Под общей редакцией проф. Малого В. П., проф. Кратенко И. С. Харьков 2008
| Вид материала | Диплом |
- Учебник под редакцией, 9200.03kb.
- Під загальною редакцією проф. Малого В. П. проф. Кратенко I. С. Харків 2006, 5907.56kb.
- Р. А. Хальфин 08. 12. 2006 г. N 6530-рх методические рекомендации, 1062.91kb.
- Программа студенческой олимпиады мгмсу по стоматологии 30. 10., 33.94kb.
- Оао «Сильвинит» "ахиллес" соль древнего пермского моря пермь Соликамск. 2001 ббк. 65., 502.69kb.
- Удк 37 ббк 74. 05, 475.58kb.
- М. А. Рыбалко (отв редактор), проф, 973.68kb.
- Матер І а л и науково-практичної конференції з міжнародною участю 1-2 березня 2007, 7242.75kb.
- Реферат циклу підручників «Україна в світовій політиці», 148.74kb.
- Колективу авторів у складі: проф. Гаращенко Ф. Г., проф. Закусило О. К., проф. Зайченко, 259.94kb.
Порівняння ефективності антибактеріальних препаратів та пробіотиків при лікуванні гострих кишкових інфекцій
Полов’ян К.С.
Сумська обласна клінічна інфекційна лікарня ім. З.Й. Красовицького
В наш час гострі кишкові інфекції (ГКІ) є однією з актуальних медичних проблем, обумовлених сукупністю екологічних та соціально-економічних факторів, які вплинули на загальне здоров’я населення України. Питання раціональної етіотропної терапії ГКІ є провідним у практиці клініциста. Зростання частоти захворювань, спричинених антибіотикорезистентними штамами збудників, порушення мікробіоценозу кишечнику, пригнічення локальної ланки імунітету вказує на потребу перегляду традиційного підходу до лікування ГКІ – пріоритет етіотропного лікування, в даному випадку – застосування антибактеріальних препаратів.
Метою роботи стало вивчення закономірностей зв’язку між динамікою стану мікробіоценозу кишечника, клінічної картини захворювання, і різновидом застосованої терапії за анамнестичними, бактеріологічними даними, показниками об’єктивного та лабораторного обстежень.
Проаналізовано 116 карт стаціонарних хворих на ГКІ, госпіталізованих в Сумську обласну клінічну інфекційну лікарню ім. З.Й. Красовицького за період з 2004 до 2006 р.р., частину з них обстежено.
При госпіталізації усім хворим призначали базисну терапію, яка включала промивання шлунку і/або кишечнику, дієту, оральну (регідрон) і/або парентеральну регідратацію (трисіль, ацесіль, хлосіль, глюкоза 5%, фізрозчин); ферменти (мезим, панкреатин), ентеросорбенти (поліфепан, карболонг). В залежності від призначення лікувальних середників усі пацієнти були розділені на чотири групи. Перша група пацієнтів у складі 40 осіб отримувала синбіотик “Біфі-форм” з першого дня з моменту госпіталізації по 1 капсулі двічі на добу на фоні базисної терапії 5-6 днів. Друга група – 18 хворих, отримувала норфлоксацин по 0,4 г двічі на добу протягом 3-5 днів разом з “Біфі-формом” за вищевказаною схемою. Третя група пацієнтів отримувала лише базисну терапію – 37 осіб. Четверта – крім базисної терапії отримувала норфлоксацин по 0,4 г двічі на день 5-денним курсом – 21 хворий. Групи пацієнтів були зіставлені за етіологією, клінічною формою захворювання, відсутністю супровідної патології шлунково-кишкового тракту.
У всіх пацієнтів ГКІ діагностована на підставі типових клінічних, епідеміологічних, об’єктивних даних. Бактеріологічне підтвердження діагнозу було здійснено в 93 (80,2 %) випадках, серологічне – у 24 (20,1 %).
Усі обстежені пацієнти мали середньотяжкий перебіг захворювання. Проведений аналіз частоти виявлення клінічної симптоматики показав, що такі симптоми, як біль у животі, діарея, загальна слабкість, гарячка, ознаки зневоднення зустрічались приблизно з однаковою частотою в усіх групах. До початку лікування частота випорожнень у хворих усіх груп коливалася від (5,17±0,75) до (7,05±1,05) разів на добу. Значення підвищеної температури тіла на початку захворювання було майже однаковим в усіх групах, становило 37,7±0,03. Проведений аналіз вказує на те, що швидкість зникнення блювання, спазму сигмоподібної кишки була майже однаковою в усіх групах. Застосування різних схем лікування в більшій мірі клінічно вплинуло на тривалість гарячки, больового, діарейного синдромів у пацієнтів досліджуваних груп, що виявилось статистично достовірним (р < 0,05). Так, у пацієнтів, при лікуванні яких використовувалась базисна терапія та її комбінація з “Біфі-формом” (1-а та 3-я групи), порівняно з тими, до складу лікування яких входив норфлоксацин (2-а та 4-а групи), швидше зникали біль у животі – відповідно (4,10±0,13), (4,06±0,19) і (5,11±0,26), (5,00±0,25), діарея – відповідно (4,85±0,23), (4,00±0,20) і (6,11±0,48), (5,81±0,25), гарячка – відповідно (2,68±0,19), (2,97±0,20) і (4,11±0,37), (4,62±0,35).
У пацієнтів вивчали кількісний та якісний склад мікрофлори кишечника в динаміці на 1-2 та 5-6 добу від моменту госпіталізації. При бактеріологічному дослідженні випорожнень у хворих 1-ї групи до початку лікування виявлений нормобіоценоз у 2 (10 %), дисбактеріоз 1 ступеня у 6 (30 %), 2 ступеня у 10 (50 %), 3 – у 2 (10 %) хворих. У другій групі до початку лікування нормобіоценоз був у 1 хворого (10 %), дисбактеріоз 1 ступеня у 2 (20 %), 2 ступеня у 4 або (40 %), 3 – у 3 хворих (30 %). У першій групі після лікування нормобіоценоз виявлений у 3 (15 %), дисбактеріоз 1 ступеня у 8 (40 %), 2 ступеня у 7 (35 %), 3 – у 2 (10 %) хворих. У другій групі нормобіоценоз був у 1 хворого (10 %), дисбактеріоз 1 ступеня у 4 (40 %), 2 ступеня у 3 або (30 %), 3 – у 2 хворих (20 %).
Таким чином, можна зробити висновки про те, що використання антибактерійних препаратів у лікуванні гострих кишкових інфекцій негативно впливає на перебіг хвороби: подовжує тривалість гарячки (р<0,05), пролонгує діарейний (р<0,05) та больовий (р<0,05) синдроми, гальмує нормалізацію облігатної мікрофлори товстої кишки порівняно з базисною терапією та в комбінації з пробіотиком. Необхідно максимально звузити показання до призначення антибактерійних препаратів при ГКІ. За необхідності антибактеріальну терапію слід поєднувати з ентеросорбентами та комбінованими пробіотиками.
Динамика паразитемии на фоне лечения артеметром больных со среднетяжелыми формами тропической малярии
Полукчи А.К.1, Кондратюк В.В.2
Харьковская медицинская академия последипломного образования1, Харьковский военно-медицинский клинический центр Северного региона2
Борьба с малярией была и остаётся глобальной проблемой человечества из-за огромного ущерба здоровью населения и экономике разных стран. В мире ежегодно болеют малярией от 300 до 500 млн. человек, а число смертельных исходов тропической малярии превышает 1 млн. Всемирная организация здравоохранения (ВОЗ) осуществляет борьбу с малярией в мире в рамках Программы «Обратить малярию вспять», принятой в 1998 году. В настоящее время для Европейского региона ВОЗ поставлена новая цель: ликвидировать тропическую малярию к 2015 г. Однако за последние 10 лет в целом ситуация по малярии в мире не улучшается, а в ряде мест ухудшилась. Огромные трудности представляет искоренение малярии в странах Африки расположенных между экватором и Сахарой, так называемого «малярийного пояса». Следует отметить, что указанный регион является зоной частых вооруженных конфликтов и в нем пребывают миротворческие воиска, в т.ч. граждане Украины. В этом регионе тропическая малярия глубоко укоренилась (ареал обитания комара gambiae), возникли устойчивые к противопаразитарным препаратам штаммы плазмодия. В последнее время в лечении полирезистентных штаммов тропической малярии все чаще начали использовать препараты китайской полыни (Artemisia annua) – артеметр и артесунат. Механизм противомалярийного эффекта точно не установлен. Предполагается, что он связан с активацией процессов перекисного окисления и повреждением свободными радикалами клеточных мембран и внутриклеточных белков плазмодия. Они чрезвычайно быстро действуют как на эритроцитарные шизонты, так и на гаметоциты, не вызывают таких побочных действий как хинин. Именно поэтому изучение эффективности этих препаратов у больных со среднетяжелыми формами тропической малярии определило цель нашей работы.
Под нашим наблюдением находилось 45 больных со среднетяжелыми формами тропической малярии. У всех пациентов диагноз был подтвержден выявлением в мазках крови Р1. falciparum. Больные были из категории миротворцев находившихся в Либерии (Западная Африка) и поступали на лечение в 1 – 2 сутки от начала болезни. Все пациенты предоставляли жалобы на общую слабость, лихорадку с ознобом, снижение аппетита, головную боль. Миалгии и артралгии отмечались в 28,8 % (12 больных), тошнота – в 20,0 % (9 больных). В 17,7 % (8 больных) отмечалась гепатоспленомегалия, в 44,4 % (20 больных) - ускореная СОЭ, в 40,0% (18 больных) - повышенная активность АлАТ, в 15,5 % (7 больных) – анемия.
В зависимости от терапии все больные были распределены на 2 группы. Первую группу составили 26 пациентов, которые получали «традиционную» терапию – хинина дигидрохлорид по 600 мг внутривенно на 400 мл 5 % раствора глюкозы трижды на день, в течение 3-х дней. Затем эти больные перорально принимали артесунат по следующей схеме - 1-й день (4-й противопаразитарной терапии) по 200 мг дважды в день, 2-5-й день – по 100 мг дважды в день.
Вторую группу составили 19 пациентов, что с 1-го дня получали артеметр внутримышечно, 1-й день - по 160 мг один раз за сутки, затем на 2-5-й дни – по 80 мг один раз за сутки. В обеих группах назначался еще и доксициклин 100 мг 2р в день. По окончании основной терапии однократно в обеих группах больные принимали однократно фансидар 3 табл.
Эффективность противопаразитарной терапии устанавливали как по динамике клинических показателей, так и динамике уровня паразитемии. Установлено, что у больных 2-й группы длительности лихорадки и интоксикации были достоверно меньше чем при лечении хинином (р0,05), реже развивались гепатоспленомегалия (р<0,05) и анемия.
При изучении динамики паразитемии (рис. 1) было установлено, что исходные ее уровни составляли: у пациентов 1-й группы – 930,1±70,4 паразитов в 100 п/з, во 2-й группе – 917,1±115,5 паразитов в 100 п/з, т.е. показатели были между собой сопоставимы (р>0,05).
Рис. 1. Динамика показателей паразитемии (паразитов в 100 полях зрения) у больных тропической малярией в зависимости от проводимой терапии
На 4-й день терапии (один из показателей эффективности лечения) в обеих группах уровни паразитемии снижались, однако если при терапии хинином они составили 65,3±10,8 паразитов в 100 п/з, то у пациентов принимавших артеметр результаты исследований были значительно ниже - 2,2±0,3 паразитов в 100 п/з (р<0,05). При индивидуальном анализе оказалось, что у 25 пациентов (96,1±3,8 %) 1-й группы паразитемия сохранялась, причем у 1 больного (3,8 %) оставалась на прежнем уровне, что свидетельствовало о ранней неэффективности противопаразитарной терапии. В тоже время у пациентов 2-й группы паразитемия была отмечена лишь в 3-х случаях (15,8±8,3 %) (р<0,05).
Терапия артеметром способствовала более быстрому исчезновению плазмодиев из крови – через 4,2±0,7 дней, в то время как при использовании хинина она составляла 7,3±1,2 дня (р<0,05).
Таким образом, помимо более быстрого клинического эффекта терапия артемизином приводила к скорейшему исчезновению паразитов из крови. Кроме того препарат используется всего 1раз в сутки и отличается безопасностью. Исходя из вышеизложенного, артесунат может быть препаратом выбора для лечения среднетяжелой тропической малярии у взрослых.