Под общей редакцией проф. Малого В. П., проф. Кратенко И. С. Харьков 2008

Вид материалаДиплом

Содержание


Местное применение антибактериального препарата «Мирамистин» в лечении ожоговых ран
Республиканский научный центр экстренной медицинской помощи, г. Ташкент
Успішне лікування важких форм ботулізму (випадок з практики) Федорова С.Ф.
Подобный материал:
1   ...   162   163   164   165   166   167   168   169   ...   188

Местное применение антибактериального препарата «Мирамистин» в лечении ожоговых ран

Фаязов А.Д., Мавлянов И.Р., Шукуров С.И., Рузимуратов Д.А., Султонов Б.К., Мухамеджанова Н.Н.

Республиканский научный центр экстренной медицинской помощи, г. Ташкент


Несмотря на то, что спектр препаратов местного лечения термических поражений необычайно широк, трудности курации, прежде всего предупреждения инфекционных осложнений, длительность и высокая стоимость ее обусловливают непрекращающийся поиск средств местного воздействия.

В этом плане представляется перспективным применение антибактериального препарата «Мирамистин» (производства компании «Дарница», Украина) для местного лечения ожоговых ран. Препарат обладает достаточно крупной для всасывания и стабильной для разложения молекулой на водорастворимой основе, которая в условиях достаточной аэрации способна создавать плотную гигроскопическую пленку на поверхности раны, достаточно легко удаляемую при перевязках после орошения ее слабыми растворами антисептиков. Он обладает антимикробной активностью в отношении как грамм-положительных, так и грамм-отрицательных микроорганизмов.

Целью работы явилась оценка эффективности местного применения препарата «Мирамистин» у больных с термической травмой.

Препарат применяли для местного лечения у 20 обожженных из которых 14 были с ожогами II-IIIА степени до 10% поверхности тела, 6 – с мозаичными ожогами IIIАБ степени от 2 до 5% поверхности тела. «Мирамистин» наносили на ожоговую поверхность слоем 2-3 мм шпателем 1 раз в день.

Применение препарата «Мирамистин» позволило достичь эпителизации ожогов II степени на 5-8 сутки после травмы, а ожогов IIIА степени   к 15-18 суткам. При этом применение препарата у больных неинфицированными ожогами полностью предотвращало развитие инфекции. Применение препарата у больных с раневой инфекцией позволило к 4-6 суткам лечения полностью купировать инфекцию.

Высокоэффективным был применение препарата «Мирамистин» также при лечении мозаичных ожогов IIIАБ степени у всех 6 обожженных.

У всех обожженных через 2-3 суток после очищения ран от струпа, корок и фибрина наблюдали активную эпителизацию. Ни в одном случае не потребовалось оперативное вмешательство.

Таким образом, «Мирамистин» обладая хорошим антибактериальным действием, создает благоприятные условия для эпителизации ожоговых ран и является эффективным средством местного лечения поверхностных, пограничных и ограниченных мозаичных ожогов IIIАБ степени.


Успішне лікування важких форм ботулізму (випадок з практики)

Федорова С.Ф.

Обласна інфекційна лікарня м. Миколаїв


За 2007 рік в лікарню поступила 3 хворих на ботулізм – всі випадки успішно проліковані, виписани у задовільному стані, без ускладнень, повністтю востановлені функції.

Хворий В. 56 років. Заключний діагноз: Ботулізм тип В, важкий перебіг, офтальмоплегічна та фагоплегіні форми з розладами дихання. Полінейропатія. Інтоксикаційний синдром.

Поступив у лікарню на 6 день від початку хвороби у край важкому стані. На час звернення – хворий у свідомості, але мова незрозуміла із-за вираженої сухісті у роті, очі напівзаплющені (вії підняти не може), ковтати не може, навіть рідину, закреп протягом 5 діб, подвоєння в очах, крім цього скаржився на стиснення у грудях, нестачу повітря.

Об’єктивно- свідомість присутня, але розмовляти не може. Шкіра суха, бліда. Бачимо слизові- сухі. Очі – напівзаплющені, вії самостійно підняти не може – блефароптоз . Зіниці широкі – мідріаз із втратою реакції на світло, двоїння предметів. Виражені розлади ковтання ,відсутність глоткового рефлексу. В легенях- різке послаблення дихання, сухі, розсіяні хрипи, ЧД 22 за хв. Тони серця ритмічні, чутні, чсс 64 за хв.. Артеріальний тиск 110/70 мм.рт.ст. Здуття живота – перистальтика не прослуховується, петлі кишківника «вибухають» у нижній частині живота.

З анамнезу: вживав домашню «тушенку», яку відкрив декілька днів тому. Увагу на якість не звертав, або на особливості(здуття кришки) банки.

Хворому негайно розпочато промивання шлунку 4% содовим розчином(загальна кількість розчину для промивання 10л), потім- 0,5% розчином натрію хлоріду(2 літри), після чого було введено «ентеросгель» 225г, і вже під час промивання та очищування кишківника за допомогою клізми, почато введення сироватки протиботуліністичної- введено проти типу А 10 тис Од, проти типу В та типу Е по 5 тис ОД., на слідуючу добу повторно ввели сироватку- по 10 тис Од кожного виду. Сироватку вводили внутришньовенно за методом Безредки. Хворий одержував великі дози ентерособентів («ентеросгель» та «карболайн» кожні 4 години по 122,5 г) на протязі 5 діб. Кожні 12 годин – очищу альна клизма. Після промивання щлунку хворого було переведено на кероване дихання(ШВЛ)- апарат Фаза-5. Крім вище означенних дій було призначено антибіотик з першого дня (лєвоміцетін внутришньовенно 3г на добу, з 5 доби - зміна а/б - цефтазидім внутришньовенно 4 г на добу), глюкозо-сольові розчини внутришньовенно, вітамін С - внутришньовенно, вітаміни групи В, з 2ї доби- прозерин підшкіряно, хворий одержував також серцево- судинні засоби.

Лабораторно діагноз був підтверджений і встановлений тип збудника (В) за допомогою біологічної проби.

Загальний аналіз крові виявляв нейтрофільний лейкоцитоз і появу юних форм. Біохімічні дослідження крові- з змінених показників- помірне підвищення сечовини, креатини ну, втриі підвищення ЛДГ, помірне підвищення амілази, в 4 рази зростання трансаміназ) при нормальному рівні білірубіну).

Всього час перебуття хворого у стаціонарі склав 26 ліжко – днів. На час виписки - повністю нормалізувалися лабораторні показники, встановився зір, дихання, ковтання, офтальмологічні розлади зникли, кишково- шлункових, діспептичних розладів – не було.

Інші випадки ботулізму принципово тактика ведення хворих не відрізнялась, результати - повне одужання, без ускладнень.

Висновки: успішне лікування ботулізму – незалежно від ступеню важкості та строків надходження у стаціонар залежить від якнайбільш раннього видалення токсину з організму хворого( промивання шлунку, кишківника) та введення сироватки - великі дози 2-3 доби підряд, призначення ентеросорбентів у великих дозах, та- у разі потреби- ранній перевод хворих на кероване дихання.