Под общей редакцией проф. Малого В. П., проф. Кратенко И. С. Харьков 2008
| Вид материала | Диплом |
- Учебник под редакцией, 9200.03kb.
- Під загальною редакцією проф. Малого В. П. проф. Кратенко I. С. Харків 2006, 5907.56kb.
- Р. А. Хальфин 08. 12. 2006 г. N 6530-рх методические рекомендации, 1062.91kb.
- Программа студенческой олимпиады мгмсу по стоматологии 30. 10., 33.94kb.
- Оао «Сильвинит» "ахиллес" соль древнего пермского моря пермь Соликамск. 2001 ббк. 65., 502.69kb.
- Удк 37 ббк 74. 05, 475.58kb.
- М. А. Рыбалко (отв редактор), проф, 973.68kb.
- Матер І а л и науково-практичної конференції з міжнародною участю 1-2 березня 2007, 7242.75kb.
- Реферат циклу підручників «Україна в світовій політиці», 148.74kb.
- Колективу авторів у складі: проф. Гаращенко Ф. Г., проф. Закусило О. К., проф. Зайченко, 259.94kb.
Бронхообструктивний синдром у пацієнтів з вперше діагностованим туберкульозом органів дихання та можливі варіанти його корекції
Дудник А.Б., Зайков С.В.
Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова
Вступ Бронхообструктивний синдром (БОС) – універсальний патологічний синдром, характерний для більшості захворювань респіраторної системи, в тому числі й для туберкульозу легень. Частота його виявлення залежить від тривалості перебігу специфічного процесу та вираженості залишкових змін в легенях (Е.И.Шмелев, 2007). За критеріями ВООЗ в Україні з 1995 р. туберкульоз став епідемією. Згідно даних МОЗ України, кожну годину в нашій країні з’являється чотири нових хворих на туберкульоз та один помирає від нього. Ефективність хіміотерапії у хворих на туберкульоз легень (ТЛ) залежить значною мірою від супутньої патології, провідне місце серед яких займають порушення функції зовнішнього дихання, зокрема БОС (Л.В. Юдина, 2007). В ряді досліджень було доведено, що у хворих на ТЛ в поєднанні з БОС термін припинення бактеріовиділення продовжується на 1.5-2 місяці більше, ніж у хворих без супутньої бронхообструкції (Ю.І.Фещенко, 2006; В.С. Крутько, 2007). Наявність БОС при ТЛ призводить до регіонарного погіршення кровообігу, розвитку гіпоксемії та гіперкапнії, дихальної недостатності, формуванню хронічного легеневого серця, що являється причиною високої смертності та інвалідизації хворих на туберкульоз (Е.И.Шмелев, 2007; Г.М. Куклина, 2005). Слід підкреслити, що в доступній вітчизняній літературі ми не зустріли даних щодо висвітлення даного питання у хворих на ТЛ.
Метою нашого дослідження є вивчення особливостей перебігу, поширеності бронхообструктивного синдрому у пацієнтів з вперше діагностованим туберкульозом органів дихання та підвищенню ефективності діагностики та лікування даної патології.
Матеріали та методи. Внаслідок рандомізованого когортного контрольованого інтервенційного дослідження було обстежено 95 хворих з різними формами вперше діагностованого туберкульозу органів дихання (ВДТБ), віком від 19 до 74 років (середній вік 44,8+5,14років), що перебували на лікуванні у Вінницькому обласному протитуберкульозному диспансері. Серед пацієнтів чоловіків було 77 (81,1%), жінок – 18 (18,9%). Із групи обстеження були виключені хворі, в яких в анамнезі відмічались наявність хронічного обструктивного захворювання легень та/або бронхіальної астми; тяжкі неконтрольовані супутні захворювання з боку інших органів та систем. Всім хворим проводилось анкетування, загальноклінічне, лабораторно-інструментальне обстеження. Стан слизової оболонки бронхіального дерева вивчали за допомогою фібробронхоскопії. Функція зовнішнього дихання визначалась за допомогою сучасного спірографа Microlab 3.0 (Японія). Ознаками БОС вважалось значення показника ОФВ1<80% від норми. Нами також враховувалася максимальна об’ємна швидкість видиху на рівні 25, 50, 75% для визначення рівня ураження бронхів.
Всіх обстежених шляхом простої рандомізації було розділено на 2 групи: у основну групу увійшли 16 пацієнтів (40%), яким на фоні хіміотерапії в якості патогенетичного лікування призначався комбінований бронхолітик «Беродуал Н» (іпратропію бромід + фенотерол) у дозі 30 мг тричі на добу протягом місяця; у контрольну групу – 24 пацієнти (60%), які отримували лише стандартну хіміотерапію відповідно до наказу № 385 МОЗ України від 9.06.06р. Всі хворі піддавались одномісячному клініко-функціональному моніторингу з оцінкою динаміки якості життя (анкета госпіталя св.Георгія). Математична обробка отриманих даних здійснювалась за допомогою програмного пакету Microsoft Offise Professional 2003.
Результати та їх обговорення. Встановлено, що у хворих на ВДТБ БОС виникає в основному за рахунок поєднання впливу іритантів зі специфічним компонентом: інтоксикація, подразнення та деформація дренуючих бронхів з порушенням системи «місцевого» захисту і неспецифічних факторів. БОС можна розглядати як предиктор невдалого лікування у хворих на ВДТБ. Було відмічено, що у таких пацієнтів спостерігається більш виражена респіраторна симптоматика, частіше (в 3,5 рази) зустрічається деструкція легеневої тканини, що супроводжується в 1,6 рази частішими побічними реакціями на антимікобактеріальні препарати. В основному вражаються дрібні бронхи –64,51% та бронхи середнього калібру – 22,58%. Поширеність БОС серед хворих на ВДТБ становить 71,11% (р<0,05), зокрема у хворих на дисемінований туберкульоз (ДТ) – 85,9%, інфільтративний (ІТ) – 54,2%, фіброзно-кавернозний (ФКТ) – 73,3%. За даними фібробронхоскопії у хворих з ВДТБ з БОС питома вага неспецифічного ендобронхіту становила серед хворих на ФКТ – 93,4%, на ДТ – 82,7% та ІТ – 56,2%. Найчастіше виявлялась катаральна форма неспецифічного ендобронхіту – 69.8% (р<0,05).
Доведено, що застосування комбінованого бронхолітика «Беродуал Н» в поєднанні зі стандартними режимами антимікобактеріальної терапії, дозволяє значно поліпшити бронхіальну прохідність (приріст ОФВ1 на 12,69%). Аналіз отриманих результатів показав, що використання даної терапії дозволяє: прискорити позитивну динаміку респіраторних симптомів у хворих на ІТ в 7,45 рази, ДТ – в 5 разів та ФКТ – в понад 3 рази, а також досягти більш швидкого зменшення інтенсивності бактеріовиділення на 15,4% і прискорити рентгенологічну стабілізацію процесу на (1,1+0,03) місяця порівняно з групою контролю та покращити якість життя пацієнтів на 22,5% .
Висновки та перспективи подальших розробок. 1.Для пацієнтів з вперше діагностованим туберкульозом органів дихання характерним є порушення бронхіальної прохідності (у 71,11% випадків). Ступінь їх змін прямо пропорційно залежить від тривалості та розповсюдженості туберкульозного процесу. 2.У хворих з даною патологією частіше (в 3,5 рази) зустрічається деструкція легеневої тканини та в 1.6 рази частіше побічні реакції на антимікобактеріальні препарати. 3.При ВДТБ в основному вражаються дрібні бронхи (64,51%) та бронхи середнього калібру (22,58%). За даними фібробронхоскопії у більшості пацієнтів слизова оболонка бронхіального дерева містить зміни запального характеру, що обгрунтовує застосування інгаляційних бронходилятаторів та в перспективі їх комбінації з інгаляційними глюкокортикоїдами. 4.Застосування комбінованого бронхолітика «Беродуал Н» в поєднанні зі стандартними режимами антимікобактеріальної терапії, дозволяє значно поліпшити фукцію зовнішнього дихання, прискорити позитивну динаміку респіраторних симптомів, рентгенологічну стабілізацію процесу та швидше зменшити інтенсивність бактеріовиділення, що значно покращує результати лікування даної категорії хворих.