Geum.ru

Под общей редакцией проф. Малого В. П., проф. Кратенко И. С. Харьков 2008

Вид материалаДиплом
Подобный материал:
1   ...   56   57   58   59   60   61   62   63   ...   188

Структура и антибиотикорезистентность возбудителей инфекционных осложнений у детей с хирургической патологией

Дмитриев Д.В., Мазулов А.В., Катилов А.В., Шевелева Л.В.

Винницкий национальний медицинский университет им. Н.И. Пирогова


Цель: Изучение этиологии и уровня резистентности к антибиотикам возбудителей послеоперационной раневой инфекции у детей с хирургической патологией.

Методы: Исследована микрофлора раневого отделяемого 68 детей с послеоперационными инфекционными осложнениями после выполнения различных хирургических вмешательств находящихся на лечение в отделение реанимации с 2006–2007 гг., определена чувствительность к антибиотикам основных возбудителей в соответствии с рекомендациями NCCLS 2005 г.

Результаты исследования: Положительное культуральное исследование у 54 (83,8%) пациенток, отсутствие роста – у 14 (16,2%). Всего выделено 72 штаммов, в том числе S. aureus – 32 (44,4%); E.coli – 27 (37,5%); P. aurogenosa – 6 (8,3%); Staph. epidermis. – 4 (5,3%); Streptoccocus viridea – 3 (4,2%). У 14 (19,4%) пациентов выявлена микст-инфекция. Чувствительность Staphylococcus spp. к ванкомицину - 100%; ципрофлоксацину - 85%; оксациллину - 69% (метициллинорезистентных штаммов – 29%); гентамицину - 57%. Чувствительность E.coli к имипенему - 99%; цефепиму - 89%; амоксициллину - 92% (2 штамма E.coli – продуценты ESBL); цефуроксиму – 74%; ципрофлоксацину – 92%; ампициллину – 74%; гентамицину – 58%.

Выводы: В этиологии послеоперационной раневой инфекции преобладают грам (+) кокки; стафилококки в монокультуре встречаются в 36,4% случаев, в ассоциации – 22,2% (с E.coli в 9,8% ); около трети Staphylococcus spp. резистентна к оксациллину.


Cепсис у новонароджених: моніторінг мікрофлори як спосіб вибору ефективної антибактеріальної терапії

Дмитрієв Д.В., Берцун К.Т., Машницка Т.В., Якімчук Н.І., Любаренко Н.M.

Вінницький національний медичний університет ім. М.І.Пирогова


Метою роботи була оптимізація антибактеріальної терапії сепсису у новонароджених .

Методи: Дизайн дослідження – одноцентрове, проспективне, нерандомізоване, типа випадок - контроль. Критерії включення – клінічні критерії сепсису IPSSC (2005). Мультиорганну дисфункцію (МОД) оцінювали за критеріями L.Doughty, важкість стану визначали за шкалою PRISM. Терміни дослідження – з 01.01.2004 року по 01.01.2008 року.

В дослідження було включено 243 дитини. Сепсис був виявлений у 36 дітей (14,8%). Клінічні ознаки сепсису проявлялись на 4 (4,3 ± 0,2) добу після поступлення в стаціонар. Померло 6 новонароджених (16,6 %).

Забір матеріалу для виділення штамів мікроорганізмів, що були причиною для виникнення захворювання, здійснювали за допомогою стандартних методик, виділення і ідентифікацію культур проводили на середовищі Мюллера - Хинтона. Статистичний аналіз проводили на основі пакета програм “Excel”.

Результати: При використанні критерієв IPSSC факторами ризику розвитку хірургічного сепсису були наявність 2 симптомів системної запальної відповіді або оцінка за шкалою PRISM = 4,53 ± 0,34 балів. В 87 % випадків розвиток сепсису відбувався на тлі респіраторної дисфункції. Клінічні ознаки сепсису проявлялись частіше на 4 добу (4,3 ± 0,2) після поступлення новонародженого в стаціонар.

Серед збудників частіше за все виділяли Pseudamonas aurogenosae (48,2 % випадків), Staph .аureus (28,2% випадків). В 49 % випадків сепсис був полімікробної етиології. Відмічена відсутність клінічної ефективності ампіциліну, цефазоліну. Максимальну активність по відношенню до потенційних збудників сепсису мали меропенем і цефалоспорини 3-4 покоління. Серед дітей з кількістю уражених систем більше за дві найкращий прогноз був при стартовій терапії у відділенні інтенсивної терапії карбапенемами (p<0,05). У дітей, що залишились живими, з дисфункціями по 1-2 системам терапія карбапенемами не мала переваг перед схемами цефалоспорини 3-4 покоління + амікацин.

Висновки: Таким чином, моніторинг флори у відділенні інтенсивної терапії дозволяє оптимізувати схеми антибактеріальної терапії сепсису у новонароджених.


Вентилятор – асоційвани пневмонії у дітей: діагностика і антибактеріальна терапія

Дмитрієв Д.В., Носіков О.М.,Обливач С.А, Катілов О.В., Мазулов О.В.

Вінницький національний медичний університет ім. М.І.Пирогова


Метою роботи була оптимізація діагностики і антибактеріальної терапії вентилятор-асоційованої пневмонії (ВАП) у дітей.

Методи: Дизайн дослідження – одноцентрове, проспективне, нерандомізоване, типа випадок - контроль. Критерії включення – клінічні критерії ВАП R.F Grossman., A.Fein (2000), оцінка по шкалі СIPS більше 6 балів. Критерії виключення – важкий сепсис, гостре ушкодження легень. Мультиорганну дисфункцію (МОД) оцінювали за критеріями L.Doughty, важкість стану визначали за шкалою PRISM. Термін дослідження –з 01.01.2004г. по 01.01.2008 року. Штучна вентиляція легень (ШВЛ) тривалістю більше 48 годин проводилась 304 пацієнтам. ВАП була виявлена у 52 хворих (17,1%).Середня тривалість ШВЛ -9,3 ± 2,1 доби. Клінічні ознаки ВАП проявлялись на 6 добу (6,4 ± 0,2) ШВЛ. Померло 8 дітей (15,3 %). Респіраторна підтримка проводилась апаратом “Bear Cub” Забір матеріалу для виділення причинно-значимих штамів мікроорганізмів здійснювалась за допомогою санаційного катетера, ідентифікацію культур проводили на середовищі Мюллера- Хинтона. Статистичний аналіз проводили на основі пакета програм “Excel”.

Результати: Клінічні ознаки ВАП проявлялись в середньому на 6 добу (6,4 ± 0,2) від початку ШВЛ. Оцінка за шкалою СIPS в день початку ШВЛ склала 3,1 ± 0,4 бала і 6,3 ± 0,3 бала на першу добу виявлення ВАП (p<0,05). Провідними в структурі органних ушкоджень при ВАП у новонароджених були респіраторна і неврологічна дисфункція. В 43,4% посівів була виявлена Гр(-) флора (E. coli -30%, P. aurogenosae -70%), а в 56,4% випадків – Гр (+) флора (Staph. аureus - 58%, Staph.epidermis - 22,5%, Streptoccocus viridea в 19,5%). В 42 % випадків ВАП було полімікробного характеру. Відмічалась відсутність клінічної ефективності таких антибіотиків, як цефтріаксону, ампіциліну, цефазоліну. Максимальна активність по відношенню до потенційних збудників ВАП була у меропенему, максипіму. На тлі застосування вище перерахованих антибіотиків спостерігались покращення клінічного перебігу ВАП: зниження температури тіла нижче 37,5оС на 3-4 добу, зниження кількості слизово-гнійних виділень з трахеобронхіального дерева, позитивна клініко-рентгенологічна динаміка лікування, зниження лейкоцитозу, зменшення тривалості ШВЛ.

Висновки: Раціональна стартова антибактеріальна терапія сприяє як попередженню розвитку ВАП, так і більш сприятливому прогнозу перебігу захворювання.