третьої груп відповідно, було підвищення рівня Ig G і наростання титру в 4 рази та позитивна ПЛР, що відповідало клінічним проявам загострення хвороби. У всіх дітей обстежених груп відмічалося зниження частоти респіраторних захворювань протягом часу спостереження.
Проведене дослідження щодо оцінки ефективності та безпечності препарату «флавозид» показало, що він є високоефективним і безпечним для лікування герпетичної інфекції у дітей різного віку. Зменшення частоти захворювань на ГРВІ, які здатні викликати імунну депресію і рецидив хвороби, є також одним з позитивних ефектів проведеної терапії. Рекомендована тривалість лікування «флавозидом» до 1 року, з індивідуальними курсами в залежності від етіології герпетичної інфекції (6, іноді до 12 місяців) дозволяє профілактувати виникнення післявірусного синдрому стомлюваності та знизити частоту виникнення загострень.
множественная лекарственная устойчивость у детей удмуртской республики
Кузнецова О.В.1, Моисеева О.В.2
ГУЗ «Республиканская клиническая туберкулезная больница» МЗ УР, Ижевская государственная медицинская академия
Повсеместное увеличение распространенности лекарственно-устойчивых штаммов микобактерий туберкулеза (МБТ) у взрослых контингентов привел к возникновению лекарственно-устойчивых форм туберкулеза у детей и подростков. В Удмуртской республике показатель заболеваемости колебался и в 2005 году составил8,9, 2006 году-11,6, 2007 году-13,9 на 100000 детского населения, среди подростков 20,8, 31,3, 29,0 соответственно среди подросткового населения.
Цель исследования - изучить случаи множественной лекарственной устойчивости среди детей Удмуртской республики в 2005-2007 годы.
Мы провели анализ случаев множественной лекарственной устойчивости (МЛУ) детей, находящихся на стационарном обследовании и лечении в детском отделении Республиканской клинической больницы г. Ижевска в 2005-2007 годы. За исследуемый период времени были выявлены 4 ребенка и один подросток с первичной МЛУ к противотуберкулезным препаратам. В структуре клинических форм туберкулеза 2 случая приходились на инфильтративный туберкулез, среди которых один юноша-подросток с сахарным диабетом и девочка 13 лет из социально - дезадаптированной среды, страдающая эпизодической наркоманией, органическим расстройством личности и поведения. Девочка была выявлена по поводу туберкулезного контакта с больной матерью, имеющей МЛУ. Другие два случая приходились на туберкулез паренхимы почек и туберкулез внутригрудных лимфатических узлов бронхопульмональной группы. Среди исследуемых преобладали жители городов (90,0%). Большинство детей имели неблагоприятный социальный анамнез. При этом клинические формы туберкулеза чаще сопровождались распадом легочной ткани и преимущественной генерализацией туберкулезного процесса. Все дети были проконсультированы в УРНИИФ, лечение проводилось в соответствии с IV режимом химиотерапии и с учетом индивидуальной чувствительности к противотуберкулезным препаратам. Лечение данной категории больных было сопряжено с определенными трудностями, заключающимися в том, что не все показанные противотуберкулезные препараты, учитывая детский и подростковый возраст, могли быть использованы в схемах лечения. Часто наблюдались осложнения полихимиотерапии в виде токсического гепатита, аллергических реакций. Часть осложнений была связана с наличием отягощающей туберкулезный процесс хронической сопутствующей патологии (сахарный диабет I типа, болезни органа зрения, хронический пиелонефрит). Все вышеизложенное способствовало затягиванию сроков закрытия полостей распада и абацилирования.
Таким образом, в настоящее время отмечается тенденция роста удельного веса детей из социально - дезадаптированных групп детей, имеющих МЛУ. Анализ показал, что имеются определенные трудности в проведении полихимиотерапии у данной категории больных. Туберкулезный процесс у таких детей чаще имеет осложненное течение и сопровождается генерализаций тубпроцесса. Вышеперечисленные данные диктуют необходимость пересмотра схем лечения туберкулеза с МЛУ у детей.