Под общей редакцией проф. Малого В. П., проф. Кратенко И. С. Харьков 2008
| Вид материала | Диплом |
- Учебник под редакцией, 9200.03kb.
- Під загальною редакцією проф. Малого В. П. проф. Кратенко I. С. Харків 2006, 5907.56kb.
- Р. А. Хальфин 08. 12. 2006 г. N 6530-рх методические рекомендации, 1062.91kb.
- Программа студенческой олимпиады мгмсу по стоматологии 30. 10., 33.94kb.
- Оао «Сильвинит» "ахиллес" соль древнего пермского моря пермь Соликамск. 2001 ббк. 65., 502.69kb.
- Удк 37 ббк 74. 05, 475.58kb.
- М. А. Рыбалко (отв редактор), проф, 973.68kb.
- Матер І а л и науково-практичної конференції з міжнародною участю 1-2 березня 2007, 7242.75kb.
- Реферат циклу підручників «Україна в світовій політиці», 148.74kb.
- Колективу авторів у складі: проф. Гаращенко Ф. Г., проф. Закусило О. К., проф. Зайченко, 259.94kb.
Визначення антибіотикорезистентних штамів Streptococcus pyogenes, вилучених від хворих з гнійно-запальними інфекціями
Мішина М.М.
Харківський національний медичний університет
Широке використання антибіотиків привело до виникнення стійкості збудників ряда інфекційних захворювань до дії багатьох лікарських засобів. Певні труднощі зустрічаються у лікуванні захворювань, викликаних штамами S. pyogenes, оскількі ці мікроорганізми характеризуються великою різноманітністю у відношенні їх чутливості до антибіотиків. Свідотства у літературі по цьому питанню суперечні, що може бути обумовлено залежністю результатів дослідження від тривалості та частоти застосування у данному місті того чи іншого препарату. Дані літератури про множину антибіотикорезистентність S. pyogenes не підлягають сумніву. Тим не меньш знання спектру лікарської стійкості є важливим моментом у виборі етіотропного препарату.
Тому метою цього дослідження було вивчення антибіотикорезистентності вилучених штамів бактерій S. pyogenes у хворих з гнійною патологією.
Методи дослідження: вилучення та ідентифікацію мікроорганізмів проводили згідно загальноприйнятим у мікробіології методам. Чутливість до антибактеріальних препаратів визначали методом дисків на середовищі Мюлера-Хінтона з використанням відповідних дисків з антибіотиками та методом напівкількісної регістрації результатів ТПК з використанням мікротестсистем, що являє собою полістеролові планшети одноразового використання, в лунках яких містяться 4 аналогічних набора антибактеріальних препаратів у поживному середовищі суміжних концентрацій (max та min), що дозволяє диференціювати мікроорганізми за ступенем чутливості на 3 категорії й визначити чутливість 4 ізолятів одночасно до 11 антибактеріальних препаратів. Інтерпретацію антибіотикочутливості проводили згідно рекомендаціям NCCLS (National Committee of Clinical Laboratory Standarts). Облік та аналіз здобутих результатів проводили за допомогою автоматичного аналізатору «Multiskan EX 355» і «ВАСТ – програми».
Проведені дослідження дозволили встановити, що більшість штамів S. pyogenes були резистентними до тетрацикліну (90,2%), доксицикліну (83,3%), стрептоміцину (91,7%), канаміцину (91,7%), олеандоміцину (66,6%), поліміксину (83,3%), лінкоміцину (66,2%), роксітроміцину (71,7%), ломефлоксацину (82,3%). Більшість ізолятів були чутливі до цефотаксиму (82,8%), ципрофлоксацину (72,1%), гатіфлоксацину (98,2%), цефтриаксону (66,3%), цефепіму (95,8%), амікацину (78,4%), ріфампіцину (81,3%), іміпенему (98,4%). Гентаміцин, тобраміцин, сизоміцин близькі за антибактеріальною активністю відносно S. pyogenes, перехресної стійкості серед них не встановлено.
Висновки: дослідження чутливості вилучених штамів S. pyogenes до антибіотиків показало, що серед культур S. pyogenes найчастіше зустрічаються штами, які володіють полірезистентністтю, що є результатом широкого і не завжди раціонального застосування антимікробних засобів. Це сприяє розвитку множинної стійкості серед штамів S. pyogenes, що найбільш часто зустрічаються в клініці. Для етіотропної терапії інфекційних захворювань, обумовлених S. pyogenes, запропоновано використовування препаратів групи фторхінолонів і цефалоспоринів, до яких виявили чутливість більшість ізолятів S. pyogenes.
Охват химиопрофилактикой туберкулеза детей Удмуртской республики на современном этапе
Моисеева О.В.
Ижевская государственная медицинская академия
Одним из приоритетных направлений фтизиатрии является предупреждение заболеваемости детей и подростков. Показатели инфицированности и заболеваемости туберкулезом детей зависят от полноты объема и эффективности противотуберкулезных мероприятий, важное место среди которых занимает химиопрофилактика. Химиопрофилактика (ХП) обозначает назначение противотуберкулезных препаратов (ПТП) здоровым людям с целью предупреждения инфицирования микобактериями туберкулеза (МБТ) или недопущения развития заболевания у инфицированных лиц.
С учетом данного определения существует два вида ХП: 1) первичная ХП — профилактика инфекции, когда ПТП назначаются неинфицированному человеку (находящемуся в контакте с больным туберкулезом); 2) вторичная ХП — профилактика болезни, когда лекарства используются для предотвращения заболевания у инфицированных лиц.
Существующие методы ХП туберкулеза при условии своевременного и контролируемого применения позволяют предотвратить развитие заболевания у большинства детей групп риска. Необходимо отметить, что контролируемым методом может считаться прием препарата в присутствии средних медицинских работников здравпунктов, ФАПов, детских садов, школ, и техникумов.
Химиопрофилактике подлежат следующие дети и подростки: впервые инфицированные туберкулезом («вираж» туберкулиновых проб); инфицированные туберкулезом при гиперергической реакции на туберкулин и при усиливающейся туберкулиновой чувствительности на 6 мм и более в течение одного года; с клинически излеченным туберкулезом (противорецидивный курс лечения); инфицированные ВИЧ и МБТ; новорожденные из очагов туберкулезной инфекции; находящиеся в контакте с больными туберкулезом; контактировавшие с умершим от туберкулеза (не зависимо от того, наблюдался или не наблюдался умерший в противотуберкулезном диспансере); контактировавшие с выехавшим из очага туберкулезной инфекции бактериовыделителем.
Цель исследования: изучить охват химиопрофилактикой детей Удмуртской Республики за последние 8 лет и 1990-1994 годы.
Охват химиопрофилактикой детей Удмуртской Республики в 1990 году составил 90,9%, в 1991 году-90,8%, 1992 году—90,1%, 1993 году-93,8%, 1994 году-89,8%. Процент охвата химиопрофилактикой был наименьший в 1994 году, что могло быть связано с ухудшением профилактической противотуберкулезной работы.
Охват химиопрофилактикой детей Удмуртской Республики в 2000 году составил 87,0%, в 2001 году-89,7%, 2002 году—90,9%, 2003 году-81,7%, 2004 году-86,8%, 2005 году-87,2%, 2006 году-87,0%, 2007 году-82,7%.
Таким образом, охват химиопрофилактикой детей имеет тенденцию к ежегодному снижению. По данным ежегодного мониторинга эпидемиологической ситуации по туберкулезу такая же тенденция наблюдается и в соседних с Удмуртией областях.